- Головуючий суддя (ВАКС) : Федорак Л.М.
Справа № 991/3047/23
Провадження № 1-кс/991/3070/23
УХВАЛА
24.04.2023 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні, у кримінальному провадженні № 42019000000002030,
за участі прокурора ОСОБА_3, представників власника майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
ВСТАНОВИЛА:
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.06.04.2023 представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулася із клопотанням, у якому просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчої судді від 11.06.2020 у справі № 991/4669/20, у частині арешту земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:312:0005, за адресою: АДРЕСА_1, (далі - земельна ділянка), у тому числі, скасувати застосовану зазначеною ухвалою заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки та заборону вчиняти дії з відчуження земельної ділянки, у тому числі реалізацію на торгівельному майданчику ДП «СЕТАМ».
2.Клопотання мотивоване тим, що як арешт, накладено необґрунтовано, та і у ньому відпала потреба.
3.Обґрунтовуючи своє клопотання, адвокат ОСОБА_7 зазначила:
(1) згідно з договором дарування від 09.09.2010, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 1708, ОСОБА_6 отримав у дар від матері ОСОБА_9 земельну ділянку. ОСОБА_9 набула земельну ділянку у власність на підставі договору купівлі - продажу від 29.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 9302, від ОСОБА_10 (бабусі ОСОБА_11 ), яка, водночас, набула право власності на земельну ділянку від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 6587. З умов договорів купівлі-продажу земельної ділянки вбачається, що розрахунок здійснювався покупцями готівкою у повному обсязі. Отже, на переконання представника, земельна ділянка не має жодного відношення до кримінального провадження № 42019000000002030, так як ніколи не була у власності ОСОБА_11, а його бабуся ОСОБА_10 придбала земельну ділянку ще у вересні 2006 та зареєструвала право власності 02.11.2006, тобто до подій, щодо яких проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні (листопад - грудень 2009 року);
(2) рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/22558/20-ц визнано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 та знято арешт з земельної ділянки, який накладено постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_14 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, однак через наявність арешту, накладеного ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.06.2020 у справі № 991/4669/20, ОСОБА_6 не може зареєструвати за собою відновлене право власності;
(3) земельна ділянка не відповідає критеріям ст. 98 КПК України як речового доказу, так як з вересня 2019 року слідством не доведено, що вона набута у власність ОСОБА_10, ОСОБА_9 чи ОСОБА_6 кримінально - протиправним шляхом або за кошти, набуті ОСОБА_11 у період з листопада 2009 року по грудень 2009 року;
(4) відпала необхідність у запобіганні можливості відчуження земельної ділянки, так як обставини, на які посилався орган досудового розслідування, а саме, що земельна ділянка передана підконтрольним ОСОБА_11 особам не знайшла свого підтвердження. Так, за версією слідства, ОСОБА_6 «продав» земельну ділянку ОСОБА_15, який передав її в іпотеку ОСОБА_16, а останній, у свою чергу, реалізував право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки та 10.02.2020 набув право власності на земельну ділянку. Далі, за рахунок земельної ділянки ОСОБА_16 мав погасити заборгованість перед ОСОБА_17 . Однак, на переконання представника, досудовим слідством не доведено зв`язок чи підконтрольність ОСОБА_11 ОСОБА_18 (якому ОСОБА_6, нібито, подарував земельну ділянку 06.12.2010), ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19 (нотаріус КМНО, яка посвідчувала договір дарування земельної ділянки ОСОБА_18 ), більш того, саме за ініціативи ОСОБА_6 протягом 2019-2022 років встановлено порушення його прав як власника земельної ділянки та відновлено його право власності на земельну ділянку, зокрема, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18.03.2021 у справі № 757/38189/19-ц визнано недійсним договір купівлі - продажу від 06.12.2010, витребувано земельну ділянку у ОСОБА_20 на користь ОСОБА_6, визнано недійсним договір іпотеки від 06.03.2018, визнано протиправними та скасовано супутні рішення державних реєстраторів. Рішенням суду встановлено, що земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_6 поза його волею, а на час укладення договору купівлі-продажу від 06.12.2010 ОСОБА_6 перебував поза межами території України. Такі дії ОСОБА_6 виключають припущення слідства у наявності умислу у ОСОБА_11 чи членів родини ОСОБА_6 у відчуженні земельної ділянки, що б свідчило про продовження вчинення кримінально караних дій;
