Документ № 109780543

Справа № 991/4851/22

Провадження № 1-кп/991/67/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

Іменем України

24 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участі секретарів судових засідань ОСОБА_4, ОСОБА_5,

прокурорів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинуваченої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001885 від 05.09.2021, за обвинуваченням

ОСОБА_10, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Лебедин Сумської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, народного депутата України IХ скликання, з вищою освітою, незаміжньої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_10 будучи народним депутатом України - суб`єктом декларування відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог пп. 2, 3 ч. 1 ст. 46 Закону, 17.03.2021 о 16 год 04 хв із застосуванням електронного цифрового підпису, отриманого в акредитованому центрі сертифікації ключів АТ КБ «Приватбанк», з персонального комп`ютера з ІР-адресою НОМЕР_1 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, до якої умисно внесла завідомо недостовірні відомості. Зокрема, ОСОБА_10 у поданій декларації не зазначила відомості про об`єкти декларування: квартиру АДРЕСА_2, ринковою вартістю 2 121 733 грн, що перебувала у її оренді у 2020 році 265 днів з 01.01.2020 по 21.09.2020, що складає не менше половини днів звітного періоду; квартиру АДРЕСА_3, ринковою вартістю 1 450 495 грн, що перебувала у її оренді станом на останній день звітного періоду, тобто 31.12.2020; частки нежитлових приміщень першого поверху № 20, 21, літ. «Р-3», загальною площею 39,9 кв. м, що розташовані у АДРЕСА_4, ринковою вартістю 138 165 грн, що належали їй на праві власності протягом 2020 року і станом на останній день звітного періоду, тобто на 31.12.2020.

Подані ОСОБА_10 у щорічній декларації за 2020 рік відомості відрізняються від достовірних на суму 3 710 393 грн, а саме від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вказані дії обвинуваченої ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції, чинній до 21.07.2021), як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Шкоди вказаним кримінальним правопорушенням не завдано, потерплі відсутні, цивільний позов не заявлено.

Обвинувачена ОСОБА_10 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України не визнала повністю, однак дала покази, які свідчать про часткове визнання вини.

Суду показала, що 01.04.2021 отримала лист від НАЗК щодо проведення повної перевірки декларації за 2020 рік, надала на нього пояснення, а також додаткове повідомлення НАЗК про те, що користується квартирою, яку орендує. На момент заповнення виправленої декларації за 2020 рік, у межах повної перевірки декларації, надійшов ще один лист від НАЗК, після чого вона повідомила про те, що забула вказати відомості про нерухоме майно, що перебувало в її оренді. У декларації за 2020 рік не зазначила відомості про нежитлові приміщення у м. Харків, оскільки втратила правовстановлюючі документи. Вказані приміщення раніше були складськими, загальною площею понад 1900 м2 та були придбані в 2013 році. У 2019 році основна кількість цих приміщень були відчужені орієнтовно за 980 000 грн. Оцінка вартості нежитлових приміщень перед відчуженням не проводилась. Припускає, що документи щодо незадекларованих нежитлових приміщень загальною площею 10 м2 було втрачено у 2019 році, коли відбулось відчуження їх більшої частини.

За результатами повної перевірки щорічної декларації за 2020 рік, подала виправлену декларацію та усунула допущені недоліки. Вартість об`єктів нерухомості не зазначала, оскільки вони їй не були відомі та відсутні у договорах оренди квартир. У власників квартир таку вартість не з`ясовувала, експертного висновку на той час не було. Не пам`ятає чи вказувала відомості про нежитлові приміщення у раніше поданих деклараціях. Щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік заповнювала особисто, за юридичною допомогою не зверталась. Декларацію подавала на робочому місці, за допомогою робочого комп`ютера та електронного цифрового підпису.

Орендовані квартири у м. Київ перебували у її користуванні на підставі договорів оренди. Оплата становила 19 500 грн щомісячно, що підтверджується розписками про отримання коштів орендодавцями. Квартиру за адресою по АДРЕСА_5 знайшла через агентство нерухомості. Оплата здійснювалась на карту або особисто при зустрічі, інколи через помічників передавала оплату орендодавцям. Квартиру за адресою по вул. Харківське шосе знайшла через ОСОБА_11, яка раніше працювала її помічницею.

Автомобілем «Cadillac» користувалась декілька разів у 2020 році та на початку 2021 року. Використовувала для здійснення депутатських повноважень, зокрема їздила до Сумської, Харківської, Київської областей та у м. Київ. Під час введення карантинних обмежень була вимушена частіше використовувати автомобіль у зв`язку з тим, що обмежувався рух громадського транспорту. Користувалась автомобілем «Cadillac» орієнтовно 30 днів у 2020 році. Час користування частково співпадає з графіком пленарних засідань Верховної Ради України. У січні 2021 року користувалась автомобілем декілька разів. До використання автомобіля «Cadillac» користувалась іншим автомобілем, у 2020 році власного автомобіля не мала. До ОСОБА_12 звернулась з проханням щодо користування автомобілем через спільних знайомих. Домовленість щодо використання автомобіля «Cadillac» була усною. За таке використання коштів не сплачувала, ремонтні роботи не проводила. Період користування автомобілем не був обмежений. Уперше автомобіль у користування передав ОСОБА_12, повертала через спільного знайомого ОСОБА_13, інколи залишала на майданчику ТОВ «Дімітрел» у м. Харкові, де потім знову брала у користування. Назвати точну адресу товариства не змогла через давність подій. Під час користування за власний кошт заправляла автомобіль паливом. Інколи він був уже заправлений. Дійсно притягувалась до адміністративної відповідальності за незначні порушення правил дорожнього руху автомобілем «Cadillac». Через деякий час, розуміючи, що строк дії попереднього договору страхування закінчився та з метою усунення підстав для притягнення до адміністративної відповідальності з цього приводу, сама уклала договір страхування автомобіля. Обставин укладання договору страхування не пам`ятає, однак тривалість періоду дії договору визначала за допомогою представників страхової компанії. У разі перебування у м. Києві декілька днів, автомобіль залишала на паркувальному майданчику, а повертаючись до м. Харкова, віддавала автомобіль через знайомого ОСОБА_13 . Інколи залишалась ночувати у м. Харків у знайомих, де використовувала службу таксі. До Сумської області її підвозили знайомі чи помічники, де вона зупинялась у матері. Використання автомобіля «Cadillac» припинила, так як почала користуватись іншим автомобілем. Періодів використання не пам`ятає. Станом на 31.12.2020 автомобілем не користувалась.

У судових дебатах послалась на обставини, які на її думку свідчать про відсутність вини у вчиненому, та поняття, які використовує НАЗК при проведенні повної перевірки декларацій, які закріплені у Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженому Наказом НАЗК 29 січня 2021 року № 26/21.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що із обвинуваченою ОСОБА_10 познайомилась, коли у 2019 році проходила співбесіду при прийнятті на роботу на посаду помічника-консультанта народного депутата України. Надалі працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_10 з вересня 2019 до травня 2020 року, займалась організаційними питаннями. У власності свідка перебувала квартира за адресою: АДРЕСА_6 . Свідок і після звільнення підтримувала спілкування із ОСОБА_10, в ході якого в серпні 2020 року дізналась про потребу у житлі останньої. Так як квартира свідка була вільна, у ній був проведений ремонт, то домовились про її оренду. Договір оренди укладено з 01.09.2020 строком на 1 рік, з щомісячною оплатою 19500 грн, куди входила вартість комунальних послуг. Обставин складання та підписання договору оренди свідок не пам`ятає. Кошти свідок отримувала готівкою, особисто від ОСОБА_10, писала розписки про отримання. Комунальні послуги дійсно споживались ОСОБА_10 увесь час проживання протягом строку дії договору та оплачувались ОСОБА_11 Квартира набута ОСОБА_11 в 2011 році на підставі договору дарування, вартість на день дарування становила орієнтовно 175 535 грн. З того часу свідок оцінки квартири не проводила, та будь-яка інша її вартість свідку не відома, будь-які інші особи, правоохоронні органи до неї як до власника з питань оцінки вартості квартири не звертались. Свідку не відомо чи ОСОБА_10 мала і чи користувалась автомобілем. Закріпленого за належною свідку квартирою наземного чи підземного машино-місця не було, з такими питанням ОСОБА_10 до неї не зверталась.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що із обвинуваченою ОСОБА_10 знайомий у зв`язку з тим, що вона орендувала належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_7 . Вказану квартиру свідок придбав орієнтовно у 2014-2015 році шляхом укладення інвестиційного договору із забудовником та здавав її в оренду через посередника (ріелтора) через відсутність у нього та членів сім`ї потреби у житлі. ОСОБА_10 не перший орендар вказаної квартири. Обвинувачена орендувала вказане житло приблизно 1 рік. Вартість оренди становила 19 500 грн, куди входила вартість комунальних послуг. Договір був укладений у день, який в ньому вказаний, бланк договору принесла посередник. Оплату за оренду отримував готівкою, особисто від ОСОБА_10 або її помічниці, писав розписки про отримання. Термін оренди не пам`ятає, однак ОСОБА_10 проживала у вказаній квартирі весь час оренди, споживала послуги, облік та оплату яких здійснював свідок. Коли було запроваджено карантин, обвинувачена повідомила, що буде переїжджати в інше житло, ближче до роботи. Закріпленого за належною свідку квартирою наземного чи підземного машино-місця не було. У свідка склалось враження, що у ОСОБА_10 не було автомобіля, та з такими питаннями вона не зверталась. Повідомити вартість квартири свідок не може, оскільки не пам`ятає, виплати ним здійснювались регулярно відповідно до встановленого графіку забудовником. Такі дані зафіксовані у відповідних письмових документах та відповідають дійсності. Представники НАБУ і САП не звертались до нього з проханням обстежити квартиру. Самостійно оцінку вартості квартири ніколи не проводив, оскільки не мав наміру розпоряджатись нею.

Винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку доводиться сукупністю досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказами, що визнані судом належними та допустимими в сукупності із показаннями свідків, а саме:

- висновком НАЗК від 30.07.2021 щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, довідкою №157/21 від 16.07.2021 із копіями матеріалів повної перевірки, які супровідним листом управління проведення повних перевірок направлено до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), а останнім листом від 05.08.2021 № 04-006/24095 - Генеральному прокурору для виконання вимог положень ч.1 ст. 482-2 КПК України. Із вказаних доказів, зокрема, вбачається, що за результатами перевірки встановлено внесення суб`єктом декларування до декларації за 2020 недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 4 432 180 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації за 2020 рік, чим порушено вимоги пп. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме не зазначено відомостей про три об`єкти нерухомості: частки нежитлових приміщень, що розташовані у АДРЕСА_4, квартир у АДРЕСА_7 та по АДРЕСА_6, у зв`язку з чим у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-2 КК України. Разом з тим через відсутність фактичних даних про перебування в користуванні суб`єкта декларування транспортного засобу - автомобіля «Cadillac» SRX, VIN-код НОМЕР_2, 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3, НАЗК такі відомості не були відображені у відповідній довідці (т. 1 а.с. 73, 74-75, 76-79, 80-87, 88-207);

- змістом декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018-2020 роки, поданих ОСОБА_10, в тому числі кандидата на посаду особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація кандидата на посаду), щорічні та виправлені (т.2 а.с. 9-51), які отримані та роздруковані за результатами виконання доручення старшого детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_15 на проведення слідчих (розшукових), процесуальних дій у порядку ст. 40-1, 41 КПК України (т. 2 а.с. 8), з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Із змісту декларацій вбачається, що нежитлове приміщення, загальною площею 1974 м2, за адресою: АДРЕСА_4, вартістю на дату набуття 786 000 грн, 50% якого належало обвинуваченій на праві спільної власності, відображена у Розділі 3 «Об`єкти нерухомості» у деклараціях кандидата на посаду за 2018 рік (т.2 а.с. 9-15, 16-22), а у інших деклараціях - відсутні. У виправленій декларації за 2020 рік (т. 2 а.с. 42-51), що подана ОСОБА_10 27.10.2021 у Розділі 3 «Об`єкти нерухомості», ОСОБА_10 серед іншого, зазначила про належність 25% нежитлового приміщення, загальною площею 39, 9 м2, за адресою: АДРЕСА_4, вартістю на дату набуття права 3 800 грн (т. 2 а.с. 45) та квартири за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 52, 4 м2 та АДРЕСА_7, загальною площею 42 м2. Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою відображено, як «не відомо». У розділі 6 «Цінне рухоме майно» - транспортні засоби відомості про користування транспортним засобом - автомобілем «Cadillac» SRX, VIN-код НОМЕР_2, 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 відсутні (т. 2 а.с. 46-47). Декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік ОСОБА_10 має ідентифікатор документа 8fa7124f-05f1-4d87-98e8-c28670ede984, подана 17.03.2021 о 16:04:31 з використанням електронного цифрового підпису ФЦСК АТ КБ «Приватбанк» з використанням ІР-адреси НОМЕР_1 ;

- відомостями, що містяться на оптичному диску із написом «19037ВК» та у протоколі огляду інформації на оптичному диску від 24.05.2022 (т. 2 а.с. 68-127), які отримані за результатами тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «лайфселл» від 30.12.2021 (т.2 а.с.64-67) на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.12.2021 (т. 2 а.с. 60-63 зворот) про задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ ОСОБА_15 . Із дослідженої колегією суддів інформації про споживача телекомунікаційних послуг із абонентським номером НОМЕР_4 та спожитими ним телекомунікаційними послугами із відповідними властивостями, встановлено, що у період з 11.01.2020 по 22.07.2020 (165 днів) мобільний термінал із абонентським номером НОМЕР_4, яким користувалась ОСОБА_10, систематично реєструвався в мережі дії базової станції (м. Київ, вул. Івана Кудрі, 11 AZ=300), в межах дії якої знаходиться будинок АДРЕСА_8 . Окрім того, не встановлено фактів постійної (систематичної) реєстрації в мережі мобільного терміналу із вказаним абонентським номером за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 2 а.с. 68-127);

- відомостями, що містяться у документах щодо виплати ОСОБА_10 компенсації вартості оренди житла, отриманих за результатами тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні Апарату Верховної ради від 21.12.2021 (т. 2 а.с. 140-147), який був проведений на підставі ухвали слідчого судді (т. 2 а.с. 137-139) про задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 128-136). Із досліджених колегією суддів доказів встановлено, що ОСОБА_10 у період з серпня 2019 року по грудень 2020 року систематично зверталась до Керівника Апарата Верховної Ради України із заявами про здійснення їй щомісячної видачі коштів для компенсації вартості оренди житла, надаючи повідомлення про відсутність власного житла в м. Києві, зобов`язання повідомити про придбання власного житла, договори найму (оренди) нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6, довідки про відкриті рахунки у ПАТ АБ «Південний» та АТ КБ «Приватбанк», розписки орендарів про отримання коштів за оренду житла, та отримувала відповідно до платіжних доручень такі кошти для компенсації вартості оренди житла у щомісячному розмірі 19 500 грн.(т. 2 а.с. 148-226);

- документами, відображеними у протоколах від 10.02.2022 та 15.02.2022 вилучених документів із описом (т. 3 а.с. 38-53, 114-118), що стали підставою для реєстрації права власності ОСОБА_14 на квартиру за адресою: АДРЕСА_7, та ОСОБА_11 на квартиру за адресою: АДРЕСА_6, доступ до яких отримано на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.01.2022 (т. 3 а.с. 34-37, 110-113) про задоволення відповідних клопотань детектива НАБУ про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16, та у володінні Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Центрального регіонального управління Міністерства юстиції (т. 3 а.с. 27-33, 103-109). Зі змісту вилучених документів встановлено, що право власності у орендодавця ОСОБА_14 на квартиру за адресою АДРЕСА_7 вартістю 710 288, 14 грн. (без ПДВ) виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2016, укладеного останнім із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «Будкепітал». Внесення цієї суми коштів у будівництво даного об`єкта нерухомості здійснювалось відповідно до інвестиційного договору від 13.11.2013, укладеного між ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» і ОСОБА_14 та додаткового договору від 01.08.2016 частинами (т.3 а.с.54-102). Також встановлено, що право власності у орендодавця ОСОБА_17 на квартиру за адресою АДРЕСА_6, вартістю 85 535 грн виникло та зареєстроване у встановленому законом порядку на підставі договору дарування від 08.04.2011, укладеного між дарувальником ОСОБА_17 та обдаровуваною свідком ОСОБА_11 (т.3 а.с. 119-131);

- відомостями, що містяться у фотокопіях матеріалів реєстраційної справи №33334031 об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 та інвентаризаційної справи №4763 об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_6 (т. 3 а.с. 135-155), які є аналогічними правовстановлюючим документам, що вилучені у нотаріальних органах. Вказані технічні документації отримані органом дізнання на підставі вимоги в порядку ст. 93 КПК України до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» (т. 3 а.с. 132);

- листом Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної Харківської міської ради» від 30.12.2021 № 8996/04.12/12 із додатками (т. 3 а.с. 158-160, 161-171), які отримані органом дізнання на підставі запиту старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_18 (т. 3 а.с. 156-157). Зі змісту досліджених доказів встановлено, що на підставі копій договору купівлі-продажу від 31.08.2012, акту прийому-передачі нежитлових приміщень, витягів з Державного реєстру правочинів, фрагменту поверхового плану приміщень, схематичного плану земельної ділянки, право спільної часткової власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 20, 21 в нежитлові будівлі лат «Р-3», загальною площею 39,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_4, належали ОСОБА_19 та ОСОБА_20 кожному по частці (т.3 а.с. 161-171);

- документами, вказаними у відповідному протоколі (т. 3 а.с. 182-184), доступ до яких отримано на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.08.2022 (т. 3 а.с. 179-181 зворот) про задоволення клопотання детектива НАБУ (т. 3 а.с. 172-178) про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні Харківського міського нотаріального округу. Зі змісту досліджених доказів встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11.02.2013, ОСОБА_19 передав у власність частки, а ОСОБА_21 та ОСОБА_10 прийняли у власність по частці кожний, нежитлових приміщень 1-го поверху № 20, 21 в нежитловій будівлі лат «Р-3», загальною площею 39,9 кв.м., розташованій за адресою: АДРЕСА_4 . У договорі також зазначено, що згідно зі звітом про незалежну оцінку від 29.01.2013, вартість частки нежитлових приміщень складає 7600 грн. (т.3 а.с. 186-193);

- інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Із досліджених доказів встановлено, що право спільної часткової власності на нежитлове приміщення 1-го поверху № 20, 21 в нежитловому приміщенні, лат «Р-3», загальною площею 39,9 кв.м., розташованому за адресою: АДРЕСА_4, зареєстроване за ОСОБА_10 11.02.2013 на підставі дослідженого вище договору купівлі-продажу (т. 3 а.с. 193-195), право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_6, зареєстроване за ОСОБА_11 27.04.2011 на підставі дослідженого вище договору дарування від 08.04.2011 (т. 3 а.с. 196-197), право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7, зареєстроване за ОСОБА_14 05.10.2012 на підставі дослідженого вище договору купівлі-продажу (т. 3 а.с. 198-199);

- висновком експертів (спеціалістів) КНДІСЕ від 20.05.2022 № 5242/22-42/10961/10962/22-42 (т. 3 а.с. 207-231), які залучені дізнавачем ОСОБА_15 відповідно до листа від 08.02.2022 № 0424-022/3530 та після надання додаткових матеріалів 12.05.2022 № 0424-022/7106 на клопотання експертів (т. 3 а.с. 200-202, 203-205, 206). За результатами дослідження, встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, а саме: частки нежитлових приміщень першого поверху № 20, 21 в літ. «Р-3» загальною площею 39,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, станом на 31.12.2020 складала 138 165 грн; квартири загальною площею 55.20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 станом на 01.09.2020 складала - 1 450 495 грн; квартири загальною площею 42,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_7 станом на 21.09.2019 складала - 2 121 7323 грн (т. 3 а.с. 209-230 зворот).

