Документ № 109234668

Справа № 991/738/23

Провадження № 11-сс/991/149/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подані в інтересах підозрюваного ОСОБА_8, а також апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2023 року, якою відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді застави відносно:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чорноморська Одеської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного в межах кримінального провадження № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_8,

захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11,

прокурора ОСОБА_9,

У С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11.05.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2, 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361 (у редакції до 02.04.2022), ч. 1 ст. 361-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактами розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») своїм службовим становищем; за фактами зловживання службовим становищем службовими особами АРМА та ДП «СЕТАМ», вчиненому повторно організованою групою; за фактами складання та використання протягом 2019 року завідомо підроблених звітів та висновків з оцінки майна, якими посвідчено вартість майна у декілька разів нижче від їх ринкової вартості; за фактом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи - Єдиного державного реєстру судових рішень, що призвело до витоку інформації.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_12, будучи засновником (кінцевим бенефіціарним власником, контролером) низки суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ «Юридична фірма «ЕВРІС» та ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ», маючи опосередкований вплив на формування та реалізацію державної правової політики Міністерством юстиції України, АРМА, ДП «СЕТАМ», не пізніше 06.02.2019, більш точний час досудовим розслідуванням не з`ясовано, розробив злочинний план реалізації речових доказів, які будуть передаватись в управління АРМА, за цінами, у рази нижчими за ринкові, окремим юридичним особам та забезпеченні їх перемоги на електронних торгах ДП «СЕТАМ», а також у реалізації речових доказів, які передаватимуться до АРМА виключно для їх збереження і не підлягатимуть реалізації, у зв`язку з чим вирішив створити організовану злочинну групу, до складу якої увійшли голова АРМА ОСОБА_13, начальник Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА ОСОБА_14, директор ДП «СЕТАМ» ОСОБА_8 та інші.

Із огляду на викладене, учасники організованої групи ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, під керівництвом ОСОБА_12, розуміючи роль кожного, спрямовану на досягнення спільного злочинного плану, за пособництва директора ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ» ОСОБА_15, засновника та директора ТОВ «Соіл Компані ЛТД» ОСОБА_16, оцінювача ТОВ «РМ Консалтинг» ОСОБА_17, фахівця відділу з розвитку підприємства ДП «СЕТАМ» ОСОБА_18, оцінювача ТОВ «Юніверсал Бізнес Солюшнс» ОСОБА_19, адвокатів ОСОБА_20 та ОСОБА_21, упродовж лютого - липня 2019 року, здійснили реалізацію переданого в управління АРМА карбаміду, який зберігався на складах ПАТ «Одеський припортовий завод» та ДП «Херсонський морський торгівельний порт»; зерна пшениці, ячменю, олійних та круп`яних культур, які зберігались на складах ТОВ «Березівський Елеватор», ПрАТ «Новомиргородський елеватор», ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» та інших елеваторах; земельних ділянок, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Ульянівка», масив «Радужний», № 26, 27, 30; піску річкового, який перебуває на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, чим заподіяли збитки низці юридичних осіб на суму 485 467 370,24 гривень.

У межах указаного кримінального провадження, ОСОБА_8 29.12.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

