- Головуючий суддя (ВАКС) : Біцюк А.В.
Справа № 991/6136/22
Провадження 1-кп/991/76/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
28 квітня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_7 про витребування інформації і відомостей та тимчасовий доступ до речей і документів, а також клопотання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту, в підготовчому судовому засіданні за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за № 42015000000002833 від 25 грудня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368 КК України, та ОСОБА_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду з Офісу Генерального прокурора (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002833 від 25.12.2015 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України, (далі - Обвинувальний акт).
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про повернення Обвинувального акта прокурору. Клопотання мотивовано тим, що Обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки містить неконкретні формулювання обвинувачення, а саме: ОСОБА_9 інкримінується роль пособника у вчиненні злочину, однак зі змісту Обвинувального акта неможливо встановити хто є виконавцем такого злочину; не зазначено час та місце вчинення ОСОБА_9 дій, в яких сторона обвинувачення вбачає кримінально карне діяння (не вказано місце, дату та час надання вказівок або організації певних дій, спосіб надання таких вказівок та вчинення організації, інші обставини, за яких вони відбувались); у Обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_9 вчинив злочин, пов`язаний із заволодінням державним майном на суму 540 092 000, 00 грн, однак не зазначено з вартості якого саме майна складається така сума; формулювання обвинувачення ОСОБА_9 за ст. 209КК України викладено у редакції, яка набрала чинності після подій, описаних у Обвинувальному акті; інкримінувавши вчинення злочину, передбаченого ст. 209КК України, в новій редакції, якої станом на 2013 рік не існувало, сторона обвинувачення значно розширила суб`єктний склад та предмет злочину; не зазначено предикатне діяння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України, яке інкримінується ОСОБА_9 ; обставини, викладені у Обвинувальному акті, не відповідають обставинам досудового розслідування; строк досудового розслідування у кримінальному провадженні сплив, а постанови про зупинення досудового розслідування є незаконними, при цьому сторона обвинувачення зволікала із проведенням досудового розслідування; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 висунуто обвинувачення та складено Обвинувальний акт стосовно інших кримінальних правопорушень, ніж ті, у вчиненні яких їм було повідомлено про підозру; повідомлення ОСОБА_9 про зміну раніше повідомленої підозри здійснено з порушеннями вимог Кримінального процесуального кодексу України; Обвинувальний акт складено та підписано неуповноваженою особою. Як зазначає захисник, неконкретність Обвинувального акта не дозволяє стороні захисту зрозуміти суть пред`явленого обвинувачення, чим порушує право особи на захист та унеможливлює вибудування лінії захисту, оскільки незазначення дати та місця вчинення певної дії суттєво обмежує можливість сторони захисту спростовувати обвинувачення. При цьому, відсутність у сторони захисту відомостей про виконавця та про його службове становище на час вчинення інкримінованих дій, про місце вчинення кримінального правопорушення, позбавляє сторону захисту можливості висловити думку щодо правильності визначення підсудності Обвинувального акта.
Окрім цього, під час підготовчого судового засідання, захисником ОСОБА_7 заявлено клопотання про витребування інформації та відомостей (Том № 12 а. 142-148) з метою встановлення обставин щодо повідомлення про підозру ОСОБА_9 та ОСОБА_8, наявності/відсутності повноважень у особи, яка складала та підписувала Обвинувальний акт.
Також адвокат ОСОБА_7 заявив сім клопотань про тимчасовий доступ до речей та документів (Том № 8 а. 176-236, Том № 9 а. 1-208), які в подальшому дублюються (Том № 12 а. 7-48, 165-199), а саме до речей та документів, які стосуються інших кримінальних проваджень, з яких виділялися/з якими об`єднувалися матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000002833. Метою заявлених клопотань є отримання відомостей та документів: про рух таких кримінальних проваджень, про час зупинення та відновлення досудового розслідування у них, що надасть змогу встановити наявність/відсутність підстав для закриття кримінального провадження; які нададуть можливість стороні захисту перевірити, а суду оцінити докази, отримані в іншому кримінальному провадженні, на предмет їх допустимості та дотримання строку досудового розслідування; що містять докази щодо обставин, які зазначені у Обвинувальному акті.
