- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Никифоров А.С.
Справа № 991/2830/22
Провадження №11-сс/991/6/23
Слідчий суддя - ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2022, у кримінальному провадженні № 42021160000000332 від 07.07.2021.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2022 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 03 серпня 2022 року обшуку у будинку та інших будівлях (приміщеннях), розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:04:067:0013 (місце розташування земельної ділянки: Київська область, Обухівський район, м. Українка), за місцем проживання ОСОБА_6, а саме: ноутбук Sony PCG-7A24 FCC ID:PD9WM3B2200BG з зарядним пристроєм.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021160000000332 від 07 липня 2021 року за фактом зловживання службовими особами ПАТ «Одеський припортовий завод» (далі - АТ ОПЗ») та іншими службовими особами Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе, для постачальників давальницької сировини та інших осіб під час укладання та виконання протягом 2019-2021 років договорів на переробку давальницької сировини, внаслідок чого АТ «ОПЗ» завдано тяжких наслідків у вигляді сум недоотриманих доходів за переробку та продаж готової продукції, тобто за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України, а також за фактом заволодіння службовими особами ФДМУ, АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК») шляхом зловживання своїм службовим становищем та іншими особами грошовими коштами АТ «ОГХК» в особливо великому розмірі під час укладення на виконання у 2020-2021 роках контрактів про постачання продукції АТ «ОГХК» на користь компанії Belanto trade s.r.o. (номер компанії: 02703432, Чеська Республіка), тобто за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Службовою особою, у якої можуть бути речі і документи, які мають значення для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021160000000332 є ОСОБА_6, який у вказаний період часу займав посаду Голови ФДМУ.
03 серпня 2022 року у межах вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 липня 2022 року, проведено обшук у будинку та інших будівлях (приміщеннях), розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:04:067:0013 (місце розташування земельної ділянки: Київська область, Обухівський район, місто Українка), за місцем проживання ОСОБА_6, під час якого було вилучено ноутбук Sony PCG-7A24 FCC ID: PD9WM3B2200BG з зарядним пристроєм, яким, зі слів ОСОБА_6, він користується. При цьому, останній зазначив, що вранці 03 серпня 2022 року він не зміг увімкнути зазначений ноутбук через його несправність. У зв`язку з чим, з метою призначення експертного дослідження щодо робочого стану ноутбука та, як наслідок, наявності чи відсутності на ньому інформації, яка має відношення до досліджуваних у ході досудового розслідування обставин, було прийнято рішення про його вилучення.
Постановою детектива НАБУ від 05 серпня 2022 року ноутбук із зарядним пристроєм визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Враховуючи обставини, які досліджуються у цьому кримінальному провадженні, те, що ОСОБА_6, в силу займаної посади та з огляду на коло посадових обов`язків і наданих посадою повноважень, мав доступ до документів Фонду державного майна України, які можуть містити на собі сліди кримінальних правопорушень та зберігатися на вилученому ноутбуці, слідчий суддя прийшов до висновку, що на даному етапі досудового розслідування вилучений ноутбук із зарядним пристроєм можуть відповідати ознакам речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.
У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна, а накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
Врахувавши правову підставу арешту майна - з метою збереження речових доказів, наведених прокурором обставин, що підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та відсутність негативних наслідків такого арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для арешту ноутбуку Sony разом із зарядним пристроєм.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9, посилаючись на допущену слідчим суддею неповноту судового розгляду, незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, ставить вимогу про її скасування та постановлення нової, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна слід відмовити, а вилучене під час обшуку майно - повернути власнику.
В порушення прав, визначених ст. 42 КПК України, йому як представнику власника майна не були надані матеріали клопотання прокурора у повному обсязі, а надано лише копію клопотання та інші процесуальні судові документи (заява про відвід, журнал судового засіданнях, телефонограми, довідки). У наданні для ознайомлення додатків, яким обґрунтовується клопотання прокурора, було відмовлено. Зазначене є грубим порушенням права сторони кримінального провадження на ознайомлення із матеріалами клопотання, що унеможливило здійснити належний процесуальний захист в суді.
Оскаржувана ухвала постановлена з порушенням строків, визначених ч.6 ст.173 КПК України, оскільки із клопотанням про арешт майна прокурор звернулась 04.08.2022, а оскаржувана ухвала постановлена 07.09.2022. Крім того, у вказаний період часу орган досудового розслідування мав можливість для виявлення спеціалістами на вилученому носії необхідної інформації з метою встановлення його відповідності вимогам ст. 98 КПК України.
У кримінальному провадженні жодному із фігурантів справи не повідомлено про підозру, що не було враховано слідчим суддею під час вирішення питання про арешт майна, чим порушено вимоги п.3 ч.2 ст.173 КПК України.
