Документ № 110056938

Справа № 991/2273/23

Провадження 1-кс/991/2299/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором П`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, в якому детектив просив надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 стосовно підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки м.Харцизьк, Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України.

Клопотання обґрунтовується тим, що детективами Національного антикорупційного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016, у якому ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 залишила територію України, вибула до території російської федерації, яка визнана постановою Верховної Ради України державою-агресором, до теперішнього часу на територію України не повернулися. Тобто на даний час місце перебування підозрюваної не встановлено, у зв`язку з чим постановою від 25.03.2016 підозрювану оголошено в розшук. За такого, враховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України, щодо яких відповідно до ст.297-1 КПК України передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, обізнана щодо здійснення кримінального провадження щодо неї, однак переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, а також перебуває в розшуку, детектив звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

У судовому засідання детектив ОСОБА_3 підтримав подане ним клопотання в повному обсязі, просив клопотання задовольнити та надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_7 .

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні та в письмових запереченнях проти задоволення клопотання детектива заперечував, зазначив, що відсутні правові підстави для здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6, оскільки повідомлення про підозру необґрунтоване та безпідставне, до того ж не вручене у встановленому законом порядку, повідомлення про виклики не були опубліковані на сайті Офісу Генерального прокурора, за такого ОСОБА_6 та її захисник належним чином не викликані до органу досудового розслідування. Поряд з цим захисник зауважив, що у даному кримінальному провадженні слив строк досудового розслідування та в той же час наголосив на очевидній невідповідності правової кваліфікації дій ОСОБА_6 за відповідними статтями Особливої частини КК України тим обставинам? які викладені в описовій частині письмового повідомлення про підозру.

Зазначив, що у письмовому повідомлені ОСОБА_6 про підозру зазначається, що нібито за її сприяння певні суб`єкти господарської діяльності, які за твердженням сторони обвинувачення нібито контролювалися ОСОБА_8, придбавали скраплений газ на аукціонах, що проводилися для його реалізації для потреб населення, за нижчими ринковими цінами, ніж ціни, за якими такий газ реалізовувався на звичайних аукціонах для здійснення господарської діяльності.

Тобто, стороною обвинувачення заздалегідь не стверджується, що вказаний скраплений газ, нібито за сприяння ОСОБА_6, був безоплатно звернений на користь юридичних осіб, нібито підконтрольних ОСОБА_8 . Таким чином, внаслідок реалізації вищевказаного об`єму скрапленого газу про який йдеться у письмовому повідомленні ОСОБА_6 про підозру, юридичним особам ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» не було спричинено прямої майнової шкоди у вигляді безповоротної та безоплатної втрати активів. Навпаки у даному випадку мова може йти виключно про нанесені збитки у вигляді упущеної вигоди, тобто гіпотетичної можливості ПАТ «Укргазвидобування» та ПАЇ «Укрнафта» реалізувати певні об`єми скрапленого газу на звичайних аукціонах для потреб суб`єктів господарської діяльності за більш вищою ціною, за умови проведення таких аукціонів у вказаний період часу.

Проте, якщо у вказаний в письмовому повідомленні про підозру період часу, аукціони щодо реалізації скрапленого газу для комерційного використання суб`єктами господарської діяльності не проводилися, то відповідно і про упущену вигоду з боку ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» мова йти не може. Таким чином, як стверджує захисник, головна складова об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.ч. 2- 5 ст. 191 КК України - протиправне безоплатне заволодіння чужим майном, в даному випадку відсутня. Тож, ОСОБА_6, обіймаючи посаду першого заступника ДК «Газ України» та будучі членом колегіального органу-аукціонного комітету, як службова особа теж не мала ніяких повноважень ні в організаційно-розпорядчому або адміністративно-господарському сенсі щодо розпорядження будь-якими об`ємами скрапленого газу, який у вказаний період часу вироблявся ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», та виставлявся на аукціони в силу вимог Закону. Таким чином, ОСОБА_6, в розрізі обставин, які викладені у письмовому повідомлені про підозру, не може бути суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 191 КК України.

Окремо сторона захисту зауважує, що сутність дій ОСОБА_6, які викладені у письмовому повідомленні про підозру та кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України, полягає в тому, що вона нібито сприяла вчиненню злочину шляхом організації погодження для підконтрольних підприємств ОСОБА_8 довідок про закупівлю та реалізацію скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах зі значно більшими необґрунтовано завищеними, неіснуючими обсягами реалізації скрапленого газу для потреб населення, а також забезпечувала нівелювання контролю за цільовим використанням скрапленого газу цими підприємствами шляхом невиконання відповідних функцій та приховування факту вчинення злочину, як при відомчих так і сторонніх перевірках, що на думку сторони обвинувачення призвело до отримання цими структурами, незаконних надприбутків від подальшої реалізації викуплених об`ємів скрапленого газу.

За такого на думку захисника, обставини, викладені стороною обвинувачення у письмовому повідомленні про підозру, повністю охоплюються диспозицією ст.222-2 КК України, як за об`єктивною складовою, так і за суб`єктним складом злочину.

Разом із тим, Кримінальний кодекс України доповнений зазначеною статтею 222-2 згідно із Законом України № 738-ІХ від 19.06.2020, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів», який набрав чинності з 16 серпня 2020 року. Тож, за умови доведеності вини ОСОБА_6, у вчиненні чи не вчинені відповідних дій, які стороною обвинувачені викладені у письмовому повідомленні про підозру та трактуються як злочинні умисні дії, її не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності в силу вимог ст.ст.3-5 КК України та ст. 58 Конституції України.

В той же час захисник зауважив, що за відсутності в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та неможливістю притягнення її до відповідальності за ст.222-2 КК України, слідує, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255 КК України не містить під собою будь-яких правових підстав.

