- Головуючий суддя (АП ВАКС): Павлишин О.Ф.
Cправа №761/40298/16-к
Провадження №11-кп/991/50/23
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретар судового засідання ОСОБА_4,
за участю:
захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
у кримінальному провадженні №42015160000000338 від 04 червня 2015 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023:
1. задоволено клопотання прокурора;
2. обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
3. постановлено після затримання обвинуваченого і не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути з його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.
На вказане рішення обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
У апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_5 посилається на такі обставини:
1. суд першої інстанції погодився із безпідставними твердженнями прокурора про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, чим порушив вимоги ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України;
2. прокурор всупереч ст.177, 184 КПК України не довів існування ризику переховування ОСОБА_5 від суду, оскільки він перебував за кордоном у зв`язку з лікуванням, повідомив сторону обвинувачення та суд про адресу свого проживання, виявив бажання брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних приладів. До України протягом тривалого часу обвинувачений не міг повернутися через стан здоров`я, карантинні обмеження та воєнні дії;
3. суд порушив ст.176, 177, 183, 184 КПК України, адже прокурором не наведено доказів щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів;
4. помилковим є висновок про те, що КПК України визначає тримання під вартою як єдиний запобіжний захід, який можливо обрати, оскільки в ч.1 ст.176 КПК України, визначені інші запобіжні заходи, можливість обрання яких передбачена ч.1 ст.331 КПК України;
5. щодо ОСОБА_5 здійснюється спеціальне судове провадження (in absentia), тому процесуальна необхідність у триманні його під вартою відсутня;
6. обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційним меті такого тримання, отже суд порушив ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція);
7. оскільки стан здоров`я обвинуваченого несумісний із триманням під вартою, обрання такого запобіжного заходу свідчить про порушення ст.3 Конвенції;
8. за наявності обставин та інформації, які існували і були відомі ще на момент прийняття рішення про відмову в обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, обираючи запобіжний захід, порушив принципи правової визначеності та передбачуваності закону.
Просить:
1. скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023;
2. постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 зазначає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд допустив неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а висновки, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на такі обставини:
1. строк на апеляційне оскарження пропущений із поважної причини, оскільки з повним текстом ухвали захисник ознайомився тільки 16.03.2023;
2. прокурор у клопотанні посилався на ті ж доводи та обставини, на підставі яких 28.07.2022 прийнято рішення про відмову в обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
3. суд на стадії судового розгляду не вправі встановлювати обґрунтованість підозри, а також «сприймати» голослівні твердження прокурора, що зібрані під час досудового розслідування докази послугували підставою для висунення ОСОБА_5 обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України;
4. щодо ОСОБА_5 здійснюється спеціальне судове провадження, тому процесуальна необхідність у триманні його під вартою відсутня;
5. висновки суду про доведенсть ризику переховування ОСОБА_5 від суду є безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не підтверджуються доказами, дослідженими судом безпосередньо під час судового розгляду;
6. стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
7. вручення документів ОСОБА_5 може відбуватися виключно через органи державної влади Німеччини в порядку ч.7 ст.135 КПК України, чого зроблено не було;
8. суд не взяв до уваги докази про стан здоров`я ОСОБА_5, які свідчать про поважність причин його відсутності в судових засіданнях;
9. обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про порушення ст.3 Конвенції, оскільки в оскаржуваній ухвалі суд не обґрунтував, чому обрання найбільш суворого запобіжного заходу є дійсно необхідним для розгляду справи та не призведе до порушення балансу прав окремої особи та публічних інтересів;
10. суд порушив принцип юридичної визначеності, адже ОСОБА_5 не міг передбачити, що після відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу на стадії судового розгляду може бути прийняте протилежне рішення.
Просить:
1. поновити строк на апеляційне оскарження;
2. скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023;
3. постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційній скарзі посилається на такі обставини:
1. строк на апеляційне оскарження пропущений з поважної причини, оскільки повний текст ухвали захисник отримала тільки 10.03.2023;
2. колегія суддів не надала оцінки доказів прокурора на підтвердження доведеності підстав, передбачених ст.177 КПК України, що свідчить про застосування неналежної правової процедури при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та порушує право обвинуваченого на справедливий суд;
3. суд порушив презумпцію невинуватості, сприймаючи на стадії судового розгляду докази, що послугували підставою для висунення ОСОБА_5 обвинувачення за ч.5 ст.191 КК Украі?ни та скерування обвинувального акту до суду;
4. колегія суддів не взяла до уваги висновки ухвали від 28.07.2022, чим порушила приписи ст.90 КПК України;
5. клопотання прокурора від 03.11.2022 аналогічне за обґрунтуванням та викладеними обставинами клопотанню від 01.04.2021;
6. обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про порушення ст.3 Конвенції, оскільки суд не обґрунтував, чому найсуворіший запобіжний захід є необхідним.
