- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Калугіна І.О.
Справа № 991/2432/23
Провадження № 11-сс/991/314/23
Слідчий суддя ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2023 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.04.2023 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, адреса останнього відомого місця реєстрації в Україні: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадження № 62019000000000639 від 11.05.2019 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України,
за участю:
захисників підозрюваного адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
В С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2, 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361 (у редакції, чинній до 02.04.2022), ч. 1 ст. 361-2, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Указане кримінальне провадження розслідуються за фактами: розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») своїм службовим становищем; зловживання службовим становищем службовими особами АРМА та ДП «СЕТАМ» вчиненому повторно організованою групою; складання та використання протягом 2019 року завідомо підроблених звітів та висновків з оцінки майна, якими посвідчено вартість майна у декілька разів нижче від їх ринкової вартості; несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи - Єдиного державного реєстру судових рішень, що призвело до витоку інформації.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6, будучи засновником (кінцевим бенефіціарним власником - контролером) низки суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ «Юридична фірма «ЕВРІС» та ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ», маючи опосередкований вплив на формування та реалізацію державної правової політики Міністерством юстиції України, АРМА та ДП «СЕТАМ», не пізніше 06.02.2019 розробив злочинний план реалізації речових доказів, які будуть передаватись в управління АРМА, за цінами, у рази нижчими за ринкові, окремим юридичним особам та забезпеченні їх перемоги на електронних торгах ДП «Сетам», а також у реалізації речових доказів, які передаватимуться до АРМА виключно для їх збереження і не підлягатимуть реалізації, у зв`язку з чим вирішив створити організовану злочинну групу, до якої увійшли голова АРМА ОСОБА_11, начальник Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА ОСОБА_12, директор ДП «СЕТАМ» ОСОБА_13 .
За даними органу досудового розслідування, реалізуючи вказаний злочинний план, співучасники за пособництва ряду осіб упродовж лютого-липня 2019 року, здійснили реалізацію переданого в управління АРМА майна, чим заподіяли збитки низці юридичних осіб на суму 485 467 370,24 грн.
03.03.2023, у межах указаного кримінального провадження, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Ураховуючи неможливість вручення зазначеного повідомлення про підозру у день його складення через невстановлення місцеперебування ОСОБА_6, органом досудового розслідування вживалися заходи для його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
21.03.2023 детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 (далі - клопотання)
За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 19.04.2023 задовольнив клопотання та обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов висновків про: набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_6 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_6 оголошено у міжнародний розшук.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді від 19.04.2023, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про залишення клопотання без задоволення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, сторона захисту посилається на те, що слідчий суддя безпідставно не викликав ОСОБА_6 у судове засідання та здійснив розгляд справи без його участі. Під час розгляду клопотання слідчий суддя не досліджував усі матеріали справи та залишив поза увагою факт невручення стороною обвинувачення ОСОБА_6 клопотання. Поряд з тим, слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотань захисту, спрямованих на дослідження доказів у справі.
Узагальнені доводи сторони захисту щодо вирішених в оскаржуваній ухвалі питань зводять до такого:
- ОСОБА_6 двічі повідомлено про підозру - 29.12.2022 та 03.03.2023. Повторна підозра від 03.03.2023 є незаконною та неконституційною, оскільки складена після закінчення строку досудового розслідування;
- підозра від 03.03.2023 не вручена ОСОБА_6, а отже він не набув статусу підозрюваного;
- підозра ОСОБА_6 є необґрунтованою, оскільки він не має жодного відношення до обставин кримінального провадження. Єдиний доказ, яким орган досудового розслідування обґрунтовує підозру - протокол огляду від 28.07.2022, є недопустимий, неналежний та недостовірний. Переписка, що міститься у зазначеному протоколі не належить ОСОБА_6 ;
- ОСОБА_6 не оголошений у міжнародний розшук;
- стосовно ОСОБА_6 відсутні будь-які ризики, передбачені КПК України. ОСОБА_6 не переховується від слідства, а на законних підставах проживає у Великій Британії, про що достеменно відомо стороні обвинувачення;
- право на захист ОСОБА_6 систематично порушується органом досудового розслідування.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні сторона захисту підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
У межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді; чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкриміновані; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Щодо аргументу захисту про забезпечення належного повідомлення ОСОБА_6 про час, дату та місце судового розгляду
У судовому засіданні стороною захисту заявлено клопотання про забезпечення належного повідомлення ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Належним повідомленням захист уважає повідомлення ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ч. 7 ст.135 КПК України, з огляду на його проживання у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії.