Окрім того захисник зазначив, що ОСОБА_6 від слідства не переховуються, доказів зворотного стороною обвинувачення не надано, тому просив у задоволенні клопотання відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та дослідивши надані сторонами матеріали, приходить до наступного висновку.

Так, слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, вчинення злочинів здійснювалось за наступних обставин.

Так, у період з 2008 року до 2010 року ОСОБА_8, перебуваючи в містах Харкові, Києві та інших невстановлених слідством місцях, діючи умисно, з корисливих мотивів та іншої особистої зацікавленості, з метою системного незаконного вчинення: розтрати та заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем; підроблення документів; фіктивного підприємництва, тобто створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду; ухилення від сплати податків та інших обов`язкових платежів, легалізації злочинним шляхом здобутих коштів, заволодіння коштами державних підприємств при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг спільно з низкою осіб, у тому числі невстановленими слідством особами кількості більше п`яти осіб створив для вчинення зазначених злочинів злочинною організацію, організував її діяльність та керував нею, був активним її членом та приймав участь у вчиненні нею злочинів.

У вказаний період ОСОБА_8 залучав до складу злочинної організації інших осіб, зорганізувавши їх у стійке, ієрархічне об`єднання, діюче за єдиним відомим всім учасникам злочинної організації планом, з розподілом ролей спрямованих на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Відповідно до розподілу ролей ОСОБА_8 здійснював керівництво злочинною організацією, намічав і розробляв плани тяжких та особливо тяжких злочинів, об`єднував інших співучасників, розподіляв ролі між ними координував діяльність співучасників, розподіляв їхні обов`язки та функції визначав об`єкти злочинів, в першу чергу - в паливно-енергетичній сфері господарських відносин, здійснював організаційне та матеріальне забезпечення діяльності злочинної організації, а також шляхом підтримання зв`язків з службовими особами органів державної влади та управління забезпечував усунення перешкод у реалізації злочинних намірів та сприяння їм.

Кожен учасник злочинної організації був обізнаний із загальним планом вчинення злочину, знав, які конкретно функції згідно такого плану покладаються безпосередньо на нього, та те, що інші очевидні для всіх обов`язкові для вчинення злочинів пункти плану виконуються іншими учасниками злочинної організації.

Протягом 2008-2013 років ОСОБА_8 до складу злочинної організації було втягнуто інших осіб та вибудувано ієрархічну структуру злочинної організації, яка полягала у: підпорядкуванні йому всіх членів злочинної організації; встановленні порядку керування злочинною організацією наявності системно-структурної побудови злочинної організації, встановлення функціональних зв`язків та принципів взаємозалежності її учасників та структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності; наявності загального керівництва (лідерів) злочинної організації, чітко визначеної підпорядкованості членів такої організації її керівникам, у тому числі керівникам структурних частин; наявності вертикальних зв`язків між вищими та нижчими структурами злочинної організації.

Так, ОСОБА_8 визначено назву злочинної організації - «група компаній «СЄПЕК» («Східно-Європейська паливно-енергетична компанія»), раніше «Група компаній «Газ України», до складу якої увійшли зокрема суб`єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), створені або придбані членами злочинної організації для здійснення та прикриття вчинення злочинною організацією тяжких та особливо тяжких злочинів, більшість із яких мали ознаки фіктивності.

Поряд із цим ОСОБА_8 з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів вибудовано ієрархічну структуру злочинної організації, яку він очолював, з підпорядкуванням йому неофіційного адміністративного апарату, до складу якого входили: члени злочинної організації, а також інші особи, які не були обізнані із злочинним характером вчинюваних злочинною організацією дій.

Вказаний адміністративний апарат був поділений на структурні підрозділи, зокрема департаменти та відділи, кожен з яких займався певним напрямком діяльності злочинної організації (департамент «Європа», «Лідер-нафта», «облгаз», оптимізації податків, департамент світлих нафтопродуктів, скрапленого, а також природного газу, фінансовий, юридичний і митний департаменти, банківський департамент, департаменти залучення інвестицій, торгівлі цінними паперами та страхування, митний департамент, особисті департаменти ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також служба безпеки).

Крім того, оскільки реалізація злочинних намірів передбачала прийняття організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських рішень та обов`язкове надання певних дозвільних та кваліфікаційних документів з боку органів державної влади та органів управління державних підприємств, установ, організацій, колегіальних органів, перевіряючих та контролюючих органів з метою безперешкодного вчинення злочинів, усвідомлюючи ключову роль їх уповноважених осіб, ОСОБА_8 було прийнято рішення про втягнення цих осіб у діяльність злочинної організації.

Кожен із учасників злочинної організації мав чітко визначені права та обов`язки, штат підлеглих осіб, як обізнаних із суттю вчинюваних злочинів, так і тих, які не усвідомлювали злочинний характер вчинюваних ними дій.

Як членів злочинної організації встановлено, зокрема, наступних осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 .

Керівні особи злочинної організації ОСОБА_8 посіли офіційні посади в створених ним для вчинення злочинів бізнес структурах, а сам ОСОБА_8 обійняв номінальну посаду голови наглядової ради неформального об`єднання підприємств «СЕПЕК».

