- Головуючий суддя (ВАКС): Федоров О.В.
Справа № 991/4017/23
Провадження 1-кс/991/4038/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
15 травня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисника - адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013250000000023 від 20.03.2013, відносно:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Маньківка Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судді у відставці,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
08.05.2023 до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передане на розгляд слідчого судді ОСОБА_1 .
1. Зміст поданого клопотання
Прокурор просить обрати стосовно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто, за відсутності підозрюваного.
В обґрунтування вимог клопотання зазначає, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013250000000023 від 20.03.2013.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 28.06.2022, у порядку ст. 135, 278 КПК України, у спосіб передбачений для вручення повідомлень, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у закінченому замаху на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненому в особливо великих розмірах.
За версією органу досудового розслідування, у першій половині 2014 року у ОСОБА_5, як голови Апеляційного суду Черкаської області виник умисел, спрямований на передачу ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» приміщення по вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах, яке фактично було власністю територіальної громади м. Черкас та перебувало в оперативному управлінні Апеляційного суду Черкаської області без права відчуження.
Згідно з клопотанням, 22.12.2004 між Апеляційним судом Черкаської області (замовник) та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» (генпідрядник) укладено договір підряду з обстеження, розробки і виготовлення проекту реконструкції, виконання підготовчих робіт і робіт із реконструкції об`єкта - будівлі апеляційного суду по вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах.
На виконання цього договору, суд, за період із грудня 2004 року по грудень 2007 року перерахував товариству грошові кошти у сумі 4 940 470,46 грн.
22.02.2005 Черкаською міською радою прийнято рішення № 8-10, яким серед іншого передбачалось надання згоди на безоплатне передання комплексу адміністративних будівель за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300 із комунальної власності міста у державну власність, на баланс апеляційного суду Черкаської області.
Проте, рішенням від 16.06.2005 за № 8-206, яке було отримано апеляційним судом Черкаської області до вищевказаного рішення внесені зміни, згідно з якими надано згоду на передачу комплексу адміністративних будівель за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300 в оперативне управління Апеляційного суду Черкаської області для володіння, користування, крім відчуження.
Але незважаючи на обізнаність із тим, що комплекс адміністративних будівель знаходився у власності територіальної громади міста (комунальній власності) та перебував у оперативному управлінні апеляційного суду Черкаської області без права відчуження, а також володіючи знаннями щодо особливостей законодавства, яким регламентовано порядок відчуження нерухомого майна, що перебуває у комунальній та/або державній власності, ОСОБА_5 ініціював подання від імені суду позовної заяви із вимогами про:
- розірвання договору підряду від 22.12.2004, укладеного із ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»;
- стягнення з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» понесених судом витрат.
З метою створення видимості законності своїх дій і уявлення про те, що рішення про звернення до господарського суду Черкаської області із відповідними вимогами прийнято колегіально, ОСОБА_5 попередньо, 24.11.2014, зібрав робочу нараду суддів апеляційного суду Черкаської області, включивши до порядку денного питання щодо підстав та умов розірвання договору підряду від 24.12.2004.
Так, під час наради ОСОБА_5 поінформував суддів, що для реконструкції будівлі ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» виконав роботи на загальну суму 5 млн. грн, тоді як згідно з проведеною суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Контакт-Сервіс» оцінкою, вартість цього об`єкта на стадії реконструкції становить 2 млн 246 тис. грн, що не відповідає фактичним витратам суду і вартості виконаних робіт на цьому об`єкті, тож метою звернення до суду з позовом про розірвання з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» договору підряду є компенсація цим товариством понесених витрат шляхом виконання на вказану суму будівельних робіт із реконструкції приміщення апеляційного суду Черкаської області, розташованого в м. Черкасах по вул. Фрунзе, 29, а у зв`язку з розірванням згаданого договору підряду -визнання за ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» права власності на будівельні матеріали та на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300.
Проте, фактичного голосування за прийняття рішення про звернення із відповідним позовом до господарського суду Черкаської області на вказаній робочій нараді не відбувалося, із протоколом наради судді ознайомлені не були.
