Документ № 110519980

Справа № 991/4071/22

Провадження 1-кп/991/58/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

26 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021000000002617 від 16.12.2021, за обвинуваченням

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомир, Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

23.09.2022 до Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000002617 від 16.12.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2022, згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.09.2022 призначено підготовче судове засідання на 11.10.2022, яке неодноразово відкладалося.

Захист обвинуваченого ОСОБА_6 здійснювала адвокат ОСОБА_7 . 30.01.2023 до суду надійшло повідомлення захисника ОСОБА_7 про те, що договір про надання допомоги, укладений між адвокатом та ОСОБА_6, розірвано (т. 2 а.с. 135). На підставі договору про надання правової допомоги від 29.01.2023 залучено нового захисника - адвоката ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 139-140, 143), якому надано достатній строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у порядку ч. 4 ст. 324 КПК України.

27.10.2022 захисник ОСОБА_7 подала до суду скаргу на незаконні дії детектива НАБУ, прокурора САП, Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021. Так, підставою для внесення 16.12.2021 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000002617 зазначено самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України. Реєстратором відомостей є Генеральний прокурор ОСОБА_9 . Зазначає, що вказана попередня кваліфікація діянь, ніби вчинених ОСОБА_6, міститься і в інших документах: постанові про доручення здійснення досудового розслідування, постанові про визначення групи прокурорів, постанові про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи тощо. Разом з тим, 29.01.2022 старшим детективом ОСОБА_10 винесено постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення, якою змінено первинну правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42021000000002617 з ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України. Відповідно до повідомлення про підозру від 31.01.2022 у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021, підписаного Генеральним прокурором ОСОБА_9, ймовірні дії ОСОБА_6 також кваліфіковано за ч. 2 ст. 369-2 КК України. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні від 03.02.2022 містить відомості про його складання за результатами виділення кримінального провадження, підставою внесення даних зазначено самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення.

Вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 482-2 КПК України будь-які відомості (включаючи зміни і уточнення правової кваліфікації), що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, вносить до Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо Генеральний прокурор (особа, що виконує обов`язки Генерального прокурора); такі дії не можуть бути здійснені іншими посадовими особами. Вважає, що старший детектив був зобов`язаний звернутися до Генерального прокурора із вмотивованим листом про здійснення перекваліфікації, а Генеральний прокурор, дослідивши відповідне обґрунтування, мав право прийняти відповідне процесуальне рішення, оформити його постановою та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення народним депутатом України іншого кримінального правопорушення. Кримінальні провадження необхідно було об`єднати на підставі ст. 217 КПК України, а у разі відсутності в діях особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, провадження в цій частині підлягало закриттю.

За таких обставин, захисник вважає, що всі зібрані у кримінальному провадженні докази є недопустимими. У прохальній частині скарги просить повідомлення про підозру ОСОБА_6, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6, постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 29.01.2022 та інші похідні документи визнати незаконними та такими, які прийняті з істотним порушенням вимог КПК України.

Також, 18.11.2022 захисник ОСОБА_7 подала до суду скаргу на незаконні дії детектива НАБУ, прокурора САП, Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021. Зокрема, прокурором не дотримано вимог статей 291, 293 КПК України, оскільки, одночасно з переданням обвинувального акта до суду ОСОБА_6 не надано під розписку його копію та реєстру матеріалів досудового розслідування. Відповідно, така розписка не долучена до обвинувального акта. Крім того, адвокат зазначає, що ОСОБА_6 та його захисника не викликано стороною обвинувачення у встановлений законом спосіб для вручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Натомість, 21.09.2022 без попереднього вручення повістки про виклик для здійснення процесуальної дії, без захисника, без дотримання гарантій і вимог ч. 1 ст. 137 КПК України, детективом, а не прокурором, вчинено намагання вручити ОСОБА_6 невідомий документ поза встановленої процесуальної процедури. 19.09.2022 ОСОБА_6 вручено на 23.09.2022 повістку про виклик до детектива НАБУ для вручення процесуальних документів, яка оформлена з порушенням вимог ст. 137 КПК України, а саме: без зазначення процесуального статусу ОСОБА_6 та процесуальної дії для участі в якій останній викликався. Зазначений документ не є повісткою про виклик. 21.09.2022 детектив НАБУ, а не прокурор, викликав захисника на 23.09.2022 для вручення копії обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021, копії реєстру матеріалів досудового розслідування. Однак, адвокат перебувала у відрядженні, не з`явилася до детектива, що є поважною причиною неприбуття особи на виклик, оформлений не уповноваженим суб`єктом. Зазначене, на думку захисника, є істотним порушенням кримінального процесуального законодавства.

На підставі викладеного захисник у прохальній частині просить обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, реєстр матеріалів та інші похідні документи щодо порядку їх вручення визнати незаконними та такими, які вручені без дотримання належної правової процедури.

У судовому засіданні 30.01.2023 захисник ОСОБА_8 подав скаргу на постанову про розсекречення матеріальних носіїв інформації, створених у ході здійснення оперативно-розшукової діяльності від 25.01.2022, винесену начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11, постанову про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності від 21.02.2022, винесену прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12, постанову про розсекречення матеріальних носіїв інформації, створених у ході здійснення оперативно-розшукової діяльності від 28.06.2022, винесену прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 .

