- Головуючий суддя (ВАКС) : Воронько В.Д.
Справа № 991/1476/23
Провадження 1-кс/991/1501/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, уродженцю м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області, зареєстрованому та проживаючому в АДРЕСА_1, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 та ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №5201600000 0000081 від 23.03.2016,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді застави у розмірі 7 455 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 009 220,00грн, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2023, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив просив визначити заставу у розмірі 7 455 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покласти на підозрюваного наступні обов`язки: 1)прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.
Обґрунтовуючи необхідність зміни запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, детектив у клопотанні послався на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 та ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України. Зокрема злочини, передбачені ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209КК України відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими корупційними злочинами, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, з конфіскацією майна, а також на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які свідчать, що підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
23.01.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 455 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 009 220,00грн. та покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
При цьому підозрюваному ОСОБА_5 було роз`яснено вимоги ч.6 ст.182 КПК України в частині обов`язку не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду.
Незважаючи на це, ОСОБА_5 не виконані вимоги ч.6 ст.182 КПК України та станом на час звернення детектива з клопотанням до суду ОСОБА_5 та його захисники не надали документів, які підтверджують внесення підозрюваним застави, натомість сторона захисту повідомила про неспроможність сплатити визначений слідчим суддею розмір застави, що за твердженням детектива вказує на неефективність застосування до нього попереднього запобіжного заходу, а також свідчить про наявність підстав для зміни застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави на більш суворий запобіжний захід, а саме на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 7 455 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 009 220 грн. та покладенням на підозрюваного обов`язків передбачених ч.5 ст.191 КПК України.
За таких обставин, враховуючи, що застава у визначеному слідчим суддею в ухвалі від 23.01.2023 розмірі не внесена, детектив звернувся до слідчого судді із клопотанням про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави на більш суворий, а саме на тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Поряд з цим детектив на обґрунтування поданого клопотання зазначив, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою підозрюваного, не зменшить до прийнятного рівня зазначені вище ризики.
Наявні обставини і стали підставою для звернення детектива до слідчого судді з цим клопотанням. Клопотання детективом вноситься у відповідності до положень ст.200 КПК України.
Судовий розгляд, призначений на 28.02.2023, відкладено у зв`язку із поданими клопотаннями захисників та прокурора на 15.03.2023.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та детектив ОСОБА_4 підтримали подане детективом клопотання, просили його задовольнити в повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просили суд відмовити в задоволенні клопотання детектива у зв`язку з недоведеністю обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Сторона захисту зауважила, що матеріали клопотання не містять жодних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. До того ж відсутні будь-які дані про вчинення ОСОБА_5 чи про його обізнаність про вчинення будь-якими іншими службовими особами злочинів, що розслідуються. Захисники зауважили, що він не має жодного відношення до дій, які могли вчинятися іншими особами. Додали, що він дійсно підписував ряд службових документів, як директор підприємства, що відповідно було його прямим обов`язком, однак такі документи були складені іншими службовими особами та завізовані виконавцями, керівниками департаментів, управлінь та лише після цього потрапляли до ОСОБА_5 на підпис. В той же час, у нього як у директора, на опрацюванні перебувало понад 400-500 контрактів одночасно, а тому чисто фізично він не міг проконтролювати виконання обов`язків та робіт по кожному із таких контрактів. Зауважили, що безпосередню участь у переговорах щодо укладення вказаних контрактів він не брав, до того ж частина контрактів підписана його заступниками. Окрім того захисниками зазначено, що слідством вже встановлено хто мав доступ до банківських рахунків, які використовувались для перерахунку коштів, однак це не ОСОБА_5, що виключає підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.3 ст.209 КК України. До того ж, кошти за виконання таких договорів перераховувались після звільнення ОСОБА_5 з посади директора.
