- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/5177/22
Провадження 1-кп/991/69/22
У Х В А Л А
27 лютого 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному 09 травня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000094, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Краматорськ Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52022000000000094 від 09.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
24.02.2023 прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні.
Подане клопотання обґрунтовано обранням під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у сумі 744 300 гривень. В наслідок внесення ТОВ «ПРЕМІУМ ІНДАСТРІ ГРУП» застави 12.05.2022 ОСОБА_6 звільнено з-під варти та останній на теперішній час вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням низки обов`язків. У подальшому ухвалами слідчих суддів строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків неодноразово продовжувався та востаннє був продовжений ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022. Вказаною ухвалою продовжено строк дії наступних обов`язків:
1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду (за винятком відвідування та перебування за наступними адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 );
3) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 .
Зазначаючи про продовження ризику переховування обвинуваченого від суду, прокурор просить продовжити ОСОБА_6 дію вищевказаних обов`язків на два місяці.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримав та наголосив на тому, що обвинувачений на стадії досудового розслідування перебував у розшуку протягом шести років. Частину з вказаного часу він провів на території російської федерації. Враховуючи відповідні обставини, прокурор вважає, що ризик переховування від суду дотепер має місце і зменшення обсягу обов`язків або зміна запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання. Надав пояснення стосовно того, що клопотання прокурора не відповідає приписам ст. 184 КПК України, оскільки в клопотанні відсутній виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується його клієнт. У повідомленні про підозру, в обвинувальному акті та в клопотанні про продовження строку дії процесуальних обов`язків прокурором вказані обставини, які у відповідності до ст. 91 КПК України підлягають безпосередньому доказуванню в суді. Разом з цим ні у клопотанні, ні в доданих до нього матеріалах немає відомостей, які б підтвердили позицію сторони обвинувачення про бажання ОСОБА_6 вчиняти дії з метою переховування. Поведінка клієнта протягом часу з моменту затримання і до дати розгляду відповідного клопотання не свідчить про наміри останнього ухилятися від суду. Таким чином, відсутній ризик переховування, на який посилається прокурор у заявленому клопотанні. З приводу перебування ОСОБА_6 у розшуку з 2016 по 2022 роки пояснив, що обвинувачений не отримував ніяких процесуальних документів у кримінальному провадженні та був необізнаним про кримінальне переслідування. Про наявність підозри у вчиненні кримінального правопорушення та про перебування у розшуку дізнався безпосередньо в момент затримання співробітниками поліції. Також захисник наголосив на тому, що стороною обвинувачення протягом шести років не вчинялося жодних дій з метою розшуку ОСОБА_6 . Просив відмовити у задоволенні клопотання та не продовжувати строк дії процесуальних обов`язків.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків. Зазначив, що обвинувачення проти нього не обґрунтоване, оскільки ним не вчинялося жодного кримінального правопорушення. Також надав пояснення стосовно виявлення у нього при затримання мобільного телефону з wi-fi роутером, яким він користувався під час риболовлі, оскільки біля річки поганий мобільний зв`язок. Дій щодо переховування не вчиняв.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позицію учасників судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.05.2022 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 744 300 гривень.
12.05.2022 у наслідок внесення застави ОСОБА_6 звільнено з-під варти, тобто він вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у виді застави із покладенням низки обов`язків.
30.06.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у зв`язку з невиконанням підозрюваним ОСОБА_6 обов`язку здачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон звернуто в дохід держави частину застави, а також застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 793 920 гривень.
У подальшому покладені на ОСОБА_6 обов`язки неодноразово продовжувалися рішеннями суду та востаннє обов`язки: 1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду (за винятком відвідування та перебування за наступними адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ); 3) повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи та 4) утримуватися від спілкування із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 були продовжені ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 29.12.2022 строком до 28.02.2023 включно.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Пунктом 3 частини 1 статті 176 КПК України визначено заставу як один із видів запобіжного заходу. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 8 ст. 182 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_6, суд має врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
З приводу обґрунтованості підозри (обвинувачення) суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 скерований до суду та на теперішній час здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_6 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень не є вочевидь необґрунтованою.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Вивчивши матеріали клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, щодо продовження ризику переховування ОСОБА_6 від суду, який на час звернення сторони обвинувачення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності. Хоча і є меншим, ніж існував на час після безпосереднього затримання обвинуваченого.
Вказана позиція суду ґрунтується на висуненні ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 та ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, що у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна. На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з іншими доказами є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. Таке твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з тяжкістю можливого покарання судом береться до уваги і перебування обвинуваченого ОСОБА_6 у розшуку протягом 2016-2022 років, знаходження у вказаний період на території російської федерації, а також непоодинокі виїзди обвинуваченого до російської федерації в період з 2015 по 2016 роки. Вказані обставини, на переконання колегії суддів, доводять наявність у останнього сталих зв`язків з особами, що проживають саме у російській федерації. Водночас судом враховується, що з 2014 року між російською федерацією та Україною відбувається збройний конфлікт (війна) та стороною агресором не виконуються запити про міжнародну правову допомогу у кримінальних провадженнях. Тому у разі залишення ОСОБА_6 території України та переїзду на постійне місце проживання до російської федерації, державним органам України буде неможливо домогтися затримати останнього з метою екстрадиції та/або у разі ухвалення обвинувального вироку привести його у виконання. Поряд з цим, на продовження ризику можливого переховування обвинуваченого від суду впливає і та обставина, що ОСОБА_6 не має достатньо сталих зв`язків на території України, а з наявними у нього родичами в Україні (зі свідчень сестри, наданих під час перебування ОСОБА_6 у розшуку), останній не підтримував спілкування тривалий час.
На підтвердження продовження зазначеного ризику колегією суддів не береться до уваги посилання прокурора про попереднє невиконання ОСОБА_6 покладеного на нього слідчим суддею обов`язку здачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, оскільки прокурором не долучено до клопотання жодного підтверджуючого документу в обґрунтування цих обставин.
Враховуючи вищезазначені обставини в своїй сукупності, колегія суддів доходить висновку, що на теперішній час продовжує існувати ризик можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, що є підставою для продовження покладених на останнього процесуальних обов`язків. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку прокуратури та надасть змогу досягти мети кримінального провадження.
Разом з цим, колегія суддів враховує відсутність обґрунтування з боку сторони обвинувачення необхідності продовження строку дії обов`язку не відлучатися з населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає обвинувачений, саме в наведеній у клопотанні редакції. Прокурором ні в клопотанні, ні під час судового засідання не надано пояснень вибору відповідних населених пунктів Київської області, до яких обвинуваченому дозволено відлучатися, не отримуючи дозволу відповідної особи, хоча сам обвинувачений зареєстрований безпосередньо у м. Києві. Враховуючи наведене, а також відсутність з боку сторони обвинувачення нарікань на процесуальну поведінку обвинуваченого протягом останніх місяців, суд вважає за можливе продовжити відповідний обов`язок в наступній редакції: «не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду».
Щодо посилання сторони захисту на невідповідність клопотання прокурора вимогам ст. 184 КПК України колегія суддів зазначає, що твердження захисника про відсутність в тексті клопотання необхідних фактів, або ж навпаки наведення тих обставин, які потребують доведення у суді, є виключно безпосереднім сприйняттям написаного тексту конкретною особою і не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями: 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити частково клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 52022000000000094 від 09.05.2022.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) прибувати до прокурора або суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 .
Строк дії ухвали встановити до 26 квітня 2023 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094 від 09.05.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_22
Судді
ОСОБА_23