Також у судовому засіданні 30.01.2023 захисник ОСОБА_8 подав скаргу на рішення, документи, клопотання детективів, дії слідчого судді Вищого антикорупційного суду, у якій просив визнати неправомірною постанову про виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації № 15/1717цт від 01.10.2021, винесену старшим детективом - керівником Першого відділу Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_13, за погодженням із заступником керівника Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_14, визнати неправомірним клопотання про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів від 29.11.2021, складене керівником Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_15, за погодженням із начальником другого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 ; визнати неправомірними дії слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_17, які полягали у наданні дозволу НАБУ на проведення оперативно-розшукового заходу - аудіо-, відеоконтролю місця шляхом проведення аудіо-, відеозапису всередині публічно доступного місця, а саме в приміщенні закладу громадського харчування «LA FONTANA», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська, 31/33; визнати неправомірним протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтролю місця № 15/2214цт від 13.12.2021, складений детективом Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_18 ; визнати неправомірним протокол за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи № 15/2244цт від 13.12.2021, складений старшим детективом Національного бюро Другого підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_19 .

У підготовчому судовому засіданні 26.04.2023 захисник ОСОБА_8 подав чотири клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів. Заявив, що за результатами їх розгляду можливо будуть подані додаткові скарги та заперечення.

Інші заяви, скарги та клопотання, передбачені ст. 314, 315 КПК України, до суду не надходили.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_5 у засіданні від 18.11.2022 зазначив, що кримінальне провадження № 42021000000002617 від 16.12.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 підсудне Вищому антикорупційному суду. Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні відповідає вимогам статті 291 КПК України. Послався на відсутність підстав для прийняття судом рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 цього ж Кодексу. Висловив позицію щодо можливості призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого, захисника. Ураховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину вважає за необхідне доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого. Заявив клопотання про виклик осіб в якості свідків для допиту.

Вважає, що вручення прокурором САП ОСОБА_5 обвинувального акта ОСОБА_6 відбулося 21.09.2022 на АДРЕСА_3, що зафіксовано за допомогою відеозапису, наданого суду і переглянутого у судовому засіданні. Того ж дня ОСОБА_6 було вручено повістку про виклик на 23.09.2022 для надання розписки про отримання обвинувального акта. Однак, 23.09.2022 ОСОБА_6 не прибув у визначений час.

Задля забезпечення права на захист ОСОБА_6 орган досудового розслідування направив копії обвинувального акту на всі відомі його адреси, а саме: за місцем проживання, місцем реєстрації, за місцем роботи, а також направлено захиснику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 . Наявна відмітка про вручення зазначеного документу представнику апарату Верховної Ради України, однак, даних про вручення ОСОБА_6 не надано. Окрім цього, обвинувальний акт також направлено ОСОБА_6 засобами електронної взаємодії.

Повідомив, що при направленні обвинувального акта за місцем проживання ОСОБА_6 була допущена технічна помилка при зазначенні адреси його проживання. Також обвинувальний акт направлено за місцем реєстрації, а у всіх листах зазначено дійсний контактний номер телефона ОСОБА_6 та обрано кур`єрський тип доставки.

Заперечував проти задоволення скарг захисника ОСОБА_7 від 27.10.2022 та 18.11.2022, підтриманих захисником ОСОБА_8, вважає їх необґрунтованими, просив відмовити у їх задоволенні. Так, з прохальної частини скарги від 18.11.2022 є незрозумілими вимоги, які ставилися захисником: чи стосовно вручення обвинувального акту, направлення його до суду, чи стосовно направлення повісток, їх вручення, дії яких детективів та прокурора оскаржуються. Підозрюваний ОСОБА_6 був викликаний до органу досудового розслідування для вручення обвинувального акту, однак ні він, ні його захисник за такими викликами не з`явилися. З огляду на зазначені обставини, орган досудового розслідування був вимушений шукати ОСОБА_6 та вживати всіх можливих заходів для вручення йому обвинувального акта відповідно до вимог ст. 135 КПК України, про що суду надано відповідні докази. Його право на захист порушено не було.

Стосовно доводів скарги від 27.10.2022 зазначив, що дійсно, відповідно до ст. 482-2 КПК України, встановлено особливий порядок здійснення кримінального провадження стосовно народного депутата України. Разом з тим, дії, які має здійснювати Генеральний прокурор, є вичерпними. Вимог про обов`язкове погодження з Генеральним прокурором рішення про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється народний депутат України, КПК України не містить. Питання незаконності підозри, а також незаконності зміни раніше повідомленої ОСОБА_6 підозри було предметом дослідження слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час здійснення судового контролю, за результатами якого постановлено відповідні ухвали про відмову у задоволенні скарг захисника на такі підозри.

Заперечив щодо доводів скарг захисника ОСОБА_8 від 30.01.2023, щодо їх долучення до матеріалів справи не заперечував. Зазначив, що відомості, отримані під час оперативно-розшукової діяльності, стали підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дане кримінальне провадження. Розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій здійснював уповноважений прокурор.

