Документ № 110983096

Справа № 991/988/23

Провадження №11-сс/991/198/23

Слідчий суддя - ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023, якою було застосовано запобіжний захід у вигляді застави відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Житомира, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023 було частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200,00 грн. За умови внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 строком на два місяці покладено наступні обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - міста Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;

-повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, а також працівниками ДП «Національна кінематека України» та Міністерства культури та інформаційної політики України (не згаданими у переліку) з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 та підозрюваними ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55 та ОСОБА_56, ОСОБА_57 як безпосередньо, так і через третіх осіб;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, визначити до 23.04.2023 включно.

Слідчим суддею було встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 щодо вчинення керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_58 у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_59, заступницею Міністра культури України ОСОБА_60, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар»,ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_61 та ОСОБА_62, директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_63 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

У невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_64 та ОСОБА_65 у співучасті із ОСОБА_58 та ОСОБА_59, реалізуючи реалізації свій злочинний план щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ», вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_60, яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_6 . Саме на ОСОБА_60 та ОСОБА_6 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

ОСОБА_6, знаючи про наявність семи учасників конкурсного відбору організатора аукціону з продажу нерухомого майна ДП «НКУ» разом з ОСОБА_60, всупереч вимогам законодавства, не вжив будь-яких заходів з перевірки наданої ОСОБА_58 інформації про визначення переможця такого конкурсу.

Реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із ОСОБА_61 та ОСОБА_62, заступниця Міністра культури України ОСОБА_60, діючи всупереч інтересам служби, у співучасті із начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_6, 16.08.2019 погодила запропоновану ОСОБА_58 кандидатуру організатора аукціону - ТБ «Перша універсальна біржа «Україна».

В результаті дій зазначених осіб, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_66 шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_61, ОСОБА_62, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_59, заступницею Міністра культури України ОСОБА_60, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_6 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_63 умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_67 та ОСОБА_68 .

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.

Досліджені в ході судового розгляду слідчим суддею матеріали клопотання дозволяють дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Слідчий суддя встановив наявність ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та місцеперебування яких органом досудового розслідування ще не встановлено; ризику впливу на свідків та інших підозрюваних, а також ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Виходячи з обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, вагомості встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та зможе запобігти цим ризикам. Отже, слідчим суддею встановлена неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава.

Розмір застави визначений слідчим суддею, не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи, та буде достатнім стимулюючим засобом для стримання особи, щодо якої застосовано заставу, від порушення покладених на неї процесуальні обов`язки.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного також покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, в апеляційній скарзі з доповненнями просить ухвалу слідчого судді від 23.02.2023 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Зазначає, що внаслідок зміни законодавства у 2018 році (втрати чинності Закону України «Про приватизацію державного майна» та набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна»), було знято заборону на приватизацію майна національних закладів культури, що й обумовило зміну позиції Міністерства культури України щодо майна ДП «НКУ».

Положення Указів Президента №587/94 від 11.10.1994 та 451/95 від 16.06.1995, на які посилався детектив, обґрунтовуючи клопотання, у загальноприйнятій ієрархії нормативно-правових актів є актами нижчої юридичної сили, ніж Закони України.

Встановлені слідчим суддею обставини участі ОСОБА_6 у розглядуваному питанні щодо погодження плану санації не свідчать про реалізацію ним повноважень як начальника відповідного управління. Дії ОСОБА_6 не могли визначальним чином вплинути на погодження плану санації і не знаходяться у прямому причинному зв`язку із можливістю реалізації злочинного умислу співучасників, якщо навіть такий умисел і мав місце.

Питання щодо розпорядження та управління майном ДП «НКУ» не перебували в межах повноважень ОСОБА_6 .

Погодження плану санації ДП «НКУ» відносилось до повноважень заступника Мінкультури, згідно розподілу обов`язків між ними, а не до повноважень ОСОБА_6 як начальника Управління економічного розвитку та фінансів.

Визначення кандидатури переможця організатора аукціону не входило до повноважень Міністерства культури України.

Текст повідомлення про підозру не містить посилань на мотиви дій ОСОБА_6, хоча для даної категорії злочинів наявність корисливого мотиву є обов`язковою ознакою складу злочину.

У матеріалах клопотання про застосування запобіжного заходу, відсутні такі, що вказували б на наявність потерпілої сторони, не конкретизована особа якій завдано збитки.

