Документ № 110951951

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 757/60763/16к

провадження № 51-4190км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

судового секретаря ОСОБА_4,

виправданих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

прокурора ОСОБА_11,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу генерального прокурора ОСОБА_11 на вирок Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2022 року у кримінальних провадженнях № 52015000000000014 та № 52016000000000348 за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Киченці Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 2 і 3 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Шполи Черкаської області, жителя АДРЕСА_2 та

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 . уродженця та жителя АДРЕСА_1

обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 191 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2022 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю наявності в їхніх діях складу кримінального правопорушення.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався в організації та вчиненні розтрати чужого майна, яке перебувало в його віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувалися у пособництві в розтраті чужого майна, яке перебувало у віданні службової особи, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_5 будучи в.о. голови правління Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «ДПЗКУ»), тобто службовою особою в розумінні примітки до ст. 364 КК, діючи усупереч державним інтересам у вигляді отримання прибутку від діяльності ПАТ «ДПЗКУ», маючи умисел на розкрадання у формі розтрати грошових коштів товариства, які перебували у його віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем з метою передачі третім особам для задоволення їх корисливих інтересів, у період з 03 березня по 07 квітня 2015 року за пособництва керівників двох публічних акціонерних товариств, що входили до групи компаній «Сільгосп-продукт» та не були виробниками сільськогосподарської продукції, а саме: голови правління Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський комбінат хлібопродуктів» (далі - ПАТ «РКХП») ОСОБА_6 та генерального директора Публічного акціонерного товариства «Васильківхлібопродукт» (далі - ПАТ «Васильківхлібопродукт») ОСОБА_7 вчинив розтрату майна, яке перебувало в його віданні, з використанням свого службового становища в особливо великих розмірах.

За версією органу досудового розслідування з кінця лютого до 03 березня 2015 року ОСОБА_5, усвідомлюючи неможливість одноосібної реалізації свого злочинного умислу без використання службових повноважень голів правління ПАТ «РКХП» ОСОБА_6 та ПАТ «Васильківхлібопродукт» ОСОБА_7 будучи раніше з ними знайомим, заздалегідь домовився з останніми про спільне вчинення кримінального правопорушення, розподіливши ролі.

На виконання цього плану ОСОБА_5 04 березня 2015 року в період з 09:00 до 18:00, більш точного часу слідством не встановлено, у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» діючи з корисливих мотивів усупереч інтересам служби та з використанням свого службового становища, з порушенням правил погодження договорів, згідно з розподіленими ролями та за попередньою змовою зі ОСОБА_6, в інтересах третіх осіб підписав та скріпив печаткою ПАТ «ДПЗКУ» договір № 29 з ПАТ «РКХП» про поставку кукурудзи 3 класу в кількості 16 631 метричних тон за умов повної передплати коштів у сумі 49 893 000 грн, із встановленням граничного строку передачі товару до 30 листопада 2015 року. Фінансові зобов`язання ПАТ «ДПЗКУ» були повністю виконані та 10 березня 2015 року ці кошти були перераховані на банківський рахунок ПАТ «РКХП» відкритий у ПАТ «Банк «Київська Русь».

26 березня 2015 року в період з 09:00 до 18:00, більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_5 у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» діючи з корисливих мотивів усупереч інтересам служби та з використанням свого службового становища, з порушенням правил погодження договорів, згідно з розподіленими ролями та за попередньою змовою з ОСОБА_7, в інтересах третіх осіб підписав та завірив печаткою ПАТ «ДПЗКУ» договір № 57 з ПАТ «Васильківхлібопродукт» про поставку кукурудзи 3 класу в кількості 11 683, 03 метричних тон за умов повної передплати коштів у сумі 38 554 000 грн, із встановленням граничного строку передачі товару до 30 листопада 2015 року. Ці фінансові зобов`язання ПАТ «ДПЗКУ» були повністю виконані і вказані кошти двома платежами були перераховані ПАТ «Васильківхлібопродукт»: 02 квітня 2015 року у сумі 1 700 000 грн на банківський рахунок у ПАТ «Альфа-Банк» та 07 квітня 2015 року у сумі 36 854 000 грн на банківський рахунок у ПАТ «Радикал Банк».