Вважає, що подання захисником ОСОБА_8 клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів не є перешкодою для призначення судового розгляду кримінального провадження. Необхідність вирішення клопотань під час підготовчого судового рішення необґрунтована, та як захисник просить надати доступ до матеріалів кримінального провадження, які будуть досліджуватися під час судового розгляду. Зазначив, що доступ до вступної та резолютивної частин тексту ухвали слідчого судді від 13.07.2022 захиснику було надано під час виконання вимог ст. 290 КПК України, а захиснику ОСОБА_8 надано копію повного тексту ухвали.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні від 18.11.2022 повідомила, що ні їй як захиснику, ні її підзахисному обвинувальний акт вручено не було. Процесуального статусу обвинуваченого ОСОБА_6 не набув. Так, обвинувальний акт вручається прокурором, попередньо повідомляється про місце, час такої процесуальної дії шляхом направлення письмової повістки. Разом з тим, такий виклик було здійснено стороною обвинувачення на 23.09.2022, але не прокурором, а детективом НАБУ, що суперечить вимогам ст. 137 КПК України. Також, повістка про виклик для вручення обвинувального акта адресована не ОСОБА_6, а його захиснику. Натомість у повістці детектива про виклик ОСОБА_6 не зазначено на яку процесуальну дію його викликають. Окрім цього, у зв`язку із тим, що зазначена процесуальна дія є звичайною, а не терміновою, у розумінні ч. 9 ст. 135 КПК України, такий виклик мав здійснюватися не пізніше ніж за три дні до вручення обвинувального акта. Доказів про належне оформлення повісток про виклик сторони захисту для вручення обвинувального акта не надано.

Прокурор надав колегії суддів відеозапис від 21.09.2022, на якому зафіксовано факт непроцесуальної поведінки детектива, за результатами якої він закинув неідентифіковані папірці у вікно автомобіля підзахисного. Будь-яких повісток про виклик ОСОБА_6 чи його захисника для проведення процесуальних дій 21.09.2022 стороною обвинувачення направлено не було.

Посилалася на рішення ЄСПЛ «Лучанінов проти України», відповідно до якого неналежне повідомлення, виклик у кримінальному провадженні, порушення їх порядку з боку слідчих, судових органів є порушення прав особи на захист, гарантованого нормами як Конституції України, кримінального процесуального закону, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України стороною кримінального провадження зі сторони захисту є обвинувачений та його захисники. Отже, незаконним є вручення обвинувального акта лише ОСОБА_6 .

У судовому засіданні 07.12.2022 зазначила, що зазначені обставини можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України. Особа має право знати в чому її обвинувачують, мати можливість захищатися від обвинувачення та обстоювати свою позицію, однак для формулювання відповідної позиції необхідно отримати в установлений законом процесуальний спосіб відповідний документ - обвинувальний акт. Призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта є неможливим з огляду на його неотримання стороною захисту. Інших клопотань, передбачених ст. 314 КПК України, не заявила.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні 28.03.2023 повідомив, що клопотання, передбачені ст. 314 КПК України, відсутні.

У судовому засіданні 26.04.2023 заявив ряд клопотань про надання тимчасового доступу до речей і документів: до судової справи 991/2438/22, яка розглядалася слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_20 ; до оригіналів носіїв матеріальної інформації, які містяться у даному кримінальному провадженні; до матеріалів кримінального провадження № 52020000000000304, які містять результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, матеріалів, отриманих за результатами проведення оперативно-розшукових заходів, спеціальних імітаційних засобів; до матеріалів цивільної справи № 757/24444/22-ц, що перебуває у володінні Печерського районного суду м. Києва.

Наполягав на задоволенні клопотань у підготовчому судовому засіданні, за результатами яких сторона захисту має намір довести створення прокурором перешкод для отримання стороною захисту усіх необхідних даних для подальшого з`ясування об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Підтримав скаргу захисника ОСОБА_7 від 27.10.2022, вважає, що вона підлягає задоволенню. Додатково зазначив, що штучна кваліфікація злочину як тяжкого і внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по ст. 368 КК України для проведення, зокрема, негласних слідчих (розшукових) дій свідчить про здійснення органом досудового розслідування та прокурором підстав для створення, відшукання доказів для подальшого притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності. Велика палата Верховного суду встановила, що народний депутат України не є ні посадовою особою, ні особою, наділеною державною владою, а є народним обранцем, отже не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Відомості про можливе вчинення злочину з використанням власного службового становища народним депутатом України, передбаченого ст. 368 КК України, внесені Генеральним прокурором. Рішення про перекваліфікацію злочину прийняв детектив без погодження з Генеральним прокурором. Однак, проведення негласних слідчих (розшукових) дій з метою виявлення нетяжкого злочину, в даному випадку, передбаченого ст. 369-2 КК України, кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Підтримав скаргу захисника ОСОБА_7 від 18.11.2022, просив її задовольнити із підстав, зазначених у ній. Вважає, що незаконні дії органу досудового розслідування та прокурора мали наслідком формування негативної громадської думки відносно ОСОБА_6, подальший вплив на думку суддів. Прокурор не був позбавлений можливості направити обвинувальний акт за місцем реєстрації, за місцем роботи підзахисного у випадку термінової необхідності вчинення такої процесуальної дії.

