Документ № 110263901

справа №991/2713/23

провадження №1-кс/991/2738/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«04» квітня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива НАБУ ОСОБА_3, розглянувши у закритому судовому засіданні, клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000057 від 22 лютого 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000057 від 22 лютого 2022 року.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000057 від 22 лютого 2022 року за підозрою ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 369 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 368 КК України, а також ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 368 КК України, щодо обставин створення не пізніше листопада 2021 року та діяльності на території м. Одеси злочинної організації, яка має чітку ієрархічну структуру, широке коло залучених учасників, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності у сфері господарської та службової діяльності. З метою забезпечення функціонування злочинної організації та реалізації злочинних планів, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за участю ОСОБА_7 організували систематичне надання неправомірної вигоди службовим особам та депутатам Одеської міської ради, а також службовим особам інших органів державної влади. Отримавши таким чином контроль над діяльністю ключових департаментів та комісій Одеської міської ради, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, підміняючи собою орган місцевого самоврядування та, не маючи не це жодних повноважень, розпочали процес виділення земельних ділянок на території міста Одеси під забудову окремим будівельним компаніям в обмін на надання грошових коштів та/або нерухомого майна у житлових та нежитлових комплексах.

Як зазначеноу клопотанні,за данимислідства, керівники злочинної організації досягли домовленості з власником будівельної компанії «Стікон» про передачу під забудову земельної ділянки комунальної форми власності площею 4 га по АДРЕСА_1, про що підписали так звану «понятійну угоду» від 12 липня 2021 року (Меморандум про співпрацю і організацію взаємовідносин). Відповідно до змісту угоди, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зобов`язуються забезпечити передачу будівельній компанії «Стікон» земельної ділянки під забудову після оформлення права користування нею; отримати і передати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; отримати і передати дозвіл на виконання будівельних робіт; надати документи, які надають право списання і зносу нежитлових будівель і споруд. За такі «послуги» керівники злочинної організації отримують 18% від загальної площі житлових та нежитлових приміщень (загальна площа орієнтовно 80 тис м2); грошові кошти із розрахунку 1% від загальної площі житлових та нежитлових приміщень, при цьому 0,33% після підписання даної угоди.

Відповідно до клопотання, подальшим розслідуванням встановлено, що директором будівельної компанії «Стікон» передано ОСОБА_6 / ОСОБА_5 нерухоме майно (квартири) загальною площею 566 кв.м. у ЖК «Real Park» за адресою: АДРЕСА_2 . Передача нерухомості документально оформлена шляхом укладення договорів купівлі-продажу майнових прав з підконтрольною ОСОБА_6 / ОСОБА_5 компанією ТОВ «Білд Максі Груп», директор якої ( ОСОБА_11 ) не має відношення до фактичної діяльності даного товариства, а лише виконує прохання про підписання необхідних документів. Таким чино було укладено вісім договорів між ТОВ «Стікон» і ТОВ «Білд Максі Груп», предметом яких є квартири №№26, 249, 435, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 загальними площами 88.10 кв.м., 38.70 кв.м., 59.30 кв.м., 43.20 кв.м., 89.20 кв.м., 89.20 кв.м., 69.90 кв.м., 89.20 кв.м. відповідно.

Отже, на переконання детектива, вказані квартири набуті кримінально протиправним шляхом, а саме: в результаті злочинного впливу на Одеську міську раду з боку ОСОБА_6 / ОСОБА_5, яка уповноважена вчиняти дії з надання земельних ділянок під забудову (оренда, постійне користування, суперфіцій інше); дії з надання містобудівних умов та обмежень, а також інші дії дозвільного характеру, які виникають у процесі будівництва; ОСОБА_6 / ОСОБА_5, маючи такий вплив та використовуючи його, безоплатно отримали від будівельної компанії «Стікон» нерухоме майно квартири (на своє підконтрольне товариство) в обмін на вжиття заходів з передачі земельної ділянки під забудову по АДРЕСА_1 . За таких обставин, зазначені вище квартири є речовими доказами, підпадаючи під критерії, визначені ст. 98 КПК України. Окрім того, до вказаного майна може бути застосовано спеціальну конфіскацію, оскільки воно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а третя особа (ТОВ «Білд Максі Груп»), яка формально набула таке майно отримала його безоплатно. При цьому, директор цього товариства ОСОБА_11 повинен був знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

