- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Михайленко Д.Г.
Справа № 991/3257/23
Провадження №11-сс/991/301/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження: адвокат ОСОБА_5,
розглянула апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2023 про відмову у відкритті провадження за скаргою на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження № 42016000000003949 від 18.12.2016.
Історія провадження
1.29.03.2023 захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 подав до САП клопотання про закриття кримінального провадження № 42016000000003949 від 18.12.2016 у зв`язку з закінченням строку досудового розслідування.
2.31.03.2023 прокурор своєю постановою відмовив в задоволенні цього клопотання.
3.13.04.2023 захисник подав до слідчого судді Вищого антикорупційного суду скаргу на зазначену постанову прокурора.
4.18.04.2023 слідчий суддя відмовила у відкритті провадження за цієї скаргою.
5.20.04.2023 на зазначену ухвалу захисник подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст та мотиви оскаржуваної ухвали слідчого судді
6.Оскаржуваною ухвалою відмовлено у відкритті провадження за скаргою на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінчення строку досудового розслідування.
7.Ухвала мотивована таким: (1) постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження може бути оскаржена лише у разі, якщо підстава закриття передбачена пунктом 9-1 частини 1 статті 284 КПК (пункт 11 частини 1 статті 303 КПК); (2) у скарзі захисник не послався на конкретну правову підставу (відповідний пункт частини 1 статті 303 КПК) оскарження ним постанови прокурора; (3) наведені у скарзі доводи, зокрема, щодо невиконання прокурором вимог статті 220 КПК в частині наведення мотивів прийнятого рішення, свідчать про оскарження захисником бездіяльності прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк, та можливість оскарження якої передбачена пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК; (4) наведення мотивів повної чи часткової відмови у задоволенні клопотання є складовою обов`язку прокурора, передбаченого статтею 220 КПК, а отже відсутність таких мотивів може становити бездіяльність, яка є предметом оскарження згідно з пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК; (5) з долученої до скарги постанови вбачається, що прокурор навів мотиви відмови у задоволенні клопотання (строк досудового розслідування продовжено відповідною постановою прокурора та пункт 10 частини 1 статті 284 КПК щодо закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування не застосовується до кримінальних проваджень, розпочатих до 15.03.2018), а оцінка їх обґрунтованості чи відповідності вимогам КПК не належить до компетенції слідчого судді в межах розгляду скарги на бездіяльність, яка полягає у невиконанні вимог статті 220 КПК; (6) стверджуючи про невиконання прокурором вимог статті 220 КПК, адвокат оскаржує бездіяльність прокурора, яка на момент подання скарги не існує; (7) скарга за своєю суттю є завуальованою спробою оскарження рішення прокурора, можливість оскарження якого під час досудового розслідування не передбачена КПК (відмова у закритті кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК).
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги
8.В апеляційній скарзі захисник висловив прохання скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову прокурора САП від 31.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання.
9.В обґрунтування цих вимог захисник зазначив, що: (1) відповідно до частини 2 статті 220, пункту 2 частини 5 статті 110 КПК про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, мотивувальна частина постанови має містити мотиви її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення КПК; (2) проте постанова від 31.03.2023 не містила відомостей з посиланням на матеріали кримінального провадження, які б вказували на існування або відсутність строку досудового розслідування; (3) відповідно до пункту 1 частини 1 статті 303 КПК бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк; (4) захисник звернувся зі скаргою про скасування постанови прокурора від 31.03.2023 з підстав невиконання прокурором вимог частини 2 статті 220, пункту 2 частини 5 статті 110 КПК; (5) слідчий суддя допустила суперечливі твердження, адже зазначила, що ненаведення мотивів відмови у задоволенні клопотання є складовою обов`язку прокурора, передбаченого статтею 220 КПК, а отже відсутність таких мотивів може становити бездіяльність, яка є предметом оскарження за пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК. За таких обставин слідчий суддя мала відкрити провадження за скаргою; (6) фактично слідчий суддя дослідила постанову прокурора самостійно без відкриття провадження у справі, зробивши передчасні висновки; (7) підставою для звернення зі скаргою було скасування постанови через ненаведення прокурором мотивів прийнятого рішення за результатами розгляду клопотання захисника, а не скасування з підстав закінчення строку досудового розслідування.
