Документ № 111156327

Справа № 991/912/23

Провадження №11-сс/991/223/23

Слідчий суддя - ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023, якою було застосовано запобіжний захід у вигляді застави відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст. 366 КК України, у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023 було частково задоволено клопотання старшого детектива - заступника керівника Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8, та застосовано до ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 207 800,00 грн. (один мільйон двісті сім тисяч вісімсот гривень).

За умови внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 покладено строком на два місяці наступні обов`язки:

- не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, а також працівниками ДП «Національна кінематека України» та Міністерства культури та інформаційної політики України (не згаданими у переліку) з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019, та підозрюваними ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56 та ОСОБА_57 як безпосередньо, так і через третіх осіб;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного, визначено до 06.05.2023 включно.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 за підозрою, серед інших, ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

За версією органу досудового розслідування, керуючий санацією ДП «Національна кінематека України» (далі по тексту - ДП «НКУ») ОСОБА_6 за участі ОСОБА_58, знаючи про принципові зауваження Мінкультури до попередніх планів санації ДП «НКУ», в першу чергу у частині відчуження 11 будівель державного підприємства, підготував новий проєкт плану санації із численними порушення чинного законодавства України, у якому визначив до відчуження вже 14 об`єктів частини комплексу нежитлових будівель ДП «НКУ», що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, та листом від 06.06.2019 скерував його на адресу Мінкультури.

У подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_59 та ОСОБА_60 у співучасті із ОСОБА_6 та ОСОБА_61, реалізуючи свій злочинний план щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ», вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_62, яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_63 . Саме на ОСОБА_62 та ОСОБА_64 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

Після погодження проєкту плану санації ДП «НКУ», керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_6 формально провів конкурсний відбір кандидатури організатора аукціону з продажу нерухомого майна ДП «НКУ», за результатами якого визначив ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» (із комерційною пропозицією у 3% від ціни продажу), та скерував на адресу Мінкультури звернення від 09.08.2019 № 01-07/135 щодо погодження цієї кандидатури. При цьому, ОСОБА_6 порушив умови конкурсного відбору та умисно відхилив кандидатури із найбільш вигідними комерційними пропозиціями та не скерував комерційні пропозиції інших учасників до Мінкультури для погодження кандидатури організатора аукціону.

Таким чином, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_6, шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_65, ОСОБА_66, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_61, заступницею Міністра культури України ОСОБА_62, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_67 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_68, умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_69 та ОСОБА_70 .

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя дійшов висновку, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Слідчим суддею встановлено існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Не доведеним, на переконання слідчого судді, є ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність визначення застави підозрюваному ОСОБА_6 у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 207 800,00 грн.

З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність покладення на підозрюваного обов`язків, про які просить сторона обвинувачення.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Підозрюваний ОСОБА_6, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023, в апеляційній скарзі із доповненнями просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погодженого прокурором ОСОБА_8, про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, обравши відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме - з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, з покладенням обов`язків, передбачених клопотанням органу досудового розслідування, або застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто - 268 400 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених клопотанням органу досудового розслідування від 01.02.2023.

З огляду на досліджені у суді першої інстанції докази, за переконанням ОСОБА_6, відносно нього не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; не спростовано відсутність у нього грошових коштів, достатніх для внесення застави у визначеному розмірі; не доведено того, що запобіжний захід у вигляді застави у меншому розмірі або запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби не зможе запобігти ризикам, на яких наполягала сторона обвинувачення.

Слідчим суддею не надано належної оцінки підозрі ОСОБА_6, висунутої за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України. Так, на момент проведення санації були відсутні законодавчі заборони відносно відчуження майна ДП «НКУ». У інкримінованому ОСОБА_6 злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України відсутній обов`язковий елемент - завдана шкода.

Дії ОСОБА_6 щодо залучення фінансування для проведення капітального ремонту будівель ДП «НКУ» були правомірними. Крім того, ним не вчинялось жодних заходів для збільшення кредиторської заборгованості ДП «НКУ».

За результатами перевірки дій ОСОБА_6 як керуючого санацією ДП «НКУ» було підтверджено правомірність його дій.

Майно ДП «НКУ» не могло бути придбане за вищою вартістю, ніж яка була за нього запропонована.

Щодо непомірності розміру застави зазначив, що загальна сума доходів ОСОБА_6 за період 2005-2022 років після оплати податків склала лише загалом 838 942, 30 гривень, замість зазначених стороною обвинувачення в своєму клопотанні «1.67 млн грн та 636 567, 00 гривень». Наведене твердження ввело слідчого суддю в оману відносно розміру отриманих ОСОБА_6 доходів.

