- Головуючий суддя (ВАКС): Ткаченко О.В.
Справа № 991/2212/23
Провадження № 1-кс/991/2239/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
14 березня 2023 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - слідчий суддя), секретар судового засідання ОСОБА_9.
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 28 лютого 2020 року за № 42020000000000360.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1-4].
Інформація у скарзі відсутня.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Інформація у скарзі відсутня.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_2 ; детектив Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 (надалі - детектив НАБУ).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання за скаргою ОСОБА_4 на постанову детектива НАБУ за результатами розгляду клопотання від 07 лютого 2023 року у кримінальному провадженні за № 42020000000000360 від 28 лютого 2020 року.
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив.
Зі змісту скарги та долучених до неї матеріалів видно, що у провадженні НАБУ перебуває кримінальне провадження за № 42020000000000360 від 28 лютого 2020 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 367 КК України.
У скарзі заявник зазначає, що 24 грудня 2021 року старшим оперуповноваженим Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2021 року, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1, під час якого було вилучено печатку ФОП « ОСОБА_4 », ідент. номер: НОМЕР_1 ; накладну № 146 від 07 березня 2019 року на 1 арк. та телефон Iphone X чорного кольору, іmеі: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 . Заявник також звертає увагу на те, що протокол обшуку підписаний слідчим ГС ГСУ НП України ОСОБА_5, а не слідчим ОСОБА_6, а копія такого протоколу після проведення обшуку не була вручена ОСОБА_4 всупереч ч. 9 ст. 236 КПК України. Крім того, слідчим не зазначено, яке відношення мають вилучені речі та документи до кримінального провадження за № 42020000000000360.
У своїй скарзі заявник також зазначає, що арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 24 грудня 2021 року, в порядку та на підставах, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, накладено не було, в той же час строк утримання відповідного майна органом досудового розслідування складає 441 календарний день та не є законною процесуальною підставою для обмеження чи позбавлення права власності під час кримінального провадження.
За таких обставин, 01 лютого 2023 року ОСОБА_4 подано клопотання до НАБУ про повернення тимчасово вилученого майна, проте, постановою детектива НАБУ від 07 лютого 2023 року було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки постановою органу досудового розслідування від 25 грудня 2021 року вищевказані речі і документи визнані речовими доказами, в порядку ст. ст. 98, 100 і 110 КПК України.
Враховуючи те, що вищезазначену постанову детектива НАБУ від 07 лютого 2023 року заявник отримав лише 04 березня 2023 року, останній просить поновити строк на подання цієї скарги. Крім того, у скарзі заявник також зазначає, даний лист отримано було отримано 04 березня 2023 року, при цьому на конверті вихідний штамп Укрпошти стоїть 09 січня 2023 року, а тому не відомо коли даний лист було направлено або працівниками відділення зроблено помилку.
У зв`язку з викладеним, ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, у якій просить скасувати постанову від 07 лютого 2023 року детектива НАБУ за результатами розгляду клопотання про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42020000000000360 від 28 лютого 2020 року, а також зобов`язати детективів групи детективів, що здійснюють досудове розслідування та прокурорів групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні повернути ОСОБА_4 майно, вилучене під час обшуку 24 грудня 2021 року, а саме: печатку ФОП « ОСОБА_4 », ідент. номер: НОМЕР_1 ; накладну № 146 від 07 березня 2019 року на 1 арк.; телефон Iphone X чорного кольору, іmеі: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 .
Зазначені у скарзі обставини підтверджуються долученими до неї копіями матеріалів, зокрема: постановою детектива НАБУ від 07 лютого 2023 року; клопотанням про повернення тимчасово вилученого майна від 30 січня 2023 року; ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року; протоколом обшуку від 24 грудня 2021 року тощо.
У судовому засіданні представник заявника - адвокат ОСОБА_2 подану скаргу підтримав і просив задовольнити.
Детектив НАБУ заперечував щодо задоволення скарги, надав слідчому судді заперечення, у яких зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було надано дозвіл на відшукання та вилучення зазначених у скарзі речей та документів, а тому таке майно не набуло процесуального статусу тимчасово вилученого майна. Крім того, враховуючи доказову значимість вищевказаних доказів (речових доказів і документа в розумінні ст. 98 і 99 КПК України) останні не можуть бути повернуті ОСОБА_4 . Також, детектив НАБУ долучив до заперечень постанову про визнання вилученого у ОСОБА_4 майна речовими доказами.
Слідчий суддя дослідив скаргу ОСОБА_4 та додані до неї матеріали, заслухав думки учасників кримінального провадження та дослідив надані у судовому засіданні матеріали.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 КПК України: «Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КПК України: «Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень».
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 40 КПК України: «Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 100 КПК України: «Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 5 ст. 110 КПК України: «Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 114 КПК України: «Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист».
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України: «При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном».
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування».
