- Головуючий суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С.
Справа № 991/5137/21
Провадження №11-сс/991/9/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання - ОСОБА_5,
захисника - ОСОБА_6,
прокурора - ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2021 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієве, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015.
ВСТАНОВИЛА:
1. Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2021 року задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10, погоджене із прокурором САП ОСОБА_11, та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368, ч.2 ст.205, ч.1 ст.255 КК України.
Слідчим суддею було встановлено наступні обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015 за підозрою, зокрема, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України за фактами можливого заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб; у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненому в особливо великому розмірі; а також в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великих розмірах для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла висновку, що ОСОБА_8 було належним чином повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, санкціями статей КК України яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Тобто, до ОСОБА_8 може бути застосовано або обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено наявність достатніх підстав для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_8 дій, що кваліфікуються за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України.
Крім того, слідчим суддею встановлено існування ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризики знищення, спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчим суддею не встановлено.
Оскільки встановлено наявність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, аналізуючи зібрані у сукупності докази, обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_8 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_9, посилаючись на невідповідність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2021 вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості через істотні порушення вимог КПК та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, прохала вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 відмовити.
Захисник зазначає, що ОСОБА_8 не має процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки направлення повідомлення про підозру поштовим зв`язком за адресою місця реєстрації здійснено із порушенням приписів ст. 278 КПК України. За наявності у сторони обвинувачення відомостей про перебування ОСОБА_8 на території російської федерації, не було вжито заходів щодо вручення повідомлення про підозру із застосуванням міжнародної правової допомоги.
Захисник зазначає, що ОСОБА_8 не було оголошено у міжнародний розшук, оскільки лише скерування постанови детектива НАБУ від 05.03.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України не доводить факту належного оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні КПК України. Більше того, листом зазначеного Департаменту вказане звернення залишено без виконання у зв`язку із його невідповідністю вимогам Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів та Правилам Інтерполу з обробки даних.
Також захисник вказує, що стороною обвинувачення під час розгляду клопотання не було доведено наявності існування ризику ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду. ОСОБА_8 почав проживати за межами території України до внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне провадженні та складення повідомлення про підозру, у зв`язку із наявністю загрози для його життя та здоров`я. При цьому сторона обвинувачення обізнана про його місце перебування. Крім того, рішенням РНБО ОСОБА_8 фактично заборонено пересуватися територією України будь-якими видами транспорту, що об`єктивно виключає можливість його прибуття до органу досудового розслідування у період обмежувальних заходів.
Захисник ОСОБА_9 також наполягає, що матеріали клопотання не містять доказів обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. В матеріалах провадження відсутні докази, які б вказували на наявність події злочину. Так, клопотання детектива обґрунтоване документами з процесуальних питань, нормативними актами, документами щодо кадрових питань, установчими документами юридичних осіб, не пов`язаних з ОСОБА_8 . Експертні дослідження, на які посилається детектив у клопотанні, проведено з порушеннями вимог КПК України, у зв`язку з чим визначена стороною обвинувачення сума нібито завданої шкоди є непідтвердженою та необґрунтованою. Матеріали клопотання не містять фактичних даних, які б вказували на причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів.
Також захисник зазначає, що слідчим суддею запобіжний захід відносно ОСОБА_8 обрано поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833.
3. Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 підтримав. Прохав її розглянути у відповідності до вимог закону.
Прокурор ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали слідчого судді.
4. Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно ненабуття ОСОБА_8 процесуального статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п.9 ч.2 ст.131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч.1 ст.177 КПК України).
В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.
Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, передмовою для застосування запобіжного заходу, в першу чергу, є з`ясування чи набув ОСОБА_8 процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015, у якому заявлено клопотання.
В силу приписів ч.1 ст.42 КПК України особа набуває статусу підозрюваного у випадку, зокрема, якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч.3 ст.111 КПК України).
Главою 11 КПК України визначений порядок вручення повідомлень (викликів). Так, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч.1,2,7 ст. 135 КПК України).
Відповідно до матеріалів справи, 16.06.2015 заступником начальника другого слідчого відділу Управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України складено та погоджено старшим прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадження слідчих Управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури УкраїниОСОБА_12 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України у кримінальному провадженні № 42014000000000069 від 06.03.2014 (т. 1 а.п. 34-51).