27.01.2023 детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За результатами розгляду, слідчий суддя 09.02.2023 відмовив у задоволенні клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 13 420 000 гривень. Одночасно слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язки передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; стороною обвинувачення доведено існування двох ризиків (переховування від органів досудового розслідування та/або суду, та ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів); саме запобіжний захід у вигляді застави здатний запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків; визначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисники підозрюваного ОСОБА_8 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також прокурор САП ОСОБА_9 подали до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги, за змістом вимог яких: адвокати просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання; прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці з можливістю внесення застави в розмір 180 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484 998 800 гривень та у випадку внесення застави покласти на підозрюваного, зазначені в клопотанні обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що підозра є необґрунтованою. Докази, які сторона обвинувачення долучає до клопотання, жодним чином не стосуються безпосередньо дій ОСОБА_8 та не свідчать про його причетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому не підтверджують його причетність до заподіяння шкоди будь-якій особі у межах цього кримінального провадження. Захисник зазначає про не аргументованість висновків сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, визначених у клопотанні. Ризик переховування повністю нівелюється бездоганною процесуальною поведінкою ОСОБА_8 . Досудове розслідування цього кримінального провадження здійснюється майже 4 роки, протягом якого ОСОБА_8 жодним чином не перешкоджав здійсненню досудового розслідування, не переховувався від НАБУ, не змінював місця свого проживання та виконував усі обов`язки, покладені на нього КПК України. Із моменту вручення клопотання про застосування запобіжного заходу та до початку його розгляду слідчим суддею, ОСОБА_8 жодного разу не здійснив спроб переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності. Наявність у ОСОБА_8 паспорту громадянина України для виїзду закордон не може розцінюватись як ризик, передбачений ст. 177 КПК України, адже в будь-якому випадку органи державної влади України мають достатній правовий інструментарій для перешкоджання спробі підозрюваного у кримінальному провадженні залишити територію України. Виїзди ОСОБА_8, зокрема у 2022 році, за межі території України, відбувалися виключно через виконання ним своїх посадових обов`язків і жодним чином не свідчать про можливість останнього, на цій підставі, переховуватися від органу досудового розслідування. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8, не обґрунтований та є безпідставним. ОСОБА_8 раніше жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності і на час розгляду клопотання не має та не мав жодних судимостей. Разом з тим, сторона захисту посилається на відсутність виключних випадків, які б уможливили застосування до ОСОБА_8 розміру застави більшого, аніж передбачено п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Його матеріальний, сімейний стан та інші відомості, навпаки, свідчать про неможливість застосування щодо нього застави в розмірі понад 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_8 .

Адвокат ОСОБА_7, обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, посилається на незаконність та невмотивованість оскаржуваної ухвали. На його думку, повідомлена ОСОБА_8 підозра є необґрунтованою, оскільки жоден із доказів, доданих стороною обвинувачення до клопотання, а також досліджених слідчим суддею, не підтверджує ймовірну причетність ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення. Переважна більшість документів стосується або інших учасників кримінального провадження, або висвітлюють обставин, до яких ОСОБА_8 не має жодного відношення. Кожний доказ, на який послався слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, є неналежним. Висновок слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування є поспішним та спростовується матеріалами справи, оскільки ОСОБА_8 має належну процесуальну поведінку. Абсолютно неприйнятним є висновок слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, оскільки в його основу слідчий суддя поклав показання свідків, надані детективам НАБУ під час досудового розслідування, що є порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Сторона захисту вважає завідомо непомірним для ОСОБА_8, встановлений слідчим суддею, розмір застави. Додатково посилається на необґрунтованість відмови слідчого судді у задоволенні клопотання про витребування та безпосереднє дослідження доказів. Ця відмова спричинила неповноту судового розгляду, а також істотне порушення вимог КПК України, у тому числі таких основоположних засад кримінального провадження як диспозитивність, змагальність та законність.

Прокурор, обґрунтовуючи вимоги своє апеляційної скарги, посилається на помилковість висновків слідчого судді в частині недоведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На його думку, ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, обґрунтовується триваючим досудовим розслідуванням, у ході якого є необхідність у проведенні ряду інших процесуальних дій для встановлення та отримання додаткових доказів. У зв`язку з набуттям ОСОБА_8 статусу підозрюваного, ним можуть вживатись заходи щодо їх знищення, приховування або спотворення. Також, ОСОБА_8 має безпосередню можливість впливати на учасників провадження, у тому числі працівників ДП «СЕТАМ» та суб`єктів оціночної діяльності, та, у свою чергу, може самостійно або через третіх осіб здійснювати знищення документів, їх приховування чи спотворення. Про ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином свідчать: стійкі ділові та дружні зв`язки підозрюваного, у силу своєї професійної діяльності, з особами, які займають керівні посади в органах державної влади, а також з іншими особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження за допомогою підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження; можливість здійснення ОСОБА_8 координаційних дій з іншими підозрюваними та свідками, у тому числі з метою уникнення ним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню; обставини та характер вчинених кримінальних правопорушень вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_8, що підтверджує його схильність та здатність приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_8, обґрунтовується тяжкістю вчиненого ним злочину та повідомленням йому про підозру у вчиненні злочину в іншому кримінальному провадженні. ОСОБА_8 можуть бути вчинені спроби щодо незаконного перетину кордону України, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, він може вчинити правопорушення, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 332-2 КК України, та адміністративна відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 КУпАП. На переконання прокурора, на цьому етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою разом із заставою у розмір 180 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484 998 800 гривень, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підозрюваного в судовому засіданні в повному обсязі підтримали апеляційні скарги захисту з наведених в них підстав, просили задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора. Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, просив задовольнити його апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухавши доводи і заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить до таких висновків.

