Пошук

Документ № 109780554

  • Дата засідання: 17/03/2023
  • Дата винесення рішення: 17/03/2023
  • Справа №: 991/6143/21
  • Провадження №: 52020000000000442
  • Інстанція: АП ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.

Справа № 991/6143/21

Провадження № 11-кп/991/38/23

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участю:

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю

м. Добропілля Донецької області, зареєстрованому за адресою:

АДРЕСА_1, який проживає за адресою:

АДРЕСА_2, обвинуваченому у вчиненні кримінальних

правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2

ст. 28, ч. 1 ст.366 КК України,

запобіжного заходу у кримінальному провадженні №520020000000000442, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 26.12.2022 р. ОСОБА_5 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та призначено їй покарання за: ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта підприємництва, у статутному капіталі якого є частка державної або комунальної власності, на строк три роки, зі штрафом у розмірі 750 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 12 750 грн; ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого є частка державної або комунальної власності, на строк один рік. На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, ОСОБА_5 звільнено від покарання за ч.1 ст.366 КК України; ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та призначено йому покарання за: ч.5 ст.27 ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання, на строк три роки, зі штрафом у розмірі 600 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 10 200 грн; ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить, 4 250 грн, з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання строком на один рік. На підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнено ОСОБА_6 від покарання за ч.1 ст.366 КК України; початок строку відбування покарання обвинуваченому ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Вирішено питання щодо цивільного позову Державного підприємства «Укрмедпроектбуд», витрат на залучення експертів, зміни запобіжного заходу обвинуваченим та застави.

Початок строку відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з моменту набрання вироком законної сили. У порядку, передбаченому ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_5 в строк покарання строк її попереднього ув`язнення з моменту її затримання за цим вироком до набрання ним законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

У порядку, передбаченому ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_6 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту його затримання за цим вироком до набрання ним законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вказаний вирок захисником обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_8 та захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подано апеляційні скарги.

23.02.2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 336 320 грн., яка внесена за обвинуваченого - ОСОБА_10 відповідно до платіжного доручення №5407483011 від 12.05.2020 р.

На обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу захисник зазначила наступне.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 26.12.2022 р. задоволено клопотання прокурора, заявлене під час судових дебатів, та обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Фактично суд пов`язав зміну запобіжного заходу на тримання під вартою призначенням обвинуваченому ОСОБА_6 реального покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, однак не врахував обставини, які характеризують останнього.

Так, стороною захисту надано належним чином засвідчені копії документів, згідно з якими ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, страждає на ряд важких захворювань, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, відповідно, і під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу на тримання під вартою. На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на ряд документів, зокрема: довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією АВ № 0645964 щодо повторного огляду інваліда, проведеного 05.01.2017, згідно з якою ОСОБА_6 встановлена довічно друга група інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (серія НОМЕР_1 від 27.11.2020 р., відповідно до якого ОСОБА_6 є інвалідом другої групи довічно; посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_2 від 11.01.2017 р., згідно з яким ОСОБА_6 є інвалідом війни другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України, для ветеранів війни - інвалідів війни; пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 ; довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0013540 від 25.10.2016 р., згідно з якою ОСОБА_6 втратив 70 % працездатності; довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0013577 від 10.01.2017 р., згідно з якою ОСОБА_6 втратив 70% працездатності, причина втрати працездатності - захворювання, пов`язане із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 29860 від 11.12.2015 р. згідно з якою ОСОБА_6 встановлений діагноз - ішемічна хвороба серця, постінфарктний кардіосклероз (2012), стенозуючий коронаросклероз (КВГ від 02.10.2015), гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, ІІІ ступеня, ризик 4 і проведено шунтування 08.12.2015 року; виписний епікриз з історії хвороби № 2606/1770 М від 05.08.2016 р., відповідно до якого у ОСОБА_6 встановлений діагноз - гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, ІІІ ступеня, гіпертензивні кризи, ускладнені ТІА в вертибазилярному басейні, ІХС. Стенокардія І ФК (нестабільний перебіг), постінфарктний кардосклероз, атеросклероз вінцевих артерій. Плодагра та інші. Зазначено, що враховуючи стан здоров`я пацієнта вкрай не рекомендовано будь-які психоемоційні, нервові або фізичні перевантаження, у зв`язку з можливим погіршенням самопочуття, яке може призвести до непередбачуваних наслідків; виписку із медичної карти стаціонарного хворого від 03.05.2022 р., згідно з якою ОСОБА_6 встановлений діагноз - гіпертонічна хвороба ІІІ ступеня, гіпертонічних криз (25.04.2022). Постінфарктний кардіосклероз та інші.