Відповідно до ч. 6 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 7 ст. 135 КПК України).
Разом з тим, законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», так як факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання (ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби; зняття з військового обліку.
Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).
Процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов`язаних зі зміною місця проживання.
Отже, судом забезпечено повідомлення ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги його захисника на ухвалу слідчого судді. Про судові засідання на 26 квітня 2023 року та 09 травня 2023 року він повідомлявся судом повістками про виклик за останнім відомим його місцем проживання.
Зазначений порядок повідомлення є належним з огляду на таке: специфіка питання, яке є предметом апеляційного розгляду, а саме - законність ухвали слідчого судді, яким було задоволено клопотання детектива про обрання щодо вказаної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, яким передбачено вирішення такого клопотання за відсутності підозрюваного; підозрюваний повідомлявся судом про час, дату та місце судового розгляду та будучи обізнаним не прибув для реалізації свого права на апеляційне оскарження; у цьому апеляційному розгляді судом забезпечена участь трьох вільно обраних ним захисників; обізнаність підозрюваного із питанням, що розглядається.
Щодо набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного
На переконання сторони захисту ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 не вручалось належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
При цьому, у разі здійснення кримінального провадження стосовно адвоката необхідно враховувати положення ст. 481 КПК України, відповідно до яких письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
У главі 11, зокрема, у ч. 1 та 2 ст. 135 КПК України визначено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.
Також, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає «кримінальне обвинувачення» як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння, при цьому, в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного (рішення у справі «Екле проти Німеччини» від 15 липня 1982 року, п. 73).
Ураховуючи, що на момент направлення повідомлення про підозру органами досудового розслідування не було встановлено місцеперебування ОСОБА_6, тому слідчий суддя з огляду на вищевказані приписи дійшов обґрунтованого висновку, що вручення повідомлення про підозру мало бути проведено в порядку, що регулюється ч. 1 ст. 278, ч. 1, 2 ст. 135 КПК України.
Перевіряючи висновки слідчого судді в контексті доводів клопотання органу досудового розслідування на предмет вручення повідомлення про підозру ОСОБА_6, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається із матеріалів долучених до клопотання, повідомлення про підозру ОСОБА_6 складено та підписано 03.03.2023 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_14, оскільки ОСОБА_6 має статус адвоката.
Згідно із протоколом огляду від 29.12.2022 детективами встановлено, що 17.02.2022 ОСОБА_6 здійснив виліт за межі України та на територію України не повертався. Крім того, із клопотань ОСОБА_6 (датовані 09, 11, 13, 30 січня 2023 року) до детективів НАБУ, ним неодноразово повідомлялося, що він перебуває поза межами території України.
Згідно із протоколом про здійснення повідомлення про підозру від 03.03.2023, у день його складання воно вручено у м. Калуш батькові ОСОБА_6 - ОСОБА_15, у зв`язку із тим, що неможливо вручити особисто ОСОБА_6 та відсутні достовірні дані про місце перебування останнього.
Крім того, 03.03.2023 повідомлення про підозру направлено поштою за адресами:
- АДРЕСА_1 (згідно із відомостями з ЄРДПОУ вказана адреса є місцем проживання/місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та відповідно до відомостей із особової картки Державної міграційної служби України останнього є його місцем проживанням/перебуванням);
- АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (вказані об`єкти нерухомості відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать дружині ОСОБА_16 );
- АДРЕСА_4 (відповідно до відомостей із особової картки відомостей із особової картки Державної міграційної служби України ОСОБА_16, яка є дружиною ОСОБА_6, зазначена адреса є її місцем проживанням/перебуванням).
Також з наданих матеріалів вбачається, що скановані повідомлення про підозру від 03.03.2023 та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки направлені на електронну пошту ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, з якої він спілкувався із органом досудового розслідування, а також за мобільним номером телефону, яким користується ОСОБА_6, - НОМЕР_1 направлено повідомлення з інформацією про здійснення повідомлення про підозру.