У подальшому, ОСОБА_5, з метою створення належних умов і підстав для звернення до суду, запропонував адвокату ОСОБА_6 на безоплатній основі представляти інтереси апеляційного суду Черкаської області в Господарському суді Черкаської області, на що 11.12.2014 видав йому відповідну довіреність. При цьому обсяг інформації та документів, які належить подати до суду та суму прямих збитків, які підлягали стягненню з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» у розмірі 4 940 470,46 грн. визначив самостійно.
З метою приховання злочинного плану, ОСОБА_5 дав ОСОБА_6 вказівку зазначити у позовній заяві як третю особу та власника нерухомого майна Державну судову адміністрацію України.
16.12.2014, складений за вказівками та рекомендаціями ОСОБА_5 позов подано до господарського суду Черкаської області. До позовної заяви також долучено відповідь Державної судової адміністрації України від 09.12.2014 за № 14-6159/14 із інформацією про те, що будівля та земельна ділянка по вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах внесені до Єдиного реєстру об`єктів державної власності як такі, що перебувають в управлінні апеляційного суду Черкаської області. Водночас, будівля за вказаною адресою станом на 01.01.2007 не була внесена до переліку об`єктів державної власності та зміни до нього Державною судовою адміністрацією України не надавалися.
У подальшому ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» в особі директора ОСОБА_7 подало до господарського суду Черкаської області зустрічну позовну заяву про визнання права власності на майно.
У ході розгляду справи між апеляційним судом Черкаської області та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», без залучення власника нерухомого майна - Черкаської міської ради та без одержання від нього згоди на відчуження майна, укладено мирову угоди, умови якої серед іншого передбачали передачу у власність ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300.
Означена мирова угода затверджена ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.01.2015.
Укладенням мирової угоди, ОСОБА_5 здійснив залежні від нього дії шляхом зловживання службовим становищем, спрямовані на розтрату ввіреного йому майна, дійсна (ринкова) вартість якого на той час, згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.01.2016 № 12648/15-42 становила 15 979 339 грн та власником якого апеляційний суд Черкаської області не був, тобто безоплатне вилучення об`єкта нерухомості з комунальної власності на користь іншої особи.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, ОСОБА_5, на підставі ухвали Господарського суду Черкаської області від 28.01.2015, 12.03.2015 видав розпорядження № 1 «Про передачу об`єкта незавершеного будівництва у м. Черкаси по вул. Гоголя, 300» від апеляційного суду Черкаської області до ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», а також організував складення та підписання акта приймання-передачі.
Проте з причин, що не залежали від волі ОСОБА_5, у зв`язку із подачею прокуратурою Черкаської області апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.01.2015, він 11.08.2015 листом повідомив ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» про неможливість виконання мирової та 14.08.2015 підписав розпорядження № 5 «Про призупинення дії розпорядження голови суду від 12.03.2015 № 1».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.01.2015 у справі № 925/2327/14 скасовано повністю та повернуто до Господарського суду Черкаської області для розгляду по суті. У подальшому рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.12.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017, розірвано укладений між апеляційним судом Черкаської області та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» договір підряду від 22.12.2004, стягнуто з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» на користь Апеляційного суду Черкаської області 4 940 470 грн 46 коп. збитків, визнано за ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» право власності на результати виконаних ним будівельних робіт.
Отже, лише з огляду на те, що право власності на нерухоме майно - приміщення за адресою вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах - не було зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», з не залежних від ОСОБА_5 причин, його злочинний умисел, спрямований на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, не було закінчено, що свідчить про закінчений замах на вчинення злочину в його діях.
Прокурор стверджує, що зібрані у ході досудового розслідування докази є достатніми для того, щоб вважати, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Зібрані докази повністю відповідають вимогам Європейського суду з прав людини щодо рівня «обґрунтованості».
Крім наявності достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, прокурор зазначає, що підставами для звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його розгляду без участі підозрюваного є:
- існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
- оголошення ОСОБА_5 28.06.2022 у розшук, та 10.02.2023 - у міжнародний розшук;
- згода Вищої ради правосуддя на утримання ОСОБА_5 під вартою (рішення від 03.04.2023 за № 288/0/15-23).
Крім цього прокурор посилається на обставини, які підтверджують обізнаність ОСОБА_5 про існування кримінального провадження щодо нього та складення повідомлення про підозру.
2. Позиції учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 клопотання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі. Зазначив, що зібрані докази свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, що йому інкримінується та підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи факт переховування ОСОБА_5 та оголошення його у міжнародний розшук вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності.
