Документ № 109126397

Справа № 991/392/23

Провадження 1-кп/991/6/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

його захисників-адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у місті Києві клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про продовження строку тримання під вартою стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Прип`ять, Чорнобильського району, Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52022000000000242 від 05.09.2022

В С Т А Н О В И В :

До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт разом з додатками у кримінальному провадженні № 52022000000000242 від 05.09.2022, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України.

31.01.2023 ухвалою колегії суддів призначене підготовче судове засідання на 02.02.2023.

02.02.2023 до суду від прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

Підготовче судове засідання 02.02.2023 відкладене на 07.02.2023, у зв`язку з неявкою захисників обвинуваченого.

07.02.2023 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів, просив його задовольнити, зазначив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі, яка займає особливе відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Ухвалою Вищого антикорупційного суду 20.10.2022 щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.12.2022 та визначено заставу у розмірі 100 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 260 000 000,00 грн, а також покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на два місяці. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2022 ухвалу слідчого судді від 20.10.2022 скасовано в частині визначення розміру застави та у цій частині постановлено нове рішення, яким визначено розмір застави ОСОБА_6 у сумі 100 000 000,00 грн. В подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.12.2022 продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою на шістдесят днів, тобто до 12.02.2023, визначено заставу у розмірі 100 000 000 гривень, та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Прокурор зазначив, що строк дії запобіжного заходу, продовжений ухвалою слідчого судді від 15.12.2022, закінчується 12.02.2023, однак на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв`язку з наведеним прокурор просив продовжити тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на шістдесят днів, із альтернативою внесення застави у розмірі 100 000 000,00грн та з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Прокурор зауважив, що процесуальна поведінка обвинуваченого, в тому числі в іншому кримінальному провадженні, свідчить про те, що інші, більш м`які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому відмова у продовженні тримання під вартою ОСОБА_6, з урахуванням характеристик обвинуваченого та обставин вчинення кримінального правопорушення, матиме негативні наслідки для судового розгляду.

Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні та в письмових запереченнях просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_7 в поданих письмових запереченнях та в судовому засіданні зазначив, що доданими до клопотання прокурора доказами спростовується версія сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, натомість мала місце цілком законна ідея ініціювати процес укладення договору з Європейським банком реконструкції та розвитку напряму з одним учасником - будівельними компаніями ОСОБА_6 . Також зазначив, що ризики, на які прокурор посилається у клопотанні, необґрунтовані, пояснив, що виїзд ОСОБА_6 за межі України під час правового режиму воєнного стану пов`язаний із волонтерською діяльністю. З приводу ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні захисник заначив, що всі свідки по даному кримінальному провадженню на даний час вже допитані. Тим більше, що усі вони попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову давати показання. Водночас, КПК України передбачає масу запобіжників кримінально-правового і процесуального характеру, щоб не допустити здійснення впливу на свідків. Тому, немає ніяких підстав вважати, що ОСОБА_6 намагатиметься вплинути на свідків задля зміни ними свідчень. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви від свідків чи інші докази про вплив чи ризик впливу по відношенню до свідків з боку ОСОБА_6 чи за його завданням з боку третіх осіб. На думку сторони захисту, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, а також його спосіб та образ життя, тривалу трудову діяльність, у тому числі на керівних посадах, репутацію, стійкі соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання, виключно позитивних характеристик, взагалі відсутня потреба в застосуванні будь-якого запобіжного заходу. Захисник наголосив, що об`єктивних даних щодо можливості ОСОБА_6 переховуватись від суду, впливати на учасників кримінального провадження або чинити на них тиск, чи у інший спосіб перешкоджати досудовому розслідуванню стороною обвинувачення при розгляді клопотання не доведено, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_6 інших, більш м`яких запобіжних заходів. Запропонований прокурором розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, захисник вважав необґрунтованим, оскільки доходи, про які йдеться у клопотанні, ОСОБА_6 отримував до 2019 року, а додані до клопотання прокурора відомості про наявність грошових коштів та майна ОСОБА_6 є не актуальними станом на день розгляду клопотання. Наразі майновий стан ОСОБА_6 не дозволяє йому сплатити заставу у розмірі 100 000 млн грн., оскільки належне йому і його колишній дружині спільне майно повністю арештоване ухвалами слідчих суддів. Інших достатніх коштів для сплати застави ОСОБА_6 не має. Тому покладення на нього непомірного обов`язку щодо внесення сум застави, яких в нього немає, буде являти собою порушення права на справедливий суд. На підставі наведеного просив відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .

Захисник ОСОБА_10 в письмових запереченнях та в судовому засіданні зауважив, що сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, однак, це питання буде досліджуватись під час судового розгляду на підставі поданих сторонами доказів, а не на стадії підготовчого судового засідання. В той же час наголосив на відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Щодо твердження сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА_6 значних сум коштів, згідно відомостей реєстру Державної фіскальної служби за період 2013-2017 років, чим прокурор обґрунтовує існування ризику переховування від суду, зауважив, що у вказаному реєстрі відсутня інформація щодо видатків ОСОБА_6 за зазначений період часу. До того ж, інформація в реєстрі була актуальна станом на 2017 рік, тобто, шість років тому. На даний час у ОСОБА_6 на банківських рахунках відсутні значні суми коштів, про що достеменно відомо стороні обвинувачення, що підтверджується в тому числі і тим, що сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування навіть не зверталася до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_6 . Стосовно ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні захисник зазначив, що стороною обвинувачення на підтвердження своїх доводів не долучено жодних матеріалів, які б підтверджували реальність загрози незаконного тиску з боку обвинуваченого на інших учасників кримінального провадження. Крім того, запобігти ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні можливо, встановивши обмеження у спілкуванні з визначеними судом учасниками кримінального провадження. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином захисник вказав, що вказаний ризик є неконкретизований та побудований виключно на припущеннях сторони обвинувачення. Стороною обвинувачення не було виявлено та долучено до даного клопотання жодних доказів, які б могли підтвердити спроможність ОСОБА_6 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. В якості доказу існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення сторона обвинувачення посилається на висновки, які викладені в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.10.2019 у справі №760/25235/19, винесеної в рамках іншого кримінального провадження та яка відповідно не має жодного відношення до даних обставин. Захисник наголосив на відсутності доказів на підтвердження заявлених прокурором ризиків. Водночас захисник додав, що визначений ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2022 в якості альтернативного запобіжного заходу розмір застави - 100 000 000 грн, встановити який наразі просить прокурор ОСОБА_6, є завідомо надмірним, оскільки стороною обвинувачення не надано доказів, що у ОСОБА_6 є достатні матеріальні активи у виді готівкових грошових коштів, коштів, розміщених на банківських рахунках, нерухомого та рухомого цінного майна. Таким чином, зазначений розмір застави є надмірним та не відповідає власне інституту застави, основною метою якого є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, зокрема, явки до суду. У зв`язку з наведеним просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні наголошував, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення є сумнівним та спростовується матеріалами кримінального провадження. Зауважив, що ризики, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, необґрунтовані. ОСОБА_6 має постійне місце проживання у м. Києві та його неповнолітні діти також проживають у м. Києві. В матеріалах клопотання стороною обвинувачення не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_6 інших більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Тож на думку захисника відсутня потреба в застосуванні найсуворішого запобіжного заходу, з огляду на особу обвинуваченого, позитивні характеристики, міцні соціальні зв`язки та його репутацію.

Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на необґрунтованість і недоведеність обвинувачення, відсутність зазначених прокурором ризиків, просив врахувати дані про особу обвинуваченого, характеризуючі обставини, матеріальний стан, а також відсутність у останнього намірів переховуватися від суду. Зазначив, що продовження тримання під вартою ОСОБА_6 є недоцільним, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що всі дії, на які посилається прокурор, вчинені для провадження господарської діяльності в межах законодавства, жодних протиправних дій він не вчиняв, зазначив, що ризики, наведені стороною обвинувачення, не доведені, а тому підстави для тримання його під вартою відсутні.

