Документ № 110526286

Справа № 991/1578/23

Провадження 1-кс/991/1604/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, прокурора ОСОБА_6, детектива ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8, на повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21.10.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8, на повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21.10.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України (далі - Повідомлення про підозру), подана у кримінальному провадженні № 52016000000000380 від 20.10.2016 (далі - Кримінальне провадження), в якій захисник просить:

- скасувати Повідомлення про підозру.

Скарга, з урахуванням доповнень до неї, мотивована наступним:

1) ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні: стороною обвинувачення не вжито заходів для вручення повідомлення про підозру у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, як особі, що постійно проживає за кордоном - у Республіці Кіпр, не має зареєстрованого місця проживання в Україні, виїхав за кордон ще у 2019 році, про що стороні обвинувачення було відомо; зазначення адреси останнього відомого місця проживання/перебування (реєстрації) в Україні в Анкеті-заяві, поданій до Посольства України в Республіці Кіпр, не може вважатися діями щодо декларування чи реєстрації інформації про місце проживання ОСОБА_8 ;

2) підозра є необґрунтованою: відсутні будь-які докази на підтвердження причетності ОСОБА_8 до інкримінованих йому діянь; недопустимість доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує підозру ОСОБА_8 у даному Кримінальному проваджені, підтверджується, зокрема, ухвалою слідчого судді у справі № 991/2260/22, висновками українських та закордонних експертів; оскільки, на думку сторони захисту, детективи НАБУ не проводили НС(Р)Д, за результатами якої складено протокол від 21.10.2020, а у такий спосіб легалізували незаконне отримання інформації від третіх осіб, стороною захисту ініційовано кримінальне провадження в Управлінні внутрішнього контролю НАБУ за № 52022000000000372 від 11.11.2022 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 366 КК України, при цьому, неможливість здобуття інформації у спосіб, зазначений у протоколі, підтверджено висновками експертів; відсутні будь-які докази завдання шкоди АТ «ОПЗ» внаслідок реалізації карбаміду та аміаку компанії Newscope Estates Limited, що підтверджується висновками експертів, рішеннями судів; з метою повідомлення ОСОБА_8 про підозру без достатніх для того підстав, на детектива у Кримінальному провадженні здійснювався тиск директором НАБУ;

3) кримінальне переслідування ОСОБА_8 здійснення з метою політичного тиску;

4) у Кримінальному провадженні підлягає застосуванню процедура продовження строків досудового розслідування, введена Законом України № 2147-VIII, а саме: питання щодо продовження строків досудового розслідування має вирішуватися слідчим суддею, а за такого, таке продовження здійснено неналежним суб`єктом (прокурором); строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні закінчився 24.06.2020 року.

В судовому засіданні Захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 підтримали доводи Скарги, просили задовольнити із викладених у ній підстав.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 та детектив ОСОБА_7 заперечували проти доводів Скарги, просили відмовити у її задоволенні, оскільки ОСОБА_8 набув процесуального статусу у Кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, докази - допустимими. При цьому, прокурор зазначив, що Повідомлення про підозру не підлягає оскарженню за п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Дослідивши зміст Скарги та додані до неї матеріали, заслухавши позицію сторін Кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) у Кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування щодо злочинних дій групи осіб, до складу якої входить ОСОБА_8, в результаті яких: у період з квітня по грудень 2015 року, продукція AT «ОПЗ» реалізовувалась на користь компанії Newscope Estates Limited за контрактами №1K-NSC-2015 від 26.03.2015, №3K-NSC-2015 від 17.06.2015, №4K-NSC-2015 від 13.07.2015, №5K-NSC-2015 від 07.09.2015, №6K-NSC-2015 від 11.09.2015, №7K-NSC-2015 від 29.09.2015 (карбамід в обсязі 293 726,146 т) по цінах нижче, ніж середні ринкові на світовому ринку на суму 2 872 377 дол. США, в результаті чого АТ «ОПЗ» недоотримало дохід в сумі 2 872 377 дол. США, тобто за курсом НБУ на дати укладення відповідних угод - 63 055 664 грн.; у період з червня по жовтень 2015 року продукція AT «ОПЗ» реалізовувалась на користь компанії Newscope Estates Limited за контрактами №1A-NSC-2015 від 26.03.2015, №2A-NSC-2015 від 03.06.2015, №3A-NSC-2015 від 17.06.2015, №4A-NSC-2015 від 13.07.2015, №5A-NSC-2015 від 11.09.2015, №6A-NSC-2015 від 29.09.2015 (аміак в обсязі 100 500 т) по цінах нижче, ніж середні ринкові на світовому ринку на суму 1 155 500 дол. США, в результаті чого АТ «ОПЗ» недоотримало дохід в сумі 1 155 500 дол. США, тобто за курсом НБУ на дати укладення відповідних угод - 30 158 190 грн.

У рамках Кримінального провадження 21.10.2022 детективом НАБУ ОСОБА_7 складено Повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, яке погоджено прокурором САП ОСОБА_10, тобто:

- організації зловживання службовою особою службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Щодо набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Правила, які визначають хто у кримінальному провадженні є підозрюваним, закріплені у ст. 42 КПК.

Частиною 1 статті 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Тобто вищевказана процесуальна норма визначає три рівнозначні випадки за відповідності ситуації особи хоча б одному з яких вона вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.

Зокрема, у даному судовому провадженні в ситуації з ОСОБА_8 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК, існування якого свідчить про наявність у нього статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні.

Вимоги, відповідність ситуації конкретної особи яким може вказувати на наявність у неї статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, включають три обов`язкові складові, відсутність хоча б однієї з яких свідчить про відсутність у такої особи відповідного процесуального статусу.

Так, елементами, наявність яких слугує критеріями, за якими у третьому випадку, визначеному ч. 1 ст. 42 КПК, перевіряється чи набула особа статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, є наявність таких фактичних обставин (фактів): (1) складення щодо особи повідомлення про підозру; (2) не вручення повідомлення про підозру внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відносно якої його складено; (3) вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру особі у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

І, якщо для першого випадку, закріпленого у ч. 1 ст. 42 КПК (коли місцезнаходження особи відоме і в день складення повідомлення про підозру їй можливо вручити таке повідомлення про підозру), передбачено вимогу про його вручення саме у день складення (ч. 1 ст. 278 КПК), то для третього випадку (коли повідомлення про підозру в день складення вручити неможливо) встановлено правило, за яким вручення відповідного повідомлення має здійснюватися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень. Про це прямо зазначено у ч. 1 ст. 42 і ч. 1 ст. 278 КПК.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Слідчим суддею встановлено, що 21 жовтня 2022 року в Кримінальному провадженні детективом НАБУ ОСОБА_7 за погодженням з прокурором САП ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно відомостей, які містяться в інформаційній базі даних Державної міграційної служби України (особова картка ОСОБА_8, Том № 9 а. 39), вбачається, що станом на 21.10.2022 місцем проживання/перебування ОСОБА_8 зазначено наступну адресу: АДРЕСА_1 .

Зазначену адресу ОСОБА_8 31.08.2022 року у Заяві-анкеті для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (Том № 9 а. 129-132) просив внести як своє місце проживання/перебування в Україні.

Таким чином, вказана адреса підтверджена ОСОБА_8, як його місце проживання/ перебування в Україні, яка вноситься до Єдиного державного демографічного реєстру, і тому надсилання поштою повідомлення про підозру ОСОБА_8 за вказаною адресою або вручення житлово-експлуатаційній організації за зазначеною адресою, відповідає положенням ч. 2 ст. 135 КПК України.

Доводи сторони захисту, що інформація у зазначеній Заяві-анкеті стосується останнього місця проживання в Україні ОСОБА_8 до уваги не приймаються, оскільки в поданій ОСОБА_8 . Заяві-анкеті чітко зазначено, що інформація про останнє місце проживання в Україні зазначається для осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, а ОСОБА_8, згідно наданих стороною захисту доказів, на постійне місце проживання за кордон не виїжджав, а зареєстрував як тимчасове проживання за кордоном.

Так, стороною захисту доведено, що ОСОБА_8 перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Кіпр з 12 жовтня 2022 року (Том № 3 а. 202-зворот).

Питання ведення закордонними дипломатичними установами України обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за межами України, регулюється Порядком ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2020 р. № 85.

Підпунктом 5 пункту 2 зазначеного Порядку встановлено, що тимчасовий консульський облік - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном.

Вказане свідчить, що ОСОБА_8 тимчасово перебуває за межами України, тобто не виїжджав на постійне місце проживання до Республіки Кіпр.

Згідно листа ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України за вих. № 15-1/27-206 від 21.10.2022 на запит детектива НАБУ повідомлено, що будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансовому утриманні та обслуговуванні ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України (Том № 9 а. 41).

Таким чином, ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України, яке розташовано за адресою: Київ, пров. Несторівський, 4, є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок № 29 по вул. Шовковичній.

Згідно інформації щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у Днецькій та Луганській областях та тимчасово окупованою територією АР Крим (Том № 3 а. 185-186), ОСОБА_8 19.08.2019 о 05 год. 25 хв. перетнув державний кордон України в пункті пропуску «Бориспіль» для вильоту з межі України рейсом «1653 Київ-Париж», відомості щодо в`їзду на територію України відсутні.

Як зазначає прокурор в судовому засіданні та згідно матеріалів Скарги вбачається, що у зв`язку із неможливістю вручення ОСОБА_8 нарочно Повідомлення про підозру у день його складення внаслідок не встановлення його місцезнаходження, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_8 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, а саме, Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_8 наступними способами:

1) 21.10.2022 надіслано поштою за місцем проживання ОСОБА_8 в Україні, а саме за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується описом, накладною та квитанцією про відправлення (Том № 9 а. 126);

2) 21.10.2022 вручено під розписку директору ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_11, що підтверджується супровідним листом № 0422-142/20040 від 21.10.2022, як директору житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_8 (аТом № 9 а. 40).

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення дотримані вимоги КПК України щодо вручення Повідомлення про підозру, оскільки органом досудового розслідування Повідомлення про підозру ОСОБА_8 вручено у спосіб, визначений КПК України, а саме, (1) шляхом надіслання Повідомлення про підозру в день його складання поштою за адресою місця проживання/перебування ОСОБА_8 ; (2) шляхом вручення Повідомлення про підозру в день його складання житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання/перебування ОСОБА_8 .

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_8 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

При цьому, під «вжиттям заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень» слід вважати вчинення стороною обвинувачення таких документально підтверджених дій, за наслідком яких особа об`єктивно мала можливість дізнатися про початок її кримінального переслідування, що органом досудового розслідування було дотримано.

Хоча відомості про те, що будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансовому утриманні та обслуговуванні ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України, а отже це підприємство є житлово-експлуатаційною організацією за місцем проживання ОСОБА_8 в Україні, детективами НАБУ отримано вже після вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_8 директору цього підприємства, вказані обставини не спростовують того факту, що ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує будинок АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами Скарги, а вручення Повідомлення про підозру директору цього підприємства здійснено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Доводи сторони захисту про те, що надіслане детективом Повідомлення про підозру поштою на адресу: АДРЕСА_1, за якою ОСОБА_8 знятий з реєстрації 03.11.2021, фактично було повернуто до НАБУ, що у черговий раз підтверджує факт неотримання останнім Повідомлення про підозру та вручення його з порушенням встановленого законом порядку, та як наслідок не набуття ним статусу підозрюваного, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки, в даному випадку є достатнім саме вжиття органом досудового розслідування заходів для вручення ОСОБА_8 . Повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, для підтвердження факту набуття ним статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, а не фактичне вручення Повідомлення про підозру, з урахуванням того, що як встановлено вище у день складання Повідомлення про підозру місцезнаходження ОСОБА_8 органом досудового розслідування не було встановлено, що підтверджується матеріалами Скарги, а отже до ОСОБА_8 застосовується третій випадок набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України, оскільки ОСОБА_8 є особою, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Як встановлено вище, відповідні заходи детективами були вжиті.