Згідно із протоколом огляду від 29.12.2022 детективами встановлено, що 17.02.2022 ОСОБА_6 здійснив виліт за межі України та на територію України не повертався. Крім того, із клопотань ОСОБА_6 (датовані 09, 11, 13, 30 січня 2023 року) до детективів НАБУ, ним неодноразово повідомлялося, що він знаходиться поза межами території України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що у сторони обвинувачення були обґрунтовані підстави вважати, що батько ОСОБА_6 - ОСОБА_15 проживає з ним за адресою: АДРЕСА_1, оскільки будинок за цією адресою належить на праві власності останньому, та в офіційних базах даних (відомостях із ДМС, ЄРДПОУ) адреса внесена як офіційне місце проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_15 .
Як вбачається з письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 воно вручене під розпис його батьку - ОСОБА_15, при цьому, будь-яких зауважень чи застережень від останнього у такому повідомленні немає. Подальші пояснення, долучені стороною захисту, як слідчим суддею так і колегією суддів сприймаються критично, враховуючи, що відомості про проживання сина окремо могли бути повідомлені при отриманні повідомлення про підозру.
Зазначені відомості свідчать, що станом на день повідомлення про підозру орган досудового розслідування не володів інформацією про постійне проживання ОСОБА_6 за кордоном, а тому підстав для здійснення повідомлення про підозру йому в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, в органу досудового розслідування не було, натомість у відповідності до ч. 2 ст. 135 КПК України таке повідомлення здійснено за відомим місцем проживання.
Доводи сторони захисту про не проживання за відповідною адресою ОСОБА_6, що підтверджуються рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.02.2023, не можуть свідчити про недотримання порядку повідомлення про підозру, оскільки відсутні відомості про обізнаність сторони обвинувачення про таке рішення станом на день вручення підозри.
Також сторона захисту заперечує проти факту набуття статусу підозрюваного ОСОБА_6, посилаючись на порушення принципу кримінального права - non bis in idem та вручення підозри поза межами строків досудового розслідування.
Зокрема, така позиція базується на тому, що 29.12.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру, однак у порушення ст. 481 КПК України неуповноваженою особою. У подальшому, така підозра не була скасована, відомості про її скасування відсутні.
У контексті зазначених доводів слідчий суддя правомірно зазначив, що недотримання порядку вручення підозри, зокрема здійснення такої процесуальної дії неуповноваженою особою, свідчить про ненабуття процесуального статусу підозрюваного, а тому і відповідно до такої особи не можуть бути застосовані кримінально-процесуальні заходи, які КПК України передбачені виключно до підозрюваної особи. Враховуючи, що підозра від 29.12.2022 складена детективом ОСОБА_17, який не мав на це відповідних повноважень, вона не відповідає вимогам закону.
Доводи захисників щодо обмежень прав ОСОБА_6 у період із 29.12.2022 по 03.03.2023, зокрема через винесення відповідних рішень стороною обвинувачення чи ухвалення відносно нього певних судових рішень, правомірно не було взято до уваги слідчим суддею, оскільки вирішення питань щодо законності таких рішень мають бути предметом оцінки в межах окремих судових розглядів. Крім того, факт неналежного повідомлення про підозру визнано і стороною обвинувачення, у зв`язку з чим 03.03.2023 повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено у відповідності до норм КПК України, зокрема уповноваженим суб`єктом.
Наявність вказаної ситуації, на переконання колегії суддів, не являє собою порушення non bis in idem, оскільки вказаний принцип «не двічі за одне», «одне діяння не карається двічі», який втілений у ст. 19 КПК України, передбачає заборону притягнення до кримінальної відповідальності вдруге за те кримінальне правопорушення, за яке особа вже понесла відповідальність. У той же час, здійснення повідомлення про підозру від 29.12.2022 відбулося усупереч вимог КПК України, а тому ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного та не може вважатися таким, що притягувався до кримінальної відповідальності за ті кримінальні правопорушення, які інкриміновані йому у підозрі від 03.03.2023.
Натомість, як у ході розгляду клопотання, так і апеляційного перегляду, встановлено, що здійснення 03.03.2023 повідомлення про підозру, яке за своїм змістом відповідає повідомленню про підозру від 29.12.2022, відбулося уповноваженою особою з дотриманням порядку ст. 276-278 КПК України. Таким чином, у цьому кримінальному провадженні не мало місце порушення принципу «non bis in idem».
Також колегія судів вважає, що слідчим суддею правомірно відхилено доводи сторони захисту щодо здійснення повідомлення про підозру поза межами строку досудового розслідування, оскільки згідно із наданою ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.01.2023 (справа № 991/55/23) строк досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено до 12.07.2023, тобто повідомлення про підозру 03.03.2023 здійснено у його межах. При цьому, враховуючи встановлений факт ненабуття статусу підозрюваного від 29.12.2022, то обрахунок сторони захисту щодо закінчення двомісячного строку досудового розслідування та його непродовження є помилковим.
Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручене в передбаченому КПК України порядку, а тому ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні та щодо нього могло вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу, а доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Щодо доводу про відсутність даних про перебування у розшуку підозрюваного каналами Інтерполу
Сторона захисту вважала незаконним висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_6 оголошений у міжнародний розшук, що підтверджується відповідною постановою детектива від 03.03.2023. Захист зазначив, що розшукові дії за межами України можуть здійснюватися виключно з використанням каналів Інтерполу, безпідставна постанова про міжнародний розшук не може вважатись його оголошенням.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук.
Так, враховуючи те, що КПК України обумовлює можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою фактом саме оголошенням підозрюваного у міжнародний розшук, а не фактом перебування підозрюваного у такому розшуку чи здійснення такого розшуку, розшук особи оголошується слідчим (прокурором) відповідною постановою (ст. 281 КПК України) - то в цілях застосування ч. 6 ст. 193 КПК України достатньою підставою вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність постанови слідчого (прокурора) про оголошення підозрюваної особи в міжнародний розшук.
Фактичне виконання ухвали про міжнародний розшук особи не має правового значення у питанні щодо обрання запобіжного заходу.
Із матеріалів провадження вбачається, що 17.02.2022 ОСОБА_6 покинув територію України та на теперішній час не повернувся; постановою детектива від 03.03.2023 він оголошений у міжнародний розшук, тому наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
Щодо невручення підозрюваному клопотання та розгляд його слідчим суддею без повідомлення підозрюваного
Сторона захисту наголошувала на незаконності ухвали слідчого судді через невручення прокурором клопотання підозрюваному та здійснення його розгляду без повідомлення підозрюваного, за наявності у слідчого судді відомостей про його місце перебування за кордоном.
Колегія суддів відхиляє наведені доводи, оскільки розгляд клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України здійснюється без виклику чи повідомлення підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та в контексті обставин цього провадження колегія суддів звертає увагу на таке.
Частина 6 статті 93 КПК України передбачає спеціальний порядок вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - розгляд такого клопотання здійснюється за відсутності підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук. Відповідно прокурор не повинен вручати зазначене клопотання підозрюваному, який оголошений у міжнародний розшук і який не має брати участь у його розгляді, а слідчий суддя не має здійснювати його виклик чи повідомлення про судове засідання з розгляду цього клопотання. Загалом метою цієї норми є забезпечення можливості примусової доставки до суду підозрюваного, який виїхав за межі України у зв`язку з чим оголошений у міжнародний розшук, для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У контексті доводів сторони захисту колегія суддів звертає увагу, що судовий виклик здійснюється щодо особи, участь якої у процесуальній дії є обов`язковою (ч. 1 ст. 134 КПК України); повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою (ч. 2 ст. 111 КПК України). Тоді як прибуття підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, у судове засідання з розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України змінює правовий режим судового розгляду, адже в такому випадку унеможливлюється застосування ч. 6 ст. 193 КПК України, а питання про застосування запобіжного заходу вирішується у загальному порядку - за участі підозрюваного.
Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 .
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.
Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки було дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання колегії суддів стороною обвинувачення були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.
