Документ № 109184702

Справа № 991/5886/22

Провадження № 11-сс/991/152/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2023 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - ОСОБА_2,

суддів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 лютого 2023 року, якою відмовлено в задоволенні скарги про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката ОСОБА_6,

прокурора - ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2, 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактами розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») своїм службовим становищем; за фактами зловживання службовими особами АРМА та ДП «СЕТАМ» своїм службовим становищем; а також за фактами складання та використання протягом 2019 року завідомо підроблених звітів та висновків з оцінки майна, якими посвідчено вартість майна у декілька разів нижче від їх ринкової вартості.

12 липня 2022 року, у межах зазначеного кримінального провадження, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Уважаючи повідомлення про підозру ОСОБА_7 незаконним та необґрунтованим, що не ґрунтується на достатніх доказах та не здійснене з дотриманням порядку вручення повідомлення про підозру, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, звернувся до Вищого антикорупційного суду з відповідною скаргою.

За результатами розгляду слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 08 лютого 2023 року відмовив у задоволенні скарги з огляду на те, що сторона обвинувачення повідомила ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення з дотриманням вимог ст. ст. 276-278 КПК України та стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б спростовували причетність ОСОБА_7 до вчинення, зазначених в повідомленні про підозру, кримінальних правопорушень та/або можливість їх вчинення останнім.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, уважаючи висновки слідчого судді помилковими та такими, що не відповідають не лише фактичним обставинам, але й вимогам кримінального процесуального законодавства, адвокат ОСОБА_6, діючи в інтересах ОСОБА_7, подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, за змістом вимог якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про призначення нового розгляду скарги слідчим суддею.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення порушено вимоги ст. 111, 135, 278 КПК України, що також установлено і ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2022 року у справі № 991/3347/22 та від 12 жовтня 2022 року у справі № 991/4439/22. Документам та запереченням, наданим стороною захисту, які вказували на недотримання стороною обвинувачення вимог вищезазначених статей, слідчий суддя оцінки не надав;

- повідомлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень є необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами. ОСОБА_7 у будь-яких відносинах з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не перебуває, відсутні докази на підтвердження існування злочинної змови між вказаними особами та ОСОБА_7, а також спільної участі останнього та ОСОБА_11 у вчинені інкримінованих злочинів, залучення ОСОБА_7 до реалізації злочинного плану з відведеною йому ролі пособника є припущенням сторони обвинувачення, що підтверджується показами самого ОСОБА_7 . Формування лотів ОСОБА_7 як фахівцем відділу з розвитку підприємств ДП «СЕТАМ» проводилося відповідно до нормативно-правових актів, до його компетенції не належить здійснення реєстрації юридично/фізичної особи як користувача в електронній системі ДП «Сетам» та реєстрації/допуск особи до участі в електронних торгах як учасника - відповідна процедура відбувається автоматично самою системою без втручання з боку фахівця, який формує лот (вносить відомості до електронної системи торгів про активи). Відомості про реєстрацію передачі звітів про оцінку активу ОСОБА_7 відсутні, а тому факт порушення ОСОБА_7 3-х денного терміну формування лоту після надходження на ДП «СЕТАМ» звіту про оцінку активу на виконання злочинного плану доказами не підтверджений. Заміна ОСОБА_7 площ по двом земельним ділянкам у відповідності до звітів про оцінку вартості майна не є порушенням.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні сторона захисту в повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін. Вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи сторони захисту, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.

Загальний порядок повідомлення про підозру передбачений главою 22 КПК України, із системного аналізу якої вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі умовно можна поділити на такі етапи:

1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з ч. 1 ст. 276 КПК України;

2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених ст.2 77 КПК, та його підписання;

3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі ст. 278 КПК України.

Дотримання встановленої правової процедури повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, має забезпечувати відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.

Порушення порядку повідомлення про підозру призводить до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

У той же час підозра повинна бути обґрунтованою, оскільки закон вимагає, що особа обов`язково повідомляється про підозру передусім за наявності достатніх доказів для її підозри у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України). Якщо про підозру повідомляється особа у разі обрання щодо неї запобіжного заходу, у клопотанні слідчого також уже мають бути такі достатні докази, оскільки КПК України встановлює, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України). Підставою для ймовірного висновку про причетність особи до вчинення злочину та повідомлення особи про підозру є також сам собою факт затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України). Цим фактом і обґрунтовується виникнення припущення про вчинення кримінального правопорушення певною особою, яке має бути перевірене під час кримінального процесуального доказування для її спростування або підтвердження та трансформації в обвинувальне твердження, що знайде своє відображення в обвинувальному акті.

Розгляд скарги на повідомлення слідчого, прокурора про підозру покладено на слідчого суддю місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 КПК України, з урахуванням глави 26 КПК України (ч. 1 ст. 306 КПК України).