(5) кошти у розмірі 301 600 000,00 грн, перераховані АТ «Родовід банк» АО «Бріарей» на підставі договору від 01.07.2009 про надання юридичних послуг та у розмірі 18 458 420,12 грн, ніби як безпідставно перерахована ПАТ «РОДОВІД БАНК» орендна плата ОСОБА_9 за договором оренди б/н від 18.02.2009 за оренду нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2, віднесені до дебіторської заборгованості, яка включена до ліквідаційної маси АТ «Родовід банк». За наслідками аукціону, який відбувся 25.10.2021, права та обов`язки за вимогою до ОСОБА_9 та до АО «Бріарей» перейшли до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МОТУС АНТЕ», разом з тим, у межах кримінального провадження №42019000000002030 не пред`явлено цивільний позов особою, якій надано таке право згідно КПК України;
(6) земельна ділянка не відповідає ознакам майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, так як ОСОБА_11 ніколи нею не володів, вона була набута у власність членами родини ОСОБА_11 ще 07.09.2006 тобто, набагато раніше, ніж період, у який ОСОБА_11, можливо, вчинив кримінальні правопорушення, які йому інкримінуються;
(7) спеціальна конфіскація, як захід кримінально-правового характеру був запроваджений у ст. 96-1, 96-2 КК України, згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального та кримінального процесуального кодексів України стосовно виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» від 18.04.2013, який набрав чинності 16.12.2013. Такий захід кримінально-правового характеру фактично посилює кримінальну відповідальність, а тому, в силу ст. 5 КК України, не має зворотної дії в часі щодо подій, які відбулись раніше. Також, на час придбання земельної ділянки членами родини ОСОБА_11 санкції ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209КК України не передбачали такого заходу як спеціальна конфіскація. Отже, арешт на нерухоме майно накладено без врахування того, що нерухоме майно, набуте членами родини ОСОБА_11 до запровадження спеціальної конфіскації, а отже і не підлягає спеціальній конфіскації.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні
4.Представники власника майна ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали доводи заявленого клопотання та просили задовольнити з викладених у ньому підстав.
5.Також адвокат ОСОБА_4 зазначила, що матеріалами кримінального провадження, на підставі яких слідча суддя постановила ухвалу про арешт земельної ділянки, що перебуває у володінні сім`ї ОСОБА_6 з 2006 року, не підтверджується та органом досудового розслідування не надано доказів, що земельна ділянка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметом, що був об`єктом кримінально протиправних дій, набута кримінально протиправним шляхом або отримана юридичного особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
6.Окрім того, при постановленні ухвали про накладення арешту від 11.06.2020 слідчою суддею та прокурором, у порушення вимог статей 171, 173 КПК України, не врахована розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки накладення арешту майна для реального власника земельної ділянки.
7.Звернула увагу і на те, що при постановленні ухвали про арешт майна від 11.06.2020 та під час перегляду її судом апеляційної інстанції суди посилались на вірогідність версії прокурора про набуття ОСОБА_6 нерухомих об`єктів, зокрема, земельної ділянки у 2010 році за кредитні кошти за договором поновлювальної кредитної лінії № 19 від 28.12.2004 з подальшим відшкодуванням кредитів за рахунок коштів, набутих злочинним шляхом ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у період з грудня 2009 по березень 2010 років. За версією прокурора вказані дії вчинені через ТОВ «ФІК «Старе місто». Однак такі висновки ґрунтуються виключно на призначенні платежів у грудні 2009 - березні 2010 років, що були ніби здійснені ОСОБА_9 шляхом перерахування з її особистого рахунку № НОМЕР_1 у ЗАТ «ЄБРФ» на користь ТОВ «ФІК «Старе місто» та ТОВ «ХК КИЇВРЕСТАВРАТОР» з призначенням платежів «часткове погашення кредиту згідно з договором поруки № 19 від 29.12.2009 та договору поновлювальної кредитної лінії № 19 від 28.12.2004» та «сплати відсотків». Відповідні дані, отримані з витягу до висновку аналітичного дослідження від 19.10.2018 №21/99-99-16-04-20/2630411928, який відповідно до вимог КПК України не є доказом у кримінальному провадженні.
