Документ № 110250984

Справа № 991/5573/22

Провадження 1-кп/991/20/23

УХВАЛА

10 квітня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

цивільного позивача ОСОБА_6,

представника цивільного позивача ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10,

представника цивільного відповідача ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному 27 жовтня 2020 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168, за обвинуваченням:

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новогродівка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000002168 від 27.10.2020, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_8 заявлено клопотання про повернення обвинувального акта у вищевказаному кримінальному провадженні прокурору.

Доводи клопотання про повернення обвинувального акта.

За твердженням захисника, обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_10 містить низку недоліків, як формального, так і змістовного характеру, які дають підставу стверджувати про невідповідність акта вимогам ст. 291 КПК України. Першочергово захисник зазначає про те, що висунуте ОСОБА_10 обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Дане твердження захисник обґрунтовує наявністю у тексті обвинувального акта прізвища ОСОБА_12 та зазначенням стороною обвинувачення про вчинення ОСОБА_10 злочинних дій за попередньою змовою з даною особою. Проте у відношенні ОСОБА_12 не було жодного судового розгляду справи по суті, відсутнє судове рішення, яким би його було визнано винуватим. До того ж кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_12 закрито прокурором у зв`язку зі смертю останнього. Таким чином, констатація узгодженості дій ОСОБА_10 та ОСОБА_12 є припущеннями сторони обвинувачення. Також у клопотанні захисник зазначає про те, що правова кваліфікація дій ОСОБА_10 не відповідає обставинам, викладеним в самому обвинувальному акті. Підзахисний не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, в розумінні дій щодо вилученого в ході досудового розслідування майна. Окрім того, на переконання захисника, обвинувальний акт не містить зрозумілого формулювання обвинувачення, оскільки зміст повідомлення про підозру ОСОБА_12 вказує, що йому інкримінувалося введення в оману орган досудового розслідування, представником якого під час допиту був саме ОСОБА_10 . Водночас за версією сторони обвинувачення, викладеною в обвинувальному акті, ОСОБА_10 діяв за попередньою змовою саме з ОСОБА_12 . Таке трактування вказаних обставин є суперечливим одне одному. Окремо захисник зазначає про відсутність конкретності та зрозумілості формулювання обвинувачення за ст. 366 КК України, що позбавляє ОСОБА_10 можливості ефективного захисту проти висунутого звинувачення. Поряд з цим захисником у клопотанні зазначається про те, що оскільки справа у відношенні ОСОБА_12 закрита, а спростування чи доведення факту попередньої змови вимагає судового розгляду і у відношенні померлого ОСОБА_12, то на ОСОБА_10 буде покладено додатковий тягар здійснення захисту і за померлу особу, що виходитиме за межі висунутого йому обвинувачення. Вказане свідчить про те, що зазначення ОСОБА_12 в обвинувальному акті суперечить законодавчо закріпленій презумпції невинуватості особи. Спираючись на викладене, захисник вказує, що відповідні порушення не можливо усунути під час судового розгляду оскільки ймовірні дії його підзахисного, зазначені в обвинувальному акті слід кваліфікувати не як злочин, передбачений ст. 191 КК України, а як проступок за ст. 388 КК України. Відповідно до приписів КПК України проведення досудового розслідування у відповідних кримінальних провадженнях не відноситься до підслідності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Отже, обвинувальний акт складено та затверджено неуповноваженими особами, а сама справа, з огляду на іншу кваліфікацію дій, не буде підсудна Вищому антикорупційному суду.

Окремо у заявленому клопотанні про повернення обвинувального акта захисник ОСОБА_8 посилається на порушення стороною обвинувачення імперативної норми щодо порядку вручення стороні захисту обвинувального акта. Захисник вказує, що ні ОСОБА_10, ні його захисники не отримали акт та реєстр матеріалів досудового розслідування під розписку, як того вимагає кримінальний процесуальний закон. Що позбавляє сторону захисту можливості ефективно здійснювати захист обвинуваченого. На підтвердження невручення стороні захисту передбачених законом процесуальних документів захисник вказує на відсутність відповідної розписки за підписом ОСОБА_10 у додатках до обвинувального акта.

