- Головуючий суддя (ВАКС): Шкодін Я.В.
справа №991/2436/23
провадження №1-кс/991/2462/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
«30» березня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива НАБУ ОСОБА_3, власника майна ОСОБА_4, представника власника майна адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000842 від 25 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7, про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000842 від 25 вересня 2019 року.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, щодо можливої розтрати службовими особами Міністерства оборони України та привласнення ТОВ «Укбудмонтаж», ТОВ «Північно-український Будівельний Альянс» суб`єктами господарювання, які пов`язані з компаніями «Укрбуд», грошових коштів в особливо великих розмірах, виділених на побудову захищених аресналів і складів, розташованих в с. Цвітоха Хмельницької області, м. Калинівка Вінницької області, с. Богданівка Кіровоградської області.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_4 діяв в інтересах фактичного власника ТОВ «Північно-український Будівельний Альянс» та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», народного депутата України VII скликання, зокрема, надаючи поради для усунення перешкод щодо заволодіння держаними коштами, виділеними на побудову захищених складів для зберігання ракет та боєприпасів, сприяв вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, в тому числі щодо розробки та прийняття змін до постанов Кабінету Міністрів України проекту від 27 грудня 2001 р. №1764 і від 23 квітня 2014 р. №117, а саме збільшення попередньої оплати до 80% та термінів звітування до 18 місяців.
15 березня 2023 року в межах вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08 березня 2023 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, в ході якого виявлено Mac Book та зовнішній накопичувач, які містять відомості, що мають значення для досудового розслідування, оскільки є доказами злочину, що розслідується в межах даного кримінального провадження, існує ризик їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, а також вони визнані речовими докази, у зв`язку з чим, на думку детектива, існують підстави для накладення на них арешту.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Детектив ОСОБА_3 в судовому засіданні подане клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому. При цьому зазначила, що не наполягає на арешті Mac Book PRO. Стосовно вилученого зовнішнього накопичувача зазначила, що він має важливе значення для цього кримінального провадження, оскільки на ньому зберігаються електронні копії документів по одному із суб`єктів, які досліджуються у цьому кримінальному провадженні. Крім того, вказала на необхідність проведення стосовно вказаного накопичувача експертного дослідження для належного копіювання інформації з нього.
ОСОБА_4 та його адвокат ОСОБА_5 зазначили, що вилучений накопичувач не належить ОСОБА_4 і йому не відомо, як цей накопичувач потрапив до його помешкання. У зв`язку з цим вони не заперечували проти накладення на нього арешту.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.
Оскільки детектив в судовому засіданні відмовилася від підтримання поданого клопотання в частині накладення арешту на вилучений під час обшуку ноутбук, з огляду на положення ч.3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя не вбачає підстав для розгляду клопотання в цій частині.
З матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді від 08 березня 2023 року надано дозвілна проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 і на відшукання, серед іншого, мобільних терміналів систем зв`язку, електронних та магнітних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, у яких містяться відомості про вчинений злочин, які використовувались для обміну інформацією між причетними до вказаного кримінального правопорушення особами та містять переписку вказаних осіб (у тому числі, здійснену за допомогою різноманітного програмного забезпечення «Skype», «Viber», «Whats App», «Line», «Telegram», «Signal» тощо), а також тих, які містять текстові, аудіо- та відео-файли, що можуть бути використані під час проведення відповідних експертиз.
15 березня 2023 року детективами НАБУ на підставі цієї ухвали був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, за результатом якого виявлено та вилучено, зокрема зовнішній накопичувач інформації Apaser USB 3.1 на 16 GBAP16GA4355981820109635.
Детектив у судовому засіданні зазначила, що вилучений носій інформації має важливе доказове значення для кримінального провадження, оскільки містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Перш ніж перейти до розгляду клопотання про арешт майна по суті, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що у КПК України законодавець розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук та тимчасово вилученого майна. Зокрема, у відповідності до ч. 7 ст.236КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з цим, абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України визначено, що процедура тимчасового вилучення саме електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
При цьому,згідно забз.3ч.2ст.168КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку (надалі електронні носії інформації), крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Так само і абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України містить застереження щодо накладення арешту на комп`ютерні системи або їх частини, зокрема зазначено, що арешт на такі системи накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як бачимо, законодавець визначає посилені гарантії дотримання прав у зв`язку з вилученням названих вище електронних носіїв інформації, які є засобами швидкого спілкування осіб між собою та обміну великою за кількістю і обсягом інформацією, яка є досить «чутливою» та потребує захисту. Отже, ці електронні носії інформації фактично виокремлені із загального обсягу майна, яке може бути тимчасово вилученим під час обшуку, зокрема в частині, що стосується порядку такого вилучення.
Отже, можливо окреслити наведені положення таким чином, що коли мова йде про тимчасове вилучення зазначених електронних носіїв інформації, мають бути дотримані певні умови щодо зазначення цього майна в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та існування обставин, визначених абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України.
Зазначеною вище ухвалою від 08 березня 2023 року слідчий суддя надав органу досудового розслідування дозвіл на проникнення до житла ОСОБА_4, дійшовши висновку, що у ньому можуть знаходитися речі та документи, які можуть мати значення для кримінального провадження. При цьому, з огляду на те, що цією ухвалою надано дозвіл лише на відшукання майна без вказівки на можливість його вилучення, то вказаний вище накопичувач є тимчасово вилученим майном, а тому подальшій перевірці слідчим суддею підлягає твердження органу досудового розслідування про те, що він може містити відомості та інформацію, які можуть мати значення для кримінального провадження та в подальшому використовуватись як докази.