Сторона захисту зазначає, що стороною обвинувачення порушено визначений КПК України порядок вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_8, оскільки, враховуючи той факт, що останній, починаючи з 2019 року, постійно проживає за кордоном (перебуває на консульському обліку в Республіці Кіпр) та не має зареєстрованого місця проживання в Україні, що підтверджується належними доказами, та про що достеменно відомо стороні обвинувачення, Повідомлення про підозру мало бути вручено виключно у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України.

У зв`язку з цим, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно наданих стороною захисту відповідей Державної міграційної служби України, Печерської районної в місті Києві державної адміністрації вбачається, що згідно з даними Реєстру територіальної громади міста Києва ОСОБА_8 03.11.2021 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до долучених стороною захисту документів, які містять інформацію, надану Міністерством закордонних справ України, Посольством України в Республіці Кіпр, ОСОБА_8 перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Кіпр з 12.10.2021 строком до 08.01.2024, мета перебування - працевлаштування. Актуальна поштова адреса, яку надав ОСОБА_8 до Посольства України в Республіці Кіпр, є: Кіпр, 4044, АДРЕСА_3 . У відповідності до договору оренди (Том № 3 а. 196-197) ОСОБА_8 орендує квартиру за вказаною адресою, строк договору - до 29.11.2022.

Крім того, ОСОБА_8 має посвідку на тимчасове проживання в Республіці Кіпр (Том № 3 а. 192), з визначеним терміном її дії - до 17.02.2023.

Так, вищезазначені документи свідчать про те, що ОСОБА_8, починаючи з 12.10.2021 перебуває на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Кіпр, проживає там у орендованій квартирі, а починаючи з 03.11.2021 ОСОБА_8 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, відомості про реєстрацію ним іншого місця проживання на території України відсутні у матеріалах справи.

Разом з тим, під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_1, дата видачі: 08.09.2022, дійсний до 08.09.2032 (Заява-Анкета, подана ОСОБА_8 31.08.2022 до Посольства України в Республіці Кіпр, Том № 9 а. 129-132) 31.08.2022 ОСОБА_8 у офіційному документі зазначив адресу: АДРЕСА_1, як адресу місця проживання/перебування (реєстрації) в Україні.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 85 від 29 січня 2020, тимчасовий консульський облік - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном.

З урахуванням визначення терміну «тимчасовий консульський облік», та з огляду на перебування ОСОБА_8 на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Кіпр строком до 08.01.2024 та проживання в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4, строком до 24.11.2022, вбачається, що вказана адреса є місцем тимчасового перебування ОСОБА_8 за кордоном.

Підпунктом 4 п. 2 зазначеного Порядку встановлено, що постійний консульський облік - реєстрація інформації про місце проживання за межами України громадян України, які постійно проживають за кордоном (оформили в установленому законодавством порядку документи для виїзду за кордон на постійне проживання або документи для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово).

У статті 135 КПК України, якою встановлюється порядок вручення особі повідомлення про підозру у випадку неможливості його вручення у день складання, вживається саме термін «місце проживання особи», в тому числі і у ч. 7 цієї статті вживається такий термін, викладений іншим чином, однак суть його незмінна, - «особа, яка проживає за кордоном».

У Законі України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що «місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає…»

Так, у ст. 135 КПК України вживається саме термін «місце проживання особи», відсутні вказівки щодо ознак місця проживання - зареєстроване або фактичне.

Таким чином, адреса, за якою ОСОБА_8, як зазначено у певних документах, наданих стороною захисту (Том № 3 а. 190, 196, 198, тощо) проживає/перебуває за кордоном: АДРЕСА_4, не підпадає під ознаки терміну «місця проживання особи», що використовується у ст. 135 КПК України, оскільки є місцем тимчасового перебування ОСОБА_8 за кордоном. Відомості про те, що за цією адресою ОСОБА_8 зареєстрував своє місце проживання за кордоном (став на постійний консульський облік), у матеріалах справи відсутні.

Доводи сторони захисту про те, що будь-яке офіційне листування з ОСОБА_8 має здійснюватися за адресою: АДРЕСА_4, оскільки ОСОБА_8 засвідчив факт свого проживання у Республіці Кіпр шляхом складення відповідної заяви від 24.10.2022 у Посольстві України в Республіці Кіпр (Том № 3 а. 203-зворот), у якій він вказав, що проживає за вищевказаною адресою та просить здійснювати будь-яке офіційне листування з ним саме за цією адресою, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки реєстрація особою свого місця проживання за кордоном здійснюється шляхом взяття її на постійний консульський облік.

Частиною 7 ст. 135 КПК України передбачена можливість надіслання Повідомлення про підозру особі, яка проживає за кордоном, а не яка тимчасово перебуває (перебуває на тимчасовому обліку) за кордоном.

Разом з тим, на момент складання Повідомлення про підозру у органу досудового розслідування була відсутня інформація про взяття ОСОБА_8 на постійний консульський облік та реєстрацію ним в порядку взяття на постійний консульський облік місця проживання за кордоном.

Відомості про те, що після 03.11.2021 (дата зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_8 декларував іншу адресу реєстрації свого місця проживання як на території України, так і за її межами, у матеріалах справи відсутні.

Більш того, адреса АДРЕСА_1, зазначена самим ОСОБА_8 31.08.2022 у офіційному документі, поданому до Посольства України в Республіці Кіпр, як адреса його місця проживання/перебування (реєстрації) в Україні, що свідчить про те, що саме ця адреса зазначається ОСОБА_8 як адреса проживання/перебування в Україні.

Посилання сторони захисту на те, що зазначення адреси останнього відомого місця проживання/перебування (реєстрації) в Україні у відповідній графі Анкети-заяви, поданої до Посольства України в Республіці Кіпр, не може вважатися діями щодо декларування чи реєстрації інформації про місце проживання ОСОБА_8, оскільки така Анкета-заява заповнюється виключно для ідентифікації особи і не виключає надання неактуальної інформації, вказана графа є обов`язковою для заповнення та заповнювалась лише з тих причин, що вказана анкета-заява не буде прийнята відповідною програмою, слідчим суддею відхиляються, виходячи з наступного.

Згідно з листом Посольства України в Республіці Кіпр № 61221/36-500- від 01.12.2022 (Том № 6 а. 146-147), інформація, зазначена в графі Місце проживання/перебування (реєстрації) в Україні (останнє місце проживання в Україні для осіб, які виїхали на ПМП) в заяві-анкеті, є останнім зареєстрованим місцем проживання особи в Україні, яке було знято 03.11.2021.

Слідчий суддя не приймає таке роз`яснення до уваги, оскільки воно суперечить змісту Заяви-Анкети та відсутністю відповідних посилань, чим саме керувалось посольство даючи таке роз`яснення, оскільки в Заяві-Анкеті читко записано, що інформація про останнє місце проживання стосується лише осіб, які виїхали на постійне місце проживання.

При цьому, станом на день складання та вручення Повідомлення про підозру (21.10.2022) у розпорядженні сторони обвинувачення були наявні відомості щодо місця проживання в Україні ОСОБА_8 саме за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі наведені ним у відповідній Заяві-Анкеті від 31.08.2023р, яка відповідає відомостям, які містяться в базі даних Державної міграційної служби України (особова картка ОСОБА_8, Том № 9 а. 39).

З урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що надсилання Повідомлення про підозру ОСОБА_12 за зазначеною ним адресою місця проживання в Україні: АДРЕСА_1, не відповідає вимогам ст.135 КПК України.

При цьому, доводи сторони захисту про відсутність підстав стверджувати, що ОСОБА_8 є особою, яка тимчасово відсутня за місцем проживання на території України, що є обов`язковим у випадку застосування способу вручення Повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 135 КПК України, а отже застосування до ОСОБА_8 цих положень є неприпустимим, оскільки він вже більше трьох років постійно проживає за кордоном, та на даний час новим місцем проживання ОСОБА_8 є житло, яке знаходиться у Республіці Кіпр, про що стороною захисту неодноразово було повідомлено орган досудового розслідування, відхиляються слідчим суддею, оскільки докази дослідженні слідчим суддею свідчать про тимчасовий характер перебування ОСОБА_8 за кордоном (тимчасовий консульський облік, а не постійний).

Доводи сторони захисту про те, що до дати складання Повідомлення про підозру сторона обвинувачення неодноразово повідомлялася стороною захисту про місцезнаходження ОСОБА_8 у Республіці Кіпр, а тому орган досудового розслідування зобов`язаний був перевірити його місцезнаходження та встановити факт перебування останнього за кордоном з метою належного вручення Повідомлення про підозру ОСОБА_8, не береться слідчим суддею до уваги, оскільки у відповідності до положень КПК України на сторону обвинувачення не покладається обов`язку до або під час складання повідомлення про підозру вживати заходів щодо розшуку особи, яка ще не є підозрюваним, з метою безпосереднього вручення такій особі повідомлення про підозру. Тимчасове перебування ОСОБА_8 за межами України, про що свідчить форма його консульського обліку - тимчасовий, свідчить, що він тимчасово відсутній за зазначеним ним місцем проживання в Україні.

При цьому, документи, долучені стороною захисту до матеріалів справи (Заява-Анкета, подана ОСОБА_8 31.08.2022 до Посольства України в Республіці Кіпр, довідки Міністерства закордонних справ України, Посольства України в Республіці Кіпр щодо перебування ОСОБА_8 на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Кіпр строком до 08.01.2024, посвідка на тимчасове проживання в Республіці Кіпр з визначеним терміном її дії - до 17.02.2023), містять відомості, які вказують саме на тимчасове перебування ОСОБА_8 за кордоном (з метою працевлаштування). Документи, які містять відомості щодо наявності у ОСОБА_8 постійного місця проживання за кордоном, про що може свідчити факт перебування на постійному консульському обліку ОСОБА_8, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, у відповідності до довідки з Міністерства закордонних справ України (Том № 3 а. 189-зворот) вбачається, що мета перебування ОСОБА_8 на тимчасовому консульському обліку в Посольстві України в Республіці Кіпр з 12.10.2021 до 08.01.2024 визначена як працевлаштування. Відомості щодо перебування ОСОБА_8 за межами території України з інших причин (постійне проживання) у матеріалах справи відсутні, не зазначено про це і стороною захисту в судовому засіданні.

Таким чином, перебування ОСОБА_8 за межами території України має тимчасовий характер і пов`язано з його тимчасовим працевлаштуванням в Республіці Кіпр.

З підстав тимчасовості перебування ОСОБА_8 за кордоном, відсутні підстави для застосування положень ч. 7 ст.135 КПК України при врученні повідомлення про підозру, оскільки зазначений порядок застосовується у разі проживання особи за кордоном, а не тимчасового перебування.

Інформація щодо місця перебування ОСОБА_8 за межами України підлягає перевірці та встановленню в ході проведення його міжнародного розшуку.

Всі інші доводи сторони захисту не спростовують наведеного вище висновку слідчого судді про тимчасовий характер перебування ОСОБА_8 за кордоном та повідомлення ним 31.08.2022 року інформації про своє місце проживання в Україні за адесою: АДРЕСА_1 .

Посилання сторони захисту на ухвали Вищого антикорупційного суду, Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, в яких викладені висновки про те, що встановлення факту зняття особи з реєстрації місця проживання в Україні та перебування такої особи на тимчасовому консульському обліку свідчить про офіційне перебування особи за кордоном, та з урахуванням обізнаності органу досудового розслідування про місце проживання особи за кордоном, виключає можливість вручення повідомлення про підозру іншим шляхом, окрім як у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, не приймається до уваги, оскільки наведені висновки не мають обов`язкового характеру для застосування, а повідомлення особою про своє місце проживання в Україні (що мало місце в цій справі 31.08.2022) дає підстави органу досудового розслідування вчиняти процесуальні дії за зазначеною адресою в Україні.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 368 КПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слідчий суддя, суд, під час застосування кримінального процесуального законодавства України має керуватися саме висновками щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено детективом та підтверджується матеріалами Скарги.