З огляду на викладене, детектив вказує на необхідність накладення арешту на майнові права на 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 (VII пусковий комплекс) секція 3.1 (будівельна адреса); майнові права на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_9 (VIIпусковий комплекс)секція 3.3(будівельнаадреса); майнові права на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_10 (VIIпусковий комплекс)секція 3.2(будівельнаадреса); квартиру АДРЕСА_11 (колишній АДРЕСА_2,ІІІ пусковийкомплекс,секція 1.3-будівельна адреса); квартиру АДРЕСА_12 (колишній АДРЕСА_2, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса); квартиру АДРЕСА_13 (колишній АДРЕСА_2, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса); квартиру АДРЕСА_14 (колишній АДРЕСА_2, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса); квартиру АДРЕСА_15 (колишній АДРЕСА_2, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса) з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Детектив просиврозглядати клопотаннябез повідомленнязаінтересованих осібпро такий розгляд. Керуючись ст. 222 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Не порушуючи рівності сторін, реалізуючи передбачену законодавцем можливість (ч.2 ст.172 КПК України) та з метою досягнення дієвості запропонованого детективом заходу, слідчий суддя вважає, що строк, протягом якого виготовлятиметься повний текст рішення, буде достатнім органу досудового розслідування для його реалізації, після спливу якого змагальність сторін буде відновлена шляхом поінформованості усіх зацікавлених осіб про наявність арешту.

Позиція сторін у судовому засіданні.

Детектив ОСОБА_3 в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши пояснення детектива та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.

Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості (п.7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна та допускається з метою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.ч.1,2ст.170КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Вирішуючи питання про можливість накладення арешту в межах даного клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне дослідити природу майнових прав.

Відповідно дост. 177 ЦК України,об`єктамицивільних правє речі,у томучислі грошіта цінніпапери,інше майно,майнові права,результати робіт,послуги,результати інтелектуальної,творчої діяльності,інформація,а такожінші матеріальніі нематеріальніблага. Уст. 179 ЦК Українинадано визначенняречі якпредмета матеріальногосвіту,щодо якогоможуть виникатицивільні правата обов`язки. Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (ст. 181 ЦК України)і щодо нерухомихречей (нерухомемайно,нерухомість)належать земельніділянки,а такожоб`єкти,розташовані наземельній ділянці,переміщення якихє неможливимбез їхзнецінення тазміни їхпризначення. Також уст. 182 цього Кодексупередбачено,що правовласності таінші речовіправа нанерухомі речі,обтяження цихправ,їх виникнення,перехід іприпинення підлягаютьдержавній реєстрації. Стаття 190 ЦК Українивизначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можливо дійти висновку, що уЦК Українивизначення майнового права відсутнє, оскільки уст. 190 ЦК Україниміститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому, не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права, набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Тобто, майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права.

При цьому, у ст. 11 ЦК України вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зі змісту ст.ст.655,656 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Підсумовуючи, враховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме: інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації.

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, детектив підтверджує володіння третіми особамитаким майномдоговорами купівлі-продажу майнових прав на квартири від 17жовтня 2022року №№КПИП-180739;КПИП-180744;КПИП-180750;КПИП-180753;КПИП-182626;КПИП-182630;КПИП-182631;КПИП-182632, укладеними між ТОВ «Стікон» та ТОВ «Білд Максі Груп», що, за версією органу досудового розслідування, є підконтрольним ОСОБА_6 / ОСОБА_5, а директор цього товариства (ТОВ «БілдМаксі Груп»)фактичного відношення до його діяльності не має і лише виконує прохання про підписання необхідних документів.

За таких обставин, слідчий суддя вважає можливим розгляд питання про арешт майна в даному кримінальному провадженні з точки зору положень ч.3ст.132КПК України,а саме:майнових прав на квартири в об`єкті будівництва у м. Одесі, як майна (активів), передача якого, за версією органу досудового розслідування, формально відбулася на ТОВ «Білд Максі Груп» в особі його директора, однак фактичними володільцями якого є ОСОБА_6 / ОСОБА_5, яким підконтрольне вказане товариство.

Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до затверджених процедур, які встановленні у Засадах використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду кримінальне провадження №52022000000000057 було закріплено за слідчим суддею ОСОБА_12, який розглядає заяви, клопотання тощо, що подані зацікавленими особами в межах цього провадження, але не більше 10 обшуків та одного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в день. Визначений зборами суддів Вищого антикорупційного суду відповідний авторозподіл справ дозволяє слідчому судді повно та всебічно орієнтуватися у кримінальному провадженні, використовувати отриману інформацію в межах цього провадження і, на думку слідчого судді, таке використання не призводить до порушення принципу диспозитивності (ч.3 ст.26 КПК України). Отже, кримінальне провадження №52022000000000057 є знайомим для слідчого судді, який обізнаний про загальне бачення кожної із сторін, розуміє та орієнтується в озвучених сторонами правових позиціях під час розгляду інших клопотань, зокрема численних клопотань про проведення обшуків, застосування запобіжних заходів до підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, накладення арештів на майно тощо.

