- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Панаід І.В.
Справа № 991/1246/23
Провадження №11-сс/991/160/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в межах кримінального провадження №62022000000000144 від 13 березня 2022 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2023 року задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 та продовжено застосований 30 листопада 2022 року підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15 квітня 2023 року включно, в межах строку досудового розслідування. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 7500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 130 000 гривень, за умови внесення якої на підозрювану покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням від 15 лютого 2023 року у зв`язку з невідповідністю викладених в ньому висновків фактичним обставинам кримінального провадження, а також вважаючи його незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, захисник ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить:
-оскаржувану ухвалу скасувати;
-постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу відмовити в повному обсязі.
На думку захисника, висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри є хибними. Зокрема, для повідомлення особи про підозру, а відтак і для застосування запобіжного заходу, має бути доведено існування кожного з чотирьох елементів складу злочину, що не було зроблено стороною обвинувачення. Зазначає, що врахування слідчим суддею тяжкості кримінального правопорушення без попередньої доведеності доказами усіх необхідних елементів відповідного складу злочину, порушує принцип змагальності у кримінальному провадженні. Захисник також вважає, що твердження про попередню змову ОСОБА_7 з іншими підозрюваними у цій справі та розроблення ними спільного злочинного плану на вчинення відповідного умисного, корисливого, особливо тяжкого корупційного злочину не відповідає дійсності та не підтверджено доказами, оскільки таких обставин не існувало. Не заперечуючи спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_11, стверджує, що це відбувалося під час виконання службових обов`язків на посаді директора юридичного департаменту Міністерства економіки України та обумовлено виключно необхідністю реалізації робочих завдань. Жодного разу не спілкувалась з ОСОБА_11 чи ОСОБА_12 щодо переказу коштів ДП «Укрпатент» на рахунок БО «Подих милосердя». З директором благодійної організації «Подих милосердя» ОСОБА_13 взагалі не знайома. На думку захисника, сторона обвинувачення застосовує необ`єктивний та упереджений підхід до розслідування даного кримінального провадження. Зокрема, не вживає заходів щодо перевірки та усунення розбіжностей в наданих сторонами відомостях щодо свідка ОСОБА_14 для встановлення обставин, котрі мають значення для розслідування даного кримінального провадження. Не зважаючи на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.02.2023 у справі №991/1613/23, якою скасовано постанову детектива НАБУ ОСОБА_9 від 03.02.2023 про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту щодо проведення одночасного допиту підозрюваної ОСОБА_7 і свідка ОСОБА_14 та зобов`язано детективів НАБУ повторно розглянути таке клопотання, допит досі не проведено. З огляду на зазначене, на думку захисника, відсутні докази підтвердження суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а отже висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 вважає помилковими.
В доводах апеляційної скарги захисник також заперечує висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначає, що тяжкість покарання є суттєвим чинником, але не достатнім для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Ризик незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні, на думку захисника, є безпідставним і обґрунтується лише наявністю у ОСОБА_7 авторитету серед колег та підлеглих по роботі, однак будь-яких підтверджених відомостей про такий намір немає. Також вважає необґрунтованим ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та зазначає, що матеріали клопотання жодним чином не доводять будь-якого зв`язку між ОСОБА_7 та іншими співучасниками кримінального правопорушення, які ще не викриті, оскільки такого зв`язку не існує, як і ризику перешкоджання. Більше того, як зазначає захисник, ОСОБА_7 сумлінно виконує покладені на неї процесуальні обов`язки, що свідчить про відсутність у підозрюваної наміру перешкоджати даному кримінальному провадженню.
На думку захисника, наведені слідчим суддею в обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу обставини не були ним належним чином оцінені та у достатній мірі не враховані, що виключило можливість застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу. Натомість, такі обставини не виключають об`єктивної можливості застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, наприклад, цілодобового домашнього арешту. Разом з тим, розмір застави у сумі 20 130 000 грн., встановлений слідчим суддею як альтернативний запобіжний захід, є явно непомірним як для ОСОБА_7, так і для її близьких осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваної, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000144 від 13.03.2022 за підозрою, серед інших, виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.
03 листопада 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7, яке в той же день було їй вручено. Органом досудового розслідування встановлено, що у період часу з травня по 15 червня 2022 року, знаходячись у м.Києві, виконувач обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_7, діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи роль пособника, а саме: затвердивши фінансовий план ДП «Укрпатент» на 2022 рік (змінений), проставивши на ньому відтиск гербової печатки Міністерства економіки України, підготувавши та підписавши наказ виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України про надання згоди ДП «Укрпатент» на вчинення значного господарського зобов`язання № 1520-22 та дату 07.06.2022, а також передавши їх ОСОБА_11, сприяла останньому в розтраті грошових коштів ДП «Укрпатент» в сумі 250 991 939, 68 грн на користь БО «Подих милосердя», що спричинило ДП «Укрпатент» матеріальну шкоду в розмірі 250 991 939, 68 грн, яка у більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.
30 листопада 2022 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваної ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.12.2022 включно, який в подальшому продовжено у встановленому законом порядку, зокрема оскарженою ухвалою до 15.04.2023 включно.