Крім того, Кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає обов`язку і права детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. Зі свого боку, органом досудового розслідування було вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це. Участь захисників та оскарження Повідомлення про підозру свідчить, що ОСОБА_8 про складання такого Повідомлення про підозру.

Враховуючи, що Повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_8 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні відповідно до положень ч.1 ст.42 КПК України.

З огляду на те, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру 21.10.2022, а Скарга надійшла до суду 21.02.2023, зважаючи, що станом на день звернення до суду зі Скаргою та на момент її розгляду Кримінальне провадження не закрито, обвинувальний акт до суду не направлено, то стороною захисту дотримано вимог п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України щодо можливості оскарження Повідомлення про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Як вбачається зі змісту Повідомлення про підозру, в ході досудового розслідування встановлені наступні обставини.

Під час здійснення своєї діяльності у якості народного депутата України, будучи окрім того членом фракції «Блок Петра Порошенка» та членом комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, маючи широке коло знайомств і зв`язків та відповідну ділову репутацію, у ОСОБА_8 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 31 січня 2015 року виник злочинний умисел, породжений корисливим мотивом, направлений на отримання неправомірної вигоди для юридичної особи, шляхом отримання впливу на господарську діяльність АТ «ОПЗ» та подальшого укладення угод про реалізацію його продукції за цінами нижчими за ринкові через афілійований з ним суб`єкт господарювання, який не мав відповідної матеріально-технічної бази, кадрових та фінансових ресурсів, ділової репутації, тривалих і міцних зв`язків на глобальних ринках хімічних добрив необхідних для здійснення господарської діяльності, з метою отримання неправомірної вигоди для даного суб`єкту господарювання у вигляді різниці між вартістю реалізованої продукції АТ «ОПЗ» на користь нього та ринковою ціною за якою вона у подальшому була реалізована суб`єктам господарювання реального сектору економіки.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, ОСОБА_8 залучив до вчинення злочину ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з 07.02.2013 року була представником за довіреністю ОСОБА_8, а після обрання останнього на посаду народного депутата України 13.11.2014 змінила його на посаді керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Лагварда. Лоу дизайн і девелопмент» (код ЄДРПОУ 35080980). Після чого, за поданням ОСОБА_8, № 42-03/15 від 24.03.2015 року ОСОБА_13 була призначена його помічником-консультантом як народного депутата України за строковим трудовим договором.

На виконання зазначеної домовленості ОСОБА_8 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 31 січня 2015 року, розуміючи, що засновником АТ «ОПЗ» є ФДМУ, якому належить контрольний пакет акцій АТ «ОПЗ» на виконання домовленості з ОСОБА_13, звернувся до виконуючого обов`язки Голови ФДМУ ОСОБА_14 та узгодив з ним зустріч у робочому кабінеті останнього за адресою: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, каб. 302. У подальшому під час вищевказаної зустрічі ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14, що його цікавить експорт продукції АТ «ОПЗ», а саме організація механізму експорту 50% продукції АТ «ОПЗ», шляхом надання ОСОБА_14 відповідних вказівок директору АТ «ОПЗ» ОСОБА_15, на що ОСОБА_14 відмовив ОСОБА_8 .

Отримавши відмову від ОСОБА_14, ОСОБА_8 вирішив сприяти призначенню ОСОБА_13 на керівну посаду у АТ «ОПЗ» або його органах, за допомогою наявних у ОСОБА_8, як народного депутата України зв`язків із представниками влади.

Розуміючи, що значну роль в управлінні АТ «ОПЗ» відіграє його правління, призначення на посади у склад якого здійснюється загальними зборами АТ «ОПЗ» за завданням на голосування, затвердженим наказом Голови ФДМУ, який у свою чергу погоджується Розпорядженням Кабінету Міністрів України, ОСОБА_8 наказав ОСОБА_13 передати йому свою біографічну довідку з викладеними у ній відомостями стосовно освіти та досвіду роботи для передання представникам ФДМУ, як документ, що підтверджує її компетентність та обґрунтовує доцільність її призначення до складу правління АТ «ОПЗ».

У наслідок цього, ОСОБА_8, на виконання домовленості з ОСОБА_13, у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 19 березня 2015 року, звернувся до народного депутата України, першого заступника голови фракції «Блок Петра Порошенка» ОСОБА_16, з пропозицією впливу на Голову правління - директора АТ «ОПЗ» ОСОБА_15 щодо питання призначення ОСОБА_13 на керівну посаду у АТ «ОПЗ» та подальшої реалізації продукції АТ «ОПЗ» через суб`єкти господарювання, представлені ОСОБА_13 .

На виконання пропозиції ОСОБА_8, ОСОБА_16 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 19 березня 2015 року, зустрівся з ОСОБА_15 у своєму офісі за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 29а, де повідомив останньому про можливість реалізації частини продукції АТ «ОПЗ» через відповідні компанії, які відомі ОСОБА_8 та направив ОСОБА_15 для обговорення деталей реалізації продукції АТ «ОПЗ» до офісу ОСОБА_8 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 75.

У невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 19 березня 2015 року, перебуваючи у власному офісі за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 75, у ході обговорення з ОСОБА_15 процесу реалізації продукції АТ «ОПЗ», ОСОБА_8 відрекомендував йому ОСОБА_13, як особу, яка представляє компанії, що можуть купувати продукцію АТ «ОПЗ» та яка розглядається до призначення на посаду в АТ «ОПЗ».

У цей же період, ОСОБА_13 продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_8 злочинного умислу, не маючи досвіду роботи у сфері мінеральних добрив, у невстановленому досудовим слідством місці та у невстановлений час, але не пізніше 23 березня 2015 року, узгодила з ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2, який здійснював міжнародну підприємницьку діяльність з оптової торгівлі продуктами хімічної промисловості та являвся бенефіціарним власником компанії Newscope Estates Limited, що зареєстрована під номером 06972286, за адресою: 483 Green Lanes, Palmers Green, London, England, N13 4BS, організацію схеми з реалізації продукції АТ «ОПЗ», яка полягала у продажу продукції АТ «ОПЗ» на користь компанії Newscope Estates Limited за заниженими цінами, яка у свою чергу реалізовувала придбану продукцію відомим підприємствам-учасникам світового ринку хімічної продукції, які були контрагентами АТ «ОПЗ» задовго до появи компанії Newscope Estates Limited за дійсними ринковими цінами.

Діючи на виконання узгодженого з ОСОБА_8 та ОСОБА_17 плану, ОСОБА_13 19 березня 2015 року прибувши до АТ «ОПЗ», була представлена ОСОБА_15 заступнику директора із соціальних та зовнішньо-економічних питань АТ «ОПЗ» ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, як представник компанії Newscope Estates Limited, яка буде реалізовувати продукцію АТ «ОПЗ».

В подальшому, познайомившись з головним спеціалістом - начальником відділу експортних поставок та збуту ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13 запропонувала ОСОБА_18 та ОСОБА_19 вищевказаний злочинний план, на що останні, усвідомлюючи протиправний характер її та своїх дій, а також, розуміючи негативні наслідки для АТ «ОПЗ» в результаті продажу його продукції за заниженими цінами на користь іноземної компанії, переслідуючи мету одержання неправомірної вигоди юридичною особою, погодилися на реалізацію злочинного плану, вступивши таким чином у попередню злочинну змову.

Після цього, у період з 19 по 26 березня 2015 року, більш точний час досудовим слідством не встановлений, на АТ «ОПЗ» відбулась нарада за участі ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_13, на якій остання запропонувала укласти між АТ «ОПЗ» та компанією Newscope Estates Limited договори щодо постачання на користь зазначеної компанії виготовленого АТ «ОПЗ» карбаміду марки «Б» та аміаку безводного. При цьому ОСОБА_18 та ОСОБА_19 знаючи, що компанія Newscope Estates Limited є маловідомою на ринку карбаміду та раніше не виступала контрагентом АТ «ОПЗ», погодилися з пропозицією ОСОБА_13 .

Отримавши згоду службових осіб АТ «ОПЗ», ОСОБА_13 представила ОСОБА_19 ОСОБА_17, як особу, яка має контролювати всі питання пов`язані з діяльністю компанії Newscope Estates Limited.

З цього моменту, з метою реалізації злочинного плану, направленого на одержання неправомірної вигоди для юридичної особи шляхом зловживання службовими особами АТ «ОПЗ» своїм службовим становищем, між його виконавцями розподілено злочинні ролі.

Зокерема, за таким розподілом, ОСОБА_8, розробивши вищевказаний злочинний план, являючись організатором вчинення злочину, взяв на себе виконання наступних дій:

- здійснювати загальне керівництво діями інших учасників організованої групи;

- розробити детальний план діяльності організованої групи та організації вчинення злочинів;

- здійснювати дії, направлені на призначення до складу органу правління АТ «ОПЗ» ОСОБА_13 з метою підтримки у вирішенні проблемних питань (у разі їх виникнення) щодо взаємовідносин АТ «ОПЗ» з компанією Newscope Estates Limited;

- здійснити заходи з метою приховування кримінально протиправної діяльності усіх співучасників вчинення злочину та уникнення кримінальної відповідальності шляхом розслідування правоохоронними органами України кримінальних проваджень, висновки по яким завідомо суперечать висновкам у цьому кримінальному провадженні.

У невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 14 квітня 2015 року, ОСОБА_8, діючи згідно досягнутих з ОСОБА_13 злочинних домовленостей, під час зустрічі з виконуючим на той час обов`язки Голови ФДМУ ОСОБА_14 у робочому кабінеті останнього, надав ОСОБА_14 характеризуючі документи ОСОБА_13, у тому числі її вищевказану біографічну довідку, і узгодив з ним її включення до складу правління АТ «ОПЗ» та вплив ОСОБА_14 з цього питання на Голову правління - директора АТ «ОПЗ» ОСОБА_15 .

ОСОБА_14, зважаючи на негативні показники економічної діяльності АТ «ОПЗ» та проблеми з закупками природного газу на території України, вирішив ініціювати перед Кабінетом Міністрів України оновлення членів органів АТ «ОПЗ» та внесення змін до установчих документів і положень АТ «ОПЗ».

Як наслідок, ОСОБА_14 видав наказ № 542 від 14.04.2015 «Про затвердження завдання на голосування представнику держави на загальних зборах публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» згідно якого представник держави на загальних зборах АТ «ОПЗ», з поміж іншого мав голосувати за: внесення змін до статуту АТ «ОПЗ» шляхом викладення статуту у новій редакції; внесення змін до положення про правління АТ «ОПЗ»; припинення повноважень членів правління АТ «ОПЗ»; обрання нових членів правління АТ «ОПЗ».

Як наслідок, наказ № 542 від 14.04.2015 був погоджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.2015 № 405-р та у ході загальних зборів акціонерів АТ «ОПЗ» від 28-29.04.2015 року були прийняті рішення з вищевказаних питань порядку денного загальних зборів акціонерів АТ «ОПЗ».

У новій редакції статуту АТ «ОПЗ», затвердженій на загальних зборах акціонерів АТ «ОПЗ» 28-29.04.2015 року, було збільшено кількість членів правління АТ «ОПЗ» з семи до восьми осіб.

