- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1007/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/153/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
УХВАЛА
І м е н е м У к р а ї н и
21 лютого 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_8, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 лютого 2023 року у кримінальному провадженні №52017000000000799,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато апеляційним судом згідно з отриманою 15.02.2022 апеляційною скаргою представника власника майна, поданою 13.02.2023 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/, на ухвалу слідчого судді від 08.02.2023, постановлену відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (а. с. 172, 177-183, 186-191, 194-195).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора - накладено арешт на мобільний телефон марки Iphone A1457 IMEI НОМЕР_1, вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Наведена ухвала мотивована тим, що: (1) Національне антикорупційне бюро України /далі - НАБУ/ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000799, яке стосується розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України /далі - КК/, зокрема фактів зловживання службовими особами обласного управління Держгеокадастру Закарпатської області у період 2016-2018 років службовим становищем, шляхом (а) незаконного припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» без відповідного погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України та (б) подальшої передачі їх у приватну власність іншим фізичним і юридичним особам, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді шкоди на понад 14 млн грн; (2) ухвалою від 09.01.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, під час якого він надав мобільний телефон марки Iphone A1457 IMEI НОМЕР_1, доступ до якого обмежено системою логічного захисту інформації (паролем), який не було надано, що унеможливило здійснити дослідження вмісту зазначеного пристрою на місці проведення обшуку; (3) вилучений телефон у зв`язку з необхідністю проведення експертного дослідження визнано речовим доказом; (4) вилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає ознакам речових доказів.
ІІI. Вимоги та доводи апеляційної скарги
4. В апеляційній скарзі представник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
4.1. Апеляційна скарга мотивована тим, що: (1) не наведено фактів для обґрунтування визнання вилученого мобільного телефону речовим доказом; (2) сторона обвинувачення визнала факт доступу до мобільного телефону, проте не вказує, які відомості були в ньому виявлені, що дає підстави вважати, що на телефоні відсутні відомості, які б мали значення для досудового розслідування; (3) відсутнє обґрунтування наявності ризиків, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК; (4) під час розгляду клопотання про арешт майна порушено принцип змагальності, оскільки представнику не надано для ознайомлення матеріалів, які було додано до клопотання.
4.2. У судовому засіданні представник ОСОБА_6 просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Власник майна ОСОБА_8, будучи обізнаним про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення судового засідання чи розгляду апеляційної скарги за його особистої участі не звертався.
5.2. Прокурор ОСОБА_7 під час судового засідання зазначив, що: (1) принцип змагальності було дотримано; (2) телефон вилучено під час проведення обшуку і його власник відмовився надати до нього доступ; (3) арешт було накладено для подолання системи логічного захисту та забезпечення збереження наявної на ньому інформації.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею у такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів представника, враховуючи заперечення прокурора щодо них.
6.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) відповідає вилучений мобільний телефон ознакам речових доказів; (2) відповідне обмеження права власності є співрозмірним завданням кримінального провадження; (3) було дотримано принцип змагальності.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо відповідності майна критеріям речових доказів
8. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, є речовим доказом, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки відомості, що в ньому містяться за своїм змістом можуть бути використані як докази події кримінального правопорушення, встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників, розміру завданої шкоди та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
8.1. У свою чергу представник власника майна, заперечуючи проти висновку слідчого судді, вказав, що: (1) в клопотанні про арешт майна не вказано чи здійснювався огляд мобільного телефону і які саме відомості, котрі мають значення для досудового розслідування та вказували на відповідність мобільного телефону вимогам ст. 98 КПК, не встановлено; (2) під час судового розгляду клопотання детектив зазначив, що дослідив мобільний телефон за допомогою лабораторій НАБУ, проте, не зазначив, які саме відомості на ньому виявлені, у зв`язку з чим є підстави вважати, що відомості, які мають значення для досудового розслідування, на ньому відсутні.
8.2. Сторона обвинувачення зазначила, що: (1) мобільний телефон вилучено під час проведення обшуку, в ході якого було виявлено два мобільні телефони, проте в подальшому вміст одного з них скопійовано і такий телефон повернуто власнику; (2) оскільки ОСОБА_8 відмовився надати доступ до вмісту іншого мобільного телефону його було вилучено для подолання системи логічного захисту та забезпечення збереження наявної в ньому інформації.
