- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/1010/23
Провадження №11-сс/991/182/23
Слідчий суддя - ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2023 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2023 задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на вилучені під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, які належать підозрюваному ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом тимчасового позбавленням власника права на відчуження, розпорядження та користування.
Слідчим суддею встановлено наступні обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за № 42019000000002463 від 25.11.2019, за підозрою, серед інших, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
За версією сторони обвинувачення, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_11, шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_12, ОСОБА_6, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_13, заступницею Міністра культури України ОСОБА_14, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_15 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_16, умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .
О1.02.2023 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.
01.02.2023 детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.01.2023 було проведено обшук за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3222480404:02:004:0025), під час якого у спальній кімнаті будинку, виявлені грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США у металевому сейфі, ключі від якого були надані ОСОБА_6 та 10 000 доларів США у барсетці (сумці), якою користувався ОСОБА_6 . Вказані грошові кошти у сумі 20 000 дол. США на підставі ч.2 ст.167 КПК України було вилучено детективом НАБУ.
Слідчий суддя дійшов висновків про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин, майно якого за вироком суду може бути конфісковано, наявність підстави вважати, що незастосування обмежень до користування на розпорядження таким майном може призвести до вжиття підозрюваним заходів для приховування готівкових грошових коштів, втрати та передачі третім особам з метою уникнення їх арешту та подальшої можливої конфіскації, а також існування обґрунтованої підозри вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення конфіскації, а тому арешт майна на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Врахувавши мету накладення арешту на майно, правову підставу, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для арешту грошових коштів ОСОБА_6 у сумі 20 000 дол. США, що є співрозмірним втручанням у права останнього.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2023, захисником підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_9 було подано апеляційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, якою слід відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
Слідчим суддею не узято до уваги відсутність правових підстав для вилучення грошових коштів під час проведення обшуку; відсутність у вилученого майна ознак, перелічених у ч. 2 ст. 167 КПК України; законність набуття та походження грошових коштів, вилучених під час обшуку.
Під час проведення обшуку було вилучено грошові кошти, дозвіл на відшукання яких сторона обвинувачення не просила, та відповідно - слідчим суддею такого дозволу не надавалося.
На момент звернення із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку, у сторони обвинувачення не було жодних даних, які б свідчили про наявність за місцем проживання ОСОБА_6 грошових коштів, що відповідають вимогам ст. 98 КПК України або могли бути вилучені з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, передбаченого ч.5 ст.191 КК.
Не зважаючи на це, детективом НАБУ під час проведення обшуку було вилучено грошові кошти у сумі 20 000 дол. США в якості тимчасово вилученого майна, хоча у детектива була відсутня необхідність та підстави для їх вилучення.
Зі змісту протоколу про проведення обшуку від 01.02.2023 встановлено, що підставою для вилучення вказаних грошових коштів детектив зазначає те, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено застосування спеціальної конфіскації майна, а також положення ч. 2 ст. 168 КК України. Натомість ч. 5 ст. 191 КК України не передбачає покарання у виді спеціальної конфіскації майна.
Застосування арешту з метою конфіскації майна не є можливим, оскільки спочатку у ОСОБА_6 проведено обшук, а потім останньому повідомлено про підозру. Конфіскація майна як підстава для накладення арешту може застосовуватися лише щодо майна особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого.
Предметом кримінального правопорушення, за версією сторони обвинувачення, є нерухоме майно, а не грошові кошти.
КПК України не передбачає підстави для вилучення майна можливість потенційної конфіскації майна як додаткового виду покарання або ж спеціальної конфіскації як іншого заходу кримінально-правого характеру.
Слідчим суддею не враховано, що в матеріалах клопотання відсутні докази на підтвердження правомірності вилучення грошових коштів за місцем проживання ОСОБА_6 та його дружини.
3. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є законною та обгрунтовано.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
За вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно із ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК України).
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
З метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого за погодженням з прокурором чи прокурора, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відносно доводів про відсутність підстав для вилучення грошових коштів у сумі 20 000 дол. США під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за № 42019000000002463 від 25.11.2019, за підозрою, серед інших, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.01.2023 було надано дозвіл на проведення обшуку у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3222480404:02:004:0025), яким користується ОСОБА_6, що належить на праві власності його дружині ОСОБА_17 (а.с. 18-21).