При цьому, враховуючи займану ОСОБА_8 посаду та його авторитет у владних колах, ОСОБА_14 взяв до уваги його рекомендації стосовно ОСОБА_13, як досвідченого управлінця та видав наказ № 629 від 29.04.2015 «Про затвердження завдання на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», згідно якого представник держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ», з поміж іншого мав голосувати за припинення повноважень членів правління АТ «ОПЗ» у повному складі та обрання нових членів правління, серед яких була ОСОБА_13 .

Як наслідок, наказ № 629 від 29.04.2015 був погоджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2015 № 433-р та у ході засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ» 08.05.2015 року було прийняте рішення про припинення повноважень членів правління АТ «ОПЗ» у повному складі та обрання нових членів правління серед яких була і ОСОБА_13 .

В результаті злочинних дій групи осіб, до складу якої входить ОСОБА_8, у період з квітня по грудень 2015 року продукція AT «ОПЗ» реалізовувалась на користь компанії Newscope Estates Limited за контрактами №1K-NSC-2015 від 26.03.2015, №3K-NSC-2015 від 17.06.2015, №4K-NSC-2015 від 13.07.2015, №5K-NSC-2015 від 07.09.2015, №6K-NSC-2015 від 11.09.2015, №7K-NSC-2015 від 29.09.2015 карбаміду в обсязі 293 726,146 т по цінах нижче ніж середні ринкові на світовому ринку на суму 2 872 377 дол. США, в результаті чого АТ «ОПЗ» недоотримало дохід в сумі 2 872 377 дол. США, тобто за курсом НБУ на дати укладення відповідних угод 63 055 664 грн.

В результаті злочинних дій групи осіб, до складу якої входить ОСОБА_8 у період з червня по жовтень 2015 року продукція AT «ОПЗ» реалізовувалась на користь компанії Newscope Estates Limited за контрактами №1A-NSC-2015 від 26.03.2015, №2A-NSC-2015 від 03.06.2015, №3A-NSC-2015 від 17.06.2015, №4A-NSC-2015 від 13.07.2015, №5A-NSC-2015 від 11.09.2015, №6A-NSC-2015 від 29.09.2015 аміаку в обсязі 100 500 т по цінах нижче ніж середні ринкові на світовому ринку на суму 1 155 500 дол. США, в результаті чого АТ «ОПЗ» недоотримало дохід в сумі 1 155 500 дол. США, тобто за курсом НБУ на дати укладення відповідних угод 30 158 190 грн.

На підставі викладеного, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою групою осіб, у період з березня по грудень 2015 року організував зловживання службовими особам АТ «ОПЗ» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для компанії Newscope Estates Limited, яка полягала в отриманні нею коштів у вигляді різниці між ринковою вартістю продукції АТ «ОПЗ» та заниженою вартістю цієї продукції, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди) на суму 93 213 854 грн., тобто такі наслідки, які більш ніж у 153 060 разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2015.

Таким чином ОСОБА_8 підозрюється в тому, що він, діючи за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, організував зловживання службовими особами АТ «ОПЗ» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для компанії Newscope Estates Limited, чим спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, тобто у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.

Разом з тим, загальні положення кримінально процесуального законодавства свідчать про те, що при вирішенні цього питання слідчим суддею має бути враховано наступне: 1) підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах (у відповідності до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом); 2) обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру (на підставі ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру); 3) строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці у відповідності до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України); 4) функцію слідчого судді (згідно п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 33-1 КПК України здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини 1 статті 33-1 КПК України); 5) вимоги щодо оцінки доказів слідчим суддею ( з огляду на ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення).

Крім того, питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України.

Так, чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, (ч. 1 ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України).

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 277 КПК України, повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є (1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру та процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, (2) питання дотримання стандарту «достатніх доказів» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідну перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України») свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)». Стандарт «достатніх підстав (доказів)» використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.

Як вбачається із конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)». У цьому контексті слідчому судді необхідно з`ясувати, яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру. Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру.

У відповідності до положень статті 42 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

Виходячи із зазначеного, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній, згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК України, використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

При цьому, слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до Повідомлення про підозру ОСОБА_8 інкримінується вчинення ним наступних дій: як організатор вчинення злочину (1) здійснював загальне керівництво діями інших учасників організованої групи; (2) розробив детальний план діяльності організованої групи та організації вчинення злочинів; (3) здійснював дії, направлені на призначення до складу органу правління АТ «ОПЗ» ОСОБА_13 з метою підтримки у вирішенні проблемних питань (у разі їх виникнення) щодо взаємовідносин АТ «ОПЗ» з компанією Newscope Estates Limited; (4) здійснював заходи з метою приховування кримінально протиправної діяльності усіх співучасників вчинення злочину та уникнення кримінальної відповідальності шляхом розслідування правоохоронними органами України кримінальних проваджень, висновки по яким завідомо суперечать висновкам у Кримінальному провадженні.

Наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

Контрактами між АТ «Одеський припортовий завод» та компанією Newscope Estates Limited № 1K-NSC-2015 від 26.03.2015, № 2K-NSC-2015 від 12.05.2015, № 3K-NSC-2015 від 17.05.2015, № 4K-NSC-2015 від 13.07.2015, № 5K-NSC-2015 від 07.09.2015, № 6K-NSC-2015 від 11.09.2015, № 7K-NSC-2015 від 29.09.2015, № 1А-NSC-2015 від 26.03.2015, № 2А-NSC-2015 від 03.06.2015, № 3А-NSC-2015 від 17.06.2015, № 4А-NSC-2015 від 17.06.2015, № 5А-NSC-2015 від 11.09.2015, № 6А-NSC-2015 від 29.09.2015 з додатковими угодами. Причому, згідно додаткових угод ціна систематично зменшувалась порівняно з тією, яка зазначена в угоді.

Так, згідно з контрактами №1K-NSC-2015 від 26.03.2015, №2K-NSC-2015 від 12.05.2015, №3K-NSC-2015 від 17.06.2015, №4K-NSC-2015 від 13.07.2015, №5K-NSC-2015 від 07.09.2015, №6K-NSC-2015 від 11.09.2015, №7K-NSC-2015 від 29.09.2015 у період з березня по грудень 2015 року карбамід в обсязі 293 726,146 т ПАТ «ОПЗ» реалізовувався на користь компанії Newscope Estates Limited на суму 2 872 377 доларів США (Том № 7 а. 75-161);

У відповідності до контрактів №1A-NSC-2015 від 26.03.2015, №2A-NSC-2015 від 03.06.2015, №3A-NSC-2015 від 17.06.2015, №4A-NSC-2015 від 13.07.2015, №5A-NSC-2015 від 11.09.2015, №6A-NSC-2015 від 29.09.2015 у період з червня по жовтень 2015 року аміак в обсязі 100 500 т ПАТ «ОПЗ» реалізовувався на користь компанії Newscope Estates Limited на суму 1 155 500 доларів США (Том № 7 а. 162-217).

Управління компанією Newscope Estates Limited з території АТ «ОПЗ» підтверджується протоколами огляду та листом компанії «Лан-Телеком» (Том № 7 а. 66-74).

Висновком експерта від 11.07.2016 № 6175/16-53 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 42015160000000338, встановлено вартість рідкого аміаку та карбаміду на світовому ринку на умовах ФОБ Чорне море, долар США/ т/грн./т. у період реалізації продукції АТ «ОПЗ» на користь компанії Newscope Estates Limited (Том № 7 а. 218-229);

Висновком експерта від 18.12.2019 № 13-2/120 за результатами проведення судово-економічної експертизи, встановлено, факт документального підтвердження різниці між ціною здійснення поставки карбоміду від АТ «ОПЗ» на користь компанії Newscope Estates Limited та між ціною здійснення поставки карбоміду від компанії Newscope Estates Limited на користь компанії Ameropa AG у період з 08.10.2015 по 30.11.2015, яка складає 396 735 доларів США (Том № 7 а. 231-254).

Як вбачається із Аналізу ціноутворення на карбамід в чорноморському регіоні в 2014-2015 рока, здійсненого ТОВ «КПМГ «Україна» (Том № 2 а. 184-зворот), найбільший об`єм у 2015 році викупив трейдер Newscope (41% від загального об`єму продажів ОПЗ) із середньою знижкою 2,1 % за 2015 рік. Трейдер Newscope працював з ОПЗ з квітня по грудень 2015 року та викупив за 9 місяців 55% від загального об`єму продажів ОПЗ за даний період. Стосовно всього ринку за той же період (9місяців) трейдер Newscope викупив 31% всього експортованого Україною карбаміду.

Цим же Аналізом (Том № 2 а. 199) підтверджується, що максимальна знижка на карбамід на ринку у квітні, липні, серпні та вересні була саме у Newscope. Максимальна знижка від ОПЗ на карбамід у квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді була у Newscope. При цьому, максимальний обсяг продажів протягом квітня-листопада від 47% до 74% здійснювався трейдеру Newscope.

Таким чином, зазначені докази, надані стороною захисту, підтверджують, що переважна частина ринку продажу карбаміду АТ «ОПЗ» в Україні була в 2015 році належала компанії Newscope. Estates Limited. До цього, як стверджує сторона обвинувачення, компанія Newscope. Estates Limited не торгувала продукцією, яку випускає ОПЗ. Сторона захисту не спростувала вказані твердження.

Вказані відомості свідчать на користь обгрунтованості підозри, викладеної в повідомлені про підозру ОСОБА_8, що саме внаслідок його дій та впливу на певних осіб компанії Newscope. Estates Limited з квітня по грудень 2015 року надано істотні переваги в отриманні продукції ОПЗ та отримати можливість бути визначальним гравцем на ринку карбаміду.

Крім того, згідно висновку експерта від 18.12.2019 № 13-2/120 (Том № 7 а. 249), виписані СМТ «Южний» та підписані від імені капітанів суден коносаменти постачальника - фірми Newscope. Estates Limited документально підтверджують поставку карбаміду у кількості 50000 тон, як від ПАТ «ОПІЗ» до фірми Newscope Estates Limited, так і від фірми Newscope Estates Limited, до компанії Ameropa AG. Договірними зобов`язаннями постачальників передбачено однакові умови поставки- на борт суден порту «Южний». Різниця між вартістю здійснення поставки карбаміду марки «Б» від АТ «ОПЗ» на користь компанії Newscope Estates Limited за контрактами № 5K-NSC-2015, № 6K-NSC-2015, № 7K-NSC-2015 та між вартістю здійснення поставки карбаміду марки «Б» від компанії Newscope Estates Limited на користь компанії Ameropa AG за контрактами № UR-AM-2015, № UR2-AM-2015 у період з 08.10.2015 по 30.11.2015 становить 396 735 дол. США (12 530 000,00 - 12 133 265,04).

Як зазначає сторона захисту, відсутні будь-які докази завдання шкоди АТ «ОПЗ» внаслідок реалізації карбаміду та аміаку компанії Newscope Estates Limited, що підтверджується висновками експертів та рішеннями судів.

Захисники зазначають про невідповідність процедури проведення експертизи, за результатами якої складено висновок експерта № 13-2/120 від 18.12.2019, у зв`язку із чим із посади працівника підрозділу Експертної служби МВС за допущені порушення під час виконання судової експертизи в межах Кримінального провадження звільнено експерта та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді умовного позбавлення кваліфікації судового експерта.

Завідувачем відділу КНДІСЕ ОСОБА_20, тобто рецензентом вищого рівня, було складено Рецензію на висновок судової товарознавчої експертизи № 6175/16-53 від 11.07.2016, в якій встановлено, що вказаний висновок не відповідає встановленим вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, оскільки експертом не проаналізовано умови контрактів, що могло вплинути на величину ринкової вартості та на результати експертизи вцілому.