Дохід ОСОБА_6 у 2022 році склав лише 33 883, 00 грн, оскільки у зв`язку із кримінальним переслідуванням ОСОБА_6 протягом 2020-2021 років не мав змогу здійснювати свою професійну діяльність.

Відсутність у ОСОБА_6 грошових коштів для сплати застави у розмірі, визначеному слідчим суддею, підтверджується виписками з його банківських рахунків та відсутності у його власності будь-якого майна.

На утриманні ОСОБА_6 перебуває неповнолітня донька - ОСОБА_71 та непрацездатні батьки - мати ОСОБА_72 та батько ОСОБА_73 . На підтвердження сплати аліментів дочки ОСОБА_6 надав платіжні доручення за останній рік на загальну суму 43 600, 00 грн, та на підтвердження надання батькам фінансової допомоги надав платіжні доручення за останній рік на суму 54 139, 00 грн.

Через завдання шкоди діловій репутації ОСОБА_6 у зв`язку із розголошенням відносно нього неправдивих відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_6 не може забезпечити внесення застави навіть за рахунок отримання позик.

Слідчим суддею не зазначено жодного обґрунтування застосованої застави у розмірі 1 207 000, 00 гривень, та не надано правової оцінки готовності ОСОБА_6 внести заставу у розмірі 268 400, 00 гривень.

Відносно ОСОБА_6 відсутні ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки сторона обвинувачення не надає жодних підтверджень вказаного ризику, а ОСОБА_6 жодного разу не проявляв неналежної процесуальної поведінки.

Попри закінчення строку дії оскаржуваної ухвали в частині покладених на ОСОБА_6 обов`язків, останній не забирав зданий на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області паспорт для виїзду за кордон.

На період введення воєнного стану ОСОБА_6 як особа чоловічої статі не має права виїзду за межі території України, а тому не може переховуватися закордоном.

Наразі ОСОБА_6 виконує обов`язки арбітражного керуючого у 11 справах про банкрутство у м. Києві, Львівській, Івано-Франківській, Луганській областях.

Вказані обставини спростовують ймовірність переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду.

Слідчим суддею не зазначено фактичних обставин, які б вказували на існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні. Так, відсутні будь-які дані, що ОСОБА_6 із іншими підозрюваними пов`язують родинні, ділові стосунки.

Свідки у кримінальному провадженні уже були допитані, а тому вплив на них ОСОБА_6 ускладнюється. Запобігти вказаному ризику, якщо він дійсно буде встановлений судом, можливо за допомогою заборони ОСОБА_6 спілкуватися із свідками, про які зазначає орган досудового розслідування. ОСОБА_6 дотримується вказаного обов`язку, що підтверджується ненаданням стороною обвинувачення доказів, які б це спростовували.

На обґрунтування ризику знищення, приховування або спотворення доказової бази орган досудового розслідування не зазначає що саме може знищити, приховати чи спотворити ОСОБА_6, який з 05.08.2020 не виконує обов`язків арбітражного керуючого ДП «НКУ», та не має жодного відношення до Міністерства культури України, суб`єктів господарювання та свідків, про яких іде мова у повідомленні про підозру.

Клопотання сторони обвинувачення не містило твердження того, чому такий запобіжний захід як домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 . Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний час доби у повній мірі забезпечить виконання ОСОБА_6 своїх обов`язків підозрюваного та буде мати менш обтяжливий характер з огляду на його професійну адвокатську діяльність, а також - діяльність як арбітражного керуючого, члена Ради арбітражних керуючих м. Києва та керівника стажування, а також не становитиме для нього надмірного тягаря.

Під час застосування запобіжного заходу необхідно врахувати усі характеризуючі ОСОБА_6 відомості.

3. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_6, захисник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні. Надали пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваної ухвали слідчого судді.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо недоведення існування щодо підозрюваного ОСОБА_6 обґрунтованої підозри, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків (ч. 1 ст. 177 КПК України).

В даному випадку йде мова про забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка набула певного процесуального статусу у кримінальному провадженні.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

А тому, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 за підозрою, серед інших, ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

За версією органу досудового розслідування, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_6 за участі ОСОБА_58, знаючи про принципові зауваження Мінкультури до попередніх планів санації ДП «НКУ», в першу чергу у частині відчуження 11 будівель державного підприємства, підготував новий проєкт плану санації із численними порушення чинного законодавства України, у якому визначив до відчуження вже 14 об`єктів частини комплексу нежитлових будівель ДП «НКУ», що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 27, та листом від 06.06.2019 скерував його на адресу Мінкультури.

У подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час, ОСОБА_59 та ОСОБА_60 у співучасті із ОСОБА_6 та ОСОБА_61, реалізуючи свій злочинний план щодо заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ», вступили у злочинну змову із заступницею Міністра культури України ОСОБА_62, яка залучила до вчинення злочину підпорядкованого їй начальника Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_63 . Саме на ОСОБА_62 та ОСОБА_64 покладалися повноваження Мінкультури з управління об`єктами державної власності.

Після погодження Міністерством культури України проєкту плану санації ДП «НКУ», керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_6 формально провів конкурсний відбір кандидатури організатора аукціону з продажу нерухомого майна ДП «НКУ», за результатами якого визначив ТБ «Перша універсальна біржа «Україна» (із комерційною пропозицією у 3% від ціни продажу), та скерував на адресу Мінкультури звернення від 09.08.2019 № 01-07/135 щодо погодження цієї кандидатури. При цьому, ОСОБА_6 порушив умови конкурсного відбору та умисно відхилив кандидатури із найбільш вигідними комерційними пропозиціями та не скерував комерційні пропозиції інших учасників до Мінкультури для погодження кандидатури організатора аукціону.

Таким чином, версія сторони обвинувачення полягає у тому, що керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_6, шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті із ОСОБА_65, ОСОБА_66, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_61, заступницею Міністра культури України ОСОБА_62, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_67 та директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_68, умисно вчинив заволодіння комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ», загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн, шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обертаючи його на користь ОСОБА_69 та ОСОБА_70 .

01.02.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України (т. 1, а.п.54-81 (зворотна сторона)).

Дослідивши наявні матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо ймовірного вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.

Зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/21182/15 ОСОБА_6 було призначено керуючим санацією ДП «НКУ» (т.2, а.п. 192-194).

ОСОБА_6 звертався до Міністерства Культури України відносно погодження плану санації ДП «НКУ» (т.2, а.п. 195, 198), який було ним запропоновано (т.2, а.п. 213-224).

У подальшому, ОСОБА_6 подав до Господарського суду міста Києва клопотання про затвердження плану санації ДП «НКУ» (т.2, а.п. 247).

Листом від 09.08.2019 №01-07/135 ОСОБА_6 звернувся до Міністерства культури України для погодження кандидатури організатора аукціону - Товарна біржа «Перша універсальна біржа «УКРАЇНА» (т.2, а.п. 274).

За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_6 під час виконання ним повноважень керуючого санацією у справі №910/21182/15 про банкрутство ДП «НКУ» з питань, зазначених у зверненнях та скарзі, комісією виявлено порушення вимог, які не підлягають усуненню (т.3, а.п. 2-56).

За результатами засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, на якому розглядалось подання Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 23.07.2021 № 1543, комісією прийнято рішення відхилити подання про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з пропуском строку притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності (т.3, а.п. 57).

Відповідно до висновків за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи експерт дійшов висновку, що ринкова вартість станом на 17.10.2019 комплексу нежитлових будівель ДП «НКУ» площею 5286,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27 складає 41 778 000, 00 гривень (т. 3, а.п. 196-297).

Натомість, у звіті про незалежну оцінку майна - комплексу нежитлових будівель загальною площею 5286,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27, складеного ТОВ «Оціночна компанія «Місто» за договором від 31.05.2019 №ОКМ2019/05/31-1 об`єкти ДП «НКУ» були оцінені за ринковою вартістю 32 710 788,00 гривень, що відповідно до висновку за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, які вплинули на її достовірність (т. 3, а.п. 298-306).

Підставами вважати версію сторони обвинувачення обґрунтованою відносно ймовірної причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України є зафіксоване спілкування ОСОБА_6 із ОСОБА_66, ОСОБА_65 та іншими особами, а також спілкування осіб з питань, що стосувалися процедури санації ДП «НКУ» та діяльності ОСОБА_6 як керуючого санацією ДП «НКУ» (т. 4, а.п. 23-26, 43-50, 72-76, т.5, а.п. 61-83, 97-122, 158-172, 255-259, 260-276, 296-314).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що зводяться до необґрунтованості підозри ОСОБА_6 у зв`язку із відсутністю його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст. 366 КК України, колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження ані слідчий суддя, ані колегія суддів апеляційної інстанції не можуть вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору їх достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами, окрім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

Отже, зважаючи на викладене, підозра відносно вчинення ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження та продовження досудового розслідування, а тому колегія суддів відхиляє цей довід апеляційної скарги.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 177 КПК України наявні ризики маю давати слідчому судді, суду достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під ризиками розуміють можливість отримання негативного результату у кримінальному провадженні за умови виконання дії або сукупності дій його учасником, які направлені на ускладнення розслідування чи невиконання процесуальних обов`язків, що має бути підтверджено відповідними зібраними доказами уповноваженим органом чи посадовою особою.

