Документ № 109359877

Справа № 991/264/23

Провадження 1-кп/991/4/23

УХВАЛА

28 лютого 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_8,

захисників ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження№ 52022000000000215 від 12.08.2022.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.02.2023 призначено судовий розгляд цього кримінального провадження.

24.02.2023 прокурор звернувся із клопотанням, у якому просить продовжити на два місяці строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що покладені на ОСОБА_8 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з Кіровоградської області, в якій він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також з іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

1.Обґрунтування клопотання

Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.09.2022 до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 148 860 грн та покладено виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_8, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.12.2022 продовжений до 28.02.2023 включно.

Необхідність продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за змістом клопотання обумовлена:

- існуванням обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого корупційного злочину

- існуванням ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином), які з часу застосування запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.

Прокурор вважає, що застосування до ОСОБА_8 менш суворого запобіжного заходу, зменшення обсягу покладених обов`язків чи непокладення на обвинуваченого жодного із обов`язків з огляду на існуючі ризики не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду.

2. Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, з наведених у ньому підстав. Просив клопотання задовольнити. Додатково долучив ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.12.2022 про продовження строку дії обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_10 зазначили, що подане клопотання не відповідає меті застосування запобіжного заходу. Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні. Просили відмовити у задоволенні клопотання.

Водночас обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що не заперечує проти продовження строку дії зазначених у клопотанні обов`язків з огляду на те, що частина з них є процесуальними обов`язками обвинуваченого незалежно від застосування запобіжного заходу. Проте з урахуванням вимоги клопотання про заборону відлучатися із Кіровоградської області без дозволу прокурора або суду просив врахувати, що з лютого 2023 року він змінив місце проживання, у певні дні тижня проживає із сім`єю у м. Києві, також їздить на роботу у Кіровоградську область. Наголосив, що завчасно повідомив суд про зміну місця проживання відповідною заявою.

Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що доводи, наведені у клопотанні на їх обґрунтування, є аналогічними попередньому клопотанню та не підтверджуються жодними доказами. Протягом усього часу досудового розслідування він не вчинив жодної із дій, яка б свідчила про актуальність зазначених прокурором ризиків. Жодного тиску на свідків протягом кримінального провадження він не вчиняв. З обвинуваченою ОСОБА_6 взагалі не знайомий. Відповідно узгоджувати з нею дії для спотворення обставин у кримінальному провадженні не може. Крім того, просив врахувати, що можливість здійснення будь-якого впливу наразі нівелюється відстороненням його від здійснення правосуддя. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зазначив, що твердження про його існування є безпідставними, оскільки усі докази у кримінальному провадженні зібрані, кримінальне провадження перебуває у суді. Тому не зрозуміло, яким чином він може перешкодити кримінальному провадженню.

Також обвинувачений ОСОБА_8 наголосив на безпідставності дослідження на цій стадії будь-яких доказів, оскільки під час судового розгляду будь-які докази мають досліджуватися у контексті їх допустимості, належності та достовірності для доведення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Заслухавши доводи прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали клопотання суд дійшов таких висновків.

3. Оцінка та мотиви суду

Згідно з наданими матеріалами ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.12.2022 ОСОБА_8 продовжено на два місяці, до 28.02.2023 включно, строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на нього у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до детектива, прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з Кіровоградської області, в якій він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також іншими підозрюваними у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Одним із запобіжних заходів є застава (п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України).

За змістом ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України у разі застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, зокрема застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Частина 7 ст. 194 КПК України регламентує, що обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у ст. 194 КПК України. Означеною нормою передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд має дослідити та встановити такі обставини:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Кримінальне провадження № 52022000000000215 від 12.08.2022 знаходиться на стадії судового розгляду. Метою цієї стадії з огляду на загальні засади кримінального провадження та главу 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості чи невинуватості певної особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом згідно із встановленим порядком дослідження доказів.

З огляду на це суд вважає, що на стадії судового розгляду відсутня необхідність встановлення наявності обґрунтованої підозри.

Водночас суд враховує, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, декілька разів було предметом судового контролю слідчим суддею під час розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу та продовження строку дії обов`язків. Також встановлені обставини щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 зазначені прокурором в обвинувальному акті, що надійшов до суду.

3.1. Щодо існування ризиків

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі ризики, визначені у ст. 177 КПК України:

- ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

3.1.1 Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду

В обґрунтування твердження про існування цього ризику прокурор посилається на:

- тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8, неможливість звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, обов`язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна;

- наявність засобів та можливостей для переховування від правоохоронних органів і суду з огляду на наявність вищої юридичної освіти та досвіду роботи суддею.

Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_8, встановлений під час досудового розслідування, не втратив свою актуальність.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 . Так санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Цей злочин є корупційним, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються.

Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд вважає, що направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.

Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду є актуальним та виправдовує покладення певних обов`язків, пов`язаних із його існуванням.