Матеріали справи відображають характер дій ОСОБА_6, який фактично виконував роль організатора вказаної організованої групи і керував діями її учасників та інших ймовірно причетних до її діяльності осіб, про що свідчать такі обставини:
-з наявних в матеріалах доказів вбачається, що засновником (кінцевим бенефіціарним власником - контролером) ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ» є підозрюваний ОСОБА_6, а зазначений вище директор вказаного товариства вчиняв відповідні дії щодо участі в торгах по реалізації карбаміду за інструкціями і дорученнями саме підозрюваного ОСОБА_6 . Більше того, гроші на рахунок ТОВ «Бранте» для сплати гарантійного внеску для участі у вказаних торгах надійшли саме з рахунку ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ», засновником (КБВ) якого, як вказувалось, є саме підозрюваний ОСОБА_6 . Зібраними матеріалами також підтверджується, що управління банківськими рахунками компаній-учасниць торгів по реалізації карбаміду здійснювалось з одних і тих самих IP-адрес, які використовували в т.ч. ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ», ТОВ «ЮФ «ЕВРІС» та ТОВ «Юридична фірма «Неоклеус та Довбенко», засновниками та кінцевим бенефіціарним власником, яких є саме підозрюваний ОСОБА_6 ;
-з наявних у слідства доказів вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6, який не має будь-якого офіційного та прямого відношення до управління та реалізації арештованих активів, фактично контролював порядок організації та проведення торгів зазначеним майном на ДП «СЕТАМ», вказував, яке майно надійде на реалізацію від АРМА, координував виставлення конкретних лотів на торги у конкретний період часу, надавав вказівки щодо прискорення проведення торгів (в т.ч. щодо реалізації карбаміду, зерна, річкового піску та земельних ділянок), а також координував участь у них конкретних суб`єктів господарювання, а службові особи ДП «СЕТАМ» фактично звітували підозрюваному про усі етапи проведення торгів;
- підозрюваний через інших співучасників також координував діяльність службових осіб АРМА та проведення оцінки майна, що реалізувалось на ДП «СЕТАМ»;
-інші співучасники інформували підозрюваного щодо виклику їх на допити чи виклику на такі допити інших осіб, які можуть бути причетними до подій, що є предметом розслідування або обізнаними про їх обставини для унеможливлення надання ними викривальних чи неузгоджених зі всіма співучасниками показань;
-сам підозрюваний так само цікавився змістом та результатом допитів ймовірно причетних осіб, зокрема, з приводу обставин реалізації річкового піску, зерна та земельних ділянок і з`ясовував у співучасників, чи надають такі особи заздалегідь узгоджені показання і чи забезпечені визначеними адвокатами, а також забезпечував таких осіб адвокатами; крім того, за змістом долучених матеріалів, сам підозрюваний отримував від таких адвокатів відомості щодо змісту та результатів проведених допитів і пов`язаних із цим ризиків викриття діяльності організованої групи, узгоджував із іншими співучасниками їх показання на допитах, подальший план дій з огляду на встановлені слідством обставини, тощо.
На думку колегії суддів, слідчий суддя правомірно відхилив доводи сторони захисту про недопустимість доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує підозру ОСОБА_18, через допущені, на їх думку, порушення вимог КПК України при їх збиранні.
Так, сторона захисту просила суд визнати недопустимим протокол огляду від 28.07.2022, яким здійснено доступ до виявленого на мобільному телефоні ОСОБА_13 його особистого листування з іншими особами, в т.ч. і підозрюваним, з огляду на те, що зазначений мобільний телефон був вилучений, арештований та оглянутий в межах іншого кримінального провадження, а доступ до його змісту у цьому кримінальному провадженні здійснений за відсутності дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування та без будь-якого судового контролю, що свідчить про грубе порушення порядку отримання інформації, яка містить охоронювану законом таємницю - таємницю спілкування, а також таємницю досудового розслідування. На думку сторони захисту, єдиним способом правомірного отримання відповідних відомостей для цілей цього кримінального провадження є їх отримання шляхом здійснення тимчасового доступу до таких речей і документів на підставі відповідного рішення суду. Натомість детектив НАБУ ОСОБА_19 отримав відповідні відомості в позапроцесуальному порядку, а саме - у відповідь на запит до органу досудового розслідування в порядку ст. 93 КПК України.
Як слідчий суддя так і колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке не вимагає окремого судового контролю за використанням для цілей досудового розслідування інформації, здобутої у межах іншого кримінального провадження (окрім випадків використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій). Також необґрунтованими є доводи сторони захисту щодо порушення вимог ст. 222 КПК України, оскільки відомості з іншого кримінального провадження отримані детективом ОСОБА_19 листом від 05.01.2022 №04/217-04 у відповідь на його запит. Вказане свідчить, що такі відомості з іншого кримінального провадженні добровільно надані детективом ОСОБА_20, який здійснював у ньому повноваження слідчого і відповідно мав право розпоряджатись відповідними матеріалами, що свідчить про наявність відповідного дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування. У цьому контексті застосування процедури тимчасового доступу до речей і документів можливе лише у випадку, коли запитувані відомості не можуть бути отримані іншим чином внаслідок наявності певних перешкод для цього (наприклад відсутність добровільної згоди їх власника чи володільця). У випадку ж наявності такої добровільної згоди використання такого заходу забезпечення як тимчасовий доступ до речей та документів не потребується, оскільки доступ ніким не обмежується. Тож, відсутність ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні особи і які особа надала добровільно, жодним чином не може зумовити їх недопустимість як доказів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_6, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують вищенаведеного.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюються, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Слідчим суддею враховано, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.