Передбачені кримінальним процесуальним законом ризики, як підстави застосування запобіжного заходу, мають «доказово-прогностичний» характер, що дає можливість зробити імовірний висновок про майбутню поведінку підозрюваного.

У клопотанні про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави детектив Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вказав про існування відносно ОСОБА_6 ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення; впливу на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя під час здійснення розгляду вказаного клопотання встановив існування відносно ОСОБА_6 ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя вважав недоведеним.

Оцінюючи існування відносно ОСОБА_6 ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про його існування.

Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Враховуючи особисті дані, що характеризують ОСОБА_6 - вік, майновий та сімейний стани, рід занять, перебування у статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12020000000000423, інші характеризуючі дані, не можна виключати, що після набуття ним 01.02.2023 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000002463, у разі прийняття такого рішення, ним можуть вживатися заходи задля переховування від органу досудового розслідування чи суду, у тому числі - на території України.

Так, досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002463 було розпочато 25.11.2019, однак лише із 01.02.2023 ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а відтак, саме з цієї дати відносно нього висунуто офіційні звинувачення у вчиненні злочину, результатом яких, у разі зібрання органом досудового розслідування достатньої кількості доказів, може стати направлення обвинувального акту до суду.

Ризик переховування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування та суду існує також і з огляду на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, відповідно до ст. 12, 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином, за вчинення якого, у разі встановлення судом винуватості особи, можливе призначення лише реального покарання без можливості застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.

А тому, враховуючи викладене, слідчий суддя на момент постановлення ухвали дійшов вірних висновків, що на даному етапі здійснюваного досудового розслідування у кримінального провадження №4201900000000246 є доведеним існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду такого ступеню, що б він був врахований при розгляді відповідного клопотання.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність існування відносно ОСОБА_6 ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 910/21182/15 ОСОБА_6 було призначено керуючим санацією ДП «НКУ» (т.2, а.п. 192-194).

Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII керуючий санацією - арбітражний керуючий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - керівник боржника, призначений господарським судом для здійснення процедури санації боржника.

За приписами ч. 4 ст. 50 КУПБ з моменту постановлення ухвали про введення процедури санації управління боржником переходить до керуючого санацією; зупиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи щодо управління та розпорядження майном боржника, повноваження органів управління передаються керуючому санацією, крім повноважень, передбачених планом санації.

Оскільки ОСОБА_6 як керуючий санацією ДП «НКУ» був наділений широким колом повноважень, є цілком обгрунтовані підстави вважати, що йому може бути відомо про місцезнаходження документів ДП «НКУ», технічних засобів передачі інформації, що використовувалися підозрюваними для комунікації, а тому існує ймовірність того, що останній може вживати заходів задля знищення, приховання чи спотворення речей чи документів, які можуть мати значення для кримінального провадження № 42019000000002463.

Органом досудового розслідування продовжується відшукання речей та документів, які можуть мати значення для встановлення усіх обставин у кримінальному провадженні №42019000000002463, а ОСОБА_6 тільки 01.02.2023 набув статусу підозрюваного, а тому не можливо повністю виключити, що останній не буде вживати заходів для знищення, спотворення або приховування речей і документів, які не було віднайдено, і які можуть вплинути на з`ясування істини у даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині недоведеності існування ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного ОСОБА_6 на інших учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлюючи існування вказаного ризику, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді та враховує, що визначений КПК України порядок отримання показань від свідків на різних етапах кримінального провадження зберігає ризик такого впливу до моменту отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Так, на початковій стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину у злочинній змові із іншими особами, що набули статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 42019000000002463, не можна виключити вірогідність вжиття останнім заходів для впливу на них з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу підозрюваного на свідків з метою формування певної позиції шляхом викривлення показань свідків, інших підозрюваних чи надання останніми неправдивих показань.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо існування ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, з огляду на наступне.

Так, Деснянським районним судом м. Києва здійснюється розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020000000000423 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_6, будучи керуючим санацією державного підприємства «Національна кінематика України», здійснив розтрату грошових коштів вказаного підприємства, які перебували у його віданні, шляхом зловживання службовим становищем.

А тому, з огляду на те, що інше кримінальне провадження уже перебуває на стадії розгляду по суті, а у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набув статус підозрюваного, є ризик того, що останній може вчинити як нові окремі злочини, так і продовжити злочинну діяльність, направлену на перешкоджання встановленню істини у даному кримінальному провадження.