Загалом для забезпечення діяльності злочинної організації використовувалось близько 400 підприємств, більшість яких мала ознаки фіктивності, а їх кількість постійно змінювалась. Більшість із зазначених підприємств пов`язані між собою та ОСОБА_8 і іншими членами злочинної організації. Зокрема, основна маса підприємств зареєстровані у м. Харкові та АР Крим, у одних і тих же нотаріусів, за безпосередньої участі одних і тих же осіб, за однією і тією ж адресою (м. Харків, проспект Гагаріна 43/1); вони мали одних і тих же представників у органах влади та управління, правоохоронних органах та судах, у взаємовідносинах із суб`єктами господарської діяльності; звітували про свою діяльність з одних і тих же ІР-адрес, вели банківські розрахунки з одних і тих же ІР-адрес у системі «клієнт-банк»; об`єднані спільною матеріальною базою, контактними даними; одні і ті ж особи, у тому числі і ОСОБА_8 в одних підприємствах були засновниками, других - службовими особами, а в інших отримували прибуток або представляли їх інтереси; адміністративний апарат майже всіх підприємств групи компаній «СЄПЕК» знаходився в приміщеннях офісного центру «Арена-сіті» у м. Києві, орендованих пов`язаними із ОСОБА_8 та членами злочинної організації підприємствами.

Задля забезпечення легалізації злочинним шляхом здобутих коштів ОСОБА_8 організував створення (придбання) суб`єктів господарської діяльності в офшорних зонах закордоном (Кіпр, Панама, Гонконг, Британські Віргінські Острови, Беліз), відкриття ними банківських рахунків здебільшого у Латвійській Республіці.

Разом із цим у 2009 році у членів злочинної організації під загальним керівництвом ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння значними обсягами скрапленого газу, який належав ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» і реалізовувався для побутових потреб населення згідно вимог законодавства на спеціалізованих аукціонах за значно нижчими від ринкових цінами.

З метою реалізації злочинного умислу членами вказаної злочинної організації під керівництвом ОСОБА_8 розроблено детальний план вчинення злочину, згідно з яким передбачалося здійснити протиправне заволодіння значними обсягами належного вказаним державним підприємствам скрапленого газу шляхом його придбання за нижчими від ринкових цінами, визначеними для випадків реалізації скрапленого газу для потреб населення на спеціалізованих аукціонах, хоча насправді планувалося його нецільове використання у вигляді подальшої реалізації комерційним структурам через мережу підконтрольних підприємств, отримання злочинного надприбутку та монополізації ринку скрапленого газу.

Оскільки такий вид діяльності передбачав необхідність отримання відповідним підприємством як дозволу Держгірпромнагляду України так і наявність значної матеріально-технічної бази, залучення реальних спеціалістів у вказаній сфері та у подальшому підтвердження факту реалізації газу населенню, за відсутності фактичного наміру реалізовувати навіть частину придбаного за вказаних обставин скрапленого газу населенню, членами злочинної організації під керівництвом ОСОБА_8 у не встановлений слідством час упродовж 2009 року прийнято рішення про використання низки підприємств з ознаками фіктивності, яким планувалося шляхом оформлення підроблених документів надати видимість законності у діяльності в сфері забезпечення реалізації скрапленого газу населенню, правомочності участі у спеціалізованих аукціонах та наявності можливості і наміру подальшої реалізації скрапленого газу саме населенню.

З цією метою у 2009 - 2011 роках створено (придбано) 12 підприємств з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Київоблпропангаз», ТОВ «Луганськпропангаз», ТОВ «Харків-СПБТ», ТОВ «Луганськснабгаз», ТОВ «Укрхарківгазпостачання-2009», ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз», ТОВ «Модус-Вівенді», ТОВ «Чернівці-СПБТ», ТОВ «Запорожгаз-2000» та ТОВ «Харківспецгазснаб», які фактично не мали відповідної структури та матеріально-технічної бази для постачання скрапленого газу населенню.

Окрім того, вчинення вказаного злочину через наявність відповідного нормативного регулювання та в силу усталених відносин у сфері реалізації скрапленого газу населенню не могло бути розпочатим без отримання необхідних погоджень від керівників міністерств, та інших центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, службових осіб ДК «Газ України». Тому членами злочинної організації під керівництвом ОСОБА_8 у невстановлений слідством час та місці упродовж 2009-2010 років також заплановано їх залучення до реалізації злочинних намірів щодо незаконного заволодіння скрапленим газом.

При цьому керівник злочинної організації ОСОБА_8, будучи обізнаним з процедурою та правовим регулюванням процесу реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення, особливостями здійснення контролю за використанням такого газу за цільовим призначенням, усвідомлюючи ключову роль у вказаних процесах ОСОБА_6, яка у 2009 році обіймала посаду першого заступника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», ОСОБА_8 було прийнято рішення про втягнення ОСОБА_6 у діяльність злочинної організації.

Так, оскільки ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» здійснювало контроль за цільовим використанням скрапленого газу, його уповноважені представники були членами Аукціонного комітету, який організовував здійснення реалізації скрапленого газу для потреб населення, приймали рішення про допуск тих чи інших підприємств до відповідних спеціалізованих аукціонів, надалі слідкували за об`ємами фактичної реалізації скрапленого газу його покупцями, до участі у вчинюваному злочині за невстановлених слідством обставин ОСОБА_8 була залучена ОСОБА_6, яка як перший заступник директора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», керувала цим напрямком роботи і без її сприяння або мовчазної згоди вчинення зазначеного злочину було би неможливим.

Зокрема, за невстановлених слідством обставин у період другої половини 2009 року ОСОБА_8 вступив у злочинну змову, спрямовану на заволодіння значними обсягами скрапленого газу по заниженим цінам, нібито для потреб населення, а фактично для його реалізації у своїх комерційних цілях, з ОСОБА_6, на яку згідно наказів директора ДК «Газ України» № 174 від 06.08.2010, № 170 від 27.05.2011 «Про розподіл обов`язків між директором ДК «Газ України» та його заступниками» (із змінами та доповненнями), статуту ДК «Газ України», затвердженого наказом Міністерством палива та енергетики України, зареєстрованого 25.01.2011, покладались обов`язки по контролю за цільовим використанням скрапленого газу, придбаного на спеціалізованих аукціонах для побутових потреб населення, по забезпеченню розвитку збуту скрапленого газу, проведення моніторингу ринку скрапленого газу, забезпеченню участі Компанії у проведенні аукціонів з визначення постачальників та покупців скрапленого газу, організації проведення інформаційно-аналітичної роботи, направленої на оптимізацію формування, виділення та використання ринку енергоносіїв, обов`язки по координації діяльності підприємств з газопостачання та газифікації і вдосконалення системи управління в газовому господарстві України; організацію забезпечення безаварійної експлуатації систем газопостачання природним і скрапленим газом, їх технічного обслуговування, поточного та капітального ремонту.