3.1.2 Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Згідно з доводами, наведеними у клопотанні, актуальність цього ризику пов`язана із авторитетом посади судді, яку обіймає ОСОБА_8 .

Прокурор зазначає, що ОСОБА_8 за час роботи суддею Олександрівського районного суду Кіровоградської області здобув певний авторитет та широке коло знайомств серед керівників та працівників правоохоронних і судових органів. Використовуючи свої зв`язки та службове становище судді, може особисто чи опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, на свідків, які є працівниками Кіровського районного суду м. Кіровограда, з метою зміни останніми показань, надання ними неправдивих показань, отримання доступу до справ суду, електронної бази документообігу суду.

Оцінивши доводи клопотання, суд погоджується із тим, що на теперішній час продовжує існувати ризик незаконного впливу ОСОБА_8 на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд, у першу чергу, виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. На стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 224, 352 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто внаслідок допиту на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків зберігає свою актуальність протягом усього строку досудового провадження, а також на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків.

На переконання суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

У контексті існування цього ризику суд також враховує обставини цього кримінального провадження та характер інкримінованого злочину. Так, ОСОБА_8 обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Суд вважає, що відсторонення ОСОБА_8 від здійснення правосуддя, про яке останній зазначив під час розгляду клопотання, у повній мірі не нівелює означений ризик, оскільки він може здійснювати вплив на свідків користуючись вже набутим авторитетом та відповідним колом знайомств.

З огляду на вищенаведені обставини суд вважає, що заявлений прокурором ризик щодо можливості обвинуваченим ОСОБА_8 здійснювати спроби впливу на свідків з метою спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності, є обґрунтованим.

3.1.3 Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

В обґрунтування існування цього ризику прокурор посилається на:

- вчинення ОСОБА_8 дій із знищення речових доказів у кримінальному провадженні. Прокурор зазначає, що ОСОБА_8, зрозумівши, що в квартирі, де він проживає, планується проведення обшуку, викинув наявну у нього частину неправомірної вигоди з вікна п`ятого поверху своєї квартири;

- досвід роботи ОСОБА_8 в судових органах, його обізнаність з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень та, відповідно, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд вважає ці доводи недостатніми для висновку про існування цього ризику. З огляду на направлення обвинувального акта до суду усі докази у кримінальному провадженні зібрані. Тому, на думку суду, обвинувачений не зможе вжити заходів із знищення чи спотворення будь-яких доказів.

Доводи прокурора щодо можливості створення перешкод судовому розгляду з огляду на наявний досвід роботи у судових органах є неконкретизованими, а тому суд не бере їх до уваги при оцінці існування означеного ризику.

Таким чином, під час розгляду клопотання, на думку суду, продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Доказів, що свідчать про протилежне, сторона захисту не надала.

3.2. Значення інших обставин в контексті встановлених ризиків

При вирішенні питання обґрунтованості продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд має оцінити усі обставини в сукупності, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого; репутацію обвинуваченого; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів.

Суд враховує:

- тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 злочину. Так ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років із конфіскацією майна;

- актуальність ризиків переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Доведення цих обставин переконує суд у необхідності продовження строку дії покладених на ОСОБА_8 обов`язків. З урахуванням застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 148 860 грн продовження обов`язків забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого з метою досягнення мети кримінального провадження.

Суд констатує, що з часу надходження обвинувального акта до суду обвинувачений ОСОБА_8 демонструє належну процесуальну поведінку. Під час розгляду клопотання прокурор не навів аргументів про допущені ОСОБА_8 процесуальні порушення під час досудового розслідування. Проте у контексті встановлених обставин належна процесуальна поведінка обвинуваченого не нівелює існуючі ризики та у цьому випадку вказує на те, що застосований запобіжний захід достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та забезпечує його належну поведінку у кримінальному провадженні.

3.3. Щодо обов`язків, які належить покласти на обвинуваченого, та строку їх дії

У клопотанні прокурор просить продовжити строк виконання таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з Кіровоградської області, в якій він проживає, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Покладення таких обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідне з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам, а саме ризикам переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Водночас, враховуючи стадію судового провадження, зміну місця проживання обвинуваченим та подальше перебування протягом тижня у м. Києві та у Кировоградській області, належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає, що забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків можливо і без здійснення постійного контролю шляхом надання судом дозволу на пересування територією України та без покладення обов`язку «не відлучатися з Кіровоградської області, в якій він проживає, без дозволу прокурора або суду».

Продовжуючи строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, суд також виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, пов`язане із здійсненням судового розгляду тяжкого злочину. Отже, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.

З урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищевказаних обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 28.04.2023. З огляду на доведення прокурором підстав для продовження обов`язків та встановлені обставини, суд не вбачає підстав для продовження обов`язків на менший строк.

З цих підстав клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 199, 331, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022 задовольнити частково.

Продовжити на два місяці, тобто до 28 квітня 2023 року, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

1) прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а також іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52022000000000215 від 12.08.2022;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_8, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3