- Головуючий суддя (ВАКС) : Саландяк О.Я.
Справа № 991/1397/23
Провадження 1-кп/991/24/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
29 березня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000024 від 12.01.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Попільня Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України № 1074-IX від 04.12.2020),
УСТАНОВИЛА:
До Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) 16.02.2023 надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000024 від 12.01.2022, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України № 1074-IX від 04.12.2020).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023 для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді ОСОБА_1, суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України № 1074-IX від 04.12.2020), є кримінальним проступком (ст. 12 КК України). Згідно із ч. 1 ст. 381 КПК України після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п`ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.02.2023 призначено судове засідання на 20.02.2023, яке неодноразово відкладалося.
13.03.2023 захисник ОСОБА_7 подав до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000024 від 12.01.2022, у зв`язку із його невідповідністю вимогам КПК України з огляду на таке.
1. Обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, обвинувачення сформульовано неконкретизовано. Так, орган досудового розслідування в обвинувальному акті не зазначив місце проживання ОСОБА_6 в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України. Посилаючись на п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України» та ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», зазначає, що законодавець розмежовує поняття місця реєстрації та місця проживання особи. На момент складання обвинувального акта місце реєстрації та місце проживання ОСОБА_6 знаходилися за різними поштовими адресами. Так, обвинувачений фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, що є відмінною від адреси, зазначеної в обвинувальному акті. Також, п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України містить вимогу про обов`язкове зазначення анкетних відомостей обвинуваченого, громадянство останнього, що органом досудового не зазначено.
2. Обвинувальний акт не містить ні всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, ні формулювання обвинувачення відповідно до положень закону (п. 13 ч. 1 ст. 3, ст. 91 КПК України). Наведені у ньому висновки не містять деталізації, не є конкретними та зрозумілими, що вказує на відсутність факту належно сформульованого обвинувачення, що є порушенням п. а ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, судової практики ЄСПЛ з даного питання та є підставою для повернення судом обвинувального акта прокурору. Зокрема, обвинувальний акт в частині викладення фактичних обставин ймовірного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення не містить відомостей щодо встановленого місця його вчинення. Сторона обвинувачення використовує посилання на унікальну адресу пристрою, з якого здійснювалось підключення ОСОБА_6 до мережі Інтернет (IP-адреса), начебто, з метою внесення недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Така адреса дозволяє встановити фактичне місцезнаходження особи під час здійснення доступу до мережі, тобто, безпосереднє місце вчинення кримінального проступку. Натомість, сторона обвинувачення не зазначає відомостей щодо вже встановленого місця ймовірного вчинення кримінального правопорушення, а обмежується формулюванням «перебуваючи у невстановленому місці». Зазначене свідчить про те, що в обвинувальному акті не відображені встановлені в межах досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме місце його вчинення.
Також, обвинувальний акт не містить відомостей щодо часу ймовірного вчинення ОСОБА_6 правопорушення, а саме не містить конкретизації точної дати (зазначено, що 31.03.2021 у період часу з 16 год 32 хв по 16 год 57 хв заповнив, перевірив та підписав на офіційному сайті НАЗК щорічну декларацію за 2020 рік, після чого 07.04.2021 у період часу приблизно з 10 год 21 хв по 12 год 08 хв заповнив, перевірив та підписав на офіційному сайті НАЗК виправлену щорічну декларацію за 2020 рік), що є грубим порушенням імперативних норм КПК України та є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Також, обвинувальний акт не містить чіткої визначеності та розмежування повноважень в частині виконання ОСОБА_6 функцій держави чи місцевого самоврядування, не зрозуміло про які саме функції ОСОБА_6 йде мова.
Орган досудового розслідування не зазначає точних відомостей в частині розрахування суми прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які начебто не внесені обвинуваченим до декларації особи на підставі Закону України «Про запобігання корупції». Так, прожитковий мінімум для працездатних осіб не є сталим розміром, змінюється щорічно відносно формування споживчого кошика і використання прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про прожитковий мінімум». Орган досудового розслідування не конкретизував дати вчинення кримінального правопорушення, не зробив прив`язки до конкретного календарного року, не провів відповідної калькуляції із розрахунком прожиткового мінімуму для працездатних осіб до відповідного року та суми, яка на переконання органу досудового розслідування, відрізняється від достовірних даних (1 893 563 грн), у зв`язку із чим не визначив межі суми для кваліфікації діянь за ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Фіксування вказаних даних і розрахунків має суттєве значення, оскільки впливає на правильну кваліфікацію дій обвинуваченого. Сторона захисту, суд позбавлений можливості переконатися у розмірі суми в залежності від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка начебто не внесена ОСОБА_6 до декларації особи на підставі Закону України «Про запобігання корупції» та наявності складу кримінального правопорушення в цілому.