Ноутбук вилучений із порушенням норм ч. 2 ст. 168 КПК України, оскільки прокурором не доведено, що було неможливо вилучення окремо носія інформації для його подальшого дослідження, а не ноутбуку та зарядного пристрою до нього в цілому.
3. Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 та наполягав на їх задоволенні. Додатково зазначив, що у даному кримінальному провадженні сплив строк досудового розслідування; відповідно до матеріалів провадження дозвіл на вилучення зарядного пристрою слідчим суддею не надавався та про його вилучення не зазначено в протоколі обшуку; прохав визнати недопустимими доказами рапорт старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11, та протокол огляду від 14.06.2022 з додатком №2 до нього (стенограму за результатами опрацювання розмови).
У судовому засіданні прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали.
Третя особа, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт майна - ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибув, про поважні причини свого неприбуття не повідомив, а тому, з урахуванням думки присутніх учасників судового провадження, судовий розгляд відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України проведений за його відсутності.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.
Відносно доводу апеляційної скарги щодо ненадання для ознайомлення матеріалів клопотання про арешт майна у повному обсязі, що позбавило представника третьої особи можливості здійснити належний процесуальний захист в суді, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до матеріалів судового провадження, 08.08.2022 та 09.08.2022 адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_6 звертався до слідчого судді Вищого антикорупційного суду із клопотання про надання для ознайомлення матеріалів за клопотанням про арешт майна, оскільки власник майна ОСОБА_6 та його представник не мають уявлення про наведені у клопотанні обґрунтування детектива, які на думку останнього є законною підставою для арешту вилученого під час обшуку майна (ноутбуку) (т. 2, а.с. 206, 209).
11.08.2022 адвокату ОСОБА_9 було надано для ознайомлення текст клопотання про накладення арешту на майно на 11 аркушах (т. 2, а.с. 209 (зворотна сторона)).
13.09.2022 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга представника власника майна, в якій останній зазначав про необхідність її доповнення у майбутньому, після ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення слідчого судді (т.3, а.с.22-25).
15.09.2022 адвокат ОСОБА_9 у повному обсязі ознайомився із матеріалами провадження за клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_6 (т.3, а.с.41 - 42), а 28.09.2022 подав доповнення до апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді від 07.09.2022 (т.3, а.с.52 - 53).
Колегія суддів зауважує, що положеннями кримінального процесуального законодавства, якими регламентовано порядок розгляду клопотання про арешт майна під час досудового розслідування, не передбачена можливість обмеження права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, як і її представника, на ознайомлення з тими матеріалами, якими обґрунтоване відповідне клопотання і які є у розпорядженні слідчого судді та мають бути предметом такого розгляду.
Звертаючись до слідчого судді з відповідним клопотанням, сторона обвинувачення, керуючись принципом диспозитивності, має самостійно обирати той обсяг матеріалів, який на її переконання буде достатнім для обґрунтування доводів клопотання, дотримуючись балансу між необхідністю представити свої докази у відкритому судовому засіданні та необхідністю запобігти можливому розголошенню відомостей досудового розслідування, яке може перешкодити його подальшому здійсненню. При цьому, сторона обвинувачення має розраховувати, що подані нею матеріали стануть доступними для сторони захисту або третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Одночасно з наведеним, колегія суддів виходить із того, що суд апеляційної інстанції є судом факту та права і в межах своїх повноважень має можливість безпосередньо досліджувати фактичні обставини, докази та надавати їм власну оцінку. За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що обставини, на які посилається в своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_12 в частині неможливості ознайомлення з матеріалами клопотання про арешт майна у слідчого судді, були повністю усунені під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим колегія суддів не вважає наведений довід таким, що обумовлює скасування оскаржуваної ухвали.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вилученого майна вимогам, встановленим статтею 98 КПК України, а також щодо його вилучення з недотриманням вимог ч.2 ст.168 КПК України, колегія суддів виходить із наступного.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132 КПК України.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абзац 2 частини 1 статті 170 КПК).
Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно із п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно встановити існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене майно, або його вміст, у випадку вилучення матеріального носія інформації, може відповідати критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України у разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Як вже зазначалось, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовими особами ПАТ «Одеський припортовий завод» та іншими службовими особами Фонду державного майна України своїм службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе, для постачальників давальницької сировини та інших осіб під час укладання та виконання протягом 2019-2021 років договорів на переробку давальницької сировини, внаслідок чого АТ «ОПЗ» завдано тяжких наслідків у вигляді сум недоотриманих доходів за переробку та продаж готової продукції, тобто за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КПК України, а також за фактом заволодіння службовими особами ФДМУ, АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» шляхом зловживання своїм службовим становищем та іншими особами грошовими коштами АТ «ОГХК» в особливо великому розмірі під час укладення на виконання у 2020-2021 роках контрактів про постачання продукції АТ «ОГХК» на користь компанії Belanto trade s.r.o. (Чеська Республіка), тобто за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За переконанням органу досудового розслідування, службовою особою, у якої можуть бути речі і документи, які мають значення для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021160000000332 є ОСОБА_6, який у відповідний проміжок часу займав посаду Голови ФДМУ.
Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, у кримінальному провадженні №42021160000000332 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.07.2022 було надано дозвіл на проведення обшуку у будинку та інших будівлях, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 3223151000:04:067:0013, яка знаходиться у м. Українка Обухівського району Київської області, за місцем проживання ОСОБА_6, з метою відшукання речей та оригіналів документів, зокрема електронних інформаційних систем або їх частин, ноутбуків, які знаходяться у користуванні ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 14-19).
Необхідність проведення даного обшуку була зумовлена тим, що у ОСОБА_6, у зв`язку з займаною ним посадою Голови ФДМУ, могли бути речі і документи, які мають значення для здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
В результаті проведення обшуку, у ОСОБА_6 03.08.2022 було вилучено ноутбук Sony PCG-7A24 FCC ID:PD9WM3B2200BG з зарядним пристроєм (т.1, а.с. 20-20є).
У подальшому, 04.08.2022, прокурор звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт вказаного майна (т. 1, а.с. 1).
Необхідність накладення арешту обгрунтована необхідністю призначення експертного дослідження для відновлення робочого стану ноутбука, оскільки під час проведення обшуку він не вмикався, та з`ясування фактів наявності чи відсутності на ньому інформації, яка має відношення до обставин досудового розслідування.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що на момент постановлення ухвали від 07.09.2022 слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для накладення арешту на ноутбук Sony PCG-7A24 FCC ID:PD9WM3B2200BG, оскільки на момент постановлення оскаржуваного рішення отримати доступ до вмісту вилученого ноутбуку та перевірити чи містить він інформацію, що має значення для кримінального провадження не виявилось можливим.
В той же час, у подальшому стороною обвинувачення має бути встановлено необхідність подальшого утримання ноутбука як доказу у кримінальному провадженні чи можливість його повернення володільцю як речі, яка не містять важливих відомостей для з`ясування обставин вчинення ймовірного злочину, а відтак колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно допущення слідчим суддею Вищого антикорупційного суду порушення вимог ч. 6 ст. 173 КПК України, Суд зазначає про наступне.
Приписами ч.6 ст.173 КПК України встановлено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, за клопотанням прокурора про арешт майна, протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду матеріали клопотання розподілені для розгляду слідчому судді ОСОБА_13 04.08.2022, якою розгляд справи призначено на 14 годину 30 хвилин 08.08.2022 (т.3, а.с. 203, 204).
Відповідно до клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 від 08.08.2022, останній прохав надати йому для ознайомлення матеріали за клопотанням про арешт майна та відкласти розгляд справи на іншу дату, надавши йому достатній час на підготовку до розгляду поданого клопотання (т. 2, а.с. 206).
У судовому засіданні 11.08.2022 адвокатом ОСОБА_9 було заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_13, у задоволенні якого було відмовлено 15.08.2022 (т.2, а.с. 214-219).
У судовому засіданні 18.08.2022 адвокатом ОСОБА_9 було повторно заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_13, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 30.08.2022 (т. 2, а.с. 221-225).
На підставі розпорядження керівника апарату Вищого антикорупційного суду від 05.09.2022 №55ав, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю слідчої судді ОСОБА_13 було здійснено повторний автоматичний розподіл та визначено слідчого суддю для розгляду цієї справи - ОСОБА_1 (т. 3, а.с. 1-2).
06.09.2022 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було призначено розгляд справи на 10 годину 30 хвилин 07.09.2022, та саме 07.09.2022 останнім і було постановлено оскаржувану ухвалу (т.3, а.с.3, 8-10).
Отже, розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся поза межами строку, визначеного ч.6 ст.173 КПК, зокрема, внаслідок ініціювання адвокатом питання про відкладення судового розгляду та відводи слідчому судді ОСОБА_13 . Задоволення клопотання про відкладення судового розгляду та належний розгляд заяв ОСОБА_9 про відвід свідчить про дотримання слідчим суддею балансу між забезпеченням права на судовий захист власника майна, дотриманням принципів змагальності сторін та не може вважатись умисним порушенням процесуального строку.
Після здійснення повторного розподілу даного клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду дотримався встановленого для нього строку, визначеного ч. 6 ст. 173 КПК України.