Колегія суддів вважає недоцільним надавати оцінку доводам апеляційної скарги в частині існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у зв`язку із тим, що слідчим суддею існування такого ризику визнано недоведеним.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного захисту у вигляді домашнього арешту у нічний час доби або застави у меншому розмірі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи.

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За приписами п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Детектив Національного антикорупційного бюро України звернувся із клопотання від 01.02.2023, у якому прохав застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 2 684 000 гривень, з покладенням на підозрюваного, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі, який прохав застосувати детектив, є непомірною для ОСОБА_6, а тому задовольнив вказане клопотання частково, застосувавши до ОСОБА_6, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 207 800,00 гривень та поклав обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Зважаючи на приписи Глави 18 КПК України, слідчий суддя позбавлений можливості погіршувати становище підозрюваного ОСОБА_6, застосувавши відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який значною мірою обмежує права підозрюваного, і є найсуворішим після тримання під вартою.

А тому, оскільки слідчий суддя в силу вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, за наявності відповідних підстав наділений повноваженнями приймати рішення лише про покращення становища підозрюваного в питанні застосованого відносно нього запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов вірних висновків про вид запобіжного заходу, який підлягає застосуванню відносно ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

А тому, застава є цілком дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, так як законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

З моменту набрання у 2012 році чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, вказаний кодекс, як і Кримінальний кодекс України, починаючи із 2015 року зазнали суттєвих змін через викладення в новій редакції ст. 45 КК України та викладення в новій редакції інших статей Особливої частини КК України щодо злочинів у сфері корупційної діяльності. В той же час, розмір застави, визначений статтею 182 КПК України, встановлює градацію її розмірів без урахування наявності у КК України складів злочинів, що визнані як національним законодавством, так і міжнародними актами корупційними після 2012 року.

Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, спрямування спільних дій світового співтовариства щодо протидії їй, підвищений публічний інтерес до корупційних злочинів, втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.

Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_6, відповідно до ст. 12, примітки 45 КК України КК України є особливо тяжким корупційним злочином.

За наслідком розгляду клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу та дослідження сукупності усіх обставин у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду, використовуючи надані йому дискреційні повноваження, достатньо обґрунтовано, на думку колегії судді, встановив, що застава у визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків, а застава у розмірі, який прохав визначити детектив, може буде непомірною, а тому визначив її у меньшому розмірі.

Колегія суддів ставить під сумнів твердження ОСОБА_6 про відсутність у нього грошових коштів для внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі.

Так, сам підозрюваний у апеляційній скарзі повідомляє про отримання ним доходу за 2022 рік у розмірі 33 883, 00 грн та сплату ним аліментів на утримання дочки у розмірі 43 600, 00 грн і надання фінансової допомоги батькам у розмірі 54 139, 00 грн за той же період, що викликає сумніви відносно його реального майнового стану.

Надані ОСОБА_6 виписки із рахунків, відкритих у банківських установах, не вказують на цілковиту відсутність у останнього грошових коштів, оскільки їх можна зберігати у готівковому еквіваленті, криптовалюті, цінних металах та паперах або будь-яких інших майнових чи немайнових еквівалентах, що представляють собою цінність.

Застава у розмірі 268 400, 00 гривень, яку готовий внести ОСОБА_6, є недостатньою, оскільки її розмір відносно особи підозрюваного не дозволить досягти мети застосування запобіжного заходу у вигляді застави - процесуального примусу для забезпечення його належної процесуальної поведінки у зв`язку із загрозою понести значні майнові втрати.

Наявність у ОСОБА_6 повноважень на здійснення функцій арбітражного керуючого та права на зайняття адвокатською діяльністю вказують на наявність у останнього реальної можливості для отримання грошових коштів від трудової діяльності у тій мірі, що дозволить знехтувати стягненням у дохід держави застави у розмірі 268 400, 00 гривень через несуттєвість її розміру.

А тому, враховуючи характеризуючі підозрюваного ОСОБА_6 матеріали, визначений слідчим суддею Вищого антикорупційного суду розмір застави є цілком обґрунтованим на даному етапі кримінального провадження.

Крім того, слід враховувати, що відповідно до ч.2 ст.182 КПК України, внесення застави допускається як самим підозрюваним, та і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). А тому, не тільки ОСОБА_6, а й інша особа може сплатити визначений слідчим суддею розмір застави.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого йому злочину, відомості про його майновий стан, співрозмірність застосованого запобіжного заходу, та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.03.2023 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4