Документ № 109937398

Справа № 991/2421/23

Провадження 1-кс/991/2447/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5, прокурора ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника ОСОБА_7, подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42017000000001155 від 13.04.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7, подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42017000000001155 від 13.04.2017 р. (далі - Кримінальне провадження), шляхом зменшення розміру застави (далі - Клопотання).

Клопотання мотивовано тим, що строк дії процесуальних обов`язків, покладених на підставі ухвали слідчого судді на ОСОБА_5 у відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України, закінчився 12.03.2022, продовжений не був, оскільки сторона обвинувачення з відповідним клопотанням не зверталася, що додатково підтверджує відсутність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду, ризику незаконного впливу на свідків, існування яких жодними доказами не підтверджено, зі свого боку, ОСОБА_5 під час досудового розслідування виявляв належну процесуальну поведінку, застава в дохід держави у зв`язку із невиконанням ним обов`язків не зверталася. Захисник зазначив, що одним із заставодовцев є ОСОБА_8, який вніс в якості застави 368 230 грн., та у зв`язку із знеціненням грошової одиниці (гривня), що спостерігається на початку 2023 року, подальше безпідставне утримання належних йому грошових коштів на державному рахунку буде порушувати права та законні інтереси ОСОБА_8 . Відповідні обставини у своєї сукупності, з огляду на стадію Кримінального провадження - відкриття матеріалів досудового розслідування за ст. 290 КПК України, на думку сторони захисту свідчать про необхідність зменшити суму застави з 744 300 грн. до 376 070 грн. та повернути частину суми, на яку зменшено заставу (368 230 грн.), заставодавцю ОСОБА_8 .

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники - адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали Клопотання та просили Клопотання задовольнити в повному обсязі.

Прокурор ОСОБА_6 просив відмовити у задоволенні Клопотання з огляду на те, що (1) застава у розмірі 744 300 грн., яка застосована до підозрюваного ухвалою слідчого судді, наразі забезпечує виконання останнім процесуальних обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, які покладені на ОСОБА_5 з моменту набуття ним статусу підозрюваного (з 30.11.2021), а припинення строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не є підставою для зменшення розміру застави, не свідчить про відсутність ризиків, встановлених слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 ; (2) ризики, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави, не перестали існувати, при цьому, з огляду на вік ОСОБА_5, останній може безперешкодно залишити територію України під час дії воєнного стану, що свідчить про існування можливості переховування закордоном; (3) розмір застави 744 300 грн. є співрозмірним до обставин вчиненого кримінального правопорушення та розміру завданої шкоди, саме в такому розмірі застава забезпечує виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, що свідчить про дієвість такого розміру застави, при цьому, даний запобіжний захід не є надмірно обтяжливим; (4) внесення застави, в тому числі ОСОБА_8, є його правом і було реалізовано ним виключно на підставі його добровільного, самостійного волевиявлення із усвідомленням усіх наслідків такого рішення та на строк дії запобіжного заходу, збільшення індексу споживчих цін не є обставиною, яка обумовлює необхідність повернення застави. Зазначив, що строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_5 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, не було продовжено стороною обвинувачення у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, з метою не наражати на небезпеку перебування у м. Києві учасників провадження.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши Клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Так, дана стаття надає підозрюваному можливість подати клопотання про зміну застосованого запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, або про скасування чи зміну процесуальних обов`язків, які на нього покладені ухвалою слідчого судді, суду у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, або про зміну способу їх виконання.

Нормами чинного КПК України не передбачена можливість підозрюваного клопотати перед слідчим суддею про зміну застосованого запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення суми застави.

Частина 6 ст. 9 КПК України визначає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із загальних засад кримінального провадження, зокрема, з метою забезпечення права на захист та доступ до правосуддя, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати розгляд Клопотання в порядку ст. 201 КПК України.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення питання про зміну застосованого відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення суми застави необхідно в межах доводів Клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та чи є підозра обґрунтованою; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.01.2022 р. в рамках Кримінального провадження до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосовано запобіжний захід у вигляді застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень, покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків (далі - Ухвала).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.02.2022 залишено без змін Ухвалу.