Експерт ОСОБА_22, будучи допитаною у судовому засіданні, суду показала, що висновок від 20.05.2022 № 5242/22-42/10961/10962/22-42, який складений та підписаний нею та експертом ОСОБА_23 підтримує, такий висновок є категоричним. Має стаж судового експерта 16 років, має відповідну кваліфікацію для проведення експертиз щодо визначення вартості нерухомого майна. Дослідження проводилось на підставі листа детектива НАБУ ОСОБА_15 від 08.02.2022 № 0424-022/3530 з додатками, що надійшов 09.02.2022 до КНДІСЕ. На вирішення дослідження поставлено три питання щодо ринкової вартості нерухомого майна на певні дати. На час проведення дослідження діяли карантинні обмеження, а тому відповідно до наказу Міністерства юстиції України, експерти не мали можливості обстежувати об`єкти безпосередньо та контактувати з іншими особами. Тому 14.05.2022 експерти виїхали до будинків у м. Києві, де знаходились об`єкти обстеження, та провели їх огляд, за результатами чого складено довідку. У квартири не заходили, оскільки на той час діяли обмеження, пов`язані з пандемією, а також квартири були замкнені. Так як питання ставились у ретроспективі, то огляд квартир у 2022 році не дав би можливості встановити їх технічний стан на дати, поставлені у питаннях. Наявність відомостей про оренду квартир, у тому числі і довгострокову, не вплинула б на визначення ринкової вартості нерухомого майна. При визначенні ринкової вартості об`єктів дослідження застосовувався порівняльний підхід, застосування якого обґрунтовано у висновку, та експерт вважає такий підхід правильним. Листом від 06.05.2022 детективу НАБУ ОСОБА_15 направлено клопотання про надання додаткових матеріалів, яке було задоволено частково. Відомостей щодо об`єкта нерухомості, що знаходиться у м. Харків, було достатньо для проведення дослідження. Експертом, виходячи із наданих матеріалів та з урахуванням усіх факторів, було здійснено коригування вартості нерухомості на 25 % з можливих максимальних 30%.

Суд не приймає до уваги та відкидає твердження сторони захисту щодо недопустимості вказаного доказу згідно відповідного клопотання захисника ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 232-235). Підставами для визнання вказаного доказу недопустимим захистом визначено, зокрема: отримання оспорюваного доказу стороною обвинувачення без залучення ОСОБА_10, яка мала на час його складання статус підозрюваної, що поставило останню у невигідне становище в порівнянні із стороною обвинувачення через позбавлення можливості бути присутньою під час проведення експертизи та поставити перед експертами власні питання, тоді як визначення ринкової вартості майна на ретроспективні дати не узгоджуються із позицією захисту; оспорюване експертне дослідження проведене із порушенням порядку, оскільки не було здійснено безпосереднє обстеження об`єктів нерухомості, що унеможливило встановлення їх дійсного стану та співставлення із аналогічними, взятими для порівняння, а відтак не може свідчити про точність та достовірність визначеної за його результатами вартості майна та з інших підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Відповідно до положень ст. 298-1 КПК України процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених статтею 84 цього Кодексу, також є, зокрема, висновок спеціаліста. Відповідно до ч. 1 ст. 300 КПК України, для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється, зокрема, отримувати висновок спеціаліста, що має відповідати вимогам до висновку експерта. Відповідно до ст. 243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов`язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 298-4 КПК України одночасно із врученням повідомлення про підозру особа інформується про результати медичного освідування та висновку спеціаліста за їх наявності. У разі незгоди з їх результатами особа протягом сорока восьми годин має право звернутися до дізнавача або прокурора з клопотанням про проведення експертизи. У такому разі дізнавач або прокурор має право звернутися до експерта для проведення експертизи із дотриманням правил, передбачених цим Кодексом. У разі якщо протягом встановленого строку особа не звернеться з клопотанням про проведення експертизи, відповідне клопотання може бути заявлено лише під час судового розгляду.

Як вбачається із дослідженого безпосередньо у судовому засіданні висновку експертів (спеціалістів) КНДІСЕ від 20.05.2022 № 5242/22-42/10961/10962/22-42, він складений судовими експертами ОСОБА_22 та ОСОБА_23, які мають клас судового експерта за спеціальностями, які стосуються визначення вартості об`єктів нерухомості, чинні свідоцтва експертно-кваліфікаційних комісій, стаж експертної роботи з 2006 року. Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 72 п.2 КПК України та ст.384 КК України. Висновок складений із використанням методів опису, порівняння, фотографування, розрахунку ринкової вартості об`єктів дослідження на ретроспективні дати, що не вимагає обов`язкового обстеження об`єктів нерухомості станом на день проведення дослідження. Зміст висновку експерта відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5 та вимогам статей 101, 102 КПК України. Експертами надано обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

Станом на 20.05.2022 - дату виготовлення висновку експертів (спеціалістів) ОСОБА_10 не набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні. Положення кримінального процесуального закону не покладають на дізнавача обов`язку повідомляти сторону захисту, чи іншу особу, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, про призначення експертизи/ залучення спеціалістів. Право сторони захисту на допит експерта, залученого стороною обвинувачення, у повній мірі реалізоване судом.

Колегією суддів не встановлено ні фактичних даних, на які послався захисник, ні порушення встановленого КПК України порядку отримання оспорюваного стороною захисту доказу. Зокрема твердження захисту про те, що висновок експертів (спеціалістів) отриманий без залучення підозрюваної особи, її обов`язкової участі у проведенні такої процесуальної дії, необхідність безпосереднього обстеження об`єктів нерухомості не ґрунтуються на положеннях КПК України та визначеному експертами порядку проведення дослідження, який не вимагає такого безпосереднього огляду. Також у ході судового засідання не виявлено жодних ознак того, що дійсний стан об`єктів нерухомості відрізнявся від аналогічних, взятих для порівняння настільки, щоб це вплинуло на точність та достовірність висновку. Допитавши експерта ОСОБА_22, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати оспорений висновок складеним на припущеннях, суперечливим чи неповним.

Щодо інших доводів захисту, які викладені у клопотанні захисника ОСОБА_9 про визнання недопустимим висновку експертів (спеціалістів) КНДІСЕ від 20.05.2022 № 5242/22-42/10961/10962/22-42, то вони знаходяться за межами поняття визначення допустимості доказу в розумінні ст. 86 КПК України та оцінка таких аргументів захисту буде надана судом в подальшому;

- відомостями, які визначають послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_10 у період 05.06.2020 по 17.03.2021 (т. 4 а.с. 3-4), які направлені на запит від 23.12.2021 № 04-221/39598 заступника керівника Головного підрозділу детективів - керівника Другого підрозділу детективів ОСОБА_24 листом НАЗК від 30.12.2021 № 433-01/91704-21 (т.4 а.с. 1, 2). Із дослідженого доказу встановлено, що створення декларації за ідентифікатором 8fa7124f-05f1-4d87-98e8-c28670ede984 здійснювалось користувачем 17.03.2021 після ознайомлення із відображеними методичними настановами щодо заповнення документа та з використанням ІР-адреси НОМЕР_1 шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК. При цьому створення декларації відбулось шляхом натискання кнопки «Нова декларація на основі цієї». Заповнення декларації відбувалось 17.03.2021 у період часу з 14:57:10 по 16:03:31. Далі було здійснено перевірку повноти та достовірності зазначеної інформації та після накладання електронного цифрового підпису о 16:04:31 така декларація була подана;

- листом керівника Апарату Верховної Ради України від 23.02.2022 № 20/13-2022/52982 у відповідь на запит старшого детектива - керівника Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_18 від 16.02.2022 № 0424-002/4351, з додатками (т.4 а.с. 5-8). Із досліджених доказів встановлено, що 29.08.2019 ОСОБА_10, скріпивши текст присяги особистим підписом, набула повноважень народного депутата України IХ скликання, передбачених Конституцією України та законами України та того ж дня згідно із копією витягу із розпорядження Голови ВР України № 936-к була зарахована на роботу до Верховної Ради України для здійснення депутатських повноважень на постійній основі (т.4 а.с. 9-10). Також 29.08.2019 ОСОБА_10, у зв`язку із набуттям повноважень народного депутата України, було підписано письмове попередження про встановлені Законом України обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України, заповнено особову картку, у п. 13.4 якої зазначено про ознайомлення з вимогами і обмеженнями відповідно до Законів України «Про статус народного депутата України», «Про запобігання корупції» та «Про захист персональних даних», складено автобіографію (т.4 а.с. 11, 12-13, 14);

-відомостями, що містяться на оптичному диску для лазерних систем зчитування із написами «вх4394652-ВБ від 16.09.2022» (т.4 а.с. 195), які отримані на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні АТ КБ «Приватбанк», із описом (т. 4 а.с. 191-194) відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2022 (т. 4 а.с. 187-190) про часткове задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ (т. 4 а.с. 178-186) та зафіксовані у протоколі огляду від 17.10.2022 із додатком (т. 4 а.с. 196-240). Зі змісту досліджених доказів встановлено, що протягом 2020 року на банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_10, було зараховані кошти, з яких 232 183,25 грн компенсації вартості оренди житла від Управління справами Верховної Ради України.

