Документ № 110941831

справа № 991/3537/23

провадження №11-сс/991/330/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року про звернення застави в дохід держави та обрання підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22019000000000163 від 05 червня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року задоволено клопотання прокурора, звернено в дохід держави та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України внесену за підозрюваного ОСОБА_5 заставу в розмірі 1 056 550 (один мільйон п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн., обрано підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановлено розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід після його затримання і не пізніше ніж через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження.

В обґрунтування постановленої ухвали в частині звернення застави в дохід держави слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення факту порушення ОСОБА_5 процесуального обов`язку, передбаченого ч.7 ст.42 КПК, а саме безпідставне неприбуття 15, 23 та 29 березня 2023 року на здійснені належним чином виклики до детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) для допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні за відсутності поважних причин чи обґрунтованого повідомлення про неможливість прибуття.

Обираючи підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення та достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, доведеність стороною обвинувачення наявності передбачених п.1, 2, 3 ст.177 КПК ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні тощо. Разом з цим, слідчим суддею, з урахуванням положень ч.6 ст.193 КПК, не вирішувалось питання щодо можливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, оскільки таке питання повинно розглядатися судом після затримання підозрюваного у встановленому законом порядку.

Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначив про те, що прокурором в основу поданого клопотання покладено умисно створені умови, не дотримано засад кримінального провадження, проте слідчим суддею вказані порушення не враховані, що призвело до незаконного обрання запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі захисник наводив доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині порушення ОСОБА_5, процесуальних обов`язків, що виразилось у його неявці за викликом до органу досудового розслідування. Так, сторона захисту, посилаючись на долучені до матеріалів провадження письмові клопотання підозрюваного та його захисників з інформацією про поважність причин неприбуття за викликом до детектива та повідомленням адреси теперішнього перебування ОСОБА_5, зазначала про доведення вказаної інформації до органу досудового розслідування та прокурора.

На переконання захисника у клопотанні та додатках до нього відсутні обґрунтування наявності заявлених прокурором ризиків за ст.177 КПК та фактичних даних на підтвердження їх дійсного існування.

Крім того, судом першої інстанції не обґрунтовано, а прокурором не доведено, що жоден інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання покладених обов`язків на підозрюваного.

У зв`язку з викладеним, у поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного просив скасувати ухвалу слідчого судді, якою задоволено клопотання про звернення застави в дохід держави, обрано підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та у задоволенні клопотання у вказаній частині відмовити.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судове засідання повторно не з`явився.

Прокурор подав до суду заперечення, в яких висловив позицію про обґрунтованість, законність, вмотивованість оскаржуваної ухвали та відповідно необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, яку просив розглянути без його участі.

Підозрюваний в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення якого повідомлений шляхом направлення повістки про виклик за останнім відомим місцем проживання, її публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження і на офіційному веб-сайті суду та відповідно до ст.135 КПК вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції (ч.2 ст.422 КПК).

Враховуючи зазначені положення КПК, скорочені строки розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчого судді, позицію прокурора щодо розгляду скарги за його відсутності, обізнаність захисника ОСОБА_6 з часом проведення апеляційного розгляду та не використання ним можливості ініціювати свою участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та/або про існування інших поважних причин, що б належним чином обґрунтовували неможливість участі особи в ініційованому ним апеляційному розгляді, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників провадження.

Мотиви суду.

Надаючи оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Так, при вирішенні апеляційної скарги сторони захисту колегія суддів має визначити чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 звернення застави в дохід держави (якщо так - в якому розмірі), та у разі наявності підстав для застосування такого звернення перевірити обґрунтованість клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, суд має встановити чи мало місце порушення підозрюваним ОСОБА_5 визначених кримінальним процесуальним законодавством обов`язків (чи мали місце поважні причини неприбуття на виклик).

Як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.191 КК.

За ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 14 листопада 2019 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 056 550 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК. Роз`яснено підозрюваному, що у разі, якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.

14 листопада 2019 року за підозрюваного ОСОБА_5 внесена застава, у зв`язку з чим 15 листопада 2019 року останнього звільнено з-під варти. При цьому з 18 листопада 2020 року строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді від 14 листопада 2019 року, не продовжувався.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 28 лютого 2022 року перетнув державний кордон України та на територію України не повернувся.

06 березня 2023 року ОСОБА_5 надіслав заяву на адресу НАБУ, у якій, зокрема, з метою реалізації права на захист, участі у відповідних процесуальних діях та засіданнях, повідомив наявні засоби зв`язку, а саме: телефон НОМЕР_1, адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, поштову адресу АДРЕСА_1 . Аналогічну заяву також надіслав його захисник ОСОБА_6 .