8.3. За наслідками перевірки зазначеного доводу колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
8.4. Роблячи наведений висновок, колегія суддів ураховує, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
8.5. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
8.6. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
8.7. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
8.8. При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».
8.9. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
8.10. Так, речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
8.11. Отже, майно, вилучене у ОСОБА_8 за результатами обшуку, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно (1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) було об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуто кримінально протиправним шляхом.
8.12. Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.
8.13. При цьому забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК).
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається зокрема у випадку, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК).
8.14. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані, згідно з якими:
8.14.1. досудове розслідування у кримінальному провадженні за №52017000000000799 від 17.11.2017 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, за фактом зловживання службовими особами обласного управління Держгеокадастру Закарпатської області у період 2016-2018 років службовим становищем шляхом незаконного припинення права постійного користування земельними ділянками державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка», без відповідного погодження Міністерства аграрної політики та продовольства України та подальшої передачі їх у приватну власність іншим фізичним та юридичним особам, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді шкоди понад 14 млн. гривень (а. с. 7);
8.14.2. в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2023 по справі №991/128/23 (провадження 1-кс/991/131/23) про надання дозволу на проведення обшуку як підставу для його проведення зазначено те, що земельні ділянки державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» після їх відчуження були продані ТОВ «СТОВ «Континент», директором якого є ОСОБА_8 (а. с. 8-19);
8.14.3. на підставі вище зазначеної ухвали від 01.02.2023 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 ., під час якого він надав мобільний телефон Apple iPhone A1457 IMEI НОМЕР_1, доступ до якого обмежений системою логічного захисту інформації (паролем), який ОСОБА_8 не повідомив, що унеможливило здійснити дослідження вмісту зазначеного пристрою на місці проведення обшуку (а. с. 8-19, 20-25);
8.14.4. постановою детектива НАБУ від 02.02.2023 мобільний телефон iPhone A1457 IMEI НОМЕР_1 визнано речовим доказом у зв`язку з необхідністю проведення експертного дослідження з метою встановлення та відновлення видалених або пошкоджених файлів, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, і подолання системи логічного захисту інформації мобільного телефону (а. с. 26-30);
8.15. Ураховуючи вищевикладене, керуючись стандартом доведення «достатні підстави», колегія суддів вважає, що належний ОСОБА_8 мобільний телефон, вилучений у нього під час обшуку, за стандартом доведення «достатні підстави» є таким, що відповідає ознакам речових доказів.
8.15.1. Адже ненадання в добровільному порядку під час обшуку ОСОБА_8 можливості детективу оглянути вміст його мобільного телефону надає достатньо обґрунтовані підстави вважати, що вказане майно ймовірно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
8.15.2. Таким чином, слідчий суддя правильно встановив відповідність мобільного телефону ОСОБА_8, на який накладено арешт, ознакам речових доказів.
(§2) Щодо розумності та співмірності застосованих обмежень
9. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя робить висновок, що арешт на вилучений мобільний телефон необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів та не застосування такого арешту може призвести до приховання, відчуження чи пошкодження такого майна.
9.1. У свою чергу представник власника майна заперечував проти наведеного висновку, вказавши про відсутність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК, задля запобігання яким могло б бути застосовано арешт майна.
9.2. Прокурор заперечив проти доводів представника, вказавши, що накладення арешту на майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки його накладення забезпечить збереження наявної на вилученому мобільному телефоні інформації.
9.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила, що завдяки накладенню арешту може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, зокрема вдасться перешкодити приховуванню, пошкодженню, псуванню, знищенню, перетворенню, та відчуженню мобільного телефону, на якому міститься інформація, важлива для правильного встановлення обставин кримінального правопорушення
9.4. Наведеного висновку колегія суддів дійшла, враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
9.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).
9.6. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
9.7. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
9.8. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
9.8.1. При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
9.8.2. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
9.9. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні, у тому числі зважаючи на неможливість його оглянути та дослідити (а. с. 20-25); (3) відмови ОСОБА_8 надати пароль доступу до вилученого мобільного телефону, що може свідчити про його намагання приховати від органу досудового розслідування факт своєї причетності до подій, що розслідуються у даному кримінальному провадженні.