8.Також зазначила, що на час розгляду клопотання про накладення арешту на нерухоме майно у справі № 991/4669/20 судами не досліджувався зміст договору поновлювальної кредитної лінії № 19 від 28.12.2004 та договору поруки № 19 від 29.12.2009, не встановлено істотні умови договорів (сторін, предмети, обсяг кредиту, його призначення, строк дії). Не встановлено, якій особі, якою фінансовою установою, для яких цілей відкрита 28.12.2004 поновлювальна кредитна лінія та, яким чином забезпечено виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів. В ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30.07.2020 є посилання на договір поруки №19 від 29.12.2009, який не вказано у жодному документі з наданих прокурором до клопотання, а у витязі до висновку аналітичного дослідження від 19.10.2018 №21/99-99-16-04-20/2630411928 зазначено договір поруки № 19 від 13.01.2010 щодо ТОВ «ХК КИЇВРЕСТАВРАТОР» та договір поруки № 18 від 29.12.2009 щодо ТОВ «ФІК «Старе місто». Водночас, ТОВ «ФІК «Старе місто» не є стороною договорів купівлі-продажу земельних ділянок та відсутні докази, що за рахунок коштів АТ «Родовід банк» ніби перерахованих ОСОБА_9 на рахунок ТОВ «ФІК «Старе місто» 30.12.2009 здійснювалось повернення кредиту, який свого часу ніби було скеровано на оплату вартості земельної ділянки за договорами від 2006 року.
9.Водночас, прокурором не надано доказів, що ОСОБА_10 та/або ОСОБА_9 у 2004 році укладались будь-які договори кредиту саме з метою купівлі земельної ділянки та їх повернення ОСОБА_9 саме за рахунок частини коштів, отриманих від АТ «Родовід банк» за договором оренди від 18.09.2009 або інших. Як і не надано доказів того, що на дату укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 07.09.2006 та 29.12.2006 ОСОБА_10 та/або ОСОБА_9 отримували готівкові кошти за договором поновлювальної кредитної лінії № 19 від 28.12.2004 або № 18 від 27.12.2004, які б у наступному зобов`язалась погашати ОСОБА_9 . А тому, відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 набули земельну ділянку у 2006 за грошові кошти, що були сплачені ОСОБА_9 АТ «Родовід Банк» за договором оренди приміщення від 18.02.2009, як орендні платежі.
10. Адвокат ОСОБА_5 додатково зазначив, що доки земельна ділянка не зареєстрована на законного власника ОСОБА_6, неможливо буде забезпечити спеціальну конфіскацію у кримінальному провадженні. Також не зрозуміло, кого визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні, оскільки 15.02.2023 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб завершив ліквідацію АТ «Родовід Банк», а така форма припинення юридичної особи як ліквідація не передбачає правонаступництва.
11. Окрім того, в судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 покликався на те, що родина ОСОБА_6 мала фінансову можливість придбати земельну ділянку, оскільки у них є договори дарування коштів, в тому числі батьком ОСОБА_9, який на той час був громадянином Канади, що спростовує версію слідства про те, що земельна ділянка була набута, начебто, за кредитні кошти, які потім повертались з коштів, отриманих злочинним шляхом.
12. Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002030 триває, на даний час у порядку міжнародного співробітництва узгоджується питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 209 КК України ОСОБА_9, і існує подальша потреба в застосуванні такого заходу як арешт майна.
13.Так, досудовим розслідуванням встановлено, що відносно земельної ділянки вчинялась низка дій по переоформленню права власності з метою «виведення» з-під арештів. Встановлені непоодинокі дії незаконного втручання в Державний реєстр речових прав на майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, у тому числі шляхом видалення реєстраційних даних з нього.
