- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/1340/23
Провадження № 1-кп/991/23/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
25 квітня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою від 24.02.2023 призначено судовий розгляд.
20.04.2023 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Надалі ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2023 у справі № 991/1340/23 строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків продовжено до 13.05.2023.
За твердженням прокурора, необхідність продовження строку дії вказаних обов`язків обумовлена тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України, а встановлені під час досудового розслідування ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились.
Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів або ж скасування чи зменшення обсягу покладених на ОСОБА_6 обов`язків не зможе запобігти ризикам переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Тому прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_7 зазначив, що з плином часу ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, зменшились.
Вважає, що обов`язки, про продовження строку яких клопоче прокурор, не відповідають тим ризикам, для запобігання яким вони покладались на обвинуваченого. Зокрема обов`язки прибувати до прокурора, суду за першою вимогою, повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання, а також не відлучатися за межі України без дозволу суду, ніяким чином не можуть запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас зобов`язання ОСОБА_6 утримуватись від спілкування з певними свідками щодо обставин цього кримінального провадження створює передумови для зловживання стороною обвинувачення своїми процесуальними правами. Так, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (які є свідками в цьому кримінальному провадженні) та ОСОБА_6 висунуто обвинувачення в межах іншого кримінального провадження. Тому, враховуючи перебування згаданих осіб разом під час судового розгляду іншої кримінальної справи, прокурор матиме можливість ініціювати в цьому кримінальному провадженні питання щодо порушення ОСОБА_6 покладеного на нього обов`язку.
До того ж, на думку захисника, основним запобіжником у кримінальному провадженні, який покликаний забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, є застава у значному розмірі. Проте як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження ОСОБА_6 своєю зразковою процесуальною поведінкою довів сумлінне ставлення до виконання процесуальних обов`язків.
Захисник ОСОБА_8 додатково пояснив, що ОСОБА_6 має статус обвинуваченого в декількох кримінальних провадженнях, однак додаткові процесуальні обов`язки в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покладені на нього лише в цьому кримінальному провадженні. На переконання захисника такі обмеження не є співрозмірними ні з фактичними обставинам справи, ні з особою та процесуальною поведінкою обвинуваченого. Вважає, що ці обов`язки за своєю суттю покликані запобігти ризикам не лише в межах цього кримінального провадження, але й у інших справах відносно його підзахисного, розгляд яких наразі триває у Вищому антикорупційному суді. Крім того зазначив, що обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду перешкоджає ОСОБА_6 у реалізації його права на захист у кримінальній справі у Швейцарській Конфедерації.
Обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що покладення на нього обов`язку не відлучатися за межі України без дозволу суду обмежує його в праві на захист від висунутого обвинувачення на території Швейцарської Конфедерації, зокрема й на спілкування із захисником. Водночас наявність вказаного обов`язку змушує обвинуваченого докладати додаткових зусиль щодо організації його роботи, яка пов`язана із періодичними відрядженнями закордон.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52017000000000580 від 30.08.2017 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду. Строк дії вказаних обов`язків визначено до 28.09.2022.
Підставами для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України; існування ризиків, визначених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 постановою від 12.09.2022 виділив з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30.08.2017 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України (провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022).
Надалі строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2023 у цій справі.
У поданому клопотанні прокурор просить суд продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що у разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України, оскільки він у силу ч. 2 ст. 42 КПК України наразі перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, а на підставі обвинувального акту відносно нього триває судовий розгляд. Питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшились, продовжують існувати, а тому існує необхідність у продовженні строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Суд вважає, що на даний час ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати.
Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_6 інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що саме по собі може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Суд зважає на те, що ОСОБА_6 документований двома діючими паспортами громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1, виданий 14.11.2013, дійсний до 14.11.2023; серія НОМЕР_2, виданий 07.07.2022, дійсний до 07.07.2032), що підтверджується відомостями з особової картки Державної міграційної служби України на його ім`я.
До того ж обвинувачений за період з 04.09.2016 до 24.08.2021 більш ніж 160 разів перетинав державний кордон України, про що свідчить лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.09.2021 № 91-33740/0/15-21-вих.
