Документ № 110443863

Справа № 991/2546/23

Провадження № 11-сс/991/300/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.03.2023, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаїв, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у кримінальному провадженні № 22017000000000239, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 22017000000000239 від 13.06.2017.

У межах указаного кримінального провадження, 01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Наступного дня, за результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування, Шевченківський районний суд м. Києва застосував щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 59 діб до 01.04.2023 включно із альтернативою внесення застави у розмірі 13 426,5394 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 36 036 831,72 грн. Це рішення Київським апеляційним судом 01.03.2023 залишено без змін.

30.03.2023, за результатами розгляду клопотання детектива НАБУ, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду продовжив підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто, до 28.05.2023 включно, але в межах строку досудового розслідування. Одночасно слідчий суддя визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 15 000 000 грн. У разі внесення застави поклав на підозрюваного обов`язки, передбачені п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Продовжуючи строк дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6, слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які з часу застосування до підозрюваного тримання під вартою не зменшились; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою разом із заставою в розмірі 15 000 000 грн здатні запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків; визначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді від 30.03.2023, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 08.04.2023 направив засобами поштового зв`язку на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу (отримана адресатом 19.04.2023).

За змістом вимог апеляційної скарги сторона захисту просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про визначення підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_7 зазначає, що не був обізнаним з мотивами прийнятого судового рішення, оскільки його повний текст отримав лише 05.04.2023. Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.

Обґрунтовуючи інші вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри, не встановлення та не доведення органом досудового розслідування мети, мотиву злочину, а також попередньої змови групи осіб. На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, епізод нібито вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ґрунтуються на помилковому розумінні органом досудового розслідування правової природи спірних господарських правовідносин, що склалися між Секретаріатом ВМФ Мексики, ДЗТІП «Промоборонекспорт» та «Global Titan Distribution, Inc». За епізодом можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, захист уважає, що орган досудового розслідування повинен закрити кримінальне провадження в цій частині, оскільки закінчився 5-річний строк давності. Поряд із указаним, захист посилається на формальність та необґрунтованість усіх твердження сторони обвинувачення щодо існування ризиків. Ураховуючи доводи апеляційної скарги, а також процесуальну поведінку підозрюваного на час розгляду клопотання, його вік та особу, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей, мати пенсійного віку (яка має проблеми зі здоров`ям), постійне місце проживання разом з родиною, сторона захисту вважає, що слідчий суддя мав всі необхідні підстави застосувати до ОСОБА_6 більш м`який за суворістю після тримання під вартою запобіжний захід. Поряд із тим, захист посилається на те, що визначений слідчим суддею розмір застави є невиправдано високим та завідомо непомірним для ОСОБА_6, який жодним чином не ґрунтується на реальній оцінці його майнового стану. Слідчим суддею не зазначені докази, які вказують на ймовірність існування в розпорядженні ОСОБА_6 такої суми чи будь-кого хто може внести цю суми. Фактично запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним слідчим суддею непомірним розміром застави в 15 000 000 грн перетворився на безальтернативне ув`язнення.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підозрюваного в судовому засіданні в повному обсязі підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просили задовольнити. Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи і заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене КПК України (п. 3 ч. 2 ст. 395 цього Кодексу). У свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).

Із матеріалів судового провадження вбачається, що 30.03.2023 слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу, повний текст якої проголошено 04.04.2023 за відсутності учасників судового провадження. Копія повного тексту отримана стороною захисту 05.04.2023, а вже 08.04.2023 подана апеляційна скарга.

З огляду на вищевикладене, а також факт необізнаності сторони захисту з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження як такого, що пропущений із поважних причин.

Щодо вирішення апеляційної скарги по суті

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжено слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку передбаченому цим Кодексом.

При цьому, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: (1) обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; (2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3 та 5 ст. 199 КПК України).

В ухвалі про застосування запобіжного заходу, так і в ухвалі про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується (ч. 1 ст. 196 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчим суддею правильно вирішено всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду даного клопотання.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити чи наявні законні підстави для продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6, при цьому перевіривши обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані; чи продовжують існувати ризики, які були заявлені детективом, та їх обґрунтованість; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; обґрунтованість розміру застави.

При цьому враховуючи те, що сторона обвинувачення посилається на неможливість з об`єктивних причин закінчити досудове розслідування до 01.04.2023, тобто до спливу строку дії ухвали слідчого судді від 02.02.2023 про застосування до підозрюваного тримання під вартою, однак цю обставину захист в апеляційній скарзі не заперечував, тому суд окремо не висвітлює обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а лише аналізує їх в контексті доводів захисту про відсутність раніше встановлених ризиків.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 .