Окрім наведеного захисником зауважено, що ОСОБА_5 виконує всі процесуальні обов`язки, від початку надає показання слідству, з`являється на всі виклики, здав паспорт для виїзду за кордон на зберігання до відповідних органів. Варте уваги і те, що запобіжний захід щодо нього обрано вже понад 2 місяці, однак він жодного разу не порушив покладені на нього обов`язки. До того ж захисником наголошено, що слідством не доведено наявність спроможності у ОСОБА_5 внести визначений ухвалою слідчого судді розмір застави, окрім того слідством не надано доказів, що ОСОБА_5 отримав якусь частку від розтрачених 2 млн дол. США. За такого сторона захисту вважала клопотання сторони обвинувачення необґрунтованим. Захистом неодноразово наголошено на відсутності у ОСОБА_5 значних коштів, достатніх для несення застави. Захисники додали, що все майно, що належить їх родині, було набуте батьками підозрюваного. Матір отримала у спадщину від батька квартиру та будинок, все майно було набуте задовго до подій, що стосуються розкрадання коштів на підприємстві. Окрім того всі кошти родини ОСОБА_17 були вкладені в Діамантбанк на депозитні рахунки в золоті, ці злитки були придбані в 2007 році батьком ОСОБА_5, однак на даний час вони перетворились лише в бумажки. Це підтверджує неможливість ОСОБА_5 сплатити кошти в якості застави. Квартира, в якій проживає ОСОБА_5, та паркомісця були придбані в 2013 році, кошти за них сплачені матір`ю ОСОБА_5 . Поряд з цим захистом наголошено, що належне підозрюваному майно неможливо продати, оскільки в Україні введено воєнний стан, окрім того вартість цього майна не покриє суму застави, визначеної слідчим суддею. В той же час немає таких людей, які б могли дати 500 тис дол. США ОСОБА_5 для внесення застави. До того ж захистом наголошено на тому, що про кримінальне провадження ОСОБА_5 відомо протягом тривалого часу, однак він не переховується від слідства, за кордон не виїжджає, доказів про те, що він намагається ухилитися від кримінальної відповідальності, немає. Захисники просили суд врахувати те, що він має на утриманні 2 неповнолітніх дітей та матір похилого віку, працює, позитивно характеризується. На думку захисників запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_5 та в той же час вони не заперечували стосовно покладення на підозрюваного обов`язку носіння електронного засобу контролю.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016 за підозрою серед інших ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 та ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України.
За версією органу досудового розслідування кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.
Так, слідство вважає, що ОСОБА_5, діючи всупереч державним інтересам у вигляді ефективного, раціонального та цілеспрямованого використання бюджетних коштів, отримання прибутку від діяльності державних підприємств - учасників концерну «Укроборонпром», що визначають обороноздатність, державну та економічну безпеку України, будучи службовою особою Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (далі - ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), обіймаючи у період з 12.03.2014 по 18.05.2015 керівні посади у вказаному суб`єкті господарювання державного сектора економіки (з 12.03.2014 по 25.12.2014 будучи директором та з 26.12.2014 по 18.05.2015 - першим заступником директора), а з 02.07.2015 маючи повноваження на вчинення дій від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD», діючи умисно, як організатор у складі організованої групи за участю ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, вчинив заволодіння чужим майном, а саме: коштами на загальну суму 2 343 321,84 доларів США (що еквівалентно 40 802 219,85 грн), сплаченими у період з 09.09.2014 по 04.11.2015 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» компанії «FG TECHCAPITAL LTD» у рамках виконання відповідних зовнішньоекономічних угод.
Так, ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» наділене виключними повноваженнями на право здійснення імпорту, експорту товарів військового призначення та надання посередницьких послуг щодо вчинення таких правочинів. Діяльність підприємства супроводжується укладенням значної кількості зовнішньоекономічних угод з компаніями нерезидентами.
Після березня 2014 року (точні час, дата і місце невстановлені), ОСОБА_5, будучи службовою особою ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та керуючи його поточною господарською діяльністю, вирішив вчинити дії для особистого збагачення та збагачення інших осіб шляхом вчинення правочинів щодо купівлі-продажу товарів за завищеною ціною, а також удаваного надання агентських послуг за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та інших контрольованих юридичних осіб, з подальшим здійсненням фінансових операцій з таким майном, одержаним злочинним шляхом.
Усвідомлюючи неможливість одноособового вчинення таких дій та необхідність ретельної довготривалої підготовки, ОСОБА_5 вирішив утворити стійке об`єднання осіб у складі: ОСОБА_9 (начальника Департаменту контрактів № 3), ОСОБА_8 (заступниці начальника вказаного департаменту), ОСОБА_10 (заступника начальника вказаного департаменту), котрі погодилися на спільну реалізацію його злочинного плану щодо тривалої та узгодженої участі у заволодінні чужим майном шляхом неодноразового (систематичного) надання посередницьких послуг при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та контрольованих юридичних осіб, а також наступного здійснення фінансових операцій з майном, одержаним злочинним шляхом.