Матеріали, НСРД не містять відомостей про залучення ОСОБА_6 до реалізації злочинного умислу.

Висновок слідчого судді про наявність ризику переховування від органу досудового розслідування спростовується процесуальною поведінкою ОСОБА_6, наявністю у останнього міцних соціальних зв`язків.

Слідчий суддя дійшов хибного висновку про наявність ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, враховуючи загальну тривалість досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, обізнаність ОСОБА_6 про таке розслідування та його процесуальну поведінку.

Необґрунтованим також є висновок слідчого судді щодо наявності ризику впливу ОСОБА_6 на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, оскільки детективом не наведено будь-яких доводів на підтвердження можливості здійснення такого впливу.

В обґрунтування неможливості запобіганню ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж застава, детектив НАБУ не навів жодних конкретних доводів, обмежився формальними фразами про те, що застосування інших запобіжних заходів не дасть можливості здійснити дієвий контроль за підозрюваним.

Розмір застосованої до ОСОБА_6 застави не відповідає обставинам кримінального провадження, майновому та сімейному стану підозрюваного.

3. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6, захисник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні. Надали пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали слідчого судді.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_6, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 від 25.11.2019 щодо вчинення керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_58 у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_59 заступницею Міністра культури України ОСОБА_60, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар»,ТОВ «ВестПрайт» ОСОБА_61 та ОСОБА_62, директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_63 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

За версією органу досудового розслідування, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_64 та ОСОБА_65 у співучасті із ОСОБА_58 та ОСОБА_59, реалізуючи свій злочинний план щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ», вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_60, яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_6 . Саме на ОСОБА_60 та ОСОБА_6 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

ОСОБА_6, знаючи про наявність семи учасників конкурсного відбору організатора аукціону з продажу нерухомого майна ДП «НКУ» разом з ОСОБА_60, всупереч вимогам законодавства не вжив будь-яких заходів з перевірки наданої ОСОБА_58 інформації про визначення переможця такого конкурсу.

Реалізуючи спільний злочинний умисел за наперед узгодженим злочинним планом із ОСОБА_61 та ОСОБА_62, заступниця Міністра культури України ОСОБА_60, діючи всупереч інтересам служби, у співучасті із начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_6, 16.08.2019 погодила запропоновану ОСОБА_58 кандидатуру організатора аукціону ТБ «Перша універсальна біржа «Україна».

Внаслідок зазначених дій, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_66 шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_61, ОСОБА_62, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_59, заступницею Міністра культури України ОСОБА_60, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_6 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_63 умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_67 та ОСОБА_68 .

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України (т.1, а.п. 112-138).

Дослідивши наявні матеріали апеляційного провадження, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, відносно наявності обґрунтованої підозри щодо ймовірного вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.

Зокрема, відповідно до наказу Міністерства культури України від 06.06.2017 №444/0/17-17 ОСОБА_6 із 07.06.2017 було призначено на посаду начальника управління економічного розвитку та фінансів (т.1, а.п. 55).

Згідно із п.3.4 Розділу 3 Положення про Управління економічного розвитку та фінансів, затвердженого наказом Міністерства культури України від 25.11.2016 № 862/2/17-16 (далі - Положення), на Управління відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління майном, серед іншого, покладено обов`язки підготовки пропозицій керівництву Міністерства для прийняття (ініціювання) рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності (в межах компетенції); погодження з Фондом державного майна України, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності плани реструктуризації та санації об`єктів державної власності (державних підприємств, за роботу яких відповідає Управління) в разі створення за їх участю нових суб`єктів господарювання (т.1, а.п. 57-63).

Відповідно до Розділу 5 Положення начальник Управління економічного розвитку та фінансів у межах наданих повноважень має право брати участь у перевірках підприємств, установ та організацій відповідно до чинного законодавства (т.1., а.п. 57-63).

Управлінню економічного розвитку та фінансів ( ОСОБА_6 ), управлінню правового забезпечення було доручено розгляд плану санації ДП «НКУ» у справі про банкрутство № 910/21182/15, порушеної господарським судом м. Києва із подальшим наданням управлінню сценічного і візуального мистецтва конкретних пропозицій стосовно доцільності його погодження (т.2, а.п. 152-153).

За результатами виконання вказаного доручення у службовій записці від 19.06.2017 № 1189/0/59-17 ОСОБА_6 як начальник Управління економічного розвитку та фінансів повідомив про принципові зауваження відносно запропонованого проекту плану санації ДП «НКУ».