На думку сторони обвинувачення, ці дії ОСОБА_5 за пособництва ОСОБА_6 та ОСОБА_7 призвели до розтрати та безповоротного обернення грошових коштів ПАТ «ДПЗКУ» на користь третіх осіб на загальну суму 88 447 000 грн, що становить особливо великий розмір.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_11, посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ці рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На думку прокурора, суди обох інстанцій безпідставно дійшли висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 об`єктивної сторони інкримінованого злочину через відшкодування завданих збитків, оскільки відшкодування державі цих коштів сталося внаслідок реєстрації відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочате досудове розслідування, а відшкодування збитків, за допомогою чого суб`єкт злочину бажає завуалювати свій умисел, не може бути перешкодою для оцінки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння як злочину.

Прокурор вважає помилковими висновки судів у цих рішеннях про те, що укладені договори по суті були форвардними, а не спотовими, оскільки вони не відповідають вимогам Порядку здійснення закупівлі зерна майбутнього врожаю, який визначає механізм проведення такої закупівлі зерна та укладення договору його поставки в ПАТ «ДПЗКУ». Зокрема, цим Порядком визначено, що закупівля зерна майбутнього врожаю - це закупівля, яка передбачає придбання ПАТ «ДПЗКУ» у сільськогосподарських товаровиробників зерна майбутнього врожаю певного року у визначений час і на визначених умовах відповідно до затвердженого алгоритму.

Звертає увагу на те, що саме ОСОБА_5 ініціював укладення договорів від 04.03.2015 № 29 та 26.03.2015 № 57, оскільки це підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, у тому числі і показаннями свідків. Так, згідно з показаннями свідка ОСОБА_12, під час їхньої розмови з ОСОБА_5 вони вирішили укласти договори про поставку зерна майбутнього врожаю між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «РКХП» і ПАТ «Васильківхлібопродукт». Тобто, з числа працівників ПАТ «ДПЗПУ» саме ОСОБА_5 був обізнаний про ці контракти і саме з ним ОСОБА_12 погодив усі умови договорів та довів їх до відома ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

На переконання прокурора, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усвідомлювали протиправний характер своїх діянь, оскільки їм було відомо про відсутність зерна кукурудзи на складах цих товариств, та розуміли, що умови договорів на поставку зерна не відповідають дійсності і грошові кошти ПАТ «ДПЗКУ» будуть використані іншими товариствами з групи компаній «Сільгосп-продукт» для задоволення власних фінансових потреб.

З огляду на це прокурор вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК і є незаконними.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

Прокурор підтримала вимоги касаційної скарги, просила скасувати вказані вирок та ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Виправдані та їхні захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги і просили залишити ці судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За правилами ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статей 8 та 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і особа є винною у вчиненні цього злочину.

Відповідно до положень ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Статтею ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Цих вимог закону суди обох інстанцій дотримались.

Висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складу інкримінованих злочинів та необхідність їх виправдання зроблений на підставі ретельного аналізу доказів, зібраних у кримінальному провадженні й досліджених в судовому засіданні, зміст яких детально наведений у вироку, яким цей суд дав належну правову оцінку. Приймаючи таке рішення, районний суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Зокрема, такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі: показань виправданих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та інших свідків; Порядку проведення закупівлі зерна майбутнього врожаю ПАТ «ДПЗКУ» затвердженого наказом від 21 травня 2014 року № 105; договорів від 04 березня 2015 року № 29 (укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «РКХП» про поставку зерна кукурудзи у кількості 16 631 м.т. до 30 листопада 2015 року) та 26 березня 2015 року № 57 (укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» про поставку зерна кукурудзи в кількості 11 683,03 м.т. до 30 листопада 2015 року); протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 10 та 11 жовтня 2016 року щодо претензійно-позовної роботи ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт», від 18 квітня, 05 та 10 серпня, 15 листопада 2016 року до справ господарського суду Київської області № 911/390/16, № 911/1711/16 та № 911/1023/16 за позовами ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт»; висновків судових економічних експертиз від 29 вересня 2016 року № 1-09/06 (щодо договору з ПАТ «РКХП») та 03 січня 2017 року № 03-01/17 (щодо договору з ПАТ «Васильківхлібопродукт») та інших письмових доказів.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Згідно з вказаною нормою апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом неповністю або з порушенням.

При перегляді вироку апеляційний суд уважно перевірив усі доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_11, які є аналогічними тим, що наведені нею у касаційній скарзі, провів у справі часткове судове слідство, допитав свідків про допит яких просив прокурор та дослідив і проаналізував докази, про дослідження яких клопотали сторони, та надав їм у своєму рішенні відповідну оцінку на предмет їх допустимості і достатності щодо пред`явленого обвинувачення в кримінальному провадженні, з урахуванням чого навів обґрунтовані мотиви щодо правильності висновку суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих правопорушень.

У своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на необхідність розмежування кримінального правопорушення, яке вчиняється одночасно з цивільним правопорушенням, та цивільне правопорушення, яке вчиняється поза межами складу будь-якого злочину.

Як критерії такого розмежування повинні братися до уваги: (1) елементи суб`єктивної сторони складу злочину: злочинна ціль (корислива мета, мета надання правомірного вигляду володінню відповідним чужим майном, яке набуте злочинним шляхом, відсутність ділової мети відповідного правочину тощо), а також спрямованість і момент формування умислу (зокрема, направленість умислу на викрадення майна) та (2) елементи об`єктивної сторони складу злочину: характеристика діяння та спосіб його вчинення (наприклад, вчинення дій, які спричинюють неможливість вирішення ситуації у цивільно-правовий спосіб (неможливість повернути майно, стягнути заборгованість тощо), здійснення діяння, яке явно відхиляється від усталеної ділової практики, використання повноважень всупереч інтересам організації чи всупереч їх призначенню тощо).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вже розглядав справи, де дійшов висновку, що свавільне застосування національною владою кримінального закону призвело до визнання заявників винними у вчиненні дій, які було неможливо відрізнити від звичайної комерційної діяльності, чим було порушено положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У справі «Навальний та Офіцеров проти Росії» ЄСПЛ в рішенні від 23 лютого 2016 року зазначив, що суди визнали другого заявника винним у вчиненні дій, які не відрізнялися від звичайної комерційної посередницької діяльності, а першого заявника - у сприянні такій діяльності, тобто кримінальний закон було піддано свавільному і непередбачуваному тлумаченню на шкоду заявникам, що призвело до явно необґрунтованого результату судового розгляду.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на досліджені ними докази дійшли висновку, що претензійно - позовна робота ПАТ «ДПЗКУ» розпочалася відразу після встановлення факту непоставки зерна та невиконання ПАТ «Васильківхлібопродукт» та ПАТ «РКХП» своїх зобов`язань і до того, як ОСОБА_25, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (відомості щодо останнього було внесено в ЄРДР вже після повного виконання судового рішення у справі №911/1023/16 за позовом ПАТ «ДПЗКУ» до ПАТ «Васильківхлібопродукт») дізналися про існування кримінальних проваджень щодо них, що виключає можливість вчинення таких дій з метою зменшити негативні наслідки від невиконання вказаних договорів чи надання ним вигляду законності в очах органу досудового розслідування, та навпаки, носять характер звичайних господарсько-правових відносин, що вказує на відсутність у ОСОБА_5 наміру на розтрату коштів підприємства яке він очолював.

При цьому судами попередніх інстанцій також було враховано, що: згідно з висновком судової економічної експертизи від 29 вересня 2016 року № 1-09/06 станом на 15 вересня 2016 року ПАТ «РКХП» погасив заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» по договору поставки від 04 березня 2015 року № 29 (т. 14, а. к. п. 1-11); відповідно до висновку судової економічної експертизи від 03 січня 2017 року № 03-01/17 станом на 10 листопада 2016 року ПАТ «Васильківхлібопродукт» погасив заборгованість перед ПАТ «ДПЗКУ» за договором поставки від 26 березня 2015 року № 57 у повному обсязі (т. 17, а. к. п. 18-29).

З урахуванням цих обставин колегія суддів погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про те, що за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, ретельного та детального аналізу доказів наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, а саме: договорів укладених між ПАТ «ДПЗКУ» та ПАТ «РКХП» і ПАТ «Васильківхлібопродукт», внутрішньої документації цих підприємств щодо укладення договорів та підготовки до звернення до господарського суду з відповідними позовами; листування щодо можливого врегулювання ситуації, пов`язаної з невиконанням умов договорів щодо поставки зерна кукурудзи, зокрема, щодо зміни строків поставки зерна та вподальшому зміни предмету виконання (стягнення коштів) і розстрочки виконання судових рішень, дії ПАТ «ДПЗКУ» з відновлення своїх прав порушених унаслідок невиконання ПАТ «РКХП» та ПАТ «Васильківхлібопродукт» вказаних договорів, здійснювалось з урахуванням звичайної підприємницької практики та вимог цивільно - господарського законодавства, яке регулює порядок звернення до господарського суду з позовом і подальшого примусового виконання судових рішень, що виключає наявність у діях виправданих складу інкримінованих злочинів.

Наведені прокурором у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів обох інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, і не ставлять під сумнів їх законність.

Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну або скасування оспорюваних судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 29 вересня 2021 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2022 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

____________________ __________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3