Після досягнення домовленості про спільне вчинення злочину у складі організованої групи, ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про можливість використання компанії «FG TECHCAPITAL LTD» як контрольованої юридичної особи з метою реалізації розробленого ОСОБА_5 плану злочинної діяльності.
У травні-червні 2014 року (точні час, дата і місце невстановлені, але не пізніше 11.06.2014) ОСОБА_9 та ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, повідомили ОСОБА_5 і ОСОБА_8 про можливість реалізації зовнішньоекономічного проєкту щодо мостоукладальників важкого механізованого мосту типу ТММ-3М на шасі КрАЗ-63221, КрАЗ-255 (далі - механізовані мости), що передбачало їх імпорт (придбання у ТОВ «ТЕХНІК АРМ»), ремонт і модернізацію в Україні силами ДП «Львівський радіоремонтний завод» (далі - ДП «ЛРРЗ», державного комерційного підприємства, що перебувало у сфері управління ДК «Укроборонпром») та експорт (продаж компанії «ROSE MONS»).
За вказаних обставин, у травні-червні 2014 року (точні час, дата і місце невстановлені, але не пізніше 11.06.2014) ОСОБА_5, діючи умисно, як організатор у складі організованої групи за участю ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, будучи обізнаним із ціною механізованих мостів на кожному етапі ланцюга їх руху (імпорт - ремонт / модернізація - експорт), доручив ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 вчинити дії з використанням службового становища, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом укладення договору комісії, умови якого передбачали придбання ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» механізованих мостів за завищеною ціною в компанії «FG TECHCAPITAL LTD», яка попередньо їх придбала у ТОВ «ТЕХНІК АРМ».
Штучне завищення ціни придбання ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» механізованих мостів у компанії «FG TECHCAPITAL LTD» дозволяло заволодіти коштами ДП «ЛРРЗ», за дорученням та за рахунок якого здійснювався вказаний правочин.
У той же період часу, за невстановлених обставин, ОСОБА_8, з відома ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, домовилися зі своїм знайомим ОСОБА_11 про підписання ним офіційних та інших документів від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD», що було необхідним для приховування дійсних кінцевих бенефіціарних власників зазначеного нерезидента.
Зі свого боку, ОСОБА_11 не розпоряджався майном компанії «FG TECHCAPITAL LTD» та не мав повноважень на вчинення дій від її імені.
Після того, у червні 2014 року (точні час, дата і місце невстановлені, але не пізніше 25.06.2014) ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали контракт (№ 06-06/14 від 25.06.2014) від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD» з ТОВ «ТЕХНІК АРМ» щодо придбання 6 механізованих мостів за ціною 20 000 доларів США за одиницю та ОСОБА_11 підписав такий договір від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD».
Крім того, у червні-липні 2014 року (точні час, дата і місце не встановлені, але не пізніше 03.07.2014) ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали договір комісії (№ STE-3-134-Д/К-14 від 03.04.2014) між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та ДП «ЛРРЗ» щодо придбання 7 механізованих мостів за ціною 70 000 доларів США за одиницю.
У той же період часу ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали контракт (№ STE-3-80-К/КІ-14 від 10.04.2014) між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією «FG TECHCAPITAL LTD» щодо придбання 7 механізованих мостів за ціною 70 000 доларів США.
Таким чином, умови вищевказаних договору комісії (№ STE-3-134-Д/К-14 від 03.04.2014) та контрактів (№№ 06-06/14 від 25.06.2014, STE-3-80-К/КІ-14 від 10.04.2014) передбачали купівлю компанією «FG TECHCAPITAL LTD» 6 механізованих мостів у ТОВ «ТЕХНІК АРМ» за ціною 20 000 доларів США за одиницю та подальший їх продаж ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» (котре діяло за дорученням та за рахунок ДП «ЛРРЗ») за ціною 70 000 доларів США за одиницю.
У подальшому, як стверджує орган досудового розслідування, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, забезпечили доставку 20.11.2014, 26.11.2014, 05.12.2014, 13.12.2014 механізованих мостів з території Республіки Білорусь до ДП «ЛРРЗ» шляхом укладення компанією «FG TECHCAPITAL LTD» відповідного договору про міжнародне перевезення з ТОВ «Юніттранс» від 19.08.2014 та сплати вартості послуг з перевезення у розмірі 18 423 доларів США.