Після цього, постановою прокурора від 25.12.2015 з матеріалів кримінального провадження №42014000000000069 в окреме провадження були виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_8, яким був присвоєний номер 42015000000002833 (т. 1 а.п. 60-62).
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 було направлено за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (супровідний лист № 17/2/2-32793-14 від 17.06.2015, копії квитанцій про сплату поштового відправлення рекомендованим листом на ім`я ОСОБА_8 та копія поштового конверта із відміткою про повернення (том 1 а.п. 49-56).
Відтак, вимога щодо надіслання письмового повідомлення про підозру на адресу реєстрації ОСОБА_8 на території України органом досудового розслідування виконана відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 та приписів ст.ст. 111, 135 КПК України, а зазначене повідомлення про підозру направлене у спосіб, передбачений КПК.
Згодом, за наслідком проведених слідчих та розшукових заходів було встановлено, що за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_8 не перебуває, станом на 23.06.2015 на територію України не повертався. Через те, що у органу досудового розслідування були відсутні будь-які дані про його фактичне місце перебування, постановою слідчого в ОВС ГСУ Генеральної прокуратури України від 23.06.2015 ОСОБА_8 оголошено у розшук (т. 1 а.п. 52-53).
В подальшому, у зв`язку із встановленням місця проживання ОСОБА_8 в АДРЕСА_2, 23.02.2017 за вих.№ 30/2-32793-14 слідчим було направлено повідомлення про підозру від 16.06.2015 за вказаною адресою (т. 4 а.п. 57-58).
Крім того, Генеральною прокуратурою України до компетентних органів російської федерації було надіслано клопотання від 24.05.2017 про надання міжнародної правової допомоги у межах кримінального провадження № 42015000000002833 про вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 16.06.2015, пам`ятки про права та обов`язки підозрюваного (том 4 а.п. 29-33). Генеральною прокуратурою російської федерації листом від 17.10.2017 за вих.№ 87-198-2017 у виконанні запиту відмовлено (том 4 а.п. 34).
Відтак, приписи про порядок вручення повідомлень особі, яка проживає за кордоном, передбачені ч. 7 ст. 135 КПК України, були також дотримані.
Відмова у виконанні запиту компетентними органами російської федерації, яка вже на той час постановою Верховної Ради України була визнана державою-агресором, не може свідчити про невжиття стороною обвинувачення заходів щодо вручення повідомлення про підозру із застосуванням міжнародної правової допомоги,а лише підтверджує неефективність такого механізму взаємодії з державою - агресором.
А тому колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування було вжито усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_8 повідомлення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Водночас суть повідомлення про підозру та право особи бути обізнаним, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, передбачений п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, кореспондується із обов`язком сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Тобто важливим елементом на начальній стадії кримінального провадження для забезпечення можливості здійснення ефективного захисту є, з одного боку, дотримання вимог щодо вручення повідомлення про підозру, а з іншого, створення умов для обізнаності особи про сам факт здійснення щодо нього провадження та його суть.
Матеріали провадження підтверджують обізнаність ОСОБА_8 про здійснення щодо нього досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833. Такий висновок колегія суддів робить із аналізу вчинених ним дій, направлених на захист від обвинувачення. 07.11.2016 захисником ОСОБА_13 - сина ОСОБА_8 отримано копію повідомлення про підозру ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 42014000000000069 (із якого були виділені матеріали щодо ОСОБА_8 у провадження №42015000000002833) (т. 1 а.п. 87), а 21.02.2017 ОСОБА_8 уклав договір про надання правової допомоги із захисниками (т. 6 а.п. 121-126).
Водночас, захисник в апеляційній скарзі стверджує, що ОСОБА_8 не мав можливості прибути на територію Україну через існування персональних санкцій щодо нього та заборон. Втім, колегія суддів вважає, що така неявка обумовлена саме обізнаністю ОСОБА_8 про здійснення щодо нього кримінального провадження, у якому йому повідомлено про підозру та усвідомлення юридичного обов`язку постати перед слідством та/або судом.
Відтак, оскільки письмове повідомлення про підозру від 16.06.2015 органом досудового розслідування було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації ОСОБА_8 на території України, а також вжиті заходи за допомогою механізмів міжнародної правової допомоги у межах кримінального провадження №42015000000002833 про вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру від 16.06.2015 на території російської федерації, зазначене у сукупності свідчить про вчинення стороною обвинувачення повного комплексу дій, спрямованих на доведення до відома ОСОБА_13 факту підозри та її змісту. А тому колегія суддів приходить до висновку що вимоги КПК України про повідомлення ОСОБА_8 про підозру було дотримано, а ОСОБА_8 набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні №42015000000002833 від 25.12.2015.