Процесуальними документами, які надані стороною обвинувачення:

- дорученням Генерального прокурора ОСОБА_25 щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001885 від 15.09.2021 на підставі обґрунтованого висновку НАЗК від 30.07.2021 щодо виявлення в діях народного депутата України ОСОБА_10 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та процесуальними документами, які супроводили виконання такого доручення. Зокрема, супровідним листом Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 № 16/4/5-20340/21, яким направлено до НАБУ матеріали кримінального провадження для організації досудового розслідування; постановою Генерального прокурора ОСОБА_25 від 11.10.2021 якою визначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні у складі: ОСОБА_7, ОСОБА_26, ОСОБА_27 та старшого групи прокурорів ОСОБА_6, якій доручено керувати діями інших прокурорів; постановами Заступника керівника Головного підрозділу детективів - керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_28 від 11.10.2021 та від 24.11.2021 про визначення детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_15 дізнавачем, який здійснюватиме дізнання у вказаному кримінальному провадженні; постановою Заступника керівника Головного підрозділу детективів - керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_28 від 08.02.2022, якою визначено групу дізнавачів, які здійснюватимуть досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні у складі детективів: ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_15, якого визначено старшим групи дізнавачів та доручено керувати їх діями (т. 1 а.с. 208, 209, 210-211, 212, 213-214, 215-216, 217-219).

- дорученням заступника Генерального прокурора-керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_40 щодо здійснення у порядку ч. 2 ст. 481 КПК України повідомлення про підозру народному депутату України ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції, чинній до 21.07.2021) та процесуальними документами, які супроводили виконання такого доручення, зокрема: повідомленням про підозру від 14.10.2022 ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України; повідомленням підозрюваній ОСОБА_10 про результати висновку спеціаліста у кримінальному провадженні; супровідним листом від 14.10.2022 № 0424-006/19506 детектива НАБУ ОСОБА_15 про направлення прокурору ОСОБА_6 повідомлення про підозру у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 42021000000001885 від 15.09.2021 та зібрані матеріали досудового розслідування (дізнання) для прийняття рішення; повідомленням підозрюваній ОСОБА_10 про подання прокуророві зібраних матеріалів дізнання та повідомлення про підозру від 14.10.2022 для прийняття рішення; постановою прокурора ОСОБА_6 від 17.10.2020 про продовження строку дізнання у кримінальному провадженні № 42021000000001885 від 15.09.2021, до 30 днів, - 12.11.2022; вказівками прокурора ОСОБА_6 детективу НАБУ у порядку ст. 36 та п. 2 ч. 2 ст. 301 КПК України щодо проведення слідчих та розшукових дій у кримінальному провадженні № 42021000000001885; повідомленням прокурора ОСОБА_6 стороні захисту про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні; протоколом надання доступу до матеріалів дізнання від 18.10.2022, який містить підписи захисника ОСОБА_8 про факт надання матеріалів кримінального провадження в електронному виді; повідомленням від 20.10.2022 №16-20340-21 стороні захисту про завершення досудового розслідування; супровідним листом детектива НАБУ ОСОБА_15 про направлення прокурору повідомлення про підозру та зібрані матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001885; повідомленням детектива НАБУ ОСОБА_15 від 20.10.2022 № 0424-188/19978 стороні захисту про подання прокуророві зібраних матеріалів дізнання та повідомлення про підозру; розпискою сторони захисту про надання/отримання матеріалів дізнання 20.10.2022. Аналіз вказаних процесуальних документів свідчить про дотримання стороною обвинувачення вимог, передбачених ст. 219, ч. 2 ст. 298, 298-4, 298-5, 301 КПК України (т. 6 а.с. 166, 167-176, 187, 190, 191, 193-201, 202-203, 207-212, 213, 214, 215-216, 217);

- витягами з ЄРДР, які виготовлені у кримінальному провадженні № 42021000000001885 від 15.09.2021 особами, які вносили відповідні дані 15.09.2021, 08.12.2021, 03.05.2022, 20.05.2022, 14.10.2022, з яких вбачається, що первісним реєстратором вказаного кримінального провадження за відповідною фабулою та класифікацією є ОСОБА_25, усі подальші відомості були внесені дізнавачем ОСОБА_15, відповідно до вказівок, які містились у процесуальних документах щодо складу дізнавачів та процесуальних керівників (т. 1 а.с. 220-223, т. 6 а.с. 188-189).

Посилання сторони захисту на недотримання належної правової процедури у даному кримінальному провадженні з огляду на те, що станом на час внесення відомостей про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України було злочином, а відтак, щодо нього мало проводитись саме досудове розслідування, а не дізнання, колегія суддів вважає необгрунтованим.

22 листопада 2018 року Верховною Радою було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), у якому змінами до Кримінального кодексу України було запроваджено інститут кримінального проступку. Зміни торкнулись як самого поняття діяння, щодо якого здійснюється кримінально-правова охорона (ст. 11 КК), так його видів (ст. 12 КК). Відповідно до внесених змін діяння, які раніше відносились до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч.2 ст. 12 КК), переведено до категорії кримінальних правопорушень. Також, були внесені системні зміни до Кримінального процесуального кодексу України та низки інших законодавчих актів. Даний закон набув чинності 01.07.2020.

Зі змісту обвинувального акта та досліджених доказів колегією суддів установлено, що відомості до ЄРДР у даному провадженні внесено 15.09.2021.

Згідно з відомостями, що вказані у витягу з ЄРДР, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 366-2 КК України, чинна до 21.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 366-2 КК України, у редакції до 21.07.2021, умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, - карається штрафом від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно з ч. 1 ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_10 правопорушення станом на час його вчинення є кримінальним проступком.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, що унормовано ч. 2, 3 ст. 4 КК України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2617-VIII, досудове розслідування кримінальних проваджень про злочини, які визначені, як кримінальні проступки повинні здійснюватися в порядку, встановленому главою 25 КПК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи сторони захисту про недотримання належної правової процедури у даному кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження. Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України, станом на день вчинення - 17.03.2021 було кримінальним проступком, то і кримінальне процесуальне законодавство має бути застосоване за відповідною вчиненому правовою процедурою, яка передбачає саме дізнання та судове провадження щодо кримінальних проступків.

Положення ст. 5 КПК України, згідно яких процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положенням цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, узгоджується із вказаною позицією суду, так як на момент проведення досудового розслідування у формі дізнання та судове провадження щодо кримінальних проступків відповідна процедура уже була передбачена КПК України, а відтак підлягала застосуванню.

Так само не знайшла свого підтвердження позиція сторони захисту про порушення положень п.4-1 ч.1 ст. 3 КПК України та відсутність у детективів НАБУ України повноважень дізнавачів у даному кримінальному провадженні до 25.11.2021 року. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17.06.2020 № 720-IX, який набув чинності з дня набрання чинності Законом № 2617-VIII, внесено зміни, зокрема у розділ І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 17, ст. 71), тобто до Закону N 2617-VIII, яким внесено зміни до КПК України, у зв`язку з чим остаточна редакція п. 4-1) ст. 3 КПК також зазнала змін та діяла у редакції, яка визначала службових осіб органу Національного антикорупційного бюро дізнавачами у кримінальних провадженнях.

Проаналізувавши вказані процесуальні документи, колегія суддів не встановила невідповідностей повноважень реєстратора, дізнавачів та процесуальних керівників їх повноваженням, передбаченим цим КПК України в ході подальшого дізнання та представництва обвинувачення в суді.

Порушень вимог КПК України щодо особливостей порядку притягнення до кримінальної відповідальності стосовно народного депутата України колегією суддів не встановлено.

Всі вищенаведені докази є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, доводять обставини пред`явленого обвинувачення у частині, яка визнана судом доведеною. Відповідно до принципу змагальності суду не наведено доводів, які б викликали сумніви у достовірності доказів.

Колегія суддів не приймає до уваги невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, вважаючи це способом уникнути відповідальності за вчинене, оскільки винуватість останньої підтверджується ретельно дослідженими у судових засіданнях доказами, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винної. Так обвинувачена вказала, що забула зазначити у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, відомості про об`єкти декларування: квартиру АДРЕСА_2, що перебувала у її оренді у 2020 році, квартиру АДРЕСА_3, що перебувала у її оренді станом на 31.12.2020; частки нежитлових приміщень першого поверху № 20, 21, літ. «Р-3», загальною площею 39,9 кв. м, що розташовані у АДРЕСА_4, що належали їй на праві власності протягом 2020 року і станом на 31.12.2020. Такі пояснення обвинуваченої не виключають наявності умислу на внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції». Також колегія суддів не вбачає самостійного виявлення ОСОБА_10 встановлених порушень, так як остання вказала про недекларування об`єктів нерухомості виключно після початку повної перевірки та отримання запитань щодо недоліків декларування нерухомого майна.

У диспозиції статті 366-2 КК України законодавець вказав на форму вини - умисел. У даному випадку йдеться саме про прямий умисел, адже суб`єкт декларування чітко усвідомлює, що повинен внести достовірні відомості до декларації, однак свідомо цього не робить. Мотиви та мета такого внесення знаходяться за межами предмета доказування. Тобто, з суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується лише прямим умислом. При цьому умисел є однією із форм вираження вини, як обов`язкової ознаки будь якого складу злочину, яка підлягає доказуванню як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, шляхом аналізу всіх зібраних у кримінальному провадженні доказів, адже кримінальна відповідальність особи можлива лише за умови доведення у встановленому законом порядку вини особи у вчиненому злочині, обов`язок по доказуванню якого, відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України покладається на сторону обвинувачення.