Як вбачається з протоколу обшуку від 15 березня 2023 року, оглядом флеш-накопичувача виявлено файли щодо актів приймання-передачі будівельних робіт в с. Цвітоха Хмельницької області у 2019 році, що може мати значення для досудового розслідування, у зв`язку з чим його було вилучено.
В судовому засіданні детектив підтвердила, що відомості, які містяться у вилученому накопичувачі, на переконання органу досудового розслідування, мають доказове значення для досудового розслідування цього кримінального провадження, а також зазначила, що постановою від 16 березня 2023 року його визнано речовим доказом та стосовно нього необхідно провести експертне дослідження з метою належного копіювання виявленої інформації, що є неможливим без такого експертного дослідження.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості (п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Як вбачається з поданого клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000842 від 25 вересня 2019 року здійснюється за передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Враховуючи стадію даного кримінального провадження, слідчий суддя досліджує лише питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість їх сприяння формуванню внутрішнього переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення.
Наведені детективом відомості про обставини вчинення дій, в сукупності з доданими до клопотання матеріалами, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні, та можливу причетність/обізнаність про них ОСОБА_4, який, за версією органу досудового розслідування, діяв в інтересах фактичного власника ТОВ «Північно-український Будівельний Альянс» та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», народного депутата України VII скликання, зокрема, надаючи поради для усунення перешкод щодо заволодіння держаними коштами, виділеними на побудову захищених складів для зберігання ракет та боєприпасів, сприяв вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, в тому числі щодо розробки та прийняття змін до постанов Кабінету Міністрів України проекту від 27 грудня 2001 р. №1764 і від 23 квітня 2014 р. №117, а саме збільшення попередньої оплати до 80% та термінів звітування до 18 місяців.
Як зазначенов клопотанніта підтвердженодетективом всудому засіданні,метою арештуназваного вищенакопичувача уданому кримінальномупровадженні єзабезпечення збереженняречових доказів.У цьомувипадку,зі змістуабз.1ч.3ст.170КПК України,арешт накладаєтьсяна майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особиза наявностідостатніх підставвважати,що воновідповідає критеріямщодо речовихдоказів,зазначеним уст.98цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту, детектив посилається на те, що вилучений накопичувач відповідає критеріям ст. 98 КПК України, оскільки, з урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення та здобутих у ході досудового розслідування матеріалів, може містити відомості про обставини кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Дослідивши відомості про вилучений накопичувач у судовому засіданні, врахувавши твердження детектива, що він може містити інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження та може в подальшому бути використана як докази, а також те, що постановою детектива накопичувач визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні (наявність якої на цьому етапі розслідування тільки констатується слідчим суддею та не надається їй оцінка в частині правомірності/можливості/доцільності віднесення вилученого майна до речових доказів) та, що стосовно нього необхідно провести експертне дослідження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування його вилучення відбулося правомірно, а подальше його утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо нього) з боку слідчого судді шляхом накладення на нього арешту, оскільки передача його володільцю на даному етапі досудового розслідування не забезпечить в повній мірі його належну схоронність для проведення подальших експертних досліджень.
Отже,виходячи зфактичних обставинкримінального провадження,встановлених вході розглядуклопотання,слідчий суддяпереконався втому,що такийаналіз представленихматеріалів наданому етапівиправдовує утриманняорганом досудовогорозслідування вилученогоу ОСОБА_4 накопичувача дляперевірки наявностів ньомувідомостей,що стосуютьсяцього кримінальногопровадження.
При цьому, для запобігання надмірному обмеженню права власності, слідчий суддя вважає за доцільне запропонувати органу досудового розслідування забезпечити можливість володільцю вилученого накопичувача скопіювати з нього інформацію, яка не має відношення до цього провадження, але до неї має інтерес власник.
Після проведення експертизи накопичувача та за наявності факту неправомірності подальшого його утримання органом досудового розслідування, власник має право поставити перед слідчим суддею питання про його повернення.
Врахувавши правову підставу арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість досягнення заявленої детективом мети, зокрема щодо збереження речовихдоказів через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна; встановлення обставин, що підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; обставини кримінального провадження, з яких, серед іншого, вбачається відсутність негативних наслідків такого арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя приходить до висновку, що, з метою виконання завдань цього кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування вилучене майно може стосуватися обставин, які перевіряються у даному кримінальному провадженні, його вилучення відбулося правомірно, а подальше утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо нього) з боку слідчого судді шляхом накладення на нього арешту.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Стосовно порушення строків розгляду цього клопотання слідчим суддею (ч. 1 ст. 172, ч. 6 ст. 173 КПК України), то необхідно зазначити, що вказана обставина не спричинила будь-яких негативних (невідворотних) наслідків для жодного з учасників цього провадження та була спричинена об`єктивними обставинами, зокрема перебуванням судді ОСОБА_1 у складі колегії у нарадчій кімнаті (справа №317/2973/18), необхідністю розгляду невідкладних клопотань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання детектива задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 15 березня 2023 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: зовнішній накопичувач інформації Apaser USB 3.1 на 16 GBAP16GA4355981820109635.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали після її постановлення вручити детективу та іншим учасникам кримінального провадження.
Слідчий суддя Я. ШКОДІН