14.На це, на переконання прокурора, зокрема, вказують зміни, які відбувались в реєстраційних даних після 2012 року. Окрім того, як зазначив прокурор, тільки в результаті проведення безпідставних і протизаконних дій щодо вилучення записів з реєстру обтяжень, об`єкти нерухомого майна було передано підконтрольним ОСОБА_11 особам: 08.08.2017 державним реєстратором ОСОБА_22 на підставі (нібито) договору дарування від 06.02.2012, посвідченого нотаріусом КМНО ОСОБА_19, було зареєстроване право власності на земельну ділянку на ОСОБА_15 ; 06.03.2018 приватний нотаріус ОСОБА_23 внесла до реєстру запис про передачу цієї земельної ділянки ОСОБА_15 в іпотеку ОСОБА_20 та здійснила реєстрацію обтяження земельної ділянки; 10.02.2020 право власності на вказаний об`єкт зареєстроване за іпотекодержателем ОСОБА_20 . Факт вилучення всіх записів зміни права власності на зазначений об`єкт нерухомості підтверджується витягами з Реєстру за № 211580530 та № 211581910 від 05.06.2020, оскільки будь-які записи до 2017 року в реєстрі відсутні, що вказує саме на їх видалення, в той час як ці дані в реєстрі були раніше, що підтверджується витягом від 20.06.2013 за № 5143940.
15.Зазначив, що право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності, а інформація у реєстрі лише блокує можливість розпорядження цим майном, що і є метою забезпечення у цьому кримінальному провадженні, а тому посилання заявника, що існування обтяження у виді арешту майна порушує право власності ОСОБА_6 є безпідставним.
16.Також вважає, що ініціювання ОСОБА_6 цивільних справ щодо ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_19 ніяким чином не спростовує твердження сторони обвинувачення про пов`язаність цих осіб, а навпаки вказує на продовження вчинення дій та правочинів з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного набуття та володіння ним.
17.Окрім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9, з метою використання частини грошових коштів злочинного походження, 30.12.2009 вчинила фінансову операцію на загальну суму 1 747 534,48 грн, зокрема, з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 ЗАТ «Європейський банк раціонального фінансування», з суми безпідставно отриманих грошових коштів, за нібито надані послуги з оренди приміщення, у розмірі 1 228 624,12 грн, використано на погашення відсотків фактично належного ОСОБА_11 ТОВ «ФІК «Старе місто» за кредитним договором згідно з договором поруки № 18 від 29.12.2009 та договору поновлювання кредитної лінії № 18 від 27.12.2004. Зазначене викладено в обвинувальному акті № 12013000000000507. Дані обставини підтверджують саме версію слідства, що земельна ділянка придбана ОСОБА_10, а потім ОСОБА_9 за кредитні кошти, які остання погашала за рахунок коштів, одержаних злочинним шляхом.
18.Водночас, наразі, ТОВ «ФІК «Старе місто» ліквідовано, у результаті проведеного у 2006 році обшуку офісного приміщення за адресою підприємства: м. Київ, вул. Ярославів вал, 27, будь-яких документів виявлено не було. Щодо ПАТ «ЄБРФ», то всі документи банку передано до архіву НБУ, за повідомленням якого частина документація ПАТ «ЄБРФ» були знищені в результаті залиття підвального приміщення, де зберігався архів банку. Поряд з цим, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є відповідні реєстри щодо отримання кредитної лінії, коштів і їх витрат, але самих фінансових документів немає, відповідно, встановлення руху коштів виявилось неможливим.
19.Наведене в сукупності, на переконання прокурора, свідчить про те, що земельна ділянка відповідає ознакам ст. 98 КПК України, оскільки набута кримінально протиправним шляхом, а також до неї може бути застосована спеціальна конфіскація, оскільки дії по легалізації доходів вчиняються і дотепер.
III. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
20.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
21.Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації. У випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (частини 2-4 ст. 170 КПК України).
22.Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст.174 КПК України).
23.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (частини 1, 3 ст. 22 КПК України).