01.02.2023 детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.01.2023 було проведено обшук за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3222480404:02:004:0025), під час якого у спальній кімнаті будинку, виявлені грошові кошти, а саме: 10 000 доларів США у металевому сейфі, ключі від якого були надані ОСОБА_6 та 10 000 доларів США у барсетці (сумці), якою користувався ОСОБА_6 . Вказані грошові кошти у сумі 20 000 дол. США було вилучено детективом НАБУ із посиланням на те, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено застосування спеціальної конфіскації майна, а також на положення ч. 2 ст. 168 КПК України (а.с. 22-24).
Того ж дня, О1.02.2023 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 25-52).
06.02.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про арешт грошових коштів у сумі 20 000 дол. США, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Загальні положення статті 236 КПК України під час проведення обшуку наділяють слідчого чи прокурора повноваженнями вилучати речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу. Такі речі вважаються тимчасово вилученим майном.
На момент вилучення грошових коштів під час проведення детективами НАБУ обшуку за місцем проживання ОСОБА_6, останній не перебував у статусі підозрюваного. В той же час, вирішення питання про вилучення під час проведення обшуку того чи іншого майна відноситься до дискреційних повноважень відповідної службової особи, що проводить таку сліду дію і тому відсутність в ухвалі про обшук дозволу на вилучення грошових коштів не може розцінюватись як заборона здійснити таке вилучення. В свою чергу норми КПК України передбачають низку компенсаторних механізмів (необхідність звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та судовий контроль даного питання), які забезпечують дотримання відповідних гарантій прав особи, зокрема права власності.
Після закінчення проведення обшуку 01.02.2023 ОСОБА_6 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (а.с. 25-52).
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 191 КПК України дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Тобто, до моменту направлення 02.02.2023 клопотання про арешт тимчасово вилученого майна (а.с. 3-17, 55), ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у тому числі у вчиненні злочину, покарання за вчинення якого передбачає конфіскацію майна, а отже на майно останнього може накладатися арешт з метою конфіскації майна.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя, суд не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання. Вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Разом з тим, чинний кримінальний процесуальний закон передбачає можливість накладення арешту на майно з метою конфіскації майна, можливість якої буде вирішуватися під час прийняття у кримінальному провадженні рішення по суті. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що об`єктом кримінальних правопорушень, які досліджуються в межах даного кримінального провадження, є саме нерухоме майно, а тому відсутні підстави для вилучення грошових коштів та накладення на них арешту, оскільки вони жодним чином не пов`язані з кримінальним провадженням, що розслідується, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження об`єктом кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні є комплекс нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності.
Разом з тим, як вбачається з підозри, повідомленої ОСОБА_6, після реалізації злочинного плану щодо заволодіння вказаним комплексом нежитлових будівель ДП «НКУ», співучасники та зокрема ОСОБА_6 продовжили здійснювати фактичний контроль над діяльністю ДП «НКУ» та розпоряджатися його майном з метою 1) незаконного виведення коштів, отриманих ДП «НКУ», внаслідок реалізації нерухомого майна; 2) приховування вчинених злочинів, а також досягнення своєї основної мети - отримання у користування земельної ділянки для подальшого здійснення будівництва житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27.
При цьому, згідно злочинного умислу ОСОБА_12 та ОСОБА_6, останні планували у подальшому вивести грошові кошти, сплачені за придбане на аукціоні майно ДП «НДУ», на підконтрольні суб`єкти господарювання, тобто, фактично безоплатно заволодіти майном державного підприємства.
Отже у детективів були підстави вважати, що вказані грошові кошти могли бути такими, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також могли бути майном, в яке їх було повністю або частково перетворено. А тому колегія суддів відхиляє такий довід апеляційної скарги.
Щодо розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для підозрюваного, колегія звертає увагу на правову підставу накладення арешту на майно, встановлену ухвалою слідчого судді, - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Враховуючи обґрунтовану підозру вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи унеможливіть виконання вироку в частині конфіскації майна, арешт належних підозрюваному ОСОБА_6 грошових коштів на даному етапі є цілком законним і необхідним для забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваної ухвали слід визнати непереконливими. Підстави для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги не встановлено.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Розглянувши апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4