- Головуючий суддя (ВАКС) : Федорак Л.М.
Справа № 991/3108/23
Провадження 1-кс/991/3131/23
УХВАЛА
11.04.2023 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засіданні ОСОБА_2, скаржника ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4,
ВСТАНОВИЛА:
1.10.04.2023 захисник ОСОБА_3 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою у кримінальному провадженні № 52022000000000298 на повідомлення про підозру у вчиненні його підзахисним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, яке просив скасувати.
2.Цього ж дня згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Скарга мотивована тим, що 31.01.2023 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України.
4.На переконання захисника, така кваліфікація є взаємовиключною. Окрім того, жодних дій ОСОБА_5 як і ОСОБА_6 щодо висловлення будь-яким службовим особам про надання неправомірної вигоди у повідомленні про підозру не описано.
5.Також, захисник вважає, що жодних дій ОСОБА_5, як і ОСОБА_6 щодо пособництва будь-яким службовим особам в одержанні неправомірної вигоди у повідомленні про підозру не описано.
6.Окрім того, захисник зазначив, що у КК України відсутній такий склад злочину як «підбурювання до закінченого замаху на вчинення злочину», очевидно більш правильно писати про «вчинення замаху на підбурення до вчинення злочину», оскільки згідно повідомленої підозри мета інкримінованих підозрюваним дій не досягнута.
7.Водночас, ОСОБА_7, усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_5 і ОСОБА_6, відмовився від подальшого виконання досягнутих домовленостей щодо надання через них неправомірної вигоди. На переконання захисника, очевидним висновком із наведеного є те, що підозрюваним не вдалося схилити ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення (якщо припустити, що ОСОБА_7 сам не був ініціатором сплати неправомірної вигоди, шукаючи більш очевидного способу документування одержання неправомірної вигоди службовими особами Офісу Генерального прокурора з метою викриття відповідного злочину детективами НАБУ).
8.Відповідно, у розрізі розслідуваного злочину, на переконання захисника, мова може йти виключно про замах на підбурення ОСОБА_7 до прийняття рішення про вчинення злочину, передбаченого статтею 369 КК України, а саме висловлення «пропозиції чи обіцянки службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища», що при умові відмови ОСОБА_7 навіть не охоплюється поняттям готування до вчинення злочину. Водночас, очевидно, що першим етапом початку готування до вчинення злочину є прийняття рішення про намір його вчинити, а не розмови про можливість та способи вчинення злочину. Таким чином, навіть якщо виходити із доведеності всіх описаних фактичних обставин вчинення злочину, оголошена підозра, на переконання захисника, зводиться до замаху на готування до вчинення злочину.
9.Також, згідно з оголошеною підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили замах на підбурення ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди. На переконання захисника, розпочатий із «підбурювання» ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди «злочин», згідно із змістом повідомлення про підозру, в умовах відсутності будь-яких переговорів зі службовими особами, яким мала передаватися неправомірна вигода (на перших етапах навіть не було прийнято рішення кому передавати неправомірну вигоду), неможливо оцінювати як пособництво в одержанні неправомірної вигоди.
10.Захисник також зауважив, на умисних маніпулятивних спробах сторони обвинувачення описувати не встановлені дії ОСОБА_5 у період часу після 09.09.2021 за рахунок дій ОСОБА_6, у той час, як із 09.09.2021 ОСОБА_5 повністю припинив спілкуватися із ОСОБА_7, жодних дій з метою сприяння такому спілкуванню між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не вчиняв, навпаки рекомендував ОСОБА_6 припинити контакти з ОСОБА_7 та добровільно відмовився від доведення злочину до кінця.
11.Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення скарги.
12.Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
13.Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
14.Відповідно до п. 1-1, 4 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування повідомлення про підозру, відмову у задоволенні скарги.