Зокрема, ОСОБА_6 вказано, що запропонований проектом плану санації підхід до відновлення платоспроможності ДП «НКУ» передбачає відчуження близько 80% нерухомого майна, задіяного у виробничій діяльності, що фактично позбавляє підприємство основних засобів виробництва та ставить під загрозу всю його подальшу діяльність.

Ефективність обраного засобу відновлення платоспроможності боржника викликає сумніви, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що реалізація запропонованого проекту плану санації Підприємства після розрахунку з борговими зобов`язаннями може призвести до нової заборгованості у зв`язку з відсутністю основних фондів. ДП «НКУ» спроможне самостійно відновити свою комерційну діяльність та одержувати від неї прибуток. Перелік і вартість майна, запропонованого до відчуження, мають бути домірними (пропорційними) реальній сумі боргу Підприємства перед кредиторами, що не було враховано при підготовці наданого плану санації.

У зв`язку із тим, що до відчуження для погашення вимог кредиторів пропонувалося державне майно, Мінкультури вимагало здійснення Фондом державного майна України рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), на основі якої здійснені розрахунки щодо погашення суми заборгованості підприємства, що також не було враховано при підготовці наданого плану санації.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 вказав, що очолюване ним управління не може погодити наданий на розгляду проект плану санації у зв`язку із невиконанням керуючим санацією вимог органу, уповноваженого управляти вищезазначеним майном. Запропонував розглянути питання щодо визначення іншого об`єкту нерухомості для продажу та питання фінансування ДП «НКУ» для погашення кредиторської заборгованості (т. 2, а.п. 154- 154 (зворотна сторона).

Вказані у службовій записці ОСОБА_6 фактичні обставини щодо неможливості погодження наданого плану санації ДП «НКУ» було викладено у листі заступника Міністра ОСОБА_60 від 02.08.2017 №2035/15-2/14-17 (т. 2, а.п. 158-158 (зворотна сторона).

У подальшому, ОСОБА_6 як начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури було підготовано службову записку від 12.09.2017 № 2125/0/59-17, у якій зазначено про неврахування керуючим санації ДП «НКУ» попередніх зауважень під час повторного звернення із планом санації (т.2, а.с. 164).

Відображена у вказаній службовій записці позиція була зазначена у листі Міністерства культури України від 15.09.2017 №3508/7/13-17 до арбітражного керуючого, керуючого санацією ДП «НКУ» (т.2, а.с. 165 - 165 зворотна сторона).

Про обізнаність ОСОБА_6 щодо обставин можливості погодження плану санації ДП «НКУ» вказують і інші документи, відповідно до яких ОСОБА_6 надавалися різноманітні доручення та останнім готувалися проекти документів Міністерства культури України (т. 2, а.п. 171- 172, 177-178, 180-186).

Зокрема, ОСОБА_6 був задіяний до написання пояснювальної записки до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання запобігання банкрутству державного підприємства «Національна кінематика України», в якій вказано на необхідність вжиття заходів до погашення кредиторської заборгованості вказаного підприємства та неможливості приватизації майна ДП «НКУ» з огляду на його статус національного закладу культури (т.2, а.с. 185-186).

У подальшому, 14.06.2019 під час наради з питань, пов`язаних з опрацюванням плану санації ДП «НКУ», було здійснено його розгляд, за результатами якого зокрема, ОСОБА_6 повідомив, що проект плану санації відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, наказу Міністерства юстиції України від 19.06.2013 № 1223/5 «Про затвердження типової форми мирової угоди у справі про банкрутство, Типової форми мирової угоди у справі про банкрутство та вимог щодо їх розроблення». Застосування передбачених цим планом санації заходів дозволило б не припиняти господарську діяльність, відновити повну платоспроможність та значно підвищити фінансову ефективність підприємства (т.2, а.с. 211).

Разом з тим, у запереченнях ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2019 відображено висновки відносно того, що наданий на розгляд та схвалення проект плану санацій є необґрунтованим та містить ряд недоліків (не рівні умови погашення заборгованості перед кредиторами, відсутність економічної обґрунтованості суми поворотної фінансової допомоги та того, що реалізація об`єктів майна призведе до погашення всіх боргів через відсутність відомостей про реальну вартість майна, відсутність відомостей щодо збільшення прибутковості в результаті здійснення вказаних у плані санації ремонтних робіт) (т.2, а.п. 242).