Після того, 21.01.2015, 15.07.2015, 04.11.2015 ДП «ЛРРЗ», на виконання договору комісії №STE-3-134-Д/К-14 від 03.04.2014, переказало ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» кошти на загальну суму 9 950 693,75 грн за механізовані мости, котрі після їх ремонту та модернізації експортувалися компанії «ROSE MONS» згідно з іншим договором комісії.
Після цього, 28.01.2015, 15.07.2015, 04.11.2015 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», отримавши оплату від ДП «ЛРРЗ», сплатило компанії «FG TECHCAPITAL LTD» кошти на загальну суму 420 000 доларів США.
Внаслідок вчинення вказаних дій, що полягали у зловживанні службовим становищем при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та штучному завищенні вартості механізованих мостів, шляхом включення компанії «FG TECHCAPITAL LTD» до ланцюгу розрахунків, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, у період з 09.09.2014 по 04.11.2015, заволоділи чужим майном у розмірі 281 577 доларів США (що еквівалентно 6 207 294,34 грн), котрі надійшли на контрольований рахунок компанії «FG TECHCAPITAL LTD» внаслідок вчинення узгоджених дій щодо купівлі у ТОВ «ТЕХНІК АРМ» 6 механізованих мостів за ціною 20 000 доларів США за одиницю та наступному їх продажу ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» за ціною 70 000 доларів США за одиницю з оплатою послуг з перевезення у розмірі 18 423 доларів США.
Крім того, у червні 2014 року ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» укладено:
- договір комісії № STE-3-115-Д/К-14 від 13.06.2014 з КП «НВК «ІСКРА» щодо вчинення зовнішньоекономічного контракту на експорт виробів спеціального призначення (2 радіолокаційних станцій 36Д6М1-1 та підготовки 2 груп спеціалістів);
- контракт № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014 з компанією «GALint Ltd.» щодо постачання 2 радіолокаційних станцій, надання послуг з підготовки спеціалістів замовника та технічного супроводження використання виробів.
У подальшому, в липні 2014 року (точні час, дата і місце невстановлені, але не пізніше 23.07.2014), ОСОБА_5, діючи умисно, як організатор у складі організованої групи за участю ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, будучи обізнаним з обставинами надання підприємством комісійних послуг КП «НВК «ІСКРА» щодо продажу радіолокаційних станцій компанії «GALint Ltd.», доручив ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 вчинити дії, з використанням службового становища, спрямовані на заволодіння коштами вказаного комітента шляхом удаваного надання агентських послуг компанією «FG TECHCAPITAL LTD» та включення їх вартості до витрат, пов`язаних з виконанням договору комісії № STE-3-115-Д/К-14 від 13.06.2014.
Після того, у липні-серпні 2014 року (точні час, дата і місце невстановлені) ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали агентську угоду між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією «FG TECHCAPITAL LTD» до якої внесли завідомо неправдиві відомості про надання вказаним нерезидентом агентських послуг на території Держави Ізраїль та Федеративної Республіки Нігерія з метою укладання (організації укладання) та подальшого виконання зовнішньоекономічних угод.
У той же період часу, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали додаткову угоду (№ 1 від 27.06.2014) до агентської угоди, до якої внесли завідомо неправдиві відомості про сприяння компанії «FG TECHCAPITAL LTD» в укладенні зовнішньоекономічного контракту № STE-3-66-К/КЕ від 26.06.2014.
У подальшому, упродовж вересня 2014 року - березня 2015 року, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали та видали акти прийому-здачі наданих послуг №№ 1-5, які містили завідомо неправдиві відомості про надані компанією «FG TECHCAPITAL LTD» агентські послуги загальною вартістю 2 061 744,84 доларів США у рамках виконання контракту № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014. На підставі вказаних актів прийому-здачі ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» сплатило компанії «FG TECHCAPITAL LTD» кошти на загальну суму 2 061 744,84 доларів США.
Внаслідок вчинення вказаних дій, що полягали у зловживанні службовим становищем при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та удаваного надання агентських послуг компанією «FG TECHCAPITAL LTD», ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливих мотивів, організованою групою, у період з 09.09.2014 по 07.05.2015, заволоділи чужим майном у розмірі 2 061 744,84 доларів США (що еквівалентно 34 594 925,51 грн), котрі надійшли на контрольований рахунок компанії «FG TECHCAPITAL LTD».