Крім того, стороною захисту зазначалось, що наявність будь-якої шкоди спростовується наступними висновками експертів: (1) висновком № 17443/17444 від 05.03.2018 за результатами комісійної судової економічної експертизи наявність збитків ПАТ «ОПЗ» не підтверджується; вартість відвантаженого ПАТ «ОПЗ» карбаміду та аміаку перевищила їх собівартість; (2) висновком № 17-2527/2528/2529/6162/6163 від 28.02.2018 за результатами комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи не підтверджено недоотримання з боку АТ «ОПЗ» доходу за наслідками взаємодії з Newscope; порівняння вартості реалізації АТ «ОПЗ» аміаку та карбаміду в 2015 році компанії Newscope з вартістю такої продукції за ринковими цінами на світовому ринку згідно висновку експерта КНДІСЕ № 6175/16-53 від 11.07.2016 не є документальним підтвердженням розміру недоотриманого доходу АТ «ОПЗ»; (3) висновком № 13124/18-53/19021/18-72 від 28.09.2018 за результатами комплексної судової товарознавчої та судової економічної експертизи, серед іншого, не підтверджено наявність збитків в АТ «ОПЗ» внаслідок реалізації продукції на користь Newscope Estates Limited; (4) висновком № 085/20 від 11.12.2020 за результатами комплексної комісійної судової економічної та товарознавчої експертиз не підтверджено розмір збитків АТ «ОПЗ»; різниця за контрактами, укладеними між АТ «ОПЗ» та Newscope, і контрактами, укладеними між Newscope та Trammo AG, не може вважатись збитками АТ «ОП3», з урахуванням загальних умов продажу на умовах FOB порт Южний та/або FOB Чорне море на дату відвантаження та укладення контрактів, зазначена різниця є обґрунтованою з огляду на такі чинники, як завантаженість складу, об`єму угоди, періоду укладення угод, наявності судів на фрахтовому ринку, об`єму товару на складах, наявності 100 % предоплати, ризиковості контрагентів та ризик країни реєстрації постачальника; недоотримання доходу з боку АТ «ОПЗ» за наслідками взаємодії з Newscope документально не підтверджується; (5) висновками № 14152/20-53/3962/21-72/4852-4855/21-72 від 05.02.2021 за результатами проведення комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи збитки АТ «ОПЗ» внаслідок реалізації на користь Newscope Estates Limited карбаміду та аміаку документально не підтверджено; (6) висновками № 38962-72 від 26.01.2022 та № 499/22-72 від 22.02.2022 встановлено собівартість продукції та валовий прибуток від реалізації продукції з боку АТ «ОПЗ» на користь Newscope Estates Limited; встановлено, що ціна продажу АТ «ОПЗ» продукції на користь Newscope Estates Limited перебувала у діапазоні ринкових цін; не підтверджено недоотримання АТ «ОПЗ» доходу в мсумі 93, 3 млн. грн внаслідок продажу компанії Newscope Estates Limited продукції за цінами, нижчими від ринкових, з урахуванням висновку аналізу ціноутворення на карбамід у чорноморському басейні в 2014-2015 роки, виконаного ТОВ «KPMG».

Крім того, як стверджувала сторона захисту, відсутність завдання шкоди АТ «ОПЗ» також підтверджується експертним висновком Інформаціно-аналітичного Агенства «Маркер», звітами KPMG (міжнародна аудиторська компанія з числа big-4), звітом про оцінку майна (карбаміду та аміаку, який було виготовлено АТ «ОПЗ» у період з січня по грудень 2015) від 30.12.2016 оцінювача ОСОБА_21 (ПП «Аверті»), актом Рахункової палати України від 03.08.2017 № 16-10/22 «Про результати аудиту ефективності стану управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі ПАТ «ОПЗ» щодо забезпечення надходжень до державного бюджету», висновком Торгово-промислової палати № 2937/260-7-2 від 21.10.2020, висновками, викладеними в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.06.2022 у справі № 757/14534/22-к, в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.07.2022 у справі № 991/2260/22, в окремій думці судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20.05.2022 у справі 991/3440/20.

Так, притягнення експерта до відповідальності та наявність рецензії на висновок не має наслідком скасування результатів проведеної експертизи, а може бути підставою для проведення повторної експертизи. Наявність протилежних висновків експертів є підставою для призначення повторної або додаткової експертизи.Досудове розслідування ще не завершено, а тому сторона обвинувачення має можливість призначити та провести відповідну експертизу. Таким чином, твердження сторони сторони захисту, що повідомлення про підозру підлягає з цих підстав, не приймається до уваги, оскільки відомості про тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи в результаті зазначених в повідомленні про підозру дій, не є явно необгрунтованими та грунтуються на доказах отриманих стороною обвинувачення в кримінальному провадженні під час досудового розслідування та підлягають подальшій перевірці та остаточно встановлення їх обсягу.

Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 21.10.2020 №19/7362 (Том № 9 а. 33-38) також підтверджується наявність достатніх підстав для підозри ОСОБА_8 .

Відповідно до вказаного протоколу, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії було здійснено доступ до хмарного сховища «iCloud» за ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_5, яке використовується громадянином ОСОБА_22 та з нього було вивантажено інформацію, серед якої були резервні копії месенджеру «WhatsApp», обліковий запис якого під`єднаний до абонентського номеру мобільного телефону « НОМЕР_2 », що використовується ОСОБА_22 . В одній із вищевказаних резервних копій виявлено груповий чат з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», який за даними резервної копії створений 27.04.2015. Починаючи з 24.11.2015 у вищевказаному груповому чаті наявне спілкування між абонентами, серед яких, зокрема, є контакт з ім`ям « ОСОБА_23 » та контакт з ім`ям « ОСОБА_24 ». Зміст розмов свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що контакт з ім`ям « ОСОБА_23 » надавав вказівку контакту « ОСОБА_24 » самостійно вжити заходів, спрямованих на врегулювання ситуації, пов`язаної із господарськими відносинами між АТ «ОПЗ» та компанією Newscope Estates Limited, обговорював з іншими учасниками чату питання проведення експертизи цін по Newscope Estates Limited, в тому числі і таким чином, щоб позбавити орган досудового розслідування можливості провести альтернативну експертизу та подальше призначення комісійної експертизи, надавав вказівку контакту « ОСОБА_24 » координувати відповідне питання, обговорював з іншими учасниками чату питання проведення паралельного досудового розслідування з подальшим закриттям цього провадження, а також інші юридичні дії.

Стороною захисту зазначається, що електронна пошта ОСОБА_25 була зламана з метою вимагання від останнього грошових коштів за нерозповсюдження інформації, яка в ній міститься, при цьому, в рамках кримінального провадження № 12021105040000808 проведено комп`ютерно-технічну експертизу, відповідно до висновку (19617/21-35 від 01.07.2021) якої, не виявлено інших слідів проникнення до архіву iCloud за ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_5, які б відбувалися до проведення НС(Р)Д 31.05.2021, у той час як протокол НС(Р)Д складений детективами НАБУ 21.10.2020. При цьому, встановлено, що листування, яке міститься в месенджері WhatsApp, вилученому із сервісу iCloud, та листування, яке міститься безпосередню в мобільному телефоні, не збігаються між собою, хоч і походять з одного джерела.

Висновком комплексної судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи № 204881/20482/22-35 від 29.08.2022 у кримінальному провадженні № 42021120000000232 від 29.12.2021 встановлено, що у період з 2019 по 2022 роки експерт виявив сліди отримання доступу до хмарного сховища iCloud за ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_5 лише у дати 19.05.2021 та 24.05.2021, які не співвідносяться з датами проведення НС(Р)Д, описаному у протоколі від 21.10.2020. Інших слідів проникнення експерт не виявив.

Окремим пунктом висновку експерта за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної та телекомунікаційної експертизи від 19.09.2022 № 23566/22-35 у кримінальному провадженні № 52016000000000380 зазначено, що у період з 04.06.2020 по 21.10.2020 не міститься даних щодо доступу до акаунту iCloud з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_5 у межах проведення НС(Р)Д, описаних у протоколі за результатами проведення НС(Р)Д від 21.10.2020. Крім того, надані на експертизу матеріали, не містять інформацію щодо пристрою, з якого була створена резервна копія, переписка з якої відображена у протоколі НС(Р)Д, а відповідні копії з пристроїв, які були зареєстровані у iCloud у відповідний час, не могли бути отримані 21.10.2020 та не могли зберігатись до 21.10.2020 у відповідності до політики функціонування iCloud.

Згідно висновку доктора ОСОБА_26 від 03.02.2023 протокол НС(Р)Д у частині методології суттєво не відповідає визнаним міжнародним науковим стандартам; висновки, викладені у протоколі НС(Р)Д є недостовірними, оскільки в iCloud, доступ до якого нібито отримав детектив НАБУ, була увімкнена двофакторна аутентифікація, що означає, що детектив НАБУ мав мати доступ до довіреного пристрою або підв?язаного номеру ОСОБА_27, чого не було у детектива НАБУ на момент проведення НС(Р)Д; файли резервних копій WhatsApp y iCloud (якщо начебто отримувались саме резервні копії месенджера, а не пристрою) за замовчуванням зашифровані; версія програми, яку детектив використав для нібито НС(Р)Д, була несумісною з версіями iOS і WhatsApp, які використовувалися ОСОБА_28 у 2020 році.

Експертно-криміналістичним звітом професора ОСОБА_29 від 04.02.2023 встановлено, що оскільки двофакторна автентифікація була ввімкнена, то детектив (навіть при використанні спеціальних інструментів) повинен мати у своєму розпорядженні не тільки потрібний пароль, але й доступ у режимі реального часу до авторизованого в iCloud довіреного пристрою ОСОБА_27 . Інакше, у детектива не було б жодної можливості провести таке НС(Р)Д; для подолання двофакторної автентифікації довірений пристрій має бути саме у розпорядженні детектива; інструменти Elcomsoft (які нібито були використані НАБУ за Протоколом НС(Р)Д) повинні залишати чіткий слід у журналах iCloud або журналах SMS, так як сам Elcomsoft документує детальні внутрішні журнали (логи) того, як був здійснений доступ, однак таких слідів не знайдено.

Стороною захисту також зазначається, що протокол НС(Р)Д є фейковим та до його легалізації детективами НАБУ причетний ОСОБА_30 ; здійснити доступ без двофакторної аутентифікації неможливо; відповідно до політики функціонування iCloud резервна копія за 2016 рік не могла існувати у 2020 році, оскільки зберігається 180 днів; версії програмного забезпечення, внесені до протоколу НС(Р)Д не співпадають із версіями, які використовувалися у період нібито проведення НС(Р)Д; зміст листування у протоколі НС(Р)Д не відповідає змісту листування у довіреному пристрої володільця хмарного середовища iCloud.

За такого, сторона захисту вказує на те, що детективи НАБУ не проводили зазначену НС(Р)Д, а її результати є сфальсифікованими.

Зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України) є НС(Р)Д.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 КПК України, пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

За ч. 2 ст. 265 КПК України, зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відповідному носієві особою, яка здійснювала зняття у спосіб, що забезпечує обробку, збереження або передання інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Відомості про осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки, можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших засобів.

Форми фіксування кримінального провадження зазначені у ст. 103 КПК України. Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

За ч. 1 ст. 104 КПК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Згідно ч. 3 ст. 104 КПК України, протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; виготовлені дублікати документів, а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Згідно ч. 1 ст. 246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.6 Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 (далі - Інструкція), методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій - це сукупність організаційних, практичних прийомів, у тому числі із застосуванням технічних засобів, які дозволяють у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, отримати інформацію про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.

Згідно п. 1.16 Інструкції, порядок, тактика та методика проведення окремих негласних слідчих (розшукових) дій, взаємодія уповноважених оперативних підрозділів, які виконують доручення слідчого, прокурора на їх проведення, з особами (підрозділами), що залучаються до проведення таких дій, регулюються окремим нормативно-правовим актом органів, у складі яких перебувають уповноважені оперативні підрозділи.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що порядок, тактика та методика проведення НС(Р)Д, у тому числі зняття інформації з електронних інформаційних систем, не підлягають розголошенню та є засекреченою інформацією (становлять державну таємницю) і здійснюється таким чином, щоб власник, володілець або утримувач не був обізнаний про проведення відповідних НС(Р)Д. Саме такий підхід проведення НСРД створює умови для відсутності слідів зламу або доступу до певних даних.