Відтак, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині колегією суддів відхиляються.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині неоголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Так, в своїй апеляційній скарзі захисник зазначає, що для організації міжнародного розшуку ОСОБА_8 детективом було лише скеровано відповідну постанову детектива НАБУ від 05.03.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України, що не доводить факту належного оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні КПК України. Листом вказаного Департаменту вказане звернення залишено без виконання у зв`язку із його невідповідністю вимогам Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів та Правилам Інтерполу з обробки даних. Відтак ОСОБА_8 у міжнародний розшук оголошений не був.
Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів відхиляє зазначені аргументи з огляду на таке.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в будь-якому з видів розшуку (державному, міждержавному, міжнародному).
Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук (ч.1 ст. 281 КПК України в редакції на день прийняття постановивід 05.03.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук).
Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно із п.4.4. та 4.5 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2, яка була чинною на момент винесення детективом постанови від 05.03.2020 про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб.
Таким чином, задля того, щоб особа вважалася такою, що є оголошеною у розшук, у тому числі - міжнародний, має бути здійснено певний комплекс заходів. За умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у розшук, інформація про це має бути внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, таке процесуальне рішення має бути спрямоване відповідному органу з метою його реалізації.
Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 05.03.2020у кримінальному провадженні №42015000000002833 ОСОБА_8 оголошено у міжнародний розшук (т. 1 а.п. 183-185), яку скеровано для організації виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. Відомості про прийняття постанови та оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук внесені прокурором до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42015000000002833 (т. 8 а.с. 53), що свідчить по виконання приписів вимог ч. 2 ст. 281 КПК України та оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук.
Водночас, КПК України не містить вимоги про надання на підтвердження факту оголошення особи в розшук інших доказів, зокрема тих, яких саме заходів вжито оперативними підрозділами та про результати таких заходів. Оперативно-розшукова діяльність є системою гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, відтак взаємодія між оперативними підрозділами та слідчим/детективом при здійсненні заходів, спрямованих на розшук особи, відноситься до інформації із обмеженим доступом, а регулювання комунікації між ними виходить поза межі регулювання КПК. Відтак твердження захисника про необхідність доведення факту здійснення розшуку підозрюваного іншими доказами, окрім тих, що наявні у матеріалах кримінального провадження, необґрунтовані.
Також захисник в апеляційній скарзі стверджує, що на час оголошення ОСОБА_8 у розшук органу досудового розслідування було достеменно відоме його точне місце проживання в російській федерації, що унеможливлювало оголошення розшуку взагалі.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, метою оголошення підозрюваного в розшук є не лише необхідність встановлення місцезнаходження особи, а й застосування заходів, спрямованих на забезпечення доставки підозрюваного до місця кримінального провадження, у разі коли підозрюваний ухиляється від виконання викликів слідчого, прокурора.
Таким чином, оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, окрім досягнення дієвості цього кримінального провадженнящодо можливого відшукання ОСОБА_8 через канали міжнародного розшуку, був спрямований й на породження інших наслідків та процесуальних можливостей, які виникають у сторони обвинувачення, в тому числі, що передбачені ч.6 ст.193.
З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника в цій частині та вважає обґрунтованими висновки слідчого судді щодо оголошення ОСОБА_8 в міжнародний розшук.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування, колегія суддів виходить із наступного.
Заперечуючи висновки слідчого судді про існування зазначеного ризику, захисник стверджує, що ОСОБА_8 перебуває на території російської федерації з лютого 2014 року, тобто ще до того як до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне провадження № 42014000000000069 від 06.03.2014 (з якого було виділено кримінальне провадження №42015000000002833) та до складення повідомлення про підозру від 16.06.2015. Рішенням Ради Національної безпеки та оборони ОСОБА_8 заборонено пересуватись територією України будь-якими видами транспорту, що виключає можливість його прибуття в Україну.
Втім, зазначені доводи колегія суддів сприймає критично та зазначає наступне.
Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди, але не у будь-якому випадку цього може бути достатньо для обрання запобіжного заходу. Якщо про ризик переховування заявлено слідчим, суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність переховування підозрюваного.
Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Слідчий суддя встановила наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Втім, як зазначалось вище, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. А тому колегія суддів вважає за доцільне звернутись й до інших обставини даного кримінального провадження.
Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні 42014000000000069 (з якого було виділено кримінальне провадження № 42015000000002833) здійснюється з 06.03.2014. При чому, ще в лютому 2014 року ОСОБА_8 виїхав саме до російської федерації, яка, як вже зазначалось, була визнана в Україні на законодавчому рівні державою-агресором.
Враховуючи обставини здійснення російською федерацією збройної агресії у відношенні України, яка розпочалась у лютому 2014 року, цілком очевидною є та обставина, що реалізація механізмів взаємодії між органами досудового розслідування України з відповідними органами російської федерації з точки зору реальності виконання норм міжнародного права та надання правової допомоги у кримінальному провадженні є неможливою. Виїзд же підозрюваного ОСОБА_8 до російської федерації, де він, ймовірно, перебуває і дотепер, за переконанням колегії суддів, був зумовлений твердим наміром переховуватися на території держави - агресора з метою ухилення від кримінального переслідування в Україні.
Ігнорування ОСОБА_8 викликів детектива для проведення слідчих дій підтверджується як самим фактом неявки останнього за весь час здійснення досудового розслідування так і матеріалами цього апеляційного провадження, яке здійснюється з жовтня 2021 року. При цьому, судові виклики підозрюваного ОСОБА_8 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, шляхом їх офіційного опублікування на сайті Генеральної прокуратури України та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур`єр» підозрюваним були проігноровані.
А тому, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про існування актуального ризику переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду.
Водночас, прокурором було доведено перед слідчим суддею актуальність лише одного ризику - переховування. Щодо існування інших ризиків, передбачених п.п.2-4 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшла до висновку про їх недоведеність. А тому колегія суддів вважає за недоцільне надавати відповіді на доводи апеляційної скарги захисника в частині спростування тих ризиків, доведеність яких слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі встановлена не була (ризик знищення, переховування або спотворення речей та документів, ризик незаконного впливу на свідків, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів виходить із такого.
На підтвердження обґрунтованості підозри прокурором зібрані документальні докази, що додані до клопотання (т. 1-4, т. 5 а.п. 1-171), дослідивши які слідчий суддя прийшла до висновку про обґрунтованість підозри.
На противагу зазначеному висновку захисник стверджує про відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, а надані прокурором документи є документами з процесуальних питань, нормативними актами, документами щодо кадрових питань, установчими документами юридичних осіб, що не пов`язані із ОСОБА_8, а експертні дослідження, на які посилається детектив у клопотанні, проведені з порушеннями вимог КПК України.
Колегія суддів, проаналізувавши докази, що були надані як стороною обвинувачення, так і захистом, прийшла до наступних висновків.
Відповідно до змісту письмового повідомлення по підозру, ОСОБА_8 підозрюється у: 1) заволодінні шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах - комплексом будівель будинку відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» та будинком АДРЕСА_3, а також земельними ділянками, на яких розташований цей комплекс (ч. 5 ст. 191 КК України); 2) вчиненні за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з майном в особливо великих розмірах, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження такого майна, прав на таке майно (у формі придбання 22.08.2014 ОСОБА_14 100% статутного капіталу ТОВ «Танталіт» (ч. 3 ст. 209 КК України); 3) одержанні неправомірної вигоди в особливо великих розмірах у вигляді перерахування ОСОБА_14, ОСОБА_15 та іншими невстановленими особами грошових коштів у сумі 146 629 340 гривень в якості оплати за 100% статутного капіталу ТОВ «Танталіт», наданні безоплатного права користування майном ТОВ «Танталіт» та оплати ТОВ «Танталіт» багатомільйонних комунальних платежів за проживання ОСОБА_8 в комплексі будівель та споруд «ІНФОРМАЦІЯ_2», за позитиве ставлення до ОСОБА_14, ОСОБА_15 та інших невстановлених осіб, сприяння в одержані ними посад в органах державної влади та веденні бізнесу з використанням коштів державного бюджету України (ч. 5 ст. 368 КК України).
