- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Павлишин О.Ф.
Cправа №991/572/23
Провадження №11-сс/991/206/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
прокурора ОСОБА_6,
захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8,
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 та представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023 частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022.
Накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7, яке належить йому на праві власності, з обмеженням права на розпорядження та відчуження таким майном, а саме:
-земельну ділянку, кадастровий номер 4620987700:12:003:0065, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Накладено арешт на частину майна підозрюваного ОСОБА_7, яке належить йому на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права на розпорядження та відчуження таким майном, а саме:
-місце для зберігання автомобіля № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3, площею 13,7 кв.м.
Накладено арешт на частину майна ОСОБА_9, яке належить підозрюваному ОСОБА_7, на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права на розпорядження та відчуження таким майном, а саме:
-квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 95,4 кв.м.;
-автомобіль «Honda Accord», VIN-код НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску;
-автомобіль «AUDI Q7», VIN-код НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_5, 2017 року випуску;
-автомобіль «Audi Q5», VIN-код НОМЕР_6, 2017 року випуску.
На вказане рішення захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу з доповненнями, у якій зазначає, що слідчий суддя постановив необґрунтовану і невмотивовану ухвалу, та, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на таке.
Посадові обов`язки ОСОБА_7 виключають можливість використовувати владу чи службове становище для вчинення чи невчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища у правовідносинах, що виникли між низкою суб`єктів господарювання, що свідчить про неможливість вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.
Детективом не надано доказів, які б могли свідчили про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в повідомленні про підозру.
Відсутні ризики відчуження, приховування, знищення майна. Слідчий суддя в порушення вимог ст.173 КПК України встановив наявність вказаних ризиків за відсутності достатніх підстав вважати їх доведеними.
Обмеження підозрюваного ОСОБА_7 в реалізації права власності на арештоване майно не ґрунтується на умовах, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, має наслідки для третіх осіб і таке втручання у основоположні права і свободи людини не є виправданим з точки зору справедливості, розумності та досягнення дієвості кримінального провадження.
До клопотання про арешт майна не долучено документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4620987700:12:003:0065, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Не все майно придбане у шлюбі може перебувати у спільній власності подружжя, а відтак, оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд позбавлений можливості їх визначати поза межами цивільного позовного провадження, шляхом накладення арешту на 1/2 частину майна, що належить ОСОБА_9 .
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про арешт майна ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022.
Представник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій стверджує про його необґрунтованість.
Посилається на таке.
Накладення арешту на автомобіль «Honda Accord», VIN-код НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, є незаконним, оскільки вказаним об`єктом в період часу з 21:00 год. 22.02.2017 року до 08:00 23.02.2017 року незаконно заволоділа невідома особа, і він не перебуває у розпорядженні ОСОБА_9, відомості про що внесені до ЄРДР за №12017140090000910 від 23.02.2017, досудове розслідування триває.
Накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 95,4 кв.м., є незаконним, оскільки не враховані інтереси неповнолітніх дітей, ОСОБА_9 ( ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ), які в ній проживають, що підтверджується відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023, та постановити нову, якою залишити без задоволення клопотання від 24.01.2023 старшого детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022.
Підозрюваний ОСОБА_7, його захисник - адвокат ОСОБА_11, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_9, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі підозрюваного ОСОБА_7, його захисника - адвоката ОСОБА_11 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_9 .
Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційних скарг.
Представник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційних скарг.
Прокурор САП ОСОБА_6 судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8, представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10, прокурора САП ОСОБА_6, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, оскільки такий пропущений не був, та, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.
Згідно із ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Матеріалами провадження стверджується, що 01 лютого 2023 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду розглянув у закритому судовому засіданні клопотання старшого детектива НАБУ, погоджене прокурором САП,про арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022.01 лютого 2023 року Вищим антикорупційним судом проголошено вступну та резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали проголошено 16.02.2023. Згідно із листомВих. №: 991/572/23/5442/2023 від 22.02.2023 та реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції суду від 22.02.2023 Вищим антикорупційним судом направлено ОСОБА_9 засобами поштового зв`язку копію ухвали від 01.02.2023, однак в матеріалах провадження відсутнє підтвердження її отримання ОСОБА_9 чи її представником.
