- Головуючий суддя (ВАКС) : Олійник О.В.
Справа № 991/1340/23
Провадження № 1-кп/991/23/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
13 березня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою від 24.02.2023 призначено судовий розгляд.
10.03.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, яку вніс обвинувачений, у зв`язку з цим на нього покладено такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Надалі строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2023 у справі № 991/252/23 продовжено до 17.03.2023 включно.
За змістом клопотання необхідність продовження строку дії таких обов`язків обумовлена тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України, а встановлені під час досудового розслідування ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
На переконання прокурора, застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу або ж скасування чи зменшення обсягу покладених на нього обов`язків не зможе запобігти ризикам переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Тому прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов`язку не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Захисник ОСОБА_8 пояснив, що діяльність підприємства, на якому займає посаду обвинувачений, пов`язана із виробництвом патронів, однак він не має можливості виїхати за кордон для укладення контрактів та проведення переговорів із партнерами. Крім того у Швейцарській Конфедерації на стадії апеляційного провадження перебуває кримінальна справа відносно ОСОБА_6 . Враховуючи, що обвинувачений не може виїхати до Швейцарії, а адвокат через воєнні дії не приїде до України, покладення на обвинуваченого такого обов`язку суттєво впливає на його процесуальні права в межах означеної кримінальної справи, зокрема в частині конфіденційного спілкування із захисником та побудови лінії захисту. Звернув увагу, що ОСОБА_6 з 2017 року змінено обсяг покладених на нього обов`язків в іншому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим він протягом п`яти років міг без будь-яких перешкод перетинати кордон України, але не вдався до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що його робота у ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», яке є експортером продукції в Європу, пов`язана із частими відрядженнями за кордон з метою проведення переговорів із партнерами та підписання угод. Щодо патронного виробництва повідомив, що наразі одне підприємство вже збудовано, а інше перебуває в процесі будівництва. Саме для перемовин відносно комплектування останнього обвинуваченому потрібно виїжджати за межі України. Вважає, що постійні відмови на стадії досудового розслідування в наданні дозволу на право виїзду за кордон порушують його права, в тому числі й на захист від висунутого обвинувачення на території Швейцарської Конфедерації. Доводи прокурора про існування ризику переховування на території інших країн вважає безпідставними.
У письмових запереченнях захисник ОСОБА_7 зазначив, що його підзахисний має зразкову процесуальну поведінку, не вчинив будь-яких дій та не припустився жодної бездіяльності, які б свідчили про його намагання зашкодити досягненню завдань кримінального провадження чи перешкодити здійсненню досудового розслідування.
Звернув увагу на те, що як при застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та покладенні на нього процесуальних обов`язків, так і при продовженні строку дії таких обов`язків, судді дійшли переконання про наявність в обвинуваченого необхідності періодично виїжджати за межі України. Прямий зв`язок між розміром застави та правом ОСОБА_6 виїжджати за кордон визначений в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022. Саме для компенсації ризику можливого ухилення підозрюваного від суду внаслідок виїздів за межі країни колегія суддів суттєво збільшила розмір застави. Водночас судом апеляційної інстанції підтверджено первинний висновок слідчого судді про те, що ступінь ризику переховування ОСОБА_6 від слідства та суду є мінімальним й по суті обумовлюється самим лише фактом його кримінального переслідування.
Під час досудового розслідування захист неодноразово звертався до сторони обвинувачення із клопотаннями про надання ОСОБА_6 дозволу на виїзд за кордон (з робочих питань, а також у зв`язку з необхідністю проведення конфіденційного спілкування з його адвокатом, який здійснює захист ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, яке триває в Швейцарській Конфедерації). Проте такі клопотання безпідставно залишені без задоволення.