Умисне внесення суб`єктом декларування недостовірних відомостей до декларації означає, що особа, маючи змогу виконати покладений на неї обов`язок, умисно цього не робить. Склад цього злочину матиме місце у випадку, коли особа відкрито відмовляється виконати вимогу закону, тобто усвідомлює той факт, що не виконує обов`язки, покладені Законом України «Про запобігання корупції» шляхом свідомого приховування чи перекручування тієї чи іншої інформації.

Згідно з дослідженими у судовому засіданні доказами обвинувачена ОСОБА_10, будучи народним депутатом України, 29.08.2019 була попереджена про встановлені Законом України «Про запобігання корупції» обмеження, заборони та вимоги, пов`язані з виконанням повноважень народного депутата України (т. 4 а.с. 11, 13).

Наявність двох вищих освіт, зокрема юридичної, а також перебування на посадах народного депутата України та молодшого наукового співробітника Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку національної академії правових наук України, очевидно дають підстави зробити висновки, що обвинуваченій ОСОБА_10 було відомо про норми положень Закону України «Про запобігання корупції», зокрема щодо декларування.

Також про наявність прямого умислу у діях обвинуваченої ОСОБА_10 свідчить зміст декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018-2020 роки, в тому числі кандидата на посаду, щорічних та виправленій (т. 2 а.с. 9-51).

Так, із даних декларацій, вбачається, що ОСОБА_10 загалом було відомо про наявність та обов`язок декларування належного їй майна, та вона такий обов`язок виконала після проведеної повної перевірки.

Колегія суддів ураховує, що під час проведення повної перевірки щорічної декларації за 2020 рік у ОСОБА_10 відбирались пояснення від 02.04.2021 (т. 1 а.с. 148-150) у яких, серед іншого, обвинувачена зазначила, що вона забула вказати у Розділі 3 відомості про квартиру за адресою: АДРЕСА_6, якою користувалась за договором найму житлового приміщення.

У поясненнях від 14.06.2021 щодо не відображення відомостей у Розділі 3 про нежитлове приміщення, загальною площею 39,9 м2, за адресою: АДРЕСА_4, ОСОБА_10 пояснила, що у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів на вказане майно, такі обставини позбавили її можливості коректно заповнити декларацію за звітний період. Щодо відомостей про квартиру за адресою: АДРЕСА_7, пояснила, що вказаною квартирою користувалась відповідно до договору найму (оренди) нерухомого майна від 21.09.2019, помилково не відобразила про неї відомості у декларації, оскільки вже тривалий час нею не користувалась (т. 1 а.с. 206-207).

При цьому, колегія суддів констатує, що незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_10 «забувала» вказувати чи помилково не зазначила відомості про право власності та право користування нерухомим майном, вона щомісяця у 2020 році зверталась до Керівника Апарату Верховної Ради України із заявами щодо компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера.

Посилання ОСОБА_10 на наявність інформації щодо отримання компенсації за оренду житла у публічному доступі як на обставину, яка свідчить про відсутність умислу на таке недекларування, колегія суддів не приймає до уваги та вважає, що публікація такої інформації є механізмом громадського контролю за народними депутатами.

Посилання захисту на відсутність мотиву та мети діяння, яке інкриміноване ОСОБА_10 як на обставини, які свідчать про відсутність умислу на вчинення злочину, колегія суддів не приймає до уваги, так як мотив та мета кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, не є обов`язковою ознакою складу злочину та окремому доведенню не підлягає. Такі обставини можуть прийматись до уваги у сукупності з іншими обставинами, які мають значення у конкретних кримінальних провадженнях

Ураховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що встановлені обставини обвинуваченої ОСОБА_10 свідчать про умисне внесення нею недостовірних відомостей до декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» щодо об`єктів декларування: квартири АДРЕСА_2, ринковою вартістю 2 121 733 грн, що перебувала у її оренді у 2020 році 265 днів з 01.01.2020 по 21.09.2020, що складає не менше половини днів звітного періоду; квартири АДРЕСА_3, ринковою вартістю 1 450 495 грн, що перебувала у її оренді станом на останній день звітного періоду, тобто 31.12.2020; частки нежитлових приміщень першого поверху № 20, 21, літ. «Р-3», загальною площею 39,9 кв. м, що розташовані у АДРЕСА_4, ринковою вартістю 138 165 грн, що належали їй на праві власності протягом 2020 року і станом на останній день звітного періоду, тобто на 31.12.2020.

Колегією суддів визнано недоведеним обвинувачення в частині того, що ОСОБА_10 в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону, діючи умисно, усвідомлюючи обов`язок задекларувати відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, не зазначила у щорічній декларації за 2020 рік відомості про автомобіль марки «Cadillac», модель «SRX», VIN-код (номер кузова) НОМЕР_2, 2010 року випуску, вартістю 700 000 грн, що на законних підставах перебував у її володінні у період з 13.07.2020 до 31.12.2020 включно, тобто станом на останній день звітного періоду. При цьому колегія дійшла такого висновку із сукупності досліджених судом доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження власних доводів, у тій частині, які судом прийняті до уваги:

-листа Територіального сервісного центру РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області від 24.12.2021 № 31/20/9-1118, з додатками у фотокопіях документів, які надано на вимогу дізнавача ОСОБА_15 від 24.12.2021 № 0424-012/39741 в порядку ст. 93 КПК України щодо автомобіля «Cadillac» «SRX», 2010 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 (т. 4 а.с. 16-17, 18-31). З досліджених доказів зокрема встановлено, що 22.05.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2020 вказаний автомобіль з видачею реєстраційного номера НОМЕР_5 перереєстрований на ОСОБА_12, вартість автомобіля у договорі купівлі-продажу від 21.05.2020 № 7565/20/004625, зазначена 700 000 грн. 19.10.2021 вказаний автомобіль з видачею реєстраційного номера НОМЕР_6 перереєстровано на ОСОБА_41 на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2021;

-листа Головного сервісного центру МВС від 10.01.2022 № 31/163 з додатками (т. 4 а.с. 33-35), яким надано інформацію на вимогу детектива НАБУ від 28.12.2021 № 0424-012/39875 (т. 4 а.с. 32) в порядку ст. 93 КПК України, про видачу 30.11.2012 ОСОБА_10 посвідчення водія;

-відомостей, які викладені у листі приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» від 24.12.2021 № 1649/19 із додатком Полісом №ЕР.201015823 (4 а.с. 38-39 зворот), надані на вимогу дізнавача ОСОБА_15 від 22.12.2021 № 0424-142/39466 (т. 4 а.с. 36-37). З досліджених доказів убачається, що ОСОБА_10 21.08.2020 через офіційний вебсайт ПрАТ СК «ПЗУ Україна» уклала внутрішній електронний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів (т. 4 а.с. 39-39 зворот), щодо автомобіля «Cadillac» «SRX», НОМЕР_5, строком дії з 22.08.2020 по 21.08.2021 із зазначенням про використання ТЗ протягом повного строку страхування;

-відомостей з оголошень в мережі інтернет, на сайті «AUTO.RIA.com» щодо продажу автомобіля «Cadillac» SRX, VIN-код НОМЕР_2, 2010 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3 . З досліджених доказів убачається, що 03.07.2019 продавець ОСОБА_13, номер моб. тел. НОМЕР_7, розмістив оголошення про продаж автомобіля «Cadillac» SRX, вартістю 13 200 доларів США. Також 04.08.2020 було розміщено оголошення, без зазначення даних про продавця з номером моб. тел. НОМЕР_8, вартість автомобіля вказана 19 999 доларів США. 30.03.2021 розміщено оголошення продавцем ОСОБА_42, номер моб. тел. НОМЕР_9, НОМЕР_10, вартість автомобіля 13 700 доларів США. Вказані відомості, отримані органом дізнання на підставі вимоги в порядку ст. 93 КПК України до ТОВ «Інтернет-реклама РІА» саме щодо автомобіля, недекларування якого інкримінується ОСОБА_10 у 2020 році (т. 6 а.с. 151-153 зворот);

-листів Управлінь патрульної поліції (далі - УПП) у м. Києві від 01.02.2022 №3884/41/11/2/02-2022, 19.07.2022 № 7512/41/11/02/02-2022, УПП Харківської області від 30.12.2021 № 17703/41/14/01-2021 та УПП Сумської області від 24.12.2021 № 15380/Т/38/03-2021 із додатками у вигляді копій/дублікатів постанов про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_10 (т. 4 а.с. 42-43, 44-45, 48-50, 53-54), наданих на запити заступника керівника Головного підрозділу детективів - керівника Другого підрозділу детективів ОСОБА_24 (т. 4 а.с. 40-41, 46-47, 51-52). Із досліджених доказів встановлено, що відносно ОСОБА_10 яка керувала автомобілем «Cadillac» «SRX», НОМЕР_5, за порушення правил дорожнього руху винесено постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 03.12.2020 у м. Київ, від 19.07.2020 та 14.09.2020 у Харківській області, від 04.12.2020 у Сумській області;

-відомостей з інформаційної системи відеоспостереження м. Києва («Безпечне місто») стосовно фіксації руху автомобіля із д.н.з. НОМЕР_5 за період з 01.01.2020 по 01.02.2021, які містяться на CD-R диску (т.4 а.с. 58) та надані листом НАЗК від 09.12.2021 № 04-221/38082 (т. 4 а.с. 57) на запит заступника керівника Головного підрозділу детективів - керівника Другого підрозділу детективів ОСОБА_24 від 09.12.2021 № 04-221/38082 (т. 4 а.с. 55-56). З дослідженого доказу встановлено маршрути руху автомобіля із д.н.з. НОМЕР_5 за період з 01.01.2020 по 01.02.2021, які узгоджуються із відомостями, які викладені в протоколі огляду від 28.12.2021 із додатками (т. 4 а.с. 59-65), складеного дізнавачем ОСОБА_15, щодо використання даного автомобіля на території м. Києва 12.07.2020-14.07.2020, 18.07.2020, 20.07.2020-22.07.2020, 25.07.2020, 28.07.2020, 31.08.2020, 01.09.2020-04.09.2020, 14.09.2020, 18.09.2020, 24.09.2020, 26.05.2020, 29.09.2020-30.09.2020, 01.10.2020, 01.12.2020-03.12.2020, 10.12.2020, 14.12.2020-18.12.2020, 24.01.2021-25.01.2021, 27.01.2021, 29.01.2021;