Стаття 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації.

Зі змісту ч.3, 4 ст. 170 КПК України, для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98цього Кодексу,а увипадку можливостізастосування спеціальноїконфіскації,арешт моженакладатися намайно підозрюваного,обвинуваченого,засудженого аботретьої особиза наявностідостатніх підставвважати,що вонопідлягатиме спеціальнійконфіскації увипадках,передбачених ККУкраїни. При цьому, арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.1-4 ч.1 ст. 96-2 КК України.

Як вбачаєтьсяз клопотаннята доданихдо ньогоматеріалів,досудове розслідуванняу цьому кримінальному провадженніздійснюється заознаками кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.14ч.5ст.191, ч.2ст.369-2,ч.1ст.255,ч.5ст.191,ч.4ст.368,ч.3ст.369 КК України, щодо створення та діяльності на території м. Одеси злочинної організації з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти власності у сфері господарської та службової діяльності.

Слідчий суддя досліджує лише питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість їх сприяння формуванню внутрішнього переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення безвідносно до особи, яка могла його вчинити.

Наведені детективом відомості про обставини вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, в сукупності з наданими у судовому засіданні детективом поясненнями та дослідженими матеріалами, доданими до клопотання, дають слідчому судді підстави для висновку, що могли мати місце обставини, про які зазначається у цьому клопотанні.

При цьому, слідчий суддя не встановлює можливу причетність зазначених уклопотанні осібдо вчинення кримінальних правопорушень, як і не встановлює наявність в їх діях складів злочинів, їх винуватість чи ступінь вини, питання належності та допустимості доказів, тобто не вирішує питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті. Натомість, слідчий суддя, оцінивши сукупність отриманих доказів, не відступаючи від своїх висновків, які були зроблені, зокрема в ухвалах від 07 грудня 2022 року у справах №№991/6137/22, 991/930/23щодо застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 та продовження строку дії покладених на ОСОБА_5 обов`язківвідповідно, лише встановлює, що кримінальні правопорушення, про які йдеться в клопотанні, за наведених обставин могли бути вчинені та, з огляду на їх тяжкість і характер, слідчий суддя вважає можливим застосування у цьому кримінальному провадженні такого заходу забезпечення як арешт майна.

Детективом в межах даного клопотання ставиться питання про накладення арешту на майнові права на нерухоме майно квартири у об`єкті будівництва у м. Одесі, які, за версією слідства, були кримінально-протиправним шляхом безоплатно передані директором ТОВ «Стікон» під фактичний контроль ОСОБА_6 / ОСОБА_5 через документальне оформлення на ТОВ «Білд Максі Груп» в особі його директора (який, за версією слідства, насправді не має відношення до дійсної діяльності цього товариства) в обмін на виконання зобов`язань щодо вжиття заходів з передачі земельної ділянки у місті Одесі під забудову в результаті впливу на Одеську міську раду зазначених осіб, а отже це майно (майнові права), на переконання детектива, набуте кримінально протиправним шляхом та відповідає ознакам ст. 98 КПК України, що свідчить про можливість накладення арешту з метою збереження речових доказів.

При цьому, враховуючи вид і характер вказаного майна, а також, що арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, обмежень чи заборон щодо накладення арешту на вказане у клопотанні майно слідчим суддею не встановлено.

Як зазначалося вище, арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку, зі змісту абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям щодо речових доказів, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому необхідно зауважити, що ч.3 ст. 170 КПК України не вимагає при вирішенні питання про накладення арешту з метою збереження речових доказів, щоб це майно на момент розгляду клопотання було визнано речовим доказом (наявна відповідна постанова), а тільки вказує на встановлення достатності підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя, враховуючи вказане та беручи до уваги зазначений в клопотанні та в судовому засіданні детективом механізм злочину, дослідивши клопотання і долучені до нього матеріали та заслухавши пояснення детектива, вважає, що вказані вище об`єкти майна можуть відповідати ознакам речового доказу, містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження, бути об`єктом кримінально протиправних дій та набутим кримінально протиправним шляхом.