Підтримав власні скарги від 30.01.2023 з викладених у них підстав, просив їх долучити до матеріалів справи, розглянути під час судового розгляду та задовольнити. Незаконне рішення про розсекречення оперативно-розшукових заходів прокурор ОСОБА_5 виніс до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та до визначення групи прокурорів, тобто без відповідних повноважень. Розсекречення відомостей, що містять державну таємницю є незаконним. Вважає, що така постанова прокурора від 21.02.2022 має бути визнана незаконною, а всі результати оперативно-розшукових заходів, які він буде надавати суду, - недопустимими доказами, які були долучені непроцесуальною особою. Відомості, отримані під час оперативно-розшукової діяльності, подавалися Генеральному прокурору для прийняття відповідного рішення. Винесення прокурором рішень під час такої діяльності законом не передбачено.

Стаття 3 КПК України визначає, якщо норма будь-якого іншого закону суперечить КПК України застосуванню підлягають лише норми КПК України. Оперативно-розшукові заходи здійснюють лише з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Кримінальне провадження відносно народного депутата України здійснюється після внесення таких відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором. В даному випадку оперативно-розшукові заходи, виконання спеціального завдання відносно народного депутата України здійснені всупереч положенням КПК України, відсутні відповідні постанови на проведення таких заходів, використання імітаційних засобів матеріали кримінального провадження не містять. Слідчий суддя незаконно надав дозвіл на використання результатів оперативно-розшукової діяльності у провадженні № 42021000000002617, яке було незаконно зареєстровано.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисників. Додатково повідомив, що в обвинувальному акті правильно вказана адреса його проживання. Підтвердив, що номер телефону, зазначений в накладній Укрпошти (т. 1 а.с. 55), дійсно належить йому.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши у підготовчому судовому засіданні думки присутніх сторін провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, клопотання та скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Вирішення питань, передбачених ч. 3 ст. 314, ст. 315 КПК України

Відповідно до положень ст. 314 КПК України завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, з огляду на що суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Угоди у даному кримінальному провадженні не укладались і до суду не надходили.

Щодо підстав для закриття кримінального провадження

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 5-8 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, судом не встановлено.

У підготовчому судовому засіданні 27.10.2022 захисник ОСОБА_7 подала письмове клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000002617 від 16.12.2021, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, яке підтримав захисник ОСОБА_8 . Ухвалою від 28.03.2023 у задоволенні клопотання відмовлено.

Щодо повернення обвинувального акта прокурору та щодо доводів скарги захисника ОСОБА_7, підтриманої захисником ОСОБА_8, від 18.11.2022 на незаконні дії детектива НАБУ, прокурора САП та Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021

У судовому засіданні від 07.12.2022 захисник ОСОБА_7 повідомила, що обставини, викладені у скарзі від 18.11.2022, можуть бути підставою для повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 652021000000002617 від 16.12.2021 прокурору.

Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам статті 291 КПК України, та чи не містить він положення, що суперечать одне одному.

Відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. У свою чергу, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 293 КПК України передбачено, що одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.

Надання копії обвинувального акта підозрюваному - це процесуальна дія, яка надає можливість особі, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, бути невідкладно повідомленою про сутність і зміст висунутого проти неї обвинувачення і вжити заходів захисту від обвинувачення.

Кримінальне процесуальне законодавство закріплює вимогу щодо надання обвинувального акта під розписку, однак містить прогалину з цього приводу у випадку, коли особа ухиляється від його отримання. З огляду на викладене, колегія суддів звертається до інших джерел права, зокрема практики Європейського суду, які визнані в Україні, для більш детального аналізу зазначеного питання. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Суд вважає, що посилання у цьому випадку не застосовується для обмеження прав і свобод, які передбачені Конвенцію, а використовується для вирішення питання, що не врегульовано однозначно на національному рівні (заборона на використання практики ЄСПЛ з метою обмеження прав і свобод викладена, зокрема у Рішенні у справі «Mozer проти Республіки Молдова та Росії» від 23.02.2016 (заява № 11138/10, параграф 222).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Mattoccia проти Італії» (рішення від 25.07.2000, заява № 23969/94) зазначається, що обов`язок інформування обвинуваченого повністю лягає на плечі сторони обвинувачення і його неможливо виконати пасивно, зробивши інформацію доступною, але не довівши її до відома захисту. У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначає, що особа має бути повідомлена про матеріальні факти, тобто ті, що свідчать про вчинення нею певного правопорушення та на яких базується обвинувачення, а також про юридичні факти, тобто кваліфікацію цих фактів відповідно до законодавства. Пункт 3 (а) статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення, висунуте проти нього, деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі.