Крім того, відповідно до спільного Наказу Міністерства економіки України та Міністерства палива та енергетики України № 1483/776 від 30.12.2009 внесені зміни до складу Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля і включено до складу зазначеного Аукціонного комітету ОСОБА_6, яка на той час обіймала посаду заступника директора ДК «Газ України».

В подальшому, спільним Наказом Міністерства економіки України та Міністерства палива та енергетики України № 537/173 від 12.05.2010 затверджено новий склад Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля і до складу оновленого Аукціонного комітету також включено ОСОБА_6, яка вже обіймала посаду першого заступника директора дочірньої компанії (ДК) «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Будучи членом зазначеного Аукціонного комітету ОСОБА_6, в силу власних службових повноважень здійснювала загальне керівництво та контроль за дотриманням умов проведення спеціалізованих аукціонів з продажу скрапленого газу для потреб населення, затверджувала результати проведення аукціонів, особисто або через підлеглих їй осіб приймала рішення про допуск або не допуск майбутніх покупців до участі в аукціонах тощо.

ОСОБА_8 погодив з ОСОБА_6 план вчинення злочину та удосконалив його, домовившись про спільну реалізацію злочинного умислу разом із ОСОБА_6 у складі злочинної організації.

Між ними була обумовлена чітка роль ОСОБА_6 у вчиненні злочину, в силу її повноважень як заступника та, в подальшому, першого заступника директора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та члена Аукціонного комітету, а також авторитету та практичного досвіду роботи у цій сфері.

Так, згідно злочинного плану на ОСОБА_6 покладалося забезпечення безперешкодного прийняття заявок підприємств підконтрольних злочинній організації на участь у спеціалізованих аукціонах, безперешкодного прийняття Аукціонним комітетом рішень про допуск до участі у спеціалізованих аукціонах вищевказаних підприємств, підконтрольних учасникам злочинної організації, забезпечення можливості вчинення злочину шляхом організації беззастережного погодження для підконтрольних ОСОБА_8 підприємств завідомо неправдивих довідок про закупівлю та подальшу реалізацію скрапленого газу, придбаного на спеціалізованих аукціонах, нібито для забезпечення побутових потреб населення, зі значно більшими необґрунтовано завищеними неіснуючими обсягами реалізації скрапленого газу для потреб населення.

Також ОСОБА_6 повинна була нівелювати контроль за цільовим використанням скрапленого газу шляхом фактичного невиконання відповідних функцій та приховування фактів вчинення злочину, як від відомчих так і сторонніх перевірок. Реалізація вказаних функцій передбачалася шляхом надання вказівок та розпоряджень підконтрольним особам, входження в довіру, введення в обману та відповідно схиляння осіб, які не були обізнані про злочинні наміри, до прийняття потрібних членам злочинної організації рішень, а також втягнення у вчинення злочину інших співучасників як із числа Аукціонного комітету, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» так і інших осіб.

Крім того, зважаючи на очевидність злочинних дій, було сплановано втягнення у вчинення злочину вищих посадових осіб державних органів влади та правоохоронних органів, для забезпечення прикриття ними вказаної вище злочинної діяльності, потурання їй та усунення будь-яких перешкод у реалізації злочинного задуму, у тому числі шляхом бездіяльності вказаних органів в частині виконання функцій щодо попередження, виявлення та розкриття злочинних проявів у сфері закупівлі та реалізації скрапленого газу для потреб населення.

Згідно розробленого групою осіб під керівництвом ОСОБА_8 злочинного плану, починаючи з 2009 року службові особи обласних державних адміністрацій, на території відповідних областей яких планувалося вчинення злочину, спільно зі службовими особами НАК «Нафтогаз України», на підставі пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2000 № 599 «Про запровадження аукціонів з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля» повинні були подати Міністерству економіки України інформацію про наперед визначені необґрунтовано значно завищені обсяги скрапленого газу, нібито необхідного для задоволення побутових потреб населення семи областей України.

У свою чергу службові особи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, члени Аукціонного комітету та інші залучені до процесу реалізації через спеціалізовані аукціони з продажу скрапленого газу особи, маючи досвід у сфері реалізації скрапленого газу, зокрема, володіючи інформацією за попередні роки про планову газифікацію регіонів України, погіршення демографічних показників, а відповідно зменшення фактичної потреби населення України у скрапленому газі, при очевидній нелогічності значного збільшення потреб населення у скрапленому газі, будучи обізнаними із усталеними на той час відносинами з реалізації скрапленого газу населенню, та згідно досягнутих попередніх злочинних домовленостей, без будь-якої перевірки наданої інформації про потреби населення регіону у скрапленому газі, мали визнати їх достовірними та дозволити реалізацію відповідних завищених обсягів скрапленого газу нібито для потреб населення.

Усі співучасники злочину розуміли або байдуже ставилися до того, для яких насправді потреб купувався скраплений газ за пільговими цінами.

Оскільки підконтрольні групи осіб під керівництвом ОСОБА_8 підприємства не реалізовували скраплений газ населенню і не мали цього на меті, згідно з розробленим злочинним планом було передбачено складання від імені зазначених вище 12 підприємств довідок про закупівлю та реалізацію скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах із внесенням до них завідомо недостовірних відомостей про обсяги та напрями реалізації скрапленого газу саме населенню регіону, які у свою чергу повинні були погоджувати службові особи відповідних обласних державних адміністрацій, будучи при цьому обізнаними про недостовірність зазначених в них відомостей, діючи на виконання розробленого злочинного плану, підтвердивши неіснуючий факт реалізації скрапленого газу населенню зазначеними підприємствами.