Також, як підставу для повернення обвинувального акта прокурору захисник наводить відомості про те, що прокурор ОСОБА_13, будучи повідомленим стороною захисту про надання йому доступу до документів, які захист має намір використовувати як докази у суді, проігнорував дане повідомлення та не ознайомлювався з документами сторони захисту, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 290 КПК України.

Ще однією підставою для повернення обвинувального акта захисник ОСОБА_8 вважає незазначення в акті прізвищ усіх слідчих та прокурорів, які здійснювали досудове розслідування та процесуальне керівництво у даному провадженні. В акті відсутні прізвища прокурорів Київської міської прокуратури, прокурорів Офісу Генерального прокурора та слідчих Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань. Водночас захисник вказує, що в обвинувальному акті зазначений ОСОБА_6, як потерпілий від кримінального правопорушення. Втім такий статус особи не відповідає дійсним обставинам справи. ОСОБА_6 дійсно є спадкоємцем померлого власника майна, але не отримав свідоцтво про право на спадщину, яке засвідчує перехід права власності на майно від спадкодавця до спадкоємця.

З-поміж вищенаведеного захисник також вказує на те, що стороні захисту не відкрито для ознайомлення усіх матеріалів кримінального провадження. Відповідні обставини захисниками були встановлені під час ознайомлення з матеріалами судової справи щодо клопотання детектива Національного бюро про продовження строку досудового розслідування у даному провадженні. Як додаток до клопотання детективом долучалися листи. З тексту листів вбачається надсилання до Офісу Генерального прокурора проєктів повідомлення про підозру ОСОБА_10 . Втім відповідні листи та проєкти повідомлення про підозру стороні захисту для ознайомлення не надавалися. Також стороні захисту не були надані для ознайомлення клопотання про привід та накладення грошового стягнення на адвоката ОСОБА_14, та судові рішення, постановлені за наслідками розгляду таких клопотань. Наведені процесуальні рішення відсутні і в реєстрі матеріалів досудового розслідування. У зв`язку з неможливістю самостійного отримання відповідних процесуальних рішень захисник просить витребувати з Офісу Генерального прокурора проєкти повідомлень про підозру у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020.

З огляду на викладені обставини захисник ОСОБА_8 порушив перед судом питання щодо повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 прокурору.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав подане клопотання, пояснення надав аналогічні його тексту. Зазначив, що численні порушення приписів КПК України, визначених ст. 290, 291, невірна кваліфікація дій за статтею КК України, незрозумілість суті обвинувачення в цілому для сторони захисту є підставами для повернення обвинувального акта прокурору. Окремо звернув увагу та просив витребувати з Офісу Генерального прокурора проєкти повідомлення про підозру ОСОБА_10, які не були відкриті стороні захисту для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України.

Захисник ОСОБА_9 підтримав клопотання про повернення обвинувального акта та додатково зазначив, що копія обвинувального акта вручалася ОСОБА_10 без участі захисників. Тому захист вважає, що акт в такому випадку не був вручений ОСОБА_10 . Направлення акта до суду без попереднього вручення його копії підозрюваному є грубим порушенням приписів КПК України та підставою для повернення акта прокурору. Окремо захисник звернув увагу і на формулювання обвинувачення та зазначив, що воно не відповідає матеріалам справи, оскільки в акті неодноразово згадується ОСОБА_12, а отже, можливо дійти висновку, що і йому висунуто звинувачення у вчиненні злочинів. Втім вказаний факт відсутній через смерть ОСОБА_12 і закриття прокурором провадження щодо останнього. Також захисник зазначив, що формулювання обвинувачення за статтею 366 КК України не зрозуміле, оскільки не містить обов`язкових елементів події кримінального правопорушення. Відсутність усіх слідчих та прокурорів в обвинувальному акті звужує принцип змагальності сторін.

