Документ № 109548095

Справа № 991/671/23

Провадження 1-кп/991/14/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018111030000415 від 09.10.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Узин Білоцерківського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018111030000415 від 09.10.2018, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Прокурор ОСОБА_5 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Зазначив, що обвинувальний акт викладений з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України у частині його змісту і форми; належним чином вручений стороні захисту, разом з реєстром матеріалів досудового розслідування; кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду; підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, відсутні, окрім як в частині строків притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 358 КК України, для чого потрібна згода обвинувачених або відповідне клопотання, які не надходили.

Захисники, думку яких підтримали обвинувачені, не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Вказали на відсутність необхідності та підстав для складання досудової доповіді.

Дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, заслухавши думку учасників провадження, вирішуючи питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України, суд враховує таке.

На дату проведення підготовчого судового засідання жодних угод у кримінальному провадженні не укладалося і до суду не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_7 надіслав клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, у порядку ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, за результатом розгляду якого ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.02.2023 у задоволенні клопотання відмовлено.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9 заявили клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, за результатом розгляду якого ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.03.2023 у задоволенні клопотання відмовлено.

Інших підстав для закриття кримінального провадження суд не встановив.

Обвинувальний акт містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, до нього надано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України (реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування). За наслідками розгляду клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9 про повернення обвинувального акту суд постановив ухвалу від 07.03.2023, якою відмовив у його задоволенні.

Кримінальне провадження відповідно до ст. 33-1 КПК України підсудне Вищому антикорупційному суду.

З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Сторони кримінального провадження не наполягали на складанні досудової доповіді. Оскільки прийняття рішення про складання досудової доповіді є правом, а не обов`язком суду, з огляду на позицію сторін, необхідність у складанні досудової доповіді щодо обвинувачених відсутня.

За наслідками підготовчого судового засідання суд не встановив обставин, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, тому судовий розгляд належить проводити у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, суд дійшов висновку, що судовий розгляд належить здійснювати за участю прокурора, обвинувачених та їх захисників.

Щодо заявлених прокурором та захисниками клопотань про виклик свідків, експертів для допиту суд вважає, що наразі ці клопотання неможливо вирішити без дослідження матеріалів кримінального провадження та розуміння обсягу доказів, які підлягають дослідженню, а тому неможливо встановити, чи відповідають зазначені у клопотаннях особи ознакам, визначеним ст. 65 КПК України. У зв`язку з цим, суд уважає такі клопотання передчасними, оскільки задоволення наразі клопотань про виклик усіх заявлених осіб може призвести до невиправдної втрати процесуального часу, однак, суд звертає увагу, що сторони не позбавлені права заявити зазначені клопотання під час судового розгляду.

Інших клопотань, передбачених п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 315 КПК України, від учасників судового провадження не надійшло.

У підготовчому судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_9 подали скаргу на дії слідчого та прокурора щодо порушення права підзахисного ОСОБА_6 на захист, у якій просили визнати встановленим факт недодержання стороною обвинувачення конституційних прав і свобод ОСОБА_6, а саме порушення права останнього на ефективний захист під час здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Скарга обґрунтована тим, що 11.10.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про реєстрацію кримінального провадження № 52018000000000991 із зазначенням правової кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та із викладенням такої фабули кримінального правопорушення: «міський голова Біла Церква ОСОБА_6 зловживаючи службовим становищем здійснив розтрату бюджетних коштів шляхом придбання у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква об`єкта нерухомого майна - незавершене будівництво нежитлової будівлі літ. «А-5» 76% готовності, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, за завідомо завищеною вартістю на суму 19 455 763 грн, що є особливо великим розміром». Постановою прокурора від 31.07.2019 вказане кримінальне провадження об`єднане в одне провадження із кримінальним провадженням № 42018111030000415 від 09.10.2018.