ІV. Встановлені слідчою суддею обставини із посиланням на докази
24.Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР за № 42019000000002030, яке виділено з кримінального провадження № 12013000000000507 /а.с. 14-18 т.1, а.с. 41-42 т.1 (справа № 991/4669/20)/.
25.Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013000000000507 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209КК України, направлено до суду /а.с. 38-122 т. 2/.
26.Водночас, кримінальне провадження № 42019000000002030 стосується тих самих фактичних обставин, що і кримінальне провадження № 12013000000000507, але досудове розслідування в ньому здійснюється щодо інших осіб за винятком ОСОБА_11 /а.с. 41-42 т. 1 (справа № 991/4669/20)/.
27.Стороною обвинувачення у порядку міжнародного співробітництва отримано дозвіл від столичного суду Угорщини на видачу ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12013000000000507 щодо відмивання грошей. Вчинено дії щодо вручення ОСОБА_9 відповідних документів /а.с. 138-147 т.1 (справа № 991/4669/20)/. Як зазначив у судовому засіданні прокурор, на даний час орган досудового розслідування очікує від Угорщини назване рішення з поміткою про набрання ним законної сили.
28.Ухвалою слідчої судді від 11.06.2020 у справі № 991/4669/20, яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.09.2020, у кримінальному провадженні № 42019000000002030 накладено арешт у вигляді позбавлення права на відчуження та розпорядження рядом об`єктів нерухомого майна, зокрема, земельною ділянкою, кадастровий номер: 8000000000:82:312:0005 за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо цих об`єктів нерухомого майна. Заборонено вчиняти дії з відчуження цих об`єктів нерухомого майна, у тому числі реалізацію на торгівельному майданчику Державного підприємства «СЕТАМ».
29.Відповідно до ухвали слідчої судді арешт на земельну ділянку було накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації та збереження речових доказів.
30.З клопотанням про скасування арешту майна звернулась представник ОСОБА_6 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки значиться ОСОБА_20, запис від 10.02.2020 /а.с. 78-81 т.1/.
31.Водночас, рішенням Печерського районного суду м. Києві від 18.03.2021 у справі № 757/38189/19-ц вказану земельну ділянку витребувано у ОСОБА_20 на користь ОСОБА_6, а рішенням цього ж суду від 16.02.2022 у справі № 757/22558/20-ц визнано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 /а.с. 37-50, 51-60 т.1/.
32.Вказаними рішеннями суду встановлено, що ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування земельної ділянки від 09.09.2010, укладеного між ним та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 1708, а подальші договори щодо відчуження земельної ділянки, визнано недійсними. Зокрема договір дарування від 06.12.2010, за яким ОСОБА_6, нібито подарував земельну ділянку ОСОБА_18, визнано недійсним у зв`язку з тим, що волевиявлення дарувальника не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
33.Отже, враховуючи, що рішення суду, зазначені в п. 31 цієї ухвали, набрали законної сили, слідча судня переконана, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки, а тому, в силу положень ч. 1 ст. 174 КПК України, має право на звернення з клопотанням про скасування відповідного арешту.
34.Також, дослідивши матеріали клопотання слідча суддя встановила, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно із ст. 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.
V. Мотиви слідчої судді
35.З огляду на доводи заявленого клопотання, відповідно до ст. 174 КПК України слідчій судді належить встановити обґрунтованість накладення відповідного арешту та виправданість подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
36.Слідчою суддею встановлено, що відповідно до ухвали слідчої судді від 11.06.2020 із урахуванням ухвал Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 30.07.2020 та 01.09.2020 у справі № 991/4669/20 оскаржуваний арешт було накладено з метою забезпечення спеціальної конфіскації та збереження речових доказів /а.с. 20-28, 107-115 т. 1/.
