Документ № 110914618

Справа № 991/4164/23

Провадження 2-з/991/2/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

15 травня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Хамзіна Т.Р., суддів Михайленко В.В., Мойсака С.М.

за участю секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Ткача І.М.,

розглянувши заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ткача Ігоря Михайловича про забезпечення позову у справі

за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код юридичної особи 00034051)

до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) із вимогами про:

1) визнання необґрунтованими активів:

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 283,4 кв м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478469212101, вартістю на дату набуття 2 836 059 грн;

- земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:155:0031, площею 0,0536 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 647931212101, вартістю на дату набуття 64 436 грн;

2) стягнення із ОСОБА_1 у дохід держави частини вартості необґрунтованого активу у сумі 2 258 503,02 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Хамзіна Т.Р., суддів Михайленко В.В., Мойсака С.М.

Одночасно з пред`явленням позову позивачем подана заява про забезпечення позову.

1. Обґрунтування заяви

Позивач зазначив, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, встановлено факт набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, депутатом Марганецької міської ради Дніпропетровський області Деркачем А.В. необґрунтованих активів, а саме: житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищевказане нерухоме майно набуте ОСОБА_1 04.08.2020 на підставі договору купівлі-продажу за ціною 2 900 495 грн.

Позивач стверджує, що законних доходів ОСОБА_1 було недостатньо для придбання житлового будинку та земельної ділянки.

Згідно із зібраними доказами сукупний дохід ОСОБА_1 за 2020 рік, що міг бути використаний для набуття активів та відповідає критерію «законних доходів», становив лише 641 991,98 грн.

Різниця між вартістю житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та законними доходами становить 2 258 503,02 грн.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, якщо такий позов буде задоволено.

В обґрунтування цього твердження послався на:

- існування ризику відчуження відповідачем активу, зокрема шляхом укладення фраудаторного правочину на користь своєї матері ОСОБА_2 чи іншої пов`язаної із ним особи. У заяві зазначено, що 28.10.2019 ОСОБА_2 видавала на ім`я ОСОБА_1 довіреності щодо транспортного засобу BMW X1, 2016 року випуску, та щодо квартири АДРЕСА_3 . Ця квартира згідно із відомостями, зазначеними у декларації за 2019 рік, була фактичним місцем проживання ОСОБА_1 . Позивач припускає, що ОСОБА_2 є титульним володільцем майна, яким фактично користується ОСОБА_1 ;

- процедуру відчуження нерухомого майна. Позивач стверджує, що здійснити оформлення відчуження майна можливо у досить короткі строки. Крім того, укладення правочину дарування із членом сім`ї першого та другого ступеня споріднення згідно із підпунктами 165.1.15, 174.2.1, пуктами 174.6, 174.8 Податкового кодексу України оподатковується за нульовою ставкою, а ринкова вартість таких об`єктів з метою оподаткування не визначається. В такому випадку відчуження майна може бути здійснено у ще більш короткі строки та без додаткових фінансових затрат.

З огляду на викладене, позивач просить накласти арешт із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, на активи, що є предметом спору, а саме:

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 283,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478469212101;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 1210100000:03:155:0031, площею 0,0536 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 647931212101.

2. Розгляд заяви

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Позивач порушує питання про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення відповідача.

Із змісту заяви та матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач, починаючи з 29.10.2015 і до теперішнього часу, є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У зв`язку із цим відповідач має бути обізнаним із антикорупційним законодавством та передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими.

Ця обставина дає достатні підстави вважати, що у разі повідомлення відповідача про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову, останній з метою збереження активів може вжити заходів по їх відчуженню на користь інших осіб, що може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову.

За таких обставин заява розглянута без повідомлення відповідача.

Прокурор Ткач І.М. у судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову.

Зазначив, що дані, наведені ним у заяві про забезпечення позову, є достатніми для висновку, що житловий будинок і земельна ділянка, які є предметом спору у цій справі, є необґрунтованими активами, і що існує ризик, що відповідач протягом судового розгляду може вчинити дії по відчуженню цих активів. Означене унеможливить виконання судового рішення. Накладення арешту суттєво не вплине на права відповідача, оскільки останній матиме можливість використовувати майно протягом дії заходів забезпечення позову.

3. Оцінка та мотиви суду

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).