Обвинувачений ОСОБА_10 також підтримав клопотання про повернення обвинувального акта та вказав на грубі порушення з боку прокурора, які були допущені при врученні йому обвинувального акта. Прокурор відмовив обвинуваченому в очікуванні захисників для вручення акта.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання захисника. Повідомив, що обвинувальний акт було вручено ОСОБА_10 . Про факт вручення свідчить долучений до акта відеозапис процесуальної дії. Також обвинувальний акт засобами електронного зв`язку та поштою направлявся захисникам у зв`язку з їх неприбуттям для проведення відповідної дії. З приводу зазначення в обвинувальному акті прізвищ окремих осіб пояснив, що вказані обставини ніяким чином не призводять до порушення прав таких осіб. Також надав пояснення стосовно того, що КПК України не вимагає зазначати в акті історію зміни групи прокурорів у кримінальному провадженні. У даному акті наведені прізвища лише тих слідчих і прокурорів, які мали повноваження у справі на момент складання відповідного процесуального рішення. З приводу особи потерпілого вказав, що без дослідження матеріалів справи суд не може встановити набуття чи не набуття ОСОБА_6 статусу потерпілого у справі. Разом з тим, вказав, що співвідношення статусу потерпілого в процесуальному аспекті може не співпадати з його визначенням в матеріальному плані, що встановлено у рішенні Верховного суду України. З приводу ознайомлення з документами, які сторона захисту має намір використовувати як докази під час судового розгляду та надавала до них доступ, пояснив, що на ознайомлення з даними матеріалами був уповноважений детектив. Проте сторона захисту до детектива не зверталася. Під час подальших зустрічей з захисниками та обвинуваченим останні також не надавали прокурору ніяких документів. Водночас приписами КПК України закріплено, що у разі зволікання однієї із сторін в ознайомленні з матеріалами, до яких їй надається доступ, інша сторона має право звернутися до слідчого судді для встановлення часу на таке ознайомлення. Відповідним правом сторона захисту не скористалася. У разі необхідності сторона захисту відповідні документи може відкрити прокурору і в подальшому використовувати їх як докази своєї позиції у суді. Вважає, що обвинувальний акт складено з дотриманням приписів законодавства, та просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення акта.

Цивільний позивач ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора та просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту.

Представник цивільного позивача ОСОБА_7 також підтримав позицію прокурора про відмову в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта. Надав письмові пояснення, відповідно до яких вважав, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України та він підлягає призначенню до судового розгляду.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_11 вирішення клопотання про повернення обвинувального акта залишив на розсуд суду.

Захисники обвинуваченого - адвокати ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а також цивільний позивач ОСОБА_17 у судове засідання не з`явилися, про час та місце засідання повідомлені належним чином. До початку засідання від захисників ОСОБА_15 та ОСОБА_16 надійшли клопотання про проведення підготовчого судового засідання без їх участі.

Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання.

Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання про повернення обвинувального акта, дійшла таких висновків.

Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від

26 червня 2018 року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається : реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, колегія суддів приходить висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Так обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, він підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано, в межах такої можливості передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Оцінюючи доводи сторони захисту в частині аргументів про те, що обвинувальний акт суперечить встановленим під час досудового розслідування обставинам справи, в обвинувальному акті невірно зазначено статтю Закону України про кримінальну відповідальність та зміст пред`явленого обвинувачення є незрозумілим, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18). Відповідно до названої позиції, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Як попередньо зазначалося, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.

Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.

За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 колегія суддів дійшла до переконання, що він у достатній мірі інформує обвинуваченого як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинуваченого об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення, встановлення неналежності останнього до суб`єкту скоєння злочину є підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).

Доводи захисту, зокрема, про відсутність відомостей про те де, коли та за яких обставин ОСОБА_10 замінив перший аркуш повідомлення Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 19.09.2019 № 14/1-6698, чим вчинив підроблення офіційного документа, не є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки вказані обставини впливають на рішення суду щодо доведеності пред`явленого обвинувачення. Водночас, такі питання не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні з огляду на мету цієї стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення, а тому має вирішуватися виключно за результатами судового розгляду та на підставі дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Крім цього, зважаючи на те, що Кримінальний процесуальний закон не пов`язує можливість прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору на підготовчому судовому засіданні з підстав зазначення у його змісті про вчинення злочину особами, які не є обвинуваченими у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020, та щодо них не ухвалено вирок, колегія суддів відхиляє аргумент захисника про повернення обвинувального акта з підстав написання у тексті обвинувачення особи ОСОБА_12, як особи які діяла у змові з ОСОБА_10 .