При цьому, недотримання строку, встановленого нормами ч. 6 ст.173 КПК України, не віднесено законодавцем до підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.
Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.
Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку.
Розгляд клопотання поза строком, визначеним ч.6 ст.173 КПК України, породжує обов`язок для сторони обвинувачення вчинити певні дії, однак не породжує обов`язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання, ніж визначене ст.173 КПК України - задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна, зокрема про зобов`язання повернути вилучене майно, буде виходити за межі повноважень, якими наділений суд чинним процесуальним законодавством.
Виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Відносно доводів апеляційної скарги щодо допущення слідчим порушення вимог п.3 ч.2 ст.173 КПК України, застосування заходу забезпечення кримінального провадження за відсутності у кримінальному провадженні осіб, що набули статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із наступного.
Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132 КПК України.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в розумінні п.1 ч.3 ст. 132 КПК України мова йде не виключно про необхідність існування у кримінальному провадженні такого процесуального документа як повідомлення про підозру, але про наявність у сторони обвинувачення припущення про вчинення особою певного діяння, що ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити в ході розслідування та які спонукали б вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра дійсно обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
У разі вирішення питання про арешт майна з підстав передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК Українислідчий суддя повинен врахувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (п.2 ч.2 ст.173 КПК).
Як вже було зазначено колегією суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для накладення арешту на ноутбук Sony PCG-7A24 FCC ID:PD9WM3B2200BG саме з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК, а також вірно встановив наявність існування обґрунтованого припущення про вчинення кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.
Щодо доводів відносно закінчення строку досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні, що обумовлює неможливість накладення арешту на вилучене під час обшуку майно, колегія суддів виходить із наступного.
Виходячи зі змісту Кримінального процесуального кодексу України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження неможливе у поза межами існування самого кримінального провадження. Так, відповідно до ч.4 ст.132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду 01.03.2023 було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7, поданого в інтересах ОСОБА_6, про закриття кримінального провадження №12020000000000236 з підстав, передбачених ч.9 ст.284 КПК України (т.4, а.с.77 - 83), оскільки, як встановлено слідчим суддею, на момент розгляду вказаного клопотання строки досудового розслідування, визначені ст.219 КПК України, у наведеному кримінальному провадженні не закінчились.
Враховуючи предмет апеляційного перегляду (рішення слідчого судді за наслідками розгляду клопотання про арешт майна), колегія суддів не знаходить підстав для відступу від висновків, викладених в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/6051/22 від 01.03.2023, та відхиляє вказаний довід.
Також колегією суддів відхиляється довід щодо того, що слідчим суддею не надавався дозвіл на відшукання під час обшуку зарядного пристрою до вилученого ноутбуку Sony, а в протоколі обшуку не містяться відомостей про його відшукання, в той час як оскаржуваною ухвалою накладено арешт на ноутбук з зарядним пристроєм, оскільки такий зарядний пристрій є складовою частиною ноутбуку і його вилучення разом з пристроєм для зарядження якого він призначений є цілком обґрунтованим і, на переконання колегії суддів, не потребує окремого дозволу слідчого судді.
Надаючи оцінку клопотанням про визнання недопустимими доказами рапорту старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_11 та протоколу огляду від 14.06.2022 з додатком №2 до нього (стенограми за результатами опрацювання розмови), колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до вимог ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Одночасно з цим слід враховувати, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу має бути категоричним навіть із урахуванням особливостей стадії досудового розслідування. На стадії досудового розслідування недопустимими можуть бути визнані лише очевидно недопустимі докази, порушення порядку збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.
Оцінивши в межах доводів апеляційної скарги матеріали провадження за клопотанням прокурора про арешт майна, колегія суддів не встановила наявність підстав для визнання тих чи інших матеріалів клопотання, якими прокурор обґрунтовував клопотання, недопустимими доказами.
Одночасно з цим колегія суддів враховує положення ч.3 ст.89 КПК України, якими визначено коло осіб наділених правом звертатись з клопотанням про визнання доказів недопустимими а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими. Такими особами є сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Приписи ч.3 ст.89 КПК України у взаємозв`язку з положеннями п.п. 19, 24, 25 ч.1 ст.3 КПК України не наділяють третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт, правом звертатись з клопотанням про визнання доказів недопустимими, зокрема на стадії досудового розслідування, а тому колегія суддів відхиляє такі клопотання адвоката ОСОБА_7 .
Інших доводів, які б свідчили про наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2022, апеляційна скарга не містить.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджені матеріали клопотання прокурора, внаслідок чого постановлено ухвалу про наявність підстав для арешту ноутбуку, належного ОСОБА_6 .
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.09.2022 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4