- Головуючий суддя (ВАКС) : Федорак Л.М.
Справа № 991/3005/23
Провадження № 1-кс/991/3029/23
УХВАЛА
06.04.2023 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 62022000000000677, зокрема,
за підозрою ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сокілець Немирівського району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_3, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ВСТАНОВИЛА:
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.1. 05.04.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4, про продовження строку домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_3 з покладенням обов`язку прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора або суду, а також дії обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у кримінальному провадженні № 62022000000000677.
1.2. Клопотання мотивоване обґрунтованістю підозри та наявністю ризиків: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також неможливістю завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Розглянувши клопотання, слідча суддя його задовольняє з огляду на таке.
ІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
2.1.Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
2.2.Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
2.3.Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
2.4.Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (частини 1, 2 ст. 181 КПК України).
2.5.Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим (ч. 6 ст. 181 КПК України).
2.6.Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: (1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (частини 1, 3-5 ст. 199 КПК України).
2.7.Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК України).
2.8.Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
2.9.Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: (1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; (2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; (3) вік та стан здоров`я підозрюваного; (4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; (5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; (6) репутацію підозрюваного; (7) майновий стан підозрюваного; (8) наявність судимостей у підозрюваного; (9) дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; (10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; (11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; (12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).
2.10.Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
2.11.Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: (1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; (2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; (5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; (6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; (7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; (8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; (9) носити електронний засіб контролю (ч. 5 ст. 194 КПК України).
ІІІ. Встановлені обставини із посиланням на докази та мотиви слідчої судді
Щодо повноважень слідчої судді на розгляд клопотання
3.1.Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя встановила, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно із ст. 33-1, 216 КПК України, зокрема, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що ймовірно вчинене заступником Міністра оборони України, посаду якого обіймав підозрюваний у період інкримінованого діяння.
3.2.Водночас, беручи до уваги, що у кримінальному провадженні розслідуються також обставини ймовірного вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, тими ж особами групою за попередньою змовою, зокрема, у такому повідомлено про підозру ОСОБА_3, то з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідча суддя вважає, що розгляд клопотання про продовження строку домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62022000000000677 належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.
Щодо питань, які належить вирішити
3.3.Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2023 у справі № 757/9792/23-к щодо підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту до 10.04.2023 у період доби з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв, з покладенням обов?язків не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю /а.с. 199-202 т. 1/.
3.4.Під час розгляду клопотання про продовження строку домашнього арешту, відповідно до положень ст. 194, 199 КПК України, з урахуванням доводів поданого клопотання, позиції сторін у судовому засіданні, слідчій судді належало встановити:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення;
-наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може здійснити спроби: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та що такі не зменшились;
-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам;
-необхідність покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України;
-обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення
3.5.29.10.2021 ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а 23.02.2023 про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, тобто, у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України, вчинене в умовах особливого періоду, яке призвело до інших тяжких наслідків, за попередньою змовою групою осіб /а.с. 36-76 т. 1/.
Зокрема, ОСОБА_3 підозрюється в тому, що перебуваючи на посаді заступника Міністра оборони України, діючи за попередньою змовою групою осіб із заступником директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_8, в порушення вимог пункту 4 розподілу обов`язків мiж керівництвом Міністерства оборони України, затвердженого накaзом Міністра оборони України від 22.09.2020 № 346, п.п. 1.5, 2.1, 2.6, 2.8, 2.10 Інструкції № 500, п. 3.8. Наказу МОУ № 757, та п. 1 розділу VІ Інструкції № 62, забезпечили укладення додаткових угод від 23.02.2021 та 17.05.2021 до договорів про надання послуг харчового забезпечення військових частин, укладених між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» (далі - ТОВ «Військсервіс-Волонтер»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Сервіс КМ» (далі - ТОВ «Ресурс-Сервіс КМ»), тим самим безпідставно змінивши умови освіження продуктів харчування та предмет договорів щодо харчового забезпечення військових частин у 2021 році, зокрема, обов`язок суб`єктів господарювання здійснювати освіження запасів продовольства із одночасною заміною та/або перерозподілом вилучених харчових продуктів між іншими військовими частинами, поклавши обов`язок перерозподілу продовольства на підрозділи Збройних Сил України, таким чином, зобов`язавши виконувати невластиві останнім функції, що підірвало бойову їх готовність та поставило під загрозу основи національної безпеки. Згідно з укладеними додатковими угодами освіження продуктів харчування в Збройних Силах України мало здійснюватися на підставі заявки щодо надання послуг із забезпечення харчовими продуктами за Каталогом, водночас, за умовами вказаних додаткових угод за результатами такої операції буде складатися Зведений акт приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів за Каталогом, тобто документ, за яким, відповідно до умов договорів, замовником здійснюється оплата за послуги із забезпечення харчуванням та/або послуги із забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів харчування. Укладенням таких додаткових угод Міністерству оборони України через втрату активів у вигляді грошових коштів завдано збитків у сумі 11 236 079,27 грн, а також Збройним Силам України внаслідок понесених ними непередбачених логістичних витрат у сумі 692 638,96 грн. Також зазначені дії призвели до зниження бойової готовності, обороноздатності Збройних Сил України, підриву авторитету Міністерства оборони України, Збройних сил України та створили потенційну загрозу основам національної безпеки України в умовах особливого періоду.
