- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Чорненька Д.С.
Справа №991/6077/22
Провадження №11-сс/991/201/23
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
власника майна ОСОБА_6,
прокурор та представник власника майна ОСОБА_7 не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2022 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2022 року клопотання детектива НАБ України задоволено частково, накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_6, шляхом заборони відчуження 1/2 частини житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 ; 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:002:0086, що розташована у АДРЕСА_1 ; гаража, машиномісця № НОМЕР_1, що знаходяться у АДРЕСА_2 ; 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 ; автомобіля Toyota 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3 . Ухвала мотивована наявністю підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_6, так як він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна; існує ризик щодо можливості відчуження цього майна.
06 березня 2023 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6, в якій він просить ухвалу про накладення арешту на майно скасувати. Вважає судове рішення незаконним, постановленим з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, та таким, що підлягає скасуванню з таких підстав. Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді арешту майна подано після спливу строків досудового розслідування кримінального провадження №42018000000002581, оскільки згідно ухвали слідчого судді від 14 квітня 2021 року в справі №991/6982/21 кінцевою датою досудового розслідування є 22 квітня 2022 року включно. Станом на дату введення воєнного стану, у кримінальному провадженні №42018000000002581 вже були повідомлені підозри у вчиненні злочинів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, а тому ч.8 ст.615 КПК України не підлягає до застосовування. Вказані обставини були предметом перевірки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час апеляційного перегляду ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави. Ухвалою від 15 лютого 2023 року колегія суддів визнала, що невиконання органом досудового розслідування вимог статей 219, 294 КПК України виключає набуття ОСОБА_6 процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року, та закрила провадження за клопотанням. На його думку, вказана ухвала про арешт майна підлягає скасуванню з аналогічних підстав. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ухвала від 05 грудня 2022 року була прийнята в закритому засіданні без повідомлення його або його захисника, а про її існування він дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. 15 лютого 2023 року він надав вказану ухвалу під час апеляційного перегляду ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно нього. Однак з 15 лютого 2023 року до 24 лютого 2023 року перебував на амбулаторному лікування, у зв`язку з чим, вперше подав апеляційну скаргу 27 лютого 2023 року. Ухвалою від 28 лютого 2023 року йому відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження через ненадання доказів причин поважності пропуску строку. У зв`язку з цим, він повторно звертається з апеляційною скаргою з долученням довідки від 24 лютого 2023 року про перебування на амбулаторному лікуванні.
У судовому засіданні ОСОБА_6 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Прокурор у судове засідання не з`явився, просив відкласти розгляд справи в звязку з зайнятістю прокурорів у інших судових засіданнях, слідчих та процесуальних діях.
Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_6, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 05 грудня 2022 року в закритому судовому засіданні без виклику ОСОБА_6 та його захисника.
ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що 15 лютого 2023 року ухвала про арешт майна була ним долучена в судовому засіданні апеляційної інстанції під час перегляду ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно нього. Однак з цієї дати до 24 лютого 2023 року він перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою від 24 лютого 2023 року. Вперше апеляційну скаргу ним було подано 27 лютого 2023 року, однак ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2023 року йому було відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження через ненадання доказів поважності причин пропуску вказаного строку. У зв`язку з чим, він повторно звертається з апеляційною скаргою з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.
Враховуючи вказані обставини та перебування ОСОБА_6 на амбулаторному лікуванні в період з 15 лютого 2023 року по 24 лютого 2023 року, подання ним апеляційної скарги 27 лютого 2023 року, та 03 березня 2023 року (дата надходження на електронну адресу суду), тобто в межах 5-денного строку на апеляційне оскарження після завершення лікування, а також відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів отримання ним копії ухвали, колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 строк для подачі апеляційної скарги пропустив з поважних причин, а тому його клопотання про поновлення підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя не дотримався в повній мірі зазначених вимог закону.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (ч.1-2 ст.170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України.
Відомості про можливе вчинення народним депутатом України VІІІ скликання ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КПК України, внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування 09 квітня 2020 року за №52020000000000247.