Твердження сторони захисту про порушення стороною обвинувачення принципу презумпції невинуватості оцінюється судом критично з огляду на наступне.

Презумпція невинуватості - це правовий принцип за яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. 1 ст. 17 КПК України). Таким чином правило презумпції невинуватості означає, що винуватість особи та карність її діяння може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

У свою чергу обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (ч. 4 ст. 110 КПК України). Обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України). За змістом вищевказаних норм обвинувальний акт - це форма вираження твердження про вчинення певною особою злочину, яка в той самий час не вирішує наперед питання винуватості такої особи та караності її дій. За таких обставин наявність тверджень прокурора в обвинувальному акті про вчинення злочину певною особою у змові з іншою особою ґрунтується на чинному кримінальному процесуальному законодавстві та не є порушенням принципу презумпції невинуватості.

З приводу відсутності розписки ОСОБА_10, як обов`язкового додатку до акта, передбаченого п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування, зокрема, підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу) та його захиснику. Розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову і реєстру матеріалів досудового розслідування є обов`язковим додатком до обвинувального акта (п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України).

Виконання прокурором обов`язку з надання стороні захисту копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надає можливість особі, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, бути невідкладно повідомленою про сутність і зміст висунутого проти неї обвинувачення і вжити заходів захисту від обвинувачення.

Водночас, закріплюючи вимогу щодо надання обвинувального акта під розписку, кримінальний процесуальний закон не врегулював випадок коли його неможливо вручити підозрюваному особисто або коли особа ухиляється від його отримання. Відтак колегія суддів звертається до інших джерел права, які визнані в Україні, до яких відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» належить Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини. При цьому суд вважає, що посилання у цьому випадку не застосовується для обмеження прав і свобод, які передбачені Конвенцію, а використовується для вирішення питання, що не врегульовано однозначно на національному рівні.

Так, у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини неодноразово зверталася увага на значущість повідомлення особи про характер і причину висунутого проти нього обвинувачення. Зокрема, у рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначається, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. При цьому обов`язок повідомити обвинуваченого повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, зробивши інформацію доступною, але не довівши її до відома захисту.

Разом з тим, якщо недотримання цього обов`язку трапилось з вини обвинуваченого, то він не може стверджувати про порушення прав сторони захисту (рішення у справі Кемпбел та Фелл проти Сполученого Королівства від 28 червня 1984 року, заяви № 7819/77, 7878/77).

За таких обставин, судом має бути встановлено чи вжито стороною обвинувачення розумних та достатніх заходів для надання ОСОБА_10 копії обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020, реєстру матеріалів досудового розслідування до даного провадження та копії цивільних позовів, що були пред`явлені під час досудового розслідування; чи мав ОСОБА_10 можливість внаслідок дій сторони обвинувачення, пов`язаних з наданням копії обвинувального акта, дізнатися про факт наявності щодо нього такого обвинувачення; чи викликана відсутність розписки діями/бездіяльністю ОСОБА_10 .

Як свідчить досліджений у судовому засіданні протокол від 16.11.2022 про вручення підозрюваному копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільних позовів у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у приміщенні кабінету № НОМЕР_1 Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора за адресою: м. Київ, вул. Ісаакяна, 17 було надано копію обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільних позовів у вищевказаному кримінальному провадженні. Під час вказаної процесуальної дії здійснювалася відеофіксація.

Переглянувши відеозапис, колегія суддів встановила, що прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 вручено копію обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування та копію цивільних позовів у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 підозрюваному ОСОБА_10 . Втім, останній відмовивсч приймати вказані документи та підтвердити факт їх отримання власноручним підписом без захисників.