Хоча норма щодо повідомлення особи про обвинувачення не визначає, що відповідна інформація повинна бути надана у письмовій формі … вона вказує на необхідність особливої уваги, яку слід приділяти повідомленню про обвинувачення; ця норма також не зазначає про особливі формальні вимоги до повідомлення особи про фактичні та законні підстави її обвинувачення (параграф 51-53 Рішення Великої Палати у справі «Pelissier та Sassi проти Франції» від 25.03.1999, заява № 25444/94; Рішення у справі «Kamasinski проти Австрії» від 19.12.1989, заява № 9783/82, параграф 79). Разом з тим, якщо неможливість ознайомлення з обвинуваченням, розуміння обвинувачення спричинена власними діями обвинуваченого, він не в праві стверджувати про порушення його права на захист (Рішення у справі «Campbell та Fell проти Сполученого Королівства» від 28.06.1984, заяви № 7819/77, 7878/77, параграф 96).

Підходи, викладені в цих та інших рішеннях ЄСПЛ, через призму національного кримінального законодавства дають змогу визначити такі критерії для вручення обвинувального акта особі, щодо якої відсутня можливість вручити такий обвинувальний акт особисто:

- стороною обвинувачення вжито заходи для повідомлення особі про намір вручити обвинувальний акт;

- стороною обвинувачення вжито заходів для надання особі копії обвинувального акта;

- внаслідок дій сторони обвинувачення, пов`язаних з наданням копії обвинувального акта, особа мала можливість дізнатися про факт наявності щодо неї такого обвинувачення.

Сторона захисту стверджує, що прокурор не виконав обов`язок щодо вручення підозрюваному ОСОБА_6 копії обвинувального акта.

Як вбачається з доданих прокурором матеріалів, 19.09.2022 детектив ОСОБА_21 склав повістку про виклик ОСОБА_6, відповідно до якої останньому повідомлялось про необхідність з`явитися 23.09.2022 о 09 год 10 хв до НАБУ для вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021 за ч. 2 ст. 369-2 КК України (т. 1 а.с. 67-68).

Зазначена повістка 20.09.2022 була направлена засвідченим електронним цифровим підписом листом за допомогою засобів електронного зв`язку - на робочу електронну пошту ОСОБА_22 з доменним ім`ям офіційного сайту Верховної Ради України та доставлена одержувачу, що підтверджується відповідним звітом (т. 1 а.с. 69-70). Також повістка про виклик була надіслана за місцем роботи ОСОБА_6 - на адресу голови Верховної ради України та апарату Верховної Ради України (супровідний лист Вих. № 0414-002/17262 від 20.09.2022 з додатком) (т. 1 а.с. 66).

Окрім цього, надання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування здійснювалося шляхом направлення документів прокурором ОСОБА_5 :

- за відомою адресою місця реєстрації ОСОБА_6 у м. Житомир (супровідний лист від 21.09.2022 № 16/1/2-20476-21, том 1, а.с. 52-54);

- за місцем його роботи, а саме до Верховної Ради України за адресою м. Київ, вул. Грушевського, 5 (супровідний лист № 16/1/2-20476-21 від 21.09.2022, № 16/1/2-60001ВИХ-22, том 1, а.с. 57-60);

- за допомогою засобів електронного зв`язку - на робочу електронну пошту ОСОБА_22 з доменним ім`ям офіційного сайту Верховної Ради України (т. 1 а.с. 62).

Також в судовому засіданні оглянуто відеозапис фіксації вручення 21.09.2022 ОСОБА_6 копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021 (т. 1 а.с. 61). Колегією суддів встановлено, що 21.09.2022 ОСОБА_6 був попередньо повідомлений прокурором ОСОБА_5 про наміри вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021 (т. 1 а.с. 50-51), однак відмовився від їх отримання без попереднього отримання повістки про виклик для їх вручення, складеної відповідно до ст. 135, 137 КПК України. Разом з тим, після отримання повістки про виклик на 23.09.2022 о 09 год 10 хв до НАБУ для вручення процесуальних документів, надані документи власноручно повернув прокурору (т. 1 а.с. 71) (про технічну описку у даті складення повістки зафіксовано у відеозаписі: 23.09.2022 замість правильної 21.09.2022).

У зв`язку із усним підтвердженням захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 поінформованості про виклик підозрюваного ОСОБА_6 до НАБУ на 09 год 10 хв 23.09.2022 для вручення процесуальних документів та проханням захисника конкретизувати які саме документи будуть вручені (відеозапис від 21.09.2022, т. 1 а.с. 61), детектив ОСОБА_21 21.09.2022 направив на робочі адреси захисника письмові копії повістки про виклик захисника до детектива для вручення повідомлення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, розписки про їх отримання (т. 1 а.с. 72-74), а також засвідчені електронним цифровим підписом супровідний лист та копію повістки про виклик за допомогою засобів електронного зв`язку - на робочу електронну пошту адвоката (т. 1 а.с. 75-76). Підтвердження про отримання листа від адвоката надійшло 22.09.2022 о 01 год 55 хв (т. 1 а.с. 77).

23.09.2022 підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не з`явилися до детектива о 09 год 10 хв для вручення процесуальних документів (т. 1 а.с. 64, 65). Копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021 23.09.2022 повторно направлено за допомогою засобів електронного зв`язку - на робочу електронну пошту ОСОБА_22 з доменним ім`ям офіційного сайту Верховної Ради України (т. 1 а.с. 63).