-відомостей за період з 01.01.2020 по 31.01.2021, надані листом із додатком Головного управління Національної поліції у м. Києві 01.09.2022 № 3286/125/31/4/01-2022 (т. 4 а.с. 73, 74-76), листом із додатком Головного управління національної поліції в Сумській області від 29.08.2022 № 1994/117/27/03-2022 (т. 4 а.с. 79, 79 зворот-80 зворот), листом Головного управління Національної поліції в Харківські області від 31.08.2022 №574/119-27/01-2022 (т. 4 а.с. 83-85), листом Головного управління Національної поліції в Київській області із додатком (т. 4 а.с. 88, 89-100), листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області 29.08.2022 № 2720/115/04/33-2022 (т. 6 а.с. 156) щодо пересування, зокрема автомобіля д.н.з. НОМЕР_5, автомобільними шляхами України у містах Києві, Харкові, Полтаві, Київській, Сумській та Харківській областях у період з 01.01.2020 по 22.12.2021, на підставі вимог дізнавача ОСОБА_15 від 25.08.2022 № 0424-192/14935, №0424-192/14936, №0424-192/14933, №0424-192/14934, від 25.08.2022 № 0424-1912/14937 (т. 4 а.с. 71-72, 77-78, 81-82, 86-87, т. 6 а.с. 154-155). Із досліджених доказів встановлено використання автомобіля д.н.з. НОМЕР_5, автомобільними шляхами міста Києва та Київської області 12.07.2020-14.07.2020, 18.07.2020, 20.07.2020-22.07.2020, 25.07.2020, 28.07.2020, 31.08.2020, 01.09.2020-04.09.2020, 14.09.2020, 18.09.2020, 24.09.2020, 26.09.2020, 29.09.2020-30.09.2020, 01.10.2020, 01.12.2020-03.12.2020, 10.12.2020, 14.12.2020, 16.12.2020-18.12.2020, 24.01.2021-25.01.2021, 27.01.2021, 29.01.2021; автомобільними шляхами Сумської області 26.09.2020, 01.12.2020, 10.12.2020, 14.12.2020, 24.01.2021; автомобільними шляхами міста Харків та Харківської області 04.09.2020, 19.09.2020, 29.10.2020; автомобільними шляхами м. Полтава 04.09.2020;

-інформації за період з 01.01.2020 по 31.01.2020, яка міститься на оптичному диску із написом «08103вк» (т. 4 а.с. 140), де в електронному вигляді збережено інформацію про споживача телекомунікаційних послуг з абонентським номером НОМЕР_4 і про відповідні телекомунікаційні послуги, що він отримав з 01.01.2021 по 19.10.2021 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2022 (т. 4 а.с. 134-137 зворот) про задоволення клопотання дізнавача ОСОБА_15 про надання тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні оператора телекомунікацій «лайфселл» (т. 4 а.с. 126-133), за результатами якого складено протокол тимчасового доступу речей і документів від 22.09.2022 із описом (т. 4 а.с. 138-140);

-інформації, яка викладена у листі ТОВ «лайфселл» від 06.10.2022 № 2829д щодо конкретних координат знаходження базових станцій ТОВ «лайфселл» із зазначенням широти та довготи їхнього місцезнаходження згідно списку (т. 4 а.с. 145-147) на підставі листа дізнавача ОСОБА_15 від 03.10.2022 № 0424-142/18459 (т. 4 а.с. 141-144);

-відомостей за період з 01.01.2020 по 31.01.2021, що містяться на оптичному диску для лазерних систем зчитування із пояснювальними написами, зафіксованих дізнавачем ОСОБА_15 в ході огляду інформаційної системи відеоспостереження м. Києва, стосовно фіксації автомобіля із д.н.з. НОМЕР_5 за період з 01.01.2020 по 19.10.2021(т. 4 а.с. 156-158). Із досліджених доказів встановлено використання автомобіля д.н.з. НОМЕР_5, автомобільними шляхами міста Києва та Київської області 12.07.2020-14.07.2020, 18.07.2020, 20.07.2020-22.07.2020, 25.07.2020, 28.07.2020, 31.08.2020, 01.09.2020-04.09.2020, 14.09.2020, 18.09.2020, 24.09.2020, 26.09.2020, 29.09.2020-30.09.2020, 01.10.2020, 01.12.2020-03.12.2020, 10.12.2020, 14.12.2020-18.12.2020, 24.01.2021-25.01.2021, 27.01.2021, 29.01.2021;

-відомостей, що містяться на оптичному диску для лазерних систем зчитування із написами ВФ Україна 991/3451/22 CD 22.07110/КІ від 26.09.2022 (т.4 а.с. 177), які отримані на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ «ВФ Україна» із описом (т. 4 а.с. 172-174) відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2022 (т. 4 а.с, 168-171) про задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ (т. 4 а.с. 160-167) та зафіксовані у протоколі огляду від 18.10.2022 (т. 4 а.с. 175-176). Зі змісту досліджених доказів встановлено, що споживачем абонентського номеру НОМЕР_11 є ОСОБА_12, що також узгоджується із вказаними відомостями в Особовій картці Державної міграційної служби України з інформацією про ОСОБА_12 (т. 4 а.с. 159) та у період з 01.01.2020 по 19.10.2021 на території м. Києва та Київської області термінал мобільного зв`язку із вказаним абонентським номером не реєструвався (т. 4 а.с. 175-176);

-відомостей, що містяться на оптичному диску для лазерних систем зчитування із написами « ОСОБА_15, ОСОБА_43 » (т.5 а.с. 23), які отримані на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ АБ «Південний», із описом (т. 5 а.с. 19-22) відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.09.2022 (т. 5 а.с. 11-14) про часткове задоволення відповідного клопотання детектива НАБУ (т. 5 а.с. 1-10) та зафіксовані у протоколі огляду від 17.10.2022 із додатками у виді копій опитувальників. Із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_10 є клієнтом ПАТ АБ «Південний» та відображено відомості про рух коштів по її рахунках ;

- відомостей за період з 01.01.2020 по 31.01.2021, що містяться у протоколі комплексного огляду інформації із оптичних дисків для лазерних систем зчитування із написами: « 19037ВК », який вилучено під час проведення тимчасового доступу до речей і документів ТОВ «лайфселл»; «08103ВК», який вилучено під час проведення тимчасового доступу до речей і документів ТОВ «лайфселл»; «вх 4394652-ВБ», який вилучено під час проведення тимчасового доступу до речей і документів АТ КБ «Приватбанк»; із рукописними написами та підписами учасників процесуальної дії, який вилучено під час проведення тимчасового доступу до речей і документів ПАТ АБ «Південний»; інформації, яка міститься у листі Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у м. Києві від 01.09.2022 № с3286/125/31/4/01-2022 та додатках до нього; листі Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Київській області від 05.09.2022 № 1838/109/27/01-2022 та додатках до нього; листі Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Сумській області від 29.08.2022 № 1994/117/27/03-2022 та додатках до нього; у листі Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Полтавській області від 29.08.2022 № 2720/115/04/33-2022 із додатками; у листі Харківської міської ради від 23.09.2022 № 582/0/580-22; у листі Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 28.12.2021 № 9613/27/01/231 та додатках до нього; на оптичному диску для лазерних систем зчитування, на поверхні якого нанесено рукописний напис «кп № 42021000000001885» від 15.09.2021 додаток до протоколу огляду від 28-29.12.2021». Із дослідженого доказу встановлено, що використання абонентського номеру мобільного телефону ОСОБА_10, її банківських карток, що співпадають з відомостями про рух автомобіля з д.н.з. НОМЕР_5, яким користувалась обвинувачена ОСОБА_10 відбулось у такі дні: 13.07.2020, 18.07.2020, 19.07.2020, 20.07.2020, 21.07.2020, 22.07.2020, 25.07.2020, 27.07.2020, 28.07.2020, 31.08.2020, 01.09.2020, 02.09.2020, 03.09.2020, 04.09.2020, 11.09.2020, 12.09.2020, 14.09.2020, 18.09.2020, 24.09.2020, 26.09.2020, 29.09.2020, 01.10.2020, 01.12.2020, 03.12.2020, 04.12.2020 10.12.2020, 14.12.2020, 15.12.2020, 16.12.2020, 17.12.2020, 18.12.2020, 24.01.2021, 25.01.2021, 27.01.2021, 29.01.2021.

Тобто судом достовірно встановлено використання обвинуваченою ОСОБА_10 автомобіля «Cadillac», модель «SRX», д.н.з. НОМЕР_5 у 2020 році протягом 31 днів та 4 дні у січні у 2021 року. При цьому у період з 19.12.2020 по 23.01.2021 не зафіксовано одночасного використання абонентського номеру ОСОБА_10, її банківських карток та транспортного засобу марки «Cadillac», модель «SRX», д.н.з. НОМЕР_5 .