37.З позицій слідчої судді та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, обставини кримінальних правопорушень свідчили, що ОСОБА_11, використовуючи свій вплив на прийняття рішень про витрачання коштів АТ «Родовід Банк» тимчасовим адміністратором цієї банківської установи ОСОБА_25, діючи спільно з партнерами адвокатського об`єднання «Бріарей» та службовими особами банківської установи, шляхом використання підроблених документів (договору від 01.07.2009 про надання юридичних послуг) нібито про надання цим адвокатським об`єднанням АТ «Родовід Банк» юридичних послуг по стягненню на користь Банку заборгованості з позичальників, у період із листопада по грудень 2009 року заволодів грошовими коштами у сумі 301,6 млн. грн. (що еквівалентно 37,75 млн. дол. США на момент вчинення злочину). У подальшому зазначені кошти були переведені на рахунки службових осіб адвокатського об`єднання «Бріарей», відкриті в АТ «Родовід Банк»: ОСОБА_26 - № НОМЕР_2 та ОСОБА_27 - № НОМЕР_3 . У свою чергу ОСОБА_26 та ОСОБА_27 вказані кошти зняли готівкою, перевели у долари США, після чого передали ОСОБА_11, який у подальшому, з метою їх легалізації, починаючи з 18.03.2010 по 20.11.2012 розмістив на депозитних рахунках та розрахункових рахунках, відкритих на ім`я членів своєї родини - дружини ОСОБА_9 у ПАТ «Альфа-Банк» та АТ «Родовід Банк». У цей же період часу на зазначених депозитних та розрахункових рахунках членів своєї родини ОСОБА_11 та ОСОБА_9 розмістили кошти, якими вони заволоділи внаслідок спільного вчинення злочинів.
38.За іншим епізодом, відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_11, діючи у змові зі своєю дружиною ОСОБА_9 та іншими особами, вчинили заволодіння коштами АТ «Родовід Банк» шляхом укладання та використання завідомо підроблених документів щодо оренди ПАТ «Родовід Банк» належного ОСОБА_9 нежитлового будинку АДРЕСА_2 та проведення ремонтних робіт у ньому. На підставі завідомо підроблених документів стосовно орендної плати та ремонтних робіт, які фактично не проводились, ОСОБА_11 та ОСОБА_9 заволоділи коштами зазначеного Банку у сумі 18 458 420,12 гривень (2 309 262 доларів США) та 24 804 762,80 гривень (3 108 366 доларів США) відповідно, а всього на суму 43 263 182, 92 гривень (5 417 628 доларів США), чим спричинили шкоду державі на зазначену суму. Одержаними за вищевказаних обставин коштами АТ «Родовід Банк» ОСОБА_11 та ОСОБА_9 розпорядились на власний розсуд, зокрема легалізували доходи, отримані злочинним шляхом, розмістили зазначені кошти на рахунках ОСОБА_9 та спрямували частину коштів на погашення кредитів, які використовувались на придбання об`єктів нерухомості.
39.Водночас, ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду також встановлено вірогідність версії сторони обвинувачення про набуття, зокрема, арештованої земельної ділянки за кредитні кошти з подальшим відшкодуванням кредитів за рахунок коштів, набутих злочинних шляхом, що підтверджується матеріалами провадження /а.с. 171-172 т. 1 (справа № 991/4669/20)/. Також ухвалою встановлено, що арештована земельна ділянка набута ОСОБА_6 у вересні 2010 року, що відповідає фактичним обставинам (за датами) легалізації коштів АТ «Родовід Банк», здобутих в результаті скоєння кримінальних правопорушень.
40.За таких обставин слідча суддя та колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду зробили висновок про наявність достатніх підстав вважати, що відповідне майно є доходом від коштів, одержаних внаслідок вчинення злочину.
41.Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації.
42.Згідно з ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
43.Водночас, в силу ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови, зокрема, вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які, зокрема, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
44.Слідчою суддею арешт було накладено у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 209КК України, які є умисними злочинами, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі та які і наразі розслідуються у рамках кримінального провадження.
45.Поряд з цим, ОСОБА_6 набув право власності на арештовану земельну ділянку на підставі договору дарування земельної ділянки від 09.09.2010 від своєї матері ОСОБА_9 /а.с. 35-36 т.1/. За своєю правовою природою дарування є правочином, за яким обдарований безоплатно отримує у власність майно (дарунок). Отже, ОСОБА_6 отримав у власність арештовану земельну ділянку безоплатно.