Вважає, що з огляду на наявність згоди Вищої ради правосуддя на утримання ОСОБА_5 під вартою, та наведені у клопотанні обставини, тримання під вартою є єдиним та найбільш дієвим запобіжним заходом, що може бути обраний ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування своїх заперечень послався на такі обставини:
1) відсутність у клопотанні та доданих до нього матеріалів, які вказують на існування «обгрунтованої підозри» у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення;
2) неправильність кваліфікації діяння ОСОБА_5 з огляду на невчинення останнім розтрати ввіреного майна шляхом зловживання службовим становищем;
3) недоведення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
- щодо ризику переховування. Захисник вважає, що обставини, описані у клопотанні на підтвердження існування цього ризику є маловірогідними, а отже він не може бути покладений в основу рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- щодо ризику незаконного впливу на свідків. Про безпідставність твердження прокурора про існування цього ризику, на переконання захисника, свідчить закріплена у КПК України вимога щодо безпосередності дослідження показань;
- щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Захисник стверджує, що обставини, зазначені у клопотанні на підтвердження існування цього ризику є досить формальними та не підтверджуються відповідними доказами.
4) існування обставин, які мають бути враховані під час обрання запобіжного заходу та які свідчать про неможливість обрання саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- відсутність матеріальної шкоди внаслідок кримінального правопорушення;
- позитивна репутація ОСОБА_5 ;
- відсутність у ОСОБА_5 судимостей;
- наявність міцних соціальних зв`язків, а саме дружини, доньки та малолітнього сина. Захисник переконаний, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 становитиме надмірне втручання у його право на повагу до сімейного життя та не відповідатиме інтересам дитини;
- похилий вік ОСОБА_5 . Захисник вважає, що утримання під вартою може негативно відобразитися на стані здоров`я ОСОБА_5, якому вже 53 роки. Крім того, вважає, що в умовах тримання під вартою ОСОБА_5 не зможе отримати адекватну медичну допомогу.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч.1 ст. 178 КПК України.
Водночас, враховуючи, що прокурор просить обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності останнього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного здійснюється лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
За змістом вказаних законодавчих положень, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, слідчому судді необхідно з`ясувати:
1) чи набула особа статусу підозрюваного?
2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?
3) чи оголошена особа в міжнародний розшук або чи виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором?
4) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?
5) чи наявні інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які слід врахувати при обранні запобіжного заходу?
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора та заперечення захисника, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, дійшов таких висновків.
3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного
На стадії досудового розслідування запобіжні заходи можуть застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.
За змістом ч.1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваної має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.
За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 складено та підписано 28.06.2022 Генеральним прокурором ОСОБА_8 .
На момент складення повідомлення про підозру орган досудового розслідування мав відомості про те, що ОСОБА_5 відсутній за місцем проживання та на території України, а також, що у межах іншого кримінального провадження його оголошено у розшук.
Згідно з інформацією, наданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 25.09.2019 виїхав за межі України у напрямку Братислави та на території України більше не повертався.
У зв`язку із цим, повідомлення про підозру:
- 28.06.2022 о 12:54 вручено голові ОСББ «Пушкіна 67» ОСОБА_9 за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується власноручним підписом останньої на звороті останньої сторінки повідомлення про підозру;
- поміщено безпосередньо у поштову скриньку квартири АДРЕСА_3, що відображено у відповідних фотознімках та відтворено у протоколі повідомлення про підозру, складеному прокурором ОСОБА_10 та детективом ОСОБА_11 .
Вручення повідомлення про підозру у вищевказаний спосіб, за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно з особовою карткою, складеною Державною міграційною службою України є місцем реєстрації ОСОБА_5, узгоджується із вимогами КПК України та відповідає ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за змістом якої офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції ведеться із особою за адресою зареєстрованого місця проживання.
У цьому контексті слідчий суддя також враховує факт обізнаності ОСОБА_5 із обставинами цього кримінального провадження та складення у його межах повідомлення про підозру, про що свідчить допис останнього від 01.07.2022 у соціальній мережі Facebook із викладом власного бачення, у тому числі, обставин, що обумовлювали укладення мирової угоди.
Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_5 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.
ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у закінченому замаху на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчиненому в особливо великих розмірах.