15.Отже, слідча суддя вважає, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, а саме захисником підозрюваного, на рішення та дію, що підлягають оскарженню відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
16.Згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
17.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
18.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
19.Згідно з підозрою, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, а саме за попередньою змовою групою осіб, підбурював особу до надання неправомірної вигоди, серед інших, заступнику Генерального прокурора.
20.Пункт 3 ч. 5 ст. 216 КПК України як умову віднесення кримінального провадження до підсудності Вищого антикорупційного суду визначає вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369 КК України, щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини, у т.ч. щодо заступника Генерального прокурора.
21.Отже, скарга подана у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно зі статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.
22.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
23.Поряд з цим, слідча суддя зазначає, що КПК України не містить критеріїв перевірки повідомлення про підозру під час судового провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
24.Отже, під час здійснення такого провадження виходитиме із засади диспозитивності, відповідно до якої слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (ч. 3 ст. 26 КПК України). А це здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. 1 ст. 3).
25.Виходячи із наведеного, доводів захисника, під час цього розгляду слідчій судді належить перевірити дотриманням прав, свобод та інтересів ОСОБА_5 у кримінальному провадженні у зв`язку із повідомленням йому про підозру.
26.Стаття 276 КПК України встановлює випадки повідомлення особі про підозру, серед яких, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, що мало місце у межах цього кримінального провадження.
27.Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України повідомлення має містити такі відомості: (1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; (2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; (3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; (4) зміст підозри; (5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; (6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; (7) права підозрюваного; (8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
28.Доводи захисника стосувались наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення; змісту підозри; правової кваліфікації кримінального правопорушення; викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.
29.Отже, слідчій судді належить перевірити зазначені обставини.
30.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають під час кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Поряд з цим, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК України), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК України та інші).
31.У цьому контексті також необхідно з`ясувати, яким є рівень цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.
32.Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Водночас, стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
33.Отже, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
34.У разі, коли повідомлення про підозру спричинює лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, то і наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення повинна досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
35.Окрім того, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (стаття 42 КПК України) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію у кримінальному провадженні, з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.
36.Саме у зв`язку із зазначеним вище, п. 3 ч.1 ст. 276 КПК України закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.
37.З цього приводу слідча суддя ураховує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді від 02.02.2023 у справі № 991/895/23 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 2 013 000 грн з покладенням на строк до 31.03.2023 обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
38.Застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу спричинено перш за все набуттям ним статусу підозрюваного. Відтак, це потягло за собою більш суттєві обмеження прав та свобод, аніж передбачено пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України.
39.З огляду на наведене, для з`ясування питання наявності підстав для повідомлення особі про підозру в обставинах цього кримінального провадження застосовується стандарт «обґрунтованої підозри». Адже останній відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
40.Водночас, КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України).
41.У практиці останнього «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).
42.Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).
43.Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії досудового розслідування, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
44.Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, слідча суддя з`ясовує, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальне правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.
45.Так, 31.01.2023 у кримінальному провадженні № 52022000000000298 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, а саме:
-у підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, службовим особам, які займають відповідальне становище, а також службовим особам за вчинення ними в інтересах того, хто надає таку вигоду і третіх осіб будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища, за попередньою змовою групою осіб;
-у пособництві до закінченого замаху на одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, службовими особами, які займають відповідальне становище, а також службовими особами неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення такими службовими особами в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
46.Відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, невстановленими на цей час службовими особами Офісу Генерального прокурора (далі - ОГП) і Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України (далі - ГСУФР ДФС України), підбурював ОСОБА_7 шляхом умовляння, погроз та іншим чином до надання неправомірної вигоди в остаточній сумі 300 000 доларів США за повернення вилученого під час обшуку майна у кримінальному провадження № 12020100060000087 за ч. 4 ст. 190 КК України, що призначалась заступнику Генерального прокурора ОСОБА_9, прокурорам ОГП, які здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, а також керівникам відділів ОГП, слідчим ГСУФР ДФС України, які входили до слідчої групи у провадженні та їх керівникам, однак злочин не був доведений до кінця у зв?язку з відмовою ОСОБА_7 надавати цю неправомірну вигоду, тобто з причин, що не залежали від волі підозрюваного /а.с. 9-18/.