У свою чергу, п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначає, що до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Колегія суддів зауважує, що КПК України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення.

Під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

В межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити: чи набув статусу підозрюваного ОСОБА_7 ; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані.

Щодо набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного

На переконання сторони захисту ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_7 не вручалось належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

У главі 11, зокрема, у ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

Також, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15 липня 1982 року, п. 73).

Так, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 13 лютого 2022 року покинув територію України і був оголошений у міжнародний розшук. Станом на теперішній час він перебуває за межами України.

Ураховуючи, що в цьому кримінальному провадженні органами досудового розслідування не було встановлено місцезнаходження ОСОБА_7, тому слідчий суддя з огляду на вищевказані приписи дійшов обґрунтованого висновку, що вручення повідомлення про підозру мало бути проведено в порядку, що регулюється ч. 1 ст. 278, ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді на предмет вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7, колегія суддів також встановила таке.

Згідно матеріалів справи вбачається, що в день складання та підписання повідомлення про підозру в зв`язку з неможливістю безпосереднього вручення його ОСОБА_7 внаслідок не встановлення органом досудового розслідування фактичного місцезнаходження останнього, у зв`язку із тимчасовою відсутністю його за останньою відомою адресою місця проживання та перебуванням його за межами території України, з огляду на отриману органом досудового розслідування інформацію від захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12, а також інформацію із баз даних Державної прикордонної служби України, відповідно до якої встановлено, що ОСОБА_7 покинув територію України 13 лютого 2022 року та відтоді на територію України не повертався, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме:

- 12 липня 2022 року надіслано поштою за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), а також за останньою відомою адресою проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 );

- 12 липня 2022 року надіслано поштою до житлово-експлуатаційних організацій за відомим та встановленим місцем проживання ОСОБА_7 у м. Київ та м. Кременчук (КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 36 та КГ ЖЕП «Автозаводське» за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, п-т. Свободи, 80);

- 28 липня 2022 року вручено батьку ОСОБА_7 - ОСОБА_13, який, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, тобто за зареєстрованим місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 .

Колегія суддів зауважує, що законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон у частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.

Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).

Процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов`язаних зі зміною місця проживання.

Отже, орган досудового розслідування вжив заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про набуття ним процесуального статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні. При цьому, необхідно зазначити, що процедура вручення повідомлення особі, яка проживає за кордоном, у цьому випадку не може бути використана, оскільки місцеперебування підозрюваного ОСОБА_7 за кордоном невідоме. Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 .

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, що відображено в оскаржуваній ухвалі.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9, займаючи посаду Голови Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, зловживаючи своїм службовим становищем, не пізніше 18 березня 2019 року, домовився про спільне вчинення злочинів з начальником Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА ОСОБА_10 які полягали в наступному:

- в організації реалізації речових доказів, які передавались в управління АРМА за цінами в рази нижче ринкових, окремим юридичним особам та забезпеченням їх перемоги на електронних торгах ДП «СЕТАМ»;

- у реалізації речових доказів, які передавались до АРМА виключно для їх збереження і не підлягали реалізації.

Розуміючи роль кожного, спрямовану на досягнення спільного злочинного плану, вказані особи вчинили ряд дій за пособництва засновника та директора ТОВ «Соіл Компані ЛТД» ОСОБА_11 ; оцінювача ТОВ «РМ Консалтинг» ОСОБА_14 ; оцінювача ТОВ «Юніверсал Бізнес Солюшнс» ОСОБА_15 ; фахівця відділу з розвитку підприємства ДП «СЕТАМ» ОСОБА_7 ; адвоката ОСОБА_16

12 липня 2022 року у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме:

- у пособництві у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- у пособництві у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичних осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Як убачається з матеріалів провадження повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 12 липня 2022 року містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Матеріали справи відображають характер дій ОСОБА_7 та містять відомості, зокрема про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 через невстановлених слідством осіб, не пізніше кінця березня 2019 року, залучили до вчинення злочину працівника ДП «СЕТАМ» та близького знайомого іншого пособника ОСОБА_11 - ОСОБА_17, який у період з 10 вересня 2018 року по 01 листопада 2019 року обіймав посаду фахівця відділу з розвитку підприємства ДП «СЕТАМ» і забезпечував формування та публікацію лотів. Відповідно до відведеної ролі, ОСОБА_18 мав у найбільш вигідний для перемоги конкретної юридичної особи період часу внести до електронної торгової системи ДГ «Сетам» інформацію про електронні торги (формування лотів), здійснити її реєстрацію як учасника торгів та допустити до участі в електронних торгах.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_7, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують вищенаведеного.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 лютого 2023 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4