Згідно ст. 2 КПК України основними завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, в межах доводів апеляційних скарг із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; щодо виду запобіжного заходу та покладення обов`язків; щодо розміру застави,.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 .

В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, яка, на його думку, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.

На спростування цього висновку сторона захисту зазначила, що у підозрі не зазначено фактів, а до клопотання про обрання запобіжного заходу не додано доказів, як б об`єктивно могли зв`язати ОСОБА_8 із кримінальними правопорушеннями.

Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту та зазначив, що слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Матеріали справи відображають характер дій ОСОБА_8 та містять відомості, зокрема про те, що ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, під керівництвом ОСОБА_12, розуміючи роль кожного, спрямовану на досягнення спільного злочинного плану, за пособництва директора ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ» ОСОБА_15, засновника та директора ТОВ «Соіл Компані ЛТД» ОСОБА_16, оцінювача ТОВ «РМ Консалтинг» ОСОБА_17, фахівця відділу з розвитку підприємства ДП «СЕТАМ» ОСОБА_18, оцінювача ТОВ «Юніверсал Бізнес Солюшнс» ОСОБА_19, адвокатів ОСОБА_20 та ОСОБА_21, упродовж лютого - липня 2019 року, здійснили реалізацію переданого в управління АРМА карбаміду, який зберігався на складах ПАТ «Одеський припортовий завод» та ДП «Херсонський морський торгівельний порт»; зерна пшениці, ячменю, олійних та круп`яних культур, які зберігались на складах ТОВ «Березівський Елеватор», ПрАТ «Новомиргородський елеватор», ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» та інших елеваторах; земельних ділянок, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Ульянівка», масив «Радужний», № 26, 27, 30; піску річкового, який перебуває на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, чим заподіяли збитки низці юридичних осіб на суму 485 467 370,24 гривень.

Доводи сторони захисту про неможливість дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протоколів допиту свідків, долучених органом досудового розслідування до клопотання, оскільки це порушує принцип безпосередності дослідження показань, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що при перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні, судом не оцінюються показання свідків, відображених в протоколах їх допитів, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності. Обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі інших доказів, додані до клопотання протоколи допитів суд використовує для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування підозрюваного в разі покладення на нього відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

Також колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо недопустимості окремого доказу - протоколу огляду від 28.07.2022, з підстав порушення процедури його отримання, виходячи з такого.

Стаття 236 КПК України передбачає, що незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 цього Кодексу.

Як убачається з пояснень ОСОБА_8 та його захисників, наданих в судовому засідання, на проведення обшуку адвокат ОСОБА_8 - ОСОБА_22 прибув через 1 годину, а через 1 год 37 хв прибув інший адвокат - ОСОБА_6 .

Верховний Суд зазначає про те, що ч. 1 ст. 236 КПК України передбачає: " Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов`язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу".

Як передбачає ч. 3 ст. 236 КПК, "слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення".

Таким чином, з одного боку, законодавець передбачає певні гарантії захисту прав особи під час проведення обшуку (судовий контроль; обов`язок слідчого, прокурора вжити належні заходи для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені; обов`язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, яка бере участь у проведенні обшуку, допустити на місце його проведення захисника чи адвоката на будь-якому етапі його проведення), з іншого боку, указавши на те, що слідчий, прокурор зобов`язані вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, законодавець не виключив можливості проведення обшуку без участі цих осіб, про що свідчать наведені вище положення ч. 4 ст. 236 КПК України. Водночас ст. 236 зазначеного Кодексу не містить обов`язку слідчого, прокурора чи іншої службової особи забезпечення присутності під час проведення обшуку захисника чи адвоката. Натомість закон передбачає лише те, що "слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення".