3.6.Слідча суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
3.7.У практиці останнього «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява № 42310/04, п. 75).
3.8.Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).
3.9.Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про продовження строків домашнього арешту підозрюваного, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
3.10.Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, слідча суддя з`ясовує, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.
3.11.Обґрунтованість підозри підтверджується матеріалами, що додані до клопотання на близько 100 аркушах, зокрема копіями:
-протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 21.12.2021, відповідно до якого Міністром оборони України ОСОБА_10 було поставлено завдання відпрацювати проект договору про закупівлю послуг з організації харчування, який у подальшому було погоджено Тилом Командування Сил Логістики Збройних Сил України та на підставі проведеної процедури закупівлі Міністерством оборони України укладено 7 договорів з ТОВ «Військсервіс-Волонтер» № 286/2/20/118 від 30.12.2020; № 286/2/20/119 від 31.12.2020; № 286/2/21/2 від 05.01.2021; № 286/2/21/3 від 12.01.2021; № 286/2/21/5 від 10.02.2021; № 286/2/21/9 від 30.04.2021; № 286/2/21/10 від 30.04.2021 та 2 договори з ТОВ «Ресурс-Сервіс КМ» № 286/2/21/1 від 05.01.2021; № 286/2/21/4 від 12.01.2021 щодо надання у 2021 році послуг з організації харчування військових частин, що включали освіження запасів продовольства, згідно з яким ТОВ «Військсервіс-Волонтер» та ТОВ «Ресурс-Сервіс КМ», як виконавцям договорів, надавалось право здійснювати перерозподіл вилучених під час освіження харчових продуктів між іншими військовими частинами (п. 6.16.6 договорів), а передача харчових продуктів, що підлягали освіженню виконавцем здійснювалась одночасно з прийманням аналогічних харчових продуктів свіжого виготовлення, на підставі чого складався Акт приймання-передачі (п. 6.16.7 договорів), та що у подальшому Міністерством оборони України, в особі заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів ОСОБА_8, укладено додаткові угоди від 23.02.2021 № 3 до Договору № 286/2/21/5, № 4 до Договорів № 286/2/20/118, № 286/2/20/119; № 5 до Договору № 286/2/21/3; № 6 до Договору № 286/2/21/2; № 2 від 17.05.2021 до Договору № 286/2/21/9, що стосувались зміни умов освіження продуктів харчування, зокрема, виключено зобов`язання виконавця здійснювати освіження продовольства, у т.ч. шляхом одночасної заміни, а також визначено, що освіження продуктів здійснюється шляхом надання послуг із забезпечення харчовими продуктами за Каталогом за заявкою військової частини та оформлялось Зведеними актами приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів за Каталогом, а обов`язок розподілу вилучених харчових продуктів між військовими частинами покладається на замовника, тобто Міністерство оборони України /а.с. 100-111 т. 1/;
-договору № 286/2/21/2 від 05.01.2021 та додаткової угоди до нього № 6 від 23.02.2021, підписантом якої зазначено ОСОБА_8, які містять названі положення щодо умов освіження харчових продуктів /а.с. 121-142, 155, 156 т. 1/;
-протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 24.12.2021, яким підтверджується факт укладення названих договорів та додаткових угод до них, та те, що останні не були погоджені належним чином /а.с. 94-99 т. 1/;