Крім того, відсутні підстави вважати, що особам, які надали висновки, на які посилається сторона захисту, відомі усі варіанти доступу до такої інформації, частина з яких, є державною таємницею.

Тому доводи сторони захисту з посиланням на відповідні виновки експертів щодо відсутності даних про отримання стороннього доступу до акаунту iCloud з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_5, відсутність інформації щодо пристрою, з якого була створена резервна копія, переписка з якої відображена у протоколі НС(Р)Д, невідповідність отримання данних політиці функціонування iCloud, слідчим суддею не приймаються до уваги, оскільки залишення слідів або можливість особи довідатись про таке проникнення та отримання інформації суперечить суті організації проведення НС(Р)Д.

Деякі розбіжності у змісті повідомлень, які зберігаються в смартфоні та в хмарному сховищі, не свідчать про недопустимість отриманих даних, оскільки отримані у різні проміжки часу, що може свідчити про зміну користувачами або іншими особами у часі інформації, яка зберігається на смартфоні.

Враховуючи, що стороною обвинувачення надано відповідний протокол НС(Р)Д від 21.10.2020 (Том № 9 а. 33-38), який відповідає вимогам ч. 3 ст. 104 КПК України з урахуванням специфіки проведення НС(Р)Д, у слідчого судді, на час розгляду Скарги, відсутні підстави вважати, що такий протокол є сфальсифікованим та недопустимим доказом.

При цьому, наявність кримінального провадження в Управлінні внутрішнього контролю НАБУ за № 52022000000000372 від 11.11.2022 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 366 КК України, ініційованого стороною захисту за фактом можливих неправомірних дій органу досудового розслідування щодо складання вказаного протоколу НС(Р)Д, враховуючи, що у такому провадженні жодна особа не визнана винуватою у вчиненні злочину, також не свідчить про протиправність отримання відомостей, зазначених у протоколі та очевидну недопустимість доказу.

Доводи сторони захисту про здійснення директором НАБУ тиску на детектива у Кримінальному провадженні з метою повідомлення ОСОБА_8 про підозру без достатніх для того підстав, що підтверджується протоколом оперативної наради детективів НАБУ за вх. № 04/2414-04 від 06.02.2020, в якій нібито зафіксовано факт тиску Директора НАБУ ОСОБА_31 на детектива ОСОБА_32, слідчим суддею відхиляються з наступних підстав.

У протоколі вказаної наради дійсно зафіксовано позицію учасників такої наради щодо процесуальної самостійності детектива у Кримінальному провадженні, неможливості повідомлення про підозру за відсутності достатніх для того підстав, разом з тим, за результатами вказаної наради (06.02.2020) прийнято рішення про визнання зібраних в ході досудового розслідування Кримінального провадження доказів недостатніми для повідомлення екс-народному депутату України VIII скликання про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, а ОСОБА_8 повідомлено про підозру 21.10.2022. При цьому, у службовій записці не згадувалось прізвище ОСОБА_8 (Том № 4 а. 103-106).

Крім того, згідно листа Ради громадського контролю при НАБУ від 17.04.2023 № 14-23, РГК НАБУ дійшла до висновку, що запротокольовані свідчення про нібито втручання ОСОБА_33 у Справу ОСОБА_12 є суб?єктивною думкою детектива ОСОБА_34 .1. Якщо ОСОБА_35 (або детектив ОСОБА_36 ) вважають що ОСОБА_37 здійснював тиск на детектива, вони мають право звернутися до Національного агентства України з питань державної служби або до ДБР. Про такі звернення РГК НАБУ не відомо.

Також, наявність достатніх доказів для підозри щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15, наданих ним в судовому засіданні, де він був допитаний у порядку ст. 225 КПК України, а також показаннями свідка ОСОБА_14, наданих 11.04.2016 в рамках кримінального провадження № 42015160000000338 (20.10.2016 з кримінального провадження № 42015160000000338 були виділені матеріали Кримінального провадження) (Том № 8 а. 101-106). Зазначені покази свідок ОСОБА_14 при розгляді клопотання сторони обвинувачення про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/5499/22, Том № 9 а. 74-125), не спростував, зазначивши, що не пам`ятає того, що мало місце в 2015-2016 роках, але підтвердив, що допитувався і давав відповідні покази. Свідок зауважив, що тоді він краще все пам`ятав, а зараз вже не пам`ятає.

Безпосередність дослідження показань, що передбачена ст.ст.23, 95, стосується отримання показань судом, тобто при судовому розгляді (глава 28 КПК України), і не стосується стадії досудового розслідування, оскільки протокол фіксації показань свідків є належним доказом на стадії досудового розслідування. Процесуальні дії під час досудового розслідування фіксуються, в тому числі, в протоколі (п.1 ч.1 ст.103 КПК України), тому протокол який ведеться під час вчинення стороною обвинувачення тієї чи іншої процесуальної дії є належним засобом її фіксації, в тому числі протокол допиту свідка.

Так, у своїх показаннях ОСОБА_14, наданих 11.04.2016 та зафіксованих у відповідному протоколі допиту, зазначив, що з червня 2014 по травень 2015 виконував обов`язки голови ФДМУ, не приймав кінцевого рішення щодо включення певних осіб до складу правління АТ «ОПЗ», вносив пропозиції щодо кандидатур на розгляд КМУ. Повідомив, що нормативного порядку проведення співбесід з кандидатами до членів правління АТ «ОПЗ» не існує. Особові справи кандидатів долучаються до наказу ФДМУ про затвердження завдання на голосування і подаються до КМУ. З ОСОБА_13 не знайомий та не спілкувався з нею ні до її призначення до правління АТ «ОПЗ», ні після. У період проведення загальних зборів акціонерів АТ «ОПЗ» у 2015 році, до нього звернувся народний депутат ОСОБА_8, який запропонував включити до складу наглядової ради АТ «ОПЗ» ОСОБА_13 . Оскільки у ОСОБА_14 кінцевого рішення з цього приводу він не приймав, він виніс цю пропозицію на розгляд КМУ. До цих подій ОСОБА_8 звертався до ОСОБА_14 та повідомив, що хоче займатися експортом АТ «ОПЗ» та просив вплинути з цього питання на ОСОБА_15, у вирішенні цього питання ОСОБА_14 фактично відмовив йому.

Отже, у відповідності до показань першого заступника голови ФДМУ ОСОБА_14, наданих детективу НАБУ 11.04.2016 в рамках кримінального провадження № 42015160000000338, вбачається, що на початку 2015 року до нього звернувся народний депутат України ОСОБА_8, який (1) запропонував включити до складу наглядової ради ПАТ «ОПЗ» ОСОБА_13, (2) повідомив, що хоче займатися експортом продукції ПАТ «ОПЗ», просив вплинути на ОСОБА_15 з метою вирішення відповідного питання щодо експорту.

Сторона захисту, посилаючись на показання ОСОБА_14, надані ним у 2017, 2020, 2022 роках в рамках інших кримінальних проваджень та під час розгляду інших судових справ, зазначає, що в різний час та різним органам досудового розслідування та суду ОСОБА_14 надавав різні покази щодо одних і тих самих обставин, зокрема, що він не пам`ятає ким була запропонована кандидатура ОСОБА_13 на посаду члена правління АТ «ОПЗ», не має жодних стосунків із ОСОБА_8, останній не здійснював на нього тиску для сприяння ОСОБА_13 у призначенні на посаду члена правління АТ «ОПЗ», ніколи не зустрічався у офісі з ОСОБА_8, не пам`ятає зустрічі з ОСОБА_8 у березні 2017 року, що, на думку сторони захисту викликає не безпідставні сумніви у якості його показань, їх достовірності, правомірності обґрунтування такими показаннями Повідомлення про підозру. Внаслідок відповідних обставин ОСОБА_14 був допитаний як свідок у судовому засіданні 01.12.2022 р. в ході розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/5499/22, Том № 9 а. 74-125).

Так, у своїх показаннях, наданих слідчому суді під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/5499/22), ОСОБА_14 повідомив, що у 2015 році він перебував на посаді першого заступника Голови ФДМУ та виконував обов`язки Голови ФДМУ, зміна складу правління та наглядової ради АТ «ОПЗ» відбувалася, в тому числі і протягом 2015 року, на загальних зборах акціонерів АТ «ОПЗ», на яких брав участь також і представник держави в особі ФДМУ (є власником 99,57% акцій АТ «ОПЗ»,), у наступному порядку: всі рішення з кадрових питань АТ «ОПЗ» видаються у вигляді розпорядження КМУ, яким погоджується наказ ФДМУ про затвердження Завдання на голосування представнику держави на загальних зборах АТ «ОПЗ». Роль ФДМУ полягає у тому, що Фонд готує та відправляє на КМУ документи на погодження, зокрема, проекти розпоряджень, завдання на голосування представникам держави на засіданні наглядової ради, завдання на голосування представнику держави на загальних зборах, разом з копією наказу про затвердження відповідних Завдань, а також інші документи. При цьому, саме Кабінет Міністрів України приймає остаточне рішення щодо визначення завдань на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ», завдань на голосування представнику держави на загальних зборах АТ «ОПЗ», за результатом чого КМУ видає Розпорядження, яким погоджує наказ ФДМУ «Про затвердження завдання на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ», наказ ФДМУ « Про затвердження завдання на голосування представнику держави на загальних зборах АТ «ОПЗ». ФДМУ, в тому числі і ОСОБА_14 як в.о. Голови ФДМУ, має право надавати КМУ рекомендації щодо кандидатури на посаду члена правління АТ «ОПЗ», проте саме КМУ розглядає такі кандидатури та приймає по ним рішення, як відбувається відповідна процедура ОСОБА_14 невідомо. На загальних зборах акціонерів АТ «ОПЗ»/на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ» представник Держави в особі ФДМУ чітко озвучує те, що прописано у Завданні, які зі свого боку погодженні КМУ шляхом видання Розпорядження - Кабінет Міністрів України видає Розпорядження, якими погоджує наказ ФДМУ «Про затвердження завдання на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ», наказ ФДМУ «Про затвердження завдання на голосування представнику держави на загальних зборах АТ «ОПЗ», а представник ФДМУ чітко озвучує відповідні Розпорядження КМУ. Підпис уповноваженої особи ФДМУ на документах щодо визначення кандидатури та Завдань на голосування представнику держави не має жодного юридичного значення за відсутності погодження з боку КМУ. В посадові обов`язки ОСОБА_14 не входить здійснення пошуку кандидатури у члени правління АТ «ОПЗ», проведення співбесід з відповідними особами, як ця процедура здійснюється у КМУ йому невідомо. ОСОБА_14 не здійснював тиск на КМУ з метою погодження наказів ФДМУ, на Голову та членів наглядовою ради АТ «ОПЗ» щодо призначення певних осіб, відповідні вказівки не надавав. ОСОБА_14 зазначив, що обставин, які зазначенні ним під час його допиту 11.04.2016 у кримінальному провадженні, наразі він не пам`ятає, його підпис у протоколі допиту на підтвердження того, що з його слів було записано вірно, свідчить про те, що на той час викладені ним обставини він пам`ятав. Обставини, зазначені ним під час його допиту у 2017 році та 2020 році, наразі він не пам`ятає та не має можливості прокоментувати відповідні показання. Щодо його підпису у Завданнях та Наказах, якими затвердженні Завдання, ОСОБА_14 повідомив, що не пам`ятає чи підписував відповідні документи з огляду на наявність у справі копій таких документів, за відсутності їх оригіналів. ОСОБА_14 повідомив, що декілька разів у житті бачив ОСОБА_8, щодо здійснення останнім тиску на нього чи надання йому вказівок не пам`ятає, з ініціативи ОСОБА_8 зустрічався один раз, однак суть зустрічі не пам`ятає.

