- Головуюча суддя (ВАКС): Федорак Л.М.
Справа № 991/3019/23
Провадження 1-кс/991/3042/23
У Х В А Л А
07.04.2023 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засіданні ОСОБА_2,
в с т а н о в и л а:
1.06.04.2023 адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Вищого антикорупційного суду із скаргою на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, яка полягає у неповідомленні Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) про початок досудового розслідування за участі викривача у кримінальному провадженні № 52023000000000111.
2.У цей же день, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Дослідивши скаргу, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке.
4.Скарга мотивована тим, що на виконання ухвали слідчого судді від 27.02.2023 у справі № 991/1765/23 (1-кс/991/1791/23) НАБУ 10.03.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 52023000000000111. Зазначені відомості були внесені за заявою ОСОБА_4 від 22.02.2023 щодо вчинення службовими особами Національної служби здоров`я України (далі - НСЗУ) зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Оскільки ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з НСЗУ, переконаний, що інформація, яку він повідомив НАЗК є достовірною і стала йому відома у зв`язку із трудовою діяльністю, вважає себе викривачем. Разом з цим, всупереч вимогам ч. 9 ст. 214 КПК України, органом досудового розслідування не було повідомлено НАЗК про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті.
5.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
6.Слідча суддя зазначає, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом.
7.Відповідно до ч. 9 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п`ятою цієї статті. Копія зазначеного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції надається викривачу.
8.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 9 ст. 214 КПК України.
9.Отже, скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу та така підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
10.Згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
11.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
12.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, зокрема розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України повинен у дві тисячі і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
13.Згідно з матеріалами скарги, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, були внесені до ЄРДР 09.03.2023 щодо зловживання службовим становищем службовими особами НСЗУ, що спричинено тяжкі наслідки.
14.Так, з матеріалів скарги встановлено, що внаслідок протиправних дій службових осіб НСЗУ було розтрачено кошти у сумі, загалом близько 72,2 млн. грн. Отже, скарга підлягає розгляду в цьому суді.
15.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
16.На запит слідчої судді, НАБУ повідомило, що 10.03.2023 до ЄРДР були внесені відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 52023000000000111 за фактом вчинення службовими особами НСЗУ зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України, про що, у встановленому процесуальним законом порядку, повідомлено заявнику. Також зазначено, що у заяві ОСОБА_4 про вчинені кримінальні правопорушення не наведено відомостей про осіб, які на його думку, вчинили викладені у заяві правопорушення, а тому ОСОБА_4 є заявником, тобто фізичною особою, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не має правових підстав для того, щоб бути визнаним викривачем. А тому, не настали підстави для повідомлення НАЗК про початок досудового розслідування за участю викривача.
17.Скаржник в судовому засіданні зазначив, що у своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень повідомив відомості про особу, яка їх вчинила - НСЗУ, при цьому Закон України «Про запобігання корупції» не розмежовує поняття фізична та юридична особа в контексті визначення терміну «викривач».
18.Слідчою суддею встановлено, що 10.03.2023 на виконання ухвали слідчої судді від 27.02.2023 у справі № 991/1765/23 до ЄРДР внесено відомості та розпочато досудове розслідування кримінальному провадженні № 52023000000000111 щодо вчинення службовими особами НСЗУ зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. Вказані відомості внесено до ЄРДР за обставинами, викладеними в заяві ОСОБА_4 від 22.02.2023.
19.Так, відповідно до п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.
20.Більш ширше розкриває поняття «викривач» Закон України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 (далі - Закон), статтею першою якого визначено, що викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
21.Корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до примітки до ст. 45 КК України вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу.
22.Водночас, 26.10.2020 НАЗК надало Роз`яснення «Щодо правового статусу викривача у кримінальному провадженні», в якому зазначено, що заява (повідомлення) викривача про кримінальне корупційне правопорушення має містити усі відомі викривачу відомості, зокрема, про (1) обставини правопорушення, (2) місце і час його вчинення, (3) спосіб вчинення, (4) особу, яка вчинила правопорушення, (5) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
23.Так, у заяві від 22.02.2023 ОСОБА_4 вказує на вчинення кримінальних правопорушень службовими особами НСЗУ, але не конкретизуючи ким саме.
24.Отже, заява ОСОБА_4 не містить усіх необхідних відомостей, зокрема щодо осіб, які вчинили правопорушення, а тому не може бути розцінена як заява, що подана викривачем.
25.Безумовно слідча суддя враховує, що ОСОБА_4 може не володіти достатніми відомостями щодо всіх причетних до злочину осіб, і це є одним із завдань органу досудового розслідування, однак у своїй заяві останній посилається на ряд договорів та додаткових угод, укладених НСЗУ, з зазначенням їх номерів, дат укладення та деяких істотних умов, а тому у слідчої судді є підстави вважати, що такі договори були у розпорядженні скаржника, з яких можливо встановити уповноважених осіб, які діяли від імені НСЗУ.
26.Враховуючи вищенаведене, слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 не набув статусу заявника у кримінальному провадженні № 52023000000000111, а його посилання в судовому засіданні на те, що кримінальні правопорушення вчинено юридичною особою, є безпідставними. Оскільки суб`єктом злочину може бути лише фізична особа, зокрема, службова особа юридичної особи, натомість юридична особа не може бути суб`єктом злочину.
27.Окрім того, слідча суддя зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
28.Отже, вирішення питання щодо визнання особи викривачем є дискрецією слідчого в силу положень статей 45, 214 КПК України.
29.Таким чином, оскільки викладені скаржником в заяві від 22.02.2023 обставини не містять достатніх відомостей для визнання його викривачем, детектив у своїх запереченнях навів обґрунтовані мотиви, чому він не вважає за можливе, відповідно до ч. 9 ст. 214 КПК України, повідомити НАЗК щодо початку досудового розслідування за участю викривача, відсутня і бездіяльність детектива, на яку покликається скаржник.
30.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави, для відмови у задоволення скарги.
З огляду на викладене, керуючись статтями 214, 303, 307, 371-372 КПК України, слідча суддя
п о с т а н о в и л а:
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого (детектива).
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідча суддя ОСОБА_1