Достовірність цих довідок своїми візами також повинні були підтвердити особисто ОСОБА_6 або ж підпорядковані їй уповноважені представники ДК «Газ України», що наділені функціями щодо моніторингу ринку скрапленого газу та здійснення контролю за його цільовим використанням.

Так, згідно з розробленим групою осіб під керівництвом ОСОБА_8 злочинним планом у 2009 - 2010 роках на території Черкаської, Харківської, Київської, Донецької, Луганської, Чернівецької, Запорізької областей розпочато вчинення вказаного злочину шляхом забезпечення реалізації на спеціалізованих аукціонах скрапленого газу, призначеного для потреб населення, вказаним вище 12 підприємствам з ознаками фіктивності, які насправді населенню газ не реалізовували, а купували його для подальшого продажу суб`єктам підприємницької діяльності.

При цьому на виконання розробленого членами злочинної організації плану у період із січня 2010 року по лютий 2014 року включно вчинення злочину на території вказаних областей відбулося за безпосередньої участі перших осіб їх обласних державних адміністрацій, які за невстановлених слідством обставин за допомогою зв`язків ОСОБА_8 із керівництвом центральних органів влади та управління були втягнуті у вчинення злочину.

За їх сприяння вказані 12 підприємств протокольними рішеннями аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля на підставі листів 7 вказаних обласних державних адміністрацій допущені до участі у спеціалізованих аукціонах з продажу скрапленого газу нібито для потреб населення.

В подальшому підготовлені точно не встановленими членами злочинної організації у невстановленому слідством місці та за невстановлених слідством обставин, довідки про закупівлю та реалізацію скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах із внесеними до них завідомо недостовірними відомостями про обсяги та напрями реалізації скрапленого газу саме населенню відповідних регіонів, службові особи відповідних обласних державних адміністрацій, будучи обізнаними про недостовірність зазначених у них відомостей, діючи на виконання розробленого злочинного плану, перебуваючи за місцезнаходженням своїх робочих місць упродовж січня 2010 року - лютого 2014 року погоджували, чим підтверджували неіснуючий факт реалізації скрапленої о газу населенню зазначеними підприємствами.

За вказаних обставин, починаючи з першого півріччя 2010 року і до лютого 2014 року членами злочинної організації ОСОБА_8 прийнято та реалізовано, за участі і сприяння ОСОБА_6, рішення про втягнення у вчинення злочину службових осіб Міністерства енергетики та вугільної промисловою України, обласних державних адміністрацій та службових осіб ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», що перебували у сфері управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, які, діючи спільно та згідно злочинного плану, при очевидній, описаній вище нелогічності значного збільшення обсягів реалізації скрапленого газу для потреб населення семи областей України (Харківської, Донецької, Київської, Луганської Черкаської, Чернігівської та Запорізької), у деяких періодах в понад 29 разів маючи значний досвід роботи у вказаній вище сфері та будучи обізнаними і усталеними на той час відносинами з реалізації скрапленого газу населенню згідно досягнутих попередніх злочинних домовленостей, без будь-якої перевірки наданої інформації про реальні потреби населення регіонів у скрапленому газі, систематично, протягом тривалого періоду часу, визнавали такі завищені обсяги реалізації скрапленого газу достовірними та дозволяли реалізацію відповідних завищених обсягів скрапленого газу ніби для потреб населення.

Отримавши за вказаних обставин явно незаконний доступ до участі у спеціалізованих аукціонах з продажу скрапленого газу для потреб населення та повне сприяння, зокрема з боку ОСОБА_6, у вчиненні злочинних дії ТОВ «Укрхарківгазпостачання-2009», ТОВ «Донецьк-Побутскрапгаз» ТОВ «Запорожгаз-2000», ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Київоблпропангаз» ТОВ «Луганськпропангаз», ТОВ «Луганськснабгаз», ТОВ «Харків-СПБТ» ТОВ «Харківспецгазснаб», ТОВ «Черкаси-Газснаб», ТОВ «Модус-Вівенді» та ТОВ «Чернівці-СПБТ» здійснювали закупівлю скрапленого газу начебто для потреб населення за ціною, яка є значно нижчою від ринкової ціни на скраплений газ, тобто у протиправний спосіб набували скраплений газ, належний ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», більше 50 відсотків статутного капіталу яких належить державі.

Незаконно придбаний на спеціалізованих аукціонах скраплений газ зазначені товариства використовували у комерційних цілях злочинної організації, всупереч його цільовому призначенню, реалізуючи суб`єктам господарювання, а не населенню для задоволення їх побутових потреб.

Внаслідок зазначених спільних злочинних дій ОСОБА_6 та членів злочинної організації ОСОБА_8, учасником якої він був, а також службових осіб Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, обласних державних адміністрацій та службових осіб ДК «Газ України» протягом 2010-2014 років вчинено незаконне заволодіння згідно єдиного спільного злочинного умислу майном ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», більше 50 відсотків статутного капіталу яких належить державі, а саме виробленим ними скрапленим газом за заниженими цінами, різниця яких з реальною ринковою вартістю відповідних обсягів реалізації скрапленого газ) склала 2 196 176 418,64 грн.

За твердженням органу досудового розслідування вказані умисні протиправні дії ОСОБА_6 кваліфіковані як участь протягом 2010-2014 років за попередньою змовою з іншими особами у кількості більше 5 чоловік, у тому числі ОСОБА_8, у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто за ч. 1 ст. 255 КК України, а також як заволодіння чужим майном - скрапленим газом, належним ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта» на загальну суму 2 196 176 418,64 грн, що є особливо великим розміром, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою у кількості більше 5 чоловік, у тому числі з ОСОБА_8, тобто за ч. 5 ст. 191 КК України.