При вирішенні питання щодо ймовірності існування самої події злочину та можливості бути причетним до неї ОСОБА_8, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_8 на період часу, зазначений у підозрі, володів усім обсягом повноважень як Прем`єр-міністра України, а згодом Президента України, які надавали йому можливість приймати рішення або здійснювати вплив на інших осіб про прийняття рішень щодо зміни правового статусу об`єктів нерухомого майна, що не підлягали приватизації або відчуженню у будь-який спосіб. Також слід зважати на авторитет ОСОБА_8, про що свідчить беззаперечність виконання його вказівок підлеглими особами. Матеріали кримінального провадження місять відомості про залучення знайомих йому осіб - члена «Партії регіонів» ОСОБА_16, голови правління НАК «Надра України» ОСОБА_17, охоронця будинку ОСОБА_8 у м. Донецьку - ОСОБА_18, а також сина - ОСОБА_13, що мало полегшити процес реалізації злочинного умислу. Це все у своїй сукупності створює уявлення про високу вірогідність вчинення інкримінованих злочинів ОСОБА_8 .
Крім того колегія суддів звертає увагу на особливості даного кримінального провадження з огляду на наступні обставини.
Вчинення інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, що пов`язані із заволодінням державним майном, легалізацією доходів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, за версією слідства, були вчинені у період з 2004 року по лютий 2014 року. Про факт незаконності вибуття комплексу будинку відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_2» із державного майна стало відомо після подій, що відбулись у лютому 2014 року, внаслідок який ОСОБА_8 був позбавлений статусу Президента України. Відомості про вчинення зазначених злочинів були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2014 за № 42014000000000069 (з якого було виділено кримінальне провадження № 42015000000002833) та почалось розслідування. При цьому, слушно звернути увагу на характер інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, які є корупційними, вчинення яких завжди має завуальовану форму у вигляді прийняття з першого погляду правомірних рішень, угод та здійснення низки послідовних за ними юридично значущих дій. Збір доказів у такій категорії справ завжди буде відмінним від збору доказів у кримінальному провадженні, до прикладу, щодо кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи чи проти власності. При розслідуванні злочинів у сфері господарської та службової діяльності (корупційних), основним масивом доказів є самепервинні документи, документи щодо кадрових та процесуальних питань, нормативно-правові акти, установчі документи юридичних осіб. А тому заперечення захисника щодо відсутності у матеріалах кримінального провадження доказів, які б вказували на вчинення безпосередньо підозрюваним ОСОБА_8 конкретних кримінально караних дій, не заслуговують на увагу та відхиляються.
Заперечення захисника, що детектив у клопотанні посилається на експертні дослідження, які проведені з порушеннями вимог КПК України, фактично зводяться до вішення питання про їх недопустимість, що виходить поза межами розгляду питання про обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування та може бути предметом з`ясування під час розгляді справи по суті.
Дослідивши наявні матеріали апеляційного провадження, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, про існування обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_8 дій, що кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.5 ст.368 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно обрання слідчим суддею запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, колегія суддів виходить із наступного.
В апеляційній скарзі захисник стверджує про обрання слідчим суддею запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 поза межами строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, на підтвердження чого наводить відповідні розрахунки.
В той же час, слідчий суддя, проаналізувавши наявні процесуальні рішення (постанови про продовження строку досудового розслідування, про об`єднання матеріалів досудового розслідування, про виділення матеріалів досудового розслідування, про зупинення досудового розслідування), що стосуються руху даного кримінального провадження, провадження №4201400000000069 від 06.03.2014, із якого воно було виділено, а також проваджень, що були виділені або об`єднані із даним кримінальним провадженням, зокрема №42017000000000871, прийшла до висновку, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000002833, на момент розгляду клопотання детектива про обрання запобіжного заходу, не закінчився.
Із такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 219 КПК України (у редакції КПК України, що діяла на 05.07.2017) загальний строк досудового розслідування при об`єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 КПК України, визначається: 1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим; 2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
22.03.2017 із кримінального провадження № 42015000000002833 були виділені матеріали щодо ОСОБА_19 у кримінальне провадження № 42017000000000871 (т. 1 а.п. 126-127), яке розслідувалось до моменту об`єднань цих проваджень 05.07.2017 (т. 1 а.п. 130-131). Відтак кримінальні провадження №№ 42015000000002833 та 42017000000000871 здійснювалися в один проміжок часу, що виключає можливість додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень.
Отже, строк досудового розслідування укримінальному провадженні №42015000000002833 не є очевидно закінченимна момент звернення детектива із клопотанням до слідчого судді.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Оскільки слідчим суддею встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри та факт оголошення підозрюваного ОСОБА_8 у міжнародний розшук, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для обрання відносно ОСОБА_8 запобіжного захожу у виді тримання під вартою, а відтак відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 відсутні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.10.2021 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4