Окрім того, до суду від ОСОБА_11 (інвестора в забудову ЖК «Солар Сіті» компанії ТОВ «Укрбуд Девелопмент») надійшла заява, у якій вона зазначила, що тримання під вартою ОСОБА_6 ставить під загрозу завершення добудови вказаного будинку, ризики, про які зазначає прокурор, не є співрозмірними з тією шкодою, яка буде завдана інвесторам недобудованих житлових комплексів, тому просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. Вказана заява підписана 29 особами.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання прокурора та долучені до нього матеріали, а також заперечення захисників обвинуваченого, дійшов наступних висновків.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Згідно з положеннями ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до п.п.1-5 ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч.4 ст.176 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п.1-12 ч.1 ст.178 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. (ч.ч.1,3 ст.183 КПК України).

Згідно із п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).

Відповідно до вимог ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, з огляду на положення ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

У Вищому антикорупційному суді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №52022000000000242 від 05.09.2022.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, який відносяться до тяжких злочинів, відповідно до вимог ч.5 ст.12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

В свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване ОСОБА_6, а саме вчинення кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, при цьому, вказаний злочин відповідно до ст.12, примітки до ст.45 КК України класифікується як тяжке кримінальне правопорушення та відноситься до корупційних злочинів, а також даних щодо належності на праві власності обвинуваченому та членам його родини нерухомого та рухомого цінного майна, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тож ризик переховування від суду є ймовірним.

У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України №64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Вартим уваги є і те, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, який дійсний до 06.02.2028, а також досвід перетину державного кордону, у тому числі виїзд за межі України у вересні 2022 року, тобто під час дії правового режиму воєнного стану.

За твердженням сторони захисту вказана поїздка обумовлена волонтерською діяльністю ОСОБА_6, проте, належних доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.

Доводи сторони захисту про те, що вказаний ризик можливо локалізувати шляхом вилучення у ОСОБА_6 закордонних паспортів та встановлення в базах Держприкордонслужби позначки «виїзд заборонений», не беруться до уваги, оскільки не виключають можливості здійснення спроб перетнути кордон незаконно, з огляду на те, що наразі частина державного кордону України не контролюється, а тому такий спосіб не може виключатися, як неможливий.

За наведеного колегія суддів погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та на час розгляду цього клопотання не зменшився.

В той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочато та свідки безпосередньо судом не допитані.

Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.

Стосовно ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином суд погоджується з доводами прокурора щодо того, що ОСОБА_6 має особисті, ділові та бізнес зв`язки, які він може використати для того, щоб перешкоджати кримінальному провадженню.

В той же час не може залишатися поза увагою суду те, що ОСОБА_6 є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.369, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України в іншому кримінальному провадженні № 42017000000004969. На переконання суду, вказані обставини свідчать про існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст.178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців, позитивні характеристики.

Поряд з цим суд враховує і те, що у кримінальному провадженні №42017000000004969 від 11.12.2017 щодо ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави у сумі 80 000 000,00 гривень, яка однак не забезпечила виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, у зв`язку із чим частина застави звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Захисники у судовому засіданні просили врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його спосіб та образ життя, тривалу трудову діяльність, у тому числі на керівних посадах, репутацію, стійкі соціальні зв`язки, сімейний стан (розлучений), наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання у м. Києві, позитивні характеристики.

Окрім того, до суду від ОСОБА_11 (інвестора в забудову ЖК «Солар Сіті» компанії ТОВ «Укрбуд Девелопмент») надійшла заява, у якій вона зазначила, що тримання під вартою ОСОБА_6 ставить під загрозу завершення будівництва вказаного будинку, ризики, про які зазначає прокурор, не є співрозмірними з тією шкодою, яка буде завдана інвесторам недобудованих житлових комплексів, тому просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Враховуючи надані захисниками характеризуючі матеріали стосовно ОСОБА_6, встановлену наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд приходить до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.