Позов серед іншого забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, позивач крім обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову відповідно до положень ч. 3 ст. 151 ЦПК України повинен навести у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Спір, що виник між сторонами, стосується законності набуття активів, використаних на придбання житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

За твердженням позивача, сукупний розмір законних доходів відповідача за 2020 рік не давав можливості придбати вищевказане нерухоме майно, сукупна вартість якого згідно з договором купівлі-продажу становила 2 900 495 грн.

Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України.

Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Наведене підтверджує наявність спору між сторонами, а також зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки у разі задоволення позову необґрунтовані активи або їх вартість стягуються у дохід держави.

Досліджені у судовому засіданні документи щодо сум доходів, нарахованих та виплачених ОСОБА_1, зокрема за 2020 рік, дають можливість допустити, що житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, можуть бути визнані необґрунтованим активом. Але питання щодо обґрунтованості цього твердження та вимог позивача вирішуватиметься за результатами розгляду справи відповідно до ст. 291 ЦПК України.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує існуванням ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши прокурора та дослідивши матеріали справи, погоджується із твердженням прокурора про існування ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Обраний позивачем спосіб захисту - стягнення різниці між вартістю необґрунтованих активів та максимально можливими законними доходами відповідача.

Декларація відповідача за 2019 рік містить відомості про особисті накопичення. Проте, дослідивши зміст декларації та довідки про нараховані доходи, суд вважає, що їх недостатньо для сплати вартості необґрунтованих активів у разі задоволення позову.

Згідно з наданими матеріалами житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є єдиними активами, що зареєстровані за відповідачем. Відомості про інше майно відсутні. Тому цілком логічно, що у разі задоволення позову та несплати відповідачем вартості необґрунтованих активів, вимоги стягувача можуть бути задоволені за рахунок реалізації означеного майна.

Відповідач з 2015 року є особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, - депутатом Марганецької міської ради Дніпропетровський області та входить до складу керівного органу Громадської організації «По боротьбі з корупцією та незаконною діяльністю».

З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідач обізнаний про положення антикорупційного законодавства, має передбачати наслідки визнання активів необґрунтованими та розуміти процедуру виконання судового рішення та звернення стягнення на майно.

Враховуючи наведене, суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що відповідач протягом судового розгляду може вжити заходів по відчуженню належного йому майна, яке є предметом спору. З урахуванням рівня доходів відповідача це фактично унеможливить виконання судового рішення про визнання активів необґрунтованими у разі його задоволення.

У цьому контексті суд зазначає, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо. Тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

З огляду на:

- доведення існування між сторонами спору;

- доведення позивачем зв`язку між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- доведення існування ризику неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору.

Оскільки позивач порушує питання лише щодо арешту активів, які є предметом цього спору, то за таких умов забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.

Також відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно (активи) залишається у його володінні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час до вирішення спору судом.

Прокурор зазначив, що ст. 150 ЦПК України передбачає можливість застосування декількох видів забезпечення позову, а тому просить накласти арешт із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника, що відповідає п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Застосування декількох видів забезпечення позову прокурор обґрунтував тим, що накладення арешту не убезпечить майно від передання його в іпотеку.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення про арешт зобов`язує орган та/або особу, що здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснити державну реєстрацію обтяження речових прав на нерухоме майно та утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об`єкта нерухомого майна. Тому, на думку суду, накладення арешту на визначене майно відповідача є достатнім для забезпечення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.

Тому вимога щодо заборони відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Ткача Ігоря Михайловича про забезпечення позову у справі № 991/4164/23 за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Накласти арешт на:

- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 283,4 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478469212101, що зареєстрований за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 );

- земельну ділянку, кадастровий номер: 1210100000:03:155:0031, площею 0,0536 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 647931212101, що зареєстрована за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

3. Примірник ухвали про забезпечення позову надіслати заявнику - прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ткачу І.М., відповідачу - ОСОБА_1, а також органам реєстрації прав на нерухоме майно для виконання.

4. Строк пред`явлення ухвали до виконання три місяці.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.

6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

7. Роз`яснити, що згідно із статтею 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

8. Повний текст ухвали складений 16.05.2023.

Головуючий суддя Т.Р. Хамзін

Судді В.В. Михайленко

С.М. Мойсак