-листа т.в.о. директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів ОСОБА_8 від 13.03.2021, адресованого заступнику Міністра оборони ОСОБА_3, про те, що за результатами проведеної очолюваним ним департаментом 01.03.2021 службової наради за участі службових осіб Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України, Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, Тилу командування сил логістики Збройних Сил України та представників ТОВ «Військсервіс-Волонтер», ТОВ «Ресурс Сервіс КМ» прийнято спільне рішення про створення робочої групи за участі представників учасників наради щодо опрацювання нового проєкту додаткової угоди щодо урегулювання механізму освіження непорушного запасу в договорах на взаємовигідних умовах, за результатами чого робочою групою 02.03.2021 розроблено проекти додаткових угод до договорів харчового забезпечення військових частин, які належним чином урегульовували механізм освіження непорушного запасу та були погоджені зацікавленими підрозділами Міністерства оборони України та Збройних Сил України /а.с. 172 т. 1/;
-листа заступника Міністра оборони України ОСОБА_3 від 13.03.2021, адресованого Міністру оборони України про те, що під час практичного виконання укладених договорів було виявлено ряд проблемних питань щодо освіження харчових продуктів військових частин, які неможливо було передбачити під час їх укладання, у зв?язку із чим було укладено додаткові угоди, у т.ч. від 23.02.2021, а тому загрози неосвіження продовольства непорушного запасу на той час не було, а з метою врегулювання питання неможливості використання на забезпечення харчування вилучених в ході освіження харчових продуктів у порядку перерозподілу проводиться робота, у т.ч. в рамках створеної робочої групи, за підсумками якої питання освіження продовольства у військових частинах буде повністю врегульовано та підписані відповідні додаткові угоди /а.с. 173 т. 1/;
-листа Головнокомандувача Збройних Сил України ОСОБА_12 від 30.03.2021, адресованого Міністру оборони України про те, що напрацьовані 02.03.2021 робочою групою проекти додаткових угод не підписані /а.с. 178, 179 т. 1/;
-висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 07.11.2022, згідно з яким внаслідок внесених названими додатковими угодами змін до договорів, Міністерству оборони України завдано шкоди у вигляді втрати активів у сумі 11 236 079,27 грн, а також Збройним Силам України унаслідок понесення додаткових витрат на послуги з логістики продовольства завдано майнової шкоди, а саме у сумі 692 638,96 грн /а.с. 77-79 т. 1/;
-висновку експерта за результатами проведення судової військової експертизи від 15.08.2022, відповідно до якого укладенням названих додаткових угод від 23.02.2021 спричинено негативні наслідки для обороноздатності держави та боєздатності Збройних Сил України, адже виключивши з ТОВ «Військсервіс-Волонтер», ТОВ «Ресурс-Сервіс КМ» обов`язок здійснювати освіження запасів продовольства із одночасним перерозподілом вилучених харчових продуктів між іншими військовими частинами, цей обов`язок було покладено на Збройні Сили України, тобто перекладено на них невластиві їм функції, що підірвало бойову готовність Збройних Сил України, та поставило під загрозу основи національної безпеки. Водночас, прийняті рішення, а також дії службових осіб Міністерства оборони України, Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів, у т.ч. ОСОБА_3 та ОСОБА_8, суб`єктів господарювання, перебувають у причинно-наслідковому зв?язку із негативними наслідками, які призвели до втрати обороноздатності та потенційної загрози національної безпеки. Запобігти реалізації та дії додаткових угод було можливо шляхом розірвання таких додаткових угод (визнати нікчемними) /а.с. 80-82 т. 1/.
3.12.Дані, що містяться у наданих слідчій судді копіях матеріалів кримінального провадження № 62022000000000677 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
3.13.Отже, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні наведеного.
3.14.А всі заперечення сторони захисту підозрюваного з цього приводу з урахуванням наданих документів /а.с. 24-38 т. 2/ вказують тільки на необхідність перевірки та/або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.