Рішення слідчого судді про продовження строку застосування запобіжного заходу обґрунтовано тим, що досудове розслідування досі триває і необхідно провести необхідні слідчі та процесуальні дії, які мають значення для судового розгляду, після чого скласти та направити до суду обвинувальний акт. За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри та наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінюючи доводи захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, а згодом і про його продовження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зважаючи на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підтвердження цього слідчим суддею досліджено та надано оцінку матеріалам, долученим детективом до клопотання про продовження строку запобіжного заходу, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого їй кримінального правопорушення. Такі обставини неодноразово вже були предметом перевірки слідчим суддею Вищого антикорупційного суду та підтверджені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час застосування та продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні. Окрім цього, на день розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу такі обставини є актуальними і не спростовані стороною захисту. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, вважає достатніми докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також зазначає, що виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості кваліфікації відхиляє.
Доводи захисника про спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_11, яке зумовлено виключно необхідністю забезпечення реалізації службових завдань, у зв`язку з професійною діяльністю підозрюваної, колегія суддів відхиляє. Матеріалами справи, зокрема, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 06.01.2023-10.01.2023 року (т.2, а.с. 54-75) доводиться їх спілкування на позаробочі теми, зокрема, обмін особистими фото ОСОБА_7 та ОСОБА_11, фото/відеофайлами жартівливого характеру. Крім того, стиль викладу інформації в повідомленнях дають підстави вважати, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 мало місце не лише спілкування, зумовлене службовими обов`язками, але й спілкування приватного характеру, не пов`язане з професійною діяльністю. Дані обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, які були досліджені слідчим суддею, на переконання колегії суддів свідчать про обґрунтовану можливість причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а отже наявні підстави для продовження запобіжного заходу.
Доводи захисника про упереджений підхід до розслідування даного кримінального провадження у зв`язку з незадоволенням заявлених захисниками клопотань, зокрема, про проведення одночасного допиту підозрюваної ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_14 колегія суддів відхиляє. Згідно вимог ст. 40 КПК України, детектив органу досудового розслідування, здійснюючи свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних підстав, забороняється. При цьому слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій і зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надають в письмовій формі. Порушення розумних строків, у тому числі здійснення слідчих (розшукових) дій можуть бути предметом розгляду прокурора у порядку ст.308 КПК України, однак такі обставини не свідчать про необґрунтованість підозри і не спростовують встановлених слідчим суддею ризиків, а тому для цілей перевірки застосованого запобіжного заходу колегія суддів вважає їх неспроможними.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, задовольняючи клопотання детектива НАБУ, та продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 20 130 000 грн., розмір якої зменшено порівняно з попереднім рішенням, слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності підтверджених ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ст. 177 КПК України, а також з урахуванням положень ст. 178 та ст. 194 КПК України, соціальної характеристики підозрюваної, її стану здоров`я.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, належить до особливо тяжких. Даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваної може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Так, згідно інформації, яка міститься в системі «АРКАН» (т.2, а.с.149-150) упродовж 2018-2022 рр. ОСОБА_7 неодноразово, а саме 14 разів здійснювала виїзди за межі України до різних країн світу. Колегія суддів не лишає поза увагою висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_7, маючи 20 років стажу на посаді керівника структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади, будучи директором юридичного департаменту Міністерства економіки України, виконувачем обов`язків Державного секретаря Міністерства економіки України, має широке коло знайомих у різних органах влади різного рівня, якими вона може скористатися задля уникнення відповідальності.
Факт перебування за кордоном іншого підозрюваного - ОСОБА_11, у змові з яким, за версією досудового розслідування, діяла ОСОБА_7, не є визначальним, але, з огляду на їх відносини, також підвищує ризик переховування останньої від органів досудового розслідування та суду, а тому доводи захисника про необґрунтованість ризику переховування від слідства та суду колегія суддів відхиляє. Тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_7 обґрунтовано були враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування і суду.
На думку колегії суддів, цілком підтвердженим є також і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на наявності стійких, приятельських зв`язків із працівниками Міністерства, у тому числі підлеглих підозрюваної, які є свідками у даному кримінальному провадженні. Також підтвердженим є й ризик перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. Переконливим, на думку колегії, є й висновок слідчого судді про можливість ОСОБА_7 сприяти іншим невстановленим особам даного кримінального правопорушення шляхом повідомлення їм інформації, яка стала їй відомою у зв`язку з набуттям статусу підозрюваної і реалізацією передбачених законодавством відповідних процесуальних прав.
З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 належить до категорії особливо тяжких злочинів, розмір матеріальної шкоди становить 250 991 939, 68 грн., а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрювана має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.
Доводи сторони захисту стосовно того, що слідчим суддею належним чином не оцінені та в достатній мірі не враховані обставини, які можуть слугувати підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу (наявність на утриманні батьків похилого віку, незадовільний стан здоров`я доньки, відсутність майна, окрім частки у праві власності на квартиру, що становить 25%) колегія суддів відхиляє, оскільки з оскаржуваної ухвали таке не вбачається та матеріалами справи не спростовується. Доказів того, що за станом здоров`я до підозрюваної не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою матеріали справи також не містять.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу. Визначаючи розмір застави слідчий суддя обґрунтовано виходив з обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваної, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
Зменшений розмір застави до 7 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 130 000 грн. є обґрунтованим з урахуванням даних про особу підозрюваної ОСОБА_7, її сімейного та майнового стану, інших характеризуючих ознак, відображених в матеріалах, наданих детективом та захисником підозрюваної; обставин особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється; факту такого злочину в умовах воєнного стану, прикриваючись при цьому начебто бажанням надати благодійну допомогу армії.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2023 року про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3