Просить:
1. у клопотанні поновити строк на апеляційне оскарження;
2. у апеляційній скарзі скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023 та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_11 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційній скарзі з доповненнями посилається на такі обставини:
1. строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню у зв`язку з тим, що з повним текстом ухвали захисник ознайомилась лише 02.03.2023;
2. прокурор не надав доказів спроби ОСОБА_5 переховуватися від суду;
3. суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні 28.07.2022 вже розглянув та вирішив питання про відмову у задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому постановлення протилежної за змістом ухвали при існуванні тих же обставин є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;
4. прокурор не надав доказів, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, визначене ч.5 ст.191 КК України;
5. факт здійсненням спеціального судового провадження не звільняє суд від обов`язку направляти виклики обвинуваченому, який проживає за кордоном, у порядку міжнародної правової допомоги, чого в порушення ч.7 ст.135 КПК України зроблено не було;
6. суд першої інстанції не взяв до уваги відомостей про стан здоров`я ОСОБА_5 ;
7. висновок про те, що КПК України визначає єдиний запобіжний захід, щодо якого можливе обрання - тримання під вартою, суперечить ст.176-184, 193 КПК України;
8. суд першої інстанції не дотримався принципу юридичної визначеності, адже ОСОБА_5 не міг передбачити, що після відмови у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу на стадії судового розгляду, за відсутності передбачених КПК України підстав, суд прийме рішення про обрання йому найсуворішого запобіжного заходу;
9. у листі Міністерства закордонних справ України №71/16-522/5-63830 від 23.08.2022 йдеться про надання інформації у кримінальному провадженні №4201560000000338 від 04.06.2015, а не №42015160000000338 від 04.06.2015;
10. додатки до вказаного листа не підтверджують обґрунтованості підозри або висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, наявності ризику переховування чи реальної можливості здійснити переховування від суду у майбутньому;
11. суд першої інстанції не мав матеріалів, які б підтверджували обставини, наведені у клопотанні, оскільки вони додані до матеріалів кримінального провадження;
12. щодо ОСОБА_5 здійснюється спеціальне судове провадження (in absentia), тому процесуальна необхідність у триманні його під вартою відсутня;
13. суд першої інстанції не мотивував чому відкинув докази про стан здоров`я ОСОБА_5, який несумісний із триманням під вартою;
14. обґрунтування обрання тримання під вартою тяжкістю ймовірного покарання не може бути підставою для такого запобіжного заходу і вказує на порушення презумпції невинуватості та права на справедливий судовий розгляд;
15. наявність на розгляді суду обвинувального акту щодо ОСОБА_5 не може бути обґрунтуванням необхідності його тримання під вартою.
Просить:
1. поновити строк на подання апеляційної скарги;
2. скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023;
3. постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі зазначених осіб.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційних скарг, посилаючись на доводи, наведені у них.
Прокурор ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурора ОСОБА_9, перевіривши доводи клопотань про поновлення строку та апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі є обґрунтованими.
Згідно з положеннями п.1-1 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Із ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК України вбачається, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати апеляційну скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У випадку необізнаності у заінтересованих осіб із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №461/1434/18, провадження №51-6470кмо18).
Ухвалу Вищим антикорупційним судом постановлено 23.02.2023 за участі у судовому засіданні захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 . Відтак, останнім днем на її оскарження було 28.02.2023.
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на зазначене рішення надіслали на електронну поштову адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 20.03.2023, ОСОБА_11 - 08.03.2023, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому захисниками подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких вони зазначили, що з повним текстом ухвали ОСОБА_10 ознайомився лише 16.03.2023, ОСОБА_6 - 10.03.2023, а ОСОБА_11 - 02.03.2023.