На вказану у заяві адресу електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_2 10, 20 та 24 березня 2023 року надіслано повістки про виклик ОСОБА_5 відповідно на 15, 23 та 29 березня 2023 року до детектива НАБУ для допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні. Факт отримання ОСОБА_5 повісток про виклик підтвердили його захисники у судовому засіданні та сам підозрюваний у відповідних заявах слідчому судді. Однак, підозрюваний, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце запланованих процесуальних дій за вказаними викликами до детектива не з`явився.

13, 22, 23, 26 та 27 березня 2023 року ОСОБА_5 надіслав заяви у яких повідомив про наявність об`єктивних причин, що унеможливлюють його явку до НАБУ, зокрема, враховуючи військову агресію Російської Федерації проти України та неодноразове інформування Посольством США своїх громадян про необхідність виїзду з території України, він був змушений виїхати за межі України, має захворювання, які потребують лікування в межах лікувальних закладів та вдома.

Аналогічні за змістом заяви також надіслані 13, 22, 27 березня 2023 року, а також 24 квітня 2023 року на адресу НАБУ захисниками ОСОБА_5, які додатково повідомили адресу місцевої житлово-експлуатаційної компанії, до якої відноситься адреса проживання ОСОБА_5 у Республіці Хорватія.

Постановою детектива від 24 квітня 2023 року ОСОБА_5 оголошено в розшук та міжнародний розшук у зв`язку з переховуванням останнього від органів досудового розслідування.

Таким чином, під час розгляду вказаного клопотання слідчим суддею встановлено порушення підозрюваним процесуального обов`язку, передбаченого ч.7 ст.42 КПК, а саме прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Мотивом, за яким слідчий суддя вказану поведінку підозрюваного кваліфікував як порушення вказаного обов`язку (з`являтися за кожним викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду), вказано безпідставне неприбуття підозрюваного на здійснені належним чином виклики до детектива НАБУ для допиту як підозрюваного та вручення процесуальних документів у кримінальному провадженні, за відсутності поважних причин чи обґрунтованого повідомлення про неможливість прибуття.

Суд доходить висновку, що наведений слідчим суддею мотив є обґрунтованим та таким, що констатує порушення підозрюваним обов`язку прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, виходячи з того, що ОСОБА_5 розумів, що викликався саме у кримінальному провадженні №22019000000000163 та достовірно знав, що у цьому провадженні він перебуває у процесуальному статусі підозрюваного.

Зазначене вище розуміння особою свого процесуального статусу у кримінальному провадженні підтверджується зокрема надісланими на адресу детектива вищевказаними заявами.

У викладеній письмовій позиції, поданій слідчому судді, сторона захисту вказувала на існування таких поважних причин неприбуття підозрюваного за викликами, зокрема, стан здоров`я, вимушеність проживання ОСОБА_5 у Республіці Хорватія, з огляду на введений в Україні воєнний стан та рекомендації Посольства США в України щодо негайного виїзду громадян США, які перебувають в Україні.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді та не визнає вказані обставини поважними причинами неприбуття підозрюваного ОСОБА_5, зокрема за викликами детектива в контексті положень ст.138 КПК з огляду на наступне.

За положеннями п.1 ч.7 ст.42 КПК підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Перелік поважних причин неприбуття особи на виклик міститься в положеннях ч.1 ст.138 КПК. Поважною слід вважати лише ту причину неприбуття особи на виклик, яка об`єктивно робить неможливим прибуття за викликом, тобто слід довести, що дана обставина призвела до унеможливлення виконання підозрюваним обов`язку. Доказів, які б належним чином підтверджували наявність передбачених законом обставин сторона захисту не надала, будь-яких заяв про неможливість прибуття за викликом прокурора матеріали провадження не містять.