Тобто органом досудового розслідування ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 та ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в участі у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою, в особливо великих розмірах.

25.03.2016 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255 та ч. 5 ст. 191 КК України. Однак, через неможливість встановлення фактичного місця перебування ОСОБА_6, письмове повідомлення про підозру від 25.03.2016 відповідно до вимог ч.1 ст.278 та ст.ст.111,135 КПК України було направлено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Дані обставини підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.03.2023 та повідомленням про підозру від 25.03.2016.

Одними із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини (ст.2 КПК України).

Згідно положень ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом.

Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Частиною 2 ст. 297-4 КПК України встановлено, що під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про її причетність до кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин.

Як вбачається із матеріалів клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: спільним наказом Міністерства економіки України та Міністерства палива та енергетики України від 30.12.2009 № 1483/776 «Про внесення змін до спільного наказу Міністерства економіки України і Міністерства палива та енергетики України від 03.10.2005 № 321/502», відповідно до якого внесені зміни до складу Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, природного, скрапленого газу та вугілля, та включено до складу Аукціонного комітету ОСОБА_6 - заступника директора ДК «Газ України»; спільним наказом Міністерства економіки України та Міністерства палива та енергетики України від 12.05.2010 № 537/173 «Про затвердження складу Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля», відповідно до якого затверджено новий склад Аукціонного комітету і до складу його членів включено ОСОБА_6 - першого заступника директора ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»; наказами директора ДК «Газ України» № 174 від 06.08.2010, № 170 від 27.05.2011 «Про розподіл обов`язків між директором ДК «Газ України» та його заступниками» (із змінами та доповненнями), положеннями Статуту ДК «Газ України», затвердженого наказом Міністерством палива та енергетики України, зареєстрованого 25.01.2011, відповідно до якого на ОСОБА_6 покладались обов`язки, зокрема, по контролю за цільовим використанням скрапленого газу, придбаного на спеціалізованих аукціонах для побутових потреб населення, по забезпеченню розвитку збуту скрапленого газу, проведення моніторингу ринку скрапленого газу, забезпеченню участі Компанії у проведенні аукціонів з визначення постачальників та покупців скрапленого газу; відомостями протоколу засідання Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля № 409 УАБ-СГ від 19.04.2011 «Про зобов`язання члена Аукціонного комітету, першого заступника директора ДК «Газ України» ОСОБА_6 здійснювати візування довідок спеціалізованих підприємств про закупівлю та реалізацію скрапленого газу, придбаного на спеціалізованих аукціонах»; відомостями протоколу засідання Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля № 410 УАБ-СГ від 21.04.2011 «Про внесення змін до форми довідки спеціалізованих підприємств про обсяг та напрями реалізації скрапленого газу, придбаного на спеціалізованому аукціоні». Відповідно до внесених змін кожна довідка повинна була погоджуватися представниками ДК «Газ України»; документацією Аукціонного комітету з продажу нафти, газового конденсату, скрапленого газу та вугілля, вилученої в приміщенні Міністерства енергетики та вугільної промисловості, підписаною заступником голови Аукціонного комітету ОСОБА_20 ; документацією щодо проведення спеціалізованих аукціонів з продажу скрапленого газу для потреб населення, вилученій в приміщенні Української аграрної біржі; відомостями протоколів огляду телефонних з`єднань, що здійснювались за допомогою номерів мобільних телефонів, якими користувались ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_21 та ін.; листом Міністра економічного розвитку та торгівлі України від 23.04.2012 №3715-04/15256-06 до Міністра енергетики та вугільної промисловості України про скасування результатів проведення спеціалізованих аукціонів № 143-1 (від 08.12.2011) та № 143-2 (від 09.12.2011) з продажу скрапленого газу для потреб населення, як таких, що проведені з порушенням чинного законодавства в частині недотримання вимог пункту 74 Порядку організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2011 № 1064 «Про деякі питання організації та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу»; висновками комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи № 14116/14117/14-45/2123/15-53/7388-7409/15-45 від 24.04.2015,; висновками комісійної судово-економічної експертизи № 13404/13405/14958/15-45 від 27.08.2015; показаннями свідків: секретаря Аукціонного комітету ОСОБА_22, члена Аукціонного комітету ОСОБА_23, директора ПП «Компанія Надежда» ОСОБА_24, ОСОБА_25 (який був присутній під час проведення Аукціонного комітету з боку продавця ПАТ «Укргазвидобування»), ОСОБА_26, колишнього заступника Міненерговугілля ОСОБА_27, провідного спеціаліста Міністерства енергетики та вугільної промисловості України ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 .

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Окрім того, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу. Інакше кажучи слідчий суддя не наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства та позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Тобто слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для здійснення досудового розслідування.

Вище вказані обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами та доказами, доданими до клопотання сторони обвинувачення, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення дій, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто за ч.5 ст.191 КК України та участь у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України.

Так зокрема за твердженням сторони обвинувачення ОСОБА_6, своїми умисними діями вчинила заволодіння чужим майном, зокрема скрапленим газом, належним ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укрнафта», на загальну суму 2 196 176 418,64 гривень, що є особливо великим розміром, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою у кількості більше 5 чоловік, у тому числі з ОСОБА_8 . В той же час ОСОБА_6 підозрюється у участі у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участь у злочинах, вчинюваних такою організацією.