Одночасно, у період з липня 2014 року по березень 2015 року, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливих мотивів, організованою групою, використовуючи службове становище, склали завідомо неправдиві офіційні документи у виді агентської угоди № STE-3-86-А-14 від 23.06.2014 та додаткової угоди № 1 від 27.06.2014 до вказаної агентської угоди (котрі містили завідомо неправдиві відомості про факт надання компанією «FG TECHCAPITAL LTD» агентських послуг для ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» у рамках виконання контракту № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014), а також актів прийому-здачі наданих послуг № 1 від 05.09.2014, № 2 від 23.10.2014, № 3 від 26.11.2014, № 4 від 11.02.2015, № 5 від 06.03.2015 (котрі містили завідомо неправдиві відомості щодо виду, обсягу та вартості агентських послуг).
Після складання вищевказаних завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, видали їх структурним підрозділам ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» для здійснення розрахунків з компанією «FG TECHCAPITAL LTD» за нібито надані агентські послуги.
Крім того, у період з 16.09.2014 по 06.11.2015 ОСОБА_5, діючи умисно, як організатор у складі організованої групи за участю ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, з корисливих мотивів, на виконання заздалегідь розробленого та узгодженого плану злочинної діяльності, будучи обізнаним, що грошові кошти на загальну суму 2 361 744,84 доларів США одержані злочинним шляхом, організував здійснення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD» фінансових операцій з коштами на загальну суму 2 125 718,51 доларів США (що еквівалентно 39 304 831,93 грн) шляхом їх переказу на рахунки інших фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 та ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України, а саме у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою; організації складання та видачі службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів; організації здійснення фінансових операцій з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, особами, які знали, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі.
17.01.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 та ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України.
Зокрема злочини, передбачені ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209КК України, відносяться до категорії особливо тяжких корупційних злочинів (частина 6 статті 12, примітка 1 статті 45 КК України).
Зазначена підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду доказах.
23.01.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/450/23 було частково задоволено клопотання детектива, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до ОСОБА_5 та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 455 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 009 220 грн. (двадцять мільйонів дев`ять тисяч двісті двадцять гривень) та покладено на підозрюваного з 23.01.2023 строком на два місяці такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.
Також підозрюваному ОСОБА_5 було роз`яснено вимоги ч.6 ст.182 КПК України в частині обов`язку не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду, а також те, що зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. Роз`яснено підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.
Оскільки ОСОБА_5 не виконані вимоги ч.6 ст.182 КПК України та не надано документів, які підтверджують внесення підозрюваним застави, натомість повідомлено про неспроможність сплатити визначений слідчим суддею розмір застави, детектив звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді застави на більш суворий запобіжний захід, а саме тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Варто додати, що під час застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею перевірялась наявність обґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України.
Слідчий суддя, дослідивши надані учасниками матеріали, вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми, а тому відхиляє доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_5 підозри.
В той же час доводи захисників ОСОБА_5 про те, що він підписував ряд службових документів, як директор підприємства, які однак були підготовлені іншими службовими особами та завізовані відповідними керівниками управлінь та департаментів, а тому не був обізнаний із діями та умислом інших службових осіб та не міг проконтролювати виконання обов`язків та робіт по кожному із таких контрактів - підлягають дослідженню в ході проведення досудового розслідування, проте не виключають причетність такої особи до вищевказаних подій.
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Таким чином, дослідженими в судовому зсіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів. Питання про те, чи утворюють такі дії склад злочинів та чи правильно вони кваліфіковані за ст.ст.191,366,209 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.
Зокрема, слід зауважити, що у відповідності до положень ст.200 КПК України перевіряється можливість зміни запобіжного заходу, а не його застосування чи скасування.
Поряд з цим посилання захисників на те, що на даний час перестали існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, є голослівними.
Так ухвалою слідчого судді встановлено наявність ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1,3,4 частини 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні №52016000000000081 від 23.03.2016, щодо підозрюваного ОСОБА_5, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (зокрема злочини передбачені ч.5 ст.191, ч.3 ст.209КК України, у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 передбачають покарання у виді позбавлення волі позбавлення волі на строк до дванадцяти років та з конфіскацією майна). Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено.
Водночас, встановлюючи існування ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує особу підозрюваного, його сімейний стан, спосіб життя, наявний у нього досвід перетину кордонів та можливості працевлаштування за межами території України, з огляду на наявність досвіду роботи з іноземними суб`єктами, тяжкість злочинів, у вчинення яких підозрюється особа та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення вини особи.