Всупереч правилам щодо розподілу тягаря доказування, встановленого ч.5 ст.132 КПК, стороною захисту не надано доказів, зокрема, вимушеного звернення підозрюваного до лікувальних закладів, зазначені доводи не були підкріплені жодними відомостями щодо тяжкої хвороби або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. З наданих слідчому судді виписки з медичної карти стаціонарного хворого, результатів медичних досліджень, консультаційного висновок спеціаліста датовані 05 січня 2021 року, 14 жовтня 2021 року, 03 грудня 2021 року, 05 січня 2022 року таких відомостей не вбачається. Також, суд звертає увагу, що стороною захисту не надано жодних доказів звернення ОСОБА_5 до лікувальних закладів у Республіці Хорватія, що спростовує версію сторони захисту про існування перешкод для виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Крім того, як правомірно зазначено слідчим суддею в оскаржуваному рішенні, введення воєнного стану на всій території України не означає, що вся територія держави є районом воєнних (бойових) дій. Місце здійснення досудового розслідування та розташування НАБУ, куди неодноразово викликався підозрюваний ОСОБА_5, тобто території м.Києва та Київської обл. не є територіями ведення воєнних (бойових) дій та з часу направлення йому повісток про виклик не включалися до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Не надано слідчому судді і беззаперечних доказів проживання підозрюваного в Республіці Хорватія, з огляду на те, що укладений ОСОБА_7 договір найму нерухомості від 16 вересня 2022 року не містить жодних відомостей про проживання ОСОБА_5 за вказаною у ньому адресою.

За змістом ст.138 КПК (з урахуванням формулювання п.8 ч.1 цієї статті) для визнання причини неприбуття особи поважною, вона має об`єктивно унеможливлювати її з`явлення за викликом.

Таким чином як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час апеляційного перегляду стороною захисту не надано доказів існування причин неприбуття підозрюваного ОСОБА_5 за викликом детектива, які в розумінні ст.138 КПК є поважними.

Враховуючи обґрунтованість висновку слідчого судді про порушення ОСОБА_5 передбаченого ч.7 ст.42 КПК процесуального обов`язку прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом у призначений строк, слідчим суддею правомірно прийнято рішення про звернення застави в дохід держави відповідно до ч.8 ст.182КПК.

Відносно розміру застави, що підлягає зверненню в дохід держави у зв`язку із встановленим слідчим суддею фактом порушення підозрюваним процесуальних обов`язків слід вказати наступне.

Правові засади застосування запобіжних заходів регламентовано главою 18 КПК «Запобіжні заходи, затримання особи» (ст.176-213 КПК).

Так, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов`язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (ч.8, 10 ст.182 КПК). При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави вона звертається в дохід держави, відповідне питання вирішується слідчим суддею в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (ч.9 ст.182 КПК).

З наведеного слідує, що звернення застави в дохід держави за ч.8, 10 ст.182 КПК є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу у вигляді застави та охоплюється поняттям «застосування запобіжного заходу» у вигляді застави. Оскільки заходами забезпечення кримінального провадження є, у тому числі, запобіжні заходи п.9 ч.2 ст.131 КПК, одним з яких є застава, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У даному випадку суд приходить до висновку, що звернення застави у повному обсязі є співмірним потребам досудового розслідування втручанням у право власності заставодавця з урахуванням характеру вчиненого порушення та спричинених ним негативних наслідків для кримінального провадження.

Щодо пропорційності та справедливості втручання у право власності при зверненні застави в дохід держави.

Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п.2 ч.3 ст.132 КПК).

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України (ч.8 ст.182 КПК). Положення цієї норми не передбачають необхідності встановлювати виправданість відповідного ступеня втручання у права і свободи особи у зв`язку із зверненням застави у дохід держави, проте з урахуванням прямої вказівки закону на необхідність дотримання вимоги пропорційного втручання щодо будь-якого випадку застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п.2 ч.3 ст.132 КПК) це є обов`язковою умовою і при вирішенні питання про звернення застави у дохід держави.

Звернення застави в дохід держави передбачає дотримання вимог Конституції України та КПК щодо принципу верховенства права, ст.6 Конвенції та ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, які для цього випадку встановлюють необхідність дотримання принципу пропорційності. Звернення застави у дохід держави повинно спрямовуватися на досягнення легітимної мети та бути співмірним з нею, а сам розмір стягнутої застави має бути пропорційним з огляду на порушення умов застави під час кримінального провадження, тобто таке звернення повинно призвести до справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу та вимогами дотримання права на мирне володіння майном.

Колегія суддів вважає, що звернення застави, визначеної в цьому кримінальному провадженні ухвалою від 14 листопада 2019 року, в дохід держави передбачене КПК, можливість та підстави застосування такого заходу кримінально-процесуальної відповідальності були чіткими, зрозумілими та передбачуваними як підозрюваному так і заставодавцю, у зв`язку з чим суд встановлює, що втручання у вигляді звернення застави у дохід держави здійснено відповідно до закону.

Перевіряючи легітимність мети звернення застави слід зазначити, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК), а метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання відповідним ризикам (ч.1 ст.177 КПК).