Окрім цього, виходячи із відомостей, які викладені в обвинувальному акті, ОСОБА_6 був позбавлений можливості користуватися автомобілем марки "LEXUS", модель "ES 350", 2020 року випуску, у період з 16.10.2020 по 31.12.2020, оскільки його батько - ОСОБА_9 сплатив та отримав даний автомобіль у власність лише 30.09.2022, що свідчить про взаємовиключність подій та невідповідність обставин.
Отже, обвинувальний акт не містить повного висвітлення усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, зміст викладений всупереч вимогам ст. 291 КПК України, що ставить під сумнів легітимність судового розгляду даного кримінального провадження в цілому, з огляду на що підлягає обов`язковому поверненню прокурору.
3. Обвинувальний акт складено неуповноваженою особою поза межами строку досудового розслідування.
Так, інкриміновані стороною обвинувачення дії були вчинені ОСОБА_6 31.03.2021 і 07.04.2021. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (в редакції від 31.12.2020) на момент ймовірного вчинення правопорушення відносилось до кримінального проступку.
З дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку досудове розслідування повинно бути закінчене протягом 72 годин (п. 1 ч. 3 ст. 219 КПК України). Так, про підозру у вчиненні кримінального проступку ОСОБА_6 повідомив прокурор 08.02.2023. Досудове розслідування (дізнання) мало бути закінчене 11.02.2023. Разом з тим, прокурор звернувся з обвинувальним актом лише через 8 днів після повідомлення особі про підозру, а саме 16.02.2023, з порушенням строку такого звернення.
Із витягу з ЄРДР вбачається, що відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені в реєстр 12.01.2022. Всупереч імперативним нормам ч. 7 ст. 214 КПК України, Генеральний прокурор ОСОБА_10 14.01.2021 видала доручення щодо здійснення досудового розслідування поза межами строку досудового розслідування, задовго до внесення відомостей до ЄРДР. Внаслідок зазначени[ дій була незаконно винесена постанова про визначення старшого групи дізнання від 15.02.2022, а дізнання та складання обвинувального акта здійснювали неуповноважені особи.
4. Реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, оскільки не містить відомостей про всі процесуальні дії та рішення, прийняті стороною обвинувачення у кримінальному провадженні, а також їх реквізити.
Реєстр матеріалів досудового розслідування є обов`язковою складовою частиною обвинувального акта, тому невідповідність змісту зазначеного додатку вимогам закону призводить до невідповідності їм обвинувального акта в цілому. Так, реєстр не містить відомостей про такі прийняті процесуальні рішення, а також відсутня така інформація:
- відповідь детектива ОСОБА_11 № 0424-252/22748 від 17.11.2022 про відмову у задоволенні адвоката ОСОБА_6 № 215 від 14.11.2022 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;
- відповідь детектива ОСОБА_11 № 0424-252/4645 від 13.02.2023 на клопотання адвоката ОСОБА_6 № 23 від 10.02.2023 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;
- направлення матеріалів кримінального провадження детективом ОСОБА_11, отримані прокурором САП ОСОБА_5 14.12.2022;
- вимоги детектива ОСОБА_11 до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 04211-158/25008 від 13.12.2022 про надання інформації та відповідь підприємства № 1244 від 21.12.2022;
- рапорт прокурора ОСОБА_5 про повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_6 від 13.02.2023;
- отримання витягуз Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису (далі - ДРАЦС) про шлюб щодо ОСОБА_6 від 06.10.2022;
- отримання витягу з ДРАЦС щодо актового запису про народження ОСОБА_6 від 06.10.2022;
- отримання особової картки в Державній міграційній службі України щодо ОСОБА_9 від 06.10.2022;
- отримання особової картки в Державній міграційній службі України щодо ОСОБА_12 від 06.10.2022;
- отримання особової картки в Державній міграційній службі України щодо ОСОБА_6 від 06.10.2022;
- отримання особової картки в Державній міграційній службі України щодо ОСОБА_13 від 06.10.2022.
Неповнота реєстру матеріалів досудового розслідування є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Отже, захисник вважає, що невідповідність обвинувального акта вимогам закону є не формальним, а суттєвим порушенням вимог КПК України, які перешкоджають суду здійснити судовий розгляд кримінального провадження.