Щодо наявності ризиків
3.15.Слідча суддя зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду
3.16.Такий ризик підтверджується тяжкістю передбаченого покарання за інкримінований підозрюваному ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 114-1 КК України.
3.17.Так, кримінальне правопорушення, визначене ч. 2 ст. 114-1 КК України, передбачає основне покарання у виді позбавлення волі, зокрема строком від 8 до 15 років.
3.18.Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для підозрюваного бути засудженим на тривалий строк в сукупності з наступними обставинами.
3.19.У зв`язку із запровадженням на території України правового режиму воєнного стану встановлено певні обмеження для перетину Державного кордону військовозобов`язаних чоловіків, які відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993, Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 поширюються на підозрюваного.
3.20.Водночас, слідча суддя зважає на ту обставину, що у силу залучення підозрюваного до виконання завдань Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі - ГУР МО), 20.02.2023 підозрюваний намагався перетнути Державний кордон України на підставі відповідного дозволу, виданого ГУР МО /а.с. 207 т. 1, а.с. 19 т. 2/. Як пояснив у судовому засіданні підозрюваний, відповідне відрядження планувалось для участі у презентації покриття, стійкого до уражень від вибухів та пострілів зі зброї кулями будь-якого калібру, що проходила у Словацькій Республіці /а.с. 39 т. 2/.
3.21.Отже, попри загальну законодавчу заборону для військовозобов`язаних чоловіків покидати територію України на період дії воєнного стану, підозрюваний, в силу своєї співпраці з військовими формуваннями, набув правових підстав для перетину кордону, що може статись і в майбутньому.
3.22.І хоч слідчій судді стороною обвинувачення не надано достатніх доказів того, що відповідний виїзд мав на меті переховування від органів досудового розслідування та суду шляхом отримання громадянства Словацької Республіки, адже, незважаючи на відповідний рапорт службової особи ДБР /а.с. 206 т. 1/, слідчій судді не надано жодних доказів, які б об`єктивно підтверджували таку можливість, з огляду на необхідність для набуття громадянства Словацької Республіки тривалого проживання на її території та існування правових відносин із Україною, що дозволяють забезпечити видачу осіб з Словацької Республіки.
3.23.Поряд з цим, слідчій судді доведена наявність у ОСОБА_3 можливостей покинути територію України навіть в умовах загальної заборони такого для чоловіків.
3.24.Водночас, як зазначив підозрюваний, до призначення на посаду заступника Міністра оборони України він працював в ІТ-сфері, мав кілька компаній, у т.ч. в Словацькій Республіці, та саме ця обставина і наявність у нього зв?язків на території Словацької Республіки стали підставою для його відрядження. Отже, підозрюваний має певні соціальні зв?язки на території останньої, а також в інших державах, де мав бізнес, що може сприяти йому у переховуванні від органу досудового розслідування та суду.
3.25.Поряд з цим, слідча суддя також не виключає можливості нелегального перетину кордону ОСОБА_3, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, у підозрюваного збільшуються можливості для ухилення від органу досудового розслідування та суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати його поведінку та місцезнаходження, а також державний кордон у місцях активних бойових дій.
3.26.До того ж, будучи колишнім заступником Міністра оброни України, підозрюваний очевидно набув зв?язків як зі службовими особами Міністерства оборони, так і підпорядкованих останньому органів та військових формувань, інших органів державної влади.
3.27.Зазначене, переконує слідчу суддю, у можливості втечі підозрюваного на тимчасово окуповану територію України чи територію інших держав, з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.
3.28.Тут слідча суддя зважає і на майновий стан самого підозрюваного, який, на переконання слідчої судді, свідчить про достатність ресурсів для тривалого життя підозрюваного в умовах розшуку.
3.29.Адже станом на 31.12.2020 ОСОБА_3 задекларував криптовалюту Bitcoin у кількості 50 монет /а.с. 42-48 т. 2/, наявність яких донині не заперечував у судовому засіданні, хоч і не зазначив точну кількість таких.
3.30.З цього приводу слідча суддя зважає, що ціна однієї монети Bitcoin станом на дату постановлення цієї ухвали відповідно до відкритих даних становила 27 891 доларів США.