9 грудня 2022 року стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .

Протягом січня-листопада 2016 року начальник управління інформатизації та судової статистики Державної судової адміністрації України ОСОБА_5, ОСОБА_9 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_5, заволоділи бюджетними коштами Державної судової адміністрації України під час проведення конкурсної закупівлі за державні кошти та подальшого постачання за завищеною ціною на адресу Державної судової адміністрації України технічних засобів фіксування судового процесу (ТЗФСП) у кількості 620 шт., на підставі договору про закупівлю № 37-16 від 02.06.2016 між ТОВ «Компанія КИТ» та Державною судовою адміністрацією України в сумі 30 420 000 грн. В результаті придбання за завищеною ціною ТЗФСП державі в особі Державної судової адміністрації України заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 9 111 813, 20 грн, що є особливо великим розміром.

Крім того, в період з жовтня 2016 по квітень 2018 року начальник управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_5, ОСОБА_9 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, повторно заволоділи бюджетними грошовими коштами Державної судової адміністрації України під час проведення тендерної закупівлі за державні кошти та подальшого постачання за завищеною ціною на адресу Державної судової адміністрації України засобів інформатизації на підставі договору № 75-16 від 12.12.2016, укладений між ТОВ «Компанія КИТ» та Державною судовою адміністрацією України про постачання апаратно-програмних комплексів для створення системи відеоконференцзв`язку в кількості 207 комплексів на суму 13 227 300 грн., договору № 72-17 від 06.07.2017, укладений між ТОВ «Компанія КИТ» та Державною судовою адміністрацією України, з урахуванням додаткових договорів до договору, про закупівлю ТЗФСП в загальній кількості 628 шт., а всього на суму 31 967 712 грн., договору № 71-17 від 06.07.2017, укладений між ТОВ «Компанія КИТ» та Державною судовою адміністрацією України, з урахуванням додаткових договорів до договору, про закупівлю апаратно-програмних комплексів для створення системи відеоконференцзв`язку в загальній кількості 423 комплекси на суму 29 956 775,40 грн. В результаті придбання за завищеною ціною засобів інформатизації державі в особі Державної судової адміністрації України заподіяно матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 43 533 735,83 грн., що є особливо великим розміром.

Всього злочинними діями учасників ОСОБА_5, ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб, державі в особі Державної судової адміністрації України в результаті придбання за завищеною ціною засобів інформатизації на підставі договорів № 37-16 від 02.06.2016, № 75-16 від 12.12.2016, № 71-17 від 06.07.2017, № 72-17 від 06.07.2017 заподіяні збитки, а учасники злочинної групи протиправно заволоділи грошовими коштами в загальному розмірі 52 645 549,03 грн. в інтересах ТОВ «Компанія КИТ», що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри.

30.11.2021 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 06.12.2022 ОСОБА_5 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення перевірялася слідчим суддею під час вирішення питання про застосування відносно останнього запобіжного заходу у виді застави. У відповідності до висновків, викладених в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.02.2022, якою Ухвала залишена без змін, колегія суддів погодилася з висновками слідчого судді в частині обгрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки наявні у матеріалах кримінального провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях підозрюваного вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу / зміни запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обґрунтованість підозри щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому, зокрема, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5, передбачає виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна). Відповідний ризик є актуальним на будь-якій стадії Кримінального провадження.

