- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/6762/22
Провадження №11-сс/991/135/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Годунівка Яготинського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України,
у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22 вересня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2023 відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6, поданої в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України, якою оскаржується повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 26.10.2022 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022.
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вказане рішення не відповідає ст.370 КПК України та постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022 не може вважатися обґрунтованим, оскільки:
1. слідчим суддею не надано належної оцінки обґрунтованості підозри;
1.1. відсутні обов`язкові ознаки об`єктивної сторони складу інкримінованого злочину, що підтверджується правомірністю реалізації членами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП, Комісія) своїх дискреційних повноважень у вигляді прийняття постанови НКРЕКП, наявністю передумов прийняття Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, дотриманням порядку підготовки постанови НКРЕКП №289, відсутністю у ціні (вартості) енергетичного вугілля ознак державних регульованих, обґрунтованістю формули вартості (ціни) енергетичного вугілля, затвердженої Постановою НКРЕКП №289 від 03.03.2016;
1.2. стороною обвинувачення не доведено наявності наслідків як ознаки складу вказаного злочину;
1.3. у кримінальному провадженні відсутній потерпілий;
2. подвійне повідомлення ОСОБА_8 про підозру у вчиненні одного і того ж кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017 та №52022000000000276 від 22.09.2022 ґрунтується на доказах, отриманих у іншому провадженні до внесення в ЄРДР відомостей щодо кримінального провадження №52022000000000276, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного суду від 26.01.2021 у справі №127/25394/18 та порушує ст.61 Конституції України, засаду верховенства права і принцип «non bis in idem»;
Просить:
1. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.01.2023;
2. постановити нову ухвалу, якою в повному обсязі задовольнити скаргу захисника ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_8 ;
3. скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022;
4. зобов`язати детектива, прокурора у зазначеному кримінальному провадженні внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 26.10.2022.
Підозрюваний ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_8 .
Захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6, прокурора ОСОБА_7, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Національним антикорупційним бюро України (надалі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022.
26.10.2022 ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_8, будучи керівником Департаменту з регуляторних питань дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго», діючи за попередньою змовою із заступником директора з регуляторних питань Дирекції з комерційної діяльності ТОВ «ДТЕК Енерго» ОСОБА_10 та іншими невстановленими слідством службовими особами Групи компаній ДТЕК, шляхом надання порад, засобів та усуненням перешкод сприяв Голові Комісії ОСОБА_11, члену НКРЕКП ОСОБА_12, начальнику Управління енергоринку НКРЕКП ОСОБА_13, заступнику начальника Управління енергоринку НКРЕКП ОСОБА_14 у зловживанні службовим становищем, тобто використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди Генеруючими компаніями теплових електростанцій ПАТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «ДТЕК Східенерго», ПАТ «ДЕК Дніпроенерго» (далі - ГК ТЕС, що входять до групи компаній ДТЕК), а саме у підготовці та прийнятті (видачі) нормативно-правового акту регуляторного характеру, яким надано перевагу вищевказаним підприємствам, шляхом необґрунтованого включення до прогнозної ціни (тарифу) продажу електроенергії в Оптовий ринок електроенергії України, що виробляється тепловими електростанціями, витрат з доставки енергетичного вугілля морським шляхом до України та його транспортування із судна на склади українських портів, які документально не підтверджені та фактично не здійснювались, що спричинило тяжкі наслідки державним та громадським інтересам у вигляді безпідставно сплачених споживачами електричної енергії упродовж 2018 року та в період з січня 2019 року по червень 2019 (включно) грошових коштів на загальну суму 20046529378,39 грн (неправомірна вигода Групи ДТЕК становить на загальну суму 9299460642,57 грн), яка більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов до таких висновків:
1. повідомлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, є обґрунтованою і підтверджується доказами;
2. при тому, що повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри від 22.09.2022 у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017 є у більшій частині тотожним повідомленій підозрі від 26.10.2022 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022, і штучне розділення продовжуваного кримінального правопорушення, яке є єдиним цілим, на два окремих повідомлення про підозру одній особі не відповідає вимогам ч.2 ст.32 КК України та перешкоджає досягненню завдань кримінального провадження, встановлених ст.2 КПК України, проте це не може слугувати підставою для скасування повідомлення про підозру, оскільки не впливає на його зміст, обґрунтованість, доказовість та порядок його вручення, тобто не порушує приписи ст.276-278 КПК України;
