- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
Справа № 991/2193/23
Провадження 1-кп/991/36/23
У Х В А Л А
10 травня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника цивільного позивача ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
обвинуваченого ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта у кримінальному проваджені, внесеному 21 квітня 2016 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42016140000000054, за обвинуваченням:
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Роздільне Самбірського району Львівської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 21.04.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016140000000054, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_8 заявлено клопотання про повернення обвинувального акта у вищевказаному кримінальному провадженні прокурору.
Доводи клопотання про повернення обвинувального акта
Подане клопотання захисник обґрунтовує невідповідністю обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України. На думку захисника, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутнє процесуальне рішення про об`єднання кримінального провадження, досудове розслідування в якому здійснювалося за ч. 5 ст. 191 КК України з першочергово внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідуванням кримінальним провадженням № 42016140000000054, в якому досудове розслідування проводилося за ч. 2 ст. 364 КК України, то слід вважати, що проведення досудового розслідування за іншими, окрім ч. 2 ст. 364 КК України, статтями Закону України про кримінальну відповідальність здійснено без належних на то підстав. Відтак досудове розслідування є закінченим лише за ч. 2 ст. 364 КК України, а тому зазначення в обвинувальному акті про пред`явлення обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України є порушенням приписів ч. 2 ст. 291 КПК України.
Поряд з цим захисник також зазначає, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносилися відомості за№ 52018000000000243 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України та № 52018000000000244 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, які об`єднані з провадженням № 52018000000000242. В подальшому прокурором приймається рішення про виділення з кримінального провадження № 42016140000000054 не внесених до нього ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України вже без кваліфікуючих ознак вчинення даних злочинів за ч. 2 ст. 28 КК України, а отже прокурором з кримінального провадження № 42016140000000054 виділялись інші провадження, а не ті, які першочергово мали номери 52018000000000243 та 52018000000000244.
Окремо від наведеного захисник також зазначає, що в тексті обвинувачення відсутні мотиви вчинення ОСОБА_9 інкримінуємих йому злочинів, що також є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Посилаючись на вищезазначене, захисник просить повернути обвинувальний акт прокуророві.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав клопотання про повернення обвинувального акта. Втім посилаючись на долучену прокурором ОСОБА_5 постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження № 42016140000000054, за ч. 2 ст. 364 КК України, з кримімінальним провадженням № 52018000000000242, досудове розслідування в якому здійснювалося за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, змінив підстави з яких клопоче про повернення обвинувального акта. Зазначив, що вступна частина повідомлення ОСОБА_9 про підозру від 26.08.2022 містить посилання про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, які не відповідають пред`явленому обвинуваченню. Також надав пояснення, що прокурором з кримінального провадження № 42016140000000054 були виділені не фактові епізоди, які раніше були окремими провадженнями з № 52018000000000243 та № 52018000000000244, оскільки в постанові про виділення не зазначені кваліфікуючи ознаки таких проваджень, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, тобто ч. 2 ст. 28 КК України. Враховуючи викладене захисник стверджує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки повідомлення про підозру ґрунтувалося на одних статтях Кримінального кодексу України, а в обвинувальному акті такі статті відсутні, хоча прокурор не приймав рішення про їх виділення. Також додав, що в формулюванні обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України не наведено корисливий мотив. Посилаючись на викладене, просив обвинувальний акт повернути прокуророві для усунення недоліків.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали клопотання про повернення обвинувального акта.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що у вступній частині повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42016140000000054 зазначено усі статті Кримінального кодексу України - ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364,
ч. 2 ст. 366, за якими у даному провадженні, на час прийняття рішення про повідомлення про підозру ОСОБА_9, здійснювалося досудове розслідування. Проте про підозру останньому було повідомлено за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. Текст повідомлення про підозру повністю відповідає пред`явленому обвинуваченню, а статті, за якими про підозру не повідомлялося, постановою від 18.11.2022 виділені в окреме провадження. Також прокурор вказав на сторінки обвинувального акта, які містять посилання на вчинення ОСОБА_9 злочину з метою розтрати чужого майна. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Представника цивільного позивача ОСОБА_6 підримав позицію прокурора та просив відмовити у задоволенні клопотання про поверення обвинувального акта.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання
Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання про повернення обвинувального акта та надані суду інші документи, дійшла таких висновків.
Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, колегія суддів дійшла висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Так обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016140000000054 від 21.04.2016 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, він підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
З приводу твердження захисника ОСОБА_8 про зазначення в повідомлені про підозру ОСОБА_9 одних статей Закону України про кримінальну відповідальність, а висунення останньому обвинувачення за іншими статтями, колегія суддів вказує наступне.
Як вбачається із дослідженого у судовому засіданні першого аркушу повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 26.08.2022, наданого захисником на підтвердження висунутої ним позиції, у вступній частині даного повідомлення дійсно зазначено, що детективом розглянуто матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016140000000054 від 21.04.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та встановлено наявність достатніх доказів для оголошення підозри ОСОБА_9 . Разом з цим стороною захисту не надано інших аркушів підозри, на яких би було зазначено за якими саме статтями Кримінального кодексу України ОСОБА_9 повідомили про підозру. Тому суд для вирішення наявного питання враховує попередньо надані захисниками, як матеріали досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження, а саме: витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, так і попередньо розглянуті клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження та повернення обвинувального акта прокурору.
Із попередньо наданих стороною захисту матеріалів колегією суддів встановлено, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42016140000000054 від 21.04.2016, датований 01.09.2022 (Т. 1, а.с. 193-195), містить чотири епізоди кримінальних правопорушень: перший з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України; другий - за ч. 5 ст. 191 КК України; третій - за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України; четвертий -за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. В епізодах № 1 та № 2 наявні відмітки з приводу повідомлення про підозру ОСОБА_9 за вказаними статтями Кримінального кодексу України. Разом з цим витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, датований 25.11.2022 (Т.1, а.с. 196-197) містить лише два епізоди кримінальних правопорушень, досудове розслідування в яких здійснювалося за ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 5 ст. 191 КК України, в яких також наявні відмітки про повідомлення ОСОБА_9 про підозру. Окрім того, у раніше розглянутих двох клопотаннях сторони захисту про закриття кримінального провадження (Т.1, а.с. 115-120, 187-191) та повернення обвинувального акта прокурору (Т.2, а.с. 5-8), захисниками та обвинуваченим безпосередньо зазначалося про повідомлення ОСОБА_9 про підозру у кримінальному провадженні № 42016140000000054 за ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України. Саме вказані статті КК України зазначені в обвинувальному акті, що надійшов до суду.
Враховуючи наведені обставини колегія суддів констатує, що посилання захисника ОСОБА_8 на невідповідність між собою статей Кримінального кодексу України за якими ОСОБА_9 повідомлено про підозру та в подальшому висунуто обвинувачення, з огляду на наявність у вступній частині повідомлення про підозру відомостей про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016140000000054 і за іншими статтями КК України, ніж ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України, не відповідає дійсним обставинам справи, а є самостійним трактуванням матеріалів досудового розслідування, яке суд розцінює як намагання затягти судовий процес.
Аналогічним є спростування і позиції захисника щодо виділення з кримінального провадження № 42016140000000054 матеріалів досудових розслідувань, які не були предметом цього досудового розслідування. Враховуючи відомості, що містяться у вищезгаданому витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42016140000000054, датованого 01.09.2022, з приводу наявності у провадженні чотирьох епізодів кримінальних правопорушень та в подальшому вказаний витяг, датований 25.11.2022, містить лише два таких епізоди, а процесуальне рішення щодо виділення з кримінального провадження матеріалів досудових розслідувань прокурором прийнято 18.11.2022, то, на переконання колегії суддів, вбачається очевидним, що процесуальним керівником все ж таки кримінальні провадження, в яких ОСОБА_9 не повідомлялося про підозру виділені в інше провадження.
Надаючи оцінку доводам захисника в частині аргументів про відсутність в обвинувальному акті мотивів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме незазначення, в чому саме полягав корисливий мотив, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов`язувати прокурора змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними особами можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення та його незрозумілості.
За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні
№ 42016140000000054 від 21.04.2016 колегія суддів дійшла до переконання, що він у достатній мірі інформує обвинуваченого як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинуваченого об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення є підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту з приводу невідповідності обвинувального акта вимогам законодавства, які б слугували беззаперечною підставою для його повернення прокурору. За таких обставин у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 слід відмовити.
Керуючись статтями 314 - 316, 369, 372, 376 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42016140000000054 від 21.04.2016.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3