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі. При цьому, судом вже перевірялась та була встановлена обґрунтованість підозри за результатами апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів стороною обвинувачення були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у клопотанні, тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Матеріали справи відображають характер дій ОСОБА_6, у вчиненні яких він підозрюється, а саме, будучи заступником директора, т.в.о. директора ДП ДК «УКРСПЕЦЕКСПОРТ» Державного зовнішньоторговельного та інвестиційного підприємства «Промоборонекспорт» (далі - Промоборонекспрот) у межах виконання зовнішньоекономічного контракту № 13-SCIA/070-2013/POE-30.4-8-K/KE-13 про надання послуг з капітального ремонту трьох вертольотів МІ 17-1В на загальну суму 8 977 832 доларів США, вступив у попередню змову із невстановленими особами з метою заволодіння коштами Промоборонекспорту в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем та шляхом складення завідомо неправдивих офіційних документів щодо нібито виконання робіт з надання послуг в рамках виконання контракту № 13-SCIA/070-2013/POE-30.4-8-K/KE-13 від 21.10.2013 (договору комісії № POE-30.3-14.1-D-16 від 19.10.2016 з компанією «Global Titan Distribution, Inc.» щодо надання послуг за плату у розмірі 1 410 000 доларів США з огляду, оцінки та підтвердження технічного стану авіаційних двигунів ТВ3-117ВМ та головних редукторів ВР-14 після проведення капітального ремонту; актів приймання-передачі агрегатів для надання послуг від 19.10.2016, 21.10.2016, акта виконаних робіт/наданих послуг від 21.10.2016, згідно якого компанією «Global Titan Distribution, Inc.» виконано послуги передбачені договором комісії № POE-30.3-14.1-D-16 від 19.10.2016, платіжного доручення № 2115, на підставі якого Промоборонекспортом перераховано на банківський рахунок компанії «Global Titan Distribution, Inc.» 1 340 000 доларів США, що еквівалентно 36 036 831,72 грн по курсу Національного банку України, далі - НБУ, на дату оплати 29.12.2016). Таким чином, було перераховано кошти Промоборонекспорту на рахунок підконтрольної невстановленим слідством особам компанії «Global Titan Distribution, Inc.» за роботи та послуги, які фактично не надані, а названими коштами співучасники розпорядились на свій розсуд.

Сторона захисту не спростувала вищенаведене, оскільки контракт не містить умов, на які посилається захист. Посилання сторони захисту на Додаток № 12, як на підставу для спростування обґрунтованості підозри в частині обороту коштів за договором комісії, теж не знайшли свого підтвердження, оскільки сторона захисту не надала цей додатку, а тому колегія суддів не має можливості їх перевірити.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_6, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. Разом з цим, колегія суддів також бере до уваги ту обставину, що хоч такі матеріали на разі не підтверджують наявність всіх ознак складів злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, однак для їх отримання необхідне проведення великої кількості слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження, що вимагає часу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Колегія суддів погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо висновку про те, що не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності вказаних ризиків, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_6, слідчим суддею враховано наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також майновий стан ОСОБА_6 та його родини.

Також, слідчим суддею враховано, що на утриманні підозрюваного перебуває п`ять неповнолітніх дітей, що з огляду на положення ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах воєнного стану дозволяє виїзд за кордон військовозобов`язаним чоловікам.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, не скористався наданим правом виїзду за кордон, а добровільно мобілізувався, не нівелює цей ризик до мінімального рівня існування, оскільки на той час ОСОБА_6 не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а, отже, були відсутні й підстави для переховування.

Водночас переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можливо як за межами території України, так і в межах держави.

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду та доводами апеляційних скарг не спростований.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім цього, слідчим суддею враховано, що у цьому кримінальному провадженні була проведена низка експертиз, на висновки яких сторона обвинувачення може покликатись під час судового розгляду в обґрунтування обвинувачення. До того ж, наразі у кримінальному провадженні продовжується проведення комп`ютерно-технічної експертизи, а саме мобільного телефона підозрюваного, вилученого під час проведення обшуку. У силу того, відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК України, експерт може бути викликаний для допиту під час судового розгляду для доповнення чи роз`яснення свого висновку, тому слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що за наведених обставин існує й ризик незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні. Такий же підхід слідчий суддя застосував щодо можливого впливу на спеціалістів.

Також колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час проведення обшуку 26.09.2017 у ТОВ «Інбум», де на той час працював підозрюваний, були віднайдені документи, що стосуються перебування ОСОБА_6 на посаді заступника директора Промоборонекспорту, т.в.о. начальника останнього, а також, серед іншого, документації з приводу укладення та виконання договору комісії тощо, що вочевидь повинні зберігатись в приміщенні Промоборонекспорту.