3. із огляду на п.1-1 ч.2 ст.307 КПК України не може бути постановлена ухвала про часткове скасування повідомлення про підозру, тобто про скасування повідомлення про підозру щодо частини продовжуваного кримінального правопорушення;
4. враховуючи те, що у зазначених кримінальних провадженнях ОСОБА_8, за версією органу досудового розслідування, підозрюється у вчиненні продовжуваного злочину, який був розподілений в окремі кримінальні провадження за ознаками різних часових проміжків, принцип «non bis in idem», а також вимоги ст.61 Конституції України порушені не були;
5. кримінальне процесуальне законодавство не містить будь-яких заборон щодо надання тимчасового доступу до матеріалів досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, а тому використання матеріалів досудового розслідування, які були отримані в межах іншого кримінального провадження, та які на теперішній час знаходяться у кримінальному провадженні за №52022000000000276 не суперечить вимогам КПК України;
6. стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б спростовували причетність ОСОБА_8 до вчинення зазначеного в повідомленні про підозру кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши рішення слідчого судді в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді, крім висновку щодо наявності ознак продовжуваного злочину, відповідають встановленим обставинам та положенням закону.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_8 підозрюється у пособництві у зловживанні службовим становищем за попередньою змовою групи осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на наявні докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України.
До скарги захисником долучені, зокрема, такі матеріали: повідомлення про зміну повідомленої підозри у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017; повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022; службова записка від 22.09.2022 №04/15897-02-К; ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.10.2022; витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні за №52022000000000276 від 22.09.2022; ухвала Вищого антикорупційного суду від 13.10.2021; ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.09.2022; рішення Антимонопольного комітету України від 18.12.2020; висновок комплексної судової експертизи УНДІСТСЕ СБУ від 11.08.2020.
Разом із тим, жоден з вищевказаних доказів не спростовує існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити пособництво у вчиненому за попередньою змовою групою осіб зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичних осіб ГК ТЕС Групи компаній ДТЕК сприянні у використанні службовими особами свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним та громадським інтересам у вигляді безпідставно сплачених споживачами електричної енергіїгрошових коштів.
Із огляду на це помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не надано належної оцінки обґрунтованості підозри, а також, що відсутні обов`язкові ознаки об`єктивної сторони складу інкримінованого злочину.
Згідно з положеннями ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Відповідно до усталеної судової практики, виходячи з положень ст.364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи (отримання (набуття, приймання) службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, чи спричинило тяжкі наслідки.
Таким чином кваліфікуючою ознакою ст.364 КК України є не тільки заподіяння шкоди інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб, які у встановленому законом порядку набувають прав потерпілого, а й заподіяння шкоди державним чи громадським інтересам.
А тому, оскільки відповідно до оскаржуваної підозри дії ОСОБА_8 спричинили тяжкі наслідки державним та громадським інтересам, посилання в апеляційній скарзі на відсутність потерпілого в кримінальному провадженні є неспроможним.
Слідчим суддею досліджено доводи сторони захисту стосовно того, що повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри від 22.09.2022 у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017, є у більшій частині тотожним повідомленій підозрі від 26.10.2022 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022. При цьому слідчим суддею встановлено, що обставини у повідомленій ОСОБА_8 підозрі у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022 стосуються іншого періоду його пособництва, у якому настали тяжкі наслідки на суму 20 046 529 378,39 грн, а саме у період 2018 року та січень-червень 2019 року.
Відповідно до принципу юридичної відповідальності «non bis in idem» особа не може бути притягнута до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Цей принцип закріплено в ст.61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Стаття 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує, що нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Ігор Тарасов проти України» зазначив, що ст.4 Протоколу №7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (одне й те саме місце, однин і той самий час, та сама поведінка особи).