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, зокрема конверт зі штампом від 09 січня 2023 року, яким була направлена постанова детектива НАБУ від 07 лютого 2023 року, слідчий суддя, з урахуванням думки детектива НАБУ про необхідність розгляду скарги, приходить до висновку, що у даному випадку неможливо достеменно встановити коли саме була направлена та отримана вищевказана постанова, а тому вважає що строк на звернення зі скаргою до слідчого судді скаржником не пропущений.
Так, зі змісту скарги видно, що предметом оскарження є рішення детектива НАБУ від 07 лютого 2023 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні за № 42020000000000360 від 28 лютого 2020 року, оскільки майно було вилучене на підставі ухвали слідчого судді, є речовими доказами, а тому не може бути повернуто ОСОБА_4 .
Дослідивши долучену до скарги копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду від 13 грудня 2021 року, слідчий суддя, погоджується з доводами детектив НАБУ, в частині того, що, дійсно, вказаним рішенням органу досудового розслідування було надано дозвіл на відшукання та вилучення мобільних телефонів, печаток та штампів, а також документів належних ОСОБА_4, що мають доказове значення у цьому кримінальному провадженні, а тому, вилучене під час обшуку за місцем проживання заявника майно, не належить до тимчасово вилученого майна. Разом з тим, детективом НАБУ було доведено, що зазначене у скарзі майно має доказове значення у цьому кримінальному провадженні та є речовими доказами, а також перебуває у сторони обвинувачення у відповідності до вимог процесуального права. Слідчий суддя також зазначає, що хоча кримінальне процесуальне законодавство і не передбачає винесення постанови про визнання речовими доказами, в той же час і не наділяє слідчого суддю повноваження скасовувати таку постанову.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що постанова детектива НАБУ про відмову у задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 07 лютого 2023 року вмотивована та скасуванню не підлягає.
Не підлягають також задоволенню вимоги скарги в частині зобов`язання детективів НАБУ та прокурорів САП повернути ОСОБА_4 майно, вилучене під час обшуку 24 грудня 2021 року, оскільки, як було встановлено раніше, вилучене майно не є тимчасово вилученим, та перебуває у органу досудового розслідування у відповідності до вимог, встановлених ст. 100 КПК України.
Не заслуговують на увагу також доводи заявника щодо порушень, допущенних органом досудового розслідування під час проведення обшуку 24 грудня 2021 року, а також його фіксації у протоколі, оскільки зазначені обставини не можуть бути предметом оскарження, в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України. Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що наявність істотних порушень прав та свобод людини під час отримання доказів тягне за собою їх недопустимість, проте, зазначене питання може бути вирішене виключно під час оцінки доказів у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, та не може бути предметом судового контролю слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час досудового розслідування.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги скарги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 100 КПК України містить імперативну вимогу стосовно того, що речові докази, вилучені слідчим або прокурором, оглядаються, фотографуються та мають бути докладно описані у протоколі огляду. З наданих слідчому судді матеріалів, а також пояснень детектива НАБУ видно, що печатка ФОП « ОСОБА_4 », ідент. номер: НОМЕР_1 ; накладна № 146 від 07 березня 2019 року на 1 арк. та телефон Iphone X чорного кольору, іmеі: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 були вилучені у ОСОБА_4 під час обшуку 24 грудня 2021 року та, відповідно до постанови слідчого від 25 грудня 2021 року, визнані речовими доказами. Враховуючи те, що станом на день розгляду цієї скарги органом досудового розслідування не було проведено огляд вказаних речових доказів, з метою дотримання розумних строків та дотримання гарантій права власності скаржника, які встановлені ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя вважає за зобов`язати уповноважених осіб НАБУ протягом певного часу вчинити певну дію, а саме виконати вимоги ч. 2 ст. 100 КПК України щодо проведення огляду зазначених у скарзі речових доказів, а також прийняти рішення щодо їх значення для цього кримінального провадження і подальшої їх долі, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 100 КПК України.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 303, 307, 372, 376 КПК України, дійшов висновку про часткове задоволення скарги Бедрицького О.С.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив:
1) скаргу ОСОБА_7 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 від 07 лютого 2023 року - задовольнити частково;
2) зобов`язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (детективів НАБУ, які входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 42020000000000360 від 28 лютого 2020 року) протягом місяця з дня проголошення повного тексту цієї ухвали виконати вимоги ч. 2 ст. 100 КПК України щодо проведення огляду зазначених у скарзі ОСОБА_4 речових доказів (печатки ФОП « ОСОБА_4 », ідент. номер: НОМЕР_1 ; накладної №146 від 07.03.2019 на 1 арк.; телефону Iphone X чорного кольору, imei: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ) зі складанням відповідного протоколу та прийняти рішення щодо їх значення для цього кримінального провадження і подальшої їх долі, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 100 КПК України;
3) в решті скарги - відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3-2].
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений та оголошений 17 березня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_8