Вказані обставини підтверджують схильність ОСОБА_6 до приховування доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_6, розуміючи, що йому особисто виконати всі необхідні дії, направлені на реалізацію його злочинного плану неможливо, оскільки перерахування коштів з рахунку Промоборонекспорту мало відбутися на рахунок іншого товариства, не пов`язаного із його колом оточення, підшукав осіб, які б погодилися взяти участь у заздалегідь розробленому плані, з якими вступив у попередню змову та дізнався від них про можливість використання рахунків компанії «Global Titan Distribution, Inc.» для досягнення кінцевого результату злочинного плану у вигляді заволодіння коштами Промоборонекспорту та для складання завідомо неправдивих документів, необхідних для здійснення перерахування коштів на відповідний рахунок.

До того ж, із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 у службовій записці переконував в.о. директора Промоборонекспорту ОСОБА_10 у необхідності укладення договору комісії з «Global Titan Distribution, Inc.», зазначаючи про несприятливі наслідки зворотнього. Водночас, зміст такої записки ОСОБА_10 сприймав як тиск на себе, та пояснив прагненням ОСОБА_6 схилити його до підписання контракту для можливого уникнення відповідальності в майбутньому.

Колегія суддів також враховує значення інших обставин в контексті встановлених ризиків сімейний стан підозрюваного, зокрема, підозрюваний одружений, має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей, а також матір, яка є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, а також має захворювання очей. Проте наведені обставини в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені судом ризики до маловірогідності чи до їх виключення.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування чотирьох ризиків, дійшов висновку про продовження підозрюваному ОСОБА_6 тримання під вартою на строк 60 днів, який обчислюється з дня постановлення ухвали, однак у межах строку досудового розслідування.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності продовження застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки вважала його непомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При визначенні запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6, у тому числі особливо тяжкого корупційного злочину, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому правомірно дійшов висновку, що застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, у тому числі належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують указаних висновків.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що належна процесуальна поведінка підозрюваного під час досудового розслідування, виконання всіх процесуальних обов`язків з моменту повідомлення про підозру, не спростовують встановлені під час розгляду клопотання ризики.

З огляду на викладене, а також враховуючи наведені вище характеристики кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, та встановлені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2023 під час застосування до підозрюваного ОСОБА_6 тримання під вартою до 01.04.2023, ризики, які не зменшились, при цьому завершити досудове розслідування до 01.04.2023 не можливо, зокрема, через проведення у провадженні комп`ютерно-технічної експертизи, а саме мобільного телефона підозрюваного, вилученого під час проведення обшуку, а також необхідності у проведенні інших процесуальних дій, тому на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти цим ризикам.

Колегія суддів також звертає увагу, що в цьому провадженні тримання під вартою підозрюваного не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.

Щодо розміру застави

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України (абз. 1 ч. 3 ст. 183 цим Кодексом).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Слідчим суддею враховано, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, а саме, у тому, що шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб у межах виконання зовнішньоекономічного контракту, як керівник Промоборонекспорт, підписав документи, що стали підставою для перерахування коштів на рахунок компанії-комісонера, будучи обізнаним про те, що відповідні послуги нею не надавались, заволодів державними коштами Промоборонекпорту в особливо великих розмірах, внаслідок чого заподіяно матеріальні збитки на суму 36 036 831,72 грн.

Обставини, якими обґрунтовується підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, у т.ч. залучення до плану із заволодіння коштами компанії «Global Titan Distribution, Inc.», очолюваної ОСОБА_11, з яким підозрюваний і після того підтримував товариські та ділові стосунки вказує на те, що підозрюваний міг отримати кошти, у заволодінні якими підозрюється з урахуванням також того, що частину дороговартісних об`єктів ОСОБА_6 та його дружина набули після подій, що інкримінуються підозрюваному. У зв`язку із цим, кошти інкриміновані ОСОБА_6, необхідно враховувати в контексті встановлення його майнового стану, а не лише як спричинені збитки.

Зазначений злочин, за умови його доведеності, має особливу суспільну небезпеку, позаяк стосується заволодіння коштами державного підприємства оборонної сфери шляхом зловживання службовим становищем його керівником, зокрема, шляхом укладання договору комісії щодо огляду, оцінки та підтвердження технічного стану авіаційних двигунів та головних редукторів вертольотів після їх капітального ремонту без фактичного надання таких послуг, чим державі спричинено шкоду в розмірі 36 036 831,72 грн.

З огляду на викладене, враховуючи майновий стан підозрюваного, членів його родини, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому особливо тяжкого корупційного злочину, наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір предмета кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_6 застави саме у розмірі 15 000 000 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6

При цьому слідчий суддя правомірно врахував, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою, а саме: щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень; продовження існування ризиків; того, що інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти встановленим ризикам.

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 117, 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику підозрюваного ОСОБА_6 адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.03.2023.

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.03.2023 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4