Главою 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень. У ч. 1, 2 ст. 135 КПК України передбачений порядок здійснення виклику (повідомлення) у кримінальному провадженні. Так, особа викликається шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

З документів, доданих до обвинувального акта, вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 викликався до детектива для вручення процесуальних документів шляхом вручення повістки (т. 1 а.с. 61, 71), також надіслання повісток як за допомогою засобів поштового зв`язку (т. 1 а.с. 66-68), так і електронною поштою (т. 1 а.с. 69-70). Відеозапис від 21.09.2022 підтверджує обізнаність підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про виклик сторони захисту до детектива на 09 год 10 хв 23.09.2022 для вручення процесуальних документів (т. 1 а.с. 71).

При дослідженні відеозаписів від 21.09.2022 та від 23.09.2022 в підготовчому судовому засіданні сторона захисту правильність відображення у ньому подій не оспорювала.

Доводи захисника ОСОБА_7 про недопустимість доказу «DVD» диску з відеозаписом вручення ОСОБА_6 обвинувального акта 21.09.2022, оскільки він був отриманий не у порядку, встановленому КПК України, а сам запис не є оригіналом відеозапису, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися на носії інформації за допомогою технічних засобів.

Матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19).

Долучений прокурором до обвинувального акта DVD-R диск з відеозаписом обставин вручення ОСОБА_6 обвинувального акта 21.09.2022 був виготовлений у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні, що зберігається в електронному вигляді у виді файлів.

Колегія суддів відхиляє доводи захисника про неналежне інформування сторони захисту про процесуальну дію, для участі в якій її викликала. Дійсно, у повістках детектив не конкретизував назву такої процесуальної дії, разом з тим, в сукупності з поінформованістю сторони захисту всіма можливими джерелами стороною обвинувачення вжито заходів для повідомлення підозрюваного та його захисника про намір вручити саме обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування відповідно до норм ст. 135 КПК України.

Відповідно до пункту 75 Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19 (далі - Положення), судові повістки, документи, що надійшли від правоохоронних органів засобами поштового зв`язку або фельд`єгерським зв`язком, через СЕВ ОВВ, із супровідним листом, адресованим керівництву Верховної Ради України, Верховній Раді України, керівництву Апарату, Апарату, про вручення народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України, працівникам Апарату, після реєстрації в єдиній автоматизованій системі (далі - ЄАС) та затвердження електронної резолюції відповідно керівництвом Верховної Ради України, керівництвом Апарату передаються (у випадку надходження документів через СЕВ ОВВ - друкований примірник електронного документа) структурним підрозділом з документального забезпечення народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України через персональні поштові скриньки народних депутатів України, працівникам Апарату - через поштові скриньки, закріплені за структурними підрозділами. Судові повістки, документи, що надійшли від правоохоронних органів засобами поштового зв`язку або фельд`єгерським зв`язком, через СЕВ ОВВ, адресовані народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України, працівникам Апарату, що надійшли без супровідного листа, після реєстрації в ЄАС передаються (у випадку надходження документів через СЕВ ОВВ - друкований примірник електронного документа) структурним підрозділом з документального забезпечення народним депутатам України, помічникам-консультантам народних депутатів України через персональні поштові скриньки народних депутатів України, працівникам Апарату - через поштові скриньки, закріплені за структурними підрозділами. Пунктом 48 Положення передбачено, що документ, завантажений у ЄАС та направлений за відповідним маршрутом, вважається переданим адресату.

Будучи Народним депутатом України і здійснюючи свої повноваження у Верховній Раді України, ОСОБА_6 має бути обізнаним про порядок роботи з документами у парламенті і отримувати відповідну кореспонденцію.

Також колегія суддів бере до уваги направлення копій обвинувального акта з реєстром матеріалів досудового розслідування на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_6 у м. Житомирі (т. 1 а.с. 52-54).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон) передбачено, що громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою: ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (пункт 2 частини 1 статті 3 Закону). Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Особа сама обирає собі місце проживання з огляду на встановлені Конституцією України права, але, здійснюючи реєстрацію свого місця проживання, повідомляє зацікавлених осіб про конкретну адресу місця свого проживання, за якою з нею можна вести офіційне листування та здійснювати інші комунікації.

У частині 2 статті 291 КПК України вживається саме термін «місце проживання особи», без вказівки щодо ознак такого місця проживання - зареєстроване або фактичне. Разом з тим, з урахуванням положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» для комунікації з особою пріоритетне значення має зареєстроване такою особою місце проживання. Реєстрація місця проживання є певним способом повідомлення особою державі про обране нею місце проживання. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Прокурор долучив відмову від отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, розписки про їх отримання підозрюваним (т. 1 а.с. 50-51) і направив обвинувальний акт до суду.

Сторона захисту відповідно до положень ч. 1 ст. 26 КПК України на власний розсуд використала надане їй ст. 293 КПК України право, відмовившись отримувати доступ до копії обвинувального акта та реєстрів матеріалів досудового розслідування.