3.31.Отже, на переконання слідчої судді, підозрюваний користується значними грошовими ресурсами, незважаючи на доводи про те, що свої заощадження він витратив на проживання, забезпечення доньки та створення добровільного військового формування для відсічі військової агресії російської федерації проти України, учасником якого є сам.
3.32.Водночас, слідча суддя вважає, що на території України у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв?язки, які б утримали його від переховування. Так, підозрюваний зазначив, що має батьків, неповнолітню дочку, яку фінансово підтримує /а.с. 41 т. 2/, водночас, неодружений та наразі не має постійного місця роботи.
3.33.Поряд з цим, слідча суддя критично оцінює доводи сторони захисту про те, що з моменту повідомлення 29.10.2021 про підозру у вчиненні злочину, підозрюваний не вживав заходів для переховування. Адже нині такий ризик підсилюється ще й тим, що в межах цього провадження розслідуються обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що є корупційним та за вчинення якого не допускається звільнення від відбування покарання з випробуванням, як і призначення покарання більш м?якого, ніж передбачено законом.
3.34.Наведені вище фактичні обставини цього кримінального провадження та особисті обставини підозрюваного, в сукупності, дають слідчій судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування і суду, та що такий не зменшився.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні
3.35.З цього питання, слідча суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні.
3.36.Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
3.37.Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
3.38.Поряд з цим, за змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
3.39.Тому, ризик впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом.
3.40.Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, яка вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
3.41.Натомість, підозрюваний, будучи обізнаним про них та можливих свідків вчинення злочину, у силу тяжкості покарання, що йому загрожує, може впливати на зміст їх показань, у т.ч. тих, що є діючими та колишніми працівниками Міністерства оборони України, перебували в його безпосередньому підпорядкуванні.
3.42.Слідча суддя також вважає доведеним існування ризику впливу на іншого підозрюваного - ОСОБА_8, адже за версією органу досудового розслідування, саме він був залучений ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, яке вони ймовірно вчинили за попередньою змовою. Отже, ОСОБА_3 може впливати на ОСОБА_8 з метою власного невикриття.
3.43.Окрім того, слідча суддя враховує, що у цьому кримінальному провадженні була проведена низка експертиз /а.с. 77-82 т. 1/, на висновки за результатами яких сторона обвинувачення може покликатись під час судового розгляду в обґрунтування обвинувачення.
3.44.Отже, відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК України, експерт може бути викликаний для допиту під час судового розгляду для доповнення чи роз`яснення свого висновку, слідча суддя вважає, що за наведених обставин існує й ризик незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні.
3.45.Такого ж висновку слідча суддя доходить щодо можливого впливу на спеціалістів. Слідча суддя зважає на можливість залучення стороною захисту спеціалістів під час судового розгляду, використання його пояснень і допомоги (ч. 3 ст. 71 КПК України). Окрім того, спеціаліст може бути залучений і до проведення слідчих, процесуальних дій під час досудового розслідування, у т.ч., що здійснюються за участі підозрюваного.
3.46.Поряд з цим, слідча суддя виходить з того, що для здійснення тиску не обов`язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, після ознайомлення з матеріалами справи, у т.ч. й цього клопотання детектива, стануть відомі анкетні дані свідків, спеціалістів, та експертів. Тому з метою уникнення покарання, ця особа може вчиняти дії, покликані на примушення їх до зміни показань чи до відмови від їх надання.
3.47.Отже, викладені обставини дають достатні підстави вважати, що все таки існує ризик впливу на свідків, інших підозрюваних, експерта чи спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні та такий нині не зменшився.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
3.48.Слідча суддя вважає доведеним такий ризик, а також те, що з 15.03.2023 такий не зменшився.
3.49.Так, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_3 не мав повноважень на укладення угод щодо харчового забезпечення військових частин, у зв?язку із чим залучив до виконання злочинного плану ОСОБА_8, який повинен був підписати додаткові угоди із завідомо невигідними умовами до раніше укладених договорів на постачання харчування, а сам ОСОБА_3, на переконання органу досудового розслідування, вчиняв дії, спрямовані на тривале виконання укладених ОСОБА_8 додаткових угод - не вживати заходів до їх скасування (перегляду), не надавати правдиву інформацію керівництву Міністерства оборони України та Збройних Сил України, створювати хибне враження щодо ефективності укладення таких додаткових угод.