Позиції учасників провадження
10.Захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
11.Інші учасники до Суду не з`явились. Прокурор подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що: (1) за положеннями статті 303 КПК постанова прокурора від 31.03.2023 оскарженню під час досудового розслідування не підлягає і може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження; (2) оскаржуючи постанову, захисник не послався на будь-яке положення КПК, яке б уможливлювало оскарження постанови; (3) вже в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що підставою для оскарження є пункт 1 частини 1 статті 303 КПК; (4) проте таке твердження є помилковим, адже КПК розрізняє поняття «процесуальні рішення» та «процесуальні дії», а запропоноване апелянтом тлумачення наведеного положення КПК призведе до можливості оскарження будь-якої постанови на підставі саме цього пункту. З наведених мотивів прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та провести апеляційний розгляд без його участі.
12.Враховуючи те, що учасники провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
Оцінка та мотиви Суду
13.Суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що: (1) постанова прокурора від 31.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування не належить до переліку рішень прокурора, яке може бути оскаржене під час досудового розслідування в порядку статті 303 КПК; (2) скарга за своєю суттю є завуальованою спробою оскарження рішення прокурора, можливість оскарження якого під час досудового розслідування не передбачена КПК, як бездіяльність прокурора в порядку пункту 1 частини 1 статті 303 КПК.
14.Суд неодноразово зазначав, що не є бездіяльністю прокурора (слідчого) в розумінні пункту 1 частини 1 статті 303 КПК [яка полягає у невчиненні ним інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк] його відмова в задоволенні клопотання захисту, оформлена постановою. При цьому КПК не передбачає повноважень слідчого судді оцінювати обсяг чи правильність викладених у постанові прокурора, яка не підлягає згідно зі статтею 303 КПК окремому оскарженню, мотивів відмови чи часткової відмови у задоволенні клопотання. Повноваженнями по перевірці таких постанов у частині їх мотивації КПК наділяє інших суб`єктів [суд (частина 2 статті 303 КПК) та керівників органів прокуратури (частина 6 статті 36 КПК)].
15.Такий висновок узгоджується з практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в аналогічних справах (наприклад, ухвали від 07.12.2020 у справі № 991/9150/20, від 26.11.2020 у справі № 991/9074/20, від 09.09.2020 у справі № 991/6409/20, від 01.06.2020 у справі № 991/3612/20, від 21.12.2019 у справі № 991/2562/19, від 24.04.2020 у справі № 991/3079/20, від 18.03.2020 у справі № 991/1877/20, від 02.06.2020 у справі № 991/3453/20).
16.Так, на досудовому провадженні захисником може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк (пункт 1 частини 1 статті 303 КПК).
17.З наведеного формулювання бездіяльності прокурора, яка може бути оскаржена до слідчого судді, випливає три необхідні умови, які повинні мати місце, щоб була можливість задіяти судовий спосіб оскарження такої бездіяльності на етапі досудового розслідування: (1) клопотання має стосуватись необхідності проведення процесуальної дії; (2) обов`язок вчинити таку дію покладається КПК на прокурора; (3) такий обов`язок має бути виконаний у встановлений КПК строк.
18.У цьому провадженні захисник оскаржує постанову прокурора від 31.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування, що підтверджується як змістом мотивувальної частини скарги, так її прохальною частиною про скасування постанови прокурора. Одночасно з цим адвокат кваліфікує зазначену постанову прокурора не як рішення, а як бездіяльність прокурора, яка полягає у невчиненні прокурором дій щодо наведення мотивів відмови з посиланням на матеріали кримінального провадження відповідно до: (1) частини 2 статті 220 КПК, за якою про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова; (2) пункту 2 частини 5 статті 110 КПК, згідно з яким в мотивувальній частині постанови прокурора мають міститися мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК. Про це додатково свідчить зміст апеляційної скарги, в якій захисник посилається на положення пункту 1 частину 1 статті 303 КПК.
19.З такими доводами Суд не погоджується з огляду на зазначене нижче.
20.Так, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді (частина 1 статті 110 КПК). Рішення прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК, а також коли прокурор визнає це за необхідне (частина 3 статті 110 КПК).
21.Клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій прокурор зобов`язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова (стаття 220 КПК).
22.Таким чином, постанова прокурора від 31.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження є процесуальним рішенням прокурора.