Твердження сторони захисту про те, що даний ризик відсутній, з огляду на те, що підозрюваний здав свій паспорт для виїзду за кордон на зберігання до відповідних органів не виключає існування такого ризику як переховування від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки не можна абсолютно виключати можливість нелегального перетину кордону ОСОБА_5 з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у нього збільшуються можливості для ухилення від органу досудового розслідування та суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати Державний кордон у місцях активних бойових дій. До того ж, в умовах збройної агресії російської федерації проти України велика кількість держав - партнерів України, запровадила особливі умови надання прихистку її громадянам, що дозволить протягом тривалого часу легально перебувати на їх території. Поряд з цим варте уваги те, що у підозрюваного наявні значні майнові ресурси, що може вказувати на достатність ресурсів для тривалого життя за кордоном.
Наведені доводи свідчать, що підозрюваний ОСОБА_5 може безперешкодно залишити територію України, з метою ухилення від слідства та суду.
Тож, такий ризик не спростовується і соціальними зв`язками підозрюваного, зокрема, зайняттям посади заступника голови правління ПрАТ «Страхові гарантії України», позитивною характеристикою, наявністю сім`ї та на утриманні двох неповнолітніх дітей та матері похилого віку, відсутністю судимостей та притягнення до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні. Адже можливість бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна у сукупності з достатніми майновими ресурсами для перебування як його, так і сім`ї за межами території України нівелює міцність соціальних зв`язків на території України.
При вирішенні питання про наявність даного ризику слідчий суддя враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
При оцінці наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Поряд з цим, за змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Тому, ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Водночас, ОСОБА_5 має значний досвід роботи у військово-технічній сфері, зокрема, в 2005-2015 роках працював в ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», окремі посадові особи якого були допитані як свідки в цьому кримінальному провадженні та зміст показань яких став відомим підозрюваному. Хоч підозрюваний наразі і звільнений з цієї установи, проте у силу знайомства з цими особами має можливість спілкуватись, а так само впливати на них через інших осіб.
До того ж, під час обшуку житла ОСОБА_9 віднайдено його листування у 2019 році з ОСОБА_5, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_5 надіслав ОСОБА_9 проект пояснень адвокату для опитування працівників ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», за попередньо узгодженим списком, щодо його взаємовідносин з компанією «FG TECHCAPITAL LTD», після заповнення яких останній мав їх відредагувати та повернути варіант з правильними відповідями для підпису. Наведене вказує на схильність підозрюваного впливати на показання інших осіб. Відповідно метою таких дій, з високою ймовірністю є створення образу законності названих взаємовідносин з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя враховує й те, що для здійснення тиску не обов`язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання, а також узгодження позиції із іншими підозрюваними.
Отже, викладені обставини дають достатні підстави вважати доведеним ризик впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Поряд з цим слідчий суддя вважає доведеним ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Детектив у клопотанні наголошував, що під час огляду мобільного телефону підозрюваного детективи виявили факти спілкування підозрюваного з іншою невідомою особою щодо обставин досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, пов`язаному з діяльністю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт». Під час спілкування ОСОБА_5 попереджався про можливий обшук його житла та повідомлення про підозру, а також йому вказувалося на необхідність використання спеціального програмного забезпечення для обміну інформацією. Отже, підозрюваний має коло знайомих, що володіють інформацією з обмеженим доступом, адже відповідна інформація є таємницею досудового розслідування, і у законний спосіб отримати таку інформацію неможливо. Користуючись, зокрема, таким знайомством, підозрюваний може і за його допомогою перешкоджати цьому кримінальному провадженню. Тож такий ризик приймається слідчим суддею.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.
Згідно матеріалів провадження, 23.01.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/450/23 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 455 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 20 009 220,00грн та покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
При цьому підозрюваному ОСОБА_5 було роз`яснено вимоги ч.6 ст.182 КПК України в частині обов`язку не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду. Роз`яснено підозрюваному, що в разі невнесення ним або заставодавцем застави, до нього може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.
На цей час ОСОБА_5 не виконані вимоги ч.6 ст.182 КПК України. Тобто ОСОБА_5 та його захисники не надали документи, які підтверджують внесення підозрюваним застави, натомість захист повідомив про неспроможність сплатити визначений слідчим суддею розмір застави.