Разом із цим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд, керуючись ч.3 ст.183 КПК України, вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави.

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки та не була завідомо непомірною для обвинуваченого, що призведе до неможливості виконання застави.

При визначенні розміру застави прокурор просив врахувати, що у власності обвинуваченого ОСОБА_6 перебувають 6 земельних ділянок, садибний житловий будинок, домоволодіння, автомобілі Land Rover Range Rover та Mercedes-Benz S 560; він є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Укрбуд Девелопмент», чистий прибуток якого за 2021 рік склав понад 28 млн грн, вартість активів складає 6 млн грн; обвинуваченому на праві спільної сумісної власності належить придбане дружиною - ОСОБА_12 в період шлюбу майно - п`ять земельних ділянок, два садових будинки, автомобіль Mercedes-Benz S 500, 25 % частки в статутному капіталі ТОВ «Фірма «Ексімгруп Лімітед» у розмірі 1 130 500 гривень.

Однак, як зауважили захисники, на вказане майно накладено арешт ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.10.2022 у справі 991/4859/22, яка ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.11.2022 залишена без змін.

Водночас, доказів звернення із клопотаннями про скасування арешту майна для можливості його реалізації та внесення застави, матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що обставини, на які сторони посилались на обґрунтування майнового стану обвинуваченого, були предметом розгляду слідчих суддів та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час перегляду ухвал про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку дії запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_6 .

До того ж, варте уваги, що раніше визначений у кримінальному провадженні №42017000000004969 розмір застави у сумі 80 000 000 гривень не забезпечив виконання ОСОБА_6 покладених на нього судом обов`язків.

В той же час варто зауважити, що в рамках даного кримінального провадження до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 20.10.2022, з одночасним визначенням розміру застави в сумі 260 000 000 грн. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.11.2022 ухвалу слідчого судді від 20.10.2022 скасовано в частині визначення розміру застави та у цій частині постановлено нове рішення, яким визначено розмір застави ОСОБА_6 у сумі 100 000 000 грн. В подальшому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.12.2022 продовжено строк тримання ОСОБА_6 під вартою та визначено заставу у розмірі 100 000 000 гривень, та у разі внесення застави покладено на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Тобто понад три місяці ОСОБА_6 перебуває під вартою, застава у визначеному апеляційним судом та слідчим суддею розмірі на даний час не внесена.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_6 заставу у меншому розмірі, ніж заявлено прокурором САП ОСОБА_5, однак при цьому, доцільно визначити заставу в розмірі, що перевищує зазначені ст.182 КПК України межі.

Застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід суд доходить до висновку, що він не може бути завідомо непомірним для нього та повинен надавати можливість внести таку заставу, тому варто виходити із співмірності можливості внесення такої застави.

Водночас, розмір застави має надавати впевненість у тому, що вона зможе забезпечити присутність обвинуваченого на судовому розгляді, тобто має бути достатнім стримуючим фактором, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Таким чином застава у розмірі 85 000 000 грн, на переконання суду, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та не є занадто непомірною для нього.

Водночас суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6, у разі внесення застави, обов`язки, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,177, 193-197, 199, 314-315, 372, 376,392-395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на шістдесят днів у Державній установі «Київський слідчий ізолятор», тобто до 07 квітня 2023 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 85 000 000,00грн. (вісімдесят п`ять мільйонів) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_2 .

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме:

- прибувати за вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива включеного до слідчої групи у кримінальному провадженні), прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- утримуватись від спілкування з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначити до 07 квітня 2023 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захисникам, прокурору негайно після її оголошення для відома та направити керівнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягає апеляційному оскарженню.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3