Окрім врахування ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_6, слідчим суддею враховано наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон та його досвід перетину державного кордону України, а також майновий стан ОСОБА_6 та його родини.
Також, слідчим суддею враховані неодноразові неявки підозрюваного за викликами детектива та відсутність відомостей про постійне місце проживання закордоном, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук.
Колегія суддів, вважає посилання сторони захисту як на підставу неможливості повернення ОСОБА_6 в Україну - введення воєнного стану, такими, що не виправдовують його, а навпаки характеризують як особу, яка нехтує своїми зобов`язаннями перед суспільством та державою. Крім того, ОСОБА_6 є військовозобов`язаною особою, який за вимогою чинного законодавства має обов`язок повернутись на територію України.
За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду та доводами апеляційних скарг не спростований.
Також колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки за версією слідства, підозрюваний є організатором розслідуваних злочинів та керував діями інших співучасників, координував дії інших залучених осіб, що дає підстави вважати про наявність можливостей дати розпорядження таким особам змінити чи знищити наявні у таких осіб документи. Приховування підозрюваним щодо наявного статусу адвоката, який здійснюючи юридичну діяльність протягом тривалого часу, зокрема будучи керівником юридичної компанії, не вживав заходи для внесення відповідних відомостей у відкритий реєстр адвокатів. Однак, відповідні дії щодо внесення відомостей у відкритий реєстр були вчинені лише після того, як він став обізнаним про наявність кримінального провадження відносно нього. Дії підозрюваного щодо спотворення та зміни відомостей про місце проживання та реєстрації на території України після того як дізнався про кримінальне провадження відносно нього, зокрема ініціювання судового провадження щодо факту непроживання за адресою реєстрації. Не будучи посадовою особою АРМА, ДП «Сетам» був обізнаний із діями службових осіб вказаних державних органів, зокрема щодо внесення ними відповідних відомостей щодо лотів, що свідчить про проінформованість особи про зміст наявних документів та можливість доступу до них через інших осіб. Механізм інкримінованих підозрюваному злочинів передбачав організацію складання, підписання та подання документації із внесенням до них недостовірних відомостей, зокрема, висновку про оцінку майна, щодо якого наявні відомості про його підробку, а також організацію складання офіційних документів від імені інших юридичних осіб, для надання видимості законності перемоги заздалегідь визначених юридичних осіб на конкурсі з вибору оцінювача та на електронних торгах з реалізації права вимоги.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на інших учасників у цьому кримінальному провадженні.
Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється такими обставинами, правомірно прийнятими слідчим суддею до уваги, а саме: інкриміновані підозрюваному злочини ймовірно вчинені ним у співучасті, у складі організованої групи, в якій він був організатором вчинення злочинів і здійснював залучення до них ряду інших співучасників, координуючи їх дії, у зв`язку з чим має безпосередній вплив на таких співучасників, що дозволяє координувати свої дії та показання з такими особами, впливаючи на зміст, характер та обсяг їх показань та процесуальної поведінки. Зафіксовані факти корегування та надання вказівок іншим співучасникам, зокрема директору ДП «СЕТАМ» ОСОБА_13, та директору ТОВ «Соіл Компані ЛТД» ОСОБА_21, та іншим особам, які викликалися на допити до правоохоронних органів, щодо їхніх дій та змісту показань. Із наданих матеріалів вбачається, що саме підозрюваним вирішувалося та визначалися адвокати, які мають надавати правову допомогу особам, які викликалися на допити, що може свідчити про імовірний вплив на останніх з метою надання ними показань, які б виправдовували підозрюваного. Підозрюваним обговорювалися з іншим співучасником способи можливого незаконного впливу на свідків, зокрема шляхом підкупу таких осіб задля надання ними необхідних співучасникам показань. Встановлені факти впливу на керівника ТОВ «Соіл Компані ЛТД», що свідчить про можливість здійснювати незаконний вплив на представників інших суб`єктів господарювання, які брали участь у торгах, з метою коригування, зміни або спотворення їх показань. Підозрюваним до злочинної діяльності залучено службових осіб АРМА та ДП «СЕТАМ», отже підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на відповідних осіб, які були залучені до такого процесу, з метою коригування, зміни або спотворення їх показань, при цьому враховуючи його перебування закордоном ускладненим є відстеження факту такого спілкування. Наявність тісних зв`язків серед працівників правоохоронних органів, встановлені факти спроб використання таких зв`язків у ході здійснення злочинної діяльності, які можуть бути використані з метою впливу на показання свідків у цьому кримінальному