46. ОСОБА_9 ж придбала земельну ділянку у власність на підставі договору купівлі - продажу від 29.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 9302, від ОСОБА_10 (бабусі ОСОБА_11 ), яка, в свою чергу, набула право власності на земельну ділянку від ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 07.09.2006, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 6587 /а.с. 29-30, 31-34 т. 1/.
47.Поряд з цим, звертає на себе увагу той факт, що 07.09.2006 земельна ділянка була придбана ОСОБА_10 за 1 040 000,00 грн, а вже 27.12.2006, тобто фактично через три місяці, ОСОБА_9 сплатила ОСОБА_10 за цю ж земельну ділянку з такими ж характеристиками 5 050 000,00 грн, а відповідно до договору дарування від 09.09.2010 нормативно грошова оцінка земельної ділянки становила 745 148,00 грн /а.с. 29-32, 35-36 т.1/.
48.Окрім того, дані витягу із висновку аналітичного дослідження № 23/99-99-16-04-20/2575213036 від 19.10.2018 вказують на відсутність у родини ОСОБА_6 необхідних коштів для придбання земельної ділянки, оскільки сума сукупного доходу ОСОБА_11 та членів його родини, у тому числі ОСОБА_10 з 2000 року не була співмірною сумі затрачених коштів на придбання нерухомості /а.с.180-196 т.1/. Поряд з тим, представники ОСОБА_6 хоч і заперечували зазначене, однак не надали доказів на спростування наведеного.
49.Отже, слідча суддя переконана, що арештована земельна ділянка набута ОСОБА_6 у власність безоплатно у час можливого вчинення ОСОБА_11 у змові з іншими особами кримінальних правопорушень, які полягали, зокрема, у легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, про що ОСОБА_6 могло бути відомо на час набуття ним права власності на земельну ділянку з огляду на близькі родинні відносини з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 .
50.Щодо покликань представників на те, що на момент придбання відповідної земельної ділянки членами родини ОСОБА_11 такого заходу кримінально-правового характеру не існувало, то дії, які входять до об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 209КК України, розпочаті в 2009 році, могли продовжуватись і надалі, зокрема, могли мати місце в 2017-2020 роках (безпідставне зняття обтяжень, видалення даних з Реєстру, вчинення правочинів щодо відчуження майна пов`язаним особам, спроба відчуження об`єкту через аукціон СЕТАМ), тобто після впровадження інституту спеціальної конфіскації в КК та КПК, на що також звертав увагу апеляційний суд під час перегляду ухвали про накладення арешту.
51.Так, постановами слідчого ОСОБА_28 у листопаді 2012 року було накладено арешти на майно ОСОБА_9 та ОСОБА_6, відомості про що були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості /а.с. 171-179 т. 1/. Зазначені постанови слідчого у встановленому КПК України порядку скасовані не були, отже будь-які реєстраційні дії щодо арештованого майна не могли бути вчинені.
52.Водночас, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, щодо земельної ділянки вчинялись реєстраційні дії, зокрема 08.08.2017 державним реєстратором ОСОБА_22 на підставі договору дарування від 06.02.2012, посвідченого нотаріусом КМНО ОСОБА_19, було зареєстроване право власності на земельну ділянку на ОСОБА_15, 06.03.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_23 внесено до реєстру запис про передачу земельної ділянки ОСОБА_15 в іпотеку ОСОБА_20 та здійснено реєстрацію обтяження земельної ділянки, 10.02.2020 право власності на земельну ділянку зареєстровано за іпотекодержателем ОСОБА_20 . Звертає на себе увагу також те, що у названій Інформаційній довідці взагалі відсутні будь-які записи щодо земельної ділянки до 2017 року, що може свідчити про їх незаконне видалення /а.с. 145-153 т.1/.
53.Окрім того, у травні 2020 року арештована земельна ділянка була предметом реалізації на торгівельному майданчику Державного підприємства «СЕТАМ» /а.с. 297-299 т. 1 (справа № 911/4669/20)/.