Крім цього, копія обвинувального акта, копія реєстру матеріалів досудового розслідування та копія цивільних позовів направлялася прокурором ОСОБА_10 на електронну адресу останнього, засобами поштового зв`язку за місцем роботи ОСОБА_10 та в мобільних додатках для обміну повідомленнями.

Також копія обвинувального акта, копія реєстру матеріалів досудового розслідування та копії цивільних позовів у кримінальному провадженні засобами поштового зв`язку були скеровані захисникам ОСОБА_10 за місцем роботи та на електронну адресу адвокатського об`єднання.

Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про те, що стороною обвинувачення вжито розумних та достатніх заходів для вручення ОСОБА_10, а також його захисникам копій обвинувального акта, копій реєстру матеріалів досудового розслідування та копій цивільних позовів у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020. ОСОБА_10 був обізнаний внаслідок дій сторони обвинувачення, пов`язаних з наданням йому копії обвинувального акта, про факт наявності щодо нього самого обвинувачення. У свою чергу, відсутність розписки обвинуваченого про отримання обвинувального акта обумовлено відмовою ОСОБА_10 підтвердити факт отримання власноручним підписом без захисників. За таких обставин, на переконання колегії суддів, відсутність розписки обвинуваченого ОСОБА_10 про отримання обвинувального акта з додатками до нього не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

З приводу тверджень сторони захисту про помилковість наділення ОСОБА_6 статусом потерпілого у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020, а отже, і помилковість зазначення його прізвища в обвинувальному акті, є окремою підставою для повернення акта прокурору, колегія суддів зазначає, що суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обґрунтованості обставинам за яких органом досудового розслідування ОСОБА_6 було визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні, а отже, і ставити під сумнів даний його статус. Вирішення цього питання стосується дослідження доказів, що суперечить стадії підготовчого судового засідання.

Щодо доводів захисника в частині, що стосується неознайомлення прокурора з матеріалами сторони захисту, до яких йому було надано доступ, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 290 КПК України сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч. 9 ст. 290 КПК України).

Водночас ч. 10 ст. 290 КПК України регулює питання коли будь-яка зі сторін зволікає з наданим їй правом доступу до матеріалів протилежної сторони. Так, законодавцем визначено, що у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов`язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів.

У судовому засіданні факт звернення сторони захисту до слідчого судді з відповідним клопотанням встановлений не був.

Разом з цим, неознайомлення сторони обвинувачення з матеріалами сторони захисту на стадії досудового розслідування не обмежує їх прав у відкритті відповідних матеріалів прокурору під час судового розгляду, що надасть захисту можливість використовувати наявні у них відомості, як докази в подальшому.

З приводу позиції сторони захисту про необхідність витребування з Офісу Генерального прокурора проєктів повідомлення про підозру ОСОБА_10 колегія суддів зазначає, що відповідне питання вже було предметом розгляду під час підготовчого судового засідання і йому надана оцінка в ухвалі від 17.03.2023. Так в ухвалі вказано, що проекти будь-яких процесуальних рішень не є доказами в розумінні приписів КПК України і сторона кримінального провадження не зобов`язана надавати доступ до таких відомостей. З огляду на зазначене суд відмовляє у витребуванні проєктів повідомлень про підозру ОСОБА_10 з Офісу Генерального прокурора.

Щодо відсутності в реєстрі матеріалів досудового розслідування клопотань сторони обвинувачення про привід та накладення грошового стягнення на адвоката ОСОБА_14, а також судових рішень з відповідних питань, колегія суддів дійшла висновку, що вказані матеріали не були відкриті стороні захисту. Отже, у разі їх додаткового не відкриття, суд не зможе допустити відомості, що в них містяться, як доказ. Втім відсутність окремих процесуальних рішень у реєстрі матеріалів досудового розслідування не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що стороною захисту не наведено, а судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України, яка б слугувала беззаперечною підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_8 слід відмовити.

Керуючись статтями 219, 284, 290, 291, 314, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та витребуванні з Офісу Генерального прокурора проектів повідомлень про підозру у кримінальному провадженні № 62020100000002168 від 27.10.2020, що направлялися на адресу Офісу Генерального прокурора та копії листування з вказаного питання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_18

Судді

ОСОБА_19