Більш суворими запобіжними заходами, у порівнянні із заставою, є: 1) домашній арешт 2) тримання під вартою, а більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є 1)особисте зобов`язання; 2) особиста порука.
У клопотанні детектив просив змінити застосований до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив, що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам. Поряд з цим зауважив, що вказаний ним строк 60 днів буде достатнім для слідства для встановлення та допиту всіх осіб та віднайдення речей та документів, які мають відношення до вказаного кримінального провадження, щоб підозрюваний не зміг в подальшому вплинути на свідків та знищити чи спотворити документи чи речові докази.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (частина 1 статті 183 КПК).
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється; його роль у вчиненні кримінальних правопорушень (за версією слідства, ОСОБА_5 - організатор), вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та матері похилого віку, що вказує на міцність соціальних зав`язків підозрюваного. Окрім того суд враховує наявність позитивних характеристик за місцем проживання та роботи.
В той же час слідчий суддя враховує наведені вище характеристики кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 та вагомість встановлених ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України.
На підставі наведеного слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та зможе запобігти цим ризикам, оскільки ані особисте зобов`язання, ані особиста порука чи домашній арешт про застосування якого просять захисники, не відповідають тяжкості кримінальних правопорушень, у яких підозрюється особа та вагомості наданих доказів.
Домашній арешт хоч і полягає у забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, оскільки лише обмежує пересування особи та не зможе належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Тому у випадку його застосування, з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.
Отже, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5, в тому числі особливо тяжких корупційних злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Поряд з цим не можуть залишатися поза увагою і обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема вчинення організованою групою комплексу дій, об`єднаних спільним умислом, спрямованих на заволодіння коштами державного підприємства ДГЗП «Спецтехноекспорт» на загальну суму 2 343 321,84 доларів США (що еквівалентно 40 802 219,85 грн), через рахунки контрольованої компанії «FG TECHCAPITAL LTD», у рамках виконання відповідних зовнішньоекономічних угод.
Зважаючи на викладені обставини слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти вказаним ризикам.
Детектив у поданому клопотанні просив визначити розмір застави підозрюваному ОСОБА_5 у розмірі 7 455 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (що становить 20 009 220 грн)., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. На думку детектива такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, адже відповідає рівню його доходів з урахуванням наявного в його розпорядженні майна, а також враховуючи очевидну невідповідність офіційних активів підозрюваного його фактичному майновому стану.
Сторона захисту в своїх поясненнях зазначила, що сторона обвинувачення не змогла обґрунтувати наявність виключного випадку та необхідність призначення застави у розмірі, що перевищує максимальний розмір для особливо тяжкого злочину. А вказаний у клопотанні розмір застави ні ОСОБА_5, ні його сім`я не в змозі внести з об`єктивних причин, що позбавляє можливості ОСОБА_5 та його рідних виконати умови застави. Водночас наявність на праві власності об`єктів нерухомості, за твердженням сторони захисту не свідчить про можливість використання їх в якості застави та внесення на рахунок держави на виконання рішення суду, адже нерухомість не є платіжним засобом, до того ж її вартість не співвідноситься із визначеним слідчим суддею в ухвалі від 23.01.2023 розміром застави, застосувати який і надалі просить сторона обвинувачення. За такого, вважали вказаний у клопотанні розмір застави об`єктивно непомірним для ОСОБА_5 та таким, що не відповідає його реальному матеріальному становищу.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК України).
Водночас визначені у ч.5 ст.182 КПК України мінімальні і максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
На думку слідчого судді, зазначений детективом розмір застави є надмірним, та не відповідає власне інституту застави, основною метою якого є не компенсація завданої злочином шкоди, що може бути застосовна до особи виключно на підставі вироку, а забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та зокрема явки до суду та слідчих органів.
Водночас слідчий суддя враховує майновий стан підозрюваного, а саме: розмір офіційних доходів ОСОБА_5 з 1998 року по 2022 рік складає 7 125 052 грн, його дружини - ОСОБА_18, з якою він перебуває у шлюбі з 31.05.2014, складає 1 969 060 грн, матері - ОСОБА_19 складає 2 899 548 грн. Окрім того, ОСОБА_5 на праві власності належить автомобіль BMW M5, 2018 р.в., його дружині належить автомобіль BMW I3S, 2020 р.в. До того ж, підозрюваному належать кредиторські вимоги у ПАТ «Діамантбанк» за договором банківського вкладу, а саме золота вагою 32,5 кг, що акцептовані у сумі 34 046 468 грн. Підозрюваний зауважив, що відповідне золото успадковане після смерті батька.