За наведених підстав слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту стосовно відсутності доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто за ч.5 ст.191 КК України та участі у злочинній організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, а також участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, оскільки зібраними в матеріалах кримінального провадження доказами об`єктивно пов`язується можлива причетність ОСОБА_6 до вищевказаних кримінальних правопорушень за обставин, викладених в тексті повідомлення про підозру від 25.03.2016.

На підставі наведеного слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про недостовірність, суперечливість, недостатність зазначених у повідомленні про підозру від 25.03.2016 доказів, оскільки захисник насправді пред`являє до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті. Однак, питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення здійснюється судом, шляхом оцінки доказів відповідно до положень ст. 94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.

Зі змісту повідомлення від 25.03.2016 слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.255 КК України КК України. Слідчий суддя зазначає, що дослідженими матеріалами встановлено причетність ОСОБА_6, до подій, описаних у повідомленні про підозру, тож вказані обставини мають бути перевірені в ході судового розгляду під час оцінки судом всіх доказів у сукупності.

Водночас, захисником не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких їй повідомлено про підозру, тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру від 25.03.2016 вручене за відсутності достатніх підстав для підозри.

Інші обставини, на які посилається захисник, не спростовують обставини, встановлені під час досудового розслідування, та відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.

У контексті наведеного слід зазначити, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатності доказів (підстав), не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Тож на досудовому провадженні слідчий суддя не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваної особи.

При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні. За такого, питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі дії ОСОБА_6 склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані за ч.5 ст.191, ч.1 ст.255 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

За таких обставин слідчий суддя вважає підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.255 КК України обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень достатніми, а тому відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої підозри.

За результатами судового розгляду встановлено наступне.

31.03.2013 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження №12013220540000400, в межах якого 25 березня 2016 року заступником начальника четвертого відділу управління з розслідування особливо важливих справ слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_31 було складено та підписано повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які встановлена ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України.

Постановою прокурора від 31.03.2016 з матеріалів кримінального провадження №12013220540000400 виділено матеріали провадження за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України, в окреме провадження за №42016000000000882, досудове розслідування в якому згідно постанови Генеральної прокуратури України від 19.12.2016 проводилося Генеральною прокуратурою України.

Відповідно до постанови Генеральної прокуратури України від 20.11.2019 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, Національним антикорупційним бюро України наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України.

Згідно з ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як слідує з клопотання, 25.03.2016 за результатами досудового розслідування ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.191 КК України.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території, тимчасово окупованій російською федерацією.

Окрім того, відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, громадянка України ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетнула державний кордон України 31.07.2015 о 10:26 год. через пункт пропуску «Гоптівка» (Дергачівський район Харківської області) в напрямку на «Виїзд» до російської федерації на автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_1 .

У зв`язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_6, що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 25.03.2016 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч.1 ст.278 та ст.ст.111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Так, зокрема детективами Національного бюро у порядку, передбаченому ч.1 ст.42 та ч.2 ст.135 КПК України, було вжито передбачених заходів для вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру, а саме направлено повідомлення про підозру засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем її проживання, а саме на поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Таким чином місце перебування ОСОБА_6 не встановлене, вона перетнула державний кордон України 31.07.2015 о 10:26 год. через пункт пропуску «Гоптівка» в напрямку на «Виїзд» до російської федерації, ймовірно проживає на території російської федерації, тож 25.03.2016 постановою слідчого в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_33, ОСОБА_6 оголошено в розшук.

Окрім того як вбачається з матеріалів, ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва та Голосіївського районного суду м. Києва від 25.03.2016 (справа №757/13768/16-к) та від 23.09.2016 (справа №752/15185/16-к), надано дозвіл на затримання підозрюваної за ч.1 ст. 255, ч.5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосовування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2016 (справа №752/14455/16-к) щодо підозрюваної ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказане судове рішення було оскаржене до апеляційного суду захисниками ОСОБА_6 - адвокатами ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36 .

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 20.10.2016 зазначена ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2016, якою задоволено клопотання слідчого, погоджене із прокурором, та обрано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишена без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 в інтересах ОСОБА_6 - без задоволення.

Окрім того як вбачається з листа начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки від 24.03.2016 №8/2/1-4196, Головним управлінням на виконання доручень здійснюються заходи, направлені на встановлення осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з протиправною діяльністю групи компаній Східноєвропейська паливно-енергетична компанія. В ході виконання заходів отримано інформацію, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на території рф. 31.07.2015 о 10:26 год. ОСОБА_6 перетнула державний кордон через пункт пропуску «Гоптівка» (Дергачівський район Харківської області) в напрямку на «Виїзд» до російської федерації на автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_1 . Спільно з нею в автомобілі слідували ОСОБА_40, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Водночас з матеріалів провадження не вбачається наявність у розпорядженні органу досудового розслідування підтвердження інформації стосовно місця проживання ОСОБА_6 саме на момент виконання вимог ч.1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України щодо надсилання вказаних документів від 25.03.2016.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що з врахуванням того, що на час складення повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 25.03.2016 її точне місце перебування з об`єктивних причин не було встановлене, слідчими та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення їй такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні.

Таким чином слідчий суддя встановив, що ОСОБА_6 має статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, а тому судом може вирішуватись клопотання щодо надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016.

У клопотанні детектив наголосив, що підозрювана вибула за межі України у напрямку російської федерації та на територію України не поверталася, тому на даний час ймовірно перебуває або може перебувати на території російської федерації, яка Постановою Верховної Ради України 27 січня 2015 року № 129-VIII визнана державою-агресором.

Крім того, після оголошення підозрюваної у розшук, органом досудового розслідування вживалися дії, направлені на здійснення міжнародного розшуку підозрюваної, натомість такі дії не дозволили достовірно встановити місце перебування підозрюваної, внаслідок чого неможливо забезпечити її екстрадицію до України та проведення з нею необхідних органу досудового розслідування слідчих та процесуальних дій.