За твердженням захисника, додані до клопотання документи щодо особи ОСОБА_6 і його стану здоров`я свідчать про необхідність зміни йому запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, зокрема - заставу.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримала своє клопотання та просила його задовольнити. Додатково зазначила, що із моменту вчинення інкримінованих злочинів минуло десять років, протягом яких ОСОБА_6 не ухилявся ані від органу досудового розслідування, ані від суду. Наголосила, що при призначенні ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, з яким пов`язана зміна запобіжного заходу на тримання від вартою, суд першої інстанції не врахував даних щодо особи обвинуваченого, який є інвалідом війни другої групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС і страждає на ряд важких захворювань. За таких обставин, просила змінити ОСОБА_6 запобіжний захід до набрання вироком законної сили на заставу у розмірі 336 320 грн, яка внесена за обвинуваченого ще 12.05.2020.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід на заставу у розмірі, який вказаний у клопотанні захисника.

Прокурор ОСОБА_9 заперечила проти задоволення заявленого стороною захисту клопотання, оскільки вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, а тому обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, зможе переховуватися від суду. Зазначила, що під час ухвалення вироку, зокрема - вирішення питання щодо зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив документи, що характеризують останнього, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки. З урахуванням викладеного, стороною захисту не доведено наявності обставин, на підставі яких колегія суддів може дійти висновку про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу, а тому клопотання адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.

Захисник ОСОБА_11 та обвинувачена ОСОБА_5 не заперечували проти заявленого клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, що стосується розгляду клопотання, та обговоривши його доводи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, запобіжний захід є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 201 КПК України визначено, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Зі змісту ст. 194 КПК України вбачається, що запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо доведено обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відтак, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести те, що обставини, наведені у ст. 194 КПК України, та які враховувались судом при застосуванні запобіжного заходу, зникли або ж суттєво зменшилась їх вага.

Розглянувши клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку, що стороною захисту доведено наявність обставин для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, в силу приписів ст. 374 КПК України, суд при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України та призначено йому покарання за: ч.5 ст.27 ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання, на строк три роки, зі штрафом у розмірі 600 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 10 200 грн; ч.2 ст.28 ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить, 4 250 грн, з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання строком на один рік. До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 змінено запобіжний захід із застави на тримання під вартою та взято під варту у залі суду (т.52, а.с. 82-107).

На обґрунтування необхідності зміни застосованого щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу на тримання під вартою суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з дати ухвалення вироку (навіть якщо лише судом першої інстанції) підсудний перебуває під вартою після засудження компетентним судом у розумінні п.п. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції, за таких обставин наявні підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що ризик переховування обвинуваченого від суду обумовлюється суворістю покарання, призначеного судом за цим вироком у виді позбавлення волі. Відтак, розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язано виключно із реальним і тривалим його відбуванням, обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду.

Разом з тим, до клопотання про зміну запобіжного заходу стороною захисту надано докази, згідно з якими обвинувачений ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та страждає на ряд важких захворювань, які не враховані судом першої інстанції під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою (т. 53, а.с. 81-93).

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні.

У відповідності до ч. 1 ст. 176 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Як вбачається зі змісту клопотання захисника ОСОБА_7, остання просить змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на заставу у розмірі 160 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 336 320 грн, яка внесена за обвинуваченого ще 12.05.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

На переконання членів колегії суддів, зазначений запобіжний захід, не пов`язаний із обмеженням свободи пересування, відтак, не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 у разі набрання вироком законної сили.

Разом з тим, враховуючи стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6, колегія суддів дійшла висновку за можливе змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не є таким суворим, як тримання під вартою, однак покладає на особу обов`язок перебувати у визначеному судом приміщенні цілодобово або у відповідний період доби, що згідно із ч. 5 ст. 181 КПК України контролюється працівниками органу Національної поліції.

Враховуючи наявність встановлених колегією суддів обставин, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі залишення судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції про визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, без змін, особу обвинуваченого, стан здоров`я останнього, майновий та сімейний стан, наявність місця проживання, поведінку під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту дозволить дотриматися балансу між інтересами особи щодо забезпечення можливості отримання належної медичної допомоги та завданнями кримінального провадження.

Крім того, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 слід забезпечити шляхом покладення на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та носити електронний засіб контролю.

Враховуючи викладене, клопотання про зміну запобіжного заходу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2, та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_6 прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та носити електронний засіб контролю.

Звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_6 негайно в залі суду.

Дата закінчення дії ухвали - 17 травня 2023 року.

Термін дії покладених обов`язків визначити до 17 травня 2023 року.

Ухвалу для виконання передати органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 для негайної постановки на облік обвинуваченого, про що повідомити суд.

Органу Національної поліції негайно поставити на облік ОСОБА_6 і повідомити про це суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3