- Головуючий суддя (ВАКС) : Білоус І.О.
Справа № 991/3594/22
Провадження 1-кп/991/56/22
УХВАЛА
Іменем України
10 квітня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
Головуючої судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участі:
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
перекладача ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - захисників обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мікрах Ахтинського району Республіки Дагестан, проживає на АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст клопотання та позиції учасників судового провадження
До Вищого антикорупційного суду надійшли клопотання адвоката ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 - захисників обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору.
Захисник ОСОБА_7 у своєму клопотанні посилається на наступні недоліки обвинувального акта: неврахування обставин, які виправдовують обвинуваченого у цьому провадженні, неврахування при складенні обвинувального акта ключових доказів сторони захисту; відмова прокурорів від підписання протоколу ознайомлення із доказами сторони захисту в порядку ст. 290 КПК України; обвинувальний акт базується на завідомо незаконних експертизах - такі експертизи були проведені із значними порушеннями вимог закону, наслідком чого стало призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, яка так і не була проведене через перешкоди, які чинила сторона обвинувачення; невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, у зв`язку з відсутністю у деяких адвокатів допуску до державної таємниці; вчинення злочину, передбаченого ст. 191 КК України - розтрати майна шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, інкримінується усім обвинуваченим у цьому провадженні, однак ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не мають жодного відношення до служби в державних органах, а тому не можуть бути спеціальними суб`єктами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; порушення підсудності при передачі справи до Вищого антикорупційного суду (оскільки підсудність справи Дарницькому районному суду м. Києва визначена рішенням Київського апеляційного суду) та порушення норм Конституції України, зокрема принципу остаточності судового рішення; відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування окремих ухвал слідчих суддів; обвинувачений ОСОБА_6 не був поінформований про обвинувачення зрозумілою йому мовою.
Захисник ОСОБА_8 у своєму клопотанні вказує на наступні недоліки обвинувального акта: відсутність чіткого визначення часу та способу ймовірного вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому правопорушень; відсутність в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про потерпілого; відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування відомостей про пред`явлення підозри ОСОБА_12, зазначення директора ТОВ «Кіт-трейд» як «особи, провадження щодо якої виділено в окреме провадження»; складення обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування; реєстр не мітить відомостей щодо уточнення групи прокурорів після об`єднання кримінальних проваджень № 42016000000000870 та № 52017000000000516, що на думку сторони захисту виключає можливість призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_6 клопотання своїх захисників підтримав.
Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору заперечував. Зазначив, що стороною обвинувачення на всіх стадіях досудового розслідування вчинялись дії для забезпечення стороні захисту реалізації права на захист, усім експертам було надано необхідні документи, стороні захисту на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування було надано доступ до матеріалів, в тому числі й з грифом таємно. Більша частина озвучених стороною захисту зауважень стосується стадії судового розгляду, під час якої кожна із сторін має право доводити свою позицію. Обвинувальний акт повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону та не містить будь-яких недоліків. Інші зауваження сторони захисту щодо реєстру матеріалів досудового розслідування, процедури ознайомлення із матеріалами досудового розслідування не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору та призначити справу до судового розгляду.
2.Мотиви суду
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року, справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
Доводи захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стосовно неврахування в обвинувальному акті обставин, які виправдовують його підзахисного, некоректності викладення фактичних обставин та встановленого обвинувачення, складення обвинувального акта з урахуванням результатів завідомо незаконних експертиз, пред`явлення обвинувачення особам, які не можуть бути суб`єктами вчинення інкримінованого правопорушення, зазначення в обвинувальному акті прізвищ осіб, які не є обвинуваченими у цьому провадженні, невідповідність зазначених в обвинувальному акті обставин дійсності, відсутність чіткого визначення часу та способу ймовірного вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому правопорушеньсудом відхиляються з огляду на те, що оцінка таких доводів може бути здійснена лише за результатами судового розгляду кримінального провадження № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року щодо ОСОБА_6 та дослідження зібраних у ньому доказів на предмет їх належності та допустимості.
На стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та, більше того, наявність чи відсутність його складу, а також надавати оцінку доказам, що були зібрані на стадії досудового розслідування.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Більше того, клопотання про повернення обвинувального акта захисника ОСОБА_7 суд розглядає лише в контексті обвинувачення ОСОБА_6, а тому усі доводи, що стосуються неналежної правової кваліфікації дій інших обвинувачених, провадження щодо яких здійснюється окремо, судом визнаються безпідставними.
Щодо неконкретності обвинувачення, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Тож суд ураховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Ураховуючи викладене, суд відхиляє доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність належного обґрунтування вчинення останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з огляду на неможливість їх розглянути по суті на стадії підготовчого провадження.
Кримінальний процесуальний закон не пов`язує можливість прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору на підготовчому судовому засіданні із дотриманням порядку ознайомлення сторін із матеріалами досудового розслідування, визначеного ст. 290 КПК України, у зв`язку з чим, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відмови прокурорів у підписанні протоколу ознайомлення із доказами сторони захисту в порядку ст. 290 КПК України та невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_7 та деяких інших адвокатів допуску до державної таємниці як підстави для повернення обвинувального акта у цьому провадженні.
Суд також відхиляє аргумент сторони захисту щодо порушення підсудності при передачі справи до Вищого антикорупційного суду, оскільки підсудність Вищому антикорупційному суду цього провадження визначена ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2019 року.
Окрім того, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання також і додаток до обвинувального акта, визначений ч. 4 ст. 291 КПК України у вигляді реєстру матеріалів досудового розслідування. Кримінальний процесуальний закон не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору. З огляду на викладене, суд відхиляє посилання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування як на підставу для повернення обвинувального акта прокурору.
Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_8 в частині аргументів стосовно направлення обвинувального акта до суду після закінчення строків досудового розслідування, суд констатує, що зазначена обставина відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України є підставою для прийняття на підготовчому судовому засіданні рішення про закриття провадження. Водночас підставою для повернення обвинувального акта є його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.
Суд критично оцінює посилання захисника ОСОБА_7 на непоінформованість ОСОБА_6 про обвинувачення зрозумілою йому мовою, оскільки судом залучено до участі у цьому проваджені перекладача, який здійснив переклад обвинувального акта на зрозумілу обвинуваченому ОСОБА_6 мову.
Ураховуючи викладене, при розгляді клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які б перешкоджали суду призначити його до судового розгляду. Водночас, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду.
Керуючись статтями ст. 314, 315, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3