Отже, вимог п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК прокурор, детектив не порушили, вжили заходів для повідомлення ОСОБА_6 про намір вручити обвинувальний акт, заходів для надання йому копії обвинувального акта, у зв`язку із чим підозрюваний мав можливість дізнатися про факт наявності щодо нього обвинувачення, з огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для повернення обвинувального акта.

Колегія суддів погоджується, що вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_6 відбувалося не в той час та не в тому місці, про які зазначено у повістці про виклик (т. 1 а.с. 66-70), разом з тим, враховує всі обставини надсилання стороні захисту зазначених документів, обізнаність сторін кримінального провадження про стадію кримінального провадження, відновлення перебігу строків досудового розслідування у зв`язку із повідомленням сторони обвинувачення про факт надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування, можливого спливу строків у разі зволікання із виконанням всіх процесуальних дій, необхідних для прийняття одного із рішень, передбачених параграфом 3 глави 24 КПК України.

Також колегія суддів не бере до уваги аргумент про те, що у зв`язку з неврученням обвинувального акта ОСОБА_6 не набув статусу обвинуваченого. Відповідно до ст. 42 КПК України обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України. Отже, кримінальний процесуальний закон пов`язує набуття статусу обвинуваченого не з моментом отримання ним обвинувального акта, а з моментом його передачі до суду і, відповідно, з початком судової стадії кримінального провадження.

Отже, обставини, які захисник ОСОБА_7 зазначила як можливу підставу для повернення обвинувального акта, виклала у скарзі від 18.11.2022, підтриманій захисником ОСОБА_8, не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону, доводи щодо порушення процесуального характеру під час складання та вручення повісток про виклик для вручення копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування також не є обставинами, які тягнуть за собою повернення обвинувального акта.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, доводи щодо повернення обвинувального акта не знайшли свого підтвердження, а письмова скарга на незаконні дії детектива, прокурора, Генерального прокурора від 18.11.2022 задоволенню не підлягає.

Щодо скарги захисника ОСОБА_7, підтриманої захисником ОСОБА_8, від 27.10.2022 на незаконні дії детектива НАБУ, прокурора САП та Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021

Частина 1 ст. 303 КПК України містить перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України).

Сторона захисту заявляє те, що 29.01.2022 старший детектив ОСОБА_10 виніс постанову про зміну кваліфікації кримінального правопорушення, якою змінено первинну правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42021000000002617 з ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України, чим порушив порядок притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, оскільки відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не Генеральним прокурором, як того вимагає ч.1 ст. 482-2 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 482-2 КПК України, відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора) у порядку, встановленому КПК України.

Частиною 2 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» встановлено, що особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.

Отже, саме Генеральний прокурор має внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України і з цього моменту розпочинається досудове розслідування відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Які саме відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначено ч. 5 ст. 214 КПК України. Серед іншого, вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 5 зазначеної норми).

Подальша зміна правової кваліфікації в ході досудового розслідування не може тлумачитись як відомості, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, а тому не потребує окремого внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України як відомостей про нове кримінальне правопорушення, оскільки стосується правової оцінки діяння, щодо якого проводиться досудове розслідування.

Так, 16.12.2021 Генеральний прокурор ОСОБА_9 внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України ОСОБА_6 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 368 КК України, а 31.01.2022 повідомила ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України у цьому ж кримінальному провадженні.

Внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань є передбаченим законом фіксуванням вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій, тому доводи сторони захисту про внесення відомостей до реєстру не уповноваженою особою, а саме не Генеральним прокурором, є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає, що застосування положень, закріплених у ст. 87 КПК, під час підготовчого судового засідання є передчасним та суперечить ст. 89 КПК. Статтею 89 КПК передбачено випадки визнання доказів недопустимими: 1) суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення; 2) у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Таким чином, оцінка доказів на предмет їх допустимості, а отже, і застосування положень, закріплених у ст. 87 КПК, не здійснюється до початку судового розгляду, в тому числі і під час підготовчого судового засідання.

Окрім цього, формулювання прохальної частини скарги не в повіній мірі відповідає доводам її мотивувальної частини, а більшість оскаржуваних документів та рішень не може бути предметом рогляду під час підготовчого провадження в силу ч. 2 ст. 303 КПК України.

З огляду на викладене, скарга захисника ОСОБА_7 від 27.10.2022, яку підтримав захисник ОСОБА_8, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Разом з тим, доповнення до скарги захисника ОСОБА_8 щодо незаконних дій органу досудового розслідування у вигляді можливої штучної попередньої кваліфікації злочину як тяжкого та їх наслідків будуть враховані в ході судового розгляду під час дослідження доказів.

Щодо скарг захисника ОСОБА_8 від 30.01.2023

Колегія суддів погоджується, що розгляд зазначених скарг неможливий без дослідження матеріалів кримінального провадження.

Частиною 4 ст. 291 КПК України передбачено, що надання суду інших документів, окрім обвинувального акта, до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до статей 314, 315 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів, які стосуються винуватості або невинуватості обвинуваченого. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному статтями 89, 94 КПК України.