За змістом повідомленої підозри, будівля за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300, на підставі рішення Черкаської міської ради № 8-206 від 16.06.2005, про зміст якого ОСОБА_5 був обізнаний, фактично знаходилася у власності територіальної громади м. Черкаси (комунальній власності) та перебувала в оперативному управлінні апеляційного суду Черкаської області з правом володіння, користування, крім відчуження. Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення про відчуження комунального майна має здійснюватися за рішенням відповідної місцевої ради.
Проте, незважаючи на обізнаність із тим, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна перебував у комунальній власності і міг бути відчужений лише за згодою його власника - Черкаської міської ради, ОСОБА_5, зловживаючи своїми службовими повноваженнями голови апеляційного суду Черкаської області, використовуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції вчинив дії щодо його відчуження, а саме:
- ініціював питання та організував подання до господарського суду Черкаської області позову про розірвання договору підряду від 22.12.2004, укладеного із ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»;
- без згоди власника об`єкта нерухомого майна - Черкаської міської ради, уклав із ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» мирову угоду, умови якої серед іншого передбачали передачу у власність ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300, вартість якої, згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20.01.2016 № 12648/15-42 становила 15 979 339 грн;
- після затвердження господарським судом Черкаської області, 12.03.2015 видав розпорядження № 1 «Про передачу об`єкта незавершеного будівництва у м. Черкаси по вул. Гоголя, 300» від апеляційного суду Черкаської області до ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», а також організував складення та підписання акта приймання-передачі.
При цьому, намагаючись створити видимість законності своїх дій та приховати злочинні мотиви, ОСОБА_5 :
- виніс питання щодо звернення до господарського суду Черкаської області на робочу нараду суддів, та при цьому не зробивши це питання предметом голосування;
- забезпечив участь адвоката на безоплатній основі, при цьому самостійно визначивши обсяг інформації та документів для подання їх до суду;
- дав вказівку адвокату зазначити у позовній заяві в якості третьої особи та власника об`єкта нерухомого майна - Державної судової адміністрації України, яка не уповноважена була надавати дозвіл та вирішувати питання щодо відчуження вищевказаного об`єкта нерухомого майна.
Але через обставини, які не залежали від волі ОСОБА_5, а саме: подання прокуратурою Черкаської області апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Черкаської області та скасування відповідного рішення, право власності на нерухоме майно - приміщення за адресою вул. Гоголя, 300 у м. Черкасах - не було зареєстровано у встановленому законом порядку за ТОВ «Черкасизалізобетонбуд».
Згідно з ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами, зокрема, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Із матеріалів клопотання вбачається, що Указом Президента України від 08.05.1996 № 327/96 ОСОБА_5 призначено суддею Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області. Указом Президента України від 25.05.1999 № 568/99 ОСОБА_5 переведено на посаду судді Придніпровського районного суду м. Черкас. Постановою Верховної Ради України від 24.05.20001 № 2464-ІІІ ОСОБА_5 обрано безстроково на посаду судді Черкаського обласного суду (у подальшому утворено на його базі апеляційний суд Черкаської області).
У період з 03.07.2012 по 14.04.2014, з 17.04.2014 по 17.04.2015, з 03.05.2017 по 04.06.2019 призначався та обирався головою апеляційного суду Черкаської області на підставі рішення Вищої ради юстиції та рішень зборів суддів апеляційного суду Черкаської області.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», голова апеляційного суду представляє суд як орган державної влади у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Наведене, у сукупності свідчить про те, що ОСОБА_5, обіймаючи на момент вчинення злочину, посаду судді та голови суду, був службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України для цілей ст. 191 КК України.
Особливо великим розміром для цілей ст. 191 КК України є сума, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину (примітка 4 до ст. 185 КК України).
Водночас, ОСОБА_5 підозрюється у закінченому замаху на розтрату чужого майна у сумі 15 979 339 грн, що є особливо великим розміром.
