- Головуючий суддя (ВАКС): Біцюк А.В.
Справа № 991/1567/23
Провадження 1-кс/991/1594/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 14.02.2023 про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 № 11-22/К-19 від 13.02.2023 про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42016140000000054 від 21.04.2016,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_4 від 14.02.2023 про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 № 11-22/К-19 від 13.02.2023 про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42016140000000054 від 21.04.2016 (далі - Кримінальне провадження), в якій просить:
-скасувати постанову детектива НАБУ ОСОБА_4 від 14.02.2023 про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 № 11-22/К-19 від 13.02.2023 про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій у Кримінальному провадженні;
-зобов`язати детектива НАБУ встановити та допитати у якості свідка робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків прокуратури Львівської області (далі - Скарга).
Скарга мотивована тим, що 13.02.2023 адвокатом ОСОБА_3 до детектива у Кримінальному провадженні в порядку статті 220 КПК України було спрямовано клопотання про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій - встановлення та допиту у якості свідка робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків прокуратури Львівської області ОСОБА_6, за результатом розгляду якого детективом винесена постанова від 14.02.2023 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання у повному обсязі, яка на думку сторони захисту є незаконною, необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Особа, що звернулась із Скаргою, адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав з викладених у ній підстав, просив задовольнити в повному обсязі.
Детектив ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти доводів Скарги, просив у задоволенні Скарги відмовити з огляду на те, що (1) 18.11.2022 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 визнано зібрані під час досудового розслідування у Кримінальному провадженні докази достатніми для складання обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 та прийнято рішення про завершення досудового розслідування у Кримінальному провадженні та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, про що детективом сторону захисту було повідомлено 18.11.2022 на підставі доручення прокурора, у зв`язку з чим, відсутні підстави для проведення слідчих та інших процесуальних дій у Кримінальному провадженні, (2) відкриття матеріалів досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України фактично свідчить про зупинення строків досудового розслідування, та для проведення слідчих дій, про які зазначено у Клопотання, строк досудового розслідування, якого і так залишається небагато, необхідно відновити, а процедура встановлення особи та проведення допиту особи триває достатньо довго, та для проведення інших процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту, строків не вистачить, (3) у відповідності до положень КПК України сторона захисту наділена можливістю самостійно здійснювати збирання доказів.
Слідчий суддя, дослідивши Скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).
У відповідності до положень ст. ст. 110, 220, п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України у випадку повної відмови у задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій слідчим, прокурором виноситься вмотивована постанова.
Відповідно до ч.5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з:1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Правова природа проваджень, які здійснюються слідчим суддею за п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України (розгляд скарг на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій), передбачає не лише перевірку дотримання слідчим/прокурором норм чинного кримінального процесуального законодавства при вирішенні клопотань про проведення слідчих дій та винесенні постанови за результатом розгляду відповідних клопотань, а опосередковано й оцінку таких клопотань на предмет обґрунтування необхідності здійснення таких слідчих дій.
Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у Кримінальному провадженні, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
В рамках Кримінального провадження 13.02.2023 адвокат ОСОБА_3 до детектива НАБУ у Кримінальному провадженні подав клопотання № 11-22/К-19 від 13.02.2023, в якому просив детектива встановити та допитати у якості свідка робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків прокуратури Львівської області ОСОБА_6 з метою підтвердження чи спростування фактів проведення ТОВ «КВІК-СЕРВІС ПЛЮС» ремонтних робіт у 2013-2014 роках, їх перелік та об`єми, стан розрахунків за їх проведення, наявність чи відсутність заборгованості за їх проведення тощо (далі - Клопотання).
За результатами розгляду Клопотання детективом НАБУ ОСОБА_4 винесено постанову від 14.02.2023 р. про відмову у задоволенні Клопотання (далі - Постанова).
Постанова є предметом оскарження у даній справі.
Так, детектив мотивував своє рішення тим, що (1) 18.11.2022 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 визнано зібрані під час досудового розслідування у Кримінальному провадженні докази достатніми для складання обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 та прийнято рішення про завершення досудового розслідування у Кримінальному провадженні та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, про що детективом сторону захисту було повідомлено 18.11.2022 на підставі доручення прокурора, у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення Клопотання; (2) після повідомлення про підозру ОСОБА_5 до завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту минуло три місяця, сторона захисту не зверталася у порядку ст. 220 КПК України із клопотаннями з приводу встановлення та допиту свідка ОСОБА_6 .
В ході судового розгляду було встановлено, що в рамках Кримінального провадження 26.08.2022 детективом НАБУ ОСОБА_4 за погодженням прокурора САП ОСОБА_7 складено та вручено ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
18.11.2022 прокурором САП ОСОБА_7 визнано зібрані під час досудового розслідування у Кримінальному провадженні докази достатніми для складання обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 та прийнято рішення про завершення досудового розслідування у Кримінальному провадженні та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України. На виконання доручення прокурора 18.11.2022 детективом НАБУ сторону захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування у Кримінальному провадженні та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту відповідно до ст. 290 КПК України.