47.Також, за змістом повідомлення про підозру, за тих же обставин, ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6, невстановленими на цей час службовими особами ОГП і ГСУФР ДФС України, підбурюючи шляхом умовляння, погроз, та іншим чином схиляючи ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі в остаточній сумі 300 000 доларів США, приховуючи кримінальне правопорушення та його виконавців, тобто вчиняючи дії до пособництва у вчиненні кримінального правопорушення, поєднані в тому числі з вимаганням неправомірної вигоди, виконав зі свого боку усе, що вважав необхідними для доведення злочину до кінця - одержання неправомірної вигоди заступником Генерального прокурора ОСОБА_9, прокурорами ОГП, які здійснювали процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, а також керівниками відділів ОГП, слідчими ГСУФР ДФС України, які входили до слідчої групи у провадженні та їх керівниками за закриття кримінального провадження № 12020100060000087 та повернення вилученого майна, що, однак, не довів до кінця у зв`язку з відмовою ОСОБА_7 надавати цю неправомірну вигоду, тобто з причин, що не залежали від його волі /а.с. 9-18/.
48.У повідомленні про підозру викладені наступні обставини ймовірного вчинення інкримінованих правопорушень:
-у межах кримінального провадження № 12020100060000087 за ч. 4 ст. 190 КК України, 21.04.2021 проведено обшук, під час якого було вилучено велику кількість дороговартісного майна, частина з якого належала ОСОБА_7 ;
-31.08.2021 за участі ОСОБА_7 було проведено ще один обшук, під час якого слідчий ГСУФР ДФС України ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_7, що може допомогти у цій ситуації, для чого слід зателефонувати йому на названий номер, що ОСОБА_7 і зробив;
-03.09.2021 ОСОБА_10 у телефонній розмові через застосунок «Telegram» повідомив ОСОБА_7, що знає досвідчених адвокатів, які займаються подібними питаннями та зв`яжуться з ним найближчим часом, про що додатково повідомив 04.09.2022 у телефонній розмові через застосунок «Telegram»;
-04.09.2021 ОСОБА_5 через застосунок «Telegram» зателефонував ОСОБА_7, повідомив, що телефонує по його справі та запропонував зустрітись та цього ж дня, у приміщенні ресторану у м. Києві, де ОСОБА_11 і ОСОБА_5 повідомили ОСОБА_7, що можуть вирішити його питання - допомогти в закритті кримінального провадження, що розслідується слідчими ГСУФР ДФС України, поверненні належного йому і його близьким майна, яке було вилучено під час слідчих дій, що буде коштувати від 100 до 150 тис. доларів США і запропонували для більш детального обговорення цих питань зустрітися 06.09.2021 о 12 год у них в офісі. Також ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повідомили, що зв`яжуться з ОСОБА_10 та домовляться про перенесення допиту ОСОБА_7 із 06.09.2021 на іншу дату, і наголосили, що ОСОБА_7 має відмовитись від адвокатів, які здійснювали його захист в рамках цього кримінального провадження;
-06.09.2021, у приміщенні АО «Агард» у м. Києві, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_6 і ОСОБА_5, під час якої останні, будучи обізнаними про ситуацію ОСОБА_7, повідомили, що будуть вирішувати питання про повернення майна та закриття кримінального провадження через «ініціаторів», «канал, який їх зістикував», тобто ГСУФР ДФС України, та спробують домовитись за 100 000 чи 150 000 доларів США неправомірної вигоди максимум, водночас, «бонус» для самих адвокатів приблизно у розмірі 20 000 доларів США, що мали обговорити з ним додатково. Якщо ж вирішити це питання через ГСУФР ДФС України не вдасться, то вони вирішать це питання через прокуратуру за цю ж суму неправомірної вигоди. Поряд з цим, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, надали йому гарантію, що якщо «вони закривають питання», то це рішення набуде статусу остаточного і все майно буде повернуто, а також повідомили, що лише після того як вони досягнуть домовленостей, буде узгоджена дорожня карта, в якій буде розписано коли і як буде повернуто майно та закрите кримінальне провадження;