Таким чином, станом на 10.03.2023 - дату подання апеляційної скарги адвокатом ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9, копія оскаржуваної ухвали ними не отримана, а тому відповідно до ч.3 ст. 395 КПК України не міг розпочатись відлік строку апеляційного оскарження та його сплив.
Вищенаведені обставини та положення закону виключають наявність факту пропуску строку апеляційного оскарження та можливість розгляду питання про його поновлення.
А тому, колегія суддів вважає, що у клопотанні представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про поновлення процесуального строку на оскарження ухвали слідчого судді від 01.02.2023 слід відмовити, оскільки такий не є пропущеним.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_15 - ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_16 - ч.3 ст.28, ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_17 - ч.3 ст.28, ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_18 - ч.3 ст.28, ч.4 ст.369 КК України.
За версією органу досудового розслідування у період з липня по серпень 2022 року ОСОБА_16 запропонував ОСОБА_7 використати його посаду Першого заступника Міністра розвитку громад та територій України для забезпечення підписання прямих договорів щодо придбання такого обладнання та матеріалів із підконтрольними ОСОБА_16 суб`єктами господарювання, а у період з 12.08.2022 до 16.09.2022 ОСОБА_7 висловив прохання ОСОБА_16 надати йому неправомірну вигоду в розмірі, яка буде становити 7-10 відсотків від суми укладених у майбутньому договорів про закупівлю товару між ДІ «УкрНДІводоканалпроект» та підконтрольними ОСОБА_16 суб`єктами господарювання за забезпечення ОСОБА_7 підписання прямих договорів по завищеній ціні, на що той погодився та пообіцяв надати неправомірну вигоду у визначеній ним сумі після надходження грошових коштів від ДІ «УкрНДІводоканалпроект» на рахунки обумовлених суб`єктів господарювання. У період серпня-вересня 2022 року ОСОБА_16 залучив до своєї злочинної діяльності інших осіб, а саме: ОСОБА_17, якому доручив підготувати завідомо завищені цінові пропозиції стосовно постачання обладнання; ОСОБА_18, якому доручив забезпечити надання підконтрольного йому суб`єкта господарювання, на рахунки якого буде зараховано грошові кошти від НДІ, подальше переведення грошових коштів у готівку, її конвертації у іноземну валюту для подальшого надання ОСОБА_7 як неправомірної вигоди, а також інших на цей час невстановлених осіб. ОСОБА_18 у серпні 2022 року залучив до участі у постачанні обладнання для НДІ підконтрольне йому ТОВ «ЕПГ», ОСОБА_16 у цей же період часу залучив до укладення договорів про закупівлю товару з НДІ підконтрольні йому суб`єкти господарювання, а саме: ТОВ «Торговий Дім «Будшляхмаш», ТОВ «М.Б.», ТОВ «Техно Трейн». Після підшукання зазначених товариств ОСОБА_16 у серпні 2022 року повідомив ОСОБА_7 про необхідність укладення договорів саме з цими суб`єктами господарювання, а останній повідомив службовим особам НДІ перелік товариств, з якими необхідно укласти договори. У серпні 2022 року ОСОБА_17, з метою створення уявлення дійсного порівняння ринкових цін інститутом, забезпечив подачу на електронний моніторинг цін, який проводився ДІ «УкрНДІводоканалпроект», пропозицій підконтрольними ОСОБА_16 суб`єктами підприємницької діяльності, в яких було вказано ціну вищу, ніж у юридичної особи, яка, згідно домовленостей, мала здобути перемогу у закупівлі. 17.11.2022 НДІ уклало договір про закупівлю товару №25/22/к з ТОВ «ЕПГ» на придбання пересувних котелень на загальну суму 797 524 320 грн. У період часу з 17.11.2022 по 31.12.2022 із рахунку ДІ «УкрНДІводоканалпроект» на рахунок ТОВ «ЕПГ» на виконання умов договору №25/22/к були перераховані кошти у загальній сумі 261 729 678,80 грн, з яких 32 103 404 грн - розрахунок за поставлені котельні, а решта суми - авансовий платіж. 