Окрім того варте уваги те, що матері підозрюваного належить на праві власності автомобіль BMW Х5, також, за матір`ю підозрюваного зареєстровано наступне нерухоме майно: 01.06.2011 - квартира, загальною площею 138,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ; 22.07.2011 - гараж, загальною площею 15,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ; 25.07.2011 - дачний будинок, загальною площею 393,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, загальною площею 0,1039 га, яка розташована на АДРЕСА_5, кадастровий номер 800000000:90:390:0004 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 01.07.2011; 17.10.2014 - машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 36,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_6 ; 17.10.2014 - машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 27,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_7 ; 17.10.2014 - машиномісце № НОМЕР_3 загальною площею 26,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_8 ;17.10.2014 - семикімнатна квартира, загальною площею 366,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Детектив зауважив, що вказане майно набуте матір`ю ОСОБА_5 - ОСОБА_19 у період перебування ОСОБА_5 на керівній посаді у ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», тобто з 23.03.2005.
Водночас сторона захисту зауважує, що вказане майно набуте батьками підозрюваного та успадковане матір`ю підозрюваного - ОСОБА_19 від батька, зокрема грошові кошти, на які було в подальшому придбане вищевказане майно.
Поряд з цим, враховуючи наведені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що офіційні доходи підозрюваного, його дружини та матері не відповідають кількості та якості придбаного ними майна. А посилання на те, що такі сформовані за рахунок отриманого після смерті батька підозрюваного спадку, який вже вичерпано, є інформацією, яку неможливо перевірити.
Водночас наявні у володінні ОСОБА_20 та його близьких родичів майнові активи вказують на значний рівень майнового забезпечення.
Поряд з цим, варте уваги те, що ОСОБА_20 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном із використанням компанії «FG TECHCAPITAL LTD», яка за обставин ймовірного вчинення такого правопорушення 11.09.2014 отримала платіж 25 290,26 доларів США, згодом 29.10.2014 - 1 001 245,27 доларів США з наступною ймовірною легалізацією майна.
При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_20 підозри, обставини вчинення кримінального правопорушення, подані документи щодо підтвердження майнового стану підозрюваного та стосовно підтвердження стійких соціальних зв`язків, репутації, стану здоров`я підозрюваного.
Поряд з цим слідчий суддя приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_5 заставу у меншому розмірі, ніж заявлено детективом, однак при цьому, доцільно визначити заставу в розмірі, що перевищує зазначені ст.182 КПК України межі.
За таких обставин, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжний захід, суд приходить до висновку, що він не може бути завідомо непомірним для нього та повинен надавати можливість внести таку заставу, тому варто виходити із співмірності можливості внесення такої застави.
Водночас, розмір застави має надавати впевненість у тому, що вона зможе забезпечити присутність підозрюваного на судовому розгляді, тобто має бути достатнім стримуючим фактором, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.
Таким чином застава у розмірі 3725 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 997 900,00грн.(дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот гривень), на переконання суду, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та не є занадто непомірною для нього. Так, на думку слідчого судді застава у розмірі 3725 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, та при цьому не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірною, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.
Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, необхідним є покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність їх покладення на підозрюваного та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх покладенню.
Тому, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
За таких обставин клопотання детектива підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
В той же час, як вбачається з матеріалів провадження, згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2023 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52016000000000081 від 23.03.2016 продовжено на шість місяців, тобто до 17.07.2023 включно.
За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення строку тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою до 13.05.2023 включно, в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-178, 194, 200, 309, 372, 376 КПК України слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід у вигляді застави, застосований до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2023 у справі №991/450/23 на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на шістдесят днів.
Підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту в залі суду. Строк тримання під вартою рахувати з дня фактичного затримання та до 13.05.2023 включно, в межах строку досудового розслідування.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3725 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 997 900,00грн.(дев`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто сім тисяч дев`ятсот гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:
Код ЄДРПОУ 42836259
Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_4 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного, який вніс заставу, з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 та слідчого суддю Вищого антикорупційного суду.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, який вніс таку заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5, наступні обов`язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
Строк дії обов`язків визначити до 15.05.2023 включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52016000000000081 від 23.03.2016.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1