- Головуючий суддя (ВАКС) : Федоров О.В.
Справа № 991/4875/21
Провадження 1-кп/991/39/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
26 квітня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
захисника - адвоката ОСОБА_6,
обвинувачених - ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту майна, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді колегії суддів перебуває вказане кримінальне провадження, у ході якого захисник ОСОБА_9, діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав письмове клопотання про скасування арешту майна.
1.Зміст поданого клопотання
У своєму клопотанні адвокат просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2019 у справі №758/42131/19 вважаючи, що такий арешт накладено необґрунтовано, оскільки:
-у слідчого ОСОБА_10 не було повноважень на звернення з клопотанням про арешт, оскільки він не був наділений повноваженнями слідчого у цьому кримінальному провадженні через порушення порядку створення слідчої групи;
- ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, оскільки повідомлення про підозру здійснено неуповноваженим слідчим через порушення порядку створення слідчої групи, а тому на його майно не міг бути накладений арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання;
-корпоративні права ТОВ «Будинок мирний» та ТОВ «Проскурівський забудовник» не належать на праві власності обвинуваченому ОСОБА_7, а тому вони не могли бути арештовані з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Вказане, на переконання адвоката, свідчить про наявність підстав для скасування накладеного арешту.
2.Позиції учасників у судовому засіданні
Адвокат ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали вимоги заявленого клопотання і просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо поданого клопотання, вказавши, що воно безпідставне та необґрунтоване, а згідно наявними відомостями саме ОСОБА_7 є кінцевим бенефіціарним власником зазначених у клопотанні суб`єктів господарювання, і відповідне питання вже неодноразово було предметом розгляду слідчих суддів під час розгляду клопотань про скасування арешту як за зверненням представників сторони захисту, так і представників відповідних юридичних осіб.
3.Мотиви та оцінка суду
Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за наявності хоча б однієї з таких умов:
- вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;
- вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні та у судовому засіданні адвокат зазначає лише про те, що накладений арешт є необґрунтованим, а тому з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної адвокатом підстави для скасування арешту.
Слідчим суддею встановлено, що. ухвалою слідчої судді Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2019 у справі №757/42131/19 було накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_7, а саме на корпоративні права ряду суб`єктів господарювання, у яких він є кінцевим бенефіціарним власником.
Відповідно до змісту зазначеної ухвали було встановлено, що майно, на яке накладався арешт, належить підозрюваному на той час ОСОБА_7, який набув статусу підозрюваного та обґрунтовано підозрюється у вчиненні, в т.ч. злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
З огляду на це, слідча суддя, керуючись ч. 5 ст. 170 та ч. 2 ст. 173 КПК України, встановивши, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, дійшла висновку про наявність достатніх правових підстав для накладення арешту на його майно з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований йому злочин.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи адвоката з приводу неналежного суб`єкта звернення з клопотанням про арешт майна, а також не набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного, через існуючі на його думку порушення порядку створення слідчої групи.
Так, судом встановлено, що з відповідним клопотанням про арешт майна звертався старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_10 і цей самий слідчий повідомив ОСОБА_7 про підозру. Слідчий ОСОБА_10 був включений до групи слідчих відповідно до змісту постанови про визначення такої слідчої групи від 05.10.2018. Вказана постанова про визначення групи слідчих винесена заступником начальника управління - начальником 2-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України ОСОБА_11 .
На думку адвоката, 2-ий відділ управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України не є органом досудового розслідування і відповідно його начальник ОСОБА_11 не є керівником органу досудового розслідування, а тому не мав права визначати групу слідчих у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи вказані доводи сторони захисту, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, уповноважений виключно керівник органу досудового розслідування.
Разом з тим, перелік органів досудового розслідування визначено у п. 1 ч. 2 ст. 38 КПК України, яка в редакції чинній на момент винесення постанови, передбачала, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, зокрема, слідчі підрозділи Національної поліції.
В свою чергу, відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України (у редакції, яка діяла на момент винесення відповідної постанови), керівником органу досудового розслідування - є, зокрема, начальник слідчого відділу органу Національної поліції та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.
Враховуючи організаційну структуру органу Національної поліції - Головного слідчого управління Національної поліції, а саме той факт, що 2-ий відділ управління розслідування особливо тяжких злочинів є самостійним структурним підрозділом, який здійснює розслідування окремої категорії злочинів, тобто є слідчим відділом, до складу якого входять слідчі, колегія суддів доходить до висновку, що останній слід вважати слідчим підрозділом Національної поліції в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 38 КПК України, а отже і органом досудового розслідування, уповноваженим на здійснення дізнання та досудового слідства. Так само, начальник відповідного слідчого відділу або його заступники (у межах повноважень) є керівником самостійного структурного підрозділу Національної поліції, до складу якого входять слідчі, а отже у розмінні п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України (у редакції, яка діяла на момент винесення відповідної постанови), є керівником органу досудового розслідування, уповноваженим на визначення слідчої групи та старшого слідчої групи у кримінальному провадженні.
Суд критично ставиться до трактувань адвокатом п. 2 Положення «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України», оскільки порядок здійснення кримінального провадження визначається виключно кримінальним процесуальним законодавством України, до якого відповідне Положення не належить. Будь-які внутрішні організаційні зміни в структурі правоохоронного органу, зокрема зміни в назвах окремих структурних одиниць, не можуть впливати на обсяг повноважень, визначених КПК України, а тому терміни «слідчий підрозділ Національної поліції» та «начальник слідчого відділу органу Національної поліції» не підлягає звуженому тлумаченню, якого надає йому сторона захисту.
При цьому колегія суддів відзначає, що відомості про слідчих, які здійснюють досудове розслідування, були внесені до ЄРДР, та такими слідчими під процесуальним керівництвом прокурорів проводились процесуальні та слідчі дії, складались відповідні процесуальні документи, що свідчить про те, що розслідування здійснювалось уповноваженими особами та за відповідним рішенням керівника.
З цих підстав суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що з клопотання про арешт майна звернувся неуповноважений суб`єкт, а ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного та обвинуваченого.
Також колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не є власником частини арештованого майна, а саме - корпоративних прав ТОВ «Будинок мирний» та ТОВ «Проскурівський забудовник».
Як встановила колегія суддів, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Будинок мирний» та ТОВ «Проскурівський забудовник» значиться саме обвинувачений ОСОБА_7 .
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, у тому числі кінцевого бенефіціарного власника її засновника, якщо засновник - юридична особа. У разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.
При цьому, відповідно до положень ст. 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Разом з тим, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Вказане означає, що адвокат не може обґрунтовувати своє клопотання відомостями, які не внесені до Єдиного державного реєстру, зокрема щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника зазначених товариств.
Таким чином, доводи адвоката будь-яким чином не спростовують висновків слідчого судді, який при накладенні арешту, встановив, що саме ОСОБА_7 є кінцевим бенефіціарним власником товариств, на корпоративні права яких накладено арешт. Будь-яких інших відомостей, які б вказували на помилковість таких висновків сторона захисту не надала.
З огляду на викладене, колегією суддів не встановлено передбачених законом підстав для скасування арешту з майна обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись статтями 7, 22, 170-174, 372, 376, 392 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту майна, подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, у кримінальному провадженні № 12020000000000081 від 31 січня 2020 року - залишити без задоволення.
2.Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3