-07.09.2021 ОСОБА_5, зателефонував через застосунок «Telegram» та повідомив ОСОБА_7, що сьогодні-завтра вони поїдуть знайомитись з матеріалами кримінального провадження;
-09.09.2021 в приміщенні АО «Агард» ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, під час якої останній повідомив ОСОБА_7, що питання про повернення майна і закриття кримінального провадження можливо вирішити лише у спосіб передачі неправомірної вигоди в остаточній сумі 300 000 доларів США, що обумовлено тим, що особи, з якими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ведуть перемовини, серед іншого, обґрунтовують цю суму необхідністю надання частини неправомірної вигоди заступнику Генерального прокурора ОСОБА_9, який «є в групі» та мав погодити питання закриття кримінального провадження. Водночас, останній до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12020100060000087 не входив, однак був керівником органу прокуратури, уповноваженим в силу кримінального процесуального закону на прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 12020100060000087. ОСОБА_6 також повідомив, що питання про закриття кримінального провадження та повернення вилученого майна буде вирішуватись через керівників середньої ланки ОГП, на рівні керівників відділів з якими вони знайомі, а неправомірна вигода буде розподілятися серед «ініціаторів, які ним займалися, від нижньої до верхньої ланок» (слідчих слідчої групи та прокурорів групи прокурорів, керівників органу досудового розслідування та прокуратури). Водночас, ОСОБА_6 висловив погрози, повідомивши, що «вони», тобто особи, з яким він та ОСОБА_5 спілкуються, «говорять, що готові навіть до того, щоб підписувати підозри і далі щось закручувати», а також повідомив, що якщо до 20.09.2021 досягнуть домовленостей, то при ліквідації слідства в органах ДФС України, кримінальне провадження з остаточним рішенням буде здано в архів і переглядатись воно не буде. Також ОСОБА_6 і ОСОБА_5 повідомили ОСОБА_7, що всю обумовлену суму неправомірної вигоди необхідно буде передати їм через наданого ними «кур`єра», а також ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7, що окрім обумовлених 300 000 доларів США неправомірної вигоди, необхідно буде окремо додати ще 20 000 доларів США в якості плати за посередництво при передачі неправомірної вигоди ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ;
-13.09.2021 ОСОБА_6, під час телефонної розмови через застосунок «Telegram» повідомив ОСОБА_7, що обумовлена сума неправомірної вигоди має бути ще погоджена по всіх «інстанціях»;
-14.09.2021 під час телефонної розмови через застосунок «Telegram» ОСОБА_6, вказав ОСОБА_7, що, зокрема, повернення майна, може мати місце лише після того, як неправомірна вигода буде передана і буде знаходитись у ОСОБА_6 і ОСОБА_5 . Далі, у цей же день, ОСОБА_6, перебуваючи в приміщенні АО «Агард», на пропозицію ОСОБА_7, спрямовану на перевірку дійсних намірів ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та їх повноважень, щодо організації зустрічі із прокурором у провадженні чи повернення вилученого у третіх осіб майна, зазначив, що ті особи, які «за це відповідають, ті вище», прокурор ОГП, який ним займається, з ОСОБА_7 зустрічатися не будуть, а щодо повернення майна, повідомив, що питання закриття кримінального провадження та повернення майна не будуть вирішуватись, поки не буде передано усю обумовлену суму неправомірної вигоди;