10 квітня 2020 року постановою прокурора матеріали досудових розслідувань за №52020000000000244 від 09 квітня 2020 року, №52020000000000245 від 09 квітня 2020 року; №52020000000000246 від 09 квітня 2020 року; №52020000000000247 від 09 квітня 2020 року та №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року об`єднані в одне кримінальне провадження №42018000000002581 (т.1 а.с.16-17).
01 грудня 2022 року ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42018000000002581 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та 02 грудня 2022 року до Вищого антикорупційного суду подано клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року.
КПК України є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч.1 ст.7 КПК України (ч.6 ст.9 КПК).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження можливо лише в межах строків досудового розслідування.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч.2 ст.219 КК України строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст.615 КПК України, до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з ч.6 ст.219 КПК України загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому ст.217 КПК України, визначається: 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
Статтею 294 КПК України визначено загальні положення продовження строку досудового розслідування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя має перевірити чи подано клопотання в межах строку досудового розслідування, оскільки згідно ч.2 ст.113 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням КПК України. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК України строк також міститься у ст.116 КПК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що до введення воєнного стану у даному кримінальному провадженні були наявні особи, яким було повідомлено про підозру, та що строк досудового розслідування на момент повідомлення про підозру ОСОБА_6 закінчився, з таких підстав.
З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року вбачається, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002581 продовжено до 22 квітня 2022 року включно (т.1, а.с.114-119).
Згідно з ч.8 ст.615 КПК України (в редакції Закону від 27 березня 2022 року, №2160-IX) у кримінальних провадженнях, в яких жодній особі не було повідомлено про підозру на дату введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, строк від дати введення до дати скасування або закінчення відповідного стану або заходів не зараховується до загальних строків, передбачених ст.219 КПК України.
17 грудня 2019 року в кримінальному провадженні №42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (т.2 а.с.32-34). 01 грудня 2022 року в цьому ж кримінальному провадженні сторона обвинувачення вручила повідомлення про підозру ОСОБА_6 (т.1 а.с.184-193).
Відповідно до відомостей, які містяться в АСДС КП «Д-3» Вищого антикорупційного суду 12 березня 2020 року в кримінальному провадженні №42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_14 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №991/2333/20); 18 травня 2020 року в кримінальному провадженні №42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_13 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №991/3913/20); 14 травня 2020 року в кримінальному провадженні №42018000000002581 повідомлено про підозру ОСОБА_12 у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (справа №991/3851/20).
Таким чином, у кримінальному провадженні №42018000000002581 станом на дату введення воєнного стану в Україні вже було повідомлено про підозру ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, а тому з 22 квітня 2022 року строки досудового розслідування мали б продовжуватися.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року в справа №344/6630/17 зазначив, що закон пов`язує закінчення досудового розслідування з ухваленням процесуального рішення постановою про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання. У главі 24 КПК України розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування. При цьому, за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до ЄРДР, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази недопустимими.
У зв`язку з чим, на думку колегії суддів, є неможливим вчинення будь-якої процесуальної дії за межами визначеного законом строку, оскільки такі дії згідно з вимогами КПК України не приводять до правових наслідків.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 такими, що знайшли своє підтвердження, так як невиконання вимог ст.219, 294 КПК України виключає набуття ним процесуального статусу підозрюваного. Слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна, оскільки в кримінальному провадженні строк досудового розслідування, який за матеріалами справи закінчився 22 квітня 2022 року, продовжений у встановленому порядку КПК України не був, повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено 01 грудня 2022 року, тобто після закінчення строків досудового розслідування, а саме клопотання, подане поза межами строку досудового розслідування, що виключає можливість його розгляду по суті, у тому числі, його задоволення з метою, передбаченою п.3 ч.2 ст.170 КПК України. У зв`язку з цим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а провадження за клопотанням - закриттю.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.117,132,170,171,173,405,407,418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Поновити ОСОБА_6 строк для апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 грудня 2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою провадження за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України, погодженого прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, про арешт майна у кримінальному провадженні №42018000000002581 від 22 жовтня 2018 року закрити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4