Захисник вважає, що суд при вирішенні клопотання, встановивши системні та послідовні випадки безпідставної та необґрунтованої відмови прокурора і детективів у наданні дозволу на виїзд ОСОБА_6 за кордон, має скасувати процесуальний обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду, тим самим позбавивши сторону обвинувачення надлишкових процесуальних важелів здійснення безпідставного, незаконного та необґрунтованого обмеження ОСОБА_6 у його праві на свободу пересування.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52017000000000580 від 30.08.2017 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду. Строк дії вказаних обов`язків визначено до 28.09.2022.
Підставами для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України; існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 12.09.2022 з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30.08.2017 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України (провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022).
Надалі строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2023 у справі № 991/252/23 такий строк продовжено до 17.03.2023 включно.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що у разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
З огляду на те, що ОСОБА_6 в силу ч. 2 ст. 42 КПК України наразі перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, а на підставі обвинувального акту відносно нього призначено судовий розгляд, суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209КК України. Адже питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Відповідно до змісту клопотання прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшились та продовжують існувати, що в свою чергу зумовлює необхідність в продовженні строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, ОСОБА_6 інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що саме по собі може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
До того ж ОСОБА_6 у своєму розпорядженні має паспорти громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1, виданий 14.11.2013, дійсний до 14.11.2023; серія НОМЕР_2, виданий 07.07.2022, дійсний до 07.07.2032).
Як вбачається із листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.09.2021 № 91-33740/0/15-21-вих, обвинувачений за період з 04.09.2016 до 24.08.2021 більш ніж 160 разів перетинав державний кордон України. Наразі ОСОБА_6 не позбавлений можливості, як особа, яка має на це право згідно із Законом, залишити територію України під час дії воєнного стану, що також підтверджується протоколом огляду від 25.07.2022. Так, під час досудового розслідування за результатами огляду відомостей, які містяться в центральній підсистемі Державної прикордонної служби України «АРКАН», встановлено, що ОСОБА_6 8 разів перетинав кордон України під час дії воєнного стану.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 та його дружині ОСОБА_13 належать: дві житлові квартири, нежитлове приміщення, два машино-місця у м. Києві; автомобілі Toyota Sequoia, 2010 року випуску, Mercedes-Benz S 450, 2018 року випуску, Land Rover Range Rover, 2021 року випуску; частки в статутних капіталах товариств на загальну суму більш ніж 8,5 млн грн.
Сукупний дохід подружжя за період з 2017 року до 1 кварталу 2022 року становить 46 226 667,00 грн, що підтверджується протоколом додаткового огляду від 17.05.2022.
Згідно зі змісту протоколу огляду від 12.01.2022 ТОВ «Вортекс», часткою якого володіє ОСОБА_6, належить 41 об`єкт нерухомого майна, що знаходяться на території Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Крім того ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2021 продав ТОВ «АЙ СІ ТІ» земельну ділянку вартістю 3,5 млн грн.
Відповідно до акту прийому-передачі коштів як тимчасово вилученого майна, арешт з якого знято судом, 04.10.2022 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14 на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.09.2022 у справі № 991/2780/22 повернув подружжю ОСОБА_15 785 000,00 доларів США та 650 000,00 грн.
Суд вважає, що матеріальний стан ОСОБА_6, наявність у нього ділових зв`язків на територіях іноземних держав, що підтверджується матеріалами виконання запитів про міжнародно-правову допомогу, та проживання закордоном близьких членів сім`ї також свідчать про можливість обвинуваченого тривалий час перебувати за межами України.
Також прокурор довів, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати.
Наявність зазначеного ризику пов`язана із тим, що свідками у кримінальному провадженні є ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_16, які пов`язані із ОСОБА_6 довготривалими особистими та службовими зв`язками, що підтверджується, зокрема протоколом огляду документів від 26.08.2021, протоколами допитів свідків від 16.06.2016 та від 04.09.2019, матеріалами виконання запитів про міжнародно-правову допомогу.