3.50.У кримінальному провадженні органом досудового розслідування отримано відомості, що за результатами проведення департаментом, очолюваним ОСОБА_8, 01.03.2021 службової наради за участі також службових осіб Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України, Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України, Тилу командування сил логістики Збройних Сил України та представників ТОВ «Військсервіс-Волонтер», ТОВ «Ресурс Сервіс КМ» було прийнято рішення про створення робочої групи щодо опрацювання нового проєкту додаткової угоди для врегулювання механізму освіження непорушного запасу в договорах на взаємовигідних умовах, унаслідок чого 02.03.2021 розроблено відповідні проекти додаткових угод, які у визначеному порядку було узгоджено з усіма зацікавленими структурними підрозділами Міністерства оборони України та Збройних Сил України /а.с. 172, 173 т. 1/
3.51.Водночас, жодних заходів для скасування попередніх додаткових угод від 23.02.2021 та підписання розроблених за результатами наради додаткових угод вжито не було /а.с. 178, 179 т. 1/, поряд з тим, що ОСОБА_8 проінформував про це ОСОБА_3, а останній своїм листом переконував Міністра оборони України, що такі заходи буде вжито /а.с. 172, 173 т. 1/. А тому, органом досудового розслідування обґрунтовано перевіряється імовірність вчинення таких дій ОСОБА_3 для приховування можливо вчиненого злочину ще до його викриття.
Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж домашній арешт для запобігання ризикам
3.52.Запобігти встановленим ризикам, із урахуванням наведеного в цій ухвалі, можливо шляхом продовження підозрюваному ОСОБА_3 домашнього арешту шляхом встановлення заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, у період доби з 23 год 00 хв по 06 год 00 хв, на строк 60 днів, який відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України обчислюється з дня, наступного за днем постановлення цієї ухвали, тобто до 05.06.2023.
3.53.Разом з тим, з урахуванням введення на території України воєнного стану, імовірність настання надзвичайних ситуацій воєнного, а також техногенного, природного характеру, а також імовірність погіршення стану здоров?я, слідча суддя вважає за можливе зробити виключення щодо перебування під домашнім арештом за умови настання таких обставин. Тому доцільним вбачається застосування домашнього арешту із забороною підозрюваному залишати житло у визначений цією ухвалою період доби за винятком необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що водночас, не впливає на висновок слідчої судді про задоволення клопотання детектива повністю.
3.54.Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади. А тому, підозрюваного належить зобов`язати прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора або суду.
3.55.Поряд з цим, встановлені ризики не нівелюються тим, що підозрюваний раніше не судимий, доказів притягнення до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні чи застосування стосовно нього раніше запобіжних заходів у розпорядженні слідчої судді немає. Водночас, відомостей про наявність тяжких хронічних захворювань, які б перешкоджали його домашньому арешту, слідчій судді не надано, станом на день вирішення клопотання йому виповнилось 42 роки, а також він має неповнолітню дочку /а.с. 41 т. 2/.
3.56.Слідча суддя також бере до уваги, як такі, що позитивно характеризують підозрюваного, ті обставини, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації 24.02.2022, підозрюваний взяв участь у формуванні добровольчого військового формування, до складу якого сам увійшов, та де позитивно характеризується /а.с. 14 т. 2/, виконання ним бойових наказів /а.с. 10 т. 2/, наявність подяк за виконання завдань з оборони України /а.с. 11, 12 т. 2/.
3.57.Водночас, такі обставини, на переконання слідчої судді, не нівелюють встановлених ризиків та не вказують на те, що останнім можна запобігти шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
3.58.Оцінюючи можливість застосування таких, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, а саме особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
3.59.Адже у такому разі відсутні будь-які стримуючі фактори від порушення покладених на підозрюваного обов?язків, ураховуючи встановлені слідчою суддею обставини існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
3.60.Натомість, під час перебування особи під домашнім арештом працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного мають право з`являтися в житло підозрюваного.