На підставі викладеного захисник просить обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України № 1074-IX від 04.12.2020), повернути прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
З огляду на те, що підготовче судове засідання у справі не проводиться у зв`язку з особливостями розгляду справ за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального проступку, процесуальні рішення, передбачені ст. 314, 315 КПК України, вирішуються судом на початку судового розгляду.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання, просив його задовольнити. Вважає, що відомості, які містить обвинувальний акт, свідчать про відсутність події кримінального правопорушення. Навів приклади з практики правоохоронних органів про факти винесення прокурором постанов про продовження строків дізнання до 20 діб. Вважає неприпустимим допущення описок чи помилок у документах сторони обвинувачення, в тому числі і доручення Генерального прокурора. Кримінальний процесуальний закон допускає описки лише у судових рішеннях.
Захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника ОСОБА_7 . Зазначив, що обвинувальний акт містить багато порушень, які носять не формальний, а істотний характер. Вважає, що прокурор не визначився із датою вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінують підзахисному, - 31.03.2021 чи 07.04.2021.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акта, просив відмовити у його задоволенні. В обвинувальному акті наявні всі необхідні анкетні дані, зазначено відоме стороні обвинувачення зареєстроване місце проживання. Вважає, що кримінальний процесуальний закон не уповноважує суд на стадії підготовчого провадження надавати процесуальну оцінку обсягу обвинувачення (повноти зазначення в обвинувальному акті інформації про час, місце, спосіб, мотиви, мету та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого. Перевірка зазначених відомостей відбувається під час дослідження доказів. В даному обвинувальному акті відсутні недоліки, які зумовили би його повернення прокурору. Зазначив, що на арк. 9 обвинувального акта зазначена дата вчинення злочину - подання 31.03.2021 обвинуваченим декларації за 2020 рік, а також загальна сума внесених недостовірних відомостей - 1 893 563 грн. Питання звернення до суду з обвинувальним актом поза межами строків дізнання є предметом розгляду клопотання про закриття кримінального провадження, а не клопотання про повернення обвинувального акта. Наведення прикладів з практики правоохоронних органів є недоречним, так як порядок проведення процесуальних дій встановлюється законом. Надання оцінки рішенням прокурора, наявних в матеріалах, є переходом до вивчення матеріалів. Разом з тим, будь-які недоліки доручення Генерального прокурора, про яке зазначає сторона захисту, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта, а в даті його винесення допущено технічну помилку. Не погоджується з доводами захисника про наявність недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування, який є інформаційним додатком до обвинувального акта та містить формально-довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження. Він носить допоміжний характер і не впливає на обвинувальний акт. Зазначив, що лише його відсутність може бути підставою повернення обвинувального акта. Для розрахунку кваліфікації застосовував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 31.03.2021.
Дослідивши матеріали клопотання, вивчивши обвинувальний акт з додатками, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 17.02.2023 призначено судовий розгляд з огляду на відсутність очевидних підстав для проведення підготовчого судового засідання.
У підготовчій частині судового розгляду учасникам надано можливість заявити клопотання, передбачені ст. 314-315 КПК України. Використовуючи таке право, захисник ОСОБА_7 подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку із його невідповідністю вимогам КПК України.
Інститут повернення обвинувального акта є механізмом забезпечення належної правової процедури, яка унеможливлює судового розгляду матеріалів кримінальних проваджень, що не відповідають вимогам КПК України. З метою недопущення порушення процесуальних прав сторони захисту колегія суддів вважає за необхідне розглянути подане клопотання до початку розгляду по суті пред`явленого обвинувачення.
Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам статті 291 КПК України, та чи не містить він положення, що суперечать одне одному.
Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України. Оскільки порушене питання про невідповідність обвинувального акта вимогам закону, суд досліджує дотримання стороною обвинувачення формальних і змістовних вимог до цього процесуального рішення, наявності в ньому таких недоліків, які можуть перешкодити суду проводити судовий розгляд, а не формальної невідповідності обвинувального акта вимогам закону.
Так, пунктом 2 частини 2 статті 291 КПК України передбачено необхідність зазначення анкетних відомостей кожного обвинуваченого, зокрема місця проживання.
Дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів встановила, що стороною обвинувачення зазначено зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . В судовому засіданні обвинувачений повідомив, що використовує місце для проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон) передбачено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою: ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (пункт 2 частини 1 статті 3 Закону). Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Особа сама обирає собі місце проживання з огляду на встановлені Конституцією України права, але, здійснюючи реєстрацію свого місця проживання, повідомляє зацікавлених осіб про конкретну адресу місця свого проживання, за якою з нею можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.