-пізніше цього ж дня, ОСОБА_6 під час телефонної розмови через застосунок «Telegram» продовжував переконувати ОСОБА_7 у надійності співпраці з ним і ОСОБА_5 та передачі неправомірної вигоди обумовленим службовим особам через них;
-далі, цього дня ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7, що він поспілкувався з службовими особами, уповноваженими приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, в рамках якого вилучено майно, і вони погодились піти йому на зустріч та видати неарештоване майно, по якому є невиконане рішенням суду у кримінальному провадженні про повернення майна;
-15.09.2021 ОСОБА_6 у телефонній розмові через застосунок «Telegram» сказав ОСОБА_7, що він має надати ОСОБА_6 контакти особи, яка буде в понеділок (20.09.2021) забирати майно, на яке в рамках справи не накладався арешт, а ОСОБА_7 до цього повинен передати йому чи ОСОБА_5 «аванс» - першу частину неправомірної вигоди у «символічному» розмірі 20 000 доларів США, після чого ОСОБА_7 має передати решту обумовленої суми неправомірної вигоди і упродовж тижня йому повернуть вилучене майно та закриють кримінальне провадження;
-пізніше в цей же день ОСОБА_6 у телефонній розмові через застосунок «Telegram» повідомив ОСОБА_7, що в кримінальному провадженні все майно арештовано, а тому повернути нічого не можуть;
-у подальшому цього ж дня, ОСОБА_6 у телефонних розмовах через застосунок «Telegram» запропонував ОСОБА_7 крайній варіант дій, за яким ОСОБА_12, відносно арешту майна якого 16.09.2021 мало відбуватися судове засідання, підписує з ними договір, вони йдуть в суд, отримують рішення на його користь і ОСОБА_12 повертають вилучене в ході обшуку майно, а ОСОБА_7 відповідно у той же час передає всю раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 300 000 доларів США;
-надалі, в цей день ОСОБА_6 під час телефонної розмови через застосунок «Telegram» повідомив ОСОБА_7, що у п`ятницю (17.09.2021) ОСОБА_12 повернуть вилучене майно, після чого ОСОБА_7 повинен зустрітись з ОСОБА_6 та передати всю обумовлену суму неправомірної вигоди, а вже після закриття справи ще 20 000 доларів США, як гонорар за посередництво у передачі неправомірної вигоди безпосередньо ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ;
-17.09.2021 ОСОБА_6, у приміщенні ресторану у м. Києві, повідомив ОСОБА_7, що ними були виконані попередні домовленості щодо отримання судового рішення і повернення ОСОБА_12 майна, і повідомив, що лише після передачі ОСОБА_13 усієї обумовленої суми неправомірної вигоди, протягом тижня повертатимуть все майно та слідчим буде прийнято рішення про закриття кримінального провадження, щоб воно не було передано до іншого органу досудового розслідування, а також зазначив, що всі ці процеси погоджені з прокурорами ОГП; на запитання ОСОБА_7 щодо можливості передачі неправомірної вигоди частинами, ОСОБА_6 погодився обговорити це питання з невстановленими на теперішній час співучасниками;
-17.09.2021 ОСОБА_6 в ході телефонної розмови через застосунок «Telegram» повідомив ОСОБА_7, що вирішення питання про закриття кримінального провадження та повернення вилученого майна, можливе тільки шляхом передачі усієї узгодженої суми неправомірної вигоди цим службовим особам через ОСОБА_6 з ОСОБА_5, які і гарантуватимуть виконання відповідних домовленостей;
-натомість, ОСОБА_7, відмовився від подальшого виконання досягнутих домовленостей щодо надання неправомірної вигоди обумовленим службовим особам.
