- Головуючий суддя (ВАКС) : Білоус І.О.
Справа № 991/1872/22
Провадження 1-кп/991/26/22
УХВАЛА
Іменем України
06 березня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участі:
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференцзв`язку),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференцзв`язку)
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурорув кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка Чернігівського району Чернігівської області, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 в; тимчасово проживає в Німеччині, за адресою АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст клопотання та позиції учасників судового провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 - захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору, у якому захисник посилається на наступні недоліки обвинувального акта: висунуте ОСОБА_6 обвинувачення є некоректним за змістом та не містить фактичних обставин щодо часу, місця, способу, мотиву і мети вчинення кримінальних правопорушень, виду і розміру завданої шкоди; в порушення презумпції невинуватості в обвинувальному акті інкриміновані ОСОБА_6 правопорушення констатуються як встановлений і визнаний факт; не вказано, яке відношення ОСОБА_6 має до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205, 210 КК України, що інкримінуються іншим обвинуваченим.
У судовому засідання захисник ОСОБА_7 подане ним клопотання підтримав та пояснив, що в обвинувальному акті відсутній по суті короткий виклад формулювання обвинувачення, оскільки він викладений таким чином, що унеможливлює розуміння його підзахисним суті пред`явленого обвинувачення.
Прокурор зазначив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 містить усі відомості, передбачені ст. 291 КПК України, а ті обставини, на які посилається захисник, обґрунтовуючи підстави для повернення обвинувального акта, підлягають встановленню судом за результатами розгляду кримінального провадження на підставі досліджених доказів, у зв`язку з чим уважав, що з підстав заявлених захисником ОСОБА_7 обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 не може бути повернений.
2.Мотиви суду
Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
У п. 51 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), серія А № 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), серія А № 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).
У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року, справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
Доводи захисника ОСОБА_7 стосовно некоректності викладення фактичних обставин вчинення інкримінованих ОСОБА_6 правопорушень, відсутності обставин щодо часу, місця, способу, мотиву і мети їх вчинення судом оцінюються з огляду на наступне. Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті має важливе значення, оскільки правильне їх відображення є суттєвим не тільки для обґрунтування висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
В обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 викладено формулювання обвинувачення та обставини кримінальних правопорушень, вчинення яких інкримінується ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 72-79).
Суд ураховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, водночас наведені в обвинувальному акті фактичні обставини в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 про відсутність належного викладення фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, з огляду на неможливість їх розглянути по суті на стадії підготовчого провадження.
Щодо відсутності короткого викладу формулювання обвинувачення та наявності розрізнених фраз, що унеможливлюють розуміння обвинуваченим ОСОБА_6 суті пред`явленого обвинувачення, то суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Коротке формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_6 викладено в обвинувальному акті (т. 1 а.с. 78, 79).
Відповідно до правової позиції Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 з огляду на те, що формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а коректність такого формулювання може бути перевірена судом лише після дослідження обставин вчинення кримінального правопорушення та перевірки їх доказами.
Доводи сторони захисту стосовно відсутності в обвинувальному акті відомостей про вид і розмір завданої шкоди судом відхиляються, оскільки згідно з обвинувальним актом розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 191 КК України, що інкримінується ОСОБА_6, становить 16 688 496,31 грн (т. 1 а.с. 90).
Не зазначення того, яке відношення ОСОБА_6 має до кримінальнихправопорушень, передбачених ст. 205, 210 КК України суд також не вважає підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки останній розглядається судом лише у межах пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення, яке за ст. 205, 210 ОСОБА_6 не пред`являлось, а обвинувальний акт в частині, що стосується формулювання обвинувачення ОСОБА_6 не містить посилання на вказані статті. Більше того, у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується лише питання щодо можливості призначення судового розгляду.
Ураховуючи викладене, при розгляді клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які б перешкоджали суду призначити його до судового розгляду. Водночас, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись 314, 315, 369, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокуроруу кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3