Обставини, описані у клопотанні та повідомленні про підозру щодо дій, вчинюваних ОСОБА_5, вказують на його імовірну причетність до розслідуваного злочину на цьому етапі досудового розслідування, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності, а саме копіями:
- договору підряду від 22.12.2004 з додатковими угодами, укладеними між апеляційним судом Черкаської області та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»;
- рішення Черкаської міської ради від 22.02.2005 № 8-10, про ліквідацію дошкільного виховного закладу № 75 по вул. Гоголя, 300, зміну статусу та безоплатну передачу майнового комплексу з комунальної у державну власність на баланс апеляційного суду Черкаської області;
- рішення Черкаської міської ради від 16.06.2005 № 8-206, у п. 3 якого вказано: «Дати згоду на безоплатну передачу комплексу адміністративних будівель по вул. Гоголя, 300 в оперативне управління апеляційного суду Черкаської області для володіння, користування, крім відчуження»;
- листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 22.07.2015 № 8015-01-2, відповідно до якого за наявною інформацією з БТІ майновий комплекс по вул. Гоголя. 300 у м. Черкасах, зареєстровано за Придніпровською районною радою м. Черкас, а згідно з рішенням від 24.02.2005 Ng 167-22/5 передано з комунальної власності Придніпровської районної ради м. Черкаси до комунальної власності територіальної громади м. Черкас;
- протоколу огляду від 17.03.2016, яким зафіксовано наявність у журналі розсилки рішень Черкаської міської ради за 2005 рік підпису ОСОБА_12 про отримання ним рішення Черкаської міської ради від 16.06.2005 № 8-206;
- протоколу № 34 робочої наради суддів апеляційного суду Черкаської області від 24.11.2014;
- протоколів допиту свідків - суддів апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 щодо обставин робочої наради суддів від 24.11.2014, а також необізнаності із змістом протоколу за результатами проведеної наради;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_6 щодо обставин звернення до суду із позовною заявою;
- протоколу допиту свідка ОСОБА_17, який дав показання, що вів перемовини особисто з ОСОБА_5 щодо укладення мирової угоди;
- звіту ТОВ «Контакт-Сервіс» від 08.09.2014 про незалежну оцінку вартості двоповерхової частини з підвалом адміністративно-офісного центру підвищеної поверховості з апеляційним судом на стадії реконструкції, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 300, яким визначена вартість приміщення по вул. Гоголя, 300, у розмірі 2,2 мільйони гривень. При цьому звіт містив запис, що об?єктом оцінки було комунальне нерухоме майно;
- висновку судової оціночної експертизи від 20.02.2017 № 10721, за результатами проведення якої звіт ТОВ «Контакт-Сервіс» від 08.09.2014 визнано таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки;
- висновку експертів від 20.01.2016 N° 12648/15-42 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи адміністративної будівлі по вул. Гоголя, м. Черкаси, за яким дійсна (ринкова) вартість будівлі на 28.01.2015 та 12.03.2015 становила 15 979 339 гривень, а залишкова вартість - 5 763 417 гривень;
- позовної заяви апеляційного суду Черкаської області, поданою до господарського суду Черкаської області від 16.12.2014 про розірвання договору підряду та стягнення збитків y розмірі 4 940 470,46 грн з ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» (підписана ОСОБА_6 за дорученням ОСОБА_5 );
- заяви про затвердження мирової угоди від 28.01.2015 (підписаної ОСОБА_18 );
- мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.01.2015 у справі № 925/2327/14;
- розпорядження № 1 про передачу об?єкта незавершеного будівництва у м. Черкасах по вул. Гоголя, 300 від 12.03.2015, підписаного ОСОБА_18 ;
- акта приймання-передачі об?єкта незавершеного будівництва, підписаного 12.03.2015 ОСОБА_5 ;
- ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2015, якою скасовано ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.01.2015 про затвердження мирової угоди;
- інших доказів зібраних у кримінальному провадженні.
Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваного, виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Доводи захисника встановлені обставини не спростовують. Стверджуючи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри та неправильну кваліфікацію його діяння, захисник не навів конкретних доводів, які впливають на обсяг повідомленої підозри на день розгляду клопотання та не надав відповідних документів, які б підтверджували це твердження.
3.3. Щодо оголошення особи в міжнародний розшук або чи виїзду та/або перебування на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором
У поданому клопотанні та у судовому засіданні прокурор зазначає, що підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є оголошення останнього у міжнародний розшук.
Чинний КПК України у жодній нормі не розкриває поняття «міжнародний розшук» та не визначає момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Водночас, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
За правилами ч. 2 ст. 281 КПК України, про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, для того, щоб підозрюваний вважався у розумінні ч. 2 ст. 281 КПК України оголошеним у розшук має бути наявна постанова про оголошення особи в розшук.