16.01.2023 ОСОБА_16 зустрівся з ОСОБА_7 та повідомив, що готовий надати йому неправомірну вигоду у сумі 400 000 доларів США, а ОСОБА_7 повідомив про необхідність пересилання коштів до м. Львів, де вони будуть отримані залученою ним довіреною особою. 18.01.2023 ОСОБА_16 надав вказівку ОСОБА_18 підготувати грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, 400 000 з яких для надання ОСОБА_7 як неправомірної вигоди, та з метою мінімізації ризику викриття їх незаконної діяльності, доставити їх у визначене ним місце у м. Києві для подальшого переміщення їх до м. Львова. Цього ж дня ОСОБА_18 доставив грошові кошти за необхідною адресою. Після цього ОСОБА_16 та невстановленими на цей час особами було забезпечено доставку грошових коштів у сумі 400 000 доларів США, призначених як неправомірна вигода ОСОБА_7, до м. Львова. У період з 16 до 17.01.2023 ОСОБА_7 залучив до своєї злочинної діяльності ОСОБА_15, якому доручив отримати у м. Львів від узгоджених з ОСОБА_16 осіб зазначену неправомірну вигоду. 20.01.2023 ОСОБА_16 зустрівся з ОСОБА_7 у м. Києві. У ході зустрічі ОСОБА_7 шляхом написання інформації рукописним текстом на аркуші паперу повідомив ОСОБА_16 про те, що неправомірну вигоду для нього у м. Львові отримає залучений ним ОСОБА_15, який обізнаний зі злочинним планом. 21.01.2023 ОСОБА_15, перебуваючи у м. Львові, одержав від ОСОБА_19 для ОСОБА_7 неправомірну вигоду - грошові кошти у сумі 400 000 доларів США, доставка яких у м. Львів була попередньо організована ОСОБА_16 . Надалі ОСОБА_15 власним автомобілем перевіз вказані грошові кошти у квартиру у м. Львові, де зберігав їх до подальших розпоряджень ОСОБА_7 .
За твердженням органу досудового розслідування, ОСОБА_7, за пособництва ОСОБА_15, одержав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в загальній сумі 400 000 доларів США (14 627 440 грн).
22.01.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4620987700:12:003:0065, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; - частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до актового запису про шлюб №2412 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 04 вересня 2008 року зареєстрували шлюб (повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 23 січня 2023 року).
У спільній сумісній власності ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебувають місце для зберігання автомобіля № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3, площею 13,7 кв.м., квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 95,4 кв.м., автомобіль «Honda Accord», VIN-код НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, автомобіль «AUDI Q7», VIN-код НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_5, 2017 року випуску, автомобіль «Audi Q5», VIN-код НОМЕР_6, 2017 року випуску.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове задоволення клопотання детектива, слідчий суддя прийшов до таких висновків.
Повідомлена ОСОБА_7 підозра за ч.4 ст.368 КК України відповідає стандарту переконання обґрунтована підозра.
Майно ОСОБА_7 підлягає арешту з метою можливої конфіскації, що не суперечитиме вимогам КПК України, є виправданим з урахуванням заявленої детективом мети накладення арешту (конфіскація) та таким, що переслідує правомірну мету та враховує права іншого співвласника.
Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, її специфіку, ступінь тяжкості, правову підставу арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість досягнення заявленої детективом мети - забезпечення конфіскації майна як виду покарання через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна; встановлення обставин, підтверджуючих факт можливого вчинення кримінальних правопорушень, наявність ризиків передачі належного підозрюваному майна іншим особам, відсутність негативних наслідків арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому виправдовує саме такий ступінь втручання у права та свободи.
Таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремої особи, оскільки досягнення мети забезпечення можливої конфіскації як виду покарання не є можливим у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Висновки слідчого судді відповідають вимогам КПК України та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 та представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 .
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці ЄСПЛ, що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011).
Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Стверджуючи про відсутність обґрунтованої підозри захисник ОСОБА_11 в апеляційній скарзі посилається на те, що протоколами за результатами проведення НСРД від 21.10.2022, 08.11.2022, 25.11.2022, 21.01.2023 підтверджується лише факт зустрічей щодо обговорення питань укладення та виконання договорів, однак жодним чином не підтверджується обставини щодо висловлювання прохань про надання неправомірної вигоди, обговорення питань пересилання грошових коштів в м.Львів, написання рукописним текстом повідомлення, залучення та надання доручення ОСОБА_15 щодо отримання грошових коштів.
Вказане твердження визнається колегією суддів безпідставним. Так, до матеріалів клопотання долучено протоколи за результатами проведення НСРД якими встановлено такі обставини.
У протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НС(Р)Д) - аудіо-, відеоконтроль особи від 28.11.2022 зафіксовані, серед іншого, розмови ОСОБА_7 (колишній заступник Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України) з ОСОБА_20 (колишній директор ДІ «УкрНДІводоканалпроект») та ОСОБА_21 (очолив ДІ «УкрНДІводоканалпроект» після ОСОБА_20 ) щодо обставин, пов`язаних із укладенням договорів на придбанням пересувних котелень, зокрема, ОСОБА_20 не погоджувався укладати договори про закупівлю котелень з фірмами «прокладками», тобто з нульовим балансом, без працівників та виробництва. Про що він направляв ОСОБА_7 у «Вайбер» службову записку керівника юридичного сектору. Також ОСОБА_20 повідомляв ОСОБА_7, що працівники НДІ відмовляються співпрацювати з фірмами «прокладками», адже це, на їхню думку, незаконно. ОСОБА_22 зазначав, що цінова політика фірм, із якими планується укладення договорів є неприйнятною, адже вартість обладнання завищується ними у 2, а то й в 3 рази. Натомість ОСОБА_7 намагається переконати ОСОБА_20 у необхідності співпрацювати з товариствами, які мають постачати обладнання. Під час цих розмов ОСОБА_21 також повідомляв ОСОБА_7 про те, що ціни завищені приблизно на 35 000 Євро. Також ОСОБА_7 зазначив, що він зустрічався з представниками фірм та просив, щоб ціни були ринковими.
У протоколі за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтроль особи від 03.11.2022 зафіксоване спілкування ОСОБА_16, зокрема з ОСОБА_17 та ОСОБА_23 з приводу державних закупівель. Серед іншого, ОСОБА_16 з ОСОБА_17 обговорюють видалення зайвої інформації, пов`язаної з держзакупівлею. ОСОБА_17 переповідає слова ОСОБА_7, якого вони називають « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_7 » з приводу того, що на 15-те число жодної котельні не буде. Натомість ОСОБА_16 просить ОСОБА_17 повідомити ОСОБА_7, що котельні будуть через два місяці після того, як будуть укладені договори. Пізніше, на запитання ОСОБА_16 «що по ОСОБА_7», ОСОБА_17 відповів, що він направив лист підготувати проект договору та пачку документів. Він також сказав, що «ОСОБА_18» теж надсилає документи. Та вони спільно обговорюють те, чому ОСОБА_18 досі не уклав договір із ДІ «УкрНДІводоканалпроект».
Відповідно до протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтроль особи від 18.01.2023 зафіксовані, зокрема, телефонні розмови ОСОБА_17 з ОСОБА_7 з приводу укладення договору щодо закупівлі котелень. У розмові ОСОБА_17 просить здійснити обмін договорами, щоб запустити процес їх укладення. Для вирішення цього питання співрозмовники домовилися про зустріч у ОСОБА_7 ..