Щодо можливості застосування спеціальної конфіскації до такого майна слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення інших злочинів, перелік яких наведено у ч. 1 ст. 96-1 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, як зазначалося вище спеціальна конфіскація може бути застосована лише у разі відповідності її ознакам перелічених у ч.1 ст. 96-2 КК України, зокрема, якщо таке майно одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

Оскільки,як ужезазначалося раніше,зазначені у клопотанні майнові права на квартири могли бути об`єктом кримінально-протиправних дій та, за версією детектива, набуті ОСОБА_6 / ОСОБА_5 кримінально-протиправним шляхом через підконтрольне їм товариство, то такі об`єкти можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та з метою приховування їх походження і володіння документально оформлені на таке товариство, тобто можуть бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а третя особа, яка формально набула таке майно, отримала його безоплатно та повинна була знати, що воно відповідає ознакам, передбаченим п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Щодо можливості обізнаності власника такого майна про одержання його злочинним шляхом, то слідчий суддя враховує твердження детектива стосовно того, що директор ТОВ «Білд Максі Груп» ОСОБА_11 фактичне керівництво цим товариством не здійснював, а лише на відповідні прохання підписував необхідні документи, що може свідчити про те, що він знав або повинен був знати про походження цього майна, підписуючи договори купівлі-продажу майнових прав на квартири.

Таким чином, слідчий суддя приходить висновку, що зазначене майно, про арешт якого подано це клопотання, може бути об`єктом спеціальної конфіскації, а тому на нього може бути накладено арешт для забезпечення такої спеціальної конфіскації.

Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, характер діяльності та коло ймовірно причетних осіб, а також стадію цього кримінального провадження, слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження про наявність ризику втрати зазначеного майна в результаті вжиття такими особами заходів для його продажу чи перереєстрації на інших осіб.

Враховуючи те, що слідчим суддею встановлено, що таке майно ймовірно може бути набутим незаконним шляхом та є об`єктом протиправних дій, вказані ризики є досить інтенсивними, а тому, з метою унеможливлення їх реалізації і, відповідно, збереження такого майна як речових доказів та з метою можливого застосування спеціальної конфіскації, виправданим і обґрунтованим, з огляду на завдання кримінального провадження, є застосування обмежень щодо заборони відчуження та розпорядження таким майном.

Слідчий суддя зазначає, що критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді, при цьому будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема на умовах, передбачених законом, та має переслідувати легітимну мету за допомогою засобів, які є пропорційними такій меті, адже будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до його вчинення осіб, які можуть бути фактичними власниками відповідного майна, а також наявність на ньому відомостей, що мають істотне значення для розслідування злочинів. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданим і не буде занадто обтяжливим для власників.

У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на відповідне майно не є припиненням права власності на нього або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власники і обмежуються у реалізації відчуження майна, однак такий захід є тимчасовим.

Втручання у право власності ТОВ «Білд Максі Груп», яке може бути лише формальним власником такого майна, пов`язано із здійсненням розслідування, в тому числі особливо тяжких корупційних злочинів та існуванням ризиків відчуження майна і необхідністю збереження речових доказів, а також забезпечення спеціальної конфіскації. За таких умов, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності.

При цьому, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.

З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання. В той же час, слідчий суддя констатує, що забезпечення дієвості застосування арешту на майнові права, пов`язаної з його реалізацією, знаходиться виключно в межах повноважень органу досудового розслідування, а також звертає увагу зацікавлених осіб, що у разі спричинення їх правам необґрунтованого обтяження цим арештом, останні не позбавленні можливості звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту повністю або частково.

Враховуючи перебування слідчого судді у відпустці (з 10 по 14 квітня 2023 року), виготовлення та проголошення повного тексту ухвали відбулося в інший (відмінний від зазначеного у вступній та резолютивній частині ухвали) день.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання детектива задовольнити.

Накласти арешт із позбавленням права на відчуження та розпорядження майновими правами, а саме на:

-2-кімнатну квартиру АДРЕСА_8 (VII пусковий комплекс) секція 3.1 (будівельна адреса);

-1-кімнатну квартиру № 249 (будівельний), загальною площею 38.70 кв.м. за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3 (VII пусковий комплекс) секція 3.3 (будівельна адреса);

-1-кімнатну квартиру № 165 (будівельний), загальною площею 43.20 кв.м. за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3 (VII пусковий комплекс) секція 3.2 (будівельна адреса);

-квартиру АДРЕСА_11 (колишній м. Одеса, Овідіопольська дорога, 3, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.3 - будівельна адреса);

-квартиру АДРЕСА_12 (колишній АДРЕСА_2, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса);

-квартиру АДРЕСА_13 (колишній АДРЕСА_2, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса);

-квартиру АДРЕСА_14 (колишній АДРЕСА_2, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса);

-квартиру АДРЕСА_16, ІІІ пусковий комплекс, секція 1.2 - будівельна адреса).

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити детективу.

Слідчий суддя Я. ШКОДІН