Із вказаних показань ОСОБА_14 вбачається, що, на дату такого допиту (01.12.2022), він не пам`ятає всіх обставин призначення ОСОБА_13 на посаду члена правління АТ «ОПЗ», з приводу яких неодноразово допитувався, в тому числі і обставин, зазначених ним під час його допиту у 2017, 2020 роках.

При цьому, у показаннях, наданих ОСОБА_14 23.03.2017 у кримінальному провадженні № 32017100060000007 від 23.01.2017 з аналогічних обставин, які були предметом його допиту 11.04.2016 в рамках кримінального провадження № 42015160000000338, на питання чи звертався ОСОБА_8 до нього з питанням щодо призначення ОСОБА_13 членом правління АТ «ОПЗ», ОСОБА_14 повідомив, що не пам`ятай хто саме призначив кандидатуру ОСОБА_13, не пам`ятає ким була запропонована ця кандидатура, можливо обговорював з ОСОБА_8 загальні питання щодо діяльності заводу, зазначив, що вніс на розгляд КМУ пропозицію щодо кандидатури ОСОБА_13 на посаду члена правління АТ «ОПЗ»; у показаннях, наданих 30.06.2020 під час розгляду справи № 760/13860/20 та 20.07.2022 під час розгляду справи № 991/2260/22 ОСОБА_14 посилався на те, що не пам`ятає того, чи звертався ОСОБА_8 до нього з приводу призначення ОСОБА_13 членом правління АТ «ОПЗ». Вбачається, що у своїх показаннях він постійно плутається, ніяк не може згадати, що і коли він повідомляв.

Так, вказаними показаннями ОСОБА_14 не спростував раніше надані покази, а навпаки зазначав, що на той час, коли він давав свідчення, він саме так бачив цю справу, однак, у зв`язку з тим, що минуло багато часу з тих подій, щодо яких він неодноразово допитувався, то він не може ані підтвердити, ані спростувати показання, надані детективу НАБУ, зокрема, і щодо звернення до нього ОСОБА_8 з приводу призначення ОСОБА_13 членом правління АТ «ОПЗ».

Надані ОСОБА_14 показання 23.03.2017 у кримінальному провадженні № 32017100060000007 від 23.01.2017, 30.06.2020 під час розгляду справи № 760/13860/20 та 20.07.2022 під час розгляду справи № 991/2260/22, не спростовують показання, надані ним детективу НАБУ 11.04.2016 в рамках кримінального провадження № 42015160000000338, не свідчать про те, що повідомляючи детективу під час допиту 11.04.2016 обставини призначення ОСОБА_13 членом правління АТ «ОПЗ», ОСОБА_14 не орієнтувався в повідомлених ним обставинах.

Показання в частині того, що ОСОБА_14 не має жодних стосунків з ОСОБА_8, що останній не здійснював на нього жодного тиску для сприяння ОСОБА_13 у призначенні на посаду в АТ «ОПЗ», що ОСОБА_14 не зустрічався з ним у офісі жодним чином, не спростовує надані ним показання детективу НАБУ 11.04.2016 в рамках кримінального провадження № 42015160000000338, оскільки в цих показаннях ОСОБА_14 і не повідомляв щодо наявності у нього стосунків з ОСОБА_8, щодо здійснення останнім тиску на ОСОБА_14 . У своїх показаннях 11.04.2016 ОСОБА_14 не зазначав про такі обставини, а повідомив, що ОСОБА_8 запропонував включити ОСОБА_13 до складу правління заводу, просив вплинути на ОСОБА_15 з питань, як стосуються господарської діяльності заводу. В подальшому, в тому числі і у судовому засіданні 01.12.2022 р., ОСОБА_14 своїми показаннями не спростовував того, що вказані ним обставини 11.04.2016 є дійсними.

З огляду на показання ОСОБА_14, останній лише підтвердив, що вніс на розгляд КМУ кандидатуру ОСОБА_13 на посаду члена правління АТ «ОПЗ», що підтверджується також і складеним від його імені Завданням на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ», виданим від його імені Наказу № 629 від 29.04.2015 про затвердження Завдання, однак, хто саме йому запропонував цю кандидатуру, він не пам`ятає, однак і не виключає того, що це міг бути саме ОСОБА_8, а з огляду на надані ним показання детективу НАБУ 11.04.2016 в рамках кримінального провадження № 42015160000000338, існують достатні підстави вважати, що кандидатуру ОСОБА_13 на посаду члена правління АТ «ОПЗ» ОСОБА_14 запропонував ОСОБА_8 .

Разом з тим, повідомленні ОСОБА_14 при розгляді клопотання сторони обвинувачення про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/5499/22, Том № 9 а. 74-125) обставини в сукупності з іншим наявними у матеріалах Скарги доказами свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 вживав заходів, спрямованих на призначення ОСОБА_13 до складу органу правління АТ «ОПЗ», яка в подальшому займалася питаннями, пов`язаними з господарськими правовідносинами АТ «ОПЗ» з компанією Newscope Estates Limited.

Також, наявність достатніх доказів для підозри підтверджується супровідним листом ФДМУ від 14.04.15 № 10-17-7259 до Кабінету Міністрів України разом із додатками у вигляді наказу ФДМУ № 542 від 14.04.2015 «Про затвердження завдання на голосування представнику держави на загальних зборах публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», згідно якого представник держави на загальних зборах АТ «ОПЗ» з поміж іншого мав голосувати за внесення змін до статуту АТ «ОПЗ» шляхом викладення статуту у новій редакції, внесення змін до положення про правління АТ «ОПЗ», припинення повноважень членів правління АТ «ОПЗ» та обрання нових членів правління АТ «ОПЗ»; пояснювальною запискою до Завдання на голосування представнику держави на загальних зборах акціонерів АТ «ОПЗ» (Том № 8 а. 125-126). Також завдання на голосування представнику держави на загальних зборах АТ «ОПЗ», а також наказ ФДМУ № 542 від 14.04.2015, яким затверджено Завдання, видані від імені в.о. Голови ФДМУ ОСОБА_14 .

Під час допиту в якості свідка ОСОБА_14 при розгляді клопотання сторони обвинувачення про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/5499/22, Том № 9 а. 74-125), останній не заперечував, що вказані документи могли бути видані за його підписом.

В результаті, на загальних зборах акціонерів АТ «ОПЗ» 28-29.04.2015 року було затверджено нову редакцію статуту АТ «ОПЗ», у якій було збільшено кількість членів правління АТ «ОПЗ» з семи до восьми осіб.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.05.2015 № 433-р, яким був погоджений наказ ФДМУ № 629 від 29.04.2015 «Про затвердження завдання на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»; Завдання на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», згідно якого представник держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ» з поміж іншого мав голосувати за припинення повноважень членів правління АТ «ОПЗ» у повному складі та обрання нових членів правління, серед яких була ОСОБА_13 ; біографічною довідкою ОСОБА_13 (Том № 8 а. 187, 190-191).

Завдання на голосування представнику держави на засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ», а також наказ ФДМУ № 629 від 29.04.2015, яким затверджено Завдання, видані від імені в.о. Голови ФДМУ ОСОБА_14 .

Під час допиту в якості свідка ОСОБА_14 при розгляді клопотання сторони обвинувачення про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/5499/22, Том № 9 а. 74-125), останній не заперечував, що вказані документи могли бути видані за його підписом.

В результаті, у ході засіданні наглядової ради АТ «ОПЗ» 08.05.2015 року було прийняте рішення про припинення повноважень членів правління АТ «ОПЗ» у повному складі та обрання нових членів правління, серед яких була і ОСОБА_13 .

Статтею 89 КПК України визначено порядок визнання доказів недопустимими.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі у зв`язку з істотним порушенням прав і свобод людини. В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів стосуються неможливості використання доказів на підставі висновків, зроблених стороною захисту при тлумаченні положень процесуального закону, певних невідповідностей в доказах, недолучення до протоколів додатків та інших документів, відсутності певних відомостей, нереальності зафіксованих подій, невідповідності викладених в них фактів іншим доказам, неможливості отримання зафіксованої інформації внаслідок проведення НС(Р)Д. Такі доводи не свідчать про їх однозначну очевидну недопустимість, оскільки потребують оцінки у сукупності з іншими доказами та положеннями процесуального закону, які необхідно застосувати, в даному випадку, при розгляді Скарги слідчим суддею на стадії досудового розслідування, а не судом під час судового розгляду.

Доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказів протоколів допитів свідків, зокрема, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, оскільки в різний час ними надані показання, які суперечать одне одному, надані стороною обвинувачення протоколи допитів не містять необхідних додатків, які є невід`ємною частиною таких протоколів, та не дослідження показань свідків слідчим суддею в судовому засіданні, що суперечить принципу безпосередності дослідження показань, відхиляються, виходячи з наступного.

Безпосередність дослідження показань, що передбачена статтями 23, 95, стосується отримання показань судом, тобто при судовому розгляді (глава 28 КПК України), і не стосується стадії досудового розслідування, оскільки протокол фіксації показів свідків є належним доказом на стадії досудового розслідування. Процесуальні дії під час досудового розслідування фіксуються, в тому числі, в протоколі (п. 1 ч. 1 ст. 103 КПК України), тому протокол, який ведеться під час вчинення стороною обвинувачення тієї чи іншої процесуальної дії, є належним засобом її фіксації, в тому числі протокол допиту свідка.

Слідчий суддя може допитати свідка, у разі необхідності отримання важливих додаткових відомостей, або інших відомостей, які мають суттєве значення, якщо свідок не допитувався під час досудового розслідування. Але протокол допиту, в якому зафіксовані показання свідка, є належним доказом, який передбаченим процесуальним законом на досудовому розслідуванні і не суперечить такій засаді кримінального провадження, як безпосередність отримання показань учасників кримінального провадження, оскільки така безпосередність стосується отримання таких показань судом, тобто в судовому провадженні.

Суперечливі, на думку сторони захисту, показання свідків можуть свідчити про певні неузгодженості в таких показаннях та встановлених фактичних обставинах на підставі інших доказів, що може бути усунуто шляхом проведення повторних допитів таких осіб, проведення інших слідчих дій при проведенні подальшого досудового розслідування.

При цьому, доводи захисників, щодо внесення слідчим до протоколу допиту свідка ОСОБА_41 відомостей, які свідком взагалі не повідомлялися, оскільки він вказав про це при розгляді справи № 522/9866/20, слідчим суддею відхиляться, оскільки у протоколах допиту свідка ОСОБА_41 (Том № 8 а. 90-94, 107-111) у даному кримінальному провадженні підписано самим ОСОБА_42 із зазначенням «З моїх слів записано вірно, мною прочитано».

Відповідно до протоколу огляду від 21.02.2017 матеріалів, які надійшли до НАБУ від компетентного органу Естонської Республіки у відповідь на запит про надання міжнародної правової допомоги, в ході огляду отримано відомості щодо руху грошових коштів банківського рахунку НОМЕР_3 компанії Freightinvest LP, відкритого у банківській установі Versobank AS. 28.07.2015 на вищезазначений рахунок отримано платіж від компанії Newscope Estates Limited в сумі 246570,02 доларів США. В подальшому 29.07.2015 та 31.07.2015 здійснювався перерахунок грошових коштів у сумах 50400 та 49600 доларів США з рахунку компанії Freightinvest LP на рахунок компанії Gralane Invest LLP.