Згідно з протоколом за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтроль особи від 18.01.2023 зафіксовано, окрім іншого, що ОСОБА_7 та ОСОБА_21 обговорюють процес узгодження умов проєкту договору з ТОВ «ЕПГ». Також зафіксована спільна телефонна розмова між ОСОБА_7, ОСОБА_21, ОСОБА_18 та ОСОБА_17, під час якої обговорюються ризики, пов`язані з тим, що авансові платежі здійснені ДІ «УкрНДІводоканалпроект» на користь ТОВ «ЕПГ», а обладнання не поставлене. ОСОБА_21 переймається тим, що казначейство його «здасть» та пропонує, щоб ТОВ «ЕПГ» передало йому до 31.12.2022 обладнання, яке він у той самий день поверне товариству на зберігання. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 щодо цього заперечили, покликаючись на існуючі ризики з їхнього боку. ОСОБА_18 також пообіцяв передати все обладнання у січні 2023 року.
У протоколі за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтроль особи від 18.01.2023 зафіксовано, зокрема, обговорення між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 питань, ймовірно, пов`язаних з передачею ОСОБА_7 неправомірної вигоди у розмірі 8%, на користь цього свідчить їхня бесіда: ОСОБА_16 «Показуй 8», ОСОБА_17 «ОСОБА_7 показувати?», ОСОБА_16 «Так», ОСОБА_17 «Наших 8, правильно?», ОСОБА_16 «Його 8»… «Ми про наші взагалі не розмовляємо… Ти показуєш, що попередня оплата стільки-то там»… Окрім того, під час цих розмов, в контексті коштів для «ОСОБА_7», обговорюється питання коштів ОСОБА_18 . У протоколі також зафіксована телефонна розмова, у якій, вірогідно, ОСОБА_16 вимагає від ОСОБА_18 передачу частини коштів, одержаних як аванс від ДІ «УкрНДІводоканалпроект» за котельні. Окрім цього, у протоколі міститься розмова, згідно з якою, ОСОБА_18 везе 500 (ймовірно 500 000 доларів США) і ОСОБА_16 дає вказівку ОСОБА_23 передати 400 (вірогідно 400 000 доларів США) у м. Львів. Також у протоколі зафіксовано обговорення ОСОБА_16 та ОСОБА_23 деталей передачі 400 000 доларів США у м. Львів. Зокрема, ОСОБА_23 повідомляє ОСОБА_16 номер телефону ( НОМЕР_7 ) особи у м. Львів, яка має отримати кошти для їхньої передачі ОСОБА_7 .
Відповідно до протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - обстеження публічно недоступних місць від 21.01.2023 під час проведення НС(Р)Д було сфотографовано листування в мобільному телефоні ОСОБА_23 з абонентом, який підписаний як « ОСОБА_26 ».
Згідно з протоколом огляду речей від 22.01.2023, предметом якого був мобільний телефон ОСОБА_15, вилучений під час його затримання, у додатку «WhatsApp» виявлений абонент « ОСОБА_27 », НОМЕР_8 », з яким володілець акаунту спілкувався 21.01.2023 о 14 год 44 хв, про що є відповідне відображення в розділі «Дзвінки».
Відповідно до протоколу огляду речей від 22.01.2023 у мобільному телефоні «Apple iPhone А2483», вилученому у ОСОБА_28 під час його затримання виявлено: (1) фотографію від 10.11.2022 о 10 год 41 хв, яка збережена із застосунку «WhatsApp», на якій зображений лист ДІ «УкрНДІводоканалпроект» №488/1-ВД від 09.11.2022, адресований В.о. Міністра розвитку громад та територій України ОСОБА_7, щодо проведеного аналізу комерційних пропозицій та обрання контрагентів, серед яких зазначено ТОВ «ЕПГ»; (2) фотографію від 12.08.2022 о 14 год 33 хв, виконану за допомогою телефону, яка має назву «Організації.docх» з реквізитами, а саме: назва організації, адреса, контактні дані, технічні умови наступних організацій: ТОВ «Гефест Д», ТОВ «ЕПГ» та ТОВ «Еко тепло трейд». Реквізити ТОВ «ЕПГ» виділені червоним. У додатку телефону «Калькулятор», в полі вводу виявлено число «403 000».