провадженні та ухилення за їх допомогою від кримінальної відповідальності. Наявність відомостей про широкі зв`язки із представниками різних органів державної влади та факти щодо допомоги підозрюваним у їх працевлаштуванні, що може свідчити про певну залежність таких осіб та можливість їх з метою впливу на інших осіб. При цьому, встановлені факти наявності зв`язків з представниками Міністерства юстиції України, органу, який здійснює регулювання діяльності експертних установ, які зокрема проводять судові експертизи, що свідчить про досить високий ризик впливу на експертів у цьому кримінальному провадження, шляхом використання таких зв`язків. Достатність майнових ресурсів підозрюваного для організації здійснення такого впливу на свідків та осіб, які ще не були допитані, з метою надання ними необхідних співучасникам показань або ж зміни уже наданих свідчень. Наявність статусу адвоката у підозрюваного, зокрема в Україні, що уможливлює використання такого статусу підозрюваним для поширення на спілкування з ймовірно причетними особами чи потенційними свідками у цьому кримінальному провадженні гарантій адвокатської таємниці, шляхом укладення з такими особами договорів про надання правової допомоги. На цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину. В ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину, в тому числі ще невстановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано враховано, що підозрюваний ОСОБА_6, в силу свого статусу адвоката та здійснюваної діяльності в Україні, має широке коло знайомств із представниками органів державної влади, що уможливлює використання таких зв`язків для вчинення дій щодо перешкоджання кримінальному провадженню - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості тощо. Зокрема, встановлені факти щодо відсутності відомостей про наявність статусу адвоката, а також відомості про зміну відомостей про місце проживання підозрюваного свідчать про можливість використання таких зв`язків. Крім того, ускладненість проведення досудового розслідування за відсутності підозрюваного, який знаходиться за кордоном, супроводжується також відповідними діями з боку осіб, які перебувають під його впливом. Зокрема, після того, як підозрюваний дізнався про наявність кримінального провадження відносно нього, він та його близькі особи почали вживати заходи щодо зміни офіційних відомостей про проживання задля перешкоджанню врученню процесуальних документів.
Слідчим суддею правомірно звернено увагу на обставини та характер вчинення розслідуваних злочинів, які імовірно вчинялися підозрюваним з високим рівнем конспіративності. Так, зафіксовані факти повної конспірації та маскування у листуваннях з іншим співучасником вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій співучасників та підтверджує схильність та здатність підозрюваного ОСОБА_6 приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами.
Не залишилась без оцінки слідчого судді доводи сторони обвинувачення щодо ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому він підозрюються. Так, існує імовірність вчинення ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень, оскільки як вбачається із наданих матеріалів, підозрюваним активно використовувалися наявні зв`язки в центральних органах виконавчої влади. Зокрема, зафіксовані слідством неодноразові обговорення підозрюваним про суми та факти надання неправомірних вигод службовим особам за прийняття ними вигідних для співрозмовників рішень чи вчинення конкретних дій, дійсно свідчать про схильність підозрюваного до вчинення протизаконного впливу на таких осіб.
Крім того, встановлені факти обговорення необхідності надання імовірному свідку грошових коштів та пошуки інших способів впливу на такого свідка з метою надання нею необхідних для співучасників показань, свідчать про можливість вчинення протиправних дій на шляху до досягнення поставлених цілей.
Водночас, слідчий суддя обґрунтовано звернув, що такий ризик має невисоку інтенсивність, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали на підтвердження такого ризику стосуються подій 2019 року (такі обговорення зафіксовані за 2019 рік ), а тому в органу досудового розслідування було достатньо часу для перевірки відповідних відомостей та припинення таких кримінальних правопорушень. Крім того, враховуючи, що наразі імовірні співучасники ОСОБА_6, які обіймали посади в АРМА та ДП «Сетам», не є працівниками вказаних установ, малоймовірним видається продовження підозрюваним вчинення інкримінованих йому злочинів.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених пп. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Щодо інших доводів сторін
В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).
У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для обрання до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень, набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також перебування підозрюваного ОСОБА_6 в міжнародному розшуку.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.04.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4