Крім того, ОСОБА_5 в силу свого віку (62 роки) має можливість виїзду за межі території України в умовах дії воєнного стану та заборони на виїзд чоловікам призовного віку. З урахуванням того, що наразі на ОСОБА_5 не покладено додаткові процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, останній має можливість безперешкодно здійснювати перетин державного кордону України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, існування якого було встановлено Ухвалою, продовжує існувати.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні

ОСОБА_5 займав посаду начальника управління з питань судового діловодства ДСА України, в подальшому його переведено на посаду начальника управління інформатизації судів та судової статистики ДСА України, що свідчить про існування тісних зв`язків з керівництвом та співробітниками ДСА України, серед яких є свідки у Кримінальному провадженні. Існування даного ризику обумовлене наявністю у підозрюваного можливості впливати на свідків у Кримінальному провадженні з огляду на наявність між ними відповідних зв`язків, сформованих під час спільної трудової діяльності, перебування ОСОБА_5 тривалий час не керівних посадах в ДСА України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою змінити свої показання у подальшому в суді для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

При цьому, слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

За такого, ризик незаконно впливати на свідків у Кримінальному провадженні продовжує існувати.

Щодо можливості змінити запобіжний захід шляхом зменшення розміру застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Так, слідчим суддею встановлено обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри та наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Встановлені органом досудового розслідування обставини у сукупності з наявними у матеріалах кримінального провадження доказами свідчать про обґрунтованість версії органу досудового розслідування щодо причетності ОСОБА_5 до злочинної схеми по заволодінню грошовими коштами Державної судової адміністрації України. З урахуванням наявності у органу досудового розслідування об`єму доказів, які свідчать про існування вказаних обставин, відповідна версія органу досудового розслідування не є явно хибною та безпідставною, а базується на встановлених в ході досудового розслідування обставинах у сукупності з отриманими доказами.

На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення.

Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності (як докази сторони обвинувачення, так і докази сторони захисту), а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність / відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.

На даному етапі Кримінального провадження (завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України) слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину.

Даючи оцінку дотримання стандарту «обґрунтованість підозри» для підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення в контексті наявності доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з кримінальним правопорушенням, яке йому інкримінується, слідчий суддя вважає, що даних для доведення причетності ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину достатньо аби стверджувати, що підозра не є вочевидь необгрунтованою.

Метою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків у відповідності до положень ст. 42 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні, - підозрюваного ОСОБА_5 .

В ході судового розгляду встановлено, що строк дії покладених на ОСОБА_5 додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосуванням до нього застави не продовжувався (відповідне клопотання органом досудового розслідування до слідчого судді не подавалося).

При цьому, ОСОБА_5 має можливість вільно пересуватися територією України, виїжджати закордон, документи, які дають йому право виїзду закордон, перебувають у його володінні, отже застосований до нього запобіжний захід у вигляді застави не є надмірним обтяженням для ОСОБА_5, не створює жодних перешкод для здійснення ним будь-якої діяльності.

Так, додаткові процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, на ОСОБА_5 не покладені, документи, які дають йому право виїзду закордон, не вилучалися, обов`язок повідомляти слідчого/прокурора чи суд про зміну місця свого проживання чи місця роботи відсутній, що свідчить про можливість ОСОБА_5 безперешкодно залишати територію України, а тому, з огляду на стадію кримінального провадження (завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, після ознайомлення з якими прокурор зобов`язаний здійснити одну з процесуальних дій згідно ч. 2 ст. 283 КПК України, зокрема, звернутися до суду з обвинувальним актом) та міру покарання, що може бути призначене судом у разі спрямування стороною обвинувачення обвинувального акту та визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого корупційного злочину (позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років) існує ризик того, що ОСОБА_5 може виїхати закордон та на територію України не повернутися.

Таким чином, застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави наразі є єдиним стримуючим засобом, аби відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у Кримінальному провадженні, не порушувати покладені на нього як на підозрюваного процесуальні обов`язки за ст. 42 КПК України, запобігти існуючим ризикам.

Не звернення сторони обвинувачення з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно ОСОБА_5 не є доказом того, що ризики, встановлені слідчим суддею під час застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, відсутні, не свідчить про наявність підстав для зменшення розміру застави.