Захисник ОСОБА_6 подав клопотання про повернення Обвинувального акта прокурору, оскільки в ньому містяться неконкретні формулювання обвинувачення, чим порушується право на захист та є неможливим його судовий розгляд, виходячи з наступного: у тексті Обвинувального акта зазначається про причетність інших осіб (із зазначенням ПІБ) до вчинення інкримінованих ОСОБА_8 діянь, тобто міститься обвинувачення щодо осіб, які не притягуються до кримінальної відповідальності; відомості в обвинувальному акті повинні викладатися у тому порядку, який зазначений у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України; у Обвинувальному акті правова кваліфікація і формулювання обвинувачення мають бути викладені щодо кожного кримінального правопорушення окремо; в Обвинувальному акті не зазначається, хто був виконавцем діянь, інкримінованих ОСОБА_8, який за версією сторони обвинувачення є співучасником-організатором; в ЄРДР обліковано кримінальне правопорушення, яке полягає у заволодінні майном шляхом зловживання безпосередньо ОСОБА_8 своїм службовим становищем, а не будь-якою іншою особою, яку начебто він організував на заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем; формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_9 не містить зазначення про те, у якій саме формі ним вчинялось сприяння у вчиненні злочину; не зазначено в якій саме редакції використовується диспозиція ст. 209КК України для формулювання обвинувачення ОСОБА_8 ; не зазначено предикатне діяння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209КК України; обставини, викладені у Обвинувальному акті, не відповідають обставинним досудового розслідування, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні одного й того ж самого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, однак, згідно витягу із ЄРДР, підозрювались вони у вчиненні різних кримінальних правопорушень. При цьому, відсутність у сторони захисту відомостей про виконавця та про його службове становище на час вчинення інкримінованих дій, про місце вчинення кримінального правопорушення, позбавляє сторону захисту можливості висловити думку щодо правильності визначення підсудності Обвинувального акта.
В судовому засіданні адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтримали доводи поданих клопотань.
Прокурор САП ОСОБА_5 заперечував проти доводів клопотань, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що Обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Дослідивши зміст Обвинувального акта, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд дійшов до наступних висновків.
Щодо клопотань захисника ОСОБА_7 про витребування інформації та відомостей (Том № 12 а. 142-148), про тимчасовий доступ до речей та документів (Том № 8 а. 176-236, Том № 9 а. 1-208), які в подальшому дублюються (Том № 12 а. 7-48, 165-199).
Як вбачається зі змісту вказаних клопотань, їх метою є встановлення обставин: щодо повідомлення про підозру ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; щодо наявності/відсутності підстав для закриття кримінального провадження (руху інших кримінальних проваджень, з яких виділялися/з якими об`єднувалися матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000002833; щодо часу зупинення та відновлення досудового розслідування у таких провадженнях); щодо допустимості доказів, отриманих в іншому кримінальному провадженні, та дотримання строку досудового розслідування; зазначених у Обвинувальному акті.
Вказані клопотання заявлені захисником в контексті вирішення питання про повернення Обвинувального акта прокурору.
Як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 (Том № 1 а. 71-169), доданого до Обвинувального акта, до вказаного реєстру входять процесуальні документи (постанови) щодо виділення/об`єднання, зупинення/відновлення кримінальних проваджень, при їх дослідженні судом на стадії судового розгляду й підлягає встановленню дотримання органом досудового розслідування строків досудового розслідування.
Під час підготовчого судового засідання, розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, який повинен здійснюватися з додержанням правил передбачених розділом II Кримінального процесуального кодексу України (ч. 3 ст. 315 КПК України), тобто, окрім іншого, суд має встановити наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні (п. 2 ч. 5 ст. 163 КПК України), суперечить суті підготовчого судового засідання, оскільки суд на цій стадії позбавлений можливості досліджувати будь-які докази. При цьому, за вимогами ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування, що вказує на виключність застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження під час судового провадження, який спрямований на збір нових доказів.
Зазначене вказує на передчасність подання захисником на підготовчому судовому засіданні клопотань про тимчасовий доступ.
Разом з тим, сторона захисту може звернутись із зазначеними клопотаннями при з`ясуванні обставин та перевірки їх доказами під час судового розгляду у порядку ст. 350 КПК України.