У протоколі за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтролю особи від 21.01.2023 зафіксовано, що ОСОБА_17 говорить ОСОБА_23 про те, що ОСОБА_16 всі їхні гроші хоче виштовхнути в Швейцарію (ABRS Group). Також ОСОБА_17 повідомляє, що спілкувався з міністром, той сказав, що потрібно повертати гроші. У іншій розмові, зафіксованій у цьому ж протоколі, ОСОБА_17 повідомляє, що приніс договір із ABRS, по якому пропонує виставити рахунок, щоб спробувати виштовхнути кошти. Між ОСОБА_17 та ОСОБА_23 відбувались розмови про візити міністра до голови казначейства щодо авансових платежів та їхнє повернення, а також щодо підписаного договору з ABRS та виставлення рахунку.
Згідно з протоколом за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтролю особи від 21.01.2023 ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_17 : «…Там ти по ОСОБА_7 будь уважним скрізь. Там по ним заходи проводять «мусора», зрозумів, по цій історії. Мені вже зателефонували», «Кажуть: ми ж там побачили, що хороший хлопець один є, з цим». На це ОСОБА_17 відповів: «Угу. Що я там, потрібно зараз почистити». У протоколі також зафіксована розмова: ОСОБА_17 «… ОСОБА_7 значить я зараз буду викликати», ОСОБА_16 «ОСОБА_7 потрібно, так. ОСОБА_7 дивись, ключовий напрямок», ОСОБА_17 «Він сьогодні почав, так, він щось почав морозитись. Може з цього приводу». Також, згідно з протоколом, ОСОБА_16 пропонував ОСОБА_17 оформити його у системі «Шлях», щоб той міг вільно виїжджати за межі України.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) від 23.01.2023 №49201558 ОСОБА_15 та ОСОБА_7 є взаємопов`язаними особами.
Із протоколу за результатами проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтролю особи від 19.01.2023 вбачаються зафіксовані розмови ОСОБА_17 з ОСОБА_16 щодо обставин державних закупівель, а також розмови ОСОБА_17 з ОСОБА_18 з приводу інформації, отриманої ОСОБА_17 від ОСОБА_7 щодо причин не укладення договору та умов такого. Також співрозмовники домовились про майбутню зустріч ОСОБА_18 з ОСОБА_7 . Зафіксована у протоколі розмова, яка, ймовірно, стосується визначення розміру неправомірної вигоди для ОСОБА_7, наступного змісту: ОСОБА_16 «Що це?», ОСОБА_17 «Це (нерозбірливо) для ОСОБА_7», ОСОБА_16 «Ну, шикарний, шикарний план, …Усе, скидай. Взагалі класний. Вогонь…», ОСОБА_17 «Не, ну дивись», ОСОБА_16 «Ну 400 буде, а не 600…», ОСОБА_17 «Дивись, ОСОБА_18 каже: «28 котелень», ОСОБА_16 «Все можливо затверджувати», ОСОБА_17 «Ну я намалював 35. Але це з ним», ОСОБА_16 «Ну так, це ж не багато. Все правильно», ОСОБА_17 «Ну це не 80», ОСОБА_16 «Дивись, ОСОБА_29 це…взагалі бонус… вихідна допомога. Хай…займається… Ну для нього це важливіше, вір мені, ніж для тебе і для мене», ОСОБА_17 «Та зрозуміло».
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази у слідчого судді були підстави для висновку про обґрунтованість підозри.
Санкцією ч.4 ст.368 КК України визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Тому слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що у випадку розгляду справи по суті в суді, в разі доведення вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, може бути застосовано конфіскацію майна, у зв`язку з чим існують підстави для накладення арешту на майно підозрюваного, що перебуває у його власності.
Посилання в апеляційній скарзі про відсутність ризику відчуження, приховування майна є неспроможним, оскільки сама обізнаність власника про ризик можливого обмеження права власності або позбавлення такого права, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження.