Висловлена у 2017 році позиція Міністерства культури України щодо погодження проекту плану санації ДП «НКУ» мала схожі сумніви у ефективності обраного засобу відновлення платоспроможності боржника, у тому числі через те, що існували обґрунтовані підстави вважати, що реалізація запропонованого проекту плану санації ДП «НКУ» після розрахунку з борговими зобов`язаннями може призвести до нової заборгованості (т. 2, а.п. 158).

У висновках за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи експерт дійшов висновку, що ринкова вартість станом на 17.10.2019 комплексу нежитлових будівель ДП «НКУ» площею 5286,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27 складає 41 778 000, 00 гривень (т. 3, а.п. 196-297).

Натомість, у звіті про незалежну оцінку майна - комплексу нежитлових будівель загальною площею 5286,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27, складеного ТОВ «Оціночна компанія «Місто» за договором від 31.05.2019 №ОКМ2019/05/31-1 об`єкти ДП «НКУ» були оцінені за ринковою вартістю 32 710 788,00 гривень, що відповідно до висновку за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, які вплинули на її достовірність (т. 3, а.п. 298-306).

Листом від 16.08.2019 №4177/15/13-19 за підписом заступника Міністра ОСОБА_60 (виконавець - ОСОБА_6 ) було повідомлено про погодження кандидатури організатора аукціону та проекту договору про проведення аукціону з реалізації майна ДП «НКУ» (т. 2, а.п. 276).

Про ймовірне вчинення кримінального правопорушення щодо незаконного заволодіння державною власністю ДП «НКУ» листом від 11.11.2019 було повідомлено Міністром культури, молоді та спорту ОСОБА_69 (т. 2, а.п. 1-4), який, зокрема, вважав, що погодження Міністерством культури України плану санацій було передчасним, не виправданим і не відповідало інтересам держави, а викладені ним обставини свідчать про вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України.

Також колегією суддів досліджені і інші письмові докази, які, у своїй сукупності, свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у кримінальному провадженні №42019000000002463.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника, що зводяться до необґрунтованості підозри ОСОБА_6 у зв`язку із відсутністю його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження ані слідчий суддя, ані колегія суддів апеляційної інстанції не можуть вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору їх достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами, окрім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше здійснення досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Вказане було належно встановлено слідчим суддею Вищого антикорупційного суду під час постановлення ухвали про застосування до ОСОБА_70 запобіжного заходу.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо недоведеності існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Слідчий суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Враховуючи особисті дані, що характеризують ОСОБА_6 (вік, сімейний та майновий статуси, інші характеризуючі обставини (т. 1, а.п. 34, 36, 37-39, 41-48, 53, т.6, а.п. 29-33, 59-73) не можна виключати, що після набуття ОСОБА_6 01.02.2023 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000002463, у разі прийняття такого рішення, ним можуть вживатися заходи задля переховування від органу досудового розслідування чи суду.

Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 було розпочато 25.11.2019, однак лише із 01.02.2023 ОСОБА_6 набуто статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а відтак, саме з цієї дати відносно нього висунуто офіційні звинувачення у вчиненні злочину, результатом яких, у разі зібрання органом досудового розслідування достатньої кількості доказів, може стати направлення обвинувального акту до суду.

Ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду існує також і з огляду на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, відповідно до ст. 12, 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином, за вчинення якого, у разі встановлення судом винуватості особи, можливе призначення лише реального покарання без можливості застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.

А тому, враховуючи викладене, на даному етапі здійснюваного досудового розслідування у кримінального провадження №42019000000002463, колегія суддів дійшла висновку про існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду такого ступеню, що б він був врахований при розгляді відповідного клопотання.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно недоведення існування відносно ОСОБА_6 ризику знищити, спотворити або сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлюючи існування вказаного ризику слідчий суддя дійшов висновку, що зазначений ризик є доведеним, оскільки у ОСОБА_6 як особисто, так і за допомогою інших осіб, зокрема - колишніх підлеглих у Мінкультури, є можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, місцеперебування яких органом досудового розслідування не встановлено.

Колегія суддів дійшла висновку, що вказаний ризик існує з огляду на те, що ОСОБА_6 у період 2017-2019 років займав посаду начальника Управління економічного розвитку та фінансів Міністерства культури України (т.1, а.п. 55-56).

ОСОБА_6, в силу займаної посади, був наділений широким колом повноважень відносно керівництва діяльністю очолюваного ним управління, взаємодії з іншими органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями (т.1, а.п. 57-63).