Упродовж тривалого часу, у межах кримінального провадження проводилися обшуки, здійснювалися тимчасові доступи та інші слідчі дії, у тому числі приймалися процесуальні рішення, з яких вбачається впевненість сторони обвинувачення та наявність у них достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, фактичне вручення підозри ОСОБА_6 відбулося 23.09.2022, що, на переконання сторони захисту, є порушенням стороною обвинувачення вимог Кримінального процесуального кодексу України, що призвело до порушення конституційного права останнього на ефективний захист.

Захисники ОСОБА_8, ОСОБА_9, думку яких підтримав обвинувачений ОСОБА_6, скаргу підтримали, просили задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечував, пояснив, що тривалий час проведення досудового розслідування пов`язаний із проведенням ряду експертних досліджень у кримінальному провадженні. ОСОБА_6 було відомо про обставини, які є предметом досудового розслідування та ніщо не заважало йому надавати документи, на запити органу досудового розслідування, які могли б вплинути на подальший хід досудового розслідування. Також сторона захисту не обмежувалася у ознайомленні із матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні і відкритті своїх матеріалів стороні обвинувачення, які вона має намір використати в суді. З моменту повідомлення про підозру сторона захисту не зверталася із клопотаннями про необхідність проведення будь-яких слідчих дій.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити з таких підстав.

У ст. 20 КПК України, що розкриває зміст забезпечення права на захист як загальної засади кримінального провадження, закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального провадження, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Випадки, коли здійснюється повідомлення про підозру, визначені у ч. 1 ст. 276 КПК України, одним з яких є наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, враховуючи вимоги ч. 1, 2 ст. 276 КПК України визначення підстав для повідомлення про підозру та здійснення такого повідомлення є дискреційними повноваженнями детектива та прокурора.

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено, що 23.09.2022 ОСОБА_13 повідомлено про підозру (п. 158 Розділу І Реєстру).

Будь-яких доказів про неналежне виконання детективом чи прокурором вимог ч. 2 ст. 276 КПК України до скарги не додано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги, тому у її задоволенні належить відмовити.

У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_12 звернулася із клопотанням про скасування обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначила, що наразі щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з яким сторона захисту не погоджується та просить скасувати.

Захисники ОСОБА_12, ОСОБА_11, з думкою яких погодився обвинувачений ОСОБА_7, підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував. Пояснив, що необхідність у розшуку ОСОБА_7 наразі не відпала. Останній, будучи обізнаним про розгляд обвинувального акта у підготовче судове засідання безпосередньо не прибув. Інші доводи захисників були предметом оцінки як в суді першої, так і апеляційної інстанції, будь-яких нових доказів не надано. Питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу може бути вирішене у разі його добровільного прибуття на територію України. Встановлений під час досудового розслідування ризик переховування продовжує існувати, ризик впливу на свідків є актуальним до того моменту, як суд не заслухає таких осіб безпосередньо у судовому засіданні. Виступ сторони захисту фактично зводиться до оскарження ухвали апеляційної інстанції.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити з таких підстав.

Учасники кримінального провадження не заперечували, що 14.12.2022, на підставі ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, постановленої у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд звертає увагу, що можливість вирішення питання зміни обвинуваченому запобіжного заходу, у порядку ст. 201 КПК України, пов`язується з наявністю щодо цього ініціативи (клопотання) з боку сторони захисту, у той час як положення ч. 6 ст. 193 КПК України таку можливість пов`язують із фактом затримання та доставки обвинуваченої особи до місця кримінального провадження.

Враховуючи, що стосовно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід не вирішувалося, тому підстави для розгляду поданого стороною захисту клопотання, у порядку ст. 201 КПК України, відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання належить відмовити.

Керуючись ст. 2, 7, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42018111030000415 від 09.10.2018 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, на 09 год 15 хв 13 березня 2023 року в приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик 42-А.

У судовий розгляд викликати прокурора, обвинувачених та їх захисників.

У задоволенні клопотань сторони обвинувачення і сторони захисту про виклик осіб у судове засідання для допиту - відмовити.

Відмовити у задоволенні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9 на дії слідчого та прокурора.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_12 про скасування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3