54.Вказані обставини у сукупності підтверджують версію органу досудового розслідування про вчинення продовжуваних незаконних дій щодо відчуження земельної ділянки та подальшого її придбання добросовісним набувачем.
55.Що стосується накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення).
56.Так, при вирішенні питання про накладення арешту на земельну ділянку з метою збереження речових доказів, слідча суддя виходила з того, що членами родини ОСОБА_11 вона, імовірно була придбана у період вчинення ним кримінальних правопорушень і на момент її придбання у членів родини ОСОБА_11 не було законного і обґрунтованого доходу, який би виправдав набуття такого майна, а тому є підстави вважати, що воно набуте кримінально протиправним шляхом.
57.З огляду на викладене, арешт було накладено обґрунтовано.
58.Водночас, КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак логічне тлумачення відповідної норми, дає підстави зробити висновок, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.
59.Наразі у кримінальному провадженні, зокрема, розслідуються обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 209КК України, що є умисним злочином, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі та додаткове у виді конфіскації майна.
60.З огляду на зазначене, є достатні підстави вважати, що арештоване майно може підлягати спеціальні конфіскації, а також відповідає критеріям речових доказів.
61.До того ж, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження. Водночас, неодноразове відчуження земельної ділянки та реалізація арештованого майна на торгівельному майданчику Державного підприємства «СЕТАМ» у травні 2020 року вказує на спробу його відчуження поза кримінальним провадженням, що лише підтверджує, що відповідний ризик продовжує існувати, а відповідно потреба у накладенні арешту не відпала.
62.На переконання слідчої судді, дії ОСОБА_6 щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у ОСОБА_20 та припинення його права власності на неї, а також скасування обтяжень на земельну ділянку, шляхом зняття арешту, накладеного постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_14 від 11.03.2020, можуть свідчити про наміри подальшого її відчуження добросовісним набувачам.
63.Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 326413374 від 21.03.2023, єдиним обтяженням, яке наразі унеможливлює подальші реєстраційні дії щодо земельної ділянки, це обтяження за ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.06.2020 у справі № 991/4669/20, а тому його скасування дозволить безперешкодно вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки. Такі висновки слідчої судді також підтверджуються рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_29 від 21.03.2023 про зупинення реєстраційних дій /а.с. 76 т.1/.
64.Окрім того, заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2021 у справі № 757/38189/19-ц встановлено, що згідно з відмітками про в`їзд та виїзд в паспорті громадянина країни для виїзду за кордон ОСОБА_6 виїхав з України 28.07.2010 та заїхав 14.04.2011, що і стало однією з підстав для визнання недійсним договору дарування від 06.12.2010, відповідно до якого ОСОБА_6 подарував земельну ділянку ОСОБА_18 .
65.В той же час, з договору дарування від 09.09.2010, за яким ОСОБА_9 подарувала земельну ділянку ОСОБА_11, вбачається, що він особисто був присутній при підписанні цього договору, про що свідчить його підпис.
66.Такі обставини дають підстави слідчий судді сумніватись у добросовісності та законності дій, що вчиняються ОСОБА_6 щодо арештованої земельної ділянки.
67.З огляду на наведене, слідча суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування не відпала потреба у застосуванні застосованого заходу.
68.Також, слідча суддя переконана, що арешт земельної ділянки не є надмірним обмеженням права власності ОСОБА_6, адже таке втручання стосується виключно конкретного майна у формі позбавлення права на розпорядження та відчуження майна, що є найменш обтяжливим способом арешту з огляду на характер майна. Оскільки основною ціллю придбання такого, з огляду також на уже тривалий час перебування майна у власності членів родини ОСОБА_6, є саме користування, а не відчуження та розпорядження.
69.Слідча суддя не вважає за необхідне надавати окремо детальні відповіді на ряд інших доводів учасників провадження, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18 липня 2006 року, оскільки вони не мають суттєво значення для вирішення поставленого перед слідчою суддею питання.
70.З огляду на те, що арешт було накладено обґрунтовано, у його застосуванні не відпала потреба, слідча суддя вважає, що у задоволенні клопотання належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 372 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідча суддя ОСОБА_1