Отже, хоча законодавець створює умови для участі осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, а також захисника чи адвоката під час обшуку, однак він не передбачає, що така участь є суворо обов`язковою з огляду на специфіку цієї слідчої дії.

Навіть під час обшуку особи, правила якого в частині участі адвоката є більш суворими, ніж правила обшуку житла чи іншого володіння особи, закон передбачає можливість його проведення без участі захисника: "Обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку".

Отже, КПК України не містить положення про обов`язкову участь захисника під час проведення обшуку, в тому числі в кримінальному провадженні, в якому участь захисника є обов`язковою згідно з вимогами статей 49, 52 КПК України. Іншими словами, навіть обов`язкова участь захисника у кримінальному провадженні за КПК України не передбачає обов`язкової участі цього захисника в усіх без винятку слідчих діях (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі N 354/434/20).

Вказана позиція спростовує доводи сторони захисту щодо порушення проведення обшуку оскільки захисники ОСОБА_8 були допущені для проведення обшуку, а посилання сторони захисту на норму ст. 236 КПК України, відповідно до якої органи досудового розслідування нібито не повинні були починати проведення обшуку протягом трьох годин, але не раніше доки прибуде адвокат, є хибним трактуванням вказаної норми закону.

Щодо доводів сторони захисту про грубе порушення приписів КПК України органом досудового розслідування під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 та вилучення у нього мобільного телефону, колегія суддів зазначає таке.

04.11.2021 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду надав дозвіл на проведення обшуку у житлі ОСОБА_8 із метою відшукання, зокрема мобільних телефонів, на яких зберігаються відомості, що стосуються проведення оцінки, проведення конкурсу на визначення суб`єкта оціночної діяльності в АРМА та ДП «СЕТАМ», електронних торгів в ДП «СЕТАМ» та реалізації прав вимоги за Кредитним договором № 4804 від 27.08.2012 та Кредитним договором № 4706 від 16.09.2010, укладеними між ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Укрполіскорм» а також іншої інформації, що стосується вказаних прав вимоги та кредитних договорів.

На підставі наданого дозволу, детективи НАБУ 25.11.2021 провели обшук за місцем проживання ОСОБА_8, під час якого у ОСОБА_8 вилучили мобільний телефон Iphone 8 model № MQ6G2VC/A s/n НОМЕР_1 imei НОМЕР_2, оскільки в ньому наявна інформація, що має значення для досудового розслідування.

Вищенаведене дає підстави колегії суддів дійти висновку про правомірність проведення обшуку та вилучення у ОСОБА_8 мобільного телефону, оскільки на ці дії безпосередньо надано дозвіл слідчим суддею, та інформація, що містяться на ньому безпосередньо пов`язує ОСОБА_8 із вчиненням дій, які йому інкриміновані.

Поряд із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що доступ до вмісту мобільного телефону ОСОБА_8 частково обмежувався. Вказане не заперечувалося стороною захисту як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного розгляду. А посилання сторони захисту щодо грубого порушення норм КПК України під час вилучення мобільного телефону, колегія суддів уважає надуманими, оскільки позиція кожного захисника окремо, а також самого підозрюваного не узгоджується між собою та є суперечливою, а вилучення мобільного телефону у ОСОБА_8 мало місце у зв`язку із забороною користуватись ним під час обшуку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_8, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_8 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні.

Сторона захисту вказала про відсутність вказаних ризиків, мотивуючи свою позицію належною процесуальною поведінкою ОСОБА_8, а також необґрунтованістю висновків слідчого судді про наявність ризиків.

Прокурор заперечив проти доводів сторони захисту, зазначивши про наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених п. 1,3 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

Доводи сторони захисту щодо незгоди з висновками слідчого судді в частині існування вказаних вище ризиків не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Також, не залишились без оцінки слідчого судді доводи сторони обвинувачення щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, дійшовши висновку, що його існування не знайшли свого підтвердження будь-якими розумними твердженнями.

