- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №991/6143/21
Провадження №11-кп/991/38/23
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участю:
обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 про зміну
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці м. Попасна Луганської області, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України,
запобіжного заходу у кримінальному провадженні №520020000000000442,
В С Т А Н О В И Л А:
Захисник ОСОБА_8 у своєму клопотанні посилається на те, що:
1. ОСОБА_5 до ухвалення обвинувального вироку належно виконувала покладені обов`язки, про що свідчить посилання на повернення застави заставодавцю;
2. ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої перестали існувати на етапі розгляду справи судом першої інстанції, оскільки усі докази отримані, свідки, потерпілий та обвинувачені допитані, проведено та завершено всі можливі експертні дослідження зі здобутими документами. Загроза переховування ОСОБА_5 від суду є незначною, адже вона має стійкі соціальні зв`язки: постійне місце проживання, роботи, перебуває у шлюбі, доглядає за батьками похилого віку, у минулому не притягалась до кримінальної відповідальності.
Просить запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_5 вироком Вищого антикорупційного суду від 26.12.2022, змінити та застосувати до неї запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.
Заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_8, які підтримали подане клопотання, пояснення прокурора ОСОБА_9, яка заперечувала проти задоволення клопотання захисника, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Із положень ч.1 ст.177 КПК України вбачається, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 26.12.2022 ОСОБА_5 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та призначено їй покарання за: ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта підприємництва, у статутному капіталі якого є частка державної або комунальної власності, на строк три роки, зі штрафом у розмірі 750 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 12 750 грн; ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого є частка державної або комунальної власності, на строк один рік. На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнено ОСОБА_5 від покарання за ч.1 ст.366 КК України. Початок строку відбування покарання обвинуваченій ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили. У порядку, передбаченому ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_5 в строк покарання строк її попереднього ув`язнення з моменту її затримання за цим вироком до набрання ним законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Також змінено обвинуваченій обраний запобіжний захід на тримання під вартою.
Рішення щодо зміни запобіжного заходу суд першої інстанції мотивував існуванням ризику переховування обвинуваченої від суду, що обумовлюється суворістю призначеного покарання у виді позбавлення волі, можливістю нелегального перетину кордону в умовах, викликаних агресією російської федерації проти України, неможливістю застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеною у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Враховуючи суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, її процесуальну поведінку у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що ризик можливого переховування обвинуваченої від суду, встановлений судом першої інстанції, не втратив своєї актуальності та продовжує існувати.
Не спростовують цього висновку й твердження захисника ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки та до ухвалення вироку належно виконувала процесуальні обов`язки, оскільки кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачена поза всяким сумнівом вчинить вищенаведені дії, а потребує доказів щодо реальної можливості їх здійснити у подальшому.
Відтак, помилковими є доводи клопотання про те, що відсутній ризик переховування ОСОБА_5 від суду.
Водночас, безпідставним є посилання захисника ОСОБА_8 на те, що ризики неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_5 перестали існувати на етапі розгляду справи судом першої інстанції, оскільки усі докази отримані, свідки, потерпілий та обвинувачені допитані, проведено та завершено всі можливі експертні дослідження зі здобутими документами, адже при обґрунтуванні зміни запобіжного заходу судом першої інстанції продовження існування таких ризиків встановлено не було.
На переконання колегії суддів, жоден інший запобіжний захід, окрім тримання ОСОБА_10 під вартою, не здатен забезпечити її подальшу належну процесуальну поведінку та запобігти зазначеному ризику.
Із огляду на це необґрунтованими є доводи клопотання захисника про наявність підстав для звільнення обвинуваченої з-під варти і зміни їй запобіжного заходу на більш м`який.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає клопотання захисника про зміну запобіжного заходу необґрунтованим.
Керуючись ст.350, 418 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 про зміну обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3