Метою вищевказаної норми ч.8 ст.182 КПК є запобігання порушенню підозрюваним покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення, проте не відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

В даному випадку визначений положеннями КПК обов`язок підозрюваного прибути за викликом до детектива у призначений строк, можливо було виконати, він здатен був досягти зазначеної вище мети. Пропорційність втручання у майнові права заставодавця, оцінена слідчим суддею з урахуванням характеру порушення покладеного на підозрюваного нормами КПК обов`язку та негативних наслідків, що настали у вигляді перешкод кримінальному провадженню.

З урахуванням вищенаведеного, слідчим суддею в оскарженій ухвалі належним чином обґрунтовано рішення щодо звернення застави за невиконання підозрюваним обов`язку у повному розмірі.

Окрім того, враховуючи положення ст.404 КПК та відсутності відповідних вимог та доводів в апеляційній скарзі, колегія суддів не надає оцінки законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в частині доведеності сторонами кримінального провадження доказів обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування доказів, що характеризують особу підозрюваного, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судової справи вбачається, що наведені у клопотанні прокурора підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання прокурора та з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання при обранні запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.193 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, підстав, передбачених ст.177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, приховати або спотворити будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.27, ч.5 ст.191 КК, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду і може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26 червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги, що підозрюваний має паспорт громадянина США № НОМЕР_2 та паспорт громадянина Грузії № НОМЕР_3, що розширює можливості особи переховуватись у різних країнах світу з метою ухилення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_5 28 лютого 2022 року виїхав з України та до цього часу не повертався, 24 квітня 2023 року винесено постанову про оголошення міжнародного розшуку підозрюваного, дружина ОСОБА_5 також виїхала з території України та до цього часу не поверталася, що свідчить про відсутність стійких соціальних зав`язків підозрюваного із місцем проживання в Україні.

Що стосується доводів апеляційних скарг про відсутність наявності ризику можливого знищення, сховування, або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що 23 листопада 2021 року та 16 січня 2020 року у кримінальному провадженні направлено запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів США та Грузії щодо допиту свідків та вилучення первісних фінансових та бухгалтерських документів компаній «Gray Fox Logistics» та «Gray Fox International LLC» щодо поставки лінії по виробництву корпусів снарядів калібру 152 мм та 155 мм, окремих її елементів, та інші документи з питань підготовки, укладання, виконання Контракту між ДАХК «Артем» та «Gray Fox Logistics» від 12 березня 2018 року №GFL-180312, реєстраційні документи компаній «Gray Fox Logistics» та «Gray Fox International LLC», що мають доказове значення. Виконання зазначених запитів про міжнародну правову допомогу наразі триває.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати здійснення ОСОБА_5 фактичного контролю над зазначеними підприємствами, можливість особисто та/або за допомогою інших осіб з числа працівників зазначених підприємств, використовуючи товариські чи дружні відносини, приховати, знищити чи підробити окремі речі і документи, які можуть мати суттєве значення для досудового розслідування.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, в обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчий суддя звернув увагу на те, що вище зазначені запити про міжнародну правову допомогу до компетентних органів США та Грузії стосуються у тому числі і допиту свідків, зокрема, працівників «Gray Fox Logistics» та «Gray Fox International LLC», а тому не виключена ймовірність того, що ОСОБА_5, не будучи позбавлений можливості вільно пересуватися та не будучи фізично обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, може здійснювати особисто або за посередництва інших осіб, за його вказівками, вплив на таких свідків, з метою їх спонукання до ненадання показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання органу досудового розслідування достовірних показань щодо його участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Також суд вважає встановленою слідчим суддею наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 оголошений у міжнародний розшук, що підтверджується постановою детектива НАБУ від 24 квітня 2023 року.

Доводи сторони захисту про недоведеність прокурором того, що жоден інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання покладених обов`язків на підозрюваного та відсутності належного обґрунтування зазначеним обставинам слідчим суддею не заслуговують на увагу, оскільки як правомірно зазначено в оскаржуваному рішенні розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч.6 ст.193 КПК слідчий суддя позбавлений можливості застосувати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, оскільки таке питання буде розглядатися судом після затримання підозрюваного у встановленому законом порядку.

Слідчим суддею при постановленні ухвали враховано положення абз.7 ч.4 ст.183 КПК та при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначався розмір застави стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для звернення застави в дохід держави та обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року про звернення застави в дохід держави та обрання підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22019000000000163 від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____________ ___________ _____________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3