23.Фактичною підставою для оскарження за нормою, на яку посилався захисник [пункт 1 частини 1 статті 303 КПК], є невчинення прокурором процесуальної дії, а не оскарження рішення.
24.Розрізняє поняття «процесуальне рішення» та «процесуальні дії». Так, положення КПК не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії. Навіть стаття 307 КПК чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 405/680/22).
25.Оскарження як бездіяльності прокурора, як це передбачено пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК, можливе лише у випадках, коли клопотання, яке подане в порядку статті 220 КПК (1) залишилося взагалі без будь-якого процесуального реагування або (2) у разі реагування на нього будь-яким іншим чином, ніж шляхом винесення мотивованої постанови, що повинно кваліфікуватись як неналежне процесуальне реагування на клопотання. Винесення за результатами розгляду клопотання вмотивованої постанови, як це передбачено частиною 2 статті 220 КПК, не може вважатися бездіяльністю прокурора, яка підлягає оскарженню до слідчого судді на підставі пункту 1 частини 1 статті 303 КПК.
26.Отже, оформлена постановою від 31.03.2023 відмова прокурора в задоволенні клопотання захисту про закриття кримінального провадження не є бездіяльністю в розумінні пункту 1 частини 1 статті 303 КПК. Додатковим свідченням на користь цього висновку Суду є те, що законодавець на підставі частини 1 статті 303 КПК допускає оскарження слідчому судді на досудовому розслідуванні (і кваліфікує їх саме як рішення, а не як бездіяльність) вичерпний перелік рішень прокурора про відмову в задоволенні клопотання (скарги): рішення про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (пункт 7), рішення про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування (пункт 9-1), рішення про відмову в визнанні потерпілим (пункт 5), відмова прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини 1 статті 284 КПК (пункт 11).
27.Постанова прокурора від 31.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку судового розслідування не належить до вичерпного переліку рішень прокурора, які можуть бути оскарженні на підставі статті 303 КПК.
28.Фактично у цьому провадженні захисник своє право на оскарження рішення прокурора, яке не оскаржується під час досудового розслідування, намагається безпідставно трансформувати у скаргу на бездіяльність прокурора, яка передбачена пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК.
29.Враховуючи викладене вище, слідчий суддя дійшла правильного висновку, що постанова від 31.03.2023 про відмову в задоволенні клопотання захисника не охоплюється переліком рішень, дій та бездіяльності, який закріплений в частині 1 статті 303 КПК. У зв`язку з чим законно відмовила у відкритті провадження за скаргою захисника.
30.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК). Так, в ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Безумовно, право доступу до судів не є абсолютним, але може бути обмежене; це дозволено в тому розумінні, що право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою, регулювання якої може змінюватися за часом та місцем відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих людей». Тим не менш, застосовані обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати доступ до особи таким чином або настільки, що порушується сама суть права (рішення у справі Ashingdane v. the United Kingdom від 28.05.1985, заява № 8225/78, § 57).
31.Наведені висновки ЄСПЛ хоча і сформульовані щодо випадків, які відмінні від оскарження судового рішення про відмову у відкритті провадження за скаргою на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку судового розслідування, проте встановлюють деякі загальні вимоги щодо прийнятності скарг і у кримінальному провадженні, зокрема, на етапі досудового розслідування. Так, законодавець у КПК, як це було мотивовано вище, чітко висловився щодо неможливості оскарження постанови прокурора про відмову у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку судового розслідування. При цьому це обмеження не може вважатися таким, що порушує саму суть права на судове оскарження, оскільки доводи, викладені в скарзі, хоча і не можуть бути розглянуті слідчим суддею на етапі досудового розслідування по суті, проте це компенсується тим, що такі скарги (1) можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 (частина 2 статті 303 КПК); (2) можуть бути звернені до прокурора вищого рівня для перевірки та скасування незаконних й необґрунтованих постанов прокурорів нижчого рівня (частина 6 статті 36 КПК).
32.З огляду на зазначене, встановлення законодавцем такого обмеження права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності прокурора на досудовому провадженні (шляхом встановлення їх вичерпного переліку) має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через збалансоване регулювання кількості справ, що надходять до слідчих суддів та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.
33.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін (пункт 1 частини 3 статті 407 КПК).
34.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу адвоката слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
35.Керуючись статтями 110, 303, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.04.2023 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3