Адже, у відповідності до положень ст. 194 КПК України, про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, свідчить сам факт застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, а не покладення на нього додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, чи продовження строку дії таких обов`язків. Застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави є діючим, оскільки прокурором було доведено, в тому числі, існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні. Як встановлено слідчим суддею на даний час відповідні ризики продовжують існувати, що стороною захисту не спростовано.

З огляду на положення ч. 1 ст. 182, ч.ч. 4,5 ст. 194 КПК України саме застосований запобіжний захід у вигляді застави покликаний забезпечити виконання підозрюваним в першу чергу покладених на нього статтею 42 КПК України процесуальних обов`язків, а не обов`язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК України. Оскільки, покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, можливо лише у випадку (1) застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, (2) доведення прокурором необхідності покладення на підозрюваного відповідних обов`язків. Тобто, за відсутності відповідних підстав у їх сукупності обов`язки, визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть взагалі не покладатися, а застосований запобіжний захід, зокрема, у вигляді застави буде діяти і без покладення цих обов`язків у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є додатковим стримуючим засобом від протиправної поведінки підозрюваного, а тому їх відсутність / не продовження строку дії таких обов`язків не є доказом того, що ризики, встановлені слідчим суддею під час застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, відсутні, оскільки про існування одного з таких ризиків свідчить як раз таки діючий запобіжний захід у вигляді застави.

За ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути продовжені за клопотанням прокурора у разі необхідності. Відсутність ініціативи з боку сторони обвинувачення щодо продовження строку дії таких обов`язків свідчить про відсутність необхідності застосовувати відносно підозрюваного додаткових обмежень, а не про відсутність ризиків чи наявність підстав для зміни запобіжного заходу / зменшення розміру застави, оскільки таке рішення сторони обвинувачення обумовлене тим, що застосований запобіжний захід на даному етапі досудового розслідування є достатнім і без додаткових засобів аби забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину та відносно нього застосована застава у розмірі 744 300 грн., тобто, у розмірі, який не виходить за межі того розміру, який визначений законом щодо особи, яка підозрюється у вчинення особливо тяжкого злочину (п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України). З огляду на обставини кримінального правопорушення та розмір завданих збитків (52 645 549,03 грн.), визначений розмір застави є обґрунтованим, відповідає принципу співрозмірності. Наразі застава саме у такому розмірі забезпечує виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, які покладені на нього з моменту набуття ним статусу підозрюваного, тобто, з 30.11.2021.

При цьому, належна процесуальна поведінка підозрюваного, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі є таким, що достатньою мірою гарантує належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 у Кримінальному провадженні з урахуванням продовження існування встановлених слідчим суддею ризиків.

У зв`язку із застосуванням відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави заставодавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_10 була внесена застава за підозрюваного у розмірі 744 300 грн. Факт внесення застави свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що вказані особи усвідомлювали наслідки прийнятого ними рішення щодо внесення саме такої суми застави за ОСОБА_5, зокрема, і те, що відповідна сума застави буде зберігатися на державному рахунку до моменту припинення дії такого запобіжного заходу, здійснювали такі дії добровільно та самостійно. Посилання наразі на збільшення індексу споживчих цін, знецінення грошової одиниці «гривня» як на обставину, яка обумовлює необхідність зменшення розміру застави та повернення частини суми застави, не береться слідчим суддею до уваги, оскільки у відповідності до положень КПК України при вирішенні питання про зменшення розміру застави (як зміна запобіжного заходу) слідчий суддя має встановити обставини, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, та саме наявність/відсутність цих обставин впливає на те, чи будуть існувати підстави для зміни запобіжного заходу. Знецінення грошових коштів, внесених в якості застави, може свідчити про зменшення стримуючої дії такого запобіжного заходу, а тому, в данному випадку, не є підставою для її зменшення.

За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді застави шляхом зменшення розміру застави, і що запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі 744 300 грн. наразі є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Керуючись статтями 177, 178, 201, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1