Крім того, як на одну з підстав витребування відомостей та документів, адвокат ОСОБА_7 зазначає необхідність встановлення наявності/відсутності повноважень у особи, яка складала та підписувала Обвинувальний акт, а саме у детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_10 . Захисник вказує, що згідно з Реєстром матеріалів досудового розслідування, що доданий до Обвинувального акта, останнім рішенням, яким визначався склад групи детективів, уповноважених на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, є постанова від 07.06.2022, підписана т.в.о керівника Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_11 (Том № 1 а. 162 - п. 346). Вивченням копії такої постанови, захисником встановлено, що вона винесена не уповноваженою на те законом особою, та нею не можливо достовірно ідентифікувати особу, яка склала і підписала обвинувальний акт, а саме: постанову підписано т.в.о. керівника Головного підрозділу детективів НАБУ, однак п. 8 ст. 3 КПК України не визначає в якості керівника органу досудового розслідування т.в.о керівника Головного підрозділу детективів НАБУ, оскільки керівником органу досудового розслідування в розумінні закону може бути лише керівник Головного підрозділу детективів або його заступники; відрізняються відомості щодо номеру підрозділу, в якому працює детектив ОСОБА_10, у тексті постанови від 07.06.2022 та тексті Обвинувального акта.
На думку суду, зазначене не свідчить про складання та підписання Обвинувального акта неуповноваженою особою, оскільки, як зазначає сам захисник, детектив НАБУ ОСОБА_10, входив до групи детективів які здійснювали досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. При цьому, тимчасове виконання функцій керівника Головного підрозділу детективів НАБУ наділяє особу, у даному випадку ОСОБА_11, усіма повноваженнями керівника такого підрозділу, у тому числі визначеним ч. 1 ст. 214 КПК України, щодо визначення слідчого (групи слідчих)/детектива (групи детективів), який здійснюватиме досудове розслідування кримінального провадження.
Клопотання про витребування інформації та відомостей заявлено адвокатом ОСОБА_7 разом із клопотанням про повернення Обвинувального акта. Проте, питання про витребування у підготовчому судовому засіданні вирішується з метою підготовки до судового розгляду, якщо не будуть встановлені підстави для повернення Обвинувального акта (ч. 1 та ч. 2 ст. 315 КПК України).
Таким чином, вирішення питання про витребування є також передчасним.
За змістом ст. 314-316 КПК України, підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: (1) реєстр матеріалів досудового розслідування; (2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; (3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297- 1 цього Кодексу); (4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; (5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Таким чином, з огляду на специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії процесу суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а також робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні, зокрема щодо наявності підстав для відкриття кримінального провадження, правомірності наділення тієї чи іншої особи певним процесуальним статусом, у тому числі підозрюваного, забезпечення повноти досудового розслідування, наявності підстав для вчинення певних процесуальних дій.
За таких обставин, на даній стадії підстави для задоволення зазначених вище клопотань адвоката ОСОБА_7 відсутні.
Щодо клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення Обвинувального акта прокурору.
Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 справа № 520/8135/15-к).
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: (1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; (2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); (3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); (3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); (4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; (5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; (6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; (7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; (7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; (8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); (8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; (9) дату та місце його складення та затвердження.
Зі змісту поданих клопотань вбачається, що їх вимоги зводяться до незгоди захисників із формулюванням обвинувачення та форматом викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Так, під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Належний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, а й для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. Крім цього, Кримінальний процесуальний кодекс України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з наданими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він ухвалює виправдувальний вирок.
Отже, визначення обсягу та формат викладення фактичних обставин кримінальних правопорушень, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
В свою чергу, особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Дослідження обвинувального акта під час підготовчого судового засідання спрямоване виключно на встановлення відповідності його форми і змістового наповнення вимогам статті 291 КПК України. Водночас фактичні обставини кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення, зокрема час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, роль особи у його вчиненні, правова кваліфікація кримінального правопорушення, є предметом розгляду кримінального провадження по суті, де всі суперечності та неконкретність у формулюваннях мають бути усунені в процесі судового розгляду.
Таким чином, судом встановлено, що Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені вказаною статтею. З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до ст. 291 КПК України, обставини, на які посилаються захисники у відповідних клопотаннях, не можуть зумовлювати повернення Обвинувального акта прокурору. Тому у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення Обвинувального акта прокурору слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 314, 369-372, 376, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 про витребування інформації і документів та тимчасовий доступ до речей і документів.
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3