3.61.До того ж, сторона захисту наполягала на зміні підозрюваному запобіжного заходу на особисте зобов?язання без покладення обов?язку носити електронний засіб контролю, що слідча суддя оцінює критично. Адже лише можливість носіння такого зможе забезпечити ефективне реагування органів Національної поліції на можливе порушення умов обраного запобіжного заходу, у т.ч. зважаючи на те, що в умовах війни, значна частина ресурсів правоохоронних органів, зокрема і людських, спрямована на відсіч військової агресії.
3.62.Тому, саме домашній арешт підозрюваного у визначений період доби, у сукупності з обов?язком носити електронний засіб контролю є єдиним ефективним запобіжним заходом, здатним забезпечити ненастання встановлених слідчою суддею ризиків в умовах цього кримінального провадження.
3.63.В іншому разі виконання ОСОБА_3 обов`язків підозрюваного у кримінальному провадженні, де він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, фактично буде забезпечуватись виключно його власним бажанням.
3.64.Такий ступінь втручання у права підозрюваного виправдовується завданнями кримінального провадження, до яких належить захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
3.65.Поряд з цим, такий запобіжний захід як домашній арешт у період доби з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв не позбавляє підозрюваного ОСОБА_3 права на працевлаштування, на що покликалась сторона захисту, хоч і не дозволяє це зробити у певних сферах як то військова служба чи інших, що потребує виїзду за межі м. Києва.
3.66.Водночас, умови застосованого запобіжного заходу та покладені обов`язки надають можливість підозрюваному ОСОБА_3 за наявності підстав звертатись за отриманням дозволу до слідчого (детектива), прокурора або суду для виїзду за межі м. Києва.
3.67.Також, у випадку виникнення проблем із належною роботою електронного засобу контролю, на що покликався підозрюваний ОСОБА_3, останній має можливість повідомляти відповідний орган Національної поліції за місцем проживання про зазначене з метою усунення недоліків роботи.
Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України
3.68.З огляду на встановлені ризики, обставини, викладені в повідомленій підозрі та дані матеріалів клопотання, підозрюваному слід продовжити на строк 60 днів до 05.06.2023 дію обов`язків, об`єктивна необхідність у яких доведена прокурором, а саме: (1) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; (2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; (4) носити електронний засіб контролю.
3.69.Слідча суддя зауважує, що після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
3.70.Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України підставою для завершення досудового розслідування є визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, про що прокурор або слідчий, за погодженням прокурора, повідомляє сторону захисту та надає їй доступ до матеріалів досудового розслідування.
3.71.Отже, визначення моменту завершення досудового розслідування є дискреційним повноваженням слідчого, прокурора, яке, водночас, має бути здійснено у межах строків досудового розслідування, інакше - слідчий, прокурор зобов?язані закрити кримінальне провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
3.72.Ухвалою слідчої судді від 03.04.2023 строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було продовжено до 10.07.2023 включно /а.с. 49 т. 2/.
3.73.Також слідча суддя бере до уваги, що 15.03.2023 підслідність цього кримінального провадження була визначена за НАБУ, а в його межах, окрім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, розслідується ще й кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України /а.с. 112, 215 т. 1/.
3.74.Отже, обґрунтовано необхідними є вивчення та аналіз детективами НАБУ відомостей, зібраних попереднім органом досудового розслідування, зокрема, з метою визначення обсягу необхідних подальших слідчих чи процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень.
3.75.Окрім того, наявна необхідність завершення проведення комплексної судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи, що призначена лише 31.03.2023 та скерована для виконання 03.04.2023.
3.76.За викладеного, беручи до уваги також вагомість доказового значення відомостей, які можуть бути отримані, враховуючи характер ймовірно вчинених злочинів, наведені вище обставини, слідча суддя доходить висновку, що детективом доведена наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про домашній арешт, що застосований до підозрюваного ОСОБА_3 .
3.77.З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку про задоволення клопотання в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 177, 178, 181, 194-196, 372 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, у період доби з 23 год 00 хв до 06 год 00 хв, за винятком необхідності отримання медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто, до 04.06.2023, включно з обов`язком прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора або суду.
Продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_3, до 04.06.2023 включно, а саме таких:
-не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду;
-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Ухвалу про продовження строку застосування домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_3 .
Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та його захисникам.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до такої палати протягом п`яти днів з її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідча суддя ОСОБА_1