Сторони кримінального провадження під час підготовчого судового засідання подали списки означених свідків, про допит яких вони клопочуть перед судом. Наразі, з огляду на зміст ст. 347 КПК України, судовий розгляд кримінального провадження не розпочався, заявлені сторонами свідки судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань в суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, судом взято до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальними та виправдовують покладення обов`язків, пов`язаних із їх існуванням.
Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що заявлені прокурором ризики зникли.
Водночас суд вважає обґрунтованими твердження сторони захисту про належну процесуальну поведінку ОСОБА_6, в тому числі і в межах іншого кримінального провадження. Однак належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків не свідчить про те, що встановлені на стадії досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, повністю нівельовані.
На переконання суду, застосування до ОСОБА_6 застави та покладення на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, безумовно є одним із факторів, які стимулюють обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку із встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як прибувати до прокурорів та суду за першою вимогою, повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання, а також не відлучатися за межі України без дозволу суду сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження унеможливить втілення встановленого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суть заперечень сторони захисту щодо задоволення клопотання прокурора в частині продовження строку дії обов`язку ОСОБА_6 не відлучатися за межі України без відповідного дозволу зводиться до того, що на стадії досудового розслідування їх підзахисному постійно відмовляли в наданні цього дозволу. Такі відмови, на думку захисту, є обмеженням прав обвинуваченого, зокрема на свободу пересування та на захист від висунутого обвинувачення на території Швейцарської Конфедерації.
Суд зауважує, що зміст означеного обов`язку не полягає в позбавленні особи права вільно залишати територію країни чи обмеженні в свободі пересування, а лише має на меті здійснення контролю за такими виїздами.
Як пояснив прокурор в судовому засіданні, клопотання про надання дозволу ОСОБА_6 на виїзд за кордон щодо робочих питань залишені без задоволення, оскільки ініціатором не було доведено на підставі відповідних документів існування обставин, які б свідчили про необхідність особистої участі обвинуваченого в переговорних процесах на території інших країн. Клопотання, мотивоване потребою в конфіденційному спілкуванні із захисником щодо справи, розгляд якої триває на території Швейцарії, було подано на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування, а тому, з огляду на існування месенджерів, які забезпечують захист дзвінків, повідомлень наскрізним шифруванням та відповідно можливість конфіденційного спілкування, сторона обвинувачення не вбачала за доцільне надавати ОСОБА_6 дозвіл на виїзд.
Відповідно до змісту ухвали від 20.01.2023 у справі № 991/406/23 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив у задоволенні клопотання про надання дозволу на виїзд за кордон з тих підстав, що захистом не надано будь-яких доказів на підтвердження нагальної необхідності проведення у заявлений період конфіденційної зустрічі ОСОБА_6 зі своїм адвокатом щодо кримінальної справи, яка розглядається у Швейцарській Конфедерації.
Відмови в задоволенні вказаних клопотань не можуть бути підставою для скасування покладеного на обвинуваченого обов`язку, який має на меті запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим суд звертає увагу, що в судовому засіданні сторона захисту не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що до посадових обов`язків ОСОБА_6 як головного радника ТОВ «СПЕЦКОМПЛЕКТ» та директора представництва ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» в м. Києві входить проведення переговорних процесів з іноземними партнерами цих товариств, або ж підписання відповідних договорів за результатами переговорів та що така діяльність пов`язана із закордонними відрядженнями.
Наразі кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 знаходиться на стадії судового провадження, а тому питання про надання дозволу обвинуваченому на виїзд за кордон підлягає вирішенню судом, а не прокурором. Тобто захист, у разі такої потреби, не позбавлений можливості надалі звернутись до суду із вмотивованим клопотанням про надання ОСОБА_6 дозволу на виїзд за межі України та на підставі відповідних доказів обґрунтувати свою позицію.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. Такі обов`язки є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні та запобіганню встановленим ризикам.
З огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, суд вважає за доцільне продовжити строк дій обов`язків, покладених на ОСОБА_6, на два місяці.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 164, 199, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 обов`язків, а саме:
- прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 13.05.2023.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3