- Головуюча суддя (ВАКС): Олійник О.В.
Справа № 991/382/23
Провадження № 1-кп/991/5/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченої ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000309 від 18.02.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Маріуполя Донецької обл., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, народного депутата України IХ скликання, з вищою освітою, розлученої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
25.04.2023 до суду від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Обґрунтування клопотання
Захисник мотивував клопотання тим, що дворічний строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого їй кримінального проступку закінчився, обвинувачена не заперечує щодо звільнення її від кримінальної відповідальності, а тому вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження № 42022000000000309 від 18.02.2022 - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Процесуальні витрати просить віднести на рахунок держави.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 та обвинувачена ОСОБА_6 підтримали заявлене клопотання, просили суд задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 додатково пояснив, що перебіг строку давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності хоч і зупинявся, але станом на дату звернення до суду із вказаним клопотанням закінчився.
Обвинувачена ОСОБА_6 надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з нереабілітуючої підстави. Зазначила, що раніше не судима, до кримінальної відповідальності в межах інших кримінальних проваджень не притягувалась.
Прокурор ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 . Вважає, що строк давності притягнення обвинуваченої до кримінальної відповідальності, з урахуванням її ухилення від досудового розслідування (неявки на виклики детектива без поважних причин та перебування в розшуку), сплив 13.04.2023. На підтвердження чого надав відповідні докази. Крім того надав суду довідку ДІП КП 102 Національної поліції України, з якої вбачається, що ОСОБА_6 не притягувалась до кримінальної відповідальності.
Мотиви та висновки суду
Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42022000000000309 від 18.02.2022 ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), а саме в умисному внесенні 29.03.2021 суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2020 рік, коли такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 4000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Частинами 2, 3 ст. 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
На час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення санкція ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX) передбачала покарання у виді штрафу від двох тисяч п`ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За таких обставин кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, визначеною ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Таке звільнення здійснюється виключно судом у порядку, встановленому законом.
Кримінальним кодексом України визначено, що закінчення строків давності є однією із підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років (ч. 2 ст. 49 КК України, еталонний текст з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів - https://www.reestrnpa.gov.ua).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20 сформульовані висновки щодо застосування норми права, відповідно до яких у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у ч. 1, 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 3 ст. 49 КК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК України (в редакції станом на 29.03.2021) давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у ст. 109-114-1, проти миру та безпеки людства, передбачених у ст. 437-439 і ч. 1 ст. 442 цього Кодексу.
Порядок звільнення від кримінальної відповідальності унормовано § 2 глави 24 КПК України.
Частинами 1, 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК України).
Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим ч. 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Тобто, у разі настання обставин, передбачених ч. 1, 2 ст. 49 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком суду за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на таке звільнення. Водночас звільнення особи від кримінальної відповідальності є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
Зважаючи на викладене суд звільняє особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриває кримінальне проводження щодо неї за сукупності таких умов: (1) з дня вчинення особою кримінального правопорушення та до набрання вироком законної сили минув відповідний диференційований строк давності, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України, або ж загальний строк, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України, (2) вчинене кримінальне правопорушення не входить до переліку злочинів, який міститься в ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, (3) особа надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Суд зауважує, що на обчислення строку давності впливають факти вчинення особою до закінчення зазначених у ч. 1, 2 ст. 49 КК України строків нового злочину (за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років), а також ухилення особи від досудового розслідування або суду. За таких обставин строк давності відповідно переривається та зупиняється.
Хоча положення ст. 49 КК України передбачають, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки, проте ст. 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
З урахуванням того, що (1) стороною захисту порушено перед судом питання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, що фактично свідчить про відмову обвинуваченої від свого права на повний судовий розгляд, (2) таке клопотання розглядається невідкладно, при його розгляді не передбачено встановлення винуватості особи у вчиненні певного кримінально караного діяння, (3) визнання своєї винуватості є правом, а не обов`язком особи, (4) звільнення від кримінальної відповідальності відбувається незалежно від визнання обвинуваченим вини, суд вважає, що встановлення наявності такої умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності як вчинення нею кримінального правопорушення обмежується лише фактом висунення їй обвинувачення. Більш широке тлумачення зазначеної умови на цій стадії кримінального провадження вочевидь суперечитиме засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Згідно з обвинуваченням днем вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), є 29.03.2021.
На підставі наданих прокурором документів судом встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження детектив здійснив виклики ОСОБА_6 для допиту її як підозрюваної та участі в інших процесуальних діях на 26.12.2022 та 28.12.2022. На вказані виклики ОСОБА_6 не з`явилась без поважних причин, що не заперечувалось стороною захисту.
Детектив Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5, постановою від 03.01.2023 оголосила в розшук підозрювану ОСОБА_6 та зупинила досудове розслідування кримінального провадження № 42022000000000309 від 18.02.2022. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленою, не з`явилась без поважних причин за викликами детектива на 26.12.2022, 28.12.2022, 03.01.2023 та за результатами вжитих заходів органом досудового розслідування не вдалось встановити місце знаходження підозрюваної.
Постановою детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 від 16.01.2023 досудове розслідування кримінального провадження № 42022000000000309 від 18.02.2022 відновлено, у зв`язку зі встановленням місця знаходження підозрюваної.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.05.2019 у справі № 639/793/17, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Викладене вище дає підстави стверджувати, що ОСОБА_6 ухилялась від досудового розслідування 14 днів (26.12.2022, 28.12.2022 та з 03.01.2023 до 16.01.2023). Тому перебіг диференційованого строку давності, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у цьому кримінальному провадженні зупинявся.
Матеріали справи не містять доказів того, що у період перебігу строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), ОСОБА_6 вчинила новий злочин. Отже, такий строк давності не переривався.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини суд дійшов висновку, що дворічний строк давності, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та подовжений на період ухилення ОСОБА_6 від досудового розслідування, закінчився 13.04.2023.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), не належить до злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру та безпеки людства, перелік яких визначено в ч. 5 ст. 49 КК України (в редакції станом на 29.03.2021). Тобто законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на нього не поширюється.
Враховуючи, що (1) строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), закінчився, (2) кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), не входить до переліку злочинів, який міститься у ч. 5 ст. 49 КК України, до яких давність не застосовується, (3) обвинувачена надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження № 42022000000000309 від 18.02.2022 на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Отже, клопотання захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню.
Інші процесуальні питання
Документи, які надані суду прокурором, підлягають залишенню в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання (п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
У обвинувальному акті зазначено, що загальний розмір витрат на залучення експертів для проведення експертиз (експертних досліджень) від 14.07.2022 № 18121/22-54 та від 14.12.2022 № 28973/22-42 складає 17 933,15 грн.
Статтею 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка залучила експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
Водночас ч. 1 ст. 126 КПК України унормовано, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Тобто суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Вказане твердження узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 у справі № 598/1781/17.
Кримінальний процесуальний кодекс України прямо не передбачає стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності.
За таких обставин процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертиз, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, у загальному розмірі 17 933,15 грн слід віднести на рахунок держави. Така позиція суду відповідає правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17.
Питання щодо застосування, зміни або скасування заходів забезпечення кримінального провадження, які б підлягали вирішенню при постановленні ухвали про закриття кримінального провадження, відсутні.
Керуючись ст. 100, 124, 126, 284-286, 288, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000309 від 18.02.2022, задовольнити.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000000309 від 18.02.2022, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України (у редакції Закону України від 04.12.2020 № 1074-IX), закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Документи, які надані суду прокурором, залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3