Згідно із ч.3 ст.2 КК України ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.
Відповідно до положень ст.277 КПК України повідомлення про підозру має, зокрема, містити такі відомості: найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Враховуючи наведене, а також те, що підозра, повідомлена ОСОБА_8 22.09.2022 у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017, стосується вчинення кримінального правопорушення впродовж травня-червня, третього, четвертого кварталів 2016 року та 2017 року, тобто кримінального правопорушення, вчиненого в інший час, ніж кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022, колегія суддів вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні одного і того ж кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №52017000000000209 від 24.03.2017 та №52022000000000276 від 22.09.2022, що порушує ст.61 Конституції України, засаду верховенства права та принцип «non bis in idem».
Відповідно до ч.1 ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Правовою підставою для здійснення тимчасового доступу до речей і документів є ухвала слідчого судді, суду.
При цьому, як правильно вказав слідчий суддя, кримінальне процесуальне законодавство не містить будь-яких заборон щодо надання тимчасового доступу до матеріалів досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні.
Із матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.10.2022 у кримінальному проваджені №52022000000000276 надано тимчасовий доступ до оригіналів матеріалів досудового розслідування №52022000000000278, яке в свою чергу було виділено з кримінального провадження №52017000000000209.
Відтак, відсутні підстави вважати, що докази, отримані у кримінальному провадженні 52022000000000276 на підставі наведеної ухвали слідчого судді, одержані органом досудового розслідування всупереч вимогам норм кримінального процесуального закону та без дотримання належної правової процедури.
Водночас, постанова Верховного суду від 26.01.2021 у справі №127/25394/18 не є релевантною до обставин цього провадження, так як стосується випадку отримання доказів, здобутих шляхом проведення слідчих дій у межах кримінального провадження щодо іншої особи, та з яким провадження, у якому використали такі докази, не об`єднувалось та з нього не виділялось.
Тому неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022 не може вважатися обґрунтованим, оскільки ґрунтується на доказах, отриманих у іншому провадженні до внесення в ЄРДР відомостей щодо кримінального провадження №52022000000000276, що свідчить про їх недопустимість у цьому провадженні, та суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного суду від 26.01.2021 у справі №127/25394/18.
Разом з тим слідчий суддя дійшов висновку, що з огляду на вимоги ч.2 ст.32 КК України наявні ознаки продовжуваного злочину і відсутня повторність кримінальних правопорушень.
Однак колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком слідчого судді.
Згідно з положеннями ч.1, 2, 3 ст.32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Також загальні положення КК України визначають, що триваюче правопорушення має місце там, де протиправна діяльність триває безперервно протягом певного часу. При триваючому злочині (проступку) особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду злочинів характерним є неспівпадіння моменту закінчення складу злочину і моменту фактичного завершення протиправних дій. У поняття «час вчинення триваючого злочину» має включатися увесь проміжок часу, протягом якого особа безперервно вчиняла триваюче діяння на стадії закінченого злочину. Завершення триваючого злочину - це день його припинення за волею або всупереч волі винного, в тому числі викриття особи у вчиненні злочину (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №220/1260/20, провадження №51-3077 км 21).
Таким чином для висновку про наявність продовжуваного кримінального правопорушення необхідними умовами є: 1) вчинення двох або більше тотожних діянь; 2) об`єднаність цих діянь єдиним кримінально протиправним наміром.
Однак, у повідомленні про підозру не вказано, які діяння ОСОБА_8 вчинив у 2018 році та січні-червні 2019 року, що виключає підстави для висновку про наявність продовжуваного злочину.
Разом із тим, обставини, викладені у підозрі, категорично не стверджують відсутність ознак триваючого правопорушення, а відтак є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що сам лише помилковий висновок слідчого судді про наявність продовжуваного злочину не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що за наведених обставин слідчий суддя постановив правильне рішення про залишення без задоволення скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 .
А тому за відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги її слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.376, 404, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 січня 2023 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4