Вищевикладене свідчить про те, що момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у розшук, відповідає часу винесення постанови про оголошення особи у розшук, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в розшук, оформленого постановою.
Слідчий суддя встановив, що 10.02.2023 детективом НАБУ ОСОБА_19 винесено постанову про оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук.
Із змісту постанови вбачається, що підставами для оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_5 стали:
- неявки ОСОБА_5 за викликами органу досудового розслідування;
- наявність інформації про те, що ОСОБА_5 25.09.2019 виїхав за межі України та на територію України більше не повертався;
- відсутність даних щодо місцезнаходження ОСОБА_5 .
Згідно з наданими матеріалами, ОСОБА_5 неодноразово викликався до органу досудового розслідування для проведення слідчих дій, а саме на 20.07.2022, 01.08.2022, 09.12.2022, 26.12.2022, 16.01.2023 та 17.01.2023.
Такі виклики здійснювалися шляхом:
- направлення повісток про виклик за відомим місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, що узгоджується із ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за змістом якої офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції ведеться із особою за адресою зареєстрованого місця проживання;
- публікації повісток про виклик, за більше, ніж три дні до дати слідчої дії, на сайті НАБУ;
- публікації повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр»).
Проте, на жоден із викликів органу досудового розслідування ОСОБА_5 не з`явився.
Згідно з інформацією з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та Державної прикордонної служби України, ОСОБА_5 25.09.2019 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Київ-Жуляни» у напрямку Братислави та на момент оголошення розшуку на територію України не повертався.
При цьому, у процесі встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 має дозвіл на проживання у Словацькій Республіці, але фактично може проживати у Королівстві Іспанія. Означене, зокрема, підтверджується опитуванням ОСОБА_20, оформленого рапортом детектива НАБУ ОСОБА_19 від 15.12.2022 та інформацією щодо місцезнаходження ІР-адреси, з якої здійснювався вхід на сайт НАЗК для заповнення декларації.
Наведене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_5 та відповідно про законність постанови детектива НАБУ ОСОБА_19 від 10.02.2023.
Отже з урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_5 10.02.2023 оголошено у міжнародний розшук.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотанні прокурор вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
3.4.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає, що ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду є реальним, з огляду на:
1) неодноразові неявки підозрюваного за викликами детектива та відсутність відомостей про постійне місце проживання за кордоном, що стало підставою для оголошення його у міжнародний розшук;
2) перебування підозрюваного та членів його сім`ї протягом тривалого часу за кордоном, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного в Україні та наявність матеріальних ресурсів для тривалого перебування за кордоном;
3) історію перетину державного кордону та перебування підозрюваного за кордоном, що уможливлює вільне переміщення та переховування на територіях різних держав;
4) наявність доказів що свідчать про створення ОСОБА_5 передумов для виїзду за межі України з метою переховування від органів досудового розслідування. Так, згідно з інформацією, наданою Посольством Королівства Бельгія в Україні, ОСОБА_5, оформлюючи візу на період з 10.01.2017 по 10.01.2022 подав лист ТОВ «Оріон-Гласс СК» із відомостями про те, що він обіймає у цій компанії посаду юриста із заробітною платою 550 Євро. При цьому, відомості щодо роботи у апеляційному суді Черкаської області ОСОБА_5 не зазначив. Крім того, особисті записи, вилучені у ході обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_5 свідчать про вибір країн для виїзду з метою переховування;
5) тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання і пов`язані із цим негативні наслідки.
Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку щодо наявності ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Встановлення вищевказаних обставин спростовує твердження захисника щодо малоймовірності ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому стверджуючи про малоймовірність цього ризики, захисник не навів конкретних аргументів, які могли б бути оцінені слідчим суддею у контексті існування відповідного ризику.