Зауважив, що підозрювана ОСОБА_6 неодноразово викликалася стороною обвинувачення шляхом публікацій у засобах масової інформації у газеті «Урядовий кур`єр», але на виклики до детектива вона не з`являлася, причини своєї неявки не повідомляла.

На підтвердження своїх доводів детектив надав копії газети «Урядовий кур`єр», що містять повістки про виклик підозрюваної.

Поряд з цим детектив додав, що у ході досудового розслідування використано всі можливі інструменти, визначені кримінальним процесуальних законом для проведення слідчих і процесуальних з підозрюваною у кримінальному провадженні, що унеможливлює подальше досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні в інший спосіб, окрім як шляхом здійснення спеціального досудового розслідування, тому просив подане ним клопотання задовольнити, надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 .

Слідчий суддя враховує такі доводи сторони обвинувачення.

На даний час місце перебування ОСОБА_6 не встановлене, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території, тимчасово окупованій російською федерацією, за останнім відомим місцем проживання вказана особа не знаходиться, виїхала за межі території України у 2015 році, ймовірно перебуває на території російської федерації, постановою слідчого оголошена в розшук.

Додатково слідчий суддя враховує те, що в ході досудового розслідування захист прав та інтересів ОСОБА_6 здійснювали адвокат Адвокатського об`єднання «ВІКО» ОСОБА_43 та адвокати ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, відповідно до укладених з ними договорів про надання правової допомоги. Вказані договори укладені 11.03.2016, 25.04.2016 та 25.04.2016, 21.04.2017 та 21.04.2017 відповідно. В подальшому було розірвано договори про надання правової допомоги з вищевказаними адвокатами. Натомість укладено договір про надання правової допомоги 26.06.2017 з адвокатом ОСОБА_48 та договір про надання правової допомоги від 02.12.2022 з адвокатом ОСОБА_4 .

Наведене свідчить про обізнаність підозрюваної ОСОБА_6 щодо здійснення відносно неї досудового розслідування та відповідно виключає відсутність безпосередньої чи опосередкованої комунікації адвокатів з клієнтом.

Отже детективом надано суду докази складення повідомлення про підозру, його надсилання, оголошення підозрюваної в розшук, неодноразового виклику підозрюваної до органу досудового розслідування для проведення слідчих дій, неодноразового ухилення підозрюваної від прибуття до слідчого.

Положеннями ч.1 ст.281 КПК України визначено, що у випадку, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Відповідно до вимог ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З огляду на перебування підозрюваної поза межами України та відсутність достовірних даних щодо її місцезнаходження, постановою слідчого ОСОБА_6 оголошено в розшук.

Варто уваги те, що чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч.2 ст.281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування.

Згідно ч.5 ст.139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Положеннями статті 297-4 КПК України законодавець встановив обов`язок слідчого, прокурора довести, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII про звернення до європейських та міжнародних інституцій визнано російську федерацію державою-агресором.

Варто зазначити, що відповідно до абз. 2 ч.8 ст. 135 КПК України особа, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Захисник під час судового розгляду зауважив, що органом досудового розслідування були виконані вимоги ч.8 ст. 135 КПК України частково, а саме опубліковано повістки про виклик лише у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», в той же час на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора такі повістки про виклик опубліковані не були.

Такі доводи є слушними, оскільки матеріали провадження містять лише підтвердження публікації повісток про виклик у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», натомість відомостей про те, що вказані повістки публікувались на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора матеріали не містять та детективом в ході розгляду не надано.

Варто зазначити, що відповідно до положень ч.1 ст.297-4 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

В той же час матеріали, додані до клопотання детектива, свідчать про те, що ОСОБА_6 відомо про кримінальне провадження, зокрема в її інтересах укладені договори із захисниками про надання правової допомоги, вона протягом семи років не з`являється на території України, що в сукупності підтверджує обізнаність підозрюваної зі здійсненням кримінального провадження щодо неї.

Наведені обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 умисно ухиляється від слідства та суду на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що є передумовою для здійснення в кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016, відносно неї спеціального досудового розслідування у відповідності до положень глави 24-1 КПК України.

Зважаючи на викладене, виходячи з фактичних даних, що містяться в матеріалах провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що детективом доведено правові підстави для задоволення клопотання.

Поряд з цим, захисником підозрюваної під час судового розгляду не було спростовано доводи директива та не було доведено наявності обставин, в разі існування яких слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016.

На підставі наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, визначених ст.ст.297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016 відносно підозрюваної ОСОБА_6 .

Слід додати, що доводи захисника про сплив строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та прийняття процесуальних рішень заступником Генерального прокурора щодо визначення підслідності у кримінальному провадженні та відповідно постанов щодо визначення групи прокурорів, прийняття інших процесуальних рішень у кримінальному провадженні під час зупинення досудового розслідування, у зв`язку з розшуком підозрюваної, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки кримінальний процесуальний закон не вимагає відновлення досудового розслідування задля прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні, лише щодо вчинення слідчих та процесуальних дій.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в судовому рішенні.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.5 ст.191 КК України, вона умисно ухиляється від явки на виклики слідчого, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошена у розшук, перебуває за межами України з 2015 року, виїхала за межі території України і до теперішнього часу на територію України не поверталася, ймовірно мешкає на території російської федерації, а тому з метою виконання завдань кримінального судочинства, слідчий суддя визнав за необхідне надати дозвіл на здійснення стосовно підозрюваної ОСОБА_6 спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016000000000882 від 31.03.2016.

Керуючись ст.ст. 139, 297-1, 297-2, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором П`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування - задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000882 від 31.03.2016 стосовно підозрюваної ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки м. Харцизьк, Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України.

У випадку, якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестали існувати, подальше досудове розслідування здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1