Необізнаність із мотивами, викладеними в повному тексті ухвали, необхідність їх належного аналізу для обґрунтованого оскарження вищевказаного судового рішення, свідчить про наявність обставини, яка об`єктивно перешкоджала особі реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах визначеного процесуального строку та ускладнила можливість її своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Тому, враховуючи наявність поважної причини пропуску строку на оскарження, колегія суддів вважає, що слід задовольнити клопотання ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.
У цьому провадженні встановлено такі обставини:
01.11.2019 на підставі ухвали Верховного Суду від 16.10.2019 до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали кримінального провадження №42015160000000338 за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
28.01.2021 ухвалою Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук.
21.10.2021 ухвалою Вищого антикорупційного суду постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №42015160000000338 щодо обвинуваченого ОСОБА_5
03.11.2022 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до таких висновків:
1. оскільки ОСОБА_5 уже висунуто обвинувачення шляхом направлення обвинувального акту до суду, на цій стадії суд не вправі оцінювати підозру на предмет її обґрунтованості та ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого обвинувачення, адже такі питання вирішуються лише в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення у справі;
2. враховуючи, що на розгляді суду перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_5, стосовно нього може розглядатися питання про обрання запобіжного заходу;
3. існує ризик переховування обвинуваченого від суду;
4. на цьому етапі відсутні підстави для перевірки питання недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленому ризику, оскільки, відповідно до ст.194 КПК України такі обставини встановлюються під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Натомість, згідно із ч.6 ст.193 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу суд перевіряє наявність тільки підстав, встановлених у ст.177 КПК України. До того ж, КПК України визначає єдиний запобіжний захід, щодо якого можливе саме обрання - це тримання під вартою;
5. наявні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Однак, із вказаними висновками колегія суддів не може погодитися у повній мірі.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому ухвала переглядається в межах апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Приписами ч.1, 3 ст.184 КК України встановлено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Згідно із ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Положеннями ч.2 ст.177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Проте зазначених вимог кримінального процесуального закону стороною обвинувачення дотримано не було.
Так, матеріалами провадження стверджується, що 28.07.2022 ухвалою Вищого антикорупційного суду, постановленою у підготовчому судовому засіданні, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також призначено судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні.
03.11.2022 прокурор вдруге звернувся до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Хоча кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо повторного звернення з клопотанням про обрання запобіжного заходу, на думку колегії суддів, таке клопотання повинне містити вказівку на підстави, які або існували під час прийняття попереднього рішення про відмову у обранні запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення, та обґрунтування цих підстав належними доказами. Однак, сторона обвинувачення не зазначила нових підстав для звернення з клопотанням, що не було враховано судом першої інстанції.
Із аналізу положень ч.1, 3 ст.184, ч.6 ст.193, ч.2 ст.177 КПК України вбачається, що у залежності від стадії кримінального провадження клопотання про обрання запобіжного заходу, зокрема, має містити короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа - на стадії досудового розслідування або обвинувачується - на стадії судового розгляду, посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, а також долучені копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Розглядаючи клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 03.11.2022, суд першої інстанції мав у своєму розпорядженні обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов та розписки про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Також прокурор до клопотання долучив лист Міністерства закордонних справ України з додатками на 29 арк, зазначивши, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інші матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, вже приєднані до матеріалів кримінального провадження.
Із наведеного слідує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось порушення вимог ч.3 ст.183 КПК України щодо необхідності долучення до клопотання копій матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд першої інстанції встановив, що існує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 .
Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеної у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Згідно з рішенням ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_5 знаходиться на території Німеччини, де проходить лікування, перебуває на тимчасовому консульському обліку в Генеральному консульстві України в Дюссельфорфі з 07.12.2021 по 07.12.2022, про що він та його захисники повідомляли сторону обвинувачення та суд першої інстанції.
Доказів на спростування факту проходження лікування ОСОБА_5 за кордоном стороною обвинувачення не надано.
Із огляду на вказане, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати доведеним ризик переховування ОСОБА_5 від суду.
Підсумовуючи зазначене, колегії суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено підстав, передбачених ст.177 КПК України, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що клопотання про поновлення строку та апеляційні скарги слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу.
Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 про поновлення строку задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 23 лютого 2023 року.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 задовольнити.
Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 23 лютого 2023 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №42015160000000338 від 04 червня 2015 року.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3