У Клопотанні адвокат ОСОБА_3 просить детектива про проведення слідчої дії - допиту у якості свідка робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків прокуратури Львівської області ОСОБА_6 з метою встановлення обставин, що мають значення у Кримінальному провадженні.
Відповідно до Глави 20 КПК України допит віднесений до слідчих дій. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 1, 2 ст. 223 КПК України).
За ч. 1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Отже, приймаючи рішення про завершення досудового розслідування у Кримінальному провадженні, прокурором докази, отримані в ході досудового розслідування, в тому числі і шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, визнано достатніми для складання обвинувального акту. Таким чином, на даній стадії Кримінального провадження отримання (збирання) доказів та перевірка вже отриманих доказів стороною обвинувачення вже не здійснюється. Зазначені обставини свідчать про відсутність підстав для проведення слідчих дій на даній стадії кримінального провадження, зокрема, проведення допиту осіб за ініціативою сторони захисту відповідно до Клопотання адвоката ОСОБА_3 .
При цьому, прийняття рішення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування на підставі наданої прокурором оцінки сукупності зібраних доказів для прийняття відповідного процесуального рішення перебуває у межах дискреційних повноважень сторони обвинувачення.
Частина 8 ст. 223 КПК України передбачає, що слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
Отже, цією нормою встановлюється певне правило проведення слідчих (розшукових) дій, порушення якого призведе до визнання таких дій недійсними, а докази, отримані за результатом їх проведення - недопустимими. Таким чином, відповідні положення підлягають застосуванню під час вирішення питання допустимості отриманих в результаті проведення слідчих (розшукових) дій доказів.
Відповідна норма закону не містить висловів («лише», «тільки», «виключно» та інших тотожних до цих слів), на підставі яких можливо стверджувати, що неможливість проведення слідчих (розшукових) дій пов`язана виключно із закінченням строків досудового розслідування, що спростовує доводи сторони захисту.
Посилання сторони захисту на ухвали Вищого антикорупційного суду не береться до уваги, оскільки наведені в ухвалах висновки не мають обов`язкового характеру для застосування. У відповідності до положень ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 368 КПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слідчий суддя, суд, під час застосування кримінального процесуального законодавства України має керуватися саме висновками щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, а також практикою Європейського суду з прав людини.
Посилання адвоката на постанову Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 344/6630/17 як на підтвердження доводів щодо можливості проведення слідчих дій після завершення досудового розслідування не береться до уваги з огляду на те, що у даній постанові викладено висновки щодо співвідношення поняття «закінчення досудового розслідування» та «завершення досудового розслідування», які не є тотожними, а кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. Так, Верховний Суд зазначив, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив`язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування. Зі свого боку, відповідні обставини зазначено колегією суддів з тією метою аби в подальшому дійти висновку, що «проведені органами досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчі дії після повідомлення про завершення досудового розслідування здійснені відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а встановлені внаслідок таких слідчих дій докази є допустимими та можуть бути використані при винесенні процесуальних рішень, до такого висновку дійшов суд апеляційної інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, предметом дослідження якого було питання використання доказів, зібраних у непередбачений законом строк та спосіб.»
Таким чином, правова позиція, викладена у вказаній постанові Верховного Суду щодо можливості проведення слідчих дій після завершення досудового розслідування стосується вирішення питання допустимості доказів, зібраних в ході проведення таких слідчих дій під час досудового розслідування, та їх використання під час доведеності винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
Відповідні висновки свідчать про можливість проведення слідчих дій після завершення досудового розслідування, якщо проведення таких дій за рішенням сторони обвинувачення є необхідним, та що такі дії не є незаконними.
Такі висновки не зв`язують сторону обвинувачення обов`язком проводити слідчі дії після завершення досудового розслідування. Той факт, що зібрані під час досудового розслідування докази за рішенням прокурора визнано достатніми, свідчить про відсутність підстав для проведення слідчим /прокурором слідчих дій на даній стадії кримінального провадження, враховуючи законодавчо закріплену мету проведення слідчої дії (ч. 1, 2 ст. 223 КПК України) - отримання (збирання) доказів або перевірка вже отриманих доказів у кримінальному провадженні.
Зі свого боку, у відповідності до положень ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Так, на підставі ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. (ч. 3 ст. 93 КПК України).
Таким чином, сторона захисту має право здійснювати збирання доказів шляхом здійснення дій, які здатні забезпечити подання до суду належних і допустимих доказів, і після завершення досудового розслідування, на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування на підставі ст. 290 КПК України.
В оскаржуваній постанові детектив надав оцінку вказаним у Клопотанні вимогам та доводам, наведених в обґрунтування заявлених вимог, із зазначенням мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Відтак, слідчий суддя дійшов висновку, що детективом за результатами розгляду Клопотання винесено обґрунтоване процесуальне рішення, що відповідає вимогам, передбаченим ч.5 ст. 110 КПК України, а тому не вбачається підстав для скасування відповідної постанови.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Скарги.
Керуючись статтями 5, 9, 303, 306-308, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1