Згідно протоколу огляду відповіді на запит про міжнародну правову допомогу з Латвійської Республіки від 01.11.16, у якому міститься відображення перерахунків по розрахунковому рахунку НОМЕР_4, компанії PETRON HOLDING CORP. за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, відбулось зарахування на її рахунок коштів з рахунку Gralane Invest LLP, при цьому компанією PETRON HOLDING CORP. Використоуваваль IP-адреса НОМЕР_5, яка належить ТОВ «Міжрегіональний інвестиційний союз».

Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 13.09.16 до інформації щодо IP адреси: НОМЕР_5, якою, згідно інформації отриманої у відповідь на запит з Латвійської Республіки користувалася компанія Petron Holding corp., у ході управління своїм рахунком, встановлено що користування цією ІР адресою ТОВ «Міжрегіональний інвестиційний союз» (юридична адреса: Київ, вул. Жилянська, 75).

Протоколом огляду 22-23 січня 2020 року веб-сторінок мережі Інтернет, де у вільному доступі знаходиться інформація щодо місцезнаходження приймальні народного депутата України ОСОБА_43 - на п?ятому поверсі бізнес-центру «Євразія» за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, у якій знаходиться компанія «Міжрегіональний інвестиційний союз».

Вищенаведені обставини про зв`язок адреси, з якої керували рахунком компанії, причетної до отримання коштів від Newscope Estates Limited, та місцем розташування приймальні народного депутата ОСОБА_8, у сукупності з наявними у матеріалах кримінального провадження та дослідженими у судовому засіданні доказами, підтверджують обґрунтованість версії органу досудового розслідування щодо того, що ОСОБА_8 своїми діями, про які йдеться у Повідомленні про підозру, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: організація зловживання службовою особою службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, з урахуванням дослідженого об`єму доказів, які свідчать про існування вищеописаних обставин, відповідна підозра ОСОБА_8, що повідомлена стороною обвинувачення, грунтується на встановлених в ході досудового розслідування обставинах у сукупності з отриманими доказами.

На даній стадії досудового розслідування відсутність інших доказів / не надання таких доказів не свідчить про необґрунтованість підозри ОСОБА_44 . При цьому, правова кваліфікація інкримінованих підозрюваному діянь, на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності, не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування Кримінального провадження.

Слідчим суддею в ході судового розгляду Скарги встановлено наявність в матеріалах Кримінального провадження такого об`єму зібраних доказів, які на день складення Повідомлення про підозру в своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме: організація зловживання службовою особою службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Даючи оцінку дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення в контексті наявності доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), слідчий суддя вважає, що даних для доведення причетності ОСОБА_8 до інкримінованого йому злочину достатньо. Стороною захисту не наведено у Скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру.

На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність / відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.

На даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

З огляду на зазначене, на даній стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки, фактично досудове розслідування і здійснюється з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину. Отже, на відповідній стадії досудового розслідування в ході оскарження повідомлення про підозру та встановлення відповідності вимогам закону щодо змісту, порядку вручення такого повідомлення, вирішення слідчим суддею питання про наявність / відсутність в діях підозрюваного всіх елементів складу злочину, який йому інкримінується, є передчасним. При цьому, правова кваліфікація інкримінованих підозрюваному діянь, на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності, не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження.

Зі змісту Повідомлення про підозру вбачається, що у ньому зазначено всі необхідні відомості, визначені ст. 277 КПК України, а саме: прізвище та посаду слідчого, який здійснює повідомлення про підозру, прізвище та посаду прокурора, який погодив таке повідомлення; анкетні відомості ОСОБА_8 ; номер кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8, час, місце вчинення злочину, а також відомості щодо інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного ОСОБА_8, підпис слідчого, який здійснив повідомлення, та прокурора, який погодив таке повідомлення.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що Повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України, докази є достатніми, аби стверджувати про причетність ОСОБА_8 до вчинення вказаного злочину, відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, письмове Повідомлення про підозру складено та вручено ОСОБА_8 уповноваженою на це особою та у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 278 КПК України.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що у Кримінальному провадженні підлягає застосуванню процедура продовження строків досудового розслідування, введена Законом України № 2147-VIII, а саме: питання щодо продовження строків досудового розслідування має вирішуватися слідчим суддею, а за такого, таке продовження здійснено неналежним суб`єктом (прокурором) та строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні закінчився 24.06.2020 року, то слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце. Регулювання дії норм кримінального процесуального закону України здійснюється через ст. 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Говорячи про напрям темпоральної дії нормативно-правового акту в цьому випадку, законодавець однозначно закріпив його перспективну дію (поширення нормативно-правового акту на юридичні факти, права і обов`язки учасників кримінально-процесуальних відносин, самі правовідносини, які виникають після моменту набуття ним чинності). На відміну від матеріального закону, процесуальний закон не має зворотної дії в часі, навіть в тому випадку, якщо його застосування створює більш сприятливе становище учасників кримінального провадження; поворот процесу не можливий.

До 16.03.2018 ст. 219 КПК України щодо строків досудового розслідування мала таку редакцію - досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру (п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Стосовно продовження строку досудового розслідування ч. 2 ст. 294 КПК України передбачала, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п. 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; 2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками.

Законом № 2147-VIІI, який набув чинності 16.03.2018, внесені зміни до ст. 219, 294 КПК України. Цим законом, в тому числі, змінено процесуальний порядок продовження строку досудового розслідування. Також визначено коло суб`єктів, які мають прийняти рішення про продовження досудового розслідування в залежності від строку.

Так ч. 3 ст. 294 КПК України в редакції Закону № 2147-VIІI визначено, що у разі якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 абз. 3 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених п. 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором чи його заступниками.

Разом з цим, відповідно до Закону № 2147-VIІI (п. 4 § 2 Прикінцевих положень) був визначений момент та умови набуття чинності відповідними змінами у ст. 294 КПК України - вони: 1) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом; 2) не мають зворотної дії в часі; 3) застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, тобто після 16.03.2018.

Надалі 01.07.2020 набули чинності зміни до ст. 294 КПК України, які внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII. У відповідності до цього закону ст. 294 КПК України, порівняно із редакцією Закону № 2147-VIIІ, не зазнала суттєвих змін, крім складу суб`єктів продовження строку до трьох місяців. Отже, внесені зміни є аналогічними запровадженому Законом № 2147-VIIІ порядку продовження строку досудового розслідування, за якого на строк більше трьох місяців таке продовження здійснюється слідчим суддею за відповідним клопотанням.

Враховуючи, що пункт 4 § 2 розділу 4 Законом України № 2147-VIII, положення ч. 1 ст. 219 КПК України, наразі є чинним, положення ч.2 ст.294 КПК України щодо продовження строків досудового розслідування прокурором, застосовуються до кримінальних проваджень, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після 15 березня 2018 року.

Кримінальний процесуальний кодекс не регулював у 2020 році (коли відповідним прокурорром продовжувались строки досудового розслідування, та не регулює зараз порядок продовження строків досудового розслідування в об`єднанному кримінальному провадженні, в якому обє`днано відомості про кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань як до 16.03.2018р. так і після.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31.10.2022 (справа № 753/12578/19), продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15.03.2018 і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати. Положення п. 4 § 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК. Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення.

У вказаній постанові висновки про застосування Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII стосувалися спірних моментів у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні були об`єднані відомості щодо правопорушень, відомості про які внесено до ЄРДР як до, так і після змін, при цьому, було повідомлено про підозру у вчиненні таких кримінальних правопорушень.

Вказаний висновок зроблено 31.10.2022р. До цього були відсутні будь-які обов`язкові до застосування підоходи до тлумачення норм КПК стосовно того, хто саме (відповідний прокурор або слідчий суддя) повинен продовжувати строки досудового розслідування в кримінальному провадженні .

Прово продовжувати строк досудового розслідування в кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР до 16.03.2018р., у разі повідомлення особі про підозру, мав відповідний прокурор, а після цієї дати - слідчий суддя.

Як вбачається із витягу з ЄРДР (Том № 6 а. 250-253), у Кримінальному провадженні відомості внесені: за 20.10.2016 - епізоди 1-3 (ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України), 23.01.2017 - епізод 4 (ч. 3 ст. 212 КК України), 23.11.2018 - епізод 5 (ч. 3 ст. 209 КК України), 11.01.2019 - епізод 6 (ч. 3 ст. 212 КК України). При цьому, про підозру повідомлено, у тому числі ОСОБА_8, лише про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, (епізод 3), відомості про яке внесені до ЄРДР 20.10.2016, тобто до введення в дію вищезазначених змін. Всі інші кримінальні правопорушення є фактовими (про їх вчинення жодній особі не повідомлялось).

Згідно матеріалів Скарги (Том № 6 а. 48), у Кримінальному провадженні повідомлено про підозру 05.03.2020. Постановою заступника Генерального прокурора - керівника САП від 04.05.2020 строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців, тобто до 05.10.2020 (Том № 6 а. 50-52). Постановою виконувача обов`язків Генерального прокурора від 03.12.2020 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до 8 місяців, тобто до 12.02.2021 (Том № 6 а. 53-57). При цьому, Кримінальне поводження неодноразово зупинялось та поновлювалось (Том № 6 а. 48-49).

Враховуючи, що в данному кримінальному провадженні повідомлено про підозру особі у вчиненні кримінальних правопорушень, внесених до ЄРДР до 16.03.2018 р., з огляду на наявність у відповідного прокурора права продовження строку досудового розслідування в кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16.03.2018р., відповідні постанови - Постанова заступника Генерального прокурора - керівника САП від 04.05.2020 строк досудового розслідування продовжено до 6 місяців, тобто до 05.10.2020 (Том № 6 а. 50-52) та Постанова виконувача обов`язків Генерального прокурора від 03.12.2020 строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні продовжено до 8 місяців, тобто до 12.02.2021 (Том № 6 а. 53-57) не суперечать вимогам КПК України на час їх винесення і відповідає обсягу повноважень відповідного прокурора.

За такого продовження строку досудового розслідування у Кримінальному провадженні відповідним прокурором не є протиправним і не є підставою для задоволення поданої скарги.

Що стосується доводів сторони захисту щодо порушення процедури продовження строку досудового розслідування, оскілки спочатку не було вирішено питання про продовження строку досудового розслідування до 3-х місяців (відразу до 6-ти), то слідчий суддя не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту ч. 3 ст. 294 КПК України, вирішення питання щодо найкоротшого строку, на який необхідно продовжувати досудове розслідування у кримінальному провадженні, відноситься до дискреційних повноважень детектива, прокурора та, за необхідності таке продовження здійснюється без попереднього продовження строку досудового розслідування до трьох місяців. Крім того, у частині 3 ст. 294 КПК України не міститься жодного зазначення, що має застосовуватись саме послідовність продовження строку досудового розслідування. Також слід звернути увагу, що застосування підходу послідовного продовження строків досудового розслідування до трьох, до шести та до дванадцяти місяців не узгоджується із положеннями ч. 4 ст. 294 КПК України, відповідно до яких не передбачено послідовного встановлення складності кримінального провадження.

Частиною 4 ст. 294 КПК України встановлено, що критерієм того, на який строк слід продовжувати досудове розслідування є його складність, а тому встановивши що внаслідок виняткової складності кримінальне провадження не можливо закінчити у строк два місяці з дня повідомлення особі про підозру, прокурор не може формально продовжувати кримінальне провадження до трьох місяців посилаючись на просту складність, оскільки положення КПК України не зобов`язують його це робити.

Інші доводи сторони захисту не спростовують наведених вище висновків слідчого судді щодо набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні та наявності достатніх підстав для повідомлення ОСОБА_8 про підозру у такому Кримінальному провадженні.

Вищенаведені обставини свідчать про відсутність підстав для скасування Повідомлення про підозру, а за такого, у задоволенні Скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 9, 22, 303, 306-308, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_45

Повнее судове рішення (ухвала) оголошене 28.04.2023р. о 15:30.