Свідок ОСОБА_12, допитаний в присутності адвоката ОСОБА_44, суду показав, що працює директором комісійного магазину автомобілів ТОВ «Дімітрел», діяльність якого пов`язана з купівлею-продажем транспортних засобів. Автомобіль «Cadillac», реєстраційний номер НОМЕР_3, дійсно перебував у його власності. Даний автомобіль був придбаний свідком приблизно 3 роки тому та проданий через 2 роки користування. Точну дату купівлі автомобіля та відчуження не пам`ятає. Технічний стан та вартість автомобіля свідку не відомий, так як він не є експертом з цих питань. Придбавався автомобіль для особистого користування. Цим автомобілем користувались й інші особи, наприклад дружина, кум, товариш могли взяти автомобіль у користування за потреби. Також у свідка були в користуванні й інші автомобілі, кількість не пам`ятає. Із обвинуваченою ОСОБА_10 знайомий, має спільних друзів, не має родинного зв`язку. Де працювала, чи працює на даний час ОСОБА_10, де вона проживає, йому невідомо. Час та обставини знайомства та останнього спілкування із ОСОБА_10 не пригадав. Не пам`ятає, у які дати та у який період останньою використовувався автомобіль. Документально не оформлював користування авто зі знайомими, зокрема і з ОСОБА_10 . Обставин передачі автомобіля обвинуваченій та повернення не пам`ятає. Однак, кожного вечора ОСОБА_10 авто не повертала, а лише тоді, коли потреба у використанні відпадала. Строк користування автомобілем «Cadillac» не обговорювався. Таке користування було безоплатним.

У період використання автомобіля ОСОБА_10 він не замовляв експертну оцінку щодо вартості рухомого майна, чи замовляла експертну оцінку автомобіля ОСОБА_10, йому не відомо. Не пам`ятає чи зверталась ОСОБА_10 до нього з питанням щодо страхування автомобіля «Cadillac». Чи сплачував штрафи за порушення правил дорожнього руху автомобілем «Cadillac», не зміг пригадати. Вартість автомобіля «Cadillac» на момент придбання становила 700 000 грн, коли продавав, вартість у договорі була зазначена 10 000 грн. Не пам`ятає чому саме так суттєво зменшилась вартість автомобіля. На момент продажу автомобіль був у справному стані. Не зміг пригадати чи розміщував оголошення про автомобіль в інтернет ресурсах з метою продажу. У період 2020 року на території м. Києва та Київської області міг перебувати, але не може точно відповісти на це питання. Користується номером мобільного телефону НОМЕР_13, у користування іншим особам номер мобільного телефону не передавав, також використовує інші мобільні номери телефону.

При цьому колегія суддів враховує показання свідка ОСОБА_12 та обвинуваченої ОСОБА_10 щодо відсутності домовленостей щодо конкретного періоду використання автомобіля, а використання такого автомобіля за потребою; безоплатного його використання; отримання ОСОБА_10 та повернення автомобіля через посередника, особу якого не встановлено та про допит якого не заявлено суду. Наявність таких посередників у правовідносинах щодо користування автомобілем Cadillac», д.н.з. НОМЕР_5 також достовірно вбачається і із доказів, які надані стороною обвинувачення, а саме із оголошень в мережі інтернет, на сайті «AUTO.RIA.com» щодо продажу вказаного автомобіля 03.07.2019, 04.08.2020, 30.03.2021. Такі встановлені обставини не відповідають визначеній стороною обвинувачення дійсній природі правочину позички автомобіля Cadillac», д.н.з. НОМЕР_5 у період, який охоплює 31.12.2020.

Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення при доведенні обставин обов`язку ОСОБА_10 задекларувати відомості про цінне рухоме майно, у щорічній декларації за 2020 рік про автомобіль марки «Cadillac», модель «SRX», VIN-код (номер кузова) НОМЕР_2, 2010 року випуску, вартістю 700 000 грн, що на законних підставах перебував у її володінні у період з 13.07.2020 до 31.12.2020 включно, тобто станом на останній день звітного періоду, не досягнуто стандарту доведення обвинувачення у цій частині поза розумним сумнівом, який закріплений у ст. 17 КПК України. При цьому колегією суддів досліджено аспект, у якому сторона обвинувачення доводила вказану частину обвинувачення щодо перебування автомобіля на законних підставах у володінні ОСОБА_10 у період з 13.07.2020 до 31.12.2020 включно, тобто станом на останній день звітного періоду, який би зумовив виникнення у неї обов`язку його задекларувати.

Так, колегія суддів не змогла на підставі досліджених доказів прийти до висновку, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а саме достовірне володіння/використання ОСОБА_10 автомобіля марки «Cadillac», модель «SRX», VIN-код (номер кузова) НОМЕР_2, 2010 року випуску, вартістю 700 000 грн, у період з 13.07.2020 до січня 2021, куди входив останній день звітного періоду. Таке рішення прийняте колегією суддів на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до п.п. а), б), в) п.3 ч.1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у редакції, чинній на час виникнення обов`язку подати щорічну декларацію за 2020 рік, у декларації зазначаються відомості про, зокрема, цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування; дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості; у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до абз 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у редакції, чинній на час виникнення обов`язку подати щорічну декларацію за 2020 рік, дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Оцінивши кожен досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ щодо володіння/користування обвинуваченою ОСОБА_10 транспортним засобом, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що факт володіння або користування обвинуваченою ОСОБА_10 автомобілем на кінець звітного періоду - 31.12.2020 (у межах періоду володіння з 13.07.2020 до 31.01.2021) не встановлений.

Користування обвинуваченою ОСОБА_10 автотранспортним засобом в інші, окрім наведених вище дат, які б співпадали в зоні дії базових станцій з використання абонентського номеру ОСОБА_10 та здійсненням транзакцій за банківськими картками, відсутні. Схематичні зображення за допомогою фотофіксації та самі фото автомобіля «Cadillac» «SRX» д.н.з НОМЕР_5, що містяться у досліджених доказах, не дають колегії суддів достеменно встановити, що саме ОСОБА_10 керувала вказаним автомобілем.

У судовому засіданні ОСОБА_10 виклала свою версію подій щодо користування автомобілем короткими періодами, яку сторона обвинувачення не спростувала в ході змагального судового розгляду.

Щодо договору страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів від 21.08.2020, строком дії до 21.08.2021, укладений ОСОБА_10 через офіційний вебсайт ПрАТ СК «ПЗУ Україна», то колегія суддів вважає, що ні сам по собі, ні в сукупності з іншими фактичними даними даний договір не свідчить про володіння/користування обвинуваченою транспортним засобом «Cadillac» «SRX» д.н.з НОМЕР_5 у період з 13.07.2020 до 31.01.2021, куди входить 31.12.2020 - останній день звітного періоду. На будь-яка особу, яка правомірно експлуатує транспортний засіб, поширюються вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року. Така особа має обов`язок укласти внутрішній договір обов`язкового страхування відповідальності з метою користування автомобілем, термін якого відповідно до абз. 2 п. 17.1 ст.17 вказаного Закону складає один рік, що безумовно не свідчить про таке використання транспортного засобу протягом всього періоду дії договору.

Колегія суддів не приймає до уваги та відкидає надані в якості доказу обвинувачення тимчасовий набір даних, що отриманий із ІП «Гарпун» від Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 28.12.2021 № 9613/22/01/321 (т. 4 а.с. 67, 68-70 зворот), отриманий внаслідок запиту дізнавача ОСОБА_15 (т.4 а.с. 66), в силу положень ст. 86 КПК України, як такі, що отримані з порушенням порядку, встановленого законом, так як постачальником такої інформації може бути лише Головне управління Національної поліції України за територіальністю.

Також колегія суддів не приймає до уваги та відкидає надані в якості доказу стороною обвинувачення відомості, зазначені у листі Департаменту цифрової трансформації виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про фіксацію руху із камер відеоспостереження КП «Міськелектротранссервіс» щодо пересування автомобіля д.н.з. НОМЕР_5 автомобільними шляхами Харківської області 12.09.2021, 17.09.20211, 01.10.2021, на підставі вимоги дізнавача ОСОБА_15 від 23.09.2022 № 582/0/580-22 (т. 6 а.с. 157, 158-159).

Окрім того, колегія суддів не приймає до уваги відомості з листа від 04.10.2022 № 106-6322 Подільської районної в м. Києві державної адміністрації щодо місця проживання ОСОБА_10 у період з 2011-2019, витребувані на підставі запиту детектива НАБУ від 03.10.2022 (т. 6 а.с. 163, 164).

Отримані докази стороною обвинувачення не охоплюють період, що підлягає доказуванню, відтак не належать до предмета дослідження у даному кримінальному провадженні.

Також колегія суддів в силу положень ст. 85КПК України, як такі, що не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, не приймає до уваги та відкидає надані в якості доказу обвинувачення відомості викладені у протоколі огляду інформації від 18.10.2022, яка містяться на оптичних дисках для лазерних систем зчитування із написами 19037ВК (інформація ТОВ «лайфселл»), 08103ВК (інформація ТОВ «лайфселл»), вх 4394652 (інформація АТ КБ «Приватбанк») із додатками, інформації із інформаційної системи відеоспостереження міста Києва від 28-29.12.2021 із додатками (т. 4 а.с. 149-155). Із досліджених доказів встановлено, що співставляючи інформацію про рух транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_5 територією м. Харкова та Харківської області у період з 01.01.2020 по 22.12.2021 та використання у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 абонентського номеру мобільного зв`язку НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_10, за результатами аналізу, детективом виявлено, що 24.03.2021, 25.03.2021, 22.08.2021, 24.08.2021 рух вказаного транспортного засобу та використання номеру знаходяться в діапазоні 60 хв та між подіями та в радіусі 1000 м від камер фотофіксації автомобіля.