Скарги на процесуальні рішення, дії та бездіяльність прокурора, слідчого, які не підлягають оскарженню слідчому судді та подані під час підготовчого судового засідання, мають бути враховані судом лише з огляду на те, чи впливають викладені у них доводи на прийняття рішень, передбачених статтями 314-316 КПК України. Доводи щодо протиправності дій/рішень прокурора та/або детектива, дій слідчого судді, про які йдеться у скаргах захисника, на прийняття рішень, передбачених статтями 314-316 КПК України, не впливають.

Враховуючи те, що положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що доводи сторони захисту, викладені у скаргах, підлягають врахуванню у ході судового розгляду під час оцінки доказів з точки зору їх допустимості, належності та достовірності, а самі скарги - долученню до матеріалів провадження.

Щодо досудової доповіді

Прокурор заявив клопотання про надання органу пробації доручення про складання досудової доповіді щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42021000000002617 від 16.12.2021.

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі (ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України).

Доповідь складається на основі фактичного, об`єктивного і неупередженого матеріалу, а думки формулюються у чітких висловах. Інформація, викладена в досудовій доповіді, не розцінюється як доказ винуватості або невинуватості особи. Досудова доповідь долучається до матеріалів кримінального провадження та береться судом до відома при ухваленні вироку.

Враховуючи те, що від терміну підготовки досудової доповіді залежить її якість, що впливає на повноту та всебічність дослідження відомостей про особу суд вважає за необхідне надати представнику уповноваженого органу з питань пробації достатньо часу для її підготовки. Разом з тим, доручення скласти досудову доповідь не перешкоджає проведенню судового засідання. Досудова доповідь має бути складена та подана суду не пізніше строку, визначеного в ухвалі суду.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який є нетяжким злочином, відповідно до норм ст. 12 КК України, так як санкція зазначеної частини статті передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 314, 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, яка характеризує обвинуваченого, а також можливого прийняття судового рішення про міру покарання, дійшла висновку про надання органу з питань пробації доручення про складання досудової доповіді.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 42 КПК, протягом усього часу з моменту набуття ОСОБА_6 статусу обвинуваченого, на нього покладено певні процесуальні обов`язки, в тому числі, надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Щодо клопотань захисника ОСОБА_8 від 26.04.2023 про тимчасовий доступ до речей та документів.

Стаття 333 КПК передбачає спеціальний порядок отримання додаткових доказів сторонами провадження на стадії судового розгляду шляхом застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом (ч. 1 ст. 333 КПК України).

Після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів суд здійснює судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, за винятком випадку, встановленого частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 163 КПК України).

У судовому засіданні 26.04.2023 було погоджено дату для розгляду клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів з повідомленням володільців речей та документів, сторін кримінального провадження.

Так як захисник наполягав на розгляді клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів саме у підготовчому судовому засіданні колегія суддів зауважує, що призначення судового розгляду не порушує права обвинуваченого на захист та не перешкоджатиме в подальшому подачі захисником заперечення на рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.07.2022 у справі № 991/2438/22, а також інших скарг, заперечень на рішення, дії органів досудового розслідування та прокурорів, про які захисник заявив у підготовчому судовому засіданні. Інші доводи з даного приводу колегії суддів не повідомлялись.

Окрім цього, колегія суддів враховує: сроки, протягом якого дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, а саме з вересня 2022 року; процесуальну поведінку учасників, які неодноразово створювали умови для надмірно тривалих судових засідань; поведінку захисника ОСОБА_8, який у засіданні 28.03.2023 повідомив суд про готовність подачі клопотань про тимчасові доступи, проте не вжив заходів для їх завчасного подання через канцелярію суду з метою дотримання положень ст. 163 КПК України; зміст поданих клопотань та зазначену у них мету розгляду, зокрема, встановлення всіх фактичних обставин кримінального провадження та використання отриманих відомостей як доказів. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку розумність строку як загальна засада кримінального провадження превалює над припущеннями захисника про можливе подання ним заяв, скарг за наслідками розгляду поданих ним клопотань.

Вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду

Кримінальне провадження № 42021000000002617 від 16.12.2021 предметно підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який за суб`єктним складом його учасників відповідає умовам, передбаченим п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. Зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення обвинувачується народний депутат України.

Клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило та таких підстав колегією суддів не встановлено. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.

З`ясувавши думку учасників про склад осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про проведення судового розгляду з участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_8, з викликом свідків сторони обвинувачення. Рішення про виклик свідків сторони захисту буде прийнято після отримання відповідного клопотання на стадії судового розгляду.

Керуючись статтями 33-1, 291, 314-316, 372, 376 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000002617 від 16.12.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, на 05 травня 2023 року на 13 год 00 хв у відкритому судовому засіданні у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, вул. Хрещатик, 42-А.

Судовий розгляд здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_8 та з викликом свідків.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_7, підтриманої захисником ОСОБА_8, від 27.10.2022 на незаконні дії детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України - відмовити.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_7, підтриманої захисником ОСОБА_8, від 18.11.2022 на незаконні дії детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України - відмовити.

Доручити представнику уповноваженого органу з питань пробації в строк до 10 днів з дня отримання копії ухвали скласти та надіслати до суду досудову доповідь, передбачену ст. 314-1 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Житомир, Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3