9.10. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.
(§3) Щодо дотримання принципу змагальності
10. Як видно з оскаржуваної ухвали, розгляд клопотання про арешт майна проводився в закритому судовому засіданні за участі, зокрема, представника, оскільки прокурор заявив про це клопотання з метою захисту інформації про зміст клопотання від розголошення, а також захисту від витоку інформації, що становить таємницю досудового розслідування.
10.1. Представник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначив, що під час розгляду клопотання було порушено принцип змагальності, оскільки: (1) слідчим суддею надано дозвіл на ознайомлення лише із клопотанням без матеріалів такого клопотання; (2) вказана заборона порушила та вплинула на можливість повною мірою забезпечити належний захист прав особи, чиї права та законні інтереси обмежуються під час досудового розслідування; (3) запитання слідчого судді про дозвіл на ознайомлення представника власника майна із матеріалами клопотання про арешт майна є грубим порушенням принципу змагальності, можливої упередженості слідчого судді та потягло за собою необґрунтоване надмірне втручання у право власності ОСОБА_8 .
10.2. Прокурор зазначив, що слідчим суддею було забезпечено принцип диспозитивності та змагальності, оскільки представнику було надано можливість для ознайомлення з матеріалами справи та висловлення своєї позиції.
10.3. Перевіривши зазначені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку принцип змагальності був частково порушений, проте таке порушення не вплинуло на законність та справедливість прийнятого судового рішення і його усунуто в ході апеляційного перегляду.
10.4. Так, слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадках, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом (п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК).
10.4.1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю (ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
10.4.2. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
10.4.3. У відповідності до ч. 3 ст. 236 КПК перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія.
10.4.4. При цьому другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові (ч. 9 ст. 236 КПК).
10.4.5. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається (ч. 1 ст. 221 КПК).
10.4.6. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (ч. 1 ст. 222 КПК).
10.4.7. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом (ч. 2 ст. 222 КПК).
10.5. Застосовуючи наведені положення кримінального процесуального закону до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчим суддею фактів, згідно з якими:
10.5.1. 06.02.2023 прокурор звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна, вилученого за місцем проживання ОСОБА_8, в якому просив прийняти рішення про розгляд вказаного клопотання у закритому судовому засіданні та захист від розголошення інформації про зміст клопотання (а. с. 1-6, 153);
10.5.2. 07.02.2023 представник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, на що, зважаючи на отримання листа прокурора про можливість надання для ознайомлення лише клопотання, отримав дозвіл на ознайомлення лише з клопотанням без його додатків (а. с. 154, 158, 160).
10.6. Враховуючи, що ухвала про дозвіл на обшук та протокол обшуку раніше правомірно були надані особі, в якої проводилася така слідча (розшукова) дія, то обмежувати доступ до вказаної інформації під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя не мав права і цим порушив принцип змагальності сторін. Однак у ході апеляційного перегляду зазначене порушення було усунуто, оскільки представнику вказані матеріали надані за його клопотанням для ознайомлення (а. с. 213-215).
10.7. Поруч із наведеним, головуючим суддею в апеляційному суді представнику надано для ознайомлення матеріали клопотання за винятком (1) протоколу огляду від 08-14.11.2022 та (2) постанови про призначення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи від 06.02.2023, оскільки дозволу на ознайомлення з ними прокурор не надав, вказавши на необхідність збереження таємниці досудового розслідування (а. с. 213-215, 216-218). Тому, вказані матеріали колегія суддів з метою забезпечення змагальності та рівності сторін в ході апеляційного перегляду не оцінює, так як не вважає за можливе посилатися на докази, доступу до яких представник власника майна був позбавлений.
10.8. Із огляду на наведене та завдання кримінального провадження, колегія суддів вважає, що в даному випадку хоч і було частково порушено принцип змагальності сторін, але це не призвело до прийняття незаконного рішення.
(§4) Висновки
11. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
11.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
11.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду доводи представника власника майна щодо необхідності скасування рішення про арешт не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 167-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 лютого 2023 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4