3.4.2. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні
Слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження прокурора щодо існування ризику незаконного ОСОБА_5 впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя, у першу чергу, виходить із передбаченої статтями 23 та 224 КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, більшість свідків у кримінальному провадженні є працівниками органів судової влади, зокрема, судді апеляційного суду Черкаської області. Статус судді та адміністративна посада наділяли ОСОБА_5 певними організаційно-розпорядчими і адміністративними функціями, в тому числі по відношенню до суддів та працівників апарату, а враховуючи тривалий час роботи в системі судоустрою, ризик впливу на свідків обумовлюється також можливим авторитетом підозрюваного до інших осіб та наявністю важелів, зокрема, моральних, для впливу на осіб із якими ОСОБА_5 тривалий час співпрацював.
У контексті існування цього ризику слідчий суддя також враховує ту обставину, що Громадською радою доброчесності надано висновок від 05.04.2019 про невідповідність ОСОБА_5 критеріям доброчесності та професійної етики, зокрема через здійснення на суддів апеляційного суду Черкаської області тиску за неузгодження із ним рішення у певних судових справах.
Рішенням Ради суддів України від 05.06.2015 за фактами, викладеними у висновку Громадської ради доброчесності, встановлено ознаки посягання на незалежність судової влади.
Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності достатнього високого ризику впливу на свідків у цьому кримінального провадження.
3.4.3. Щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Твердження прокурора про існування цього ризику, слідчий суддя вважає також цілком обґрунтованими, з огляду на:
1) наявність у ОСОБА_5, у зв`язку із тривалим перебуванням на посаді судді та голови суду, низки зв`язків, як у судовій системі, так і серед інших державних органів;
2) існування фактів, які вказують на можливе використання ОСОБА_5 своїх зв`язків та знайомств з метою перешкоджання здійснення досудового розслідування щодо нього. У своїх особистих записах, ОСОБА_5 згадує про те, що він неодноразово зустрічався із керівництвом Генеральної прокуратури України із якими обговорював підстави закриття кримінальних проваджень щодо нього, та має друзів із числа співробітників Служби безпеки України;
3) схильність до викривлення та приховування певних фактів, зокрема щодо власної автобіографії на що, на думку, слідчого судді, зокрема вказує подання до Посольства Королівства Бельгія в Україні, відомостей про те, що він є юристом ТОВ «Оріон-Гласс СК» із заробітною платою 550 Євро. Хоча відомості про нараховані ОСОБА_5 доходи не містять інформації про наявність доходу від ТОВ «Оріно-Гласс СК». Крім того, до 2019 року ОСОБА_5 обіймав посаду судді, що унеможливлювало зайняття іншою оплачуваною діяльністю, крім наукової.
Отже наведені обставини свідчать про можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
3.5. Щодо інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про обрання до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України;
- тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 . У разі визнання винуватим ОСОБА_5 загрожує позбавленням волі на строк від семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;
- станом на день розгляду клопотання ОСОБА_5 виповнилося 53 роки. Захисник зазначав, що через вік ОСОБА_5 важко буде утримуватися під вартою, зокрема, через недоступність до адекватної медичної допомоги та до необхідних лікарських засобів, а також через погані умови в камерах. Проте відомостей щодо стану здоров`я ОСОБА_5 (наявності хронічних захворювань, ряду протипоказань та ін.) захисник не надав;
- підозрюваний раніше не судимий, але матеріали клопотання містять відомості про наявність інших кримінальних проваджень, у межах яких ОСОБА_5 повідомлено про підозру та оголошено його розшук, у зв`язку із відсутністю відомостей про його місцезнаходження;
- міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який одружений, має доньку та неповнолітнього сина;
- відомості про особистісні якості ОСОБА_5, захисник не надав, хоча у запереченнях посилався на бездоганну репутацію ОСОБА_5 .
Враховуючи встановлені обставини, а також згоду Вищої ради правосуддя на утримання ОСОБА_5 під вартою (рішення від 03.04.2023 за № 288/0/15-23), слідчий суддя вважає, що застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу є можливим і відповідає положенням законодавства.
При цьому, враховуючи, що при розгляді клопотання, поданого у порядку ч.6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя перевіряє лише можливість обрання єдиного запобіжного заходу - тримання під вартою, відсутня необхідність оцінювати питання щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
Крім того, керуючись положеннями абз. 7 ч. 4 ст. 183 та ч. 4 ст. 197 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави та не зазначає строку дії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 193-194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42013250000000023 від 20.03.2013 - задовольнити.
2.Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Маньківка Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
3.Після затримання підозрюваного ОСОБА_5 і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин із часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
4.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1