Із тих же міркувань колегія суддів не приймає до уваги та відкидає надані в якості доказу обвинувачення відомості щодо отримання ОСОБА_10 компенсації за оренду житла за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (т.3 а.с. 1-26)

Із тих же міркувань колегія суддів не приймає до уваги та відкидає надані в якості доказу обвинувачення інші відомості за час, який перевищує період користування/володіння майном ОСОБА_10 з 01.01.2020 по 31.01.2021, так як вони відповідно до ст. 85 КПК України не належать до кола обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а версія сторони обвинувачення щодо користування автомобілем періодом, який охоплює кінець звітного періоду, має доводитись в межах періоду, який охоплює січень 2021.

Також прокурором у судовому засіданні 30.01.2023 було повідомлено, що орган дізнання, збираючи докази за межами періоду січня 2021 перевіряв одну із версій щодо користування автомобілем протягом 2021 року та його відчуження саме ОСОБА_10 . Однак такі відомості не підтвердились, а тому сторона обвинувачення в доведенні обвинувачення обмежується періодом січня 2021 року.

Щодо інших аргументів сторони захисту, які викладені у клопотанні захисника ОСОБА_9 про визнання недопустимим висновку експертів (спеціалістів) КНДІСЕ від 20.05.2022 № 5242/22-42/10961/10962/22-42, колегія суддів зазначає таке. Сторона захисту вважає, що за відсутності даних про вартість майна в договорах найму та за відсутності проведеної оцінки такого майна на дату набуття права користування майном, відповідно до п.10 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування», затвердженого наказом НАЗК №449/21 від 23.07.2021 відповідно до п.5 ч.1 ст.12, ч.1 ст. 45, ст.46 Закону України «Про запобігання корупції», декларант при заповненні відповідного поля декларації про вартість має обрати позначку «Не застосовується»; у правовстановлюючих документах на об`єкти нерухомості, що належать ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 вказана вартість такого майна у розмірі 85535 грн., 710288,14 грн та від 7600, що складає 3800 грн. відповідно, та сукупність цих вартісних показників є меншою за суму 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та виключає кримінально-правову кваліфікацію діяння особи як злочину, та проведення експертної оцінки ринкової вартості майна є безпідставним, а притягнення особи до кримінальної відповідальності - незаконним; стороною обвинувачення допущене неоднозначне трактування ст.46 Закону України «Про запобігання корупції», що порушує концепцію «якості закону», викладену у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України».

Відповідно до п.п. а), б) п.2 ч.1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у редакції чинній на час виникнення обов`язку подати щорічну декларацію за 2020 рік, у декларації зазначаються відомості про, зокрема : об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до абз 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у редакції чинній на час виникнення обов`язку подати щорічну декларацію за 2020 рік, дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Колегія суддів вважає, що відповідно до вказаних положень закону декларуванню підлягають саме об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходження у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Право ж, яке зумовило обов`язок декларування, визначають ті дані (дату набуття відповідного права, вартість набуття на таку дату тощо), які є невід`ємними від такого права та які особа має вказати у відповідних графах розділу декларації. Колегія суддів не погоджується із теоретичним підходом, згідно якого у декларації відображаються речові права на відповідні об`єкти нерухомості та їх характеристики, так як такий підхід суперечить як вказаним вище положенням закону, так і меті самого інституту декларування - фінансовий контроль суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону з метою реалізації засад функціонування системи запобігання корупції в Україні, застосування превентивних антикорупційних механізмів, усунення наслідків корупційних правопорушень.

Будь-якого іншого трактування закону, яке було б обов`язковим для застосування судовими органами, колегією суддів не становлено, а відтак закон у цій частині є чітким та зрозумілим.

П.57 роз`яснень НАЗК від 03.02.21 №1, які були чинними на час заповнення ОСОБА_10 декларації, та п.10 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування», затвердженого наказом НАЗК №449/21 від 23.07.2021, який діє на час розгляду кримінального провадження, повністю узгоджується із вказаними вище положеннями ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Такі документи можуть використовуватись суб`єктами декларування в ході заповнення декларації та не мають прямого відношення до кваліфікації діянь, вчинених з метою внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (частини 1, 3 статті 3 КК України).

Кримінально-правова кваліфікація діяння здійснюється на час вчинення такого діяння. Визначення достовірності відомостей, які відрізняються від недостовірних, які внесені суб`єктом до відповідної декларації, у розумінні ст. 366-2 КК України має здійснюватись на час виникнення обов`язку такого декларування. Таким чином, колегія суддів погоджується із позицією обвинувачення, що такі достовірні відомості мають встановлюватись відповідно до ринкової вартості такого майна та погоджується із відповідними розмірами, вказаними у висновку експертів (спеціалістів) КНДІСЕ від 20.05.2022 № 5242/22-42/10961/10962/22-42, яким встановлено ринкову вартість об`єктів нерухомості, які не вказані ОСОБА_10 у декларації за 2020 рік, станом на останній день звітного періоду щодо майна, яке перебувало у власності, та станом на час виникнення такого права - щодо об`єктів, які перебували у володінні на праві користування останньої.

Позиція сторони захисту про те, що для такої кваліфікації слід використовувати вартість майна, яка вказана у правовстановлюючих документах на нерухоме майно, не є логічною. Зокрема, у разі відсутності даних про вартість майна у таких документах в силу того, що воно набуте у спосіб, який не вимагає визначення такої вартості (наприклад шляхом приватизації), можна прийти до висновку, що особа, яка не задекларувала таке майно за відсутності обов`язку проводити оцінку з метою декларування, взагалі не порушила вимог фінансового контролю, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», та не повинна нести відповідальності, встановленої законом.

Так само колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту, які висловлені в ході дослідження доказів про те, що ОСОБА_10 у декларації за 2020 рік мала задекларувати кошти, які сплачені нею за оренду об`єктів нерухомості із таких підстав.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у редакції чинній на час виникнення обов`язку подати щорічну декларацію за 2020 рік у декларації зазначаються видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті. Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет.

Недекларування таких видатків знаходиться за межами пред`явленого обвинувачення, а відтак не досліджується.

Таким чином, розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку про їхню достатність для визнання ОСОБА_10 винуватою в інкримінованому їй злочині та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції, чинній до 21.07.2022), як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму 3 710 393 грн, а саме від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Щодо особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_10 на час вчинення злочину була повнолітньою (т. 1 а.с. 154), обіймає посаду народного депутата України IХ скликання; незаміжня; дітей не має; має дві вищі освіти; раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась (т. 4 а.с. 15-15 зворот); підстави вважати, що остання перебуває на обліку у лікарів психіатра, нарколога відсутні; зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т. 6 а.с. 162, 165). Відповідно до характеристики, наданої Головою Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради України ОСОБА_45, за місцем роботи народний депутат України ОСОБА_10 характеризується позитивно (т. 7 а.с. 101-102).

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_10, колегія суддів, у відповідності до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України та примітки до ст. 45 КК України є кримінальним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, за класифікацією кримінальним проступком, особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, передбачених ст. 66, 67 КК України, які обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_10, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин на думку колегії суддів обвинуваченій ОСОБА_10 необхідно призначити покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції чинній до 21.07.2022), з позбавленням права обіймати певні посади на мінімальний строк, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, що на переконання колегії суддів повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Щодо призначення додаткового покарання, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене на строк від одного до трьох років.

Ураховуючи ту обставину, що вчинення злочину було пов`язане з посадою ОСОБА_10 та із здійсненням функцій представника влади в органах державної влади, з метою ефективного запобігання вчинення нових правопорушень, зважаючи на позицію обвинуваченої ОСОБА_10 щодо невизнання своєї вини, колегія суддів вважає за необхідне застосувати у якості додаткового покарання позбавлення її права обіймати посади, зазначені у пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» встановивши строк зазначеного додаткового покарання тривалістю 1 рік.

Колегія суддів вважає, що обвинувачена ОСОБА_10 підлягає звільненню від покарання з наступних підстав.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минуло два роки.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_10 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України, за обставин, викладених у вироку.

На час вчинення кримінального правопорушення - 17.03.2021 санкція вказаної статті передбачала штраф у розмірі від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується сторонами кримінального провадження, з дня вчинення інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, яке є кримінальним проступком (згідно зі ст. 12 КК України), пройшло два роки. При цьому вказаний строк не зупинявся та не переривався, а обвинувачена ОСОБА_10 заперечує проти її звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі сплином строків давності.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, з огляду на встановлені колегією обставини вчинення обвинуваченою кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності на час постановлення вироку сплинули 18.03.2023.

Під час судового розгляду, колегія суддів, на виконання приписів ч. 2 ст. 285 КПК України, роз`яснила обвинуваченій ОСОБА_10 право на звільнення від кримінальної відповідальності, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яким обвинувачена скористалась, а тому відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України кримінальне провадження було продовжено судом в загальному порядку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі №760/18016/15-к, якщо обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження продовжується у повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України може звільнити від нього засудженого.

Вказані підстави наявні щодо обвинуваченої ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні, а тому колегія суддів на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільняє обвинувачену від призначеного їй покарання.

Цивільний позов не пред`являвся. Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Наявності речових доказів та застосування заходів забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням спеціалістів у розмірі 24 917, 64 грн. (т. 3 а.с. 208) відповідно до ст. 124 ч.2 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_10 на користь держави.

Відповідно до ст. 49, 65, ч. 5 ст. 74 КК України, керуючись статтями 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_10 визнати винуватою в пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 366-2 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 2600 (двох тисяч шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 44 200 (сорок чотири тисячі двісті) грн 00 коп, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням функцій представника влади в органах державної влади строком на 1 (один) рік.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнити ОСОБА_10 від покарання за ч. 1 ст. 366-2 КК України.

Стягнути з ОСОБА_10 процесуальні витрати на користь держави за проведення експертизи від 07.04.2021 № 433-1/20449/21 в сумі 24 917, 64 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуюча ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3