Наказом від 24.12.2019 №1197/0/17-19 ОСОБА_6 було звільнено із вказаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в апараті Міністерства культури, молоді та спорту України (т.1, а.с. 56).

А тому, з огляду на тривалість роботи ОСОБА_6 на керівній посаді у вказаному Міністерстві, існує ризик того, що останній може використати свій авторитет серед колишніх підлеглих задля знищення, спотворення або приховання речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування продовжується відшукання речей та документів, які можуть мати значення для встановлення усіх обставин у кримінальному провадженні №42019000000002463, а ОСОБА_6 тільки 01.02.2023 набув статусу підозрюваного, а тому не можливо повністю виключити, що останній не буде вживати заходів для знищення, спотворення або приховування речей і документів, які не було віднайдено, і які можу вплинути на з`ясування істини у даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів апеляційної скарги про існування ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного ОСОБА_6 на інших учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Обґрунтовуючи існування вказаного ризику, детектив у поданому клопотанні посилався на фактичні обставини того, що ОСОБА_6 в силу свого майнового стану може здійснити спроби підкупу як особисто, та і через залучення третіх осіб; ОСОБА_6 обіймав адміністративну посаду у Міністерстві культури України, що надає йому змогу здійснювати вплив на своїх колишніх підлеглих. Разом з тим, ОСОБА_6 з 2020 року по теперішній час обіймає керівні посади в Міністерстві фінансів України, зокрема, станом на 2022 рік - займає посаду директора Департаменту фінансово-економічного планування, аналізу та майнових відносин Міністерства фінансів України, що свідчить про можливість останнього здійснювати вплив завдяки наявних у нього соціальним зв`язкам та діловим контактам.

Слідчий суддя погодився із існуванням вказаного ризику у зв`язку із наявністю ймовірної можливості здійснення ОСОБА_6 дій, спрямованих на вплив на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та враховуючи порядок отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Встановлюючи існування вказаного ризику, колегія суддів погоджується із вказаними висновками та також враховує, що визначений КПК України порядок отримання показань від свідків на різних етапах кримінального провадження зберігає ризик такого впливу до моменту отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Так, на початковій стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Зокрема, у матеріалах провадження міститься протокол допиту свідка ОСОБА_71, яка повідомила про здійснення ОСОБА_6 погодження плану санації ДП «НКУ» (т.4, а.п. 291-297).

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу на свідків зі сторони зацікавленої особи, якою є підозрюваний, з метою формування певної позиції шляхом викривлення показань свідків чи надання останніми неправдивих показань.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

06.02.2023 старший детектив - заступник керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, за погодженням із прокурором третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся із клопотанням, у якому прохав застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 5 368 000 гривень, з покладенням строком до 2 місяців на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України (т.1, а.п. 1-26).

За результатами розгляду, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення вказаного клопотання та застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 805 200 гривень, та покладенні обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Враховуючи у сукупності усі відомості про особу підозрюваного ОСОБА_6, а також фактичні обставини у кримінальному провадженні №42019000000002463, на даному етапі кримінального провадження можливість застосування відносно останнього саме запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оцінюється як цілком обґрунтована.

Наразі застосований відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави з одного боку не створює для останнього надмірного обтяження, а з іншого - зумовлює дотримання ним покладених обов`язків під загрозою стягнення сплаченої застави у дохід держави та застосування відносно нього більш суворого запобіжного заходу. А тому Суд відхиляє цей довід апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно непомірності розміру застави, визначеної у виді запобіжного заходу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. В той же час, розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Злочин, передбачений ст. 191 КК України, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, спрямування дій щодо протидії ним, зважаючи на підвищений публічний інтерес до корупційних злочинів, та втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.

Тому слідчий суддя Вищого антикорупційного суду за наслідком розгляду клопотання та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку Суду, визначив розмір застави.

При цьому колегія суддів з огляду на положення ч.2 ст.182 КПК України, відповідно до яких внесення застави можливе як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), враховує, що 27 лютого 2023 року за підозрюваного ОСОБА_6 було внесено заставу в розмірі, визначеному слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі (т.6, а.п.105).

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

5. Висновки суду

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співрозмірність застосованого запобіжного заходу, співмірність покладених процесуальних обов`язків особі підозрюваного та обставинам провадження, та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023 - без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4