Водночас ОСОБА_6 за період з 15.03.2022 до 19.06.2022 перетнув державний кордон України 8 разів, що підтверджується протоколом огляду від 25.07.2022. Тобто обвинувачений не позбавлений можливості залишити територію України під час дії воєнного стану та на нього не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Про можливість тривалого перебування обвинуваченого за межами України також свідчить наявність у нього ділових зв`язків на територіях іноземних держав, що підтверджується матеріалами виконання запитів про міжнародно-правову допомогу, та проживання закордоном близьких членів сім`ї.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, свідками у кримінальному провадженні, серед інших, є ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 . Про допит цих осіб заявлені клопотання як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Як вбачається зі змісту протоколу огляду документів від 26.08.2021, протоколів допитів свідків від 16.01.2016 та від 04.03.2019, вказані особи пов`язані із ОСОБА_6 довготривалими особистими та службовими зв`язками.
Наразі відповідно до визначеного судом обсягу та порядку дослідження доказів триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, заявлені сторонами свідки судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від їх давання в суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, судом взято до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
З огляду на встановлені під час розгляду клопотання обставини суд дійшов висновку, що ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальними.
Щодо доводів сторони захисту про те, що встановлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зі плином часу зменшились суд зазначає, що сплив певного часу після встановлення наявності ризиків на стадії досудового розслідування не вказує на безумовне нівелювання цих ризиків надалі. Ті обставини, на підставі яких під час досудового розслідування та під час судового провадження була встановлена наявність вказаних ризиків, не змінились та продовжують існувати. Будь-яких доказів протилежного суду не надано.
Твердження захисту про зменшення заявлених прокурором ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд вважає також необґрунтованими.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання суду, одним із факторів, які стимулюють обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки, з урахуванням положень ч. 8 ст. 182 КПК України, є застосування до ОСОБА_6 такого запобіжного заходу як застава в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладення на нього певних обов`язків у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України.
Поряд з цим виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків не свідчить про те, що встановлені ризики зменшились або ж повністю зникли.
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо невідповідності додаткових процесуальних обов`язків тим ризикам, для запобігання яким вони покладались на ОСОБА_6 .
Аналіз положень Кримінального процесуального кодексу України дає підстави стверджувати, що покладення на особу в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України певних додаткових процесуальних обов`язків пов`язане не лише із запобіганням ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, але й з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Так, обов`язки прибувати до прокурорів та суду за першою вимогою, повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися за межі України без дозволу суду пов`язані не лише із запобіганням втіленню ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, але й із забезпеченням ефективності кримінального провадження (організація судового процесу, здійснення викликів, вручення процесуальних документів у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку тощо) та спрямовані на забезпечення розгляду справи в розумний строк.
Обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження мінімізує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо аргументів про обмеження права обвинуваченого на захист у межах кримінального провадження, яке триває у Швейцарській Конфедерації, а також про неможливість ОСОБА_6 виїхати закордон з робочих питань внаслідок покладення на нього обов`язку не відлучатися за межі України без відповідного дозволу, суд звертає увагу, що суть цього обов`язку полягає не в позбавленні особи права залишати територію країни, а зводиться до необхідності здійснення контролю за такими виїздами. Обвинувачений має право звернутись до суду із вмотивованим клопотанням про надання йому дозволу на виїзд за межі України.
Суд вважає, що покладені на обвинуваченого обов`язки не є надмірним втручанням у його права та є необхідними для досягнення дієвості кримінального провадження.
Доводи сторони захисту про неправомірне покладення на обвинуваченого обов`язків у цьому кримінальному провадженні на відміну від інших кримінальних проваджень, де ОСОБА_6 також є обвинуваченим, не заслуговують на увагу, оскільки суд розглядає клопотання прокурора лише з урахуванням тих обставин, які мають значення для даного кримінального провадження.
Беручи до уваги викладене вище суд дійшов висновку, що прокурор довів наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
З огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження розпочався лише 27.03.2023, наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, для процедури судового розгляду може знадобитись тривалий час, тому суд вважає за доцільне продовжити строк дій обов`язків, покладених на ОСОБА_6, на два місяці.
За таких обставин клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 164, 199, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 обов`язків, а саме:
- прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 25.06.2023.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3