Захисник ОСОБА_11 в апеляційній скарзі стверджує, що до клопотання про арешт майна не долучено документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4620987700:12:003:0065, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також, що не долучено інформацію з Державного реєстру речових прав щодо частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Дійсно, до матеріалів клопотання такі документи органом досудового розслідування не долучались до клопотання про арешт майна.
Однак слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна перевірено належність вказаного майна ОСОБА_7, і на підставі відомостей згенерованої поземельної книги від 25 січня 2023 року та свідоцтва про право власності на квартиру/будинок від 10 травня 1995 року правильно встановлено наявність права власності ОСОБА_7 на частини квартири та на земельну ділянку.
В зв`язку з наведеним самі лише недоліки клопотання про арешт майна не можуть бути підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Спільна сумісна власність - це вид спільної власності, при якому частки співвласників не визначені (статті 355, 368 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Таким чином диспозиції ст. 70 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України визначають рівність часток співвласників майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, в тому числі і подружжя, однак гіпотези вказаних статей встановлюють умови за яких така рівність враховується - у разі поділу чи виділу.
Також гіпотези ст. 70 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України для здійснення їх диспозицій не містять таку умову, як вирішення питання про арешт майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
З наведеного слідує висновок по відсутність будь-яких правових підстав для фактичного поділу майна, згідно із ст. 70 СК України чи ст.ст. 370, 372 ЦК України, шляхом накладення арешту на частку майна співвласника у спільній сумісній власності.
Вказані висновки повністю узгоджуються з правовими висновками, викладеними в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 352/1802/18, провадження № 14-72 цс 20), відповідно до яких особа, яка вважає, що порушено її права користуватися та розпоряджатися часткою у спільному майні подружжя, не позбавлена можливості вирішити за правилами цивільного судочинства питання поділу майна, що є спільній сумісній власності.
Разом з тим, враховуючи, що прокурор САП апеляційної скарги не подавав, колегія суддів не вважає правомочним та не має підстав для погіршення становища осіб, шляхом скасування ухвали слідчого судді від 01.02.2023 в частині накладення арешту на частину майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права на розпорядження та відчуження такого майна, та постановлення нової ухвали про накладення арешту на все майно, що належить подружжю - ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч.1 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
А тому, оскільки законом презюмується режим спільної сумісної власності майна, набутого у шлюбі, і доказів про особисту приватну власність кожного із подружжя не подано, посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_11 на те, що не все майно придбане у шлюбі може перебувати у спільній власності подружжя, визнається колегією необґрунтованим.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000280 від 26.09.2022 здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, слід визнати, що арешт майна підозрюваного ОСОБА_7 забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав підозрюваного, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження згідно з положеннями ст.2 КПК України, і не покладає індивідуальний та надмірний тягар на нього як на власника так і на третіх осіб.
За таких обставин безпідставними є посилання апеляційної скарги на те, що слідчий суддя прийшов до висновків, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Щодо доводів представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про те, що слідчий суддя незаконно наклав арешт та постановив необґрунтовану ухвалу, колегія суддів зазначає наступне.
Незаконне заволодіння автомобілем «Honda Accord», VIN-код НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, внесення відомостей до ЄРДР за №12017140090000910 від 23.02.2017 та проведення досудового розслідування не є обставинами, які припиняють право власності на вказаний автомобіль, а тому ці обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Крім того, накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 95,4 кв.м., без встановлення обмеження щодо користування цим житлом, не може порушувати права осіб, які користуються ним, а тому неспроможним є твердження в апеляційній скарзі про те, що не враховані інтереси неповнолітніх дітей, ОСОБА_9 ( ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ), які в ній проживають.
Із огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно відповідно до вимог ст.170-173 КПК України.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі вищевикладеного апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду - без змін.
Керуючись ст.404, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А:
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 року, оскільки такий не є пропущений.
Апеляційні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 та представника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4