У частині 2 статті 291 КПК України вживається саме термін «місце проживання особи», без вказівки щодо ознак такого місця проживання - зареєстроване або фактичне. Разом з тим, з урахуванням положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» для комунікації з особою пріоритетне значення має зареєстроване такою особою місце проживання. Реєстрація місця проживання є певним способом повідомлення особою державі про обране нею місце проживання. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Отже, на даному етапі відсутні підстави стверджувати, що зазначення серед анкетних даних адреси місця реєстрації обвинуваченого є неправильним і може зумовити повернення обвинувального акту прокурору.
Суд відхиляє доводи захисника щодо відсутності в обвинувальному акті дати вчинення проступку. Так, на а.с. 9 обвинувального акта зазначено, що ОСОБА_6 07.04.2021 підписав виправлену щорічну декларацію за 2020 рік, що є предметом дослідження у кримінальному провадженні, а дата її підписання є часом ймовірного вчинення кримінального правопорушення.
Так як кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, згідно з нормами ч. 2 ст. 5 КК України, відповідні розрахунки здійснюються з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому вчинене діяння, тобто станом на 01.01.2021, та становить 2270 грн.
В обвинувальному акті зазначено, що недостовірні відомості, подані ОСОБА_6 у щорічній декларації за 2020 рік, у тому числі виправленій, відрізняються від достовірних на загальну суму 1 893 563 грн, що становить більше, ніж 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тобто, в межах від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відповідно до ч. 1 ст. 366-2 КК України у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ). Зазначення вказаних обрахунків в обвинувальному акті в більшій мірі аргументувало би висновки сторони обвинувачення, однак їх відсутність не робить такі висновки неправильними.
Суд наголошує, що позбавлений процесуальної можливості вимагати від сторони обвинувачення вказувати чи не вказувати фактичні обставини, встановлені стороною обвинувачення, тому виходить з того, що формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор. Отже, під час розгляду зазначеного клопотання суд не надає оцінку обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішує виключно питання щодо можливості або неможливості судового розгляду кримінального провадження, надає оцінку формі обвинувального акта.
Обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є предметом дослідження під час судового розгляду кримінального провадження по суті. За змістом пункту 5 частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, належить до повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Доводи захисника щодо наявних в обвинувальному акті суперечливих дат придбання майна, яке мало бути задекларованим, - автомобіля та його перебування у користуванні ОСОБА_6, не зазначення часу та фактичного місцезнаходження обвинуваченого під час здійснення доступу до мережі Інтернет для подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відсутності належного формулювання обвинувачення та викладення обставин відповідно до ст. 91 КПК України, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, входять до предмету доказування, з огляду на що оцінку їм буде надано виключно під час судового розгляду кримінального провадження та ухвалення судового рішення по суті.
Суд відхиляє доводи захисника щодо відсутності чіткої визначеності та розмежування в обвинувальному акті повноважень ОСОБА_6 у формулюванні «Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-ІХ), як умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», так як у даному випадку мова йде не про повноваження особи-декларанта, а про назву документа - декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»).
Питання щодо закінчення строків досудового розслідування, закриття кримінального провадження № 42022000000000024 від 12.01.2022 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України вирішено судом ухвалою від 27.03.2023 (справа № 991/1397/23, провадження № 1-кп/991/24/23). З огляду на зазначене, доводи сторони захисту про надходження обвинувального акта поза межами строків досудового розслідування колегія суддів не визнає підставою для його повернення прокурору.
Суд не аналізує питання порушення чи його відсутності під час винесення доручення щодо здійснення досудового розслідування від 14.01.2021, так КПК України передбачає інший механізм оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Оцінка вказаного доручення з позиції належності та допустимості доказів у кримінальному провадженні може бути здійснена судом лише під час судового розгляду.
Доводи сторони захисту щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування як підстави для повернення обвинувального акту з огляду на відсутність у ньому відомостей про прийняті в ході дізнання процесуальних рішення, а також відсутність інформації стосовно ОСОБА_6, реквізитів документів, судом не можуть бути визнанні обґрунтованими з огляду на відсутність у суду матеріалів кримінального провадження та можливості перевірити зазначені захисником відомості.
Окрім цього, як вбачається з найменування та змісту ст. 291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування не є складовою частиною обвинувального акту, як стверджує захисник, а є окремим документом, що долучається до обвинувального акту, тобто додатком до обвинувального акту. Разом з тим, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність вимогам КПК України саме обвинувального акту, а не інших документів, що додаються до нього.
За таких обставин, вказані доводи сторони захисту не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Отже, подані захисником обґрунтування не свідчать про істотні недоліки обвинувального акта, які б перешкоджали судовому розгляду кримінального провадження.
Керуючись статтями 291, 301, 314, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000024 від 12.01.2022, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3