49.Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується матеріалами, що додані до клопотання, зокрема, копіями:
-протоколу огляду від 20.10.2022 та витягами з Єдиного реєстру адвокатів України, якими підтверджується, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є партнерами АО «Агард» /а.с. 74-79/;
-протоколу допиту заявника ОСОБА_7 від 10.09.2021 з додатками, у якому викладені обставини, що відповідають обставинам, зазначеним у повідомлені про підозру, зокрема, проведення 31.08.2021 обшуку у межах кримінального провадження № 12020100060000087 за участі ОСОБА_7, пропозиція слідчого ОСОБА_14 допомогти, надання ним для зв?язку свого номеру телефона та подальшу комунікацію щодо надання досвідчених адвокатів, вправних у вирішенні подібних питань, та як наслідок обставини першого дзвінка такого, ОСОБА_15, знайомства з ним та іншим адвокатом, ОСОБА_16, 04.09.2021, під час якого останні повідомили ОСОБА_7 про можливість вирішення питання закриття названого кримінального провадження та повернення вилученого майна за 100 тис. доларів США чи за 150 тис. доларів США, а також інші обставини їхніх подальших зустрічей та комунікації відповідно до обставин повідомленої підозри /а.с. 86-92/;
-протоколу за результатами НС(Р)Д - аудіоконтролю особи від 04.10.2021, у якому зафіксовано відомості щодо комунікації ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у період з 06.09.2021 по 17.09.2021, що узгоджуються із обставинами повідомленої підозри /а.с. 125-160/;
-рапорту детектива щодо проведеного 11.11.2022 опитування ОСОБА_7, у якому викладені надані останнім пояснення щодо подій у період з 09.09.2021 по 17.09.2021, що у цілому узгоджуються із відомостями, отриманими за результатами вище описаних НС(Р)Д /а.с. 80-85/;
-протоколу огляду телефона ОСОБА_7 від 10.09.2021, під час якого у телефоні виявлено контакт ОСОБА_10 та дані щодо наявності з?єднання із ним 03.09.2021, контакт з абонентом « ОСОБА_5 » - ОСОБА_5 /а.с. 188 т. 1/, а також дані щодо з?єднань із ним 06.09.2021, а також листування 04.09, 06.09, 07.09, 09.09, що стосувалось узгодження зустрічей та відповідає обставинам повідомленої підозри і показанням ОСОБА_7, викладеним у протоколі допиту /а.с. 116-121/.
50.Дані, що містяться у наданих слідчій судді копіях матеріалів кримінального провадження № 52022000000000298 узгоджуються між собою та із обставинами, викладеними у повідомлені про підозру, отже, можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
51.Отже, ОСОБА_5, на переконання слідчої судді, обґрунтовано підозрюється у вчиненні наведеного.
52.Натомість, захисником не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного до кримінального правопорушення. Поряд з цим, всі його заперечення фактично зводяться до необхідності встановлення усіх обставин інкримінованого кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду, та здійснюється на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку за результатами судового розгляду.
53.Те ж саме стосується доводів захисника щодо викладу самого змісту повідомлення про підозру; правової кваліфікації кримінального правопорушення та викладу його фактичних обставин.
54. З огляду на те, що повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх підстав для такого, то зміст повідомлення про підозру, кваліфікація та обставини кримінального правопорушення корелюються із змістом та об`ємом таких підстав, на відмінно від змісту обвинувального акта, де уже прокурор викладає обставини, які вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 191 КПК України).
55.Водночас, у випадку виникнення підстав, під час досудового розслідування слідчий, прокурор наділені повноваженнями як повідомити про нову підозру, так і змінити раніше повідомлену підозру (ст. 279 КПК України).
56.Отже, повідомлення про підозру повинно відображати наявний та достатній у сторони обвинувачення об`єм даних вважати, що особа причетна до вчинення кримінального правопорушення, та не повинно містити всі необхідні обставини для встановлення вчинення кримінального правопорушення, як то обвинувальний акт.
57.Ураховуючи наведене, обґрунтованість підозри, повідомлення про підозру відповідає вимогам КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 372 КПК України, слідча суддя,
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідча суддя ОСОБА_1