Водночас, колегія суддів вважає, що слідчим суддею не було взято до уваги наявність ризиків, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, обґрунтовуючи наявність вищенаведених ризиків, прокурор в клопотанні посилався на наявність у ОСОБА_8 стійких ділових та дружніх зв`язків в силу своєї професійної діяльності, з особами, які займають керівні посади в органах державної влади, а також з іншими особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження; можливість здійснення ОСОБА_8 координаційних дій з іншими підозрюваними та свідками, в тому числі з метою уникнення ним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідування; характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень, які вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_8, що підтверджує схильність та здатність останнього приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, а відтак дає підстави вважати, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Із таким обґрунтуванням наявності вказаних ризиків погоджується колегія суддів, при цьому бере до уваги й те, що вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_8 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, стороною захисту в ході апеляційного перегляду не було спростовано.

Тобто матеріалами клопотання стверджується, що органами досудового розслідування здійснюється слідство у кримінальному провадженні N° 62019000000001257 від 08.08.2019, в межах якого ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що посилання сторони захисту та висновки слідчого судді на належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, з урахуванням характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені в судовому засіданні ризики до маловірогідності (мінімальності) чи до їх виключення на цьому етапі судового провадження.

Крім того, сама лише наявність утриманців та стан здоров`я членів сім`ї підозрюваного не може нівелювати встановлені судом ризики.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування двох ризиків, дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є виправданим та пропорційним у даному провадженні, а запобігти встановленим ризикам можливо, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави.

Прокурор, ураховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 180 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 484 998 800 грн.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки вважала його непомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).

Оскільки встановлено наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 та ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Однак, ураховуючи особу ОСОБА_8, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину та особливо тяжкого злочину, вчиненого групою осіб, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, наявність доведених ризиків, майнової шкоди, а також повідомлення про підозру у вчиненні іншого особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки більш м`який запобіжний захід у вигляді застави, обраний слідчим суддею, не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Щодо розміру застави

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів уважає, що під час визначення розміру застави слідчий суддя правильно оцінив тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_8, обставини їхнього вчинення, його роль та індивідуальні особливості підозрюваного. Також слідчий суддя обґрунтовано врахував, що кримінальне провадження здійснюється не у зв`язку із вчиненням так званого загально-кримінального злочину, а мова йде про корупційний злочин, вчинений, за версією сторони обвинувачення, генеральним директором ДП «СЕТАМ» (на момент вчинення кримінальних правопорушень), державним службовцем, який зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, додержуватися правил етики державного службовця та не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника органу державної влади та може зашкодити авторитету як органу державної влади, так і держави в цілому, та вчинене з корисливою метою.

Наведене вище дозволило як слідчому судді, так і колегії суддів дійти висновку, що застава у сумі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. А тому, колегія суддів вважає доцільним при визначенні розміру застави, як альтернативі тримання під вартою, встановити ОСОБА_8 заставу в тому розмірі, що визначив слідчий суддя - 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 13 420 000 гривень.

Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_8 .

Рішення слідчого судді в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України не оспорювалось.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні апеляційний скарг адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати з постановленням нової ухвали.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2023 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 у межах кримінального провадження № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 квітня 2023 року.

Взяти підозрюваного ОСОБА_8 під варту в залі суду.

Визначити ОСОБА_8 розмір застави у розмірі 5 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 13 420 000 (тринадцять мільйонів чотириста двадцять тисяч) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3 .

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

2) не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з:

- працівниками та колишніми працівниками АРМА: ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 ;

- працівниками та колишніми працівниками ДП «СЕТАМ»: ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49 ;

- суб`єктами оціночної діяльності: ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61 ;

- працівниками правоохоронних органів: ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72 ;

- суддями: ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80 ;

- свідками у цьому кримінальному проваджені: ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_25, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142 ;

- іншими підозрюваними у цьому кримінальному проваджені: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_21, ОСОБА_57, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_15 ;

5) здати на зберігання до уповноважених органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

6) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 21 квітня 2023 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11 травня 2019 